Приєднуйтесь.
СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Вироком Свердловського міського суду Луганської області від 13 жовтня 1999 р. Р. засуджено за ч. 3 ст. 101 КК ( 2001-05 ) на вісім років позбавлення волі.
У касаційному порядку справа не розглядалася.
Р. визнано винним у тому, що 24 квітня 1999 р. за місцем проживання приблизно о 22-й годині під час сварки з дружиною Р. Є. завдав їй удари руками й ногами по тулубу та іншим частинам тіла, чим умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких вона померла.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, оскільки суд допустив неповноту судового слідства і невідповідність викладених у вироку висновків фактичним обставинам справи. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України, розглянувши справу, протест задовольнила з таких підстав.
У вироку зазначено, що засуджений побив свою дружину Р. Є. 24 квітня 1999 р. приблизно о 22-й годині, після чого вона втекла, через 50 хвилин повернулась, а потім пішла ночувати до знайомої Б., де вранці наступного дня її було знайдено мертвою.
На обгрунтування таких висновків суд послався на свідчення Б. про те, що 24 квітня 1999 р. приблизно о 24-й годині Р. Є. прийшла до неї на квартиру, повідомила, що її побив чоловік, і залишилася ночувати. Вранці Б. виявила, що Р. Є. померла.
Інші допитані судом свідки та потерпіла П. показали, що конфлікт між засудженим та його дружиною стався приблизно о 22-й годині і що вони бачили, як приблизно о 23-й годині Р. забирав дружину зі східців у квартиру.
Як на доказ вини Р. суд послався на дані судово-медичної експертизи про наявність у потерпілої численних крововиливів і саден голови, тулуба, кінцівок, шиї, закритих травм грудної клітки та живота з пошкодженням легенів, печінки, селезінки, лівої нирки і крововиливом у черевну порожнину, закритих переломів 7 - 9-го ребер зліва та 5 - 6-го справа, що належать до тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть Р. Є.
У висновку експертизи також зазначено, що малоймовірно, щоб після одержання потерпілою таких тілесних ушкоджень вона могла протягом тривалого часу здійснювати цілеспрямовані дії, самостійно рухатися, розмовляти, і що з моменту заподіяння їй тілесних ушкоджень до настання смерті пройшов незначний час - декілька хвилин.
У судовому засіданні як свідка було допитано судово-медичного експерта Д., який не брав участі у проведенні зазначеної експертизи. Він висловив думку про те, що з урахуванням ступеня сп'яніння Р. Є. могла перебувати в аеректильній стадії збудження, що дозволяло їй якийсь час після побиття самостійно рухатися, розмовляти тощо.
Таким чином, як убачається з матеріалів справи, показання свідків, потерпілої П. та інші досліджені судом докази суперечать висновкам судово-медичної експертизи в тій частині, де зазначено, що після одержання тілесних ушкоджень Р. Є. вже не могла протягом тривалого часу самостійно рухатися та здійснювати цілеспрямовані дії і що її смерть настала через декілька хвилин після побиття. Решта доказів свідчить, що після одержання тяжких тілесних ушкоджень Р. Є. ще рухалась і померла не раніше ніж через 3-4 години.
З урахуванням пояснень Р. (про те, що він побив свою дружину приблизно о 22-й годині 24 квітня 1999 р., завдавши їй не більше чотирьох ударів, після чого вона пішла від нього і була відсутня приблизно годину), які судом не спростовані, зазначені суперечності в доказах є істотними.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 КПК ( 1001-05 ), коли висновок експерта буде визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або виникають сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові або експертам.
За наявності таких істотних суперечностей між висновком судово-медичної експертизи та іншими доказами щодо моменту настання смерті потерпілої суд повинен був їх усунути, допитавши в судовому засіданні судово-медичного експерта, який дав такий висновок, і в разі необхідності призначити повторну експертизу. Не зробивши цього, суд тим самим допустив неповноту судового слідства.
Зазначені вище обставини є підставою для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, під час якого суд повинен: допитати судово-медичного експерта, який дав висновок експертизи, з метою усунення суперечностей щодо моменту настання смерті Р. Є. і наявності в останньої можливості здійснювати цілеспрямовані дії у проміжку часу між одержанням тяжких тілесних ушкоджень і смертю; в разі необхідності призначити для з'ясування цих питань повторну судово-медичну експертизу; дати належну оцінку зібраним доказам; усунути вказані вище суперечності та ухвалити у справі законне й обгрунтоване рішення.
На підставі наведеного судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України вирок щодо Р. скасувала, а справу направила на новий судовий розгляд зі стадії судового слідства до того ж суду, але в іншому складі суду.
"Рішення Верховного Суду України", N 2002 р.