Приєднуйтесь.
У Х В А Л А КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України про офіційне тлумачення поняття "церква", що міститься у частині третій статті 35 Конституції України
м. Київ, 5 червня 2002 року Справа N 2-36/2002 N 32-у/2002
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:
Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Іващенка Володимира Івановича,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Тимченка Івана Артемовича - суддя-доповідач,
розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України про офіційне тлумачення поняття "церква", що міститься у частині третій статті 35 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Заслухавши суддю-доповідача Тимченка І.А. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 51 народний депутат України - звернувся до Конституційного Суду України з письмовим клопотанням дати офіційне тлумачення поняття "церква", що вживається у частині третій статті 35 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Як зазначено у конституційному поданні, крім терміна "церква" у згаданій конституційній нормі вживається й термін "релігійні організації". На практиці застосування цих положень зазнає певних труднощів, оскільки поняття "церква" як окремий суспільний інститут не є тотожним поняттю "релігійні організації", адже церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Аналогічні норми є і в Законі України "Про свободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 ) від 23 квітня 1991 року, стаття 1 якого, визначаючи завдання цього Закону, також не ототожнює терміни "релігійні організації" та "церква", що містяться у цій нормі.
На думку суб'єкта права на конституційне подання, наведене дає підстави для неоднозначного розуміння понять "церква" як окремого суспільного інституту і "релігійні організації", з притаманними їм характерними рисами і особливостями. Разом з тим у статті 9 Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ) в редакції від 23 березня 1996 року поняття "церква" і "релігійні організації" вживаються як тотожні, оскільки за змістом цієї норми релігійна організація - це і є церква, а церква - релігійна організація.
2. Колегія суддів Конституційного Суду України з конституційних подань та звернень своєю Ухвалою від 10 травня 2002 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).
3. Як вбачається з матеріалів справи, практична необхідність офіційного тлумачення терміна "церква" пов'язується з розглядом Верховною Радою України проекту Закону України "Про свободу віросповідання та релігійну діяльність", у якому під поняттям "церква" пропонується розуміти тип християнських або інших релігійних організацій, що характеризуються наявністю ієрархічного устрою, самостійністю нормативного врегулювання внутрішньої діяльності. В пояснювальній записці до проекту Закону пропонується дати визначення церкви як інституції, що існує паралельно з державою.
Автори конституційного подання, як це випливає з матеріалів справи, не можуть самостійно визначити, які саме із зазначених варіантів, у тому числі і доктринальних, понять "церква" та "релігійні організації" мають бути використані в проекті названого закону.
4. Згідно зі статтею 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законів України.
У конституційному поданні не наведено правового обгрунтування тверджень щодо необхідності офіційного тлумачення поняття "церква". У ньому містяться лише витяги з окремих актів законодавства, в нормах яких поняття "церква" та "релігійні організації" або ототожнюються, або вживаються в різних значеннях, що слід розглядати як неузгодженість між такими нормами.
Йдеться у поданні і про Звернення до Президента України представників п'яти церков, традиційно притаманних Україні, в якому наголошується на появі псевдорелігійних угруповань, харизматичних церков, що є наслідком недосконалості чинного законодавства з питань діяльності релігійних організацій, та необхідності у зв'язку з цим його удосконалення. Наводяться у ньому різні за своєю суттю поняття "церква", що містяться у довідковій літературі, у самому християнстві тощо.
Таким чином, розбіжності щодо суті термінів "церква" та "релігійні організації", які вживаються передусім у законодавстві, існують. Їх усунення - повноваження законодавчого органу - Верховної Ради України, а не Конституційного Суду України.
Отже, підстав для відкриття конституційного провадження у справі не вбачається, оскільки подання не відповідає вимогам, передбаченим Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та Законом України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України про офіційне тлумачення поняття "церква", що міститься у частині третій статті 35 Конституції України ( 254к/96-ВР ) на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та Законом України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.
