Конвенція про охорону персоналу Організації Об'єднаних Націй та зв'язаного з нею персоналу

(Нью-Йорк, 9 грудня 1994 року)

Статус Конвенції див. ( 995_i14 )

{ Конвенцію ратифіковано Законом N 267/95-ВР від 06.07.95 }

{ Доповнення до Конвенції див. Протокол ( 995_e55 )від 08.12.2005}

Держави-учасниці цієї Конвенції,

будучи глибоко занепокоєними зростаючим числом жертв і поранень в результаті навмисних нападів на персонал Організації Об'єднаних Націй та зв'язаний з нею персонал,

беручи до уваги, що напади або інші посягання на персонал, який діє від імені Організації Об'єднаних Націй, не можуть мати виправдання і є неприйнятними, ким би вони не здійснювалися,

враховуючи, що операції Організації Об'єднаних Націй проводяться у загальних інтересах міжнародного співтовариства та відповідно до цілей і принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй,

визнаючи важливий вклад, який персонал Організації Об'єднаних Націй та зв'язаний з нею персонал вносять у зусилля Організації Об'єднаних Націй у галузях превентивної дипломатії, миротворчості, підтримання миру, миробудівництва та гуманітарних й інших операцій,

враховуючи існуючі домовленості у галузі забезпечення безпеки персоналу Організації Об'єднаних Націй та зв'язаного з нею персоналу, у тому числі кроки, що вживаються у цьому напрямі головними органами Організації Об'єднаних Націй,

визнаючи про те, що існуючі заходи по захисту персоналу Організації Об'єднаних Націй та зв'язаного з нею персоналу є недостатніми,

визнаючи, що ефективність і безпека операцій Організації Об'єднаних Націй зростають, якщо такі операції проводяться за згодою і при співробітництві з боку приймаючої держави,

закликаючи всі держави, у яких розміщений персонал Організації Об'єднаних Націй та зв'язаний з нею персонал, і всіх, на кого такий персонал може покладатися, надавати всебічну підтримку в цілях сприяння проведенню і здійсненню мандата операцій Організації Об'єднаних Націй,

будучи впевненими в тому, що необхідно негайно вжити належних й ефективних заходів для відвернення нападів на персонал Організації Об'єднаних націй та зв'язаний з нею персонал і для покарання тих, хто здійснив такі напади,

домовились про таке:

Стаття 1 Визначення

Для цілей цієї Конвенції:

a) "Персонал Організації Об'єднаних Націй" означає:

I) осіб, залучених або направлених Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй як членів військового, поліцейського або цивільного компонентів операції Організації Об'єднаних Націй;

II) інших посадових осіб та експертів, відряджених Організацією Об'єднаних Націй або її спеціалізованими установами, або Міжнародним агентством з атомної енергії, які присутні в офіційному статусі у районі проведення операції Організації Об'єднаних Націй;

b) "Зв'язаний з нею персонал" означає:

I) осіб, направлених урядом або міжурядовою організацією за згодою компетентного органу Організації Об'єднаних Націй;

II) осіб, залучених Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй або спеціалізованою установою, або Міжнародним агентством з атомної енергії;

III) осіб, направлених гуманітарною неурядовою організацією або гуманітарною установою відповідно до угоди з Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй або із спеціалізованою установою, або Міжнародним агентством з атомної енергії, для проведення діяльності у підтримку виконання мандата операції Організації Об'єднаних Націй;

c) "Операція Організації Об'єднаних Націй" означає операцію, що запроваджена компетентним органом Організації Об'єднаних Націй відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй та проводиться під керівництвом і контролем Організації Об'єднаних Націй:

I) коли операція проводиться в цілях підтримання або відновлення міжнародного миру і безпеки; або

II) коли Рада Безпеки або Генеральна Асамблея для цілей цієї Конвенції оголошує про те, що існує особливий ризик щодо безпеки персоналу, який бере участь у цій операції;

d) "Приймаюча держава" означає державу на території якої проводиться операція Організації Об'єднаних Націй;

e) "Держава транзиту" означає державу, яка не є приймаючою державою, на території якої у зв'язку з операцією Організації Об'єднаних Націй знаходяться транзитом або тимчасово присутні персонал Організації Об'єднаних Націй та зв'язаний з нею персонал або їх матеріально-технічні засоби.

Стаття 2 Сфера застосування

1. Ця Конвенція застосовується щодо персоналу Організації Об'єднаних Націй і зв'язаного з нею персоналу і операцій Організації Об'єднаних націй відповідно до визначення, яке міститься в статті 1.

2. Ця Конвенція не застосовується до операції Організації Об'єднаних Націй, санкціонованої Радою Безпеки як примусового заходу на підставі глави VII Статуту Організації Об'єднаних Націй, в якій який-небудь персонал залучається як комбатант проти організованих збройних сил та до якої застосовується право міжнародних збройних конфліктів.

Стаття 3 Позначення

1. Військовий і поліцейський компоненти операції Організації Об'єднаних Націй та їх наземні, водні і повітряні транспортні засоби мають розпізнавальні позначення. Інший персонал та інші наземні, водні і повітряні транспортні засоби, що використовуються в операції Організації Об'єднаних Націй, мають належне позначення, якщо Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй не прийме іншого рішення.

2. Весь персонал Організації Об'єднаних Націй та зв'язаний з нею персонал мають належні документи, що посвідчують особу.

Стаття 4 Угоди про статус операції

Приймаюча держава та Організація Об'єднаних Націй якомога швидше укладають угоду про статус операції Організації Об'єднаних Націй та всього використовуваного в операції персоналу, включаючи, зокрема, положення про привілеї та імунітети військового і поліцейського компонентів операції.

Стаття 5 Транзит

Держава транзиту сприяє забезпеченню безперешкодного транзиту персоналу Організації Об'єднаних Націй та зв'язаного з нею персоналу і його матеріально-технічних засобів у приймаючу державу та з неї.

Стаття 6 Поважання законів і правил приймаючої держави

1. Без шкоди для таких привілеїв та імунітетів, які вони можуть мати, або вимог, пов'язаних з їхніми обов'язками, персонал Організації Об'єднаних Націй та зв'язаний з нею персонал:

a) додержує законів і правил приймаючої держави та держави транзиту; і

b) утримується від будь-яких дій чи діяльності, несумісних з безстороннім і міжнародним характером своїх обов'язків.

2. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй вживає всіх необхідних заходів з метою забезпечення додержання цих зобов'язань.

Стаття 7 Обов'язок забезпечувати охорону і безпеку персоналу Організації Об'єднаних Націй та зв'язаного з нею персоналу

1. Персонал Організації Об'єднаних Націй та зв'язаний з нею персонал, їх матеріально-технічні засоби і приміщення не повинні ставати об'єктом нападу або будь-яких дій, розрахованих на недопущення виконання цим персоналом свого мандата.

2. Держави-учасниці вживають всіх належних заходів з метою забезпечення охорони і безпеки персоналу Організації Об'єднаних Націй та зв'язаного з нею персоналу. Зокрема, держави-учасниці здійснюють всі необхідні кроки для захисту персоналу Організації Об'єднаних націй та зв'язаного з нею персоналу, розташованого на їх території, від злочинів, передбачених у статті 9.

3. Держави-учасниці при необхідності співробітничають з Організацією Об'єднаних Націй та іншими державами-учасницями в рамках здійснення цієї Конвенції, зокрема у будь-якому випадку, коли приймаюча держава неспроможна вжити потрібних заходів.

Стаття 8 Обов'язок звільняти або повертати персонал Організації Об'єднаних Націй та зв'язаний з нею персонал, захоплений або затриманий

За винятком інших випадків, передбачених у застосовній угоді про статус сил, якщо має місце захоплення або затримання персоналу Організації Об'єднаних Націй або зв'язаного з нею персоналу в ході виконання ним своїх обов'язків та якщо встановлена особа членів цього персоналу, вони не піддаються допиту та негайно звільнюються і повертаються Організації Об'єднаних Націй або іншим відповідним органам. До звільнення з ними поводяться відповідно до загальновизнаних стандартів прав людини та принципів і духу Женевських конвенцій 1949 року.

Стаття 9 Злочини проти персоналу Організації Об'єднаних Націй та зв'язаного з нею персоналу

1. Навмисне вчинення:

a) вбивства, викрадення або іншого нападу, спрямованого проти особи або свободи будь-якого персоналу Організації Об'єднаних Націй та зв'язаного з нею персоналу;

b) насильницький напад на службові приміщення, житлові приміщення або транспортні засоби будь-якого персоналу Організації Об'єднаних Націй та зв'язаного з нею персоналу, який може піддати небезпеці особу або свободу цього персоналу;

c) загрози будь-якого такого нападу з метою примусити ту чи іншу фізичну або юридичну особу вчинити або утриматися від вчинення будь-яких дій;

d) спроби будь-якого такого нападу; та

e) дії, що являють собою співучасть у будь-якому такому нападі або у вчиненні спроби такого нападу, або організацію, або видачу наказу про вчинення такого нападу, визнається злочином кожною державою-учасницею відповідно до її національного законодавства.

2. Кожна держава-учасниця установлює відповідні покарання за злочини, передбачені у пункті 1, з урахуванням їх тяжкого характеру.

Стаття 10 Встановлення юрисдикції

1. Кожна держава-учасниця вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для встановлення своєї юрисдикції щодо злочинів, передбачених у статті 9, у таких випадках:

a) коли злочин вчинено на території цієї держави чи на борту судна або літального апарата, зареєстрованого у цій державі;

b) коли гаданий злочинець є громадянином цієї держави.

2. Держава-учасниця може також установити свою юрисдикцію щодо будь-якого такого злочину, коли його вчинено:

a) особою без громадянства, яка звичайно проживає у даній державі;

b) щодо громадянина даної держави; або

c) у спробі примусити дану державу вчинити яку-небудь дію або утриматися від неї.

3. Будь-яка держава-учасниця, яка встановила юрисдикцію, згадану у пункті 2, повідомляє про це Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй. Якщо така держава-учасниця згодом відмовляється від такої юрисдикції, вона повідомляє про це Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй.

4. Кожна держава-учасниця вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для встановлення своєї юрисдикції щодо злочинів, передбачених у статті 9, у випадках коли гаданий злочинець перебуває на її території, і не видає його згідно зі статтею 15 жодній з держав-учасниць, які встановили свою юрисдикцію відповідно до пункту 1 або 2.

5. Ця Конвенція не виключає здійснення будь-якої кримінальної юрисдикції згідно з національним законодавством.

Стаття 11 Відвернення злочинів проти персоналу Організації Об'єднаних Націй та зв'язаного з нею персоналу

Держави-учасниці співробітничають у справі відвернення злочинів, передбачених у статті 9, перш за все шляхом:

a) вжиття всіх практично здійсненних заходів для відвернення приготувань на своїх відповідних територіях до вчинення цих злочинів у межах чи за межами своїх територій; та

b) обміну інформацією згідно із своїм національним законодавством та координації вжиття адміністративних й інших відповідних заходів для відвернення вчинення таких злочинів.

Стаття 12 Надання інформації

1. Відповідно до умов, установлених в її національному законодавстві, держава-учасниця, на території якої вчинено злочин, передбачений у статті 9, якщо вона має підстави вважати, що гаданий злочинець залишив її територію, повідомляє Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй та, безпосередньо або через Генерального секретаря, заінтересованій державі або державам всі факти, що відносяться до вчиненого злочину, а також надає всю наявну у її розпорядженні інформацію щодо особи гаданого злочинця.

2. У випадку вчинення злочину, передбаченого у статті 9, кожна держава-учасниця, яка має інформацію щодо жертви та обставин вчинення злочину, докладає зусиль до того, щоб у повному обсязі і невідкладно подати її на умовах, передбачених у її національному законодавстві, Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй та заінтересованій державі або державам.

Стаття 13 Заходи для забезпечення судового переслідування або видачі

1. Коли обставини того вимагають, держава-учасниця, на території якої перебуває гаданий злочинець, вживає згідно зі своїм національним законодавством належних заходів для того, щоб забезпечити його присутність для цілей судового переслідування або видачі.

2. Про заходи, вжиті на виконання пункту 1, згідно зі своїм національним законодавством і невідкладно, повідомляє Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй та, безпосередньо або через Генерального секретаря:

a) державу, на території якої було вчинено злочин;

b) державу або держави, громадянином якої є гаданий злочинець, або, якщо він є особою без громадянства, на території якої він звичайно проживає;

c) державу або держави, громадянином якої є жертва; та

d) інші заінтересовані держави.

Стаття 14 Судове переслідування гаданих злочинців

Держава-учасниця, на території якої перебуває гаданий злочинець, якщо вона не видає його, передає справу без яких-небудь винятків і без необгрунтованої затримки своїм компетентним органам для цілей судового переслідування з додержанням процедур, установлених законодавством цієї держави. Ці органи приймають рішення таким же чином, як і у випадку звичайного злочину тяжкого характеру відповідно до законодавства цієї держави.

Стаття 15 Видача гаданих злочинців

1. Якщо злочини, передбачені у статті 9, не включені як злочини, що спричиняють видачу, у будь-який договір про видачу, існуючий між державами-учасницями, вони вважаються включеними як такі у такий договір між ними. Держави-учасниці зобов'язуються включати такі злочини як злочини, що спричиняють видачу, у будь-який договір про видачу, що укладається між ними.

2. Якщо держава-учасниця, яка обумовлює видачу наявністю договору, отримує прохання про видачу від іншої держави-учасниці, з якою вона не має договору про видачу, вона може, на свій розсуд, вважати цю Конвенцію правовою підставою для видачі у зв'язку з такими злочинами. Видача проводиться з додержанням умов, передбачених законодавством запитуваної держави.

3. Держави-учасниці, які не обумовлюють видачу наявністю договору, розглядають у відносинах між собою такі злочини як злочини, що спричиняють видачу, з додержанням умов, передбачених законодавством запитуваної держави.

4. Кожний з цих злочинів розглядається для цілей видачі, що здійснюється державами-учасницями, як вчинений не тільки на місці його вчинення, а й на території держав-учасниць, які встановили свою юрисдикцію згідно з пунктом 1 або 2 статті 10.

Стаття 16 Взаємна допомога у кримінальних питаннях

1. Держави-учасниці надають одна одній максимальну допомогу в зв'язку з судовими розглядами, які здійснюються щодо злочинів, передбачених у статті 9, включаючи сприяння в отриманні всіх наявних у їх розпорядженні доказів, необхідних для судового розгляду. В усіх випадках застосовується законодавство запитуваної держави.

2. Положення пункту 1 не торкаються зобов'язань щодо взаємної допомоги, що містяться у будь-якому іншому договорі.

Стаття 17 Справедливе поводження

1. Будь-якій особі, щодо якої здійснюється розслідування або судовий розгляд у зв'язку з будь-яким із злочинів, передбачених у статті 9, гарантуються справедливе поводження, справедливий судовий процес та повний захист її прав на всіх стадіях розслідування або розгляду.

2. Будь-якому гаданому злочинцю надається право:

a) невідкладно зв'язатися з найближчим відповідним представником держави чи держав, громадянином якої чи яких така особа є та яка чи які іншим чином правомочні захищати права цієї особи, або, якщо вона є особою без громадянства, держава, до якої вона звертається з проханням і яка погоджується захищати її права; та

b) відвідання представником цієї держави чи держав.

Стаття 18 Повідомлення про результати розгляду

Держава-учасниця, на території якої гаданий злочинець піддається кримінальному переслідуванню, повідомляє про остаточні результати розгляду Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй, який направляє цю інформацію іншим державам-учасницям.

Стаття 19 Розповсюдження

Держави-учасниці зобов'язуються якомога більш широко розповсюджувати цю Конвенцію і, зокрема, включати вивчення Конвенції, а також відповідних положень Міжнародного гуманітарного права у свої програми військового навчання.

Стаття 20 Виняткові застереження

Ніщо у цій Конвенції не впливає на:

a) застосування міжнародного гуманітарного права та загальновизнаних норм права людини, що містяться у міжнародно-правових документах, у зв'язку із захистом операцій і персоналу Організації Об'єднаних Націй та зв'язаного з нею персоналу і на обов'язок такого персоналу додержувати таких правових норм;

b) права і обов'язки держав згідно із Статутом Організації Об'єднаних Націй відносно згоди на в'їзд осіб на їхні території;

c) обов'язок персоналу Організації Об'єднаних Націй та зв'язаного з нею персоналу діяти відповідно до положень мандата операції Організації Об'єднаних Націй;

d) право держав, які добровільно надають персонал для операції Організації Об'єднаних Націй, відкликати свій персонал, який бере участь у такій операції; або

e) право на відповідну компенсацію, що виплачується у випадку смерті, інвалідності, травми або хвороби, які є наслідком участі у діяльності по підтриманню миру осіб, добровільно наданих державами для операцій Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 21 Право на самооборону

Ніщо в цій Конвенції не повинне тлумачитися як таке, що допускає обмеження права на самооборону.

Стаття 22 Врегулювання спорів

1. Будь-який спір між двома або кількома державами-учасницями щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, який не може бути врегульований шляхом переговорів, на вимогу однієї з них передається на арбітражний розгляд. Якщо протягом шести місяців з дати вимоги про арбітражний розгляд сторони не можуть домовитися про організацію арбітражного розгляду, то будь-яка з цих сторін може передати цей спір у Міжнародний суд шляхом подачі заяви відповідно до Статуту Суду.

2. Кожна держава-учасниця може при підписанні, ратифікації, прийнятті або затвердженні цієї Конвенції або при приєднанні до неї зробити заяву про те, що вона не вважає себе зв'язаною всіма або окремими положеннями пункту 1. Інші держави-учасниці не будуть зв'язані положеннями пункту 1 або його відповідної частини щодо будь-якої держави-учасниці, що зробили таке застереження.

3. Будь-яка держава-учасниця, яка зробила застереження згідно з пунктом 2, може у будь-який час зняти це застереження шляхом повідомлення Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 23 Наради по огляду здійснення

На прохання однієї або кількох держав-учасниць та за схваленням більшості держав-учасників, Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй скликає нараду держав-учасниць для проведення огляду здійснення Конвенції і проблем, що виникли у зв'язку з її застосуванням.

Стаття 24 Підписання

Ця Конвенція відкрита для підписання всіма державами до 31 грудня 1995 року в Центральних установах Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку.

Стаття 25 Ратифікація, прийняття або затвердження

Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню. Документи про ратифікацію, прийняття або затвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 26 Приєднання

Ця Конвенція відкрита для приєднання до неї будь-якої держави. Документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 27 Набуття чинності

1. Ця Конвенція набуває чинності через тридцять днів після здачі на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй двадцять другого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання.

2. Для кожної держави, що ратифікує, приймає і затверджує цю Конвенцію або приєднується до неї, після здачі двадцять другого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання Конвенція набуває чинності через тридцять днів після здачі на зберігання такою державою її документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання.

Стаття 28 Денонсація

1. Будь-яка держава-учасниця може денонсувати цю Конвенцію шляхом письмового повідомлення Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй.

2. Денонсація набуває чинності через один рік після дати отримання повідомлення Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 29 Автентичні тексти

Оригінал цієї Конвенції, тексти якої англійською, арабською, іспанською, китайською, російською і французькою мовами є рівно автентичними, здається на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй, який розсилає його завірені копії всім державам.