(ОВ L 365 31.12.1994, с. 10)

(a) товарного паковання або первинного паювання, тобто паювання, задуманого таким чином, щоб становити одиницю товару для кінцевого користувача чи споживача у місці купівлі;

(b) групового паковання або вторинного паковання, тобто паковання, задуманого таким чином, щоб становити у місці купівлі групу певної кількості одиниць товару, незалежно, чи продається остання як така кінцевому користувачу або споживачу, чи вона слугує лише як засіб поповнення поличок у пункті продажу; його можна зняти з продукту, не завдаючи шкоди його характеристикам;

(c) транспортного паковання або третинного паковання, тобто паковання, задуманого таким чином, щоб полегшувати переміщення і транспортування певної кількості одиниць товару чи групових паковань для того, щоб запобігати фізичному пошкодженню під час переміщення і транспортування. Транспортне паковання не включає контейнери для автомобільних, залізничних, морських чи авіаційних перевезень.

Визначення поняття «паковання» надалі ґрунтується на критеріях, наведених нижче. Предмети, перелік яких наведено у додатку I, є ілюстративними прикладами застосування цих критеріїв.

Предмети вважаються паюванням, якщо вони відповідають згаданому вище означенню без шкоди іншим

(i) функціям, які паковання також може виконувати, окрім випадків, коли предмет є невід’ємною частиною продукту і необхідний для того, щоб уміщувати, утримувати чи зберігати той продукт протягом його строку служби, і всі елементи призначені для використання, споживання чи видалення разом.

(ii) Предмети, розроблені та призначені для наповнення у пункті продажу, та предмети «одноразового використання», які продають, наповнюють або які розроблені та призначені для наповнення у пункті продажу, вважаються пакованням за умови, що вони виконують функцію паковання.

(iii) Компоненти паковання та допоміжні елементи, інтегровані у паковання, вважаються частиною паковання, в яке вони інтегровані. Допоміжні елементи, які навішені безпосередньо на продукт або прикріплені до нього і які виконують функцію паковання, вважаються пакованням, окрім випадків, коли вони є невід’ємною частиною цього продукту, і всі елементи призначені для споживання чи видалення разом.

1a. «пластик» означає полімер у розумінні статті 3(5) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1907/2006 (-2), до якого могли бути додані добавки або інші речовини і який здатний функціонувати як основний структурний компонент пакетів для покупок;

1b. «пластикові пакети для покупок» означає пакети для покупок, з ручками або без ручок, виготовлені з пластику, які надаються споживачам у пункті продажу товарів чи продуктів.

1c. «тонкі пластикові пакети для покупок» означає пластикові пакети для покупок зі стінками товщиною менше 50 мікронів.

1d. «надтонкі пластикові пакети для покупок» означає пластикові пакети для покупок зі стінками товщиною менше 15 мікронів, які потрібні в гігієнічних цілях або надаються як первинне паковання для нефасованих харчових продуктів, коли це допомагає запобігти втраті харчових продуктів;

1e. «оксорозкладні пластикові пакети для покупок» означає пластикові пакети для покупок, виготовлені з пластикових матеріалів, які включають домішки, що каталізують розкладання пластикового матеріалу на мікрофрагменти;

2a. «паковання багаторазового використання» означає паковання, що було задумане, розроблене та введене в обіг для забезпечення протягом свого життєвого циклу множинних використань чи обігів шляхом повторного наповнення або повторного використання для тієї самої цілі, для якої воно було задумане;

2b. «комбіноване паковання» означає паковання, виготовлене з двох або більше шарів різних матеріалів, які не можуть бути розділені вручну і становлять єдину цілісну одиницю, що складається з внутрішньої ємності та зовнішньої оболонки, яке наповнюють, зберігають, транспортують та спорожнюють як таке;

2c. застосовуються терміни та означення «відходи», «управління відходами», «збирання», «роздільне збирання», «запобігання», «повторне використання», «оброблення», «відновлення», «рециклінг», «видалення» та «схема розширеної відповідальності виробника», установлені в статті 3 Директиви 2008/98/ЄС;

Такі інші превентивні заходи можуть складатися з національних програм, стимулів - через схеми розширеної відповідальності виробника - до мінімізації впливу паковання на довкілля або подібних інструментів, ухвалених, у відповідних випадках, за консультацій із суб’єктами господарювання, організаціями споживачів та екологічними організаціями, і розроблених, щоб поєднати та використати переваги численних ініціатив, що реалізуються в державах-членах стосовно запобігання утворенню відходів паковання.

Держави-члени використовують економічні інструменти та інші заходи, щоб стимулювати застосування ієрархії управління відходами, зокрема ті, що вказані у додатку IVa до Директиви 2008/98/ЄС, або інші відповідні інструменти та заходи.

1a. Держави-члени вживають заходів, щоб досягти стійкого скорочення споживання тонких пластикових пакетів для покупок на їхній території.

Такі заходи можуть включати застосування національних цільових показників скорочення, підтримання або впровадження економічних інструментів, а також маркетингові обмеження як відступ від статті 18, за умови, що ці обмеження є пропорційними і недискримінаційними.

Такі заходи можуть варіюватися залежно від впливу на довкілля тонких пластикових пакетів для покупок, коли їх відновлюють або видаляють, їхніх компостувальних властивостей, довговічності або їх конкретного передбачуваного використання.

Заходи, що їх вживають держави-члени, повинні включати одне або обидва з наведеного нижче:

(a) ухвалення інструментів, які гарантують, що річний рівень споживання не перевищуватиме 90 тонких пластикових пакетів для покупок на людину до 31 грудня 2019 року та 40 тонких пластикових пакетів для покупок на людину до 31 грудня 2025 року, або визначення еквівалентних цільових показників за масою. Надтонкі пластикові пакети для покупок можуть бути виключені з національних цілей щодо скорочення споживання;

(b) ухвалення інструментів, які гарантують, що до 31 грудня 2018 року, буде припинено безкоштовне надання тонких пластикових пакетів для покупок у пункті продажу товарів чи продуктів, крім випадків, коли будуть впроваджені рівнозначно дієві інструменти. Надтонкі пластикові пакети для покупок можуть бути виключені з таких заходів.

З 27 травня 2018 року держави-члени звітують про щорічне споживання тонких пластикових пакетів для покупок, коли вони надають Комісії дані про паковання та відходи паковання відповідно до статті 12.

До 27 травня 2016 року Комісія повинна ухвалити імплементаційний акт, що встановлює методологію розрахунку щорічного споживання тонких пластикових пакетів для покупок на людину та адаптує формати звітування, ухвалені згідно зі статтею 12(3). Такий імплементаційний акт ухвалюється згідно з регуляторною процедурою, зазначеною в статті 21(2).

1b. Без порушення статті 15, держави-члени можуть впроваджувати заходи, такі як економічні інструменти та національні цільові показники скорочення споживання, стосовно будь-яких видів пластикових пакетів для покупок, незалежно від товщини їх стінок.

1c. Комісія та держави-члени, принаймні протягом першого року, що настає після 27 листопада 2016 року, повинні активно заохочувати кампанії з інформування та підвищення обізнаності громадськості стосовно негативного впливу на довкілля надмірного споживання тонких пластикових пакетів для покупок.

1. Відповідно до ієрархії управління відходами, встановленої у статті 4 Директиви 2008/98/ЄС, держави-члени вживають заходів, щоб стимулювати збільшення частки паковання багаторазового використання, введеного в обіг, та систем повторного використання паковання в екологічно безпечний спосіб і відповідно до Договору, без шкоди для гігієни харчових продуктів або безпеки споживачів. Такі заходи можуть включати, зокрема:

(a) використання депозитних систем повернення паковання;

(b) установлення якісних або кількісних цільових показників;

(c) використання економічних стимулів;

(d) установлення мінімального відсотка паковання багаторазового використання, що вводиться в обіг щороку, для кожного потоку паковання.

2. Держава-член може вирішити досягти скорегованого рівня цільових показників, про які йдеться в пунктах (f)-(i) статті 6(1), на певний рік, з урахуванням середньої частки, за попередні три роки, товарного паковання багаторазового використання, введеного в обіг уперше та використаного повторно в рамках системи повторного використання паковання.

Скорегований рівень розраховується шляхом віднімання:

(a) від цільових показників, установлених у пунктах (f) і (h) статті 6(1), частки товарного паковання багаторазового використання, про яке йдеться у першому підпараграфі цього параграфа, у всьому обсягу товарного паковання, введеного в обіг, та

(b) від цільових показників, установлених у пунктах (g) і (i) статті 6(1), частки товарного паковання багаторазового використання, про яке йдеться у першому підпараграфі цього параграфа, що складається з відповідного пакувального матеріалу, у всьому обсягу товарного паковання, що складається з того пакувального матеріалу, введеного в обіг.

Для розрахунку відповідного скорегованого рівня цільових показників враховується не більше п’яти відсоткових пунктів такої частки.

3. Держава-член може враховувати обсяги дерев’яного паковання, відремонтованого для повторного використання, у розрахунку цільових показників, установлених у пункті (f), пункті (g)(ii), пункті (h) і пункті (i)(ii) статті 6(1).

4. Щоб забезпечити уніфіковані умови застосування параграфів 2 і 3 цієї статті, Комісія до 31 березня 2019 року ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють правила для розрахунку, верифікації та звітування даних та для розрахунку цільових показників згідно з параграфом 3 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 21(2).

5. До 31 грудня 2024 року Комісія вивчає дані щодо паковання багаторазового використання, надані державами-членами відповідно до статті 12 та додатка III, щоб розглянути можливість установлення кількісних цільових показників щодо повторного використання паковання, включаючи правила розрахунку та будь-які подальші заходи зі сприяння повторному використанню паковання. З цією метою Комісія подає Європейському Парламенту і Раді звіт, що супроводжується, у відповідному випадку, законодавчою пропозицією.

(d) не пізніше 31 грудня 2008 року, від мінімум 55% до максимум 80% за масою відходів паковання буде піддаватись рециклінгу;

(e) не пізніше 31 грудня 2008 року, для матеріалів, що містяться у відходах паковання, будуть досягнуті такі мінімальні цільові показники щодо рециклінгу:

(i) 60% за масою для скла;

(ii) 60% за масою для паперу та картону;

(iii) 50% за масою для металів;

(iv) 22,5% за масою для пластику, ураховуючи виключно матеріал, який знову рециклінгують у пластик;

(v) 15% за масою для деревини;

(f) не пізніше 31 грудня 2025 року, мінімум 65 % за масою усіх відходів паковання буде піддаватись рециклінгу;

(g) не пізніше 31 грудня 2025 року, будуть досягнуті такі мінімальні цільові показники щодо рециклінгу для таких конкретних матеріалів, що містяться у відходах паковання:

(i) 50 % за масою для пластику;

(ii) 25 % за масою для деревини;

(iii) 70 % за масою для чорних металів;

(iv) 50 % за масою для алюмінію;

(v) 70 % за масою для скла;

(vi) 75 % за масою для паперу та картону;

(h) не пізніше 31 грудня 2030 року, мінімум 70 % за масою усіх відходів паковання буде піддаватись рециклінгу;

(i) не пізніше 31 грудня 2030 року, будуть досягнуті такі мінімальні цільові показники щодо рециклінгу для таких конкретних матеріалів, що містяться у відходах паковання:

(i) 55 % за масою для пластику;

(ii) 30 % за масою для деревини;

(iii) 80 % за масою для чорних металів;

(iv) 60 % за масою для алюмінію;

(v) 75 % за масою для скла;

(vi) 85 % за масою для паперу та картону.

1a. Без порушення пунктів (f) і (h) параграфа 1, держава-член може відкласти кінцеві терміни досягнення цільових показників, зазначених у пункті (g)(i)-(vi) та пункті (i)(i)-(vi) параграфа 1, на строк до п’яти років, за таких умов:

(a) відступ обмежений до максимум 15 відсоткових пунктів від одного цільового показника або розділений між двома цільовими показниками,

(b) в результаті відступу рівень рециклінгу для одного цільового показника не стає нижчим 30 %,

(c) в результаті відступу рівень рециклінгу для одного цільового показника, зазначеного у пункті (g)(v) і (vi) та пункті (i)(v) і (vi) параграфа 1, не стає нижчим 60 %, та

(d) щонайпізніше за 24 місяці до кінцевого терміну, встановленого у пункті (g) або (i) параграфа 1 цієї статті, держава-член повідомляє Комісії про свій намір відкласти відповідний кінцевий термін і подає план імплементації згідно з додатком IV до цієї Директиви. Держава-член може об’єднати зазначений план з планом імплементації, поданим згідно з пунктом (b) статті 11(3) Директиви 2008/98/ЄС.

1b. Протягом трьох місяців з дати отримання плану імплементації, поданого згідно з пунктом (d) параграфа 1a, Комісія може звернутись із запитом до держави-члена переглянути зазначений план, якщо Комісія вважає, що план не відповідає вимогам, установленим у додатку IV. Відповідна держава-член повинна подати переглянутий план протягом трьох місяців з дати отримання запиту Комісії.

1c. До 31 грудня 2024 року Комісія переглядає цільові показники, встановлені у пунктах (h) та (i) параграфа 1, з метою їх збереження або, у відповідних випадках, їх збільшення. З цією метою Комісія подає Європейському Парламенту і Раді звіт, що супроводжується, у відповідному випадку, законодавчою пропозицією.

(a) поліпшення ринкових умов для таких матеріалів;

(b) перегляду чинних нормативно-правових актів, що перешкоджають використанню таких матеріалів.

7. Греція, Ірландія та Португалія, з огляду на їхні особливі ситуації, а саме, відповідно, велике число малих островів, наявність сільських та гірських районів та нинішній низький рівень споживання паковання, можуть вирішити:

(a) досягти, не пізніше 30 червня 2001 року, нижчих цільових показників, ніж ті, що встановлені в параграфах 1(a) і (c), але повинні досягти щонайменше 25 % щодо відновлення або спалювання в установках зі спалювання відходів з відновленням енергії;

(b) відкласти в той же час досягнення цільових показників, передбачених у параграфах 1(a) і (c) на пізніший термін, який, однак, повинен бути не пізніше ніж 31 грудня 2005 року;

(c) відкласти досягнення цільових показників, зазначених у параграфах 1(b), (d) і (e) до дати, яку вони самі встановлять, але не пізніше ніж 31 грудня 2011 року.

10. Державам-членам, які впровадили або впроваджуватимуть програми, що виходять за рамки максимальних цільових показників, передбачених параграфом 1, і які забезпечують з цією метою відповідні потужності для рециклінгу та відновлення, дозволяється реалізовувати такі цільові показники в інтересах високого рівня охорони довкілля, за умови, що ці заходи не допускають спотворення внутрішнього ринку та не перешкоджають дотриманню іншими державами-членами положень цієї Директиви. Держави-члени інформують Комісію про впровадження таких заходів. Комісія підтверджує ці заходи після того, як у співпраці з державами-членами, пересвідчиться, що вони узгоджуються зі згаданими вище міркуваннями і не становлять засобу довільної дискримінації або прихованого обмеження торгівлі між державами-членами.

11. Держави-члени, які вступили до Європейського Союзу на підставі Договору про приєднання від 16 квітня 2003 року, можуть відкласти досягнення цільових показників, зазначених у параграфі 1(b), (d) і (e) до дати, яку вони самі встановлять, але не пізніше ніж 31 грудня 2012 року для Чеської Республіки, Естонії, Кіпру, Литви, Угорщини, Словенії та Словаччини; 31 грудня 2013 року для Мальти; 31 грудня 2014 року для Польщі; та 31 грудня 2015 року для Латвії.

Стаття 6а
Правила розрахунку ступеня досягнення цільових показників

1. У цілях розрахунку, чи цільові показники, встановлені у пунктах (f)-(i) статті 6(1), були досягнуті:

(a) держави-члени розраховують масу відходів паковання, утворених та рецикльованих за відповідний календарний рік; Кількість відходів паковання, утворених у державі-члені, може вважатися рівною кількості паковання, введеного в обіг на ринку тієї держави-члена за той самий рік;

(b) маса рецикльованих відходів паковання розраховується як маса паковання, що стали відходами, які - пройшовши всі необхідні операції з перевірки, сортування та інших попередніх операцій для вилучення відходових матеріалів, що не призначені для подальшого перероблення, і для забезпечення високоякісного рециклінгу - піддають операції з рециклінгу, в результаті якої відходові матеріали фактично переробляють у продукти, матеріали чи речовини.

2. Для цілей пункту (a) параграфа 1, маса рецикльованих відходів паковання вимірюється, коли відходи піддають операції з рециклінгу.

Як відступ від першого підпараграфа, маса рецикльованих відходів паковання може бути виміряна на виході з будь-якої операції сортування, за умови що:

(a) такі вихідні відходи у подальшому піддають рециклінгу;

(b) масу матеріалів або речовин, які вилучають у подальших операціях, що передують операції з рециклінгу, і які в подальшому не піддають рециклінгу, не включають до маси відходів, заявлених як рецикльовані.

3. Держави-члени створюють дієву систему контролю якості та простежуваності відходів паковання, щоб гарантувати виконання умов, встановлених у пункті (a) параграфа 1 цієї статті та у пунктах (a) і (b) параграфа 2 цієї статті. Щоб гарантувати достовірність і точність зібраних даних щодо рецикльованих відходів паковання, система може складатися з електронних реєстрів, створених відповідно до статті 35(4) Директиви 2008/98/ЄС, технічних специфікацій вимог до якості відсортованих відходів, або середніх показників втрат відсортованих відходів для різних видів відходів та практик управління відходами, відповідно. Середні показники втрат використовуються тільки у тих випадках, коли достовірні дані не можуть бути отримані в інший спосіб, і обчислюються на основі правил розрахунку, встановлених делегованим актом, ухваленим згідно зі статтею 11a(10) Директиви 2008/98/ЄС.

4. У цілях розрахунку, чи встановлені у пунктах (f)-(i) статті 6(1) цільові показники були досягнуті, кількість біорозкладних відходів паковання, які піддають аеробному чи анаеробному обробленню, може бути зараховано до рецикльованих відходів, якщо за такого оброблення утворюється компост, дигестат або інший вихідний матеріал з подібною кількістю рецикльованого вмісту відносно вхідного матеріалу, що має бути використаний як рецикльований продукт, матеріал або речовина. Якщо вихідний матеріал використовують на землі, держави-члени можуть зараховувати його до рецикльованих відходів, лише у випадку, коли таке використання приносить користь сільському господарству чи покращує екологічну ситуацію.

5. Кількість відходових матеріалів паковання, які перестали бути відходами в результаті підготовчої операції перед переробленням, можуть бути враховані як рецикльовані, за умови що такі матеріали призначені для подальшого перероблення у продукти, матеріали або речовини, які будуть використовуватися за первинним призначенням або в інших цілях. Проте, матеріали, що втратили статус відходів, призначені для використання як палива чи інших засобів генерування енергії, або для спалювання, зворотного заповнення чи захоронення, не враховуються з точки зору досягнення цільових показників з рециклінгу.

6. У цілях розрахунку, чи встановлені у пунктах (f)-(i) статті 6(1) цільові показники були досягнуті, держави-члени можуть враховувати рециклінг металів, відокремлених після спалювання відходів, пропорційно до частки спалених відходів паковання за умови, що рецикльовані метали відповідають певним критеріям якості, встановленим в імплементаційному акті, ухваленому згідно зі статтею 11a(9) Директиви 2008/98/ЄС.

7. Відходи паковання, відправлені до іншої держави-члена у цілях рециклінгу в тій іншій державі-члені, можуть бути враховані з точки зору досягнення цільових показників, встановлених у пунктах (f)-(i) статті 6(1), тільки тією державою-членом, в якій такі відходи паковання були зібрані.

8. Відходи паковання, експортовані з Союзу, враховуються з точки зору досягнення цільових показників, встановлених у статті 6(1) цієї Директиви, державою-членом, в якій вони були зібрані, лише у випадку, коли дотримані вимоги параграфа 3 цієї статті і якщо, відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1013/2006 (-3), експортер може довести, що перевезення відходів відповідає вимогам зазначеного Регламенту і що оброблення відходів за межами Союзу відбувалося в умовах, які в цілому еквівалентні вимогам відповідного екологічного права Союзу.

9. Щоб забезпечити уніфіковані умови застосування параграфів 1-5 цієї статті, Комісія до 31 березня 2019 року ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють правила розрахунку, верифікації та звітування даних, зокрема стосовно маси утворених відходів паковання. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 21(2).

Стаття 6b
Звіт для раннього попередження

1. Комісія, у співпраці з Європейським агентством з охорони довкілля, складає звіти про прогрес у досягненні цільових показників, встановлених у пунктах (f)-(i) статті 6(1), щонайпізніше за три роки до кожного кінцевого терміну, встановленого у зазначених статтях.

2. Звіти, про які йдеться у параграфі 1, повинні включати таке:

(a) приблизну оцінку досягнення цільових показників кожною державою-членом;

(b) список держав-членів, які ризикують не досягти цільових показників у визначені кінцеві терміни, разом з відповідними рекомендаціями для таких держав-членів;

(c) приклади найкращих практик, які використовують на території всього Союзу і які можуть слугувати настановами для досягнення цільових показників.

3. Заходи, про які йдеться у параграфах 1 і 2, повинні становити частину політики, що охоплює все паковання та відходи паковання, і враховувати, зокрема, вимоги стосовно охорони довкілля та здоров’я споживача, безпеки та гігієни, захисту якості, автентичності та технічних характеристик упакованих товарів і використовуваних матеріалів, а також захисту прав промислової та комерційної власності.

4. Держави-члени вживають заходів для сприяння високоякісному рециклінгу відходів паковання та дотримання необхідних стандартів якості для відповідних секторів рециклінгу. З цією метою стаття 11(1) Директиви 2008/98/ЄС застосовується до відходів паковання, у тому числі відходів комбінованого паковання.

Стаття 8a
Спеціальні інструменти для біорозкладних та компостовних пластикових пакетів для покупок

До 27 травня 2017 року Комісія ухвалює імплементаційний акт, що встановлює специфікації етикеток або марковань, для забезпечення впізнавання на території всього Союзі біорозкладних і компостовних пластикових пакетів для покупок та надання споживачам правильної інформації про компостувальні властивості таких пакетів. Такий імплементаційний акт ухвалюється згідно з регуляторною процедурою, зазначеною в статті 21(2).

Щонайпізніше через 18 місяців після ухвалення зазначеного імплементаційного акта, держави-члени забезпечують, щоб біорозкладні та компостовні пластикові пакети для покупок були марковані відповідно до специфікацій, передбачених у тому імплементаційному акті.

5. До 31 грудня 2020 року Комісія вивчає можливість посилення суттєвих вимог з метою, зокрема, поліпшення проектування для повторного використання та сприяння високоякісному рециклінгу, а також посилення контролю за їх виконанням. З цією метою Комісія подає Європейському Парламенту і Раді звіт, що супроводжується, у відповідному випадку, законодавчою пропозицією.

Комісія сприяє, зокрема, підготовці європейських стандартів, що стосуються:

- критеріїв та методології аналізу життєвого циклу паковання,

- методів вимірювання та верифікації присутності важких металів та інших небезпечних речовин у пакованні та їх вивільнення у довкілля з паковання та відходів паковання,

- критеріїв мінімального вмісту рецикльованих матеріалів у пакованні для відповідних видів паковання,

- критеріїв методів рециклінгу,

- критеріїв методів компостування та виробленого компосту,

- критеріїв маркування паковання.

3a. Держави-члени надсилають Комісії дані, що стосуються імплементації пунктів (a)-(i) статті 6(1), та дані щодо паковання багаторазового використання за кожний календарний рік.

Вони надсилають такі дані в електронному вигляді протягом 18 місяців після закінчення звітного року, за який зібрані дані. Дані надсилають у форматі, встановленому Комісією на основі додатка III відповідно до параграфа 3d цієї статті.

Перший звітний період, що стосується цільових показників, встановлених у пунктах (f)-(i) статті 6(1), та даних щодо паковання багаторазового використання, починається у перший повний календарний рік після ухвалення імплементаційного акта, який встановлює формат для звітування відповідно до параграфа 3d цієї статті, і повинен охоплювати дані за такий звітний період.

3b. Дані, що їх держави-члени надсилають відповідно до цієї статті, повинні супроводжуватися звітом про перевірку якості та звітом про заходи, вжиті згідно зі статтею 6a(3) і (8), включно з детальною інформацією про середні показники втрат, у відповідних випадках.

3c. Комісія виконує аналіз даних, надісланих відповідно до цієї статті, і опубліковує звіт про результати свого аналізу. Звіт повинен містити оцінку організації процесу збору даних, джерел даних та методології, використаної в державах-членах, а також повноти, достовірності, своєчасності та узгодженості таких даних. Оцінка може включати конкретні рекомендації щодо вдосконалення. Звіт складається після першого надсилання даних державами-членами, і після цього - кожні чотири роки.

3d. До 31 березня 2019 року Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють формат для надсилання даних відповідно до параграфа 3a цієї статті. Для цілей звітування про імплементацію пунктів (a)-(e) статті 6(1) цієї Директиви, держави-члени використовують формат, встановлений у Рішенні Комісії 2005/270/ЄС (-6). Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 21(2) цієї Директиви.

Держави-члени також сприяють проведенню кампаній з інформування та підвищення обізнаності споживачів.

1. Комісія ухвалює імплементаційні акти, необхідні для адаптування системи ідентифікації, про яку йдеться у статті 8(2) та статті 10, другий параграф, шостий абзац, до науково-технічного прогресу. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 21(2).

2. Комісія, відповідно до статті 21а, уповноважена ухвалювати делеговані акти з метою внесення змін до ілюстративних прикладів для визначення паювання, наведених у додатку I.

Комісія, відповідно до статті 21а, уповноважена ухвалювати делеговані акти з метою доповнення цієї Директиви, якщо це необхідно для розв’язання труднощів, що виникають при застосуванні положень цієї Директиви, зокрема, у зв’язку з інертними пакувальними матеріалами, введеними в обіг на ринку Союзу в дуже малих кількостях (тобто, приблизно 0,1 % за масою), первинним пакованням для медичних виробів та фармацевтичних продуктів, пакованням малого розміру та пакованням преміум класу.

Стаття 20a
Звітування щодо пластикових пакетів для покупок

1. До 27 листопада 2021 року Комісія представляє Європейському Парламенту і Раді звіт, що містить оцінку результативності - на рівні Союзу - передбачених у статті 4 (1а) заходів щодо боротьби зі смітінням, зміни поведінки споживачів та сприяння запобіганню утворення відходів. Якщо оцінка показує, що ухвалені інструменти не є результативними, Комісія вивчає інші можливі шляхи досягти скорочення споживання тонких пластикових пакетів для покупок, включаючи встановлення реалістичних і досяжних цільових показників на рівні Союзу, та, у відповідному випадку, представляє законодавчу пропозицію.

2. До 27 травня 2017 року Комісія представляє Європейському Парламенту і Раді звіт, що містить дослідження впливу використання оксорозкладних пластикових пакетів для покупок на довкілля та, у відповідному випадку, представляє законодавчу пропозицію.

3. До 27 травня 2017 року Комісія оцінює наслідки впливу, з точки зору життєвого циклу, різних рішень зі скорочення споживання надтонких пластикових пакетів для покупок, та, у відповідному випадку, представляє законодавчу пропозицію.

Якщо комітет не надає жодного висновку, Комісія не ухвалює проект імплементаційного акта, і застосовується третій підпараграф статті 5(4) Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Стаття 21a
Здійснення делегованих повноважень

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надають Комісії з дотриманням умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статтях 11(3) і 19(2) та статті 20, надаються Комісії на період у п’ять років з 04 липня 2018 року. Комісія складає звіт про здійснення делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статтях 11(3) і 19(2) та статті 20, можуть бути у будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані в такому рішенні. Таке рішення набуває чинності на наступний день після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу, або з пізнішої дати, вказаної у ньому. Воно не впливає на чинність будь-яких уже введених в дію делегованих актів.

4. Перш ніж ухвалити делегований акт, Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом відповідно до принципів, викладених у Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення (-8).

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона повинна одночасно повідомити про це Європейський Парламент і Раду.

6. Делегований акт, ухвалений згідно зі статтями 11(3) і 19(2) та статтею 20, набуває чинності, лише якщо з боку Європейського Парламенту чи Ради впродовж двох місяців з дати повідомлення Європейського Парламенту й Ради про цей акт, не було висловлено жодних заперечень, або якщо ще до закінчення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не заперечуватимуть. Такий період подовжують ще на два місяці з ініціативи Європейського Парламенту або Ради.

3a. За умови досягнення цілей, визначених у статті 4 і статті 6, держави-члени можуть транспонувати положення статей 4(1a) та 7 шляхом укладення угод між компетентними органами та відповідними економічними секторами.

Такі угоди повинні відповідати таким вимогам:

(a) угоди повинні мати механізми примусового виконання;

(b) в угодах визначають завдання з відповідними кінцевими термінами виконання;

(c) угоди опубліковують у національному офіційному віснику чи офіційному документі, однаково доступному для громадськості, та надсилають Комісії;

(d) досягнуті результати підлягають регулярному моніторингу, звітуванню компетентним органам та Комісії та оприлюдненню на умовах, визначених в угоді;

(e) компетентні органи забезпечують, щоб прогрес, досягнутий в рамках угоди, піддавали експертному аналізу;

(f) у випадку недотримання положень угоди, держави-члени імплементують відповідні положення цієї Директиви за допомогою законодавчих, регуляторних або адміністративних інструментів.

Ілюстративні приклади для критерію (i)

Паковання

Коробки для солодощів

Плівкова обгортка на коробках компакт-дисків

Спеціальні мішки для поштових відправлень з вкладенням каталогів і журналів (із вкладенням усередині)

Підложки для тортів і тістечок, що продаються разом з тортом чи тістечком

Котушки, трубки і циліндри, навколо яких намотується гнучкий матеріал (напр., пластикова плівка, алюмінієва фольга, папір), за винятком котушок, трубок і циліндрів, які є частинами виробничого обладнання і не використовуються для представлення продукту як одиниці товару

Квіткові горщики, призначені лише для продажу та транспортування рослин і не призначені для утримання рослини протягом строку її життя

Скляні пляшки для ін’єкційних розчинів

Шпинделі для компакт-дисків (продаються разом із компакт-дисками, не призначені для їх зберігання)

Вішалки для одягу (продаються разом з предметом одягу)

Сірникові коробки

Стерильні бар’єрні системи (пакети-саше, лотки та матеріали, необхідні для збереження стерильності продукту)

Капсули (напр., кави, какао, молока) для автоматів з приготування напоїв, які залишаються порожніми після використання

Перезаправні сталеві балони, використовувані для різних видів газу, за винятком вогнегасників

Не паковання

Квіткові горщики, призначені для утримання рослини протягом строку її життя

Коробки для інструментів

Пакетики чаю

Шар воску на сирі

Ковбасні оболонки

Вішалки для одягу (продаються окремо)

Капсули кави для автоматів з приготування напоїв, пакети-саше кави із фольги та пакетики кави з фільтрувального паперу, які видаляють разом з використаним кавовим продуктом

Картриджі для принтерів

Коробки для компакт-дисків, DVD та відеокасет (продаються разом з компакт-диском, DVD чи відеокасетою всередині)

Шпинделі для компакт-дисків (продаються порожніми, призначені для зберігання)

Розчинні капсули для мийних засобів

Надгробні світильники (контейнери для свічок)

Механічний ручний млинок (вбудований у ємність багаторазового наповнення, напр., млинок для перцю багаторазового наповнення)

Ілюстративні приклади для критерію (ii)

Паковання, якщо розроблено та призначено для наповнення у пункті продажу

Паперові або пластикові пакети для покупок

Одноразові тарілки і чашки

Харчова плівка

Пакети для бутербродів

Алюмінієва фольга

Пластикова фольга для випраного у пральнях одягу

Не паковання

Мішалки

Одноразові виделки, ложки, ножі

Обгортковий папір (продається окремо)

Паперові форми для випічки (продаються порожніми)

Підложки для тортів і тістечок, що продаються без торта чи тістечка

Ілюстративні приклади для критерію (iii)

Паковання

Етикетки, навішені безпосередньо на продукт або прикріплені до нього

Частина паковання

Щіточка для нанесення туші для вій, що становить частину закупорювального ковпачка контейнера

Клейкі етикетки, прикріплені до іншого предмету паковання

Скоби

Пластикові рукави

Пристрій для відмірювання дози, що становить частину закупорювальної кришки контейнера для мийних засобів

Механічний ручний млинок (вбудований у ємність одноразового наповнення, напр., млинок для перцю, наповнений перцем)

Не паковання

Мітки радіочастотної ідентифікації (RFID-теги)

1. Конкретні вимоги до виготовлення та складу паковання

- Паковання повинно виготовлятися таким чином, щоб його місткість та маса були обмежені до мінімально адекватної величини для підтримання необхідного рівня безпечності, гігієни та прийнятності для упакованого продукту і для споживача.

- Паковання повинно розроблятися, виготовлятися та реалізовуватися у такий спосіб, щоб уможливити його повторне використання або відновлення, у тому числі рециклінг - відповідно до ієрархії управління відходами - та мінімізувати його вплив на довкілля, коли відходи паковання або залишки від операцій з управління відходами видаляють.

- Паковання повинно виготовлятися таким чином, щоб присутність токсичних та інших небезпечних речовин і матеріалів як складників пакувального матеріалу чи будь-яких інших компонентів паковання була мінімізована з огляду на їх появу у викидах, золі або фільтраті, коли відходи паковання або залишки від операцій з управління відходами спалюють чи захоронюють.

2. Конкретні вимоги до природи паковання, що робить його придатним для повторного використання

Повинні бути одночасно дотримані такі вимоги:

- фізичні властивості та характеристики паковання уможливлюють певне число використань чи обігів за нормальних передбачуваних умов використання,

- є можливість перероблення використаного паковання з метою дотримання санітарно-гігієнічних вимог і вимог до безпечності для працівників,

- виконуються конкретні вимоги до придатного для відновлення паковання, коли паковання вже не використовується повторно, і, відтак, стає відходами.

3. Конкретні вимоги до природи паковання, що робить його придатним для відновлення

(a) Паковання, придатне для відновлення у формі рециклінгу матеріалу

Паковання повинно бути виготовлене у такий спосіб, щоб уможливити рециклінг певного відсотка за масою матеріалів, використаних для виробництва придатних до реалізації продуктів, з дотриманням чинних стандартів Співтовариства. Встановлення такого відсотка може варіюватися, залежно від виду матеріалу, з якого складається паковання.

(b) Паковання, придатне для відновлення у формі відновлення енергії

Відходи паковання, технічно оброблені для цілей відновлення енергії, повинні мати мінімально низький показник теплотворності, щоб уможливити оптимізацію відновлення енергії.

(c) Паковання, придатне для відновлення у формі компостування

Відходи паковання, технічно оброблені для цілей компостування, повинні мати таку біорозкладну природу, щоб не перешкоджати роздільному збиранню та процесу чи операціям компостування, в які вони введені.

(d) Біорозкладне паковання

Біорозкладні відходи паковання повинні мати таку природу, щоб бути здатними піддаватися фізичному, хімічному, термальному чи біологічному розкладанню таким чином, що більша частина готового компосту остаточно розкладається на двоокис вуглецю, біомасу та воду. Оксорозкладне пластикове паковання не вважається біорозкладним.

1. Для первинного, вторинного та третинного паковання:

(a) кількості, для кожної широкої категорії матеріалу, паковання, що його спожито в межах країни (вироблено + імпортовано - експортовано) (таблиця 1);

(b) кількості паковання, що його повторно використано (таблиця 2).

2. Для побутових та непобутових відходів паковання:

(a) кількості, для кожної широкої категорії матеріалу, відходів, що їх відновлено та видалено в межах країни (вироблено + імпортовано - експортовано) (таблиця 3);

(b) кількості відходів, що їх рецикльовано та кількості відходів, що їх відновлено, для кожної широкої категорії матеріалу (таблиця 4).

ТАБЛИЦЯ 1

Кількість паковання (первинного, вторинного та третинного), що його спожито у межах національної території

ТАБЛИЦЯ 2

Кількість паковання (первинного, вторинного та третинного), що його повторно використано у межах національної території

ТАБЛИЦЯ 3

Кількість відходів паковання, що їх відновлено та видалено у межах національної території

ТАБЛИЦЯ 4

Кількість відходів паковання, що їх рецикльовано або відновлено у межах національної території

1. оцінку минулих, поточних і прогнозованих показників рециклінгу, захоронення та іншого оброблення відходів паковання і потоків відходів, з яких вони складаються;

2. оцінку імплементації планів управління відходами та програм запобігання утворенню відходів, запроваджених згідно зі статтями 28 і 29 Директиви 2008/98/ЄС;

3. причини, з яких держава-член вважає, що вона може не досягти відповідного цільового показника, визначеного у пунктах (g) і (i) статті 6(1), в установлений у них строк, та оцінення подовження строку, необхідного для досягнення такого цільового показника;

4. заходи, необхідні для досягнення цільових показників, визначених у пунктах (g) і (i) статті 6(1) цієї Директиви, які є застосовні до держави-члена у межах подовженого строку, у тому числі відповідні економічні інструменти та інші заходи, що надають стимули для застосування ієрархії управління відходами, як визначено у статті 4(1) та в додатку IVa до Директиви 2008/98/ЄС;

5. графік імплементації заходів, визначених у пункті 4, визначення компетентного органу, відповідального за їх імплементацію, та оцінку їх індивідуального внеску в досягнення цільових показників, застосовних у випадку подовження строку;

6. інформацію про фінансування управління відходами відповідно до принципу «забруднювач платить»;

7. заходи щодо підвищення якості даних, у відповідних випадках, з метою кращого планування та моніторингу стану управління відходами.

__________
(-1) ОВ № L 377, 31.12.1991, с. 20.
(-2) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1907/2006 від 18 грудня 2006 року щодо реєстрації, оцінювання, авторизації та обмеження реалізації хімічних речовин (REACH), створення Європейського хімічного агентства, внесення змін до Директиви 1999/45/ЄС та скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 793/93 і Регламенту Комісії (ЄС) № 1488/94, а також Директиви Ради 76/769/ЄЕС і директив Комісії 91/155/ЄЕС, 93/67/ЄЕС, 93/105/ЄС і 2000/21/ЄС (OB L 396, 30.12.2006, с. 1).
(-3) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1013/2006 від 14 червня 2006 року про перевезення відходів (OB L 190, 12.07.2006, с. 1).
(-4) OB L 50, 20.02.1997, с. 28.
(-5) ОВ № L 326, 29.12.1969, с. 36.
(-6) Рішення Комісії 2005/270/ЄС від 22 березня 2005 року про встановлення форматів, що стосуються системи баз даних згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 94/62/ЄС про паковання та відходи паковання (ОВ L 86, 05.04.2005, с. 6).
(-7) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил і загальних принципів стосовно механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень (ОВ L 55, 28.02.2011, с. 13).
(-8) ОВ L 123, 12.05.2016, с. 1.