У К А З ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР

Про внесення до законодавства Союзу РСР про працю змін і доповнень, пов'язаних з перебудовою управління економікою

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1988, N 6, ст. 95 )

У зв'язку з прийняттям Закону СРСР "Про державне підприємство (об'єднання)" ( v7284400-87 ), переходом на нові методи господарювання, широким застосуванням прогресивних форм організації праці і з метою посилення соціальних гарантій для трудящих Президія Верховної Ради СРСР п о с т а н о в л я є:

Внести такі зміни і доповнення до законодавчих актів СРСР:

1. До Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю, затверджених Законом СРСР від 15 липня 1970 року (Відомості Верховної Ради СРСР, 1970 р., N 29, ст. 265; 1980 р., N 12, ст. 214; 1982 р., N 19, ст. 318; 1983 р., N 5, ст. 74, N 33, ст. 507; 1984 р., N 24, ст. 422; 1986 р., N 22, ст. 364):

1) частину першу статті 1 після слів "сприяючи зростанню продуктивності праці" доповнити словами "поліпшенню якості роботи";

2) частину третю статті 2 викласти в такій редакції:

"Сумлінна праця, додержання трудової дисципліни, бережливе ставлення до народного добра, виконання встановлених державою з участю професійних спілок норм праці, підвищення продуктивності праці, професійної майстерності, якості роботи та продукції, що випускається, становлять обов'язок усіх робітників і службовців";

3) статтю 3 викласти в такій редакції.

"Стаття 3. Регулювання праці членів колгоспів та інших кооперативних організацій

Праця членів колгоспів та інших кооперативних організацій регулюється їх статутами, які приймаються на основі і у відповідності з Примірним статутом колгоспу, Примірним статутом кооперативу, а також законодавством Союзу РСР і союзних республік, що стосуються колгоспів та інших кооперативних організацій";

4) статтю 5 викласти в такій редакції:

"Стаття 5. Недійсність умов договорів про працю, які погіршують становище робітників і службовців

Умови договорів про працю, які погіршують становище робітників і службовців порівняно з законодавством Союзу РСР і союзних республік про працю, є недійсними.

Адміністрація підприємства, установи, організації спільно з радою трудового колективу та профспілковим комітетом має право встановлювати за рахунок власних коштів додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників колективу або окремих категорій робітників і службовців";

5) у статті 6:

частину другу викласти в такій редакції:

"Укладенню колективного договору передує обговорення його проекту на зборах (конференції) трудового колективу. Загальні збори (конференція) схвалюють колективний договір і уповноважують профспілковий комітет підписати його з адміністрацією від імені трудового колективу";

доповнити статтю частиною четвертою такого змісту:

"Розбіжності між адміністрацією підприємства, організації і профспілковим комітетом, які виникли при укладенні і зміні колективного договору, розв'язуються з участю представників адміністрації, трудового колективу і профспілкового комітету вищестоящими господарськими та профспілковими органами";

6) статтю 7 доповнити частиною четвертою такого змісту

"Колективний договір може містити й інші положення, що стосуються економічного і соціального розвитку підприємства, організації";

7) частину другу статті 11 викласти в такій редакції:

"Строк випробування, якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і союзних республік, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним комітетом профспілки, - шести місяців",

8) статтю 13 викласти в такій редакції:

"Стаття 13. Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці

Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою робітника або службовця, за винятком випадків, передбачених у статтях 14 і 56 цих Основ.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не вимагає згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Адміністрація не має права переміщати робітника або службовця на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 15 цих Основ";

9. Пункт 6 статті 15 викласти в такій редакції:

"6) відмова працівника або службовця від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці";

10) у статті 17:

доповнити частину першу пунктом 1-1 такого змісту:

"1-1) досягнення працівником пенсійного віку при наявності права на повну пенсію по старості";

пункт 7 частини першої викласти в такій редакції:

"7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння";

доповнити статтю частиною третьою такого змісту:

"Звільнення з підстави, зазначеної в пункті 1-1 цієї статті, провадиться в порядку і на умовах, що встановлюються законодавством Союзу РСР і союзних республік";

11) статтю 18 викласти в такій редакції:

"Стаття 18. Заборона розірвання трудового договору з ініціативи адміністрації без згоди профспілкового комітету підприємства, установи, організації

Розірвання трудового договору з ініціативи адміністрації підприємства, установи, організації не допускається без згоди профспілкового комітету підприємства, установи, організації, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР";

12) статтю 19 викласти в такій редакції:

"Стаття 19. Вихідна допомога

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пунктах 3 і 6 статті 15 та пунктах 1-1, 2 і 6 статті 17 цих Основ, або внаслідок порушення адміністрацією законодавства про працю, колективного або трудового договору (частина третя статті 16) робітникам і службовцям виплачується вихідна допомога в розмірі двотижневого середнього заробітку";

13) статтю 20 викласти в такій редакції:

"Стаття 20. Розірвання трудового договору на вимогу профспілкового органу

На вимогу профспілкового органу (не нижчого від районного) адміністрація зобов'язана розірвати трудовий договір з керівним працівником або усунути його із займаної посади, якщо він порушує законодавство про працю, не виконує зобов'язань за колективним договором, проявляє бюрократизм, допускає тяганину. Керівний працівник, обраний на посаду трудовим колективом, звільняється на вимогу профспілкового органу (не нижчого від районного) на підставі рішення загальних зборів (конференції) відповідного трудового колективу або за його уповноваженням - ради трудового колективу.

Вимогу профспілкового органу може бути оскаржено працівником або адміністрацією у вищестоящий профспілковий орган, рішення якого є остаточним";

14) статтю 23 доповнити частиною третьою такого змісту:

"П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється адміністрацією підприємства, установи, організації спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів";

15) у статті 30:

у частині третій слова "За роботу у вихідний день надається інший день відпочинку протягом найближчих двох тижнів" замінити словами "Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі";

частину четверту виключити;

16) у статті 37:

доповнити статтю після частини другої новою частиною такого змісту:

"Кваліфікаційні розряди підвищуються у першу чергу робітникам, які успішно виконують норми праці і сумлінно ставляться до своїх трудових обов'язків. Право на підвищення розряду мають робітники, які успішно виконують роботи більш високого розряду не менш як три місяці і здали кваліфікаційний екзамен. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинилися до погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд. Поновлення розряду провадиться в загальному порядку, але не раніше ніж через три місяці після його зниження";

частину третю вважати частиною четвертою, доповнивши її словами "За результатами атестації адміністрація має право змінювати посадові оклади службовцям у межах мінімальних і максимальних розмірів по відповідній посаді і категорії";

частину четверту вважати частиною п'ятою;

17) статтю 38 викласти в такій редакції:

"Стаття 38. Системи оплати праці

Праця робітників і службовців оплачується почасово, відрядно або за іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за індивідуальні і колективні результати роботи.

Для посилення матеріальної заінтересованості робітників і службовців у виконанні планів та договірних зобов'язань, підвищенні ефективності виробництва і якості роботи можуть запроваджуватися системи преміювання, винагорода за підсумками роботи за рік, інші форми матеріального заохочення.

Встановлення систем оплати праці і форм матеріального заохочення, затвердження положень про преміювання і виплату винагороди за підсумками роботи за рік провадиться адміністрацією підприємства, організації за погодженням з профспілковим комітетом.

Заробітна плата кожного працівника визначається кінцевими результатами роботи, особистим трудовим вкладом працівника і максимальним розміром не обмежується";

18) статтю 39 викласти в такій редакції:

"Стаття 39. Норми праці

Норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для робітників і службовців відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

При почасовій оплаті робітникам і службовцям встановлюються нормовані завдання. Для виконання окремих функцій та обсягів робіт може бути встановлено норми обслуговування або норми чисельності працівників.

В умовах колективних форм організації та оплати праці можуть застосовуватися також укрупнені і комплексні норми.

Норми праці підлягають обов'язковій заміні новими у міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технології та організаційно-технічних заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці.

Досягнення високого рівня виробітку продукції окремим працівником, бригадою за рахунок застосування з власної ініціативи нових прийомів праці і передового досвіду, вдосконалення своїми силами робочих місць не є підставою для перегляду норм.

Запровадження, заміна і перегляд норм праці провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації за погодженням з профспілковим комітетом.

Заміна і перегляд єдиних і типових (міжгалузевих, галузевих, відомчих) норм здійснюється органами, які їх затвердили";

19) статтю 43 викласти в такій редакції:

"Стаття 43. Порядок оплати праці при невиконанні норм виробітку, браку і оплати часу простою, а також при освоєнні нових виробництв (продукції)

При невиконанні норм виробітку не з вини робітника або службовця оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини робітника або службовця оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

При виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини робітника або службовця, оплата праці по її виготовленню провадиться за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата робітника або службовця в цих випадках не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Брак виробів, що трапився внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу органами технічного контролю, оплачується цьому працівникові нарівні з річними виробами.

Повний брак з вини робітника або службовця оплаті не підлягає. Частковий брак з вини робітника або службовця оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.

Час простою не з вини робітника або службовця, якщо працівник попередив адміністрацію (бригадира, майстра, інших службових осіб) про початок простою, оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого робітникові розряду (окладу).

Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) адміністрація може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців";

20) у статті 44:

заголовок викласти в такій редакції:

"Стаття 44. Збереження заробітної плати при переведенні на іншу постійну нижчеоплачувану роботу і переміщенні"

доповнити статтю частиною другою такого змісту:

"У тих випадках, коли в результаті переміщення робітника або службовця (частина друга статті 13) зменшується заробіток з не залежних від нього причин, провадиться доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення";

21) частину першу статті 52 викласти в такій редакції:

"Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю";

22) абзац другий пункту 4 частини першої статті 56 викласти в такій редакції:

"за систематичне порушення трудової дисципліни, прогул без поважних причин, появу на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп'яніння робітника або службовця може бути переведено на іншу нижчеоплачувану роботу або зміщено на іншу нижчу посаду на строк, зазначений в абзаці першому цього пункту";

23) статтю 90 доповнити частиною четвертою такого змісту:

"Скарги, подані після скінчення одного року з моменту набрання законної сили рішенням суду або рішенням вищестоящого у порядку підлеглості органу про відмову у поновленні на роботі, розглядові не підлягають";

24) статтю 91 викласти в такій редакції:

"Стаття 91. Поновлення на роботі

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу робітник або службовець повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Якщо звільнення працівника проведено без згоди профспілкового комітету підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, повинен відкласти його вирішення до розгляду профспілковим комітетом питання про дачу згоди на розірвання трудового договору з працівником. В разі відмови в дачі згоди на звільнення працівника профспілковий комітет приймає рішення про поновлення його на роботі";

25) частину першу статті 97 викласти в такій редакції:

"Робітники і службовці мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції) і ради трудових колективів, професійні спілки та інші громадські організації, органи народного контролю та інші громадські органи, які діють у трудових колективах, вносити пропозиції про поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також у питаннях соціально-культурного і побутового обслуговування";

26) у статті 99:

заголовок викласти в такій редакції:

"Стаття 99. Додаткові гарантії для виборних профспілкових працівників і членів рад трудових колективів";

доповнити статтю частиною третьою такого змісту:

"Членів ради трудового колективу не може бути з ініціативи адміністрації переведено на іншу роботу або піддано дисциплінарному стягненню без згоди ради трудового колективу. Звільнення членів ради трудового колективу з ініціативи адміністрації, крім додержання загального порядку звільнення, допускається лише за згодою ради трудового колективу";

27) пункт 1 частини першої статті 106 доповнити абзацом такого змісту:

"у районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях адміністрація підприємства, установи, організації не має права без згоди профспілкового комітету відмовити робітникові або службовцеві після закінчення строку договору в укладенні договору на новий або невизначений строк, якщо чисельність або штат працівників не скорочується";

28) доповнити Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю главами III-А і XII-А такого змісту;

"ГЛАВА III-А ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ ВИВІЛЬНЮВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Стаття 20-1. Гарантії забезпечення права на працю вивільнюваним працівникам

Робітники і службовці можуть бути вивільнені з підприємств, з установ, організацій, якщо їх діяльність припиняється, скорочується чисельність або штат працівників.

Право на працю вивільнюваним працівникам гарантується:

наданням іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації;

наданням роботи на іншому підприємстві, в установі, організації за тією ж професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб;

наданням можливості навчання нових професій (спеціальностей) з наданням відповідної роботи.

Стаття 20-2. Порядок вивільнення працівників

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у зв'язку із скороченням чисельності або штату враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із скороченням чисельності або штату адміністрація пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника або службовця від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається по допомогу в орган по працевлаштуванню або працевлаштовується самостійно. Водночас адміністрація доводить до відома органу по працевлаштуванню про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Орган по працевлаштуванню пропонує робітникові або службовцеві роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання нової професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

Стаття 20-3. Пільги і компенсації вивільнюваним працівникам

Працівникам, які вивільняються з підприємств, з установ, організацій, при розірванні трудового договору у зв'язку із здійсненням заходів по скороченню чисельності або штату:

1) виплачується вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку;

2) зберігається середня заробітна плата на період працевлаштування, але не більш ніж два місяці з дня звільнення з урахуванням виплати вихідної допомоги;

3) зберігається середня заробітна плата на період працевлаштування, як виняток, і протягом третього місяця з дня звільнення за рішенням органу по працевлаштуванню за умови, якщо працівник заздалегідь (у двотижневий строк після звільнення) звернувся до цього органу і не був ним працевлаштований.

Виплата місячної вихідної допомоги і середнього заробітку, що зберігається, провадиться за попереднім місцем роботи.

За зазначеними працівниками зберігається безперервний трудовий стаж, якщо перерва в роботі після звільнення не перевищила трьох місяців.

При реорганізації і ліквідації підприємств, установ, організацій за вивільненими працівниками зберігаються на період працевлаштування, але не більше ніж на три місяці, середня заробітна плата з урахуванням місячної вихідної допомоги і безперервний трудовий стаж.

Вивільненим працівникам надаються також інші пільги і компенсації відповідно до законодавства";

"ГЛАВА XII-А ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ

Стаття 99-1. Самоврядування трудового колективу у сфері праці

Трудовий колектив, будучи повноправним господарем на підприємстві, самостійно вирішує всі питання виробничого і соціального розвитку. Відповідно до законодавства трудовий колектив здійснює заходи щодо організації, нормування, оплати й охорони праці. Соціалістичне самоврядування реалізується в умовах широкої гласності шляхом участі всього колективу та його громадських організацій у виробленні найважливіших рішень і контролі за їх виконанням, виборності керівників та єдиноначальності в управлінні підприємством.

Самоврядування здійснюють трудові колективи підприємств, структурних одиниць об'єднань, колективи підрозділів і бригад.

Стаття 99-2. Повноваження загальних зборів (конференції) трудового колективу у сфері праці

Загальні збори (конференція) трудового колективу обирають керівника підприємства, раду трудового колективу і заслуховують звіти про їх діяльність, розглядають і затверджують плани економічного і соціального розвитку підприємства, беруть соціалістичні зобов'язання, схвалюють колективний договір, затверджують правила внутрішнього трудового розпорядку і розглядають інші найважливіші питання діяльності підприємства у сфері праці.

Рішення загальних зборів (конференції), прийняті у межах повноважень трудового колективу і відповідно до законодавства, є обов'язковими для членів колективу та адміністрації, а також для вищестоящих державних і господарських органів.

Стаття 99-3. Повноваження ради трудового колективу

У період між загальними зборами (конференціями) трудового колективу його повноваження виконує рада трудового колективу.

Рада трудового колективу:

здійснює контроль за виконанням рішень загальних зборів (конференцій) трудового колективу, реалізацією критичних зауважень і пропозицій робітників, службовців, інформує трудовий колектив про їх виконання;

заслуховує адміністрацію про хід виконання планів і договірних зобов'язань, результати виробничо-господарської діяльності, намічає заходи, які сприяли б більш ефективній роботі підприємства, додержанню принципу соціальної справедливості;

затверджує спільно з виборними органами партійної, профспілкової і комсомольської організацій умови соціалістичного змагання і підбиває його підсумки;

вирішує питання вдосконалення управління та організаційної структури підприємства, забезпечення відповідності оплати праці працівників їх особистому внескові і справедливого розподілу соціальних благ;

приймає рішення про використання фондів розвитку виробництва, науки і техніки, матеріального заохочення, соціального розвитку, про направлення коштів на будівництво житла, дитячих закладів, їдалень, поліпшення умов і охорони праці, медичного, побутового та культурного обслуговування робітників, службовців, вирішує інші питання соціального розвитку колективу;

вирішує питання підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, додержання правил внутрішнього трудового розпорядку, державної, виробничої і трудової дисципліни на підприємстві, намічає заходи для її зміцнення;

здійснює контроль за наданням пільг і переваг новаторам, передовикам виробництва, ветеранам війни і праці за рахунок коштів фондів матеріального заохочення та соціального розвитку;

заслуховує представників колективів підрозділів, вносить пропозиції про застосування заходів морального і матеріального заохочення за успіхи у праці, розглядає питання представлення до державних нагород;

вирішує питання обрання рад колективів виробництв, цехів, відділень, дільниць та інших підрозділів і визначає їх права у межах повноважень ради трудового колективу підприємства (структурної одиниці об'єднання);

вирішує інші питання виробничого і соціального розвитку, якщо вони не належать до компетенції зборів (конференції) трудового колективу.

Рада трудового колективу працює в тісному контакті з адміністрацією, партійною, профспілковою, комсомольською та іншими громадськими організаціями.

Рішення ради трудового колективу, прийняті в межах її повноважень і відповідно до законодавства, є обов'язковими для адміністрації і членів колективу. При незгоді адміністрації з рішенням ради трудового колективу питання вирішується на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

Стаття 99-4. Вибори керівників у трудових колективах

Керівники підприємств, структурних одиниць об'єднань, підрозділів, а також майстри і бригадири обираються на загальних зборах (конференції) відповідного колективу і затверджуються в установленому порядку. Якщо кандидатуру, обрану колективом, не затверджено вищестоящим органом, проводяться нові вибори. При цьому вищестоящий орган зобов'язаний пояснити колективу причини відмови в затвердженні результатів виборів.

Обрані керівники підприємств, структурних одиниць об'єднань можуть достроково звільнятися з посади на підставі рішення загальних зборів (конференції) трудового колективу або за його уповноваженням - ради трудового колективу, а керівники підрозділів, майстри і бригадири - за рішенням відповідного колективу. Рішення колективу про дострокове звільнення керівників підприємств і структурних одиниць об'єднань з підстав, передбачених у законодавстві, підлягає виконанню вищестоящим органом, а щодо керівників підрозділів, а також майстрів і бригадирів - керівником підприємства. Скарги керівників, майстрів на увільнення від роботи, а бригадирів - від керівництва бригадою розглядаються спільно вищестоящими господарськими і профспілковими органами.

Після закінчення строку повноважень керівники, а також майстри і бригадири можуть бути обрані знову або їм надається інша робота з додержанням гарантій, встановлених статтею 46 цих Основ.

Стаття 99-5. Загальні принципи матеріальної заінтересованості трудового колективу в результатах господарської діяльності

Досягнення і втрати в роботі підприємства безпосередньо позначаються на рівні госпрозрахункового доходу колективу, благополуччі кожного працівника. Підприємство, яке забезпечує виробництво і реалізацію кращої продукції (робіт, послуг) з меншими витратами, одержує більший госпрозрахунковий доход і перевагу в своєму виробничому і соціальному розвитку та оплаті праці працівників.

Відшкодування підприємством збитків, заподіяних іншим організаціям і державі, сплата штрафів, неустойок та інших санкцій, встановлених законодавством, провадяться за рахунок госпрозрахункового доходу колективу. Адміністрація визначає конкретні підрозділи і працівників, винних у заподіянні збитків, що їх зазнало підприємство, доводить про це до відома трудового колективу і покладає на конкретні підрозділи і працівників майнову (матеріальну) відповідальність відповідно до законодавства.

Стаття 99-6. Формування колективу бригади

Зарахування у бригаду нових працівників провадиться за згодою колективу бригади. Не допускається відмова бригади в зарахуванні працівників, направлених у бригаду в порядку працевлаштування відповідно до законодавства (молодих спеціалістів, випускників навчальних закладів системи професійно-технічної освіти та інших).

Колектив бригади має право вимагати від адміністрації виведення із складу бригади працівників у разі скорочення чисельності бригади, невідповідності працівника виконуваній роботі та в інших випадках, передбачених статтею 17 цих Основ. Адміністрація відповідно до законодавства переводить таких працівників, за їх згодою, на іншу роботу або звільняє у встановленому порядку.

Стаття 99-7. Розподіл колективного заробітку у бригаді із застосуванням коефіцієнта трудової участі

Колектив бригади може розподіляти колективний заробіток із застосуванням коефіцієнта трудової участі. Коефіцієнти членам бригади затверджуються колективом бригади за поданням бригадира (ради бригади).

При застосуванні коефіцієнта трудової участі заробітна плата працівника не може бути нижчою від встановленого державою мінімального розміру (стаття 36).

Стаття 99-8. Взаємна відповідальність адміністрації і бригади

Адміністрація підприємства, об'єднання структурного підрозділу несе відповідальність перед бригадою за створення нормальних умов для високопродуктивної праці (надання роботи, забезпечення справного стану механізмів та устаткування, технічною документацією, матеріалами та інструментами, енергією, створення безпечних і здорових умов праці). При невиконанні бригадою виробничих показників з вини адміністрації за бригадою зберігається фонд оплати праці, розрахований за тарифними ставками. Службові особи, винні у порушенні обов'язків адміністрації перед бригадою, притягуються до дисциплінарної відповідальності, а за зайві грошові виплати бригаді - також до матеріальної відповідальності перед підприємством у порядку і розмірах, встановлених законодавством.

Бригада несе відповідальність перед адміністрацією підприємства за невиконання з її вини виробничих показників. У цих випадках оплата провадиться за виконану роботу, премії та інші заохочувальні виплати не нараховуються. Збитки, заподіяні підприємству випуском неякісної продукції з вини бригади, відшкодовуються з її колективного заробітку в межах середнього місячного заробітку бригади. При розподілі колективного заробітку між членами бригади враховується вина конкретних працівників у випуску неякісної продукції".

2. До Положення про права профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженого Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 вересня 1971 року ( v2151400-71 ) (Відомості Верховної Ради СРСР 1971 р., N 39, ст. 382; 1982 р., N 19, ст. 318; 1983 р., N 5, ст. 74, 1984 р., N 24, ст. 422).

1. Частину першу статті 2 викласти в такій редакції:

"Профспілковий комітет підприємства, установи, організації забезпечує робітникам і службовцям участь в управлінні підприємством, установою, організацією через загальні збори (конференції) трудового колективу, раду трудового колективу підприємства (структурної одиниці об'єднання) та різні форми громадської самодіяльності робітників і службовців";

2) частину третю статті 7 викласти в такій редакції:

"Призначення працівників на керівні господарські посади підприємства, установи, організації, якщо вони не підлягають заміщенню шляхом виборів провадиться адміністрацією з урахуванням думки профспілкового комітету підприємства, установи, організації";

3) частину другу статті 8 викласти в такій редакції:

"Профспілковий комітет підприємства, установи, організації разом з виборними органами партійної і комсомольської організацій бере участь у затвердженні радою трудового колективу умов соціалістичного змагання і підбитті його підсумків, разом з адміністрацією організує соціалістичне змагання, широко популяризує його підсумки, поширює передовий досвід";

4) із статті 18 виключити слово "попередньої".

3. Встановити, що положення глави XII-А "Трудовий колектив" Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю поширюються на підприємства й організації одночасно з поширенням на них Закону СРСР "Про державне підприємство (об'єднання)" ( v7284400-87 ).

4. Доручити Президіям Верховних Рад союзних республік привести законодавство союзних республік у відповідність з цим Указом.

Голова Президії Верховної Ради СРСР                     А.ГРОМИКО