ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

Р О З'Я С Н Е Н Н Я

N 02-5/57 від 17.02.97
     м.Київ

Арбітражним судам України

{ Роз'яснення втратило чинність на підставі Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду N 04-5/1799 ( v1799600-04 ) від 15.10.2004 }

Про виконання рішень третейських судів

{ Роз'яснення затверджено Постановою Вищого арбітражного суду N 3 ( v0003800-97 ) від 28.02.97 }

{ Із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду N 02-5/618 ( v_618800-00 ) від 06.11.2000 N 02-5/467 ( v_467800-01 ) від 18.04.2001 Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/1429 ( v1429600-03 ) від 18.11.2003 }

З метою забезпечення правильної і однакової практики застосування законодавства Президія Вищого арбітражного суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення. ( Вступна частина із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )

1. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" ( 1545-12 ) до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції ( 254к/96-ВР ) і законам України.

Оскільки в Україні відсутній законодавчий акт, який регулював би діяльність третейського суду, у тому числі утворюваного сторонами для вирішення конкретного господарського спору, на території України в частині, що не суперечить Конституції і законам України, діє Положення про третейський суд для вирішення господарських спорів між об'єднаннями, підприємствами, організаціями і установами, затверджене постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 30 грудня 1975 року N 121 ( v0121400-75 ) (з наступними змінами і доповненнями).

2. Згідно з пунктом 7 статті 18-1 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) виконавчими документами є рішення третейських судів відповідно до законів України. У пункті 10 статті 3 названого Закону зазначено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення третейських судів. ( Абзац перший пункту 2 в редакції Роз'яснення Вищого арбітражного суду N 02-5/618 ( v_618800-00 ) від 06.11.2000; із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду N 02-5/467 ( v_467800-01 ) від 18.04.2001, Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002; в редакції Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/1429 ( v1429600-03 ) від 18.11.2003 )

Таким чином, законодавством України передбачено порядок виконання рішень третейського суду і тому пункт 16 згаданого Положення про третейський суд, що передбачає можливість звернення до арбітражних органів із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, не повинен застосовуватись, а у видачі наказу господарського суду на примусове виконання такого рішення, слід відмовити з посиланням на чинне законодавство. ( Абзац другий пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )

( Пункт 3 виключено на підставі Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )

4. Рішення іноземного третейського суду, тобто коли місце арбітражу знаходиться за кордоном, виконується відповідно до Закону України "Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів" ( 2860-14 ). ( Пункт 4 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )