Рекомендація Ради 92/441/ЄЕС про загальні критерії стосовно достатніх ресурсів та соціальної допомоги в системах соціального захисту

від 24 червня 1992 року

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПВІТОВАРИСТВ,

беручи до уваги Договір про утворення Європейського Економічного Співтовариства ( 994_017 ) і, зокрема, статтю 235 Договору,

беручи до уваги пропозицію Комісії (1),

беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (2),

беручи до уваги висновок Економічного і соціального комітету (3);

_______________
     (1) ОЖ N С 163, 22.6.1991, стор. 3.
     (2) ОЖ N С 150, 15.6.1992.
     (3) ОЖ N С 14, 20.1.1992, стор. 1.

(1) враховуючи, що зміцнення соціальної єдності в рамках Співтовариства вимагає сприяння зближенню до найбільш знедолених та найменш захищених осіб;

(2) враховуючи, що повага до людської гідності є одним з основних прав, які становлять основу законодавства Співтовариства, як визнається у преамбулі Закону про єдину Європу ( 994_028 ) ;

(3) враховуючи, що соціальна нерівність та наявність ризиків бідності протягом останніх десяти років стають дедалі частішими внаслідок, перш за все, поєднання подій на ринку праці, зокрема, із зростанням рівня застійного безробіття, а у структурах, які стосуються сім'ї, - із зростанням соціальної ізоляції;

(4) враховуючи необхідність у загальному політичному курсі в сфері розвитку, здатному сприяти стримуванню відчутних структурних тенденцій, які супроводжуватимуться спеціальним, систематичним та узгодженим інтеграційним курсом;

(5) враховуючи, що слід і надалі здійснювати ефективну діяльність у сфері соціальної політики, закріплювати її здобутки та адаптувати напрями такої політики до багатовимірного характеру соціальної нерівності, що включає поєднання різних форм потрібної негайної допомоги із заходами, чітко спрямованими на досягнення економічної і соціальної інтеграції відповідних верств населення;

(6) враховуючи, що особи, які мають недостатні, нерегулярні та невизначені засоби до існування, не здатні відігравати відповідну роль в економічному та соціальному житті суспільства, в якому вони живуть, та успішно інтегрувати до нього в економічному та соціальному значенні; враховуючи, що необхідно визнати як частину послідовної загальної політики право найбільш знедолених осіб на достатні, сталі та надійні джерела засобів до існування з метою сприяння їхній інтеграції;

(7) враховуючи, що 29 вересня 1989 року Рада та міністри із соціальних питань на засіданні в рамках Ради прийняли Резолюцію про подолання соціальної нерівності (4), в якій наголошується, що подолання соціальної нерівності може розглядатися як важлива частина соціального виміру внутрішнього ринку;

_______________
     (4) ОЖ N С 277, 31.10.1989, стор. 1.

(8) враховуючи, що у Хартії Співтовариства про основні соціальні права працівників ( 994_044 ), прийнятій на Європейській Раді у Страсбурзі 9 грудня 1989 року главами держав або урядів 11 держав-членів, зазначається, між іншим, у її восьмій, декларативній, частині та пунктах 10 та 25:

"Враховуючи, що (...) у дусі єднання важливим є подолання соціальної нерівності".

Згідно із заходами, що застосовуються в кожній країні:

10. Кожний працівник Європейського Співтовариства має право на відповідний соціальний захист і, незважаючи на його статус та розміри підприємства, на якому він працює, отримує допомогу із соціального забезпечення у відповідному розмірі.

Особа, яка не має можливості вийти або повторно увійти на ринок праці та не має засобів до існування, повинна мати змогу отримувати достатні ресурси та соціальну допомогу відповідно до кожної окремої ситуації."

"25. Особа, яка досягла пенсійного віку, але не має права на пенсію або інших засобів до існування, повинна мати право на достатні ресурси та медичну і соціальну допомогу, що відповідає її потребам";

(9) враховуючи, що Комісія включила цей головний аспект у боротьбі із соціальною нерівністю до своєї програми дій, спрямованої на імплементацію Хартії Співтовариства про основні соціальні права працівників ( 994_044 ), підкреслюючи, зокрема, цінність ініціативи Співтовариства у дусі єдності щодо надання допомоги найбільш знедоленим громадянам Співтовариства, включаючи осіб похилого віку, положення яких у цілому досить часто є схожим на положення осіб, не допущених до ринку праці;

(10) враховуючи, що здійснення гарантії стосовно ресурсів та соціальної допомоги належить до сфери соціального захисту; враховуючи, що у зв'язку з цим держави-члени визначають правовий характер положень, спрямованих на забезпечення цієї гарантії, яка у більшості держав-членів не належить до сфери соціального забезпечення;

(11) беручи до уваги, що під час поступової імплементації цієї Рекомендації важливо врахувати наявність фінансових ресурсів, національних пріоритетів та балансу в державних системах соціального захисту; враховуючи невідповідності у розвитку держав-членів у сфері соціального захисту;

(12) враховуючи, що у своїй Резолюції про подолання бідності в межах Європейського Співтовариства (5) Європейський Парламент проголосив, що підтримує встановлення на території усіх держав-членів гарантованого мінімального доходу з метою надання допомоги в забезпеченні інтегрування найбідніших верств населення у суспільство;

_______________
     (5) ОЖ N С 262, 10.10.1989, стор. 194.

(13) враховуючи, що у своєму Висновку щодо проблеми бідності від 12 липня 1989 року (6) Економічний і соціальний Комітет також рекомендував запровадити мінімальний соціальний дохід як з метою надання гарантій для бідних верств населення, так і для підтримання їх реінтеграції у суспільство;

_______________
     (6) ОЖ N С 221, 28.8.1989, стор. 10.

(14) враховуючи, що ця Рекомендація не зачіпає національних положень та положень Співтовариства стосовно права на проживання;

(15) враховуючи, що Договір ( 994_017 ) у досягненні цих цілей не передбачає інших засобів здійснення діяльності, крім тих, що передбачені статтею 235,

I. ЦИМ РЕКОМЕНДУЄ ДЕРЖАВАМ-ЧЛЕНАМ:

A. Визнати основне право особи на достатні ресурси та соціальну підтримку з тим, щоб забезпечити для неї гідне життя як частину комплексної та послідовної політики у напрямі подолання соціальної нерівності, а також врегулювати їх системи соціального захисту, якщо необхідно, згідно з принципами та настановами, викладеними нижче.

B. Визнати це право відповідно до таких загальних принципів:

1. Це має бути право, основане на повазі до людської гідності.

2. Межі цього права мають визначатися стосовно осіб, враховуючи законне проживання та громадянство згідно з відповідними положеннями стосовно проживання, з метою поступового якнайповнішого охоплення всіх відповідних ситуацій стосовно нерівності згідно з детальними заходами, встановленими державами-членами.

3. Кожна особа, яка не має доступу - індивідуально або в межах господарства, в якому він/вона проживає - до достатніх ресурсів, повинна мати доступ до такого права:

- за умови дійсної працездатності або здатності до професійної підготовки з метою отримання роботи у випадку тих осіб, вік, стан здоров'я та сімейний стан яких дозволяє таку дійсну здатність, або, якщо доцільно, за умови заходів щодо економічної і соціальної інтеграції у випадку інших осіб; а також

- без шкоди для вибору держав-членів не поширювати це право на осіб із повною зайнятістю або студентів.

4. Доступ не повинен підлягати обмеженням у часі, допускаючи відповідність умовам для отримання права та усвідомлюючи, що фактично право може надаватися на обмежені, але відновлювані строки.

5. Це право є вторинним стосовно інших соціальних прав. Паралельно з цим необхідно намагатися реінтегрувати найбідніші верстви населення до систем загальних прав.

6. Це право має супроводжуватися необхідними політичними напрямами на національному рівні з метою економічної і соціальної інтеграції відповідних осіб, як встановлено у Резолюції Ради та міністрів із соціальних питань про подолання соціальної нерівності на засіданні в рамках Ради 29 вересня 1989 року.

C. Організувати реалізацію цього права згідно з такими практичними настановами:

1. (a) Встановлення кількості ресурсів, що вважаються достатніми для задоволення найважливіших потреб стосовно поваги до людської гідності, враховуючи життєвий рівень та рівень цін у відповідних державах-членах, для різних видів та розмірів господарства;

(b) встановлення або доповнення кількості з метою її відповідності певним потребам;

(c) для того, щоб встановити кількість, - посилання на необхідні показники, такі як, наприклад, статистичні дані про середній наявний дохід на території держави-члена, статистичні дані про господарські витрати, законна мінімальна заробітна плата, якщо така є, або рівень цін;

(d) гарантування заохочення щодо пошуку місця роботи особам, які за своїм віком та становищем є придатними для роботи;

(e) запровадження заходів для періодичного перегляду цих кількісних показників, які базуються на зазначених показниках, з метою подальшої відповідності потребам.

2. Надання особам, ресурси яких, враховані на індивідуальному рівні або рівні господарства, нижчі ніж встановлені, узгоджені або доповнені кількісні показники, диференціальної фінансової допомоги з метою досягнення цих кількісних показників.

3. Вжиття необхідних заходів для забезпечення того, щоб стосовно розміру фінансової допомоги, що надається, імплементація чинних постанов у сферах оподаткування, правових зобов'язань та соціального забезпечення враховувала доцільний рівень достатніх ресурсів та соціальної допомоги для забезпечення гідного рівня життя.

4. Вжиття всіх можливих заходів для того, щоб дати можливість відповідним особам отримувати належну соціальну допомогу, включаючи такі заходи та послуги, як, зокрема, надання порад та консультацій, інформації та підтримки стосовно забезпечення їхніх прав.

5. Прийняття розпоряджень стосовно осіб, які за своїм віком та становищем є придатними для роботи, з метою забезпечення того, щоб вони отримали ефективну допомогу щодо входження або повторного входження до робочого середовища, включаючи навчання, якщо необхідно.

6. Вжиття необхідних заходів для забезпечення того, щоб найбільш знедолені особи були поінформовані про це право;

докладаючи якомога більше зусиль стосовно спрощення адміністративних процедур і заходів для перевірки засобів та ситуацій, пов'язаних із вимогами щодо набуття цього права;

організовуючи, наскільки це можливо та відповідно до національних положень, механізм для звернень до незалежних третіх сторін, таких, як суди, до яких зацікавлені особи мали б легкий доступ.

D. Гарантувати ці ресурси та допомогу в рамках заходів у напрямі соціального захисту;

визначити детальні заходи, фінансові витрати й організувати управління та імплементацію згідно з національним законодавством та/або практикою.

E. Втілювати заходи, викладені в цій Рекомендації, поступово, починаючи з цього часу, з тим, щоб по закінченні п'ятирічного строку скласти звіт;

- беручи до уваги економічні та бюджетні ресурси та враховуючи пріоритети, встановлені національними органами влади, та баланс у системах соціального захисту; а також

- якщо це є доцільним, змінюючи сферу їх застосування відповідно до вікових груп та сімейного стану;

F. Вжити відповідних заходів з метою:

- систематичного збору інформації стосовно діючих заходів для доступу до цих заходів з боку осіб, яких це стосується; а також

- здійснення регулярної оцінки їхньої імплементації та впливу;

II. ТА З ЦИМ ВИСЛОВЛЮЄ ПРОХАННЯ ДО КОМІСІЇ:

1. Сприяти та організувати разом із державами-членами систематичний обмін інформацією та досвідом і подальшу оцінку прийнятих національних положень.

2. Подавати на розгляд Європейського Парламенту, Ради та Економічного і соціального комітету на регулярній основі звіти, які базуються на інформації, наданій державами-членами, що стосується досягнутих успіхів та перешкод на шляху реалізації цієї Рекомендації.

Вчинено у Люксембурзі 24 червня 1992 року.

За Раду