- Конвенція про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів Підписана в Женеві 7 червня 1930 року League of Nations, Treaty Series, vol.CXLIII, p. 339, No. 3315 (1933-1934)
- Стаття 1
- Стаття 2
- Стаття 3
- Стаття 4
- Стаття 5
- Стаття 6
- Стаття 7
- Стаття 8
- Стаття 9
- Стаття 10
- Протокол до Конвенції
- Застереження і заяви
Увійдіть, щоб зручно організувати та зберігати закони і судові рішення. Це безкоштовно.
Приєднуйтесь.
Зберігайте закони у приватних списках для швидкого доступу. Діліться публічними списками з іншими.
Конвенція про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів
Підписана в Женеві 7 червня 1930 року
League of Nations, Treaty Series, vol.CXLIII, p. 339, No. 3315 (1933-1934)
( Про приєднання див. Закон N 828-XIV ( 828-14 ) від 06.07.99, ВВР, 1999, N 34, ст.292 )
У разі, якщо це не передбачено їхніми законами, Високі Договірні Сторони зобов'язуються внести зміни до своїх законів, відповідно до яких дійсність зобов'язань, які виникають за переказним або за простим векселем, або використання прав, які випливають з них, не обумовлюється дотриманням положень про гербовий збір.
Проте Договірні Сторони можуть припинити здійснення цих прав до сплати встановленого ними гербового збору або пені, яка виникла. Вони можуть прийняти рішення про те, що характер і зміст документа, який "підлягає негайному виконанню", які, відповідно до їхнього законодавства, можуть бути присвоєні переказному і простому векселю, обумовлюються тим, що, починаючи з видачі документа, відповідно до їхніх законів було належним чином дотримано закону про гербовий збір.
Кожна з Високих Договірних Сторін залишає за собою право обмежити зобов'язання, зазначене у першому абзаці, лише переказними векселями.
Ця Конвенція, французький та англійський тексти якої є рівною мірою автентичними, позначена сьогоднішнім числом.
Вона може бути підписана у подальшому до 6 вересня 1930 року від імені будь-якої держави-члена Ліги Націй або держави, що не є її членом.
Ця Конвенція підлягає ратифікації.
Ратифікаційні грамоти передаються до 1 вересня 1932 року на зберігання Генеральному Секретареві Ліги Націй, який негайно повідомляє про їх одержання всі держави-члени Ліги Націй і держави-сторони в цій Конвенції, які не є членами Ліги Націй.
Починаючи з 6 вересня 1930 року, будь-яка держава-член Ліги Націй і будь-яка держава, що не є її членом, можуть приєднатися до цієї Конвенції.
Таке приєднання здійснюється шляхом повідомлення Генерального Секретаря Ліги Націй, яке передається на зберігання до архіву Секретаріату.
Генеральний Секретар негайно повідомляє про таку передачу на зберігання всі Високі Договірні Сторони, які підписали цю Конвенцію або приєдналися до неї.
Ця Конвенція набуває чинності після того, як вона буде ратифікована або до неї приєднаються сім держав-членів Ліги Націй або держав, що не є її членами, включаючи три держави-члени Ліги Націй, постійно представлені у Раді.
Датою набрання чинності є дев'яностий день після одержання Генеральним Секретарем Ліги Націй сьомої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання відповідно до першого абзацу цієї статті.
Генеральний Секретар Ліги Націй, надсилаючи повідомлення, передбачені у статтях 3 і 4, зокрема, зазначає, що ратифікаційні грамоти або документи про приєднання, згадані у першому абзаці цієї статті, були одержані.
Кожна ратифікація або кожне приєднання, які здійснюються після набуття чинності Конвенцією відповідно до статті 5, набувають чинності на дев'яностий день від дати їх одержання Генеральним Секретарем Ліги Націй.
Ця Конвенція не може бути денонсована до закінчення дворічного строку від дати набуття нею чинності для держави-члена Ліги Націй або держави, що не є її членом; така денонсація набуває чинності на дев'яностий день після одержання Генеральним Секретарем адресованого йому повідомлення.
Про кожну денонсацію Генеральний Секретар Ліги Націй негайно повідомляє всі інші Високі Договірні Сторони.
Кожна денонсація є чинною лише щодо тієї Високої Договірної Сторони, від імені якої вона здійснена.
Кожна держава-член Ліги Націй і кожна держава, що не є її членом, для яких ця Конвенція є чинною, можуть після закінчення четвертого року з моменту набуття Конвенцією чинності звернутися до Генерального Секретаря Ліги Націй з проханням про перегляд деяких або всіх положень цієї Конвенції.
Якщо таке прохання, після повідомлення його іншим державам-членам Ліги Націй або державам, що не є її членами, для яких Конвенція є на той час чинною, підтримується протягом одного року не менше ніж шістьма з них, то Рада Ліги Націй приймає рішення про скликання Конференції з цього приводу.
Будь-яка Висока Договірна Сторона може в момент підписання, ратифікації або приєднання заявити про те, що, приймаючи цю Конвенцію, вона не має наміру брати на себе будь-які зобов'язання щодо всіх або деяких колоній, протекторатів або територій, що знаходяться під її сюзеренітетом або мандатом; і ця Конвенція не застосовується до будь-яких територій, зазначених у такій заяві.
Будь-яка Висока Договірна Сторона може в будь-який час у подальшому повідомити Генерального Секретаря Ліги Націй про те, що вона бажає застосувати цю Конвенцію до всіх або деяких її територій, про які зазначено у заяві, передбаченій у попередньому абзаці; Конвенція застосовується до всіх територій, зазначених у такому повідомленні, через дев'яносто днів після його одержання Генеральним Секретарем Ліги Націй.
Будь-яка Висока Договірна Сторона може у будь-який час заявити, що вона бажає припинити застосування цієї Конвенції до всіх або деяких її колоній, протекторатів або територій, що знаходяться під її сюзеренітетом або мандатом; в такому разі Конвенція припиняє застосовуватися до територій, зазначених у такій заяві, через рік після її одержання Генеральним Секретарем Ліги Націй.
Ця Конвенція реєструється Генеральним Секретарем Ліги Націй, одразу ж після набуття нею чинності. В подальшому вона негайно публікується у "Збірнику Договорів" Ліги Націй.
На посвідчення чого зазначені вище Уповноважені Представники підписали цю Конвенцію.
Вчинено в Женеві сьомого червня тисяча дев'ятсот тридцятого року в одному примірнику, який передається на зберігання до архіву Секретаріату Ліги Націй, а засвідчені копії цього примірника передаються всім державам-членам Ліги Націй і державам, що не є її членами, які представлені на Конференції.
В момент підписання Конвенції від сьогоднішнього дня про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів нижчепідписані належним чином уповноважені особи домовились про таке:
Держави-члени Ліги Націй і держави, що не є її членами, які не мали змоги передати на зберігання свої ратифікаційні грамоти про ратифікацію цієї Конвенції до 1 вересня 1932 року, зобов'язуються надіслати протягом п'ятнадцяти днів із цієї дати повідомлення Генеральному Секретареві Ліги Націй, яким би його сповіщалося про стан справ, який склався у них з ратифікацією.
Якщо на 1 листопада 1932 року не будуть виконані умови для набрання сили Конвенцією, передбачені в частині 1 статті 5, то Генеральний Секретар Ліги Націй скличе збори держав-членів Ліги Націй і держав, що не є її членами, які підписали Конвенцію або приєдналися до неї.
Високі Договірні Сторони повинні повідомляти одна одну про законодавчі заходи, вжиті ними для виконання Конвенції на їх відповідних територіях, негайно після набрання ними сили.
1. Домовлено, що оскільки стосується Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, то єдиними документами, до яких будуть застосовуватися положення цієї Конвенції, є переказні векселі, які пред'явлені для акцепту або акцептовані, або підлягають оплаті де-небудь в іншому місті, ніж у Сполученому Королівстві.
2. Таке ж обмеження буде застосовуватися щодо будь-яких колоній, протекторатів або територій, що знаходяться під сюзеренітетом або мандатом Його Британської Величності, до яких Конвенція може застосовуватися в силу статті 9, за умови, що повідомлення про таке обмеження буде направлене Генеральному Секретареві Ліги Націй до дати, в яку Конвенція набуде чинності для такої території.
3. Домовлено також, що оскільки стосується Північної Ірландії, то положення цієї Конвенції будуть застосовуватися лише із такими змінами, які будуть визнані необхідними.
4. Уряд будь-якої держави-члена Ліги Націй або держави, що не є її членом, яка згодна приєднатися до Конвенції відповідно до статті 4, але бажає отримати дозвіл на обмеження, вказане вище у пункті 1, може повідомити Генеральному Секретареві про це, а Генеральний Секретар повинен негайно сповістити про таке повідомлення Урядам всіх держав-членів Ліги Націй або держав, що не є її членами, від імені яких була підписана Конвенція або від імені яких були передані на зберігання документи про приєднання до неї, і запитати їх, чи мають вони будь-які заперечення проти цього. Якщо протягом шести місяців із дати повідомлення Генеральному Секретареві Ліги Націй не буде одержано будь-яких заперечень, то вважатиметься, що обмеження прийняте.
На посвідчення чого Уповноважені Представники підписали цей Протокол.
Вчинено в Женеві сьомого червня тисяча дев'ятсот тридцятого року в одному примірнику, який передається на зберігання до архіву Секретаріату Ліги Націй, а засвідчені копії цього примірника передаються всім державам-членам Ліги Націй і державам, що не є її членами, які представлені на Конференції.
Конвенція набрала сили 1 січня 1934 року.
На зберігання Генеральному Секретареві Ліги Націй (Організації Об'єднаних Націй) передали свої ратифікаційні грамоти (р), документи про приєднання (п) або повідомлення про правонаступництво (н) такі Держави:
Австралія (п) - 31 вересня 1938 року
Австрія (р) - 31 серпня 1932 року
Бельгія (р) - 31 серпня 1932 року
Бразилія (п) - 26 серпня 1942 року
Кіпр (н) - 5 березня 1968 року
Данія (р) - 27 липня 1932 року
Фінляндія (р) - 31 серпня 1932 року
Франція (п) - 27 квітня 1936 року
Німеччина (р) - 3 жовтня 1933 року
Угорщина (п) - 28 жовтня 1964 року
Ірландія (п) - 10 липня 1936 року
Італія (р) - 31 серпня 1932 року
Японія (р) - 31 серпня 1932 року
Люксембург (р) - 5 березня 1963 року
Малайзія (н) - 14 січня 1960 року
Мальта (н) - 6 грудня 1966 року
Монако (п) - 25 січня 1934 року
Нідерланди
для Королівства в Європі (р) - 20 серпня 1932 року
для територій Нідерландів в Індії
і о-ва Кюрасао (п) - 16 липня 1935 року
для Суринаму (п) - 7 серпня 1936 рокуФранція - Сполучене Королівство
(з обмеженням)* (п) - 16 березня 1939 року
Норвегія (р) - 27 липня 1932 року
Польща (п) - 19 грудня 1936 року
Португалія (р) - 8 червня 1934 року
Швеція (р) - 27 липня 1932 року
Швейцарія (р) - 26 серпня 1932 року
Уганда (п) - 15 квітня 1965 рокуСоюз Радянських Соціалістичних
Республік (п) - 25 листопада 1936 року
Сполучене Королівство Великобританії
та Північної Ірландії (п) - 18 квітня 1934 року Ньюфаундленд (п) - 7 травня 1934 року
Відповідно до п. 1 Розділу D Протоколу до Конвенції.
______________
* Слова "з обмеженням", зазначені після назв визначених
територій, вказують на те, що обмеження, яке міститься в Розділі D
Протоколу до Конвенції, застосовується до цих територій.
Барбадос (з обмеженням), Басутоленд, Протекторат Бечуаналенд, Бермудські о-ви (з обмеженням), Британська Гвіана (з обмеженням), Британський Гондурас, Цейлон (з обмеженням), Кіпр (з обмеженням), Фіджі (з обмеженням), Гамбія (Колонія і Протекторат), Гібралтар (з обмеженням), Золотий Берег ((а) Колонія, (b) Ашанті, (с) Північні Території, (d) Тоголенд під Британським Мандатом), Кенія (Колонія і Протекторат) (з обмеженням), Малайські Держави ((а) Федеративні Малайські Держави: Негрі Сембілан, Паханг, Перак, Селангор; (b) Нефедеративні Малайські Держави: Йохоре, Кедах, Келантан, Перліс, Тренгану і Бруней (з обмеженням)), Мальта. Північна Родезія, Нясалендський Протекторат, Палестина (за винятком Транс-Йорданії), Сейшельські о-ви, Сьєрра-Леоне (Колонія і Протекторат) (з обмеженням), Британські Володіння на Малайському п-ві (з обмеженням), Свазіленд, Тринідад і Тобаго (з обмеженням), Угандський Протекторат (з обмеженням), Навітряні о-ви (о-в Гренада, о-в Сент-Лусія, о-в Сент-Вінсент) (з обмеженням)
Багамські о-ви (з обмеженням), Протекторат на Британських Соломонових о-вах (з обмеженням), Фолклендські о-ви і Залежні Території (з обмеженням), Колонія на о-вах Гілберта і Еліс (з обмеженням), о-в Маврикій, о-в Святої Єлени і о-в Вшестя (з обмеженням), Територія Танганьїки (з обмеженням), о-ви Тонга (з обмеженням), Транс-Йорданія (з обмеженням), о-в Занзібар (з обмеженням)
о-в Ямайка, в тому числі о-ви Туркс та Кайкос і о-ви Кайман (з обмеженням), Сомалілендський Протекторат (з обмеженням)
Конвенцію підписали такі Держави: Колумбія, Чехословаччина, Еквадор, Перу, Іспанія, Туреччина, Югославія.
Включаючи Папуа і острів Норфолк, а також підмандатні території Нової Гвінеї і Науру.
Домовлено, що оскільки стосується Австралійського Союзу, то єдиними документами, до яких будуть застосовуватися положення цієї Конвенції, є переказні векселі, які пред'явлені для акцепту або акцептовані, або підлягають оплаті де-небудь в іншому місті, аніж в Австралійському Союзі.
Таке ж обмеження буде застосовуватися щодо Папуа і острова Норфолк та підмандатних територій Нової Гвінеї і Науру.
Залишити в силі обмеження, що містяться у Розділі D Протоколу до Конвенції, згідно з якими Конвенція застосовувалася до його території до проголошення незалежності.
Уряд Короля, приймаючи цю Конвенцію, не має наміру брати будь-які зобов'язання щодо Гренландії.
Уряд Ірландії повідомив Генеральному Секретареві Ліги Націй про своє бажання отримати дозвіл на обмеження, вказане у пункті 1 Розділу D Протоколу до Конвенції, і Генеральний Секретар сповістив про це бажання Держави, зацікавлені у застосуванні пункту 4 вказаного вище Розділу. Оскільки жодного заперечення не було висунуто з боку вказаних Держав, то це обмеження повинно розглядатися як прийняте.
Відповідно до заяви, здійсненої Урядом Швейцарії при передачі на зберігання ратифікаційної грамоти про ратифікацію цієї Конвенції, остання набуває чинності для Швейцарії лише після прийняття закону про внесення змін до розділів XXIV-XXXIII Федерального Кодексу про Зобов'язання або, у разі потреби, спеціального закону про переказні векселі, прості векселі і чеки. Оскільки вказаний вище закон набрав сили 1 липня 1937 року, то Конвенція набула чинності для Швейцарії з цієї ж дати.
Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії
Його Величність не бере будь-якого зобов'язання стосовно будь-яких із його колоній чи протекторатів або будь-яких територій, що знаходяться під мандатом, яким користується його Уряд у Сполученому Королівстві.
