Міжнародна конвенція про морські застави та іпотеки 1993 року

(Женева, 6 травня 1993 року)

Статус Конвенції див. ( 995_c91 )

( Про приєднання до Конвенції див. Закон N 240-IV ( 240-15 ) від 22.11.2002 )

Держави-учасниці цієї Конвенції,

усвідомлюючи необхідність покращення умов для фінансування суден та розвитку національного торговельного флоту,

визнаючи бажаність забезпечення міжнародної уніфікації в галузі морських застав та іпотек і тому

будучи впевненими в необхідності прийняття міжнародно-правового документа, що регулює морські застави та іпотеки,

прийняли рішення укласти Конвенцію з цією метою та відповідно домовились про таке:

Стаття 1
Визнання та примусове здійснення іпотек та обтяжень

Іпотеки ("mortgages", "hypotheques") та обтяження того ж характеру, що реєструються, причому обтяження того ж характеру, що реєструються, далі - "обтяження", які встановлюються щодо морських суден, визнаються та підлягають примусовому здійсненню в державах-учасницях за умови, що:

a) такі іпотеки та обтяження встановлені та внесені до реєстру згідно з законодавством держави, в якій зареєстроване судно;

b) реєстр та будь-які документи, які підлягають здачі на зберігання органу, який реєструє, згідно з законодавством держави, в якій зареєстроване судно, відкриті для публічної перевірки, а витяги з реєстру та копії таких документів можуть бути отримані від органу, що реєструє; і

c) в реєстрі або будь-яких документах, згаданих в підпункті "b", містяться, принаймні, ім'я та адреса особи, на користь якої встановлені іпотека або обтяження, або відмітка про те, що вони встановлені на пред'явника, а також зазначена максимальна сума забезпечення, якщо цього вимагає законодавство держави реєстрації або якщо ця сума зазначена в документі, що встановлює іпотеку або обтяження, дата та інша інформація, яка згідно з законодавством держави реєстрації визначає черговість задоволення щодо інших зареєстрованих іпотек та обтяжень.

Стаття 2
Черговість задоволення і наслідки іпотек та обтяжень

Черговість задоволення зареєстрованих іпотек або обтяжень відносно одне одного та, без шкоди для положень цієї Конвенції, їхні наслідки для третіх сторін визначаються законодавством держави реєстрації; однак без шкоди для положень цієї Конвенції, всі питання щодо процедури примусового здійснення регулюються законодавством держави, де це здійснення має місце.

Стаття 3
Перехід права власності або зміна реєстрації

1. За винятком випадків, передбачених у статтях 11 і 12, у всіх інших випадках, що спричиняють виключення судна з реєстру держави-учасниці, така держава-учасниця не дозволяє власнику виключити судно зі свого реєстру до тих пір, доки з нього не будуть виключені всі зареєстровані іпотеки або обтяження, або доки не буде отримана письмова згода всіх держателів таких іпотек або обтяжень. Однак якщо відповідно до законодавства держави-учасниці виключення судна з реєстру проводиться в обов'язковому порядку, крім випадків добровільного продажу, то держателям зареєстрованих іпотек або обтяжень направляється повідомлення про майбутнє виключення судна з реєстру з тим, щоб такі держателі вжили належних заходів для захисту своїх інтересів; якщо тільки не була отримана згода цих держателів, виключення з реєстру проводиться лише після закінчення розумного періоду часу, що складає не менше трьох місяців після відповідного повідомлення таких держателів.

2. Без шкоди для положень пункту 5 статті 12 судно, що вноситься або внесене до реєстру в державі-учасниці, не підлягає реєстрації в іншій державі-учасниці, за винятком випадків, коли:

a) перша держава видала свідоцтво, яке засвідчує, що судно виключене з реєстру; або

b) перша держава видала свідоцтво, яке засвідчує, що судно буде негайно виключене з реєстру тоді, коли буде проведена нова реєстрація. Дата виключення з реєстру є датою нової реєстрації судна.

Стаття 4
Морські застави

1. Кожен з наступних видів вимог до власника, фрахтувальника за димайз-чартером, керуючого або оператора судна забезпечується морською заставою щодо судна:

a) вимоги щодо заробітної плати та інших сум, які належать капітану, командному складу та іншим членам екіпажу судна у зв'язку з їхньою роботою на судні, включаючи витрати з репатріації та внески у фонд соціального страхування, що виплачуються від їхнього імені;

b) вимоги у зв'язку із загибеллю або тілесними пошкодженнями на суші або на воді, якщо вони безпосередньо пов'язані з експлуатацією судна;

c) вимоги щодо винагороди за рятування судна;

d) вимоги щодо виплати портових зборів, зборів за користування каналами та іншими водними шляхами та лоцманських зборів;

e) вимоги, що випливають з цивільних правопорушень, пов'язаних із заподіянням матеріальної шкоди або шкоди в процесі експлуатації судна, за винятком втрати або пошкодження вантажу, контейнерів або багажу пасажирів, що перевозяться на судні.

2. Жодна морська застава не встановлюється щодо судна для забезпечення вимог, зазначених в підпунктах "b" і "e" пункту 1, що випливають з або виникають внаслідок:

a) шкоди у зв'язку з перевезенням нафти або інших небезпечних або шкідливих речовин морем, компенсація за яку сплачується пред'явникам вимог згідно з міжнародними конвенціями або національним законодавством, що передбачають сувору відповідальність та обов'язкове страхування або інші засоби забезпечення вимог; або

b) радіоактивних властивостей або комбінації радіоактивних властивостей з токсичними, вибуховими або іншими небезпечними властивостями ядерного палива або радіоактивних продуктів або відходів.

Стаття 5
Черговість задоволення морських застав

1. Морські застави, зазначені в статті 4, мають пріоритет перед зареєстрованими іпотеками та обтяженнями, і жодна інша вимога не має пріоритету перед такими морськими заставами або перед такими іпотеками або обтяженнями, які відповідають положенням статті 1, за винятком випадків, передбачених у пунктах 3 і 4 статті 12.

2. Морські застави, зазначені в статті 4, задовольняються в тому порядку, в якому вони перелічені, за тієї, однак, умови, що морські застави, що є забезпеченням вимог щодо винагороди за рятування судна, мають пріоритет перед усіма іншими морськими заставами, встановленими щодо судна до моменту здійснення операцій, в результаті яких виникають зазначені застави.

3. Морські застави, зазначені в кожному з підпунктів "a", "b", "d" та "e" пункту 1 статті 4, мають однакову черговість задоволення щодо одна одної.

4. Морські застави, що є забезпеченням вимог щодо винагороди за рятування судна, задовольняються в порядку, зворотному часу виникнення забезпечених ними вимог. Такі вимоги вважаються такими, що виникли з моменту закінчення кожної рятувальної операції.

Стаття 6
Інші морські застави

Кожна держава-учасниця може в своєму законодавстві передбачити інші морські застави щодо суден для забезпечення вимог до власника, фрахтувальника за димайз-чартером, керуючого або оператора судна, крім вимог, про які йдеться в статті 4, за умови, що такі застави:

a) регулюються положеннями статей 8, 10 і 12;

b) погашаються i) після закінчення шести місяців з моменту виникнення забезпечених ними вимог, якщо тільки до закінчення цього строку судно не було заарештоване, причому такий арешт спричинив примусовий продаж; або ii) після закінчення 60 днів після продажу судна добросовісному покупцеві, при цьому цей строк починає обчислюватись з дати реєстрації продажу згідно з законодавством держави, в якій судно реєструється після продажу; залежно від того, який строк закінчується раніше; та

c) задовольняються після морських застав, зазначених у статті 4, а також після зареєстрованих іпотек або обтяжень, що відповідають положенням статті 1.

Стаття 7
Права утримання

1. Кожна держава-учасниця може передбачити у своєму законодавстві право утримання щодо судна, яке знаходиться у володінні:

a) суднобудівного підприємства - для забезпечення вимог у зв'язку з будівництвом судна; або

b) судноремонтного підприємства - для забезпечення вимог у зв'язку з ремонтом судна, включаючи його реконструкцію, який був проведений в період такого володіння.

2. Дія такого права утримання припиняється, як тільки судно перестає знаходитись у володінні суднобудівного або судноремонтного підприємства, за винятком випадків арешту.

Стаття 8
Особливості морських застав

З урахуванням положень статті 12 морські застави супроводжують судно незалежно від будь-якого переходу права власності або зміни реєстрації чи прапора.

Стаття 9
Погашення морських застав у зв'язку із закінченням
строку давності

1. Морські застави, зазначені в статті 4, погашаються після закінчення одного року, якщо тільки до закінчення цього строку судно не було заарештоване, причому такий арешт спричинив примусовий продаж.

2. Річний строк, зазначений в пункті 1, починає обчислюватись:

a) щодо морської застави, зазначеної в пункті 1 "a" статті 4, з моменту звільнення з судна особи, яка поставила вимогу;

b) щодо морських застав, зазначених в пункті 1 "b" - "e" статті 4, з моменту виникнення забезпечених ними вимог; та не може бути призупинений або перерваний за тієї, однак, умови що до нього не зараховується період, протягом якого арешт судна не допускається законом.

Стаття 10
Поступка та суброгація

1. Поступка або суброгація вимоги, забезпечуваної морською заставою, спричиняє одночасну поступку або суброгацію такої морської застави.

2. Не може проводитися суброгація пред'явників вимог, забезпечених морськими заставами, щодо відшкодування, яке належить власнику судна на підставі договору страхування.

Стаття 11
Повідомлення про примусовий продаж

1. До примусового продажу судна в державі-учасниці компетентний орган такої держави-учасниці забезпечує, щоб згідно з цією статтею було направлене повідомлення:

a) органу, що відає реєстром в державі реєстрації;

b) всім держателям зареєстрованих іпотек або обтяжень, які не були встановлені на пред'явника;

c) всім держателям зареєстрованих іпотек або обтяжень, встановлених на пред'явника, та всім держателям морських застав, зазначених у статті 4, за умови, що компетентний орган, що здійснює примусовий продаж, отримав повідомлення про їхні відповідні вимоги; та

d) зареєстрованому власнику судна.

2. Таке повідомлення направляється не менш ніж за 30 днів до примусового продажу та містить:

a) інформацію про час та місце примусового продажу і такі відомості щодо примусового продажу або процедур, що призводять до примусового продажу, які орган держави-учасниці, що виконує ці процедури, вважатиме достатніми для захисту інтересів осіб, які мають право на повідомлення; або,

b) якщо місце та час примусового продажу не можуть бути точно визначені, інформацію про приблизний час та передбачуване місце примусового продажу і такі відомості щодо примусового продажу, які орган держави-учасниці, який виконує ці процедури, вважатиме достатніми для захисту інтересів осіб, які мають право на повідомлення. Якщо направляється повідомлення згідно з пунктом "b", то додаткове повідомлення про фактичний час та місце примусового продажу направляється після того, як вони стануть відомі, але в будь-якому разі не пізніше ніж за сім днів до примусового продажу.

3. Повідомлення, згадане в пункті 2 цієї статті, складається в письмовій формі та направляється або рекомендованою поштою, або за допомогою будь-яких електронних чи інших відповідних засобів, які передбачають підтвердження отримання, заінтересованим особам, зазначеним в пункті 1, якщо про них є інформація. Крім того, повідомлення здійснюється шляхом оголошення в пресі в державі, де відбувається примусовий продаж, та, на розсуд органу, що здійснює примусовий продаж, в інших публікаціях.

Стаття 12
Наслідки примусового продажу

1. У разі примусового продажу судна в державі-учасниці всі зареєстровані іпотеки або обтяження, за винятком тих, які були прийняті покупцем за згодою їхніх держателів, і всі застави та інші обтяження будь-якого роду припиняють свою дію щодо цього судна за умови, що:

а) в момент продажу судно знаходиться в межах юрисдикції цієї держави; та

b) продаж здійснений згідно з законодавством зазначеної держави та положеннями статті 11 і цієї статті.

2. Витрати, що виникли у зв'язку з арештом та подальшим продажем судна, сплачуються з коштів, отриманих від продажу, в першу чергу. Такі витрати включають, зокрема, витрати на утримання судна та екіпажу, а також заробітну плату, інші суми та витрати, які зазначені в пункті 1 "a" статті 4 і виникли з моменту арешту. Залишок отриманих коштів розподіляється згідно з положеннями цієї Конвенції в межах, необхідних для задоволення відповідних вимог. Після задоволення вимог всіх пред'явників можливі кошти, що залишаються, сплачуються власнику та вільно конвертуються.

3. Держава-учасниця може передбачити у своєму законодавстві, що в разі примусового продажу судна, яке сіло на мілину або затонуло та було видалене державним органом в інтересах безпеки судноплавства або захисту морського середовища, пов'язані з таким видаленням витрати сплачуються з коштів, отриманих від продажу, до задоволення всіх інших вимог, забезпечених морською заставою щодо судна.

4. Якщо в момент примусового продажу судно знаходиться у володінні суднобудівного або судноремонтного підприємства, яке згідно з законодавством держави-учасниці, в якій здійснюється продаж, має право утримання, то таке суднобудівне або судноремонтне підприємство повинно відмовитись від володіння судном на користь покупця, але при цьому воно має право отримати задоволення своєї вимоги з коштів, отриманих від продажу, після задоволення вимог держателів морських застав, згаданих у статті 4.

5. Якщо судно, зареєстроване в державі-учасниці, стало об'єктом примусового продажу в будь-якій державі-учасниці, то компетентний орган на прохання покупця видає документ, який засвідчує, що судно продане без будь-яких зареєстрованих іпотек або обтяжень, за винятком тих, які були прийняті покупцем, а також без будь-яких застав та інших обтяжень, за умови, що були дотримані положення пункту 1 "a" і "b". Після пред'явлення такого документа орган, що реєструє, зобов'язаний виключити відмітки про всі зареєстровані іпотеки або обтяження, за винятком тих, які були прийняті покупцем, та, залежно від обставин, зареєструвати судно на ім'я покупця або видати свідоцтво про його виключення з реєстру в зв'язку з новою реєстрацією.

6. Держави-учасниці забезпечують фактичну наявність та вільну конвертацію будь-яких коштів, отриманих від примусового продажу.

Стаття 13
Сфера застосування

1. Якщо в цій Конвенції не передбачене інше, її положення застосовуються до всіх морських суден, зареєстрованих в державі-учасниці або в державі, яка не є державою-учасницею, якщо на судна останньої поширюється юрисдикція держави-учасниці.

2. Ніщо в цій Конвенції не створює будь-яких прав та не є підставою для примусового здійснення будь-яких прав щодо будь-якого судна, яке належить державі або експлуатується нею та використовується тільки для державної некомерційної служби.

Стаття 14
Зв'язок між державами-учасницями

Для цілей статей 3, 11 і 12 компетентні органи держав-учасниць уповноважені вступати у безпосередній контакт один з одним.

Стаття 15
Колізія конвенцій

Ніщо в цій Конвенції не зачіпає застосування будь-якої міжнародної конвенції, яка передбачає обмеження відповідальності, або національного законодавства, яке вводить її в дію.

Стаття 16
Тимчасова зміна прапора

Якщо морське судно, зареєстроване в одній державі, отримує дозвіл тимчасово плавати під прапором іншої держави, застосовуються такі положення:

a) Для цілей цієї статті посилання в цій Конвенції на "державу, в якій зареєстроване судно", або на "державу реєстрації" вважаються посиланнями на державу, в якій судно було зареєстроване безпосередньо до зміни прапора, а посилання на "орган, що відає реєстром" вважаються посиланнями на орган, що відає реєстром в цій державі.

b) Законодавство держави реєстрації є визначальним для цілей визнання зареєстрованих іпотек та обтяжень.

c) Держава реєстрації вимагає, щоб в її реєстрі був запис із зазначенням держави, під прапором якої судну тимчасово дозволено плавати; аналогічним чином держава, під прапором якої судну тимчасово дозволено плавати, вимагає, щоб орган, що відає обліком судна, зробив у реєстрі запис із зазначенням держави реєстрації.

d) Жодна держава-учасниця не дозволяє судну, зареєстрованому в цій державі-учасниці, тимчасово плавати під прапором іншої держави, поки не будуть погашені всі зареєстровані іпотеки або обтяження щодо цього судна або не буде отримана письмова згода держателів усіх таких іпотек або обтяжень.

e) Повідомлення, про яке йдеться в статті 11, направляється також компетентному органу, що відає обліком судна у державі, під прапором якої судну тимчасово дозволено плавати.

f) Після пред'явлення свідоцтва про виключення з реєстру, згаданого в пункті 5 статті 12, компетентний орган, що відає обліком суден у державі, під прапором якої йому тимчасово дозволено плавати, на прохання покупця видає свідоцтво про те, що право плавати під прапором цієї держави анульоване.

g) Ніщо в цій Конвенції не повинно тлумачитись як таке, що покладає на держави-учасниці будь-які зобов'язання щодо дозволу іноземним суднам тимчасово плавати під їхнім прапором або національним суднам тимчасово плавати під іноземним прапором.

Стаття 17
Депозитарій

Ця Конвенція здається на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 18
Підписання, ратифікація, прийняття,
затвердження та приєднання

1. Ця Конвенція відкрита для підписання будь-якою державою в Центральних установах Організації Об'єднаних Націй в Нью-Йорку з 1 вересня 1993 року по 31 серпня 1994 року, а після цієї дати залишається відкритою для приєднання.

2. Держави можуть висловити свою згоду бути зв'язаними цією Конвенцією шляхом:

a) підписання без застереження про ратифікацію, прийняття або затвердження; або

b) підписання із застереженням про ратифікацію, прийняття або затвердження з подальшою ратифікацією, прийняттям або затвердженням; або

с) приєднання.

3. Ратифікація, прийняття, затвердження або приєднання здійснюються шляхом здачі відповідного документа на зберігання депозитарію.

Стаття 19
Набуття чинності

1. Ця Конвенція набуває чинності через 6 місяців після дати, на яку 10 держав висловлять свою згоду бути нею зв'язаними.

2. Для держави, яка висловила свою згоду бути зв'язаною цією Конвенцією після виконання умов для набуття нею чинності, така згода набуває чинності через 3 місяці після дати висловлення такої згоди.

Стаття 20
Перегляд та внесення змін та доповнень

1. Конференція держав-учасниць для перегляду або внесення змін та доповнень до цієї Конвенції скликається Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй на прохання однієї третини держав-учасниць.

2. Будь-яка згода бути зв'язаною цією Конвенцією, висловлена після дати набуття чинності зміною та доповненням до цієї Конвенції, вважається такою, що стосується Конвенції з цією зміною та доповненням.

Стаття 21
Денонсація

1. Будь-яка держава-учасниця може денонсувати цю Конвенцію в будь-який час після дати набуття чинності цією Конвенцією для цієї держави.

2. Денонсація здійснюється шляхом здачі на зберігання депозитарію документа про денонсацію.

3. Денонсація набуває чинності через один рік або такий більш тривалий період часу, який може бути зазначений в документі про денонсацію, після отримання депозитарієм документа про денонсацію.

Стаття 22
Мови

Ця Конвенція складена в одному примірнику англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою мовами, причому всі тексти є рівно автентичними.

ВЧИНЕНО в м.Женеві шостого травня тисяча дев'ятсот дев'яносто третього року.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані, належним чином на те уповноважені своїми відповідними урядами, підписали цю Конвенцію.

Вірність перекладу з російської на українську мову засвідчено начальником Служби офіційних перекладів Правового департаменту МЗС України.