Директива Ради 93/98/ЄЕС стосовно уніфікації термінів захисту авторського права і деяких суміжних прав від 29 жовтня 1993 року

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА,

Враховуючи Угоду про створення Європейського Економічного Співтовариства ( 994_017 ) і, зокрема, її статті 57 (2), 66 та 100 (a),

Враховуючи пропозицію Комісії (1),

У співпраці з Європейським Парламентом (2),

Враховуючи висновок Комітету з економічних та соціальних питань (3),

_______________
     (1) OJ No. C 92, 11.4.1992, p. 1 і OJ No. C 27, 30.1.1993, p.
7.

(2) OJ No. C 337, 21.12.1992, p. 205 та Рішення від 27 жовтня 1993 р. (ще не опубліковане у Офіційному Журналі)

(3) OJ No. C 287, 4.11.1992, p. 53.

(1) Оскільки Бернська конвенція з питань охорони літературних та художніх творів ( 995_051 ) та Міжнародна конвенція з питань охорони інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення ( 995_763 ) (Римська Конвенція) встановлюють тільки мінімальні строки охорони прав, які ними розглядаються, надаючи договірним державам можливість встановлювати більш тривалі строки; оскільки деякі держави-члени здійснили ці права; оскільки, крім цього, окремі держави-члени не приєдналися до Римської Конвенції;

(2) Оскільки існують відмінності між національними законами, що регулюють терміни захисту авторського права та суміжних прав, які можуть зашкодити вільному переміщенню товарів та свободі надання послуг, а також порушити умови конкуренції на загальному ринку; оскільки, внаслідок цього, з метою безперебійного функціонування внутрішнього ринку законодавства держав-членів повинні узгоджуватися таким чином, щоб терміни захисту стали однаковими по всьому Співтовариству;

(3) Оскільки уніфікація повинна поширюватися не тільки на власне терміни, але й також на окремі аспекти, що обумовлюють їх, такі як дати, починаючи від якої відраховується термін захисту;

(4) Оскільки положення цієї Директиви не впливають на застосування державами-членами положень статті 14а (2) (б), (в), (г) і (3) Бернської Конвенції ( 995_051 );

(5) Оскільки мінімальний строк охорони, встановлений Бернською Конвенцією ( 995_051 ), зокрема, тривалість життя автора та 50 років після його смерті, був призначений для надання захисту автору і першим двом поколінням його нащадків;

(6) Оскільки окремі держави-члени надали термін захисту використання авторських творів триваліший, ніж 50 років після смерті автора, з метою компенсації наслідків війни;

(7) Оскільки для охорони суміжних прав окремі держави-члени ввели термін захисту 50 років після правомірного опублікування або законного сповіщення їх до загального відома;

(8) Оскільки, згідно з положенням, прийнятим Співтовариством для проведення Уругвайського Раунду багатосторонніх переговорів, відповідно до Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) ( 995_264 ), термін захисту прав виробників фонограм повинен складати 50 років після першого їх опублікування;

(9) Оскільки належне дотримання встановлених прав є одним із головних принципів закону, захищеного правопорядком Співтовариства; оскільки, внаслідок цього, узгодження (гармонізація) термінів захисту авторського права та суміжних прав не може призвести до зменшення рівня охорони, яка надається власникам прав у Співтоваристві; оскільки для того, щоб звести до мінімуму вплив тимчасових заходів та забезпечити практичне функціонування внутрішнього ринку, узгодження термінів захисту повинна мати довгостроковий характер;

(10) Оскільки в своєму документі від 17 січня 1991 року "Додаток до 'невиваженого' документа - Робочої програми Комісії в сфері авторського права та суміжних прав" Комісія акцентує увагу на необхідності узгодження авторського права та суміжних прав на високому рівні їх охорони, так як ці права є основою створення інтелектуальної власності, та звертає увагу на те, що їх охорона забезпечує підтримку та розвиток творчого потенціалу в інтересах авторів, культурної індустрії, споживачів та суспільства загалом;

(11) Оскільки з метою встановлення високого рівня захисту, який одночасно відповідав би вимогам внутрішнього ринку та потребі у встановленні правового середовища, придатного для розвитку процесу створення літературних та художніх творів у Співтоваристві, треба визначити термін захисту авторського права, що буде становити 70 років після смерті автора або 70 років після законного доведення до загального відома творів автора, а для суміжних прав - 50 років після дати встановлення строку;

(12) Оскільки колекції творів підлягають охороні згідно зі Статтею 2(5) Бернської Конвенції ( 995_051 ), якщо вони за своїм підбором та змістом становлять творчі твори; оскільки ці твори охороняються без нанесення шкоди авторському праву на кожний із творів, що складають ці колекції, не дивлячись на те, що в результаті цього до творів, що входять в колекції, можуть застосовуватися певні строки;

(13) Оскільки в усіх випадках, коли одна або більше фізичних осіб визначаються як автори, термін захисту повинен визначатися після їх смерті; оскільки питання права на авторство щодо всього твору або будь-якої його частини може визначатися державними судами;

(14) Оскільки терміни захисту повинні встановлюватися, починаючи від першого дня січня року, який слідує за відповідною подією, як це зазначено в Бернській ( 995_051 ) та Римській ( 995_763 ) конвенціях;

(15) Оскільки Стаття 1 Директиви Ради 91/250/ЄЕС від 14 травня 1991 року про правову охорону комп'ютерних програм ( 994_065 ) (4) ставить умову, щоб в зобов'язання держав-членів входило забезпечення охорони комп'ютерних програм авторським правом як літературних творів у Співтоваристві; оскільки Стаття 8 Директиви 91/250/ЄЕС, яка просто встановлює тимчасові заходи регулювання терміну захисту комп'ютерних програм, повинна бути, відповідно, анульована;

_______________
     (4) OJ No. L 122, 17.5.1991, p. 42.

(16) Оскільки Статті 11 та 12 Директиви Ради 92/100/ЄЕС від 19 листопада 1992 року про права на оренду і прокат стосовно авторського права і суміжних прав в сфері інтелектуальної власності ( 994_360 ) (5) включають тільки положення стосовно мінімального терміну захисту, враховуючи будь-яку подальшу уніфікацію; оскільки ця Директива забезпечує цю подальшу уніфікацію; оскільки ці Статті повинні бути, відповідно, анульовані;

_______________
     (5) OJ No. L 346, 27.11.1992, p. 61.

(17) Оскільки захист фотографічних творів в державах-членах залежить від зміни режимів; оскільки для того, щоб досягти достатньої уніфікації термінів захисту фотографічних творів, зокрема, тих, що, завдяки своєму художньому або професійному характеру, мають цінність в межах внутрішнього ринку, необхідно визначити рівень справжності (оригінальності), що вимагається цією Директивою; оскільки фотографічний твір, в межах положень Бернської Конвенції ( 995_051 ), повинен вважатися оригінальним (справжнім) у випадку, якщо він відображає інтелектуальну творчість автора, при чому до уваги не береться жодний з інших критеріїв, таких як рівень якості чи цільовий характер; оскільки охорона інших фотографічних творів повинна здійснюватися національним законодавством;

(18) Оскільки з тим, щоб уникнути різниці в термінах захисту суміжних прав, необхідно встановити відправну точку вирахування строку охорони, однакову для всіх країн Співтовариства; оскільки виконання, фіксація (запис), передача, правомірне опублікування та законне публічне сповіщення, які відносяться до засобів доведення до загального відома предмета суміжних прав всіма належними шляхами, повинні братися до уваги при визначенні термінів захисту, незалежно від країни здійснення передачі, правомірного опублікування або законного публічного сповіщення;

(19) Оскільки права організацій мовлення стосовно виходу в ефір передач, незалежно від того, чи ці передачі транслюються по дротовим (радіо) каналам зв'язку чи по повітряним, в тому числі, за допомогою супутника чи кабельної мережі, повинні мати безстроковий характер; оскільки, в зв'язку з цим, необхідно визначати строк охорони, починаючи тільки від першої трансляції конкретної передачі; оскільки це положення означає, що при трансляції подібної передачі не має необхідності у встановленні нового строку охорони;

(20) Оскільки держави-члени повинні самі приймати рішення стосовно збереження попередніх або введення інших прав, суміжних авторському праву, зокрема, по відношенню до охорони критичних та наукових публікацій; оскільки для забезпечення прозорості на рівні Співтовариства держави-члени, які вводять нові суміжні права, все ж повинні повідомити про це Комісію;

(21) Оскільки необхідно зазначити, що уніфікація (гармонізація), яка була викликана дією цієї Директиви, не застосовується до особистих прав;

(22) Оскільки необхідно провести порівняння термінів захисту творів, країна походження яких, в межах Бернської Конвенції ( 995_051 ), є третьою стороною та автор яких не є громадянином Співтовариства, за умови, що строк, прийнятий у Співтоваристві, не перевищує строк, встановлений цією Директивою;

(23) Оскільки, якщо власник прав, який не є громадянином Співтовариства, отримує право на захист згідно з міжнародним договором, термін захисту суміжних прав повинен бути таким самим, який встановлений цією Директивою, за винятком тих випадків, коли він не перевищує термін, встановлений в країні, громадянином якої є власник права;

(24) Не зважаючи на те, що порівняння строків не повинно викликати протиріч між державами-членами та їх міжнародними зобов'язаннями;

(25) Оскільки для безперебійного функціонування внутрішнього ринку ця Директива повинна застосовуватися, починаючи з 1 липня 1995 року;

(26) Оскільки держави-члени не повинні обмежуватися при затвердженні положень стосовно тлумачення, адаптації та подальшого виконання контрактів на використання творів, що охороняються авторським правом, та інших угод, що були укладені до подовження терміну захисту, яке виникає з цієї Директиви;

(27) Оскільки врахування набутих прав та виправданих очікувань є частиною правового порядку Співтовариства; оскільки держави-члени можуть забезпечити, зокрема, щоб у визначених обставинах авторські та суміжні права не приводили до сплати гонорару особам, які використовували в особистих інтересах твір, якій вважається суспільним надбанням,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1. Тривалість дії авторських прав

1. Права автора літературного або художнього твору, в межах Статті 2 Бернської Конвенції ( 995_051 ), повинні діяти протягом періоду життя автора та 70 років після його смерті, незалежно від дати законного сповіщення цих творів для загального відома.

2. У випадку творів спільного авторства строк, який розглядається в пункті 1, повинен визначатися, починаючи від дати смерті останнього автора.

3. У випадку анонімних або псевдонімних творів строк охорони повинен тривати сімдесят років після законного доведення цього твору до загального відома. Проте, якщо псевдонім, взятий автором, не викликає сумнівів щодо визначення особи автора, або якщо автор розкрив свою особистість протягом періоду, визначеного в першому реченні, чинним повинен вважатися термін захисту, встановлений в пункті 1.

4. Якщо держава-член встановила особливі положення стосовно авторського права на колективні твори або визнання юридичної особи власником права, термін захисту повинен визначатися відповідно до положень пункту 3, за винятком тих випадків, коли фізичні особи, які створили цей твір, були ідентифіковані як автори по відношенню до творів, що були сповіщені для загального відома. Цей пункт не наносить шкоди правам ідентифікованих авторів, участь яких в створенні творів підлягала визначенню та до якої можна застосувати пункти 1 чи 2.

5. Якщо твір публікується томами, серіями, окремими випусками чи виданнями і термін захисту відраховується, починаючи від законного сповіщення для загального відома цього твору, термін захисту повинен визначатися для кожного твору окремо.

6. У випадку творів, термін захисту яких не визначається, починаючи від дати смерті автора або авторів, та які не були законно сповіщенні для загального відома протягом сімдесяти років від дати їх створення, їх захист припиняється.

Стаття 2. Кінематографічні або аудіовізуальні твори

1. Головний режисер кінематографічного або аудіовізуального твору повинен вважатися його автором чи одним із авторів. Держави-члени повинні мати право визначати інших співавторів.

2. Термін захисту кінематографічного або аудіовізуального твору повинен припинятися через 70 років після смерті останньої з таких осіб, незалежно від того, чи ці особи були визначені як автори, це: головний режисер, автор сценарію, автор п'єси та композитор, який написав музику спеціально для використання її в цьому кінематографічному або аудіовізуальному творі.

Стаття 3. Тривалість дії суміжних прав

1. Права виконавців повинні припинятися через 50 років після дати вистави. Проте, якщо запис вистави був правомірним шляхом опублікований чи законно сповіщений для загального відома протягом цього періоду, права повинні припинити свою дію через 50 років після дати першої такої публікації або першого такого сповіщення для загального відома, в залежності від того, що з них було здійснено раніше.

2. Права виконавців фонограм повинні припинятися через 50 років після здійснення запису. Проте, якщо фонограма була правомірним шляхом опублікована чи законно сповіщена для загального відома протягом цього періоду, права повинні припинити свою дію через 50 років після дати першої такої публікації або першого такого сповіщення для загального відома, в залежності від того, що з них було здійснено раніше.

3. Права виробників першого запису плівки повинні припинятися через 50 років після здійснення запису. Проте, якщо ця плівка була законно випущена в світ чи законно сповіщена для загального відома протягом цього періоду, права повинні припинити свою дію через 50 років після дати першого такого випуску в світ або першого такого сповіщення для загального відома, залежно від того, що з них було здійснено раніше. Термін "плівка" повинен означати кінематографічний або аудіовізуальний твір або мультиплікаційні образи, незалежно від того, чи вони супроводжуються звуками.

4. Права організацій мовлення повинні припинятися через 50 років після першої трансляції передачі, незалежно від того, чи ця трансляція здійснюється через дротові канали чи повітряні, в тому числі за допомогою супутника або кабельної мережі.

Стаття 4. Захист творів, які раніше не були опубліковані

Будь-яка особа, яка після припинення захисту творів авторським правом вперше законно опубліковує або законно доводиться до загального відома твір, який раніше не опубліковувався, повинна отримати користь від захисту, рівноцінну майновим правам автора. Термін захисту таких прав повинен становити 25 років від дати першої правомірної публікації або законного сповіщення для загального відома.

Стаття 5. Критичні та наукові публікації

Держави-члени можуть забезпечити захист опублікованих творів критичного та наукового характеру, які стали надбанням суспільства. Максимальний термін захисту таких прав повинен становити 30 років від дати першої законної публікації цих творів.

Стаття 6. Захист фотографічних творів

Фотографічні твори, які вважаються оригінальними, у випадку, коли вони становлять собою витвір інтелектуальної діяльності автора, повинні охоронятися у відповідності зі Статтею 1. Жодний інший критерій не повинен застосовуватися при визначенні права на захист. Держави-члени можуть забезпечити захист інших фотографічних творів.

Стаття 7. Надання захисту третій стороні

1. Якщо країна походження твору, в межах рішень Бернської Конвенції ( 995_051 ), є третьою стороною та автор цього твору не є громадянином країни Співтовариства, термін захисту, наданий державою-членом, повинен припинятися на дату припинення захисту, наданої в країні походження твору, але не може перевищувати строк, встановлений в Статті 1.

2. Терміни захисту, встановлені в Статті 3, також повинні застосовуватися по відношенню до власників прав, які не є громадянами країн Співтовариства, за умови надання захисту державами-членами. Проте, не завдаючи шкоди міжнародним зобов'язанням держав-членів, термін захисту, наданого державами-членами, повинен припинятися не пізніше дати припинення захисту, наданого в країні, громадянином якої є власник права, та не може перевищувати строк, встановлений в Статті 3.

3. Держави-члени, які на дату прийняття цієї Директиви, зокрема, згідно з їх міжнародними зобов'язаннями, надали захист на більш тривалий строк, ніж той, що передбачений положеннями, які входять до пунктів 1 та 2, можуть продовжувати надання захисту до дати укладення міжнародних договорів щодо термінів захисту авторським правом чи суміжними правами.

Стаття 8. Визначення термінів

Терміни, що були встановлені цією Директивою, визначаються, починаючи від першого дня січня року, який слідує за подією, що викликає необхідність їх встановлення.

Стаття 9. Особисті права

Ця Директива повинна, не завдаючи шкоди положенням держав-членів, регулювати особисті права.

Стаття 10. Часовий аспект застосування термінів захисту

1. Якщо термін захисту, що по тривалості перевищує строк, передбачений цією Директивою, вже застосовується в державі-члені на дату, що зазначена в Статті 13(1), ця Директива не повинна викликати скорочення цього терміну захисту в державі-члені.

2. Терміни захисту, передбачені цією Директивою, повинні застосовуватися до всіх творів та робіт, згідно з національними положеннями стосовно авторського права чи суміжних прав, чи тих, що відповідають критеріям охорони за Директивою 92/100/ЄЕС ( 994_360 ).

3. Ця Директива не повинна зашкоджувати жодному з випадків використання твору до дати, зазначеної в Статті 13(1). Держави-члени повинні затвердити необхідні положення, націлені на захист, зокрема, набутих прав третіх сторін.

4. Держави-члени не повинні застосовувати положення Статті 2(1) до кінематографічних або аудіовізуальних творів, створених до 1 липня 1994 року.

5. Держави-члени можуть визначати дату, починаючи з якої повинна застосовуватися Стаття 2(1), за умови, що ця дата не буде пізніше 1 липня 1997 року.

Стаття 11. Технічна адаптація

1. Цим анулюється стаття 8 Директиви 91/250/ЄЕС ( 994_065 ).

2. Цим анулюються Статті 11 та 12 Директиви 92/100/ЄЕС ( 994_360 ).

Стаття 13. Загальні положення

1. Держави-члени повинні до 1 липня 1995 року ввести в дію закони, положення та адміністративні положення, які повинні відповідати Статтям 1-11 цієї Директиви. Ці положення, затверджені державами-членами, повинні містити посилання на цю Директиву або супроводжуватися таким посилання в момент їх офіційного опублікування. Методи здійснення такого посилання повинні визначатися державами-членами. Держави-члени повинні надати Комісії тексти цих положень національного законодавства, які вони приймають в сфері, що регулюється цією Директивою.

2. Держави-члени повинні застосовувати Статтю 12, починаючи від дати повідомлення про цю Директиву.

Стаття 14

Ця Директива адресована державам-членам.

Підготовлена в Брюсселі 29 жовтня 1993 року.

Від імені Ради

Президент                                               Р. Урбейн

Офіційний журнал No. L 290, 24/11/1993, p. 0009-0013

Спеціальне фінське видання: Розділ 13, том 25, стор. 75

Спеціальне шведське видання: Розділ 13, том 25. стор. 75

Переклад здійснено Центром порівняльного права при Міністерстві юстиції України.