Європейська конвенція про загальну еквівалентність періодів університетського навчання

Дослідження*

Рим, 6.XI.1990

__________
*Лісабонський договір про внесення змін до Договору про Європейський Союз та Договору про заснування Європейського Співтовариство набуло чинності 1 грудня 2009 р. Як наслідок, з цієї дати будь-які посилання на Європейське економічне співтовариство слід читати як Європейський Союз.

Держави-члени Ради Європи та інші держави-учасниці Європейської культурної конвенції, які підписали цю угоду, враховували, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами;

Взято до уваги Європейську конвенцію про еквівалентність періодів університетського навчання,

відкриту для підписання в Парижі 15 грудня 1956 р., яка відноситься до вивчення сучасних мов;

Погоджено, що буде зроблено важливий внесок у європейське порозуміння, якщо більша кількість студентів з усіх дисциплін могла б проводити періоди навчання за кордоном і якщо іспити та дисципліни, які прослухали такі студенти протягом цих періодів навчання будуть визнаватися їхніми установами;

З цією метою вирішено встановити принцип загальної еквівалентності періодів навчання в університеті,

Домовилися про таке:

Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції термін "заклади вищої освіти" означає:

а) університети;

б) інші заклади вищої освіти, визнані для цілей цієї Конвенції компетентними органами Сторін, на території якої вони розташовані.

Стаття 2

1. Сторони повинні, враховувати те, що держава є компетентним органом у справі щодо питання їхньої території, визнавати будь-який період навчання, проведений студентом у закладі вищої освіти іншої Сторони як еквівалент аналогічного періоду, проведеного в його або її закладі вищої освіти,

за умови:

- що існувала попередня домовленість між закладом вищої освіти або компетентним органом Сторони, де знаходиться цей заклад і між закладом вищої освіти або компетентним органом Сторони, на території якої проходив період навчання;

- що керівництво закладу вищої освіти, де проходив період навчання, видали студенту сертифікат, який засвідчує, що він або вона завершили цей період навчання.

2. Тривалість періоду навчання, зазначеного в попередньому абзаці, визначається уповноваженим органом Сторони, на території якої знаходиться заклад вищої освіти.

Стаття 3

У тій мірі, в якій заклади вищої освіти самі є компетентним органом у справі на своїй території, Сторони передають текст цієї Конвенції уповноваженим особам цих установ і повинні заохочувати сприятливий розгляд і застосування ними принципів, зазначених у статті 2.

Стаття 4

Положення цієї Конвенції не впливають на положення Європейської Конвенції про Еквівалентність періодів університетського навчання, відкритого для підписання в Парижі 15 грудня 1956 року.

Стаття 5

1. Ця Конвенція відкрита для підписання державами-членами Ради Європи та іншими державами-учасницями Європейської культурної конвенції, які можуть висловити свою згоду на виконання:

а) підписання без застережень щодо ратифікації, прийняття чи затвердження; або

б) підписання за умови ратифікації, прийняття чи затвердження з подальшою ратифікацією,

прийняття або схвалення.

2. Ратифікаційні документи, документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання Секретарю Генеральної Ради Європи.

Стаття 6

1. Ця Конвенція набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення одного місяця після дати, коли дві держави-члени Ради Європи висловили свою згоду на обов'язковість для них Конвенції відповідно до положення статті 5.

2. Стосовно будь-якої держави-члена, яка згодом висловить свою згоду бути обов'язковим для неї,

Конвенція набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення одного місяця після дати підписання або здачі на зберігання ратифікаційної грамоти, прийняття або схвалення.

Стаття 7

1. Після набрання чинності цієї Конвенції Комітет міністрів Ради Європи може запросити будь-яку державу, яка не є членом Ради та Європейської економіки Співтовариства приєднатися до цієї Конвенції за рішенням, прийнятим більшістю, передбаченою статтею 20.d Статуту Ради Європи та одностайним голосуванням представників Договірних держав, які мають право брати участь у Комітеті.

2. Стосовно будь-якої держави, що приєднується, або, якщо вона приєднається до Європейського економічного співтовариства, Конвенція набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення одного місяця після дати здачі на зберігання документа про приєднання Секретарю Генеральної Ради Європи.

Стаття 8

1. Будь-яка держава може під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти:

прийняття, затвердження або приєднання, вказати територію або території, на які поширюється ця Конвенція.

2. Будь-яка держава може пізніше направити заяву на ім'я Генерального секретаря Ради Європи щодо застосування цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, зазначену в декларації. Стосовно такої території Конвенція набуває чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення місячного строку з дня отримання такої заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до двох попередніх пунктів, щодо будь-якої території зазначеній в такій заяві, може бути відкликана шляхом повідомлення на ім’я Генерального секретаря. Відкликання набуває чинності в перший день наступного місяця після закінчення місячного строку з дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 9

1. Будь-яка Сторона може в будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом направлення відповідного повідомлення до Генерального секретаря Ради Європи.

2. Така денонсація набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення терміну дії

протягом шести місяців після дати отримання повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 10

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави-члени Ради, інші Сторони Європейської культурної конвенції, будь-якої держави, яка приєдналася, та Європейське економічне співтовариство, якщо воно приєдналося до цієї Конвенції, про:

а) підтвердження підписом;

б) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання;

в) будь-яку дату набрання чинності цією Конвенцією відповідно до статей 6 і 7;

г) будь-яку іншу дію, повідомлення, що стосуються цієї Конвенції.

На посвідчення нижчепідписаного, належним чином на це уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Підписано в Римі 6 листопада 1990 року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є рівно автентичними в єдиному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає завірені копії кожній державі-члену Ради Європи, іншим державам-учасницям Європейської культурної Конвенції та будь-якій державі або Європейському економічному співтовариству, запрошеним приєднатися до цієї Конвенції.