- Резолюція 1346 (2003) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Виконання обов'язків та зобов'язань Україною"
- I. 7 лютого 2002 Верховною Радою було прийнято Закон "Просудоустрій" ( 3018-14 ), який набув чинності 1 червня 2002 року;
- Ii. Цивільний кодекс ( 435-15 ) було остаточно прийнятоВерховною Радою 16 січня 2003 та підписано Президентом 3 березня2003 року. Він вступить в силу 1 січня 2004 року;
- Iii. 15 травня 2003 року Верховною Радою України булоприйнято новий Закон про ратифікацію Європейської хартіїрегіональних мов або мов меншин ( 802-15 );
- Iv. Цивільний процесуальний кодекс України було прийнято упершому читанні з добрими перспективами щодо його ухвалення унайближчому майбутньому;
- V. Україна досягла прогресу в подальшому реформуванні судовоїсистеми, зокрема створивши в рамках системи судів загальноїюрисдикції Апеляційний суд України, Виший Адміністративний судУкраїни та Державну Судову адміністрацію.
- Vi. Україна приєдналася до низки важливих юридичнихінструментів Ради Європи, зокрема до Протоколу 13 Європейськоїконвенції з прав людини стосовно заборони смертної кари без жоднихзастережень ( 994_180 ). Протоколів 1 ( 994_057 ) і 2 ( 994_058 )до Європейської конвенції про запобігання тортурам, нелюдськомуабо такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
- I. брак результатів у притягненні до суду осіб,відповідальних за вбивство журналіста Гонгадзе;
- Ii. незрозумілі результати у розслідуванні справи щодозалякування і побиття депутата Єльяшкевича;
- Iii. застосування непропорційних покарань до осіб, які бралиучасть у політичній демонстрації 9 березня 2001 року та дотеперутримуються у в'язницях і, тому, можуть вважатися політичнимив'язнями в Україні;
- Iv. практика систематичних доручень, які даються найвищоюпосадовою особою виконавчої влади Генеральній прокуратурі стосовноокремих кримінальних справ, зокрема, тих, що стосуютьсяжурналістів;
- V. численні випадки переслідування Генеральною прокуратуроюта Вищою радою юстиції тих суддів, які намагаються прийматирішення відповідно до закону;
- Vi. брак доступу для опозиційних політичних сил,представлених у парламенті, до електронних ЗМІ, особливо тих, щоконтролюються державою;
- Vii. все ще триваюча практика нав'язування журналістам свогороду офіційно затверджених вказівок щодо висвітлення подій (т.зв."темники") як новоствореного різновиду прихованої цензури;
- Viii. той факт, що останній варіант Кримінальногопроцесуального кодексу ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) в низці своїхположень не відповідає стандартам Ради Європи, які гарантованіЄвропейською конвенцією з прав людини та рішеннями Європейськогосуду з прав людини ( 995_004 ).
- I. якомога швидше завершити прийняття тих головних законів,що ще залишаються важливими елементами зобов'язань України у сферіправа, зокрема, Цивільного процесуального кодексу та Кримінальногопроцесуального кодексу; стосовно Кримінального процесуальногокодексу настійливо рекомендується запровадити його в дію на основіпопередньо отриманих висновків експертів Ради Європи;
- Ii. повністю здійснити реформування Генеральної прокуратуривідповідно до принципів і стандартів Ради Європи та у тіснійвзаємодії з відповідними органами Ради Європи реалізовуватиСпільний план дій у частині реформування української прокуратури;
- Iii. забезпечити повне дотримання верховенства права органамидержавної влади, зміцнити незалежність суддів від органівдержавної виконавчої влади та відновити довіру громадян до судовоїсистеми в цілому.
- I. завершити передачу всієї системи управлінняпенітенціарними закладами у підпорядкування Міністерству юстиції,а також завершити передачу різного роду ізоляторів попередньогоутримання, які все ще підпорядковані Міністерству внутрішніх справабо органам безпеки, Державному департаменту України з питаньвиконання покарань - згідно з поправками до відповідних законів( 487-15, 488-15 ), прийнятих Верховною Радою України 6 лютого2003 року;
- Ii. далі покращувати умови утримання в установах позбавленняволі країни і виконати рекомендації, викладені у доповідяхЄвропейського Комітету проти тортур, підготовлені ним запідсумками візитів у 1998, 1999 і 2000 роках (опубліковані ужовтні 2000 року);
- Iii. провести перевірку звинувачень щодо переслідуваннялесбіянок і гомосексуалістів з боку міліції і при необхідностівжити дисциплінарних заходів. Міліція має бути обізнаною стосовнонеобхідності поважати права лесбіянок, гомосексуалістів,бісексуалів і транссексуалів, для чого, серед іншого, у навчальніпрограми і посібники з підготовки працівників міліції необхідновключати відповідні матеріали.