- Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) згідно з текстом Протоколу змін ( 998_220 ) від 3 червня 1999 року
- Розділ I Загальні положення
- Стаття 1
- Міжурядова організація
- Параграф 1. Сторони, що приєдналися до цієї Конвенції якдержави-члени, утворюють Міжурядову організацію з міжнароднихзалізничних перевезень (ОТІФ), що називається далі "Організація".
- Параграф 2. Штаб-квартира Організації знаходиться в містіБерн. Генеральна асамблея може прийняти рішення про вибір іншогоміста, розташованого в одній з держав-членів.
- Параграф 3. Організація є юридичною особою. Вона можеукладати договори, набувати і продавати рухоме і нерухоме майно, атакож подавати позов і нести відповідальність у судовому порядку.
- Параграф 4. Організація, члени її персоналу, запрошені неюексперти і представники держав-членів користуються при виконаннісвоїх обов'язків необхідними привілеями і імунітетами на умовах,визначених в Протоколі про привілеї та імунітети Організації, щододається до Конвенції.
- Параграф 5. Стосунки між Організацією і державою їїперебування регулюються угодою про штаб-квартиру.
- Параграф 6. Робочими мовами Організації є французька,німецька і англійська мови. Генеральна асамблея може призначатиінші мови.
- Стаття 2
- Мета Організації
- Параграф 1. Метою Організації є сприяння, поліпшення іполегшення з будь-якого погляду міжнародного залізничногосполучення, зокрема:
- Параграф 2. Організація може
- Стаття 3
- Міжнародне співробітництво
- Параграф 1. Держави-члени зобов'язуються зосереджувати своєміжнародне співробітництво в галузі залізничного транспортувиключно в рамках Організації, якщо існує зв'язок з покладеними нанеї завданнями згідно зі статтею 2 і 4. Для досягнення цієї метидержави-члени вживають всіх необхідних і доцільних заходів дляадаптації підписаних ними міжнародних конвенцій і багатосторонніхугод, якщо лише ці конвенції і угоди стосуються міжнародногоспівробітництва в галузі залізничного транспорту і надають іншимміжурядовим і неурядовим організаціям завдання, що співпадають ззавданнями Організації.
- Параграф 2. Зобов'язання, що випливають з параграфа 1 длядержав-членів, які також є членами Європейських співтовариств абодержавами, що підписали Угоду про європейський економічнийпростір, не превалюють над їхніми зобов'язаннями як членівЄвропейського Співтовариства або держав, що підписали Угоду проєвропейський економічний простір.
- Стаття 4
- Прийняття на себе і передача функцій
- Параграф 1. За рішенням Генеральної асамблеї та згідно зметою, наведеною в статті 2, Організація має право прийматифункції, ресурси й зобов'язання, які можуть бути передані їйіншими міжурядовими організаціями відповідно до угод, які укладеніз цими організаціями.
- Параграф 2. За рішенням Генеральної асамблеї Організація можепередавати іншим міжурядовим організаціям функції, ресурси ізобов'язання відповідно до угод, які укладені з цимиорганізаціями.
- Параграф 3. Після затвердження Адміністративного комітетуОрганізація може взяти на себе адміністративні функції, пов'язаніз її метою і доручені їй будь-якою державою-членом. Витрати,пов'язані з виконанням цих функцій, несе заінтересованадержава-член.
- Стаття 5
- Особливі зобов'язання держав-членів
- Параграф 1. Держави-члени домовляються про вживання всіхнеобхідних заходів для полегшення і прискорення міжнародногозалізничного сполучення. Для цього кожна держава-члензобов'язується по можливості:
- Параграф 2. З метою полегшення і поліпшення міжнародногообміну держави-члени домовляються про надання допомоги з питаньнайбільшої уніфікації приписів, стандартів, процедур іорганізаційних методів, що стосуються залізничних вагонів,залізничного персоналу, залізничної інфраструктури і допоміжнихслужб.
- Параграф 3. Держави-члени домовляються про сприяння укладаннюдоговорів між органами управління інфраструктурою з метоюоптимізації міжнародного залізничного сполучення.
- Стаття 6
- Єдині правила
- Параграф 1. Якщо лише не були надані заяви або застереженнязгідно зі статтею 42, параграф 1, перший абзац, то міжнароднезалізничне сполучення і допуск залізничного обладнання длявикористання в міжнародному сполученні визначаються:
- Параграф 2. Єдині правила і правові режими, перераховані впараграфі 1, разом з їхніми Додатками є невід'ємною частиноюКонвенції.
- Стаття 7
- Визначення поняття "Конвенція"
- Розділ II Загальні положення
- Стаття 8
- Національне законодавство
- Параграф 1. Під час тлумачення й застосування Конвенціїповинен враховуватись її статус міжнародного договору інеобхідність сприяння уніфікації.
- Параграф 2. За відсутності в Конвенції відповідних положеньдіє національне законодавство.
- Параграф 3. Під національним законодавством розуміється праводержави, в якому правочинна особа пред'являє свої права, зокремаколізійні норми.
- Стаття 9
- Розрахункова одиниця
- Параграф 1. Розрахунковою одиницею, передбаченою Додатками, єспеціальне право запозичення так, як це визначено Міжнароднимвалютним фондом.
- Параграф 2. Виражена в спеціальному праві запозиченнявартість національної валюти держави-учасниці, що є одночасночленом Міжнародного валютного фонду, розраховується за методомоцінки, що застосовується Міжнародним валютним фондом для своїхвласних операцій і транзакцій.
- Параграф 3. Виражена в спеціальному праві запозичена вартістьнаціональної валюти держави, що не є членом Міжнародного валютногофонду, розраховується способом, встановленим цією державою. Внаціональній валюті цей розрахунок повинен виражати реальнувартість, по можливості найближчу до вартості, яка була б отриманапри застосуванні параграфа 2.
- Параграф 4. Для держави, що не є членом Міжнародноговалютного фонду й законодавство якої не допускає застосуванняпараграфа 2 або 3, розрахункова одиниця, передбачена Положенням,прирівнюється до вартості трьох золотих франків. Золотий франкмістить 10/31 грама золота з його чистим вмістом 0,900.Перерахунок золотого франка повинен виражати в національній валютіреальну вартість, найближчу по можливості до вартості, яка була ботримана при застосуванні параграфа 2.
- Параграф 5. Протягом трьох місяців після набуття чинностіКонвенцією та у всіх випадках, коли в державах змінюється методрозрахунку вартості їхньої національної валюти стосовнорозрахункової одиниці, держави повідомляють Генеральному секретарюїхній метод розрахунку згідно з параграфом 3 або результатиперерахунку згідно з параграфом 4. Генеральний секретар доводитьці повідомлення до відома держав-членів.
- Параграф 6. Сума, виражена в розрахункових одиницях,конвертується в національну валюту держави, в суд якого булопередано справу. Конвертування здійснюється згідно з вартістювідповідної валюти на день винесення судового рішення або на день,погоджений сторонами.
- Стаття 10
- Додаткові положення
- Параграф 1. Дві або більше держав або два чи більшеперевізників можуть встановлювати додаткові положення для Єдинихправил ЦІВ і Єдиних правил ЦІМ, ці додаткові положення не повиннісуперечити цим Єдиним правилам.
- Параграф 2. Додаткові положення, вказані в параграфі 1,вводяться в дію і опубліковуються по формі, передбаченій законамий приписами кожної держави. Про додаткові положення держав івведення їх у дію інформують Генеральний секретар Організації. Віндоводить ці повідомлення до відома інших держав-членів.
- Стаття 11
- Надання судової застави
- Стаття 12
- Виконання судових рішень. Накладення арешту на майно
- Параграф 1. Якщо згідно з положеннями Конвенції судовірішення, винесені суперечливо або заочно компетентним судом,набуття чинності згідно із законами, що є визначальними для суду,який виносить рішення, вони підлягають виконанню в будь-якій іншійдержаві-члені, щойно будуть виконані формальності, встановлені вдержаві, в якій має відбуватися виконання їх. Перегляд справи посуті не допускається. Це положення також розповсюджується накомпромісні рішення.
- Параграф 2. Параграф 1 не застосовується до рішень, щопопередньо виконані, та до судових рішень, які покладають напозивача, який програв процес, крім судових витрат ще йвідшкодування.
- Параграф 3. Якщо під час перевезення, яке здійснюється згідноз Єдиними правилами ЦІВ або Єдиними правилами ЦІМ, однетранспортне підприємство має право на пред'явлення вимог іншомутранспортному підприємству, яке не належить тій самійдержаві-члену, то ці вимоги можуть бути задоволені шляхомнакладення арешту або конфіскації майна лише на підставі рішеннясудових органів держави-члена, якому належить підприємство, що єкредитором за вимогою, на яку накладається арешт.
- Параграф 4. Вимоги на основі договорів, до якихзастосовуються Єдині правила ЦУВ або Єдині правила ЦУІ, можутьбути задоволені шляхом накладення арешту на майно лише на підставірішення судових органів держави-члена, якій належить підприємство,яке є кредитором за вимогою, на яку накладається арешт.
- Параграф 5. На залізничний рухомий склад може накладатисяарешт в іншій державі-члені, аніж та, де знаходиться власник(зареєстрована юридична особа), лише на підставі рішення судовихорганів цієї держави. Вислів "власник" означає особу, що євласником залізничного рухомого складу тобто має право нимрозпоряджатися та протягом тривалого часу використовує його.
- Розділ III Структура і діяльність
- Стаття 13
- Органи
- Параграф 1. Діяльність Організації забезпечується такимиорганами:
- Параграф 2. Генеральна асамблея може прийняти рішення простворення інших тимчасових комісій для виконання особливихзавдань.
- Параграф 3. При визначенні кворуму на Генеральній асамблеї іна комісіях, зазначених в пунктах "c" - "g" держави-члени, що немають права голосу (стаття 14 параграф 5, стаття 26 параграф 7 абостаття 40 параграф 4), до уваги не беруться.
- Параграф 4. Головування Генеральною асамблеєю, головуванняАдміністративним комітетом, а також функції Генерального секретаряповинні доручатися виключно представникам різних держав-членів.
- Стаття 14
- Генеральна асамблея
- Параграф 1. Генеральна асамблея складається з усіхдержав-членів.
- Параграф 2. Генеральна асамблея:
- Параграф 3. Генеральний секретар скликає Генеральну асамблеюкожні три роки або на прохання однієї третини держав-членів абоАдміністративного комітету, а також у випадках, передбаченихстаттею 33, параграфами 2 і 3, і статтею 37, параграф 4. Непізніше ніж за три місяці до відкриття сесії він розсилаєдержавам-членам проект порядку денного на умовах визначенихвнутрішнім регламентом, зазначених в параграфі 2, пункт "a".
- Параграф 4. Генеральна асамблея є правомочною (стаття 13,параграф 3), якщо на ній представлена більшість держав-членів.Одна держава-член може бути представлена іншою державою-членом;проте одна держава не може представляти більше однієї іншоїдержави.
- Параграф 5. Під час голосування на Генеральній асамблеїстосовно змін Додатків до Конвенції, держави-члени, які зробилизаяву щодо відповідного Додатка згідно зі статтею 42, параграф 1,перше речення, не мають права голосу.
- Параграф 6. Генеральна асамблея приймає свої рішеннябільшістю голосів держав-членів, що беруть участь у голосуванні,за винятком випадків, зазначених в параграфі 2, пункти "e", "g","h", "i", "g", "u", а також у випадку застосування статті 34,параграф 6, коли вимагається більшість у дві третини. Однак увипадку, зазначеному в параграфі 2, пункт "g", більшість у двітретини необхідна лише тоді, коли йдеться про пропозиції щодо змінсамої Конвенції, за винятком статей 9 і 27, параграфів 2 - 10, іПротоколу, про який йдеться у статті першій, параграф 4.
- Параграф 7. За запрошенням Генерального секретаря і запогодженням з більшістю держав-членів у сесіях Генеральноїасамблеї з правом дорадчого голосу можуть брати участь
- Стаття 15
- Адміністративний комітет
- Параграф 1. Адміністративний комітет складається з однієїтретини держав-членів.
- Параграф 2. Делегати Комітету й один заступник для кожного зних, а також головуюча держава-член призначаються на трирічнийперіод. Склад Комітету на кожний термін визначається зврахуванням, зокрема, справедливого географічного розподілу.Заступник делегата Комітету, що став делегатом Комітету протягомтерміну перебування на посаді, повинен призначатися делегатомКомітету на такий період.
- Параграф 3. У разі вільної вакансії, тимчасового позбавленняправа голосу будь-якого делегата або у разі відсутності делегатана двох послідовних сесіях Комітету, якщо він не представленийіншим делегатом згідно з параграфом 6, його заступник, призначенийГенеральною асамблеєю, виконує його функції протягом рештитерміну.
- Параграф 4. За винятком наведеного в параграфі 3 випадку,жодна держава-член не може бути у складі Комітету протягом двохпослідовних повних періодів.
- Параграф 5. Комітет
- Параграф 6. Комітет є правомочним, якщо на ньому представленодві третини його делегатів. Один делегат може бути представленийіншим делегатом; проте жоден делегат не може представляти більшеодного іншого делегата.
- Параграф 7. Комітет приймає свої рішення більшістю голосів,що беруть участь в голосуванні.
- Параграф 8. Комітет проводить свої засідання в штаб-квартиріОрганізації, крім випадків, коли він приймає інше рішення.
- Параграф 9. Голова Комітету
- Параграф 10. У рамках своєї компетенції Комітет може доручитиголовуючому виконання деяких додаткових доручень.
- Стаття 16
- Комісії
- Параграф 1. Комісії, зазначені в статті 13 параграф 1 пункти"c" - "g" і параграфі 2 складаються як правило з усіхдержав-членів. Якщо Ревізійна комісія, Комісія експертів РІД абоКомісія технічних експертів після проведення дискусії приймаютьрішення в рамках їхньої компетенції про зміну Додатків доКонвенції, то держави-члени, що зробили згідно зі статтею 42,параграф 1, перше речення, застереження стосовно відповіднихДодатків, не можуть бути членами відповідної Комісії.
- Параграф 2. Генеральний секретар скликає Комісії або завласною ініціативою, або за пропозицією п'яти держав-членів, абона прохання Адміністративного комітету. Генеральний секретар непізніше, ніж за два місяці до відкриття сесії, направляєдержавам-членам проект порядку денного.
- Параграф 3. Одна держава-член може бути представлена іншоюдержавою-членом; однак жодна держава не може представляти більшедвох інших держав.
- Параграф 4. Кожна представлена держава-член має один голос.Пропозиція є прийнятою, якщо число голосів, поданих "за":
- Параграф 5. За запрошенням Генерального секретаря й запогодженням з більшістю держав-членів в сесіях Комісій з правомдорадчого голосу можуть брати участь
- Параграф 6. Комісії вибирають для кожної сесії або навизначений строк головуючого і одного або двох заступників голови.
- Параграф 7. Обговорення проводиться робочими мовами. Виступипід час зборів однією з робочих мов перекладаються по суті їхньогозмісту іншими робочими мовами; пропозиції і рішення перекладаютьсядослівно.
- Параграф 8. Протоколи містять короткий виклад дискусії.Тексти пропозицій та рішень протоколюються повністю. Стосовнорішень оригінальним є текст французькою мовою. Протоколирозповсюджуються серед усіх держав-членів.
- Параграф 9. Для розгляду окремих питань Комісії можутьстворювати робочі групи.
- Параграф 10. Комісії встановлюють свій внутрішній регламентроботи.
- Стаття 17
- Ревізійна комісія
- Параграф 1. Ревізійна комісія:
- Параграф 2. Ревізійна комісія є правомочною (стаття 13,параграф 3), якщо представлена більшість держав-членів.
- Стаття 18
- Комісія експертів РІД
- Параграф 1. Комісія експертів РІД згідно зі статтею 33,параграф 5 приймає рішення за заявами про зміну Конвенції.
- Параграф 2. Комісія експертів РІД є правомочною (стаття 13,параграф 3), якщо представлена одна третина держав-членів.
- Стаття 19
- Комісія з залізничного сприяння
- Параграф 1. Комісія з залізничного сприяння:
- Параграф 2. Комісія з залізничного сприяння є правомочною(стаття 13, параграф 3), якщо представлена одна третинадержав-членів.
- Стаття 20
- Комісія технічних експертів
- Параграф 1. Комісія технічних експертів:
- Параграф 2. Комісія технічних експертів є правомочною (стаття13, параграф 3), якщо згідно зі статтею 16 параграфом 1представлена половина держав-членів. Під час прийняття рішеньстосовно Додатків до Єдиних правил АПТУ держави-члени, що подализаперечення проти відповідних положень згідно зі статтею 35,параграфом 4 Єдиних правил АПТУ або зробили заяви згідно зістаттею 9, параграфом 1, не мають права голосу.
- Параграф 3. Комісія технічних експертів може абозатверджувати технічні стандарти або приймати технічні настанови,або відмовитися їх затверджувати або приймати; але вона в жодномувипадку не може їх змінювати.
- Стаття 21
- Генеральний секретар
- Параграф 1. Генеральний секретар виконує функції секретаріатуОрганізації.
- Параграф 2. Генеральний секретар обирається Генеральноюасамблеєю на трирічний строк, який може поновлюватись максимумдвічі.
- Параграф 3. Генеральний секретар, зокрема, повинен:
- Параграф 4. Із власної ініціативи Генеральний секретар моженадавати пропозиції щодо внесення змін в Конвенцію.
- Стаття 22
- Персонал Організації
- Стаття 23
- Бюлетень
- Параграф 1. Організація видає бюлетень, в якому містятьсяофіційна інформація, а також інформація необхідна для застосуванняКонвенції.
- Параграф 2. Повідомлення, підготовлені Генеральним секретаремвідповідно до Конвенції, можуть при необхідності бути опублікованіу бюлетені.
- Стаття 24
- Списки ліній
- Параграф 1. Морські і внутрішні судноплавні лінії, зазначенів статті 1 Єдиних правил ЦІВ і Єдиних правил ЦІМ, на якихздійснюються перевезення за єдиним договором на залізничніперевезення додатково вказуються в двох переліках:
- Параграф 2. Залізничні лінії держави-члена, що висловилазастереження згідно зі статтею 1, параграфом 6 Єдиних правил ЦІВабо згідно зі статтею 1, параграфом 6 Єдиних правил ЦІМ,вказуються згідно з цим застереженням у двох списках:
- Параграф 3. Держави-члени направляють Генеральному секретарюсвої заяви стосовно включення або виключення ліній, передбачених впараграфах 1 і 2. Якщо морські і внутрішні судноплавні лінії,зазначені в параграфі 1, пов'язують держави-члени, вони вносятьсялише за згодою цих держав; для виключення такої лінії зі спискудосить заяви однієї з держав.
- Параграф 4. Генеральний секретар повідомляє всімдержавам-членам про внесення або вилучення якої-небудь лінії.
- Параграф 5. Перевезення вказаними в параграфі 1 морськими йвнутрішніми судноплавними лініями і перевезення вказаними впараграфі 2 залізничними лініями підпадають під дію Конвенціїпісля закінчення одного місяця з дня повідомлення Генеральнимсекретарем про внесення її до переліку. Така лінія припиняєпідпадати під дією Конвенції після закінчення трьох місяців з дняповідомлення Генеральним секретарем про її вилучення зі списку, завинятком для вже розпочатих перевезень, які мають бути завершені.
- Розділ IV Фінанси
- Стаття 25
- Робоча програма. Бюджет. Фінансовий звіт. Звіт про управління
- Параграф 1. Робоча програма, бюджет і фінансовий звітОрганізації складаються на два календарних роки.
- Параграф 2. Організація готує звіт про управління не меншеніж один раз на два роки.
- Параграф 3. Суму витрат Організації на кожний бюджетнийперіод встановлює Адміністративний комітет за пропозицієюГенерального секретаря.
- Стаття 26
- Фінансування витрат
- Параграф 1. За умови дотримання параграфів 2 - 4 оплатавитрат Організації, не покритих іншими доходами, покладається надержави-члени з розрахунку двох п'ятих згідно з класифікаторомрозподілу внесків системи ООН і трьох п'ятих пропорційно загальнійдовжині залізничної інфраструктури, а також морських і внутрішніхсудноплавних ліній, внесених у перелік згідно зі статтею 24,параграфом 1. Проте для морських і внутрішніх судноплавних лінійпри розрахунках враховується лише половина їхньої довжини.
- Параграф 2. Якщо держава-член висловила застереження згіднозі статтею 1, параграфом 6 Єдиних правил ЦІВ або згідно зі статтею1, параграфом 6 Єдиних правил ЦІМ, то формула внеску, зазначена впараграфі 1, застосовується таким чином:
- Параграф 3. Кожна держава-член сплачує не менше 0,25% і небільше 15% внесків.
- Параграф 4. Адміністративний комітет визначає, які завданняОрганізації:
- Параграф 5. Внески держав-членів на покриття витратОрганізації перераховуються у формі авансового платежу, щосплачується двома частинами до 31 жовтня кожного дворічногоперіоду, охопленого бюджетом. Авансовий платіж встановлюється напідставі внесків за два попередні роки.
- Параграф 6. Надсилаючи державам-членам звіт про управління іфінансовий звіт, Генеральний секретар повідомляє кожному остаточнусуму внеску за два минулих календарних роки, а також сумуавансового платежу на два майбутніх календарних роки.
- Параграф 7. Після 31 грудня року, якщо було направленоповідомлення Генерального секретаря згідно з параграфом 6, назаборговані за два минулих календарних роки суми нараховуютьсявідсотки в розмірі п'яти відсотків річних. Якщо держава-член післяцієї дати протягом двох років не сплатила свого внеску, то вонапозбавляється права голосу до того часу, поки не буде врегульованоплатежі. Після закінчення повторного дворічного строку Генеральнаасамблея перевіряє, чи слід розглядати поведінку такої держави якмовчазну денонсацію Конвенції, при цьому вона за потребивстановлює дату набуття цією денонсацією чинності.
- Параграф 8. У випадку денонсації Конвенції згідно зпараграфом 7 або статтею 41, а також у випадку позбавлення праваголосу згідно зі статтею 40, параграфом 4, пункт "b", внески, щомали бути сплачені, залишаються як заборгованість.
- Параграф 9. Несплачені внески повинні бути покриті за рахунокресурсів Організації.
- Параграф 10. Держава, що денонсувала Конвенцію, може шляхомприєднання знову стати державою-членом за умови, що вона сплатитьзаборговані нею суми.
- Параграф 11. Організація стягує відшкодування для покриттяособливих витрат, що виникають в результаті діяльності,передбаченої в статті 21, параграф 3, пункти "o" - "g". Увипадках, передбачених в статті 21, параграф 3, пункти "o" - "p",ця сума встановлюється Адміністративним комітетом за пропозицієюГенерального секретаря; у випадку, передбаченому в статті 21,параграф 3, пункт "g", застосовується стаття 31 параграф 3.
- Стаття 27
- Ревізія рахунків
- Параграф 1. Якщо Генеральна асамблея згідно зі статтею 14,параграф 2 пункт "k" не прийме інше рішення, ревізія рахунківпроводиться державою, в якій розміщується штаб-квартира, згідно зположеннями цієї статті та за умови дотримання всіх спеціальнихдиректив Адміністративного комітету, згідно з положеннямиФінансово-бухгалтерського регламенту Організації (стаття 15,параграф 5, пункт "e").
- Параграф 2. Ревізор перевіряє рахунки Організації, зокремавсі кредитні фонди і спеціальні рахунки, якщо він вважає ценеобхідним для того, щоб пересвідчитись, що:
- Параграф 3. Лише ревізор є особою, правомочною повністю абочастково визнати атестації та документи, що подаються Генеральнимсекретарем. Якщо ревізор вважає це доцільним, то він можерозглянути і провести докладну ревізію будь-якого бухгалтерськогодокумента, що стосується або фінансових операцій, або поставокматеріалу й обладнання.
- Параграф 4. Ревізор має вільний доступ в будь-який час довсіх бухгалтерських книг, записів, документів та іншої інформації,що може йому знадобитися.
- Параграф 5. Ревізор не правомочний відхиляти ту чи іншустаттю витрат, але він повинен відразу звернути увагу Генеральногосекретаря на будь-яку операцію, правильність або доцільність якоїйому здається сумнівною, для того, щоб той вжив необхіднихзаходів.
- Параграф 6. Ревізор подає та підписує атестацію про фінансовівідомості, використовуючи такий текст: "Я розглянув фінансовівідомості організації за бюджетний період, що закінчився 31грудня... Розгляд включав загальний аналіз бухгалтерських методіві ревізію бухгалтерських та інших виправдувальних документів, якія знайшов необхідними в цьому випадку". В залежності від випадку,у цій атестації зазначається, що:
- Параграф 7. У своєму звіті про фінансові операції ревізорзазначає:
- Параграф 8. Ревізор не повинен в жодному разі давати критичнізауваження в своєму звіті, не надавши попередньо можливостівисловитись Генеральному секретарю.
- Параграф 9. Ревізор повідомляє Адміністративному комітету іГенеральному секретарю висновки своєї ревізії. Крім того він моженадати будь-який коментар, який він вважає за потрібний стосовнофінансового звіту Генерального секретаря.
- Параграф 10. Якщо ревізор провів лише скорочену ревізію абоне отримав достатніх підтверджень, він повинен зазначити це усвоїй атестації та у своєму звіті, детально вказавши при цьомупричини своїх зауважень, а також наслідки, що з цього витікають,які можуть вплинути на фінансову ситуацію іфінансово-бухгалтерські операції.
- Розділ V Арбітраж
- Стаття 28
- Судові процедури
- Параграф 1. Суперечки між державами-членами щодо тлумаченняабо застосування цієї Конвенції, а також спори міждержавами-членами і Організацією щодо тлумачення або застосуванняПротоколу про привілеї і імунітети можуть бути на прохання однієїзі сторін передані в арбітражний суд. Заінтересовані сторонивизначають склад арбітражного суду і арбітражну процедурусамостійно.
- Параграф 2. Решта суперечок щодо тлумачення або застосуванняцієї Конвенції та інших конвенцій, розроблених Організацією згіднозі статтею 2, параграфом 2, можуть бути передані до арбітражногосуду за згодою заінтересованих сторін, якщо такі спори не вирішенімировою угодою або не передані на вирішення звичайних судів.Стосовно складу арбітражного суду і арбітражної процедури діютьстатті 29 - 32.
- Параграф 3. Кожна держава при поданні заяви про приєднання доКонвенції може залишати за собою право повністю або частково незастосовувати положення параграфів 1 і 2.
- Параграф 4. Держава, що внесла застереження згідно зпараграфом 3, може у будь-який час відмовитися від нього,повідомивши про це депозитарій. Відмова від застереження набуваєчинності через місяць після дня повідомлення про цедержав-учасників депозитарієм.
- Стаття 29
- Арбітражний суд. Судова канцелярія
- Параграф 1. Сторони укладають арбітражний договір, який,зокрема, визначає:
- Стаття 30
- Члени арбітражного суду
- Параграф 1. Генеральний секретар складає список членіварбітражного суду і вносить в нього можливі зміни. Кожнадержава-член може внести в список арбітражного суду двох своїхгромадян.
- Параграф 2. Згідно з арбітражним договором арбітражний судскладається з одного, трьох або п'яти членів. Члени арбітражногосуду обираються з числа осіб, внесених у список, згаданий впараграфі 1. Якщо арбітражним договором передбачається п'ятьчленів, то кожна сторона може вибрати одного члена арбітражногосуду окрім внесеного нею у цей список. Якщо арбітражним договоромпередбачено один член арбітражного суду, то він вибирається завзаємною згодою сторін. Якщо арбітражним договором передбачаєтьсятри або п'ять членів арбітражного суду, то кожна сторона вибираєіз списку відповідно одного або двох; за взаємною згодою вонивизначають третього або п'ятого члена арбітражного суду, який єголовою цього суду. Якщо сторони не можуть прийти до єдиної думкистосовно вибору єдиного члена арбітражного суду, або якщо вибраністоронами члени арбітражного суду не можуть прийти до єдиної думкистосовно вибору третього або п'ятого члена, то його назначаєГенеральний секретар.
- Параграф 3. У випадку, коли сторони, що беруть участь впроцесі, не мають одного й того самого громадянства, то перший,третій або п'ятий член арбітражного суду повинен мати іншегромадянство, аніж сторони-учасники.
- Параграф 4. Участь у суперечці третьої сторони не впливає насклад арбітражного суду.
- Стаття 31
- Судова процедура. Витрати
- Параграф 1. Арбітражний суд визначає судову процедуру зврахуванням, зокрема, таких положень:
- Параграф 2. Гонорари членів арбітражного суду встановлюютьсяГенеральним секретарем.
- Параграф 3. Рішення арбітражу встановлює витрати і видатки івизначає, в якій пропорції ці витрати і видатки, а також гонораричленів арбітражного суду повинні бути розподілені поміж сторонами.
- Стаття 32
- Давність. Виконання
- Параграф 1. Строк давності має такий самий вплив на порушенняарбітражної справи, який передбачений матеріальним правом, щозастосовується для пред'явлення позову до звичайного суду.
- Параграф 2. Рішення арбітражного суду підлягає виконанню вкожній державі-члені, як тільки в державі, в якій повинно бутиздійснено виконання, виконані передбачені формальності. Переглядсправи по суті не допускається.
- Розділ VI Зміна Конвенції
- Стаття 33
- Компетентність
- Параграф 1. Генеральний секретар негайно доводить до відомадержав-членів пропозиції по зміні Конвенції, направлені йомудержавами-членами або розроблені ним самим.
- Параграф 2. Генеральна асамблея приймає рішення попропозиціях, які спрямовані на зміну Конвенції, за виняткомвипадків параграфів 4 - 6, де передбачена інша компетентність.
- Параграф 3. Якщо Генеральній асамблеї надається пропозиціящодо змін, то більшістю, передбаченою в статті 14, параграф 6,вона може вирішити, що така пропозиція знаходиться вбезпосередньому взаємозв'язку з одним або кількома положеннямиДодатків до Конвенції. У такому випадку, а також у випадках,вказаних в параграфах 4 - 6, друге речення, Генеральна асамблеятакож є компетентною щодо прийняття рішення про зміни цьогоположення або цих положень Додатків.
- Параграф 4. За умови дотримання рішень Генеральної асамблеї,прийнятих згідно з першою фразою параграфа 3, Ревізійна комісіяприймає рішення за пропозиціями, направленими на зміну:
- Параграф 5. Комісія експертів РІД приймає рішення запропозиціями, направленими на зміну Регламенту про міжнароднізалізничні перевезення небезпечних вантажів (РІД). Якщо такіпропозиції надані Комісії експертів РІД, то одна третинапредставлених на Комісії держав може вимагати, щоб ці пропозиціїбули передані на розгляд Генеральної асамблеї.
- Параграф 6. Комісія технічних експертів приймає рішення запропозиціями, направленими на зміну положень АПТУ. Якщо такіпропозиції представлені Комісії технічних експертів, то однатретина представлених на Комісії держав може вимагати, щоб ціпропозиції були передані на розгляд Генеральної асамблеї.
- Стаття 34
- Рішення Генеральної асамблеї
- Параграф 1. Зміни Конвенції, прийняті Генеральною асамблеєю,доводяться Генеральним секретарем до відома держав-членів.
- Параграф 2. Зміни Конвенції, прийняті Генеральною асамблеєю,набувають чинності через дванадцять місяців після ухвалення їхдвома третинами держав-членів для всіх держав-членів, за виняткомтих, що до набуття ними чинності зробили заяву, згідно з якою вонине схвалюють ці зміни.
- Параграф 3. Зміни Додатків до Конвенції, прийняті Генеральноюасамблеєю, набувають чинності через дванадцять місяців післяухвалення їх половиною держав-членів, що не зробили заяви згіднозі статтею 42 параграф 1, перша фраза, для всіх держав-членів, завинятком тих, що до набуття ними чинності зробили заяву, згідно зякою вони не схвалюють ці зміни, і такими, що зробили заяву згіднозі статтею 42, параграф 1, перша фраза.
- Параграф 4. Держави-члени направляють Генеральному секретарюсвої нотифікації стосовно схвалення змін Конвенції, прийнятихГенеральною асамблеєю, а також свої заяви, згідно з якими вони несхвалюють ці зміни. Генеральний секретар інформує про це рештудержав-членів.
- Параграф 5. Строк, зазначений в параграфах 2 і 3, починаєтьсяз дня повідомлення Генеральним секретарем про те, що умови набуттячинності були дотримані.
- Параграф 6. В момент затвердження змін Генеральна асамблеяможе визначити, що ця зміна має таке значення, що будь-якадержава-член, що не зробила застереження, зазначені в параграфі 2або в параграфі 3, або не схвалила зміну у 18-місячний строк змоменту набуття ним чинності, позбавляються після закінчення цьогостроку права бути державою-членом Організації.
- Параграф 7. Якщо рішення Генеральної асамблеї стосуютьсяДодатків до Конвенції, то повне застосування відповідного Додаткапризупиняється з моменту набрання чинності рішень щододержав-членів або поміж ними, які згідно з параграфом 3 надали увстановлені строки застереження проти рішень. Генеральний секретарповідомляє державам-членам про це призупинення; воно припиняєтьсяпісля закінчення одного місяця з моменту повідомлення Генеральнимсекретарем державам-членам про зняття застереження проти рішення.
- Стаття 35
- Рішення Комісій
- Параграф 1. Про зміни, внесені до Конвенції, що прийнятіКомісіями, Генеральний секретар повідомляє держави-члени.
- Параграф 2. Для всіх держав-членів зміни власне Конвенції,прийняті Ревізійною комісією, набувають сили в перший деньдванадцятого місяця, починаючи з місяця повідомлення Генеральнимсекретарем держав-членів про ці зміни. Держави-члени можутьнадавати заперечення протягом чотирьох місяців з дня повідомлення.У випадку заперечення однієї чверті держав-членів зміна не набуваєчинності. Якщо держава-член протягом чотирьох місяців висловиласьпроти рішення Ревізійної комісії і повідомляє про денонсаціюКонвенції, то денонсація починає діяти з моменту, передбаченогодля набрання чинності цим рішенням.
- Параграф 3. Для всіх держав-членів зміни Додатків доКонвенції, прийняті Ревізійною комісією, набувають чинності вперший день дванадцятого місяця, з моменту повідомленняГенеральним секретарем держав-членів про ці зміни. Для всіхдержав-членів зміни, прийняті Комісією експертів РІД або Комісієютехнічних експертів, набувають сили в перший день шостого місяця,з моменту повідомлення Генеральним секретарем держав-членів про цізміни.
- Параграф 4. Держави-члени можуть надавати заперечення вчотиримісячний строк з моменту повідомлення, вказаного в параграфі3. У випадку заперечення однієї чверті держав-членів зміна ненабуває чинності. В державах-членах, що подали заперечення протирішення в установлений строк, застосування повністю відповідногоДодатка призупиняється в сполученні з державами-членами або поміжними з моменту набрання чинності цими рішеннями. Однак, у випадкузаперечення проти затвердження будь-якої технічної настанови діяпризупиняється лише щодо цього технічного стандарту або цієїєдиної технічної настанови в сполученні з державами-членами абопоміж ними з моменту набрання ними чинності; це стосується йчасткового заперечення.
- Параграф 5. Генеральний секретар повідомляє державам-членампро призупинення, зазначені в параграфі 4; вони припиняються черезмісяць з моменту повідомлення Генеральним секретаремдержавам-членам про зняття такого заперечення.
- Параграф 6. Для визначення кількості заперечень, передбаченихв параграфах 2 і 4, до уваги не приймаються держави-члени, які:
- Розділ VII Заключні положення
- Стаття 36
- Депозитарій
- Параграф 1. Генеральний секретар є депозитарієм цієїКонвенції. Його функції як депозитарію зазначені в частині VIIВіденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня1969 року ( 994_118 ).
- Параграф 2. При виникненні розбіжностей між державою-членом ідепозитарієм стосовно виконання його функцій, депозитарій абозаінтересована держава повинна звернути увагу на це питання іншихдержав-членів або у випадку необхідності передати його доАдміністративного комітету для вирішення.
- Стаття 37
- Приєднання до Конвенції
- Параграф 1. Приєднання до Конвенції відкрито для кожноїдержави, на території якої експлуатується залізничнаінфраструктура.
- Параграф 2. Держава, що бажає приєднатися до Конвенції,направляє заяву депозитарію. Депозитарій повідомляє про заявудержавам-членам.
- Параграф 3. Заява вважається прийнятою у випадку, коли неменше п'яти держав-членів не заявили заперечень депозитаріюпротягом трьох місяців з моменту повідомлення, вказаного впараграфі 2. Депозитарій повідомляє про це державі-заявнику, атакож державам-членам. Приєднання набуває чинності в перший деньтретього місяця, наступного за цим повідомленням.
- Параграф 4. У випадку, коли не менше п'яти держав-членівподали заперечення у строк, зазначений в параграфі 3, заява проприєднання направляється Генеральній асамблеї для прийняттярішення.
- Параграф 5. За умови дотримання статті 42, будь-якеприєднання до Конвенції може стосуватися лише Конвенції в тійредакції, що є чинною на момент приєднання.
- Стаття 38
- Приєднання регіональних організацій з економічної інтеграції
- Параграф 1. Приєднання до Конвенції відкрито для регіональнихорганізацій з економічної інтеграції, що мають законодавчукомпетенцію, обов'язкову для їхніх учасників в галузях, щоохоплюються цією Конвенцією, і учасниками яких є одна або кількадержав-членів.
- Параграф 2. Регіональна організація може користуватисяправами, що належать її членам згідно з Конвенцією, якщо вониохоплюють галузі, що належать до компетенції регіональнихорганізацій. Це також стосується зобов'язань, що покладаються надержави-члени згідно з Конвенцією, за винятком фінансовихзобов'язань, зазначених в статті 26.
- Параграф 3. Для здійснення права голосу і права поданнязаперечень, передбачених статтею 35, параграфами 2 і 4,регіональна організація володіє такою кількістю голосів, щодорівнює кількості її членів, які є також державами-членамиОрганізації. Ці останні можуть передавати свої права, зокрема,право голосу, лише тією мірою, якою це допускається в параграфі 2.Регіональна організація не володіє правом голосу стосовно РозділуIV.
- Параграф 4. Для процедури припинення членства застосовуєтьсястаття 41.
- Стаття 39
- Асоційовані члени
- Параграф 1. Будь-яка держава, на території якоїексплуатується залізнична інфраструктура, може стати асоційованимчленом Організації. За аналогією застосовується стаття 37,параграфи 2 - 5.
- Параграф 2. Асоційований член може брати участь в роботіорганів, зазначених в статті 13, параграфі 1, пункти "a" і "a" -"f", лише з дорадчим голосом. Асоційований член не може бутипризначений членом Адміністративного комітету. Він бере участь увитратах Організації в розмірі 0,25% внеску (стаття 26, параграф3).
- Параграф 3. Для процедури припинення членства застосовуєтьсястаття 41.
- Стаття 40
- Призупинення членства
- Параграф 1. Держава-член може звернутися з проханням, неденонсуючи Конвенції, про призупинення свого членства вОрганізації, якщо з причин, що не стосуються цієї держави-члена,на її території більше не здійснюється жодного міжнародногозалізничного перевезення.
- Параграф 2. Рішення стосовно прохання про призупинення діїчленства приймає Адміністративний комітет. Прохання має бутипредставлене не пізніше трьох місяців до початку сесії Комітету.
- Параграф 3. Призупинення дії членства набирає чинності вперший день місяця, наступного за повідомленням Генеральногосекретаря державам-членам про рішення Адміністративного комітету.Призупинення членства закінчується з моменту повідомленнядержавою-членом про поновлення на її території міжнароднихзалізничних перевезень. Генеральний секретар негайно повідомляєпро це решту держав-членів.
- Параграф 4. Призупинення дії членства викликає:
- Стаття 41
- Денонсація Конвенції
- Параграф 1. Денонсація Конвенції може бути здійснена вбудь-який момент.
- Параграф 2. Якщо держава-член бажає денонсувати Конвенцію, товона повідомляє про це депозитарій. Денонсація Конвенції набуваєчинності 31 грудня наступного року.
- Стаття 42
- Заяви і застереження до Конвенції
- Параграф 1. Кожна з держав-членів може заявити в будь-якиймомент, що вона не буде застосовувати повністю деякі Додатки доКонвенції. Застереження і заяви про незастосування окремихположень самої Конвенції або її Додатків допускаються лише у томувипадку, коли такі застереження і заяви явним чином передбаченісамими положеннями.
- Параграф 2. Застереження і заяви направляються депозитарію.Вони починають діяти з моменту набрання чинності Конвенцією длявідповідної держави. Будь-яка надана заява набуває чинності з 31грудня року, наступного за роком подання такої заяви. Депозитарійінформує про це держави-члени.
- Стаття 43
- Розпуск Організації
- Параграф 1. Генеральна асамблея може прийняти рішення пророзпуск Організації і про можливу передачу її функцій іншійміжурядовій організації, встановлюючи у випадку необхідності зцією організацією умови такої передачі.
- Параграф 2. У випадку розпуску Організації її майно і грошовікошти розподіляються між державами-членами, що є безперервнимичленами Організації протягом повних п'яти календарних років, щопередують року прийняття рішення згідно з параграфом 1. Цейрозподіл здійснюється пропорційно середньому відсотковомукоефіцієнту їхніх унесків у витрати Організації протягом п'ятипопередніх років.
- Стаття 44
- Тимчасове положення
- Стаття 45
- Тексти Конвенції
- Параграф 1. Конвенція складена французькою, німецькою іанглійською мовами. У випадку розбіжностей автентичним є текстфранцузькою мовою.
- Параграф 2. На запит заінтересованої держави-членаОрганізація публікує офіційні переклади Конвенції іншими мовами увипадку, коли одна із цих мов є офіційною мовою принаймні у двохдержавах-членах. Ці переклади здійснюються при співробітництві зкомпетентними службами заінтересованих держав-членів.
- Протокол про привілеї та імунітети Міжурядової організації міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ)
- Стаття 1
- Імунітет від будь-якої судового втручання, судових рішень і накладення арешту
- Параграф 1. В рамках своєї офіційної діяльності Організаціякористується імунітетом від будь-якої форми судового втручання ісудових рішень, за винятком тих рішень, коли:
- Параграф 2. Власність та інші майнові цінності Організації,незалежно від місця їхнього знаходження, підлягають імунітетустосовно будь-якої форми реквізиції, конфіскації, секвестру, абобудь-яких інших форм захоплення або накладення арешту, крімвипадків, коли це необхідно як тимчасовий захід для запобіганнянещасним випадкам, які зачіпають транспортні засоби, що належатьОрганізації або експлуатуються нею, або для розслідувань у зв'язкуз такими нещасними випадками.
- Стаття 2
- Захист від експропріації
- Стаття 3
- Звільнення від податків
- Параграф 1. Кожна держава-член звільнює від прямих податківОрганізацію, її майно і доходи при виконанні нею офіційноїдіяльності. Якщо Організація на значну суму проводить закупівлюабо використовує послуги, конче необхідні для виконання своєїофіційної діяльності, і вартість цих закупівель або послуг включаєтарифи та збори, то держава-член вживає кожного разу, коли цеможливо, необхідних заходів для звільнення від сплати податків ізборів подібного роду або для відшкодування їхньої суми.
- Параграф 2. Жодного звільнення не надається стосовно податківі тарифів, які являють собою лише просте відшкодування наданихпослуг.
- Параграф 3. Майно, набуте згідно з параграфом 1, може бутипродане або віддане в користування лише за умов, що встановленідержавою-членом, яка надає звільнення від податків.
- Стаття 4
- Звільнення від зборів і мита
- Параграф 1. Продукція, що імпортується або експортуєтьсяОрганізацією і конче необхідна для виконання її офіційноїдіяльності, звільняється від всіх зборів і мита, що стягуються приімпорті і експорті.
- Параграф 2. В рамках цієї статті не надається жодногозвільнення, якщо закупівлі і ввезення майна або надання послугвідбуваються для особистих потреб персоналу Організації.
- Параграф 3. До майна, що ввозиться згідно з параграфом 1, зааналогією застосовується стаття 3, параграф 3.
- Стаття 5
- Офіційна діяльність
- Стаття 6
- Грошові операції
- Стаття 7
- Засоби зв'язку
- Стаття 8
- Привілеї і імунітети представників держав
- Стаття 9
- Привілеї і імунітети членів персоналу Організації
- Стаття 10
- Привілеї і імунітети експертів
- Стаття 11
- Мета наданих привілеїв і імунітетів
- Параграф 1. Привілеї і імунітети, передбачені цим Протоколом,встановлюються з єдиною метою забезпечити в будь-яких умовахвільне функціонування Організації і повну незалежність осіб, якимвони надаються. Компетентні органи припиняють дію будь-якогоімунітету у всіх випадках, коли його збереження може перешкоджатиправосуддю і коли він може бути припинений без завдання збитківдосягненню мети, для якої він був наданий.
- Параграф 2. Згідно з тлумаченням параграфа 1 компетентнимиорганами є:
- Стаття 12
- Недопущення зловживань
- Параграф 1. Жодне з положень цього Протоколу не можепоставити під сумнів право, яким володіє держава-член щодо вжиттябудь-яких заходів в інтересах збереження своєї суспільної безпеки.
- Параграф 2. Організація постійно співпрацює з усімакомпетентними органами держав-членів для забезпечення нормальногоуправління питаннями правосуддя, дотримання законів і настановвідповідних держав-членів, а також для запобігання будь-якомузловживанню, до якого можуть привести привілеї і імунітети,передбачені цим Протоколом.
- Стаття 13
- Поводження з власними громадянами
- Стаття 14
- Додаткові угоди
- Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (ЦІВ - Додаток A до Конвенції)
- Розділ I Загальні положення
- Стаття 1
- Сфера застосування
- Параграф 1. Ці Єдині правила застосовуються до будь-якогодоговору залізничного перевезення пасажирів за плату абобезоплатно, якщо місце відправки і призначення розміщені в двохрізних державах-членах. Застосування не залежить від місцяпроживання або місця роботи і національності сторін, що укладаютьдоговір.
- Параграф 2. Якщо міжнародне перевезення, що є предметомєдиного договору, включає, окрім міжнародного залізничногоперевезення, ще й автомобільні перевезення або перевезеннявнутрішніми судноплавними лініями всередині держави-члена, тозастосовуються ці Єдині правила.
- Параграф 3. Якщо міжнародне перевезення, що є предметомєдиного договору, включає, окрім залізничного перевезення,міжнародне морське перевезення або перевезення внутрішньоюсудноплавною лінією, то ці Єдині правила застосовуються, якщоморське перевезення або перевезення внутрішньою судноплавноюлінією здійснюється лініями, внесеними в перелік ліній,передбачений в статті 24, параграф 1 Конвенції.
- Параграф 4. В частині відповідальності перевізника у випадкахзагибелі і поранення пасажирів ці Єдині правила застосовуютьсятакож стосовно осіб, які супроводжують партію вантажу, щоперевозиться згідно з Єдиними правилами ЦІМ.
- Параграф 5. Ці правила не розповсюджуються на перевезення міжстанціями сусідніх держав, якщо інфраструктура цих станційкерується одним або кількома підприємствами, що управляютьінфраструктурою, що належать до однієї й тієї самої держави.
- Параграф 6. Кожна держава, що підписала іншу подібну до цихЄдиних правил конвенцію про прямі міжнародні залізничніперевезення пасажирів, може при направленні заяви про приєднаннядо Конвенції заявити про те, що вона буде застосовувати ці Єдиніправила до перевезень, що здійснюються лише на певній частинізалізничної інфраструктури на її території. Ця частина залізничноїінфраструктури має бути точно визначеною і пов'язаною ззалізничною інфраструктурою держави-члена. Якщо держава робитьзазначену вище заяву, тоді Єдині правила застосовуються лише заумови:
- Параграф 7. Держава, яка зробила застереження відповідно допараграфа 6, може в будь-який час відмовитись від нього,повідомивши про це депозитарію. Ця відмова набуває чинності черезмісяць після повідомлення про це держав-членів депозитарієм. Заяваприпиняє діяти, якщо конвенція, зазначена в параграфі 6, першеречення, припиняє свою дію для цієї держави.
- Стаття 2
- Заява стосовно відповідальності у випадку загибелі і поранення пасажирів
- Параграф 1. Будь-яка держава може у будь-який момент заявитипро незастосування до пасажирів, що стали жертвами нещасноговипадку на її території, всієї сукупності положень провідповідальність перевізника у випадку загибелі і пораненняпасажирів, якщо вони є громадянами цієї держави або місцем їхньогопостійного проживання є ця держава.
- Параграф 2. Держава, що зробила заяву згідно з параграфом 1,може у будь-який час відмовитись від неї, повідомивши про цедепозитарію. Ця відмова набуває чинності через місяць післяповідомлення про це держав-членів депозитарієм.
- Стаття 3
- Визначення
- Параграф 1. Згідно з текстом цих Єдиних правил вислів:
- Стаття 4
- Відступи
- Параграф 1. Держави-члени можуть укладати угоди, щопередбачають відступи від цих Єдиних правил для перевезень, щоздійснюються виключно поміж двома станціями, розміщеними по один іінший бік кордону, якщо між ними і кордоном немає іншої станції.
- Параграф 2. Стосовно перевезень, що здійснюються двомадержавами-членами і проходять транзитом через державу, що не єучасником, заінтересовані держави-члени можуть укладати угоди, щовідхиляються від цих Єдиних правил.
- Параграф 3. За умови дотримання інших положень міжнародногоцивільного права дві або кілька держав-членів можуть встановлюватипоміж собою умови перевезення пасажирів, багажу, тварин ітранспортних засобів в сполученні між цими державами.
- Параграф 4. Про угоди, зазначені в параграфах 1 - 3, а такожпро набрання ними чинності повідомляється Міжурядовій організаціїміжнародних залізничних перевезень. Генеральний секретарОрганізації інформує про це держави-члени й заінтересованіпідприємства.
- Стаття 5
- Право імперативного характеру
- Розділ II Закінчення і виконання договору перевезення
- Стаття 6
- Договір перевезення
- Параграф 1. Згідно з договором перевезення перевізникзобов'язується перевозити пасажира, а також за потреби багаж ітранспортні засоби до місця призначення та видати багаж ітранспортні засоби у місці призначення.
- Параграф 2. Договір перевезення повинен бути підтвердженийодним або кількома проїзними документами, що надаються пасажиру.Проте, не порушуючи статті 9, відсутність, неправильність абовтрата проїзного документа не впливає ні на існування, ні надійсність договору, що залишається під дією цих Єдиних правил.
- Параграф 3. Проїзний документ має силу і свідчить проукладення і зміст договору перевезення доки не буде доведенопротилежне.
- Стаття 7
- Проїзний документ
- Параграф 1. Загальні умови перевезення визначають форму ізміст проїзних документів, а також мову і шрифт, що повиннівикористовуватися при друку та заповненні їх.
- Параграф 2. В проїзному документі повинні бути вказані якмінімум:
- Параграф 3. При отриманні проїзного документа пасажир повиненперевірити, чи складено його відповідно до його відомостей.
- Параграф 4. Проїзний документ може бути передано іншій особілише у випадку, коли він не є іменним, та якщо поїздка ще нерозпочалася.
- Параграф 5. Проїзний документ може складатися у форміелектронної реєстрації даних, які можна перетворити в читабельніписьмові знаки. Способи, що застосовуються для реєстрації іобробки даних, повинні бути еквівалентні з функціональногопогляду, зокрема стосовно доказової сили представленого цимиданими проїзного документа.
- Стаття 8
- Оплата і відшкодування вартості перевезення
- Параграф 1. За винятком протилежної угоди між пасажиром іперевізником, вартість перевезення сплачується завчасно.
- Параграф 2. Загальні умови перевезення визначають, на якихумовах здійснюється відшкодування вартості перевезення.
- Стаття 9
- Право на проїзд. Відмова в перевезенні
- Параграф 1. Пасажир повинен з моменту початку поїздки матидійсний проїзний документ і пред'являти його при перевірціпроїзних документів. Загальні умови перевезення можуть передбачатитаке:
- Параграф 2. Загальні умови перевезення можуть передбачати, щов перевезенні відмовлено або може бути відмовлено під часслідування пасажирам, які:
- Стаття 10
- Виконання адміністративних формальностей
- Стаття 11
- Відміна і запізнення потяга. Невдала пересадка
- Розділ III Перевезення ручної поклажі, тварин, багажу і транспортних засобів
- Глава I
- Загальні положення
- Стаття 12
- Предмети і тварини, що допускаються до перевезення
- Параграф 1. Згідно із загальними умовами перевезень пасажирмає право провозити при собі предмети, що легко переносяться(ручна поклажа), а також живих тварин. Окрім того, пасажир можепровозити з собою громіздкі предмети згідно з особливимиположеннями, які містяться в Загальних умовах перевезень. Доперевезення не допускаються предмети або тварини, що можутьзаважати або турбувати пасажирів або заподіяти їм шкоду.
- Параграф 2. Згідно із загальними умовами перевезень пасажирмає право здати в багаж предмети і тварин.
- Параграф 3. Перевізник може допустити перевезення автомобілівпри перевезенні пасажира згідно з особливими умовами, якімістяться в Загальних умовах перевезення.
- Параграф 4. Перевезення небезпечних вантажів як ручноїпоклажі, багажу, а також в/або на автомобілях, які згідно із цимрозділом перевозяться залізницею, повинне відповідати регламентупро міжнародне перевезення небезпечних вантажів (РІД).
- Стаття 13
- Перевірка
- Параграф 1. У випадку серйозного припущення про невиконанняумов перевезення, перевізник має право перевірити, чи відповідаютьпредмети (ручна поклажа, багаж, автомашини, зокрема завантаженняїх) і тварини умовам перевезення, якщо це не забороняєтьсязаконами і настановами держави, в якій повинна відбутисяперевірка. Пасажир повинен бути запрошений бути присутнім приперевірці. Якщо він не з'являється, або немає можливостізв'язатися з ним, то перевізник повинен запросити двох незалежнихсвідків.
- Параграф 2. Якщо встановлюється, що умови перевезення не булидотримані, тоді перевізник може вимагати від пасажира сплатитипов'язані з перевіркою витрати.
- Стаття 14
- Виконання адміністративних формальностей
- Глава II
- Ручна поклажа і тварини
- Стаття 15
- Догляд
- Глава III
- Багаж
- Стаття 16
- Перевезення багажу
- Параграф 1. Договірні зобов'язання, що стосуються перевезеннябагажу, повинні бути відмічені в багажній квитанції, що вручаєтьсяпасажирові.
- Параграф 2. Не відступаючи від положень статті 22,відсутність, неправильність або втрата багажної квитанції невпливають на наявність та дійсність угод про перевезення багажу,що регулюються цими Єдиними правилами.
- Параграф 3. Багажна квитанція підтверджує реєстрацію багажу іумови його перевезення.
- Параграф 4. Вважається, що під час прийому багажуперевізником багаж був у хорошому стані, і що кількість і масаручної поклажі відповідала даним, занесеним в багажну квитанцію,доки не буде доведено протилежне.
- Стаття 17
- Багажна квитанція
- Параграф 1. Загальні умови перевезення визначають форму ізміст багажної квитанції, а також мову і шрифт, які слідвикористовувати при її друку і заповненні. За аналогієюзастосовується стаття 7, параграф 5.
- Параграф 2. В багажній квитанції повинні бути вказані якмінімум:
- Параграф 3. При отриманні багажної квитанції пасажир повиненперевірити, чи складено її згідно з його відомостями.
- Стаття 18
- Оформлення і перевезення
- Параграф 1. Якщо Загальні умови перевезення не передбачаютьвинятків, то багаж оформляється лише по пред'явленню проїзногодокумента, чинного принаймні до станції призначення багажу. Окрімтого, оформлення багажу проводиться згідно з настановами, що діютьв місці відправлення.
- Параграф 2. Якщо Загальні умови перевезення передбачаютьприймання багажу до перевезення без пред'явлення проїзногодокумента, тоді положення цих Єдиних правил про права і обов'язкипасажира стосовно його багажу діють за аналогією стосовновідправника багажу.
- Параграф 3. Перевізник може перевозити багаж іншим потягомабо іншим транспортним засобом і іншим шляхом, аніж той, що йоговикористовує пасажир.
- Стаття 19
- Оплата вартості перевезення багажу
- Стаття 20
- Маркування багажу
- Параграф 1. На добре видимій частині кожного багажного місцяпасажир повинен чітким написом, що не стирається, і який неможливосплутати, зазначити:
- Стаття 21
- Право розпоряджатися багажем
- Параграф 1. Якщо обставини це дозволяють, і митні настановиабо інші адміністративні власті цьому не перешкоджають, то пасажирможе вимагати повернення багажу в місце відправлення, повернувшибагажну квитанцію або, коли це передбачено Загальними умовамиперевезення - пред'явивши проїзний документ.
- Параграф 2. Загальні умови перевезення можуть передбачатиінші положення, що стосуються права розпоряджатися багажем,зокрема, стосовно зміни місця призначення та пов'язаних з цимможливих фінансових наслідків для пасажира.
- Стаття 22
- Видача
- Параграф 1. Багаж видається при пред'явленні багажноїквитанції та при оплаті (при необхідності) витрат, пов'язаних зперевезенням багажу. Перевізник має право, але не зобов'язанийперевіряти, чи правомочний власник багажної квитанції отриматибагаж.
- Параграф 2. До видачі багажу власнику багажної квитанціїприрівнюється:
- Параграф 3. Власник багажної квитанції може вимагати видатийому багаж в місці призначення відразу ж, як тільки закінчивсявстановлений час, а також, у разі необхідності, зокрема час длявиконання формальностей, що вимагаються митними або іншимиадміністративними властями.
- Параграф 4. Якщо багажна квитанція не пред'являється, топеревізник повинен видати багаж тільки тій особі, яка докаже своюправомочність; при недостатності такого доказу перевізник можевимагати надання гарантій.
- Параграф 5. Багаж видається в місці призначення, на яке вінзареєстрований.
- Параграф 6. Власник багажної квитанції, якому не виданобагаж, може вимагати, щоб йому відмітили на багажній квитанціїдень і час, коли він вимагав видачі згідно з параграфом 3.
- Параграф 7. Правомочна особа може відмовитися від отриманнябагажу, якщо перевізник не виконав вимоги перевірити багаж в йогоприсутності з метою підтвердження виявленого ним пошкодження.
- Параграф 8. В інших випадках видача багажу здійснюєтьсязгідно з настановами, чинними в місці призначення.
- Глава IV
- Транспортні засоби
- Стаття 23
- Умови перевезення
- Стаття 24
- Транспортна накладна
- Параграф 1. Договірні зобов'язання з перевезення транспортнихзасобів повинні бути вказані в транспортній накладній, якавидається пасажирові. Транспортна накладна може бути частиноюпроїзного документа пасажира.
- Параграф 2. Особливі умови перевезення автомашин в Загальнихумовах перевезення, визначають форму і зміст транспортноїнакладної, а також мову і шрифт, які слід використовувати при їїдруку і заповненні.
- Параграф 3. В транспортній накладній повинні бути вказані якмінімум:
- Параграф 3. При отриманні транспортної накладної пасажирповинен перевірити, чи складена вона згідно з його відомостями.
- Стаття 25
- Застосовуване право
- Розділ IV Відповідальність перевізника
- Глава I
- Відповідальність у випадку загибелі, чи поранення пасажирів
- Стаття 26
- Обгрунтування відповідальності
- Параграф 1. Перевізник несе відповідальність у разі смертіпасажира травмується або його фізичному або психічному станузаподіюється шкода через пов'язаний з залізницею нещасний випадокпід час перебування в рухомому складі або при посадці чи висадці,незважаючи на те, яка залізнична інфраструктура використовується.
- Параграф 2. Перевізник звільняється від цієївідповідальності, якщо:
- Параграф 3. Якщо нещасний випадок трапився через поведінкутретьої особи, і якщо незважаючи на це перевізник не повністюзвільняється від своєї відповідальності згідно з параграфом 2,пункт "c", то він відповідає за все в рамках цих Єдиних правил,незважаючи на його можливий позов до третьої особи.
- Параграф 4. Ці Єдині правила не зачіпають відповідальності,яка може покладатися на перевізника стосовно випадків, непередбачених в параграфі 1.
- Параграф 5. Якщо перевезення здійснювалось згідно з єдинимдоговором про перевезення наступними перевізниками, то у випадкузагибелі і поранення пасажирів відповідальність несе перевізник,на котрого згідно з договором перевезення покладаласьвідповідальність за надання послуг перевезення, під час якоїтрапився нещасний випадок. Якщо така послуга не була наданаперевізником, а була надана фактичним перевізником, то обидваперевізники солідарно відповідальні згідно із цими Єдинимиправилами.
- Стаття 27
- Відшкодування збитків у випадку загибелі
- Параграф 1. У випадку загибелі пасажира відшкодування збитківвключає:
- Параграф 2. Якщо у випадку загибелі пасажира особи, яких вінза законом був зобов'язаний або в майбутньому був би зобов'язанийзабезпечити матеріально, втратили годувальника, то за цю втратутакож повинно бути виплачене відшкодування. Вимоги повідшкодуванню збитків осіб, яких пасажир забезпечував матеріальнобез зобов'язання, мають силу закону, регулюються національнимзаконодавством.
- Стаття 28
- Відшкодування збитків у випадку поранення
- Стаття 29
- Відшкодування витрат, пов'язаних з іншими тілесними ушкодженнями
- Стаття 30
- Форма і сума відшкодування збитків у випадку загибелі і поранення
- Параграф 1. Відшкодування збитків, які передбачені статтями27, параграфами 2 і 28, пункт "b", повинні надаватися у форміодноразової виплати. Проте якщо національне законодавство допускає(дозволяє) щорічні виплати, то збитки відшкодовуються в цій формі,якщо цього вимагають поранений пасажир або правомочні особи згіднозі статтею 27, параграфом 2.
- Параграф 2. Сума збитків, що відшкодовуються згідно зпараграфом 1, визначається національним законодавством. Проте, призастосуванні Єдиних правил верхня межа для пасажира становить175000 розрахункових одиниць у формі одноразової виплати абощорічної виплати, що відповідає цій сумі, якщо національнезаконодавство визначає верхню межу меншою, ніж ця сума.
- Стаття 31
- Інші засоби перевезення
- Параграф 1. Враховуючи параграф 2, положення провідповідальність у випадку загибелі і поранення пасажирів незастосовуються щодо збитків, спричинених під час перевезення, якезгідно з договором перевезення не було залізничним перевезенням.
- Параграф 2. Проте, якщо залізничні транспортні засобиперевозяться поромом, то положення про відповідальність залізниціу випадку смерті або поранення пасажирів застосовуються до збитківчи шкоди, згаданих у Статті 26, параграф 1 і в статті 33, параграф1, що були заподіяні внаслідок нещасного випадку, пов'язаного зексплуатацією залізниці, що стався під час перебування пасажира взалізничному транспортному засобі або при посадці чи висадці.
- Параграф 3. Якщо внаслідок надзвичайних обставин тимчасовопереривається залізничне перевезення, а пасажири перевозятьсяіншим транспортним засобом, то перевізник несе відповідальністьзгідно із цими Єдиними правилами.
- Глава II
- Відповідальність у випадку недотримання розкладу руху
- Стаття 32
- Відповідальність у випадку відміни і запізнення поїзда або пропущеної пересадки
- Параграф 1. Перевізник несе відповідальність перед пасажиромза збитки, пов'язані з тим, що через відміну або запізненняпотягу, чи через невдалу пересадку подорож не може бути продовженоу той самий день, або що її продовження в той самий день неможливе через певні обставини, що склалися. Відшкодування збитківвключає витрати в обгрунтованих рамках по наданню житла, а такожповідомленню осіб, що очікують пасажира.
- Параграф 2. Перевізник звільняється від цієївідповідальності, якщо відміна і запізнення поїзда або пропущенапересадка трапилися з таких причин:
- Параграф 3. Національне законодавство визначає, чи повиненперевізник і якою мірою відшкодовувати інші збитки, аніж ті, щопередбачені в параграфі 1. Це положення не стосується статті 44.
- Глава III
- Відповідальність за тварин, ручну поклажу, багаж і транспортні засоби
- Ручна поклажа і тварини
- Стаття 33
- Відповідальність
- Параграф 1. У випадку загибелі або поранення пасажирівперевізник, крім того, несе відповідальність за шкоду, заподіяну узв'язку з повною або частковою втратою або пошкодженням речей, якіпасажир мав на собі, або з собою у вигляді ручної поклажі; цетакож стосується тварин, яких пасажир взяв з собою. За аналогієюзастосовується стаття 26.
- Параграф 2. У решті випадків перевізник несе відповідальністьза шкоду, заподіяну у зв'язку з повною або частковою втратою абопошкодженням речей, ручної поклажі або тварин, догляд за якимипокладається на пасажира згідно зі статтею 15, лише у випадку,коли ця шкода була заподіяна з вини перевізника. У цьому випадкурешта статей розділу IV, за винятком статті 51, і Розділ VI незастосовуються.
- Стаття 34
- Обмеження відшкодування збитків при втраті або пошкодженні речей
- Стаття 35
- Звільнення від відповідальності
- Багаж
- Стаття 36
- Обгрунтування відповідальності
- Параграф 1. Перевізник несе відповідальність за збитки,спричинені у зв'язку з повною або частковою втратою абопошкодженням багажу, з моменту отримання його перевізником і домоменту видачі, а також за затримку в доставці.
- Параграф 2. Перевізник звільняється від цієївідповідальності, якщо втрата, пошкодження або затримка відбуласяз вини пасажира, у зв'язку з його розпорядженням, що було наданене через помилку перевізника, а також у зв'язку з проблемами,пов'язаними з багажем або певними обставинами, яких залізниця незмогла уникнути і наслідкам яких не могла запобігти.
- Параграф 3. Перевізник звільняється від цієївідповідальності, якщо втрата або пошкодження виникають зособливого ризику, пов'язаного з однією або кількома з такихобставин:
- Стаття 37
- Доведення
- Параграф 1. Доведення того, що втрата, пошкодження абозатримка видачі спричинені одним з зазначених в статті 36,параграф 2 фактів, покладається на перевізника.
- Параграф 2. Якщо залізниця встановлює, що з огляду наобставини конкретного випадку, втрата або пошкодження могливиникнути через один або кілька визначених у Статті 36, параграф3, особливих ризиків, то вважається, що саме так і було. Проте,правомочна особа зберігає право довести, що втрата або пошкодженняне виникли цілком або частково в результаті однієї з цих обставин.
- Стаття 38
- Наступні перевізники
- Стаття 39
- Фактичний перевізник
- Параграф 1. Якщо перевізник доручив повністю або частковопровести перевезення фактичному перевізнику, незалежно, чи мав вінна це право згідно з договором перевезення, чи ні, то перевізникпродовжує нести відповідальність за здійснення повністю всьогоперевезення.
- Параграф 2. Всі положення цих Єдиних правил, що стосуютьсявідповідальності перевізника, діють також і стосовновідповідальності фактичного перевізника, стосовно виконуваного нимперевезення. Якщо до співробітників або будь-яких інших осіб,послугами котрих користувався фактичний перевізник для виконанняперевезення, подається позов, то застосовуються статті 48 і 52.
- Параграф 3. Особлива угода, згідно з якою перевізник приймаєна себе зобов'язання, які не покладаються на нього згідно зЄдиними правилами, або згідно з якою він відмовляється від прав,що надаються йому цими Єдиними правилами, стосується фактичногоперевізника лише у випадку, якщо він ясно у письмовій форміприйняв цю угоду. Незалежно від того, прийняв чи ні фактичнийперевізник цю угоду, перевізник залишається зв'язанимзобов'язаннями або відступами, що витікають з наведеної вищеособливої угоди.
- Параграф 4. Якщо лише перевізник і фактичний перевізниквідповідальні, то їхня відповідальність солідарна.
- Параграф 5. Загальна сума відшкодування, що вимагається зперевізника, фактичного перевізника, а також їхніх працівників чибудь-яких інших осіб, послугами яких вони користувались длявиконання перевезення, не повинна перевищувати меж, передбаченихцими Єдиними правилами.
- Параграф 6. Ця стаття не стосується права на позов, якийперевізник може висунути щодо фактичного перевізника та навпаки.
- Стаття 40
- Припущення про втрату
- Параграф 1. Правомочна особа може без подальших доказіввважати багаж втраченим, якщо його не видано або не надано в їїрозпорядження протягом 14 днів після вимоги про видачу відповіднодо Статті 23, параграф 3.
- Параграф 2. Якщо багаж, що вважався загубленим, було виявленопротягом одного року після вимоги про видачу, то залізницяповідомляє про це правомочній особі, якщо її адреса відома абоможе бути встановлена.
- Параграф 3. Протягом 30 днів з дня отримання повідомлення,вказаного в параграфі 2, правомочна особа може зажадати, щоб багажбув їй виданий. В такому разі ця особа повинна сплатити витрати наперевезення багажу від станції відправлення до станції, де повиннавідбутися видача, і повернути отримане відшкодування завідрахуванням будь-яких включених зборів. Проте, ця особа зберігаєсвої права на відшкодування за прострочення доставки відповідно доСтатті 43.
- Параграф 4. Якщо знайдений багаж не вимагався протягомпередбаченого в параграфі 3 строку або був знайдений післязакінчення року після зажадання видачі, то перевізникрозпоряджається ним згідно із законами й настановами, що діють умісці знаходження багажу.
- Стаття 41
- Відшкодування у випадку втрати
- Параграф 1. У випадку повної або часткової втрати багажуперевізник повинен, щоб виключити подальші відшкодування,сплатити:
- Параграф 2. Окрім того, перевізник повинен відшкодувативартість перевезення багажу і інші суми, витрачені у зв'язку зперевезенням втраченого багажного місця, а також вже сплаченімитні і акцизні збори.
- Стаття 42
- Відшкодування у випадку пошкодження
- Параграф 1. У випадку пошкодження перевізник повиненвиплатити відшкодування, за винятком всіх інших збитків, щовідповідає вартості багажу.
- Параграф 2. Відшкодування не повинне перевищувати:
- Стаття 43
- Відшкодування у випадку прострочення доставки
- Параграф 1. В разі прострочення доставки багажу залізниця закожну завершену добу після вимоги видачі, але максимально за 14днів повинна виплатити:
- Параграф 2. У випадку повної втрати багажу відшкодуваннязгідно з параграфом 1 не може долучатися до відшкодування,передбаченого в статті 41.
- Параграф 3. У випадку часткової втрати багажу відшкодуваннявиплачується згідно з параграфом 1 за невтрачену частину.
- Параграф 4. У випадку пошкодження багажу, що не є наслідкомпрострочення в доставці, відшкодування, передбачене в параграфі 1,при потребі долучається до відшкодування, передбаченого в статті42.
- Параграф 5. У жодному випадку компенсація, що сплачуєтьсязгідно з параграфом 1 разом з компенсаціями, передбаченими вСтаттях 41 і 42, не повинні в сумі перевищувати компенсацію, якуналежало би заплатити у випадку повної втрати багажу.
- Транспортні засоби
- Стаття 44
- Відшкодування за затримку
- Параграф 1. У випадку затримки завантаження автотранспортногозасобу з вини залізниці або прострочення його доставки, якщоправомочна особа доведе, що цим були заподіяні збитки або шкода,то залізниця повинна сплатити компенсацію, розмір якої не можеперевищувати вартості перевезення цього транспортного засобу.
- Параграф 2. Якщо у випадку затримки завантаженняавтотранспортного засобу з вини залізниці, правомочна особавідмовляється від подальшого виконання договору перевезення, то їйповертається вартість перевезення транспортного засобу іпасажирів. Крім цього правомочна особа, якщо вона доведе, що черезцю затримку були заподіяні збитки або шкода, може вимагативідшкодування, розмір якого не може перевищувати вартостіперевезення транспортного засобу.
- Стаття 45
- Відшкодування у випадку втрати
- Стаття 46
- Відповідальність стосовно інших предметів
- Параграф 1. Стосовно предметів, залишених в транспортномузасобі або таких, що знаходяться в багажниках (наприклад,автомобільний багажник або багажник для лиж), міцно прикріплені дотранспортного засобу, перевізник несе відповідальність лише зазбитки, заподіяні з його вини. Загальна сума компенсації не можеперевищувати 1400 розрахункових одиниць.
- Параграф 2. Стосовно предметів, прикріплених до зовнішньоїсторони транспортного засобу, зокрема багажники, вказані впараграфі 1, перевізник несе відповідальність лише у випадку, колидоведено, що спричинені збитки пояснюються дією або недоглядом збоку перевізника або з наміром заподіяти такі збитки, або зризиком і з розумінням того, що такі збитки, можливо, будутьспричинені.
- Стаття 47
- Застосовуване право
- Глава IV
- Спільні положення
- Стаття 48
- Втрата права на обмеження відповідальності
- Стаття 49
- Перерахунок і нарахування відсотків
- Параграф 1. Якщо розрахунок відшкодування вимагає переведеннясум, виражених в іноземній валюті, то це переведення здійснюєтьсяпо курсу, що діє в момент і в місці виплати відшкодування.
- Параграф 2. Правомочна особа може вимагати нарахуваннявідсотків на відшкодування в розмірі п'яти відсотків річних,починаючи з дня пред'явлення претензії згідно зі статті 55 або,якщо претензія не була подана, з дня подання позову.
- Параграф 3. Проте стосовно відшкодувань, належних згідно зістаттями 27 і 28, відсотки нараховуються лише з дня виникненнязобов'язань, що послужили для визначення їхньої суми, якщо цейдень настає за днем подання рекламації або позову.
- Параграф 4. Стосовно багажу відсотки нараховуються лише увипадку, коли відшкодування за кожну багажну квитанцію перевищує16 розрахункових одиниць.
- Параграф 5. Якщо правомочна особа протягом вказаного йомунеобхідного строку не пред'явить перевізнику підтверджувальнідокументи, необхідні для остаточного вирішення питання пропретензії стосовно багажу, то нарахування відсотків призупиняєтьсяз моменту закінчення цього строку і до фактичної передачі цихдокументів.
- Стаття 50
- Відповідальність у випадку ядерної аварії
- Стаття 51
- Особи, за яких перевізник несе відповідальність
- Стаття 52
- Інші претензії
- Параграф 1. У всіх випадках, на які розповсюджуєтьсязастосування Єдиних правил, будь-яка претензія щодовідповідальності і на будь-якій підставі може бути пред'явленаперевізнику лише на умовах і в рамках цих Єдиних правил.
- Параграф 2. Те саме стосується будь-яких претензій стосовнопрацівників і інших осіб, за яких перевізник несе відповідальністьзгідно зі статтею 51.
- Розділ V Відповідальність пасажира
- Стаття 53
- Особливі принципи відповідальності
- Розділ VI Здійснення права на претензії
- Стаття 54
- Констатація часткової втрати або пошкодження
- Параграф 1. Якщо перевізник знаходить чи припускає абоправомочна особа стверджує, що трапилась часткова втрата абопошкодження предмета, що перевозиться під наглядом перевізника(багаж, транспортний засіб), то перевізник в залежності від видузбитків повинен, якщо можливо, в присутності правомочної особизафіксувати в акті стан предмета і, по можливості, розміри іпричину збитків, а також момент виникнення їх.
- Параграф 2. Правомочній особі має бути безплатно надана копіяцього акта.
- Параграф 3. Якщо правомочна особа не визнає констатації вакті, то вона може вимагати, щоб стан предмета або транспортногозасобу, а також причина і розмір збитків були зафіксованіекспертом, призначеним заінтересованими сторонами або судом. Цяпроцедура керується законами і настановами держави, в якій маламісце констатація.
- Стаття 55
- Рекламації
- Параграф 1. Рекламації стосовно відповідальності перевізникау випадку загибелі і поранення пасажирів повинні направлятися вписьмовому вигляді перевізнику, якому може бути пред'явлений позовв судовому порядку. Якщо перевезення здійснювалось згідно з єдинимдоговором (про) перевезення кількома подальшими перевізниками, торекламації можуть також бути направлені першому або останньомуперевізнику, а також перевізнику, що має свою резиденцію абофіліал або установу, через які був укладений договір перевезення,в державі постійного місця проживання пасажира або його звичайногомісцезнаходження.
- Параграф 2. Решта рекламацій по договору перевезення повинніподаватися в письмовому вигляді перевізнику, зазначеному в статті56, параграфи 2 і 3.
- Параграф 3. Документи, які правомочна особа вважає доцільнимдодати до рекламації, надаються в оригіналі або в копії, якщо тоговимагає перевізник - належним чином засвідчені. При остаточномуврегулюванні рекламації перевізник може зажадати поверненняпроїзного документа, багажної квитанції і транспортної накладної.
- Стаття 56
- Перевізники, яким може пред'являтися позов у судовому порядку
- Параграф 1. Позов у судовому порядку стосовновідповідальності перевізника у випадку загибелі або пораненняпасажирів може пред'являтися лише перевізнику, що несевідповідальність згідно зі статтею 26, параграф 5.
- Параграф 2. За умови дотримання параграфа 4 решта позовів всудовому порядку, що грунтуються на договорі перевезення, можутьпред'являтися лише першому або останньому перевізнику абоперевізнику, що здійснював частину перевезення, під час якогосталися факти, що стали причиною претензії.
- Параграф 3. Якщо у випадку здійснення перевезення кількомаподальшими перевізниками в багажну квитанцію або транспортнунакладну вписаний з його згоди перевізник, що повинен видати багажабо транспортний засіб, то йому може бути пред'явлений позов всудовому порядку згідно з параграфом 2, навіть якщо він не отримавбагаж або транспортний засіб.
- Параграф 4. Позов про повернення суми, виплаченої на підставідоговору перевезення може пред'являтися в судовому порядкуперевізнику, що стягнув суму, або перевізнику, на користь якогосума була стягнута.
- Параграф 5. Як зустрічний позов або заперечення позову можебути пред'явлений в судовому порядку також іншому перевізнику, проякого не йдеться в параграфах 2 і 4, якщо первісний позовгрунтується на тому самому договорі перевезення.
- Параграф 6. Тією мірою, якою ці Єдині правила застосовуютьсядо фактичного перевізника, йому також може бути пред'явлено позов.
- Параграф 7. Якщо у позивача є вибір поміж кількомаперевізниками, то він втрачає своє право вибору, якщо позовпред'явлено одному з них; це також стосується випадку, коли упозивача є вибір поміж одним або кількома перевізниками іфактичним перевізником.
- Стаття 57
- Судова компетенція
- Параграф 1. Позови у судовому порядку, які грунтуються на цихЄдиних правилах, можуть пред'являтися судам держав-членів,призначеним за згодою сторін, або суду держави-члена, на територіїякого відповідач має своє постійне місце проживання або своєосновне місце знаходження чи філіал, або установу, що уклаладоговір перевезення. Іншим судам позови пред'являтися не можуть.
- Параграф 2. Якщо позов, заснований на цих Єдиних правилах,знаходиться в судочинстві компетентного суду згідно з параграфом1, або якщо за цим позовом цим судом було винесено рішення, тожодний новий позов із цього самого питання між тими самимисторонами не може пред'являтися, якщо лише рішення суду, якому бувпред'явлений первісний позов, не може бути приведено у виконання вдержаві, в якій пред'явлено новий позов.
- Стаття 58
- Припинення права на позов про відповідальність у випадку смерті або поранення пасажирів
- Параграф 1. Будь-який позов правомочної особи стосовновідповідальності перевізника у випадку загибелі або пораненняпасажирів втрачає силу, якщо ця особа не повідомить провідповідний нещасний випадок, що трапився з пасажиром, протягом 12місяців після отримання інформації про це одному з перевізників,якому згідно зі статтею 55, параграф 1 можна пред'явитирекламацію. Якщо правомочна особа повідомляє в усній формі пронещасний випадок перевізнику, то він повинен видати йому свідоцтвопро таке усне повідомлення.
- Параграф 2. Проте позов не втрачає сили, якщо:
- Стаття 59
- Втрата сили позову про відповідальність при перевезенні багажу
- Параграф 1. З моменту прийняття багажу правомочною особою всіпозови до перевізника за договором перевезення у випадку частковоївтрати, пошкодження або прострочення доставки втрачають силу.
- Параграф 2. Проте позов не втрачає сили:
- Стаття 60
- Строк давності
- Параграф 1. Строк давності на відшкодування збитків стосовновідповідальності перевізника у випадку загибелі і травмуваньпасажирів закінчується:
- Параграф 2. Строк давності інших позовів за договоромперевезення закінчується після одного року. Проте строк давностіскладає два роки у випадку позову з приводу збитків, завданихвнаслідок дій або недогляду, здійсненого або з наміром спричинититакі збитки, або з легковажності, або з розумінням того, що такізбитки ймовірно будуть завдані.
- Параграф 3. Строк давності згідно з параграфом 2 починається:
- Параграф 4. У випадку пред'явлення у письмовому виглядіпретензії з необхідними підтверджуючими документами згідно зістаттею 55 відлік строку давності призупиняється до дня, колиперевізник відхиляє претензію з письмовим засвідченням і повертаєдокументи, що до неї додаються. Якщо претензія приймаєтьсячастково, то закінчення строку давності стосовно суперечноїчастини претензії починається знову. Особа, що посилається на фактподання претензії або на факт письмової відповіді і поверненнядокументів, несе відповідальність стосовно доведення цього факту,на який вона посилалась.
- Параграф 5. Позови, що втратили силу за давністю, не можутьтакож пред'являтися як повторний позов або заперечення.
- Параграф 6. Крім того, для призупинення і переривання відлікустроку давності діє національне законодавство.
- Розділ VII Взаємовідносини перевізників
- Стаття 61
- Розрахунки між перевізниками
- Параграф 1. Кожний перевізник повинен виплатити перевізникам,що беруть участь, належну їм долю вартості перевезення, яку вінстягнув чи повинен отримати. Способи оплати встановлюються в угодіміж перевізниками.
- Параграф 2. Стаття 6, параграф 3, стаття 16, параграф 3 істаття 25 застосовуються також щодо відносин між кількомаперевізниками.
- Стаття 62
- Право на регресійну вимогу
- Параграф 1. Перевізник, що згідно із цими Єдиними правиламивиплатив відшкодування, має право на пред'явлення регресійноївимоги перевізникам, що брали участь в перевезенні, згідно зтакими положеннями:
- Параграф 2. У випадку неможливості оплати одним з цихперевізників доля, що належить йому, але не виплачена ним,розподіляється між всіма перевізниками, що брали участь вперевезенні, пропорційно частині вартості перевезення, що належитькожному з них.
- Стаття 63
- Процедура пред'явлення регресійної вимоги
- Параграф 1. Обгрунтованість оплати, здійсненої перевізником,що пред'являє регресійну вимогу, передбачена статтею 62, не можезаперечуватись перевізником, проти якого була пред'явленарегресійна вимога, якщо відшкодування було встановлене в судовомупорядку, і якщо цей останній перевізник був належним чиномвикликаний до суду для участі в судовому розгляді. Суддя, котромубув представлений основний позов, встановлює строки, необхідні дляповідомлення про виклик до суду і для участі в судовому розгляді.
- Параграф 2. Перевізник, що пред'являє свою регресійну вимогу,повинен надавати її в одному й тому самому позові до всіхперевізників, з якими він не дійшов мирової угоди; інакше праворегресійної вимоги щодо не притягнутих до суду перевізниківприпиняється.
- Параграф 3. Суддя в одній і тій самій судовій постановіповинен прийняти рішення про всі регресійні вимоги, що йомуподані.
- Параграф 4. Перевізник, що бажає скористатися своїм правомрегресійної вимоги, може надавати її в суд держави, на територіїякої один з перевізників, що приймали участь в перевезенні, маєсвоє основне місце знаходження чи філіал, або установу, що уклаладоговір перевезення.
- Параграф 5. Якщо регресійна вимога висувається стосовнокількох перевізників, то перевізник-позивач має право вибору середкомпетентних судів, згідно з параграфом 4, суду, в який він іподає свою регресійну вимогу.
- Параграф 6. Процедура подання регресійної вимоги навідшкодування не може включатися до процедури відшкодування, якоговимагає правомочна за договором перевезення особа.
- Стаття 64
- Угоди стосовно регресійних вимог
- Єдині правила до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (ЦІМ - Додаток B до Конвенції)
- Розділ I Загальні положення
- Стаття 1
- Сфера застосування
- Параграф 1. Ці Єдині правила застосовуються до будь-якогодоговору залізничного перевезення вантажів за плату, якщо місцеприймання вантажу і місце, передбачене для видачі, розташовані вдвох різних державах-членах. Застосування не залежить відмісцезнаходження або національної належності сторін, що укладаютьдоговір.
- Параграф 2. Ці Єдині правила застосовуються також додоговорів платного залізничного перевезення вантажів, якщо місцеприймання вантажу до перевезення і місце, передбачене для видачівантажу, розміщені в двох різних країнах, і принаймні одна з них єдержавою-членом, і якщо сторони, що домовляються про перевезення,погодилися з тим, що договір підпадає під дію цих Єдиних правил.
- Параграф 3. Якщо міжнародне перевезення, що є предметомєдиного договору, включає, крім залізничного перевезення черезкордон, ще й автомобільні перевезення або перевезення внутрішнімисудноплавними лініями всередині держави-учасниці, тозастосовуються ці Єдині правила.
- Параграф 4. Якщо міжнародне перевезення, що є предметомдоговору, включає крім залізничного перевезення, морське абоміждержавне перевезення внутрішніми судноплавними лініями, то ціЄдині правила застосовуються, якщо морське перевезення абоперевезення внутрішньою судноплавною лінією здійснюється лініями,які внесені в список ліній, згаданий в статті 24, параграф 1Конвенції.
- Параграф 5. Ці правила не розповсюджуються на перевезення міжстанціями сусідніх держав, якщо інфраструктура цих станційзнаходиться в управлінні одного або кількох підприємств, якіуправляють інфраструктурою і належать до однієї держави.
- Параграф 6. Кожна держава, що підписала Конвенцію протранзитні міжнародні перевезення вантажів, згідно із цими Єдинимиправилами, може при поданні заяви про приєднання до Конвенціїзаявити, що вона буде застосовувати ці Єдині правила лише доперевезень, що здійснюються на частині залізничної інфраструктурирозміщеної на її території. Ця частина залізничної інфраструктуриповинна бути точно визначена і бути пов'язана з залізничноюінфраструктурою держави-члена. Якщо держава-член робить вказанувище заяву, то ці Єдині правила застосовуються лише за умови:
- Параграф 7. Держава, яка згідно з параграфом 6 зробила заяву,може в будь-який час відмовитися від неї, повідомивши про цедепозитарій. Ця відмова набуває чинності через місяць післяповідомлення про це держав-членів депозитарієм. Заява припиняєдіяти, якщо названа в параграфі 6, перше речення, Конвенціяприпиняє дію стосовно держави.
- Стаття 2
- Настанови цивільного права
- Стаття 3
- Визначення
- Стаття 4
- Відхилення
- Параграф 1. Держави-члени можуть укладати угоди, щопередбачають відхилення від цих Єдиних правил для перевезень, якіздійснюються виключно між двома станціями, розташованими по різністорони кордону, якщо між ними та кордоном немає іншої станції.
- Параграф 2. Стосовно перевезень між двома державами-членамиякі проходять транзитом через державу, що не є членом,держави-члени можуть укладати угоди, що передбачають відхиленнявід цих Єдиних правил.
- Параграф 3. Про угоди, що зазначені в параграфах 1 і 2, атакож про набуття ними чинності повідомляється Міжурядовійорганізації міжнародних залізничних перевезень. Генеральнийсекретар Організації інформує про це держави-члени йзаінтересовані підприємства.
- Стаття 5
- Право імперативного характеру
- Розділ II Укладання і виконання договору перевезення
- Стаття 6
- Договір перевезення
- Параграф 1. Згідно з договором перевезення перевізникзобов'язується перевезти вантаж за плату до місця призначення івидати його одержувачу.
- Параграф 2. Договір перевезення повинен бути підтвердженийнакладною, складеною згідно з єдиним зразком. Проте відсутність,неправильність або втрата накладної не впливає на існування тадійсність договору, який залишається під дією Єдиних правил.
- Параграф 3. Накладна повинна бути підписана відправником іперевізником, підпис може бути замінено відбитком календарногоштемпелю, відміткою облікової машини або відміткою нанесеноюбудь-яким іншим відповідним способом.
- Параграф 4. Перевізник повинен відповідним чином засвідчитина дублікаті накладної приймання вантажу і вручити дублікатвідправнику.
- Параграф 5. Накладна не має сили коносаменту.
- Параграф 6. Накладна складається для кожної відправки. Якщоміж відправником і перевізником немає інших домовленостей,предметом однієї накладної може бути лише вантаж, розміщений водному вагоні.
- Параграф 7. У випадку перевезення митною територієюЄвропейського співтовариства або територією, на якійзастосовується процедура спільного транзиту, на кожну відправкуповинна складатися накладна згідно зі статтею 7.
- Параграф 8. Міжнародні асоціації перевізників встановлюютьєдині зразки накладної за згодою міжнародних асоціацій клієнтури ікомпетентних митних органів держав-членів, а також за згодоюбудь-якої міжурядової організації з регіональної економічноїінтеграції, що має законодавчу компетенцію в митній сфері.
- Параграф 9. Накладна, зокрема дублікат, може складатися вформі електронної реєстрації даних, які можна перетворити вчитабельні письмові знаки. Способи, що використовуються дляреєстрації і обробки даних, повинні бути еквівалентні зфункціонального погляду, зокрема стосовно доказової силипредставленої цими даними накладної.
- Стаття 7
- Зміст накладної
- Параграф 1. В накладній повинні міститись такі відомості:
- Параграф 2. За потреби в накладній, крім того, повиннізазначатися такі відомості:
- Параграф 3. Сторони, що домовляються про перевезення, можутьвносити в накладну будь-яку іншу інформацію, яку вважатимуть занеобхідну.
- Стаття 8
- Відповідальність за відомості в накладній
- Параграф 1. Відправник відповідає за всі витрати і збитки,заподіяні через:
- Параграф 2. Якщо на прохання відправника перевізник записує внакладній відомості, то він вважається таким, що діє від іменівідправника доки не буде доведене протилежне.
- Параграф 3. Якщо накладна не містить відомостей, передбаченихстаттею 7, параграфом 1, пункт "p", то перевізник несевідповідальність за всі витрати і збитки, понесені правомочноюособою з причини цього недогляду.
- Стаття 9
- Небезпечні вантажі
- Стаття 10
- Оплата витрат
- Параграф 1. Якщо між відправником і перевізником не існувалоіншої домовленості, витрати (вартість перевезення, додатковівидатки, мита та інші витрати, що виникають за період від прийомувантажу до перевезення до його видачі) сплачуються відправником.
- Параграф 2. Якщо згідно з угодою між відправником іперевізником оплата витрат покладається на одержувача, і одержувачне забрав накладну та не скористався своїми правами згідно зістаттею 17, параграфом 3, і не змінив договір перевезення згіднозі статтею 18, то відправник зобов'язується сплатити витрати.
- Стаття 11
- Перевірка
- Параграф 1. Перевізник в будь-який момент має правоперевірити, чи дотримуються умови перевезення і чи відповідаєвідправлення відомостям, зазначеним відправником в накладній. Якщоздійснюється перевірка вмісту відправлення, то вона повиннапроводитися по можливості в присутності повноважної особи; увипадку, коли це неможливо, перевізник запрошує двох незалежнихсвідків, якщо за законами і настановами держави, в якійпроводиться перевірка, не передбачено іншого.
- Параграф 2. Якщо відправка не відповідає відомостямнакладної, або не були дотримані положення про перевезеннядопущеного за певних умов вантажу, то результати перевіркивносяться в листок накладної, що супроводжує вантаж, а якщо уперевізника ще є дублікат накладної, то і в нього. У такомувипадку вантаж обкладається платежами, викликаними перевіркою,якщо вони не були сплачені негайно.
- Параграф 3. Якщо завантаження проводить відправник, він маєправо вимагати, щоб перевізник перевірив стан вантажу і йогоупаковки, а також точність відомостей накладної, що стосуютьсякількості місць, їхніх позначень та номерів, а також маси бруттоабо кількості, визначеної іншим способом. Перевізник зобов'язанийздійснити перевірку лише у випадку, коли в його розпорядженні євідповідні засоби для цього. Перевізник може вимагати оплативитрат, пов'язаних з перевіркою. Результати перевірки зазначаютьсяв накладній.
- Стаття 12
- Доказова сила накладної
- Параграф 1. Накладна є доказом укладення і умов договоруперевезення, а також приймання вантажу перевізником, доки недоведено протилежне.
- Параграф 2. Якщо завантаження здійснив перевізник, тонакладна має силу і свідчить, доки не доведено протилежне, простан вантажу та його упаковки згідно з відомостями в накладній абоза відсутності таких даних, про його зовні добрий стан в моментприймання вантажу перевізником і про точність зазначення внакладній кількості місць, їхнього маркування та номерів, а такожмаси брутто або кількості, визначених іншим способом.
- Параграф 3. Якщо завантаження здійснив відправник, тонакладна має силу і свідчить, доки не доведено протилежне, простан вантажу та його упаковки згідно з відомостями в накладній,або за відсутності таких даних, про його зовні добрий стан вмомент приймання вантажу перевізником і про точність відомостейзгідно з параграфом 2 лише у випадку, коли перевізник перевірив цівідомості та записав результати своєї перевірки в накладну.
- Параграф 4. Проте накладна не є доказом у випадку, коли вонамістить мотивоване застереження. Застереження може бутимотивоване, зокрема, тим, що перевізник не має відповідних засобівдля перевірки того, чи відповідає відправка відомостям, внесеним внакладну.
- Стаття 13
- Завантаження і розвантаження вантажу
- Параграф 1. Відправник і перевізник домовляються про те, накого покладається завантаження і розвантаження вантажу. Завідсутності такої домовленості завантаження і розвантаженнядрібних відправок покладається на перевізника, в той час якзавантаження вагонних відправок покладається на відправника, арозвантаження після доставки - на одержувача.
- Параграф 2. Відправник несе відповідальність за всі наслідкинеправильного завантаження, виконаного ним, і повинен, зокрема,відшкодувати перевізнику пов'язані з цим збитки. Доведеннянеправильного завантаження покладається на перевізника.
- Стаття 14
- Упаковка
- Стаття 15
- Виконання адміністративних формальностей
- Параграф 1. Для виконання адміністративних формальностей, щоїх виконання вимагають митні та інші власті перед видачею вантажу,відправник повинен додати до накладної або надати в розпорядженняперевізника необхідні документи й надавати йому всю необхіднуінформацію.
- Параграф 2. Перевізник не зобов'язаний перевірятиправильність або достатність цих документів і інформації.Відправник несе перед перевізником відповідальність за будь-якізбитки, що виникли внаслідок відсутності, недостатності абонеправильності цих документів і інформації, за винятком випадку,коли помилку було допущено з вини перевізника.
- Параграф 3. Перевізник несе відповідальність за втрату абонеправильне використання документів, зазначених в накладній іприкладених до неї або переданих йому на зберігання, якщо лишевтрата або збитки, пов'язані з неправильним використанням цихдокументів, не сталися внаслідок обставин, яких перевізник не мігуникнути або запобігти їхнім наслідкам. Проте можливевідшкодування не повинно перевищувати відшкодування, передбаченогоу випадку втрати вантажу.
- Параграф 4. Відправник поміткою в накладній або одержувачрозпорядженням згідно зі статтею 18, параграф 3 може вимагати:
- Параграф 5. Якщо відправник для виконання формальностей, щоїх вимагають митні або інші адміністративні власті, вказав місце,в якому виконання їх не можливе за чинними настановами, або якщовін передбачив для цього інший порядок, що є нездійсненим, топеревізник поступає так, як він вважає найбільш вигідним дляправомочної особи, і повідомляє відправнику про вжиті заходи.
- Параграф 6. Якщо відправник зобов'язався сплатити митнізбори, то перевізник може виконати митні формальності на свійрозсуд або в дорозі, або на місці призначення.
- Параграф 7. Якщо одержувач протягом строку, передбаченогочинними в місці призначення настановами, не забрав накладну,перевізник може поступати згідно з параграфом 5.
- Параграф 8. Відправник повинен дотримуватися приписів митницьабо інших адміністративних органів щодо упакування і укриттявантажу брезентами. Якщо відправник не упакував або не укриввантаж брезентами відповідно до цих приписів, то це може зробитиперевізник; в цьому разі відправка обкладається відповіднимиплатежами.
- Стаття 16
- Строки доставки
- Параграф 1. Строк доставки встановлюється шляхом домовленостіміж відправником і перевізником. За відсутності домовленості цейстрок не може перевищувати строку, зазначеного нижче в параграфах2 - 4.
- Параграф 2. За умови дотримання параграфів 3 і 4максимальними строками доставки є:
- Параграф 3. Перевізник може встановлювати додаткові строкидоставки з визначеною тривалістю в таких випадках:
- Параграф 4. Відлік строку доставки починається після прийомувантажу до перевезення; він подовжується на весь час затримки, щовідбулася не з вини перевізника. До строку доставки невраховуються неділя та встановлені законом святкові дні.
- Стаття 17
- Видача
- Параграф 1. Перевізник повинен в передбаченому місці видачівручити одержувачу накладну і видати вантаж після одержання віднього розписки і платежів, належних згідно з договоромперевезення.
- Параграф 2. Прирівнюються до видачі вантажу одержувачу, якщовиконуються відповідно до чинних на станції призначення приписів:
- Параграф 3. Після прибуття вантажу на станцію призначенняодержувач може вимагати від перевізника видачі йому накладної івидачі вантажу. У випадку встановлення втрати вантажу абонеприбуття вантажу протягом строку, передбаченого в параграфі 1статті 29, одержувач може від свого імені пред'явити перевізникусвої права на підставі договору перевезення.
- Параграф 4. Правомочна особа може відмовлятися від прийомувантажу навіть після отримання накладної і сплати витрат доти,доки не буде задоволена вимога цієї особи про встановлення збитківабо шкоди, наявність яких ця особа стверджує.
- Параграф 5. В іншому випадку видача вантажу здійснюєтьсязгідно із чинними в місці видачі приписами.
- Параграф 6. Якщо вантаж був виданий одержувачу безпопереднього стягнення накладних платежів, то одержувач повиненвідшкодувати перевізнику збиток в розмірі накладного платежу, невиключаючи пред'явлення ним позову відправнику.
- Стаття 18
- Право розпоряджатися вантажем
- Параграф 1. Відправник має право розпоряджатися вантажем ізмінювати договір перевезення шляхом додаткових розпоряджень.Зокрема, він може вимагати від перевізника:
- Параграф 2. Право відправника на зміну договору перевезеннявтрачає силу, навіть якщо у нього знаходиться дублікат накладної,у тих випадках, коли одержувач:
- Параграф 3. Одержувач має право змінювати договір перевезенняз моменту складання накладної, крім випадку протилежної вказівки,зробленої відправником в накладній перед її складанням.
- Параграф 4. Право одержувача на зміну договору перевезеннявтрачає силу в тих випадках, коли він:
- Параграф 5. Якщо одержувач розпорядився про те, що вантажповинен бути виданий третій особі, то вона не має права на змінудоговору перевезення.
- Стаття 19
- Здійснення права розпорядження
- Параграф 1. Якщо відправник або, у випадку застосуваннястатті 18, параграфа 3, одержувач бажає змінити договірперевезення за допомогою додаткових розпоряджень, то він повиненнадати перевізнику дублікат накладної з внесеними змінами.
- Параграф 2. Відправник або, у випадку застосування статті 18,параграфа 3 одержувач має відшкодувати перевізнику витрати ізбитки, пов'язані з виконанням вказаних змін.
- Параграф 3. Виконання додаткових змін на момент надходженнярозпоряджень до того, хто їх зобов'язаний виконувати, повинно бутиможливим, здійснюватись на законних підставах і вимагатися вобгрунтованих рамках, і, зокрема, це виконання не повиннепорушувати нормальну експлуатацію перевізника чи завдавати збитківвідправникам або одержувачам інших відправок.
- Параграф 4. Зміни не повинні в жодному разі спричинити поділувідправки.
- Параграф 5. Якщо з причин, передбачених в параграфі 3,перевізник не може виконати отримані ним розпорядження, то вінповинен негайно повідомити про це тому, хто надав цірозпорядження.
- Параграф 6. Перевізник несе відповідальність за наслідки, щовиникають через невиконання або незадовільне виконаннярозпорядження. Проте можливе відшкодування не повинне перевищувативідшкодування, передбаченого у випадку втрати вантажу.
- Параграф 7. Якщо перевізник виконує розпорядження відправникане вимагаючи подання дубліката накладної, в той час, як йогопередано одержувачу, то він відповідає перед одержувачем за збиткиабо шкоду, спричинені через це. Проте можливе відшкодування вжодному разі не повинне перевищувати відшкодування, передбаченогоу випадку втрати вантажу.
- Стаття 20
- Перешкоди для перевезення
- Параграф 1. При перешкоді для перевезення перевізник вирішує,чи вигідніше в звичайному порядку продовжити перевезення вантажузі зміною маршруту, чи в інтересах відправника належить запроситийого вказівок, повідомивши відправнику всю потрібну інформацію,яка є у розпорядженні перевізника.
- Параграф 2. При неможливості подальшого перевезення вантажуперевізник запитує інструкції у вповноваженої на розпорядженнявантажем особи. Якщо перевізник не може своєчасно отриматиінструкції, він повинен вжити найдоцільніших заходів, в інтересахтого, хто має право розпоряджатися вантажем.
- Стаття 21
- Перешкоди у видачі вантажу
- Параграф 1. При перешкодах у видачі вантажу перевізникповинен негайно сповістити про це відправника і вимагати від ньогоінструкцій, за винятком випадку, коли відправник вказівкою внакладній вимагає, щоб у випадку виникнення перешкод у видачівантаж був йому негайно відправлений назад, не очікуючиінструкцій.
- Параграф 2. Якщо перешкода у видачі вантажу усунена доотримання перевізником інструкцій відправника, то вантаж повиненбути виданий одержувачу. Відправника слід негайно повідомити проце.
- Параграф 3. Якщо одержувач відмовляється від прийняттявантажу, то відправник має право надати інструкції навіть увипадку, коли він не може пред'явити дублікат накладної.
- Параграф 4. Якщо перешкода до видачі вантажу виникає післятого, як одержувач змінив договір перевезення згідно зі статтею18, параграфами 3 - 5, то перевізник повинен повідомити новогоодержувача.
- Стаття 22
- Наслідки перешкод для перевезення і видачі вантажу
- Параграф 1. Перевізник має право на відшкодування йомувитрат, пов'язаних з:
- Параграф 2. У випадках, зазначених в статті 20, параграф 2 істатті 21, параграф 1, перевізник може негайно вивантажити вантажза рахунок вповноваженої особи. Після цього розвантаженняперевезення вважається закінченим. У цьому випадку перевізник маєзабезпечити зберігання вантажу за рахунок вповноваженої особи.Проте він може передати вантаж третій особі і тоді несевідповідальність лише за обгрунтований вибір цієї третьої особи.
- Параграф 3. Перевізник може продати вантаж, не чекаючиінструкцій вповноваженої особи, якщо це необхідно у зв'язку зістаном або швидкопсувним характером вантажу, або якщо витрати назберігання не відповідають вартості вантажу. Він може такожздійснити продаж і у решті випадків, коли в обгрунтовані строкивін не отримав від правомочної особи відповідних інструкцій, якихможна було справедливо очікувати.
- Параграф 4. Якщо вантаж було продано, то виручка, за виняткомплатежів, що обтяжують вантаж, повинна бути передана врозпорядження вповноваженої особи. Якщо сума менша за суму цихвитрат, то відправник повинен сплатити різницю.
- Параграф 5. Спосіб продажу вантажу визначається законами ічинними в місці знаходження вантажу приписами, або практикою, щозастосовується в цьому місці.
- Параграф 6. Якщо у випадку перешкод для перевезення абовидачі вантажу відправник своєчасно не дав необхідних інструкцій,і якщо перешкода в перевезенні або видачі не може бути усуненазгідно з параграфами 2 і 3, то перевізник може повернути вантажвідправнику за рахунок останнього або, якщо це доцільно, знищитийого.
- Розділ III Відповідальність
- Стаття 23
- Обгрунтування відповідальності
- Параграф 1. Перевізник несе відповідальність за збитки,заподіяні у зв'язку з повною або частковою втратою абопошкодженням вантажу з моменту приймання його до перевезення домоменту видачі, а також за прострочення доставки вантажу,незалежно від того, яка залізнична інфраструктуравикористовується.
- Параграф 2. Перевізник звільняється від цієївідповідальності, якщо втрата, пошкодження або простроченнядоставки сталися з вини правомочної особи, у зв'язку зрозпорядженням правомочної особи, що не було спричинене виноюперевізника, а також у зв'язку з власними дефектами вантажу(внутрішнє псування, природне зменшення і т. д.) або обставинами,яких перевізник не міг уникнути і наслідкам яких не міг запобігти.
- Параграф 3. Перевізник звільняється від цієї відповідальностіу тій мірі, в якій втрата чи пошкодження вантажу виникають черезособливий ризик, пов'язаний з одним або кількома такимиобставинами:
- Стаття 24
- Відповідальність у випадку перевезення залізничного рухомого складу як вантаж
- Параграф 1. У випадку перевезення залізничного рухомогоскладу, який пересувається на власних осях і наданий доперевезення як вантаж, перевізник несе відповідальність за збитки,пов'язані з втратою або пошкодженням транспортного засобу або йогочастин, з моменту приймання і до моменту видачі, а також зазбитки, пов'язані з перевищенням строку видачі, якщо лише він недоведе, що збитки були спричинені не з його вини.
- Параграф 2. Перевізник не відповідає за збитки, пов'язані звтратою допоміжного обладнання, яке не зазначене на обох бокахвагона або не зазначене в супроводжуючому його інвентарномупереліку.
- Стаття 25
- Докази
- Параграф 1. Доведення того, що втрата, пошкодження абопрострочена видача зумовлені одним з зазначених в статті 23,параграф 2 факторів, покладається на перевізника.
- Параграф 2. Якщо перевізник стверджує, що втрата абопошкодження могли виникнути, враховуючи фактичні обставини зпричини одного або кількох згаданих в статті 23, параграф 3особливих ризиків, то допускається, що саме це спричинило збитки.Однак правомочна особа зберігає право доказати, що збитки не булиспричинені повністю або частково в результаті одного з цихризиків.
- Параграф 3. Припущення згідно з параграфом 2 не має сили упередбаченому статтею 23, параграфом 3, пункт "a" випадку привтраті в надзвичайно великих розмірах або втраті цілих місцьвантажу.
- Стаття 26
- Подальші перевізники
- Стаття 27
- Фактичний перевізник
- Параграф 1. Якщо перевізник доручив повністю або частковоздійснити перевезення фактичному перевізнику, незалежно від того,чи має він на це право згідно з договором перевезення чи ні,перевізник все одно несе відповідальність за здійснення повністювсього перевезення.
- Параграф 2. Всі положення цих Єдиних правил, що стосуютьсявідповідальності перевізника, діють також стосовновідповідальності фактичного перевізника, що стосуєтьсявиконуваного перевезення. Якщо до працівників або будь-яких іншихосіб, послугами яких користувався фактичний перевізник длявиконання перевезення, пред'являється позов, то застосовуютьсястатті 36 і 41.
- Параграф 3. Будь-яка особлива угода, згідно з якою перевізникбере на себе зобов'язання, які не покладаються на нього цимиЄдиними правилами, або відмовляється від прав, що надаються йомуЄдиними правилами, має силу стосовно фактичного перевізника лише увипадку, якщо він ясно в письмовій формі на це погодився.Незалежно від того, чи висловив фактичний перевізник таку згоду,перевізник залишається зв'язаним зобов'язаннями або відступами, щовипливають з вказаної вище особливої угоди.
- Параграф 4. Якщо і перевізник, і фактичний перевізник євідповідальними, то їхня відповідальність солідарна.
- Параграф 5. Загальна сума відшкодування, що належитьстягненню з перевізника, фактичного перевізника, а також їхніхпрацівників або будь-яких інших осіб, послугами яких воникористувалися для виконання перевезення, не повинна перевищуватимеж, передбачених цими Єдиними правилами.
- Параграф 6. Ця стаття не обмежує права на позов, що можевиникнути у перевізника до фактичного перевізника і навпаки.
- Стаття 28
- Припущення у випадку перевідправлення
- Параграф 1. Якщо вантаж, наданий для перевезення відповіднодо Єдиних правил, перевідправлено відповідно до цих самих Правил іякщо після перевідправлення встановлюється часткова втрата абопошкодження, то вважається, що часткова втрата або пошкодженнясталися під час дії останнього договору перевезення, якщо вантажзалишався під наглядом перевізника і був перевідправлений у такомустані, в якому він прибув на станцію перевідправлення.
- Параграф 2. Ці припущення застосовуються також тоді, колидоговір перевезення, що діяв до перевідправлення не підпадав піддію Єдиних правил і якщо ці Правила можна було застосувати дляпрямого перевезення від початкової станції відправлення докінцевої станції призначення.
- Параграф 3. Також це припущення застосовується тоді, колидоговір перевезення, що діяв до перевідправлення, був укладений напідставі подібної міжнародної угоди про прямі міжнароднізалізничні перевезення і ця угода містить таке саме юридичнепередбачення на користь відправок, зроблених відповідно до вимогцих Єдиних правил.
- Стаття 29
- Припущення про втрату вантажу
- Параграф 1. Правомочна особа може без надання подальшихдоказів вважати вантаж втраченим, якщо його не видано або ненадано в розпорядження одержувача протягом 30 днів післязакінчення строку доставки.
- Параграф 2. При одержанні відшкодування за втрачений вантажправомочна особа може письмово поставити вимогу стосовно того, щобвона була негайно поінформована у випадку коли вантаж будезнайдено протягом року від моменту виплати відшкодування.Перевізник видає письмове підтвердження отримання такої вимоги.
- Параграф 3. Протягом тридцяти днів після одержання такогоповідомлення правомочна особа може вимагати, щоб вантаж буввиданий їй на будь-якій зі станцій маршруту. У такому разі цяособа повинна сплатити витрати за перевезення вантажу від станціївідправлення до станції, де повинна відбутися видача, і повернутиотримане відшкодування за відрахуванням будь-яких включенихзборів. Проте, ця особа зберігає свої права на відшкодування запрострочення доставки відповідно до Статей 33 і 35.
- Параграф 4. За відсутності вимоги, передбаченої в параграфі2, або вказівок протягом строку, визначеного у параграфі 3, або увипадку, коли вантаж виявлено після закінчення одного року відчасу виплати відшкодування, залізниця розпоряджається вантажемвідповідно до законів і норм держави, що має юрисдикцію над нею.
- Стаття 30
- Відшкодування у випадку втрати вантажу
- Параграф 1. У випадку повної або часткової втрати вантажу, зтим, щоб виключити інші відшкодування, перевізник повиннийвиплатити відшкодування, розраховане за біржовою ціною, або, завідсутності такої ціни, - за ринковою ціною, або, за відсутностіоднієї і другої ціни, - за споживчою вартістю вантажів подібногороду і гатунку на день і в місці, в якому вантаж прийнято доперевезення.
- Параграф 2. Відшкодування не повинне перевищувати 17розрахункових одиниць за кожний відсутній кілограм маси брутто.
- Параграф 3. У випадку втрати одиниці залізничного рухомогоскладу, що пересувається на власних осях і був наданий дляперевезення як вантаж, або транспортна одиниця комбінованогоперевезення, або їхніх частин, відшкодування обмежується, завинятком решти збитків, споживчою вартістю одиниці залізничногорухомого складу або транспортної одиниці комбінованогоперевезення, або їхніх частин на день і в місці втрати. Якщонеможливо встановити день або місце втрати, то відшкодуванняобмежується споживчою вартістю, що діяла на день і в місціприймання до перевезення залізничного рухомого складу, аботранспортної одиниці комбінованого перевезення, або їхніх частин.
- Параграф 4. Крім того, перевізник повинен відшкодувативартість перевезення вантажу, сплачені митні збори і інші суми,витрачені на перевезення втраченого вантажу, за винятком акцизнихзборів на вантажі, що перевозяться в режимі тимчасової відміни цихзборів.
- Стаття 31
- Відповідальність при втраті в дорозі
- Параграф 1. Стосовно вантажів, які внаслідок своїх природнихвластивостей допускають, як правило, природні втрати під часперевезення, залізниця відповідає, незалежно від пройденоївантажем відстані, лише за ту частину втрати, яка перевищуєнаведені нижче норми:
- Параграф 2. Обмеження відповідальності, передбачене впараграфі 1, не може застосовуватися, якщо за обставинами цьоговипадку доведено, що зменшення маси не є наслідком причин, якіобгрунтовують допустимі норми.
- Параграф 3. Якщо кілька місць вантажу перевозяться за однієюнакладною, то втрата у дорозі обчислюється для кожного місця, якщойого маса при відправленні окремо зазначена в накладній або можебути встановлена іншим способом.
- Параграф 4. У випадку повної втрати вантажу або у випадкувтрати місць вантажу при розрахунку відшкодування незастосовується ніяких відрахувань на втрату.
- Параграф 5. Ця стаття не порушує положень статей 23 і 25.
- Стаття 32
- Відшкодування у випадку пошкодження
- Параграф 1. У випадку пошкодження вантажу, з тим, щобвиключити інші відшкодування, залізниця повинна виплатитикомпенсацію, еквівалентну зниженню вартості вантажу, її розміррозраховується із застосуванням до вартості вантажу, визначеноївідповідно до Статті 30, відсоткового розміру зниження вартостівантажу, встановленого в місці призначення.
- Параграф 2. Відшкодування не може перевищувати:
- Параграф 3. У випадку пошкодження одиниці залізничногорухомого складу, що пересувається на власних осях або надана дляперевезення як вантаж інтермодальна транспортна одиниця, або їхнячастина відшкодування обмежено, за винятком решти збитків,вартістю їхнього ремонту. Відшкодування не повинне перевищуватисуми, що належала б у випадку втрати.
- Параграф 4. Крім того, залізниця повинна повернути увизначеному в параграфі 1 відношенні витрати, які передбачені встатті 30, параграф 4.
- Стаття 33
- Відшкодування у випадку прострочення доставки
- Параграф 1. Якщо збитки або шкода, зокрема пошкодженнявантажу, спричинені простроченням доставки, то залізниця повиннаоплатити відшкодування, сума якого не може перевищуватичотирикратного розміру вартості перевезення.
- Параграф 2. У випадку повної втрати вантажу відшкодування,передбачене в параграфі 1, не може долучатися до відшкодування,передбаченого в статті 30.
- Параграф 3. У випадку часткової втрати вантажу відшкодуваннязгідно з параграфом 1 не може перевищувати чотирикратного розмірувартості перевезення невтраченої частини відправлення.
- Параграф 4. У випадку пошкодження вантажу, яке не є наслідкомпрострочення доставки, відшкодування, передбачене в параграфі 1,при потребі долучається до відшкодування, про яке йдеться в статті32.
- Параграф 5. У жодному випадку відшкодування, передбачене впараграфі 1, разом з відшкодуваннями, передбаченими в статтях 30 і32, не повинні в сумі перевищувати відшкодування, яке належало бизаплатити у випадку повної втрати вантажу.
- Параграф 6. Якщо згідно зі статтею 16, параграфом 1 строкдоставки був встановлений на підставі домовленості, то у ційдомовленості можуть бути передбачені інші способи відшкодування,що відрізняються від тих, що вказані в параграфі 1. Якщо у цьомувипадку будуть прострочені строки доставки згідно зі статтею 16,параграфами 2 - 4, то правомочна особа може вимагати абовідшкодування, передбаченого вказаною вище домовленістю, абовідшкодування, передбаченого в параграфах 1 - 5.
- Стаття 34
- Відшкодування у випадку оголошення вартості
- Стаття 35
- Відшкодування при оголошенні заінтересованості в доставці
- Стаття 36
- Втрата права на обмеження відповідальності
- Стаття 37
- Перерахунок і нарахування відсотків
- Параграф 1. Якщо для розрахунку відшкодування потрібноконвертувати суми, виражені в іноземній валюті, то перерахунокздійснюється за курсом дня і місця сплати відшкодування.
- Параграф 2. Правомочна особа може вимагати відсотки навідшкодування в розмірі п'яти відсотків річних, починаючи від дняподачі претензії відповідно до статті 43 або, якщо претензія небула заявлена, - від дня пред'явлення позову.
- Параграф 3. Якщо правомочна особа не надає залізниці протягомвизначеного їй відповідного строку необхідні документи, дляостаточного врегулювання претензії, то нарахування відсотківприпиняється від закінчення цього встановленого строку й дофактичної передачі таких документів.
- Стаття 38
- Відповідальність у залізнично-морському сполученні
- Параграф 1. При залізнично-морських перевезеннях лініями ішляхами, зазначеними у статті 24, параграф 1 Конвенції, кожнадержава може, вимагаючи внесення відповідного запису до перелікуліній і шляхів, підпорядкованих Єдиним правилам, доповнитипідстави для звільнення від відповідальності відповідно до статті23 за сукупністю вказаних нижче причин:
- Параграф 2. Перевізник може посилатися на причини звільненнявід відповідальності, зазначені в параграфі 1, лише у томувипадку, якщо він доведе, що втрата, пошкодження або простроченнядоставки сталися на морській лінії в період від початкузавантаження на судно і до його вивантаження з судна.
- Параграф 3. Коли перевізник використовує причини звільненнявід відповідальності, зазначені в параграфі 1, він все однозалишається відповідальним, якщо правомочна особа доведе, щовтрата, пошкодження або прострочення доставки сталися з виниперевізника, капітана, команди судна, лоцмана або працівниківперевізника.
- Параграф 4. Якщо одна й та сама морська ділянкаобслуговується кількома підприємствами, що включені до перелікуліній згідно зі статтею 24, параграфом 1 Конвенції, то для всіхцих підприємств повинні діяти однакові настанови провідповідальність. Крім того, якщо ці підприємства включені допереліку ліній за пропозицією кількох держав-членів, то необхіднопопереднє погодження між цими державами про застосування настановпро відповідальність.
- Параграф 5. Заходи, вжиті відповідно параграфів 1 і 4,повинні бути доведені до відома Генерального секретаря. Вонинабувають сили не раніше, аніж через 30 днів з дня направленняГенеральним секретарем повідомлення про них на адресу іншихдержав-членів. Ці заходи не розповсюджуються на відправки, щознаходяться в дорозі.
- Стаття 39
- Відповідальність у випадку ядерної аварії
- Стаття 40
- Особи, за яких відповідальний перевізник
- Стаття 41
- Інші претензії
- Параграф 1. У всіх випадках, на які розповсюджуєтьсязастосування цих Єдиних правил, будь-яка претензія провідповідальність і на будь-якій підставі може бути пред'явленаперевізнику лише на умовах і в рамках цих Єдиних правил.
- Параграф 2. Те саме стосується будь-яких претензій стосовнопрацівників та інших осіб, за яких перевізник несевідповідальність згідно зі статтею 40.
- Розділ IV Здійснення прав
- Стаття 42
- Акт констатації
- Параграф 1. Якщо перевізник виявляє або передбачає абоправомочна особа стверджує, що трапилась часткова втрата абопошкодження вантажу, то перевізник в залежності від виду збитківповинен, якщо можливо в присутності правомочної особи, скластиакт, в якому зафіксувати стан вантажу, його вагу і, по можливості,розміри і причину збитків, а також момент виникнення їх.
- Параграф 2. Правомочній особі має бути безплатно надана копіяцього акта.
- Параграф 3. Якщо правомочна особа не визнає констатаціївикладені в акті, то вона може вимагати, щоб стан і вагу вантажу,а також причину і розмір збитків було зафіксовано експертом,призначеним заінтересованими сторонами або судом. Ця процедурарегулюється законами і нормами держави, в якій відбуваєтьсявстановлення збитків або шкоди.
- Стаття 43
- Рекламації
- Параграф 1. Рекламації, що стосуються договору перевезення,повинні пред'являтися в письмовому вигляді перевізнику, якому можебути пред'явлено позов в судовому порядку.
- Параграф 2. Рекламації можуть пред'являти особи, що маютьправо на пред'явлення позову перевізнику.
- Параграф 3. Відправник для пред'явлення рекламації повиненподати дублікат накладної. За відсутності такого він повиненподати дозвіл одержувача або довести, що одержувач відмовивсяотримати відправку.
- Параграф 4. Одержувач для пред'явлення рекламації, повиненподати накладну, якщо її було йому передано.
- Параграф 5. Накладну, дублікат накладної та інші документи,котрі правомочна особа вважає доцільним додати до рекламації, слідпредставляти в оригіналі або в копії, на вимогу перевізника копіїповинні бути відповідним чином засвідчені.
- Параграф 6. При остаточному вирішенні питання про рекламаціюперевізник може вимагати пред'явлення оригіналів накладної,дубліката накладної або документа, що свідчить про накладніплатежі, щоб зробити на них помітку про остаточне врегулюванняцієї рекламації.
- Стаття 44
- Особи, що мають право подавати до суду позов до перевізника
- Параграф 1. За умови дотримання параграфів 3 і 4 пред'являтипозови до суду за договором перевезення правомочні:
- Параграф 2. Право подання позову втрачає силу, як тількиособа, зазначена одержувачем згідно зі статтею 18 параграф 5отримала накладну, прийняла вантаж або скористалась правами, щоналежать їй, згідно зі статтею 17, параграф 3.
- Параграф 3. Подавати позов про повернення сум, сплачених напідставі договору перевезення, правомочна лише та особа, яказдійснила оплату.
- Параграф 4. До пред'явлення позову у зв'язку з накладноюплатою правомочний лише відправник.
- Параграф 5. Відправник при пред'явленні позову повиненпредставити дублікат накладної. За відсутності такого він повиненпредставити дозвіл одержувача або довести, що останній відмовивсяприйняти відправку. За необхідності відправник повинен довестивідсутність або втрату накладної.
- Параграф 6. Одержувач при пред'явленні позову повинен податинакладну, якщо її було йому передано.
- Стаття 45
- Перевізники, яким може пред'являтися до суду позов
- Параграф 1. За умови дотримання параграфів 3 і 4, позови досуду, що грунтуються на договорі перевезення, можуть пред'являтисялише першому або останньому перевізнику або перевізнику, щоздійснював частину перевезення, під час якої сталися факти, щостали причиною претензії.
- Параграф 2. Якщо у випадку здійснення перевезення кількомаподальшими перевізниками зобов'язаний до видачі вантажу перевізникбув внесений з його згоди в накладну, то йому може бутипред'явлений позов згідно з параграфом 1, навіть якщо він неотримував ні вантаж, ні накладну.
- Параграф 3. Позов про повернення отриманої суми, виплаченоїна підставі договору перевезення, може пред'являтися в судовомупорядку перевізнику, що стягнув суму, або перевізнику, на користьякого суму було стягнуто.
- Параграф 4. Позов про накладні платежі може бути пред'явленийв судовому порядку лише перевізнику, що прийняв вантаж в місцівідправлення.
- Параграф 5. Як зустрічний позов або основне заперечення можебути пред'явлений в судовому порядку позов також до іншогоперевізника, про якого не йдеться в параграфах 1 - 4, якщопервісний позов грунтується на тому самому договорі перевезення.
- Параграф 6. Якщо ці Єдині правила застосовуються дофактичного перевізника, йому теж може бути пред'явлено позов.
- Параграф 7. Якщо у позивача є вибір поміж кількомаперевізниками, то він втрачає своє право вибору, якщо позовпред'явлено одному з них; це також стосується випадку, коли упозивача є вибір поміж одним або кількома перевізниками іфактичним перевізником.
- Стаття 46
- Судова компетенція
- Параграф 1. Судові позови, що грунтуються на цих Єдинихправилах, можуть пред'являтися судам держав-членів, вибраним завзаємної згоди сторін, або суду держави-члена, на території якого
- Параграф 2. Якщо позов, що грунтується на цих Єдинихправилах, знаходиться в судочинстві компетентного суду згідно зпараграфом 1, або якщо за цим позовом цим судом було винесенорішення, то жодний новий позов з цього самого питання між тимисамими сторонами не може пред'являтися, якщо лише рішення суду,якому був пред'явлений первісний позов, не може бути виконано вдержаві, в якій пред'явлено новий позов.
- Стаття 47
- Втрата сили позовом
- Параграф 1. З моменту прийняття вантажу правомочною особоювсі позови до перевізника за договором перевезення у випадкучасткової втрати, пошкодження або прострочення доставки втрачаютьсилу.
- Параграф 2. Проте позови не втрачають силу:
- Параграф 3. Якщо вантаж було перевідправлено згідно зістаттею 28, то позови у випадку часткової втрати або пошкодження,що грунтуються на одному з попередніх договорів перевезення,втрачають силу, так, неначе йдеться про один з договорівперевезення.
- Стаття 48
- Строк давності
- Параграф 1. Строк давності позовів, які грунтуються надоговорі перевезення, закінчується через один рік. Строк давностіскладає, проте, два роки, якщо йдеться про позов, що стосується:
- Параграф 2. Строк давності починається:
- Параграф 3. При пред'явленні рекламації в письмовому виглядізгідно зі статтею 43 відлік строку давності призупиняється до дня,коли перевізник відхиляє рекламацію з письмовим засвідченням іповертає додані до неї документи. Якщо рекламація допускаєтьсячастково, то відлік строку давності стосовно спірної частинирекламації починається знову. Особа, що посилається на фактподання рекламації або на факт письмової відповіді і поверненнядокументів, несе тягар доведення стосовно цього факту, на якийвона посилається. Подальші рекламації, що стосуються тієї самоїпретензії, не призупиняють відліку позовної давності.
- Параграф 4. Позови, що втратили силу за давністю, не можутьтакож пред'являтися як повторний позов або заперечення.
- Параграф 5. Крім того, для призупинення і переривання відлікустроку давності діє національне законодавство.
- Розділ V Стосунки між перевізниками
- Стаття 49
- Розрахунки
- Параграф 1. Кожний перевізник, що стягнув при прийманні абовидачі вантажу витрати або інші платежі, що випливають з договоруперевезення, зобов'язаний сплатити перевізникам, що беруть участьу перевезенні частину, що їм належить. Порядок оплати регулюєтьсяв угодах між перевізниками.
- Параграф 2. Стаття 12 застосовується також до стосунків міжподальшими перевізниками.
- Стаття 50
- Право на регресійну вимогу
- Параграф 1. Перевізник, що згідно із цими Єдиними правиламивиплатив відшкодування, має право на пред'явлення регресійноївимоги перевізникам, що брали участь в перевезенні, згідно зтакими положеннями:
- Параграф 2. У випадку неможливості оплати одним з цихперевізників, належна йому доля, але не виплачена ним,розподіляється між всіма перевізниками, що брали участь вперевезенні, пропорційно частини вартості перевезення, що належитькожному з них.
- Стаття 51
- Процедура пред'явлення регресійної вимоги
- Параграф 1. Обгрунтованість оплати, здійсненої перевізником,що пред'являє регресійну вимогу, передбачена статтею 50, не можезаперечуватись перевізником, проти якого була пред'явленарегресійна вимога, якщо відшкодування було встановлене в судовомупорядку, і якщо цей останній перевізник був належним чиномвикликаний до суду для участі в судовому розгляді. Суддя, котромубув поданий основний позов, встановлює строки, необхідні дляповідомлення про виклик до суду і для участі в судовому розгляді.
- Параграф 2. Перевізник, що пред'являє свою регресійну вимогу,повинен надавати її в одному й тому самому позові проти всіхперевізників, з якими він не дійшов мирової угоди; інакше праворегресійної вимоги щодо не притягнутих до суду перевізниківприпиняється.
- Параграф 3. Суддя в одній і тій самій судовій постановіповинен прийняти рішення про всі регресійні вимоги, що йомунадані.
- Параграф 4. Перевізник, що бажає скористатися своїм правомнадання регресійної вимоги, може подати її в суди держави, натериторії якої один з перевізників, що приймали участь вперевезенні, має своє основне місце знаходження або філіал, абоустанову, що уклала договір перевезення.
- Параграф 5. Якщо регресійна вимога висувається стосовнокількох перевізників, то перевізник-позивач має право вибиратисеред компетентних судів згідно з параграфом 4 суд, в який він іподає свою регресійну вимогу.
- Параграф 6. Процедура пред'явлення регресійної вимоги навідшкодування не може включатися до процедури відшкодування, якоговимагає правомочна за договором перевезення особа.
- Стаття 52
- Домовленості стосовно регресійних вимог
- Регламент міжнародних залізничних перевезень небезпечних вантажів (РІД) (РІД - Додаток C до Конвенції)
- Стаття 1
- Сфера застосування
- Параграф 1. Цей Регламент застосовується до
- Параграф 2. Небезпечні вантажі, перевезення яких виключенозгідно з Додатком, не можуть перевозитися в міжнародномусполученні.
- Стаття 2
- Винятки
- Стаття 3
- Обмеження
- Стаття 4
- Інші приписи
- Стаття 5
- Дозволені види поїздів. Перевезення у вигляді ручної поклажі, багажу або у вантажівках
- Параграф 1. Небезпечні вантажі можуть перевозитися лишевантажними поїздами, за винятком:
- Параграф 2. Пасажир не може везти з собою небезпечні вантажіу вигляді ручної поклажі, а також здавати у багаж або надавати доперевезення на вантажівках, якщо вони не відповідають особливимумовам Додатка.
- Стаття 6
- Єдині правила до договорів про використання вагонів в міжнародному залізничному сполученні (ЦУВ - Додаток D до Конвенції)
- Стаття 1
- Сфера застосування
- Стаття 2
- Визначення
- Стаття 3
- Знаки і написи на вагонах
- Параграф 1. Незважаючи на настанови, що стосуються технічногодопуску вагонів до використання в міжнародному сполученні, особа,що надає вагон згідно з договором, зазначеним у статті першій,повинна пересвідчитися, що на вагоні є такі написи:
- Параграф 2. Знаки і написи, передбачені в параграфі 1, можутьбути доповнені засобами електронної ідентифікації.
- Стаття 4
- Відповідальність у випадку втрати або пошкодження вагона
- Параграф 1. Підприємство залізничних перевезень, якому булодовірено вагон для використання як транспортного засобу,відповідає за втрату або пошкодження вагона або його допоміжногообладнання, якщо воно не доведе, що це сталося не з його вини.
- Параграф 2. Підприємство залізничних перевезень не відповідаєза збитки, пов'язані з втратою допоміжного обладнання, яке ненаписане з обох боків вагона або не зазначене в супроводжуючомуйого інвентарному переліку.
- Параграф 3. У випадку втрати вагона або його допоміжногообладнання відшкодування обмежене, за винятком решти збитків,споживчою вартістю вагона або його допоміжного обладнання, щоіснувала на день і в місці втрати. Якщо неможливо встановити деньабо місце втрати, то відшкодування обмежено споживчою вартістю, щоіснувала в день і в місці передачі вагона для використання.
- Параграф 4. У випадку пошкодження вагона або його допоміжногообладнання відшкодування обмежено, за винятком решти збитків,сплатою витрат, пов'язаних з його ремонтом. Відшкодування неповинне перевищувати суми, що мала б бути сплачена у випадкувтрати.
- Параграф 5. Сторони договору можуть встановлювати положення,що відхиляються від параграфів 1 - 4.
- Стаття 5
- Втрата права на обмеження відповідальності
- Стаття 6
- Припущення про втрату вагона
- Параграф 1. Правомочна особа може без надання подальшихдоказів вважати вагон втраченим, якщо вона вимагала відпідприємства залізничного перевезення, якому вона довірила вагондля використання як транспортного засобу, розшукати цей вагон, таякщо цей вагон не був наданий в її розпорядження протягом трьохмісяців після надходження цієї вимоги чи якщо вона не отрималажодної вказівки про місце, де знаходиться цей вагон. Цей строкзбільшується на строк простою вагона з будь-якої причини, щотрапилася не з вини підприємства залізничного перевезення, або узв'язку з його пошкодженням.
- Параграф 2. Якщо вагон, що розглядається як втрачений, булознайдено після сплати відшкодування, то правомочна особа можевимагати протягом шести місяців після отримання ним повідомленняпро це від підприємства залізничного перевезення, якому вонадовірила вагон для використання його як транспортного засобу, щобвагон було передано їй, без сплати витрат і з поверненнямвідшкодування, на станцію приписки або в іншому встановленомумісці.
- Параграф 3. За відсутністю вимоги згідно з параграфом 2, абоякщо вагон знайдено після закінчення одного року після оплативідшкодування, підприємство залізничного перевезення, якомуправомочна особа довірила вагон для його використання яктранспортного засобу, може розпоряджатися ним згідно із законами йприписами, що діють в місці, де знаходиться вагон.
- Параграф 4. Сторони договору можуть встановлювати положення,що відхиляються від параграфів 1 - 3.
- Стаття 7
- Відповідальність за збитки, заподіяні вагоном
- Параграф 1. Особа, яка згідно з договором, зазначеним встатті першій, довірила вагон для використання як транспортногозасобу, відповідає за заподіяну вагоном шкоду, якщо це трапилосьпо її вині.
- Параграф 2. Сторони договору можуть встановлювати положення,що відхиляються від параграфа 1.
- Стаття 8
- Заміна
- Стаття 9
- Відповідальність за працівників та інших осіб
- Параграф 1. Сторони договору несуть відповідальність за своїхпрацівників та інших осіб, послугами яких вони користуються длявиконання перевезення, коли ці робітники або ці інші особизнаходяться при виконанні своїх обов'язків.
- Параграф 2. За винятком інших домовленостей між сторонами,підприємство, яке управляє інфраструктурою, в якій підприємствозалізничного перевезення використовує вагон як засіб перевезення,розглядаються як особи, послугами яких перевізник користується длявиконання перевезення.
- Параграф 3. Параграфи 1 і 2 також застосовуються у випадкузаміни згідно зі статтею 8.
- Стаття 10
- Інші претензії
- Параграф 1. У всіх випадках, на які розповсюджуєтьсязастосування цих Єдиних правил, будь-яка претензія провідповідальність за втрату або пошкодження вагона або йогодопоміжного обладнання і на будь-якій підставі може бутипред'явлена підприємству залізничного перевезення, якому булодовірено вагон для використання його як транспортного засобу, лишена умовах і в рамках цих Єдиних правил і приписів договору провикористання.
- Параграф 2. Параграф 1 також застосовується у випадку замінизгідно зі статтею 8.
- Параграф 3. Те саме стосується будь-яких претензій стосовнопрацівників та інших осіб, за яких відповідає підприємствозалізничного перевезення, якому було довірено вагон длявикористання його як транспортного засобу.
- Стаття 11
- Судова компетенція
- Параграф 1. Позови в судовому порядку, що грунтуються надоговорі, укладеному згідно із цими Єдиними правилами, можутьпред'являтися суду, призначеному за взаємною згодою сторін, щодомовляються.
- Параграф 2. За винятком протилежної домовленості міжсторонами, компетентним судом є суд держави-члена, в якомувідповідач має своє основне місце розташування. Якщо відповідач немає свого основного місця знаходження в державі-члені, токомпетентним судом є суд держави-члена, в якому було заподіяношкоду.
- Стаття 12
- Строк давності
- Параграф 1. Строк давності претензій по статтях 4 і 7,закінчується після трьох років.
- Параграф 2. Строк давності відраховується:
- Єдині правила до договору про використання інфраструктури в міжнародному залізничному сполученні (ЦУІ - Додаток E до Конвенції)
- Розділ перший Загальні положення
- Стаття перша
- Сфера застосування
- Параграф 1. Ці Єдині правила застосовуються до будь-якогодоговору про використання залізничної інфраструктури з метоюміжнародних перевезень згідно з Єдиними правилами ЦІВ і Єдинимиправилами ЦІМ. Застосування не залежить від місцезнаходження танаціональності сторін договору. Ці Єдині правила застосовуютьсянавіть тоді, коли залізнична інфраструктура управляєтьсядержавними установами, або урядовими організаціями.
- Параграф 2. За умови дотримання статті 21 ці Єдині правила незастосовуються до інших правових відносин, зокрема таких:
- Стаття 2
- Заява про відповідальність у випадку тілесних ушкоджень
- Параграф 1. Кожна держава може в будь-який момент заявити пронезастосування до жертв нещасного випадку, що трапився на їїтериторії, всієї сукупності положень про відповідальність увипадку тілесних ушкоджень, якщо потерпілі є громадянами цієїкраїни або особами, місцем постійного проживання яких є цядержава.
- Параграф 2. Держава, що зробила заяву згідно з параграфом 1,може у будь-який час відмовитися від неї, повідомивши про цедепозитарію. Ця відмова набуває чинності через місяць післяповідомлення про це держав-членів депозитарієм.
- Стаття 3
- Визначення
- Стаття 4
- Право імперативного характеру
- Розділ II Договір про використання
- Стаття 5
- Зміст і форма
- Параграф 1. Відношення між керуючим і перевізникомрегулюються договором про використання.
- Параграф 2. Зокрема, в договорі регулюються адміністративні,технічні і фінансові умови використання. Він містить принаймнітакі відомості:
- Параграф 3. Договір повинен бути підтверджений письмово або віншій відповідній формі. Відсутність або неправильність письмовогопідтвердження або іншої відповідної форми або відсутністьпередбачених в параграфі 2 відомостей не впливає на існування тадійсність договору, що залишається підпорядкованим Єдинимправилам.
- Стаття 6
- Особливі зобов'язання перевізника і керуючого
- Параграф 1. Перевізник повинен мати дозвіл на здійсненнядіяльності в галузі залізничних перевезень. Задіяний персонал ітранспортні засоби, що використовуються, повинні відповідативимогам безпеки. Керуючий може вимагати, щоб перевізник довівшляхом пред'явлення дійсних ліцензії і гарантійного свідоцтвабезпеки або засвідчених належним чином копій або іншим шляхом, щоці умови дотримані.
- Параграф 2. Перевізник повинен повідомляти керуючому про всівипадки, що можуть вплинути на дійсність його ліцензії, йогогарантійних свідоцтв безпеки або інших підтверджуючих документів.
- Параграф 3. Керуючий може вимагати, щоб перевізник довів, щовін уклав достатньо повний договір страхування відповідальностіабо вжив відповідних заходів для покриття на будь-якій підставівсіх претензій, зазначених в статтях 9 - 21. Перевізник повиненщорічно підтверджувати шляхом подання відповідних документів,складених у правильній і належній формі, що договір страхуваннявідповідальності або відповідні чинні документи; він повиненповідомляти керуючому про будь-яку зміну, що стосується цьогопитання, до того, як вона почне діяти.
- Параграф 4. Сторони, що домовляються, повинні взаємноінформувати один одного про будь-яку подію, яка може перешкодитивиконанню ними договору.
- Стаття 7
- Строк дії договору
- Параграф 1. Договір про використання може укладатися навизначений або невизначений період.
- Параграф 2. Керуючий може негайно розірвати договір провикористання, якщо:
- Параграф 3. Перевізник може негайно розірвати договір провикористання інфраструктури, якщо керуючий втрачає своє правокерувати інфраструктурою.
- Параграф 4. Кожна сторона договору може негайно розірватидоговір про використання у випадку серйозного порушення іншоюстороною одного з основних зобов'язань, якщо це зобов'язаннястосується безпеки людей і майна; сторони договору можутьвстановлювати процедуру виконання цього права.
- Параграф 5. Сторона договору, що є ініціатором розірваннядоговору, відповідає стосовно іншої сторони договору за збитки, щоз цього випливають, якщо лише вона не доведе, що збитки не булизаподіяні з її вини.
- Параграф 6. Сторони договору можуть встановлювати умови, щовідхиляються від положень параграфа 2, пункти "c" і "d" тапараграфа 5.
- Розділ III Відповідальність
- Стаття 8
- Відповідальність керуючого
- Параграф 1. Керуючий несе відповідальність за:
- Параграф 2. Керуючий звільняється від цієї відповідальності увипадку:
- Параграф 3. Якщо випадок, що заподіяв шкоду, був викликанийповедінкою третьої особи і якщо незважаючи на це керуючий неповністю звільняється від своєї відповідальності згідно зпараграфом 2, пункт "a", то він відповідає за все в рамках цихЄдиних правил, не виключаючи його можливого позову до третьоїособи.
- Параграф 4. Сторони договору можуть встановлювативідповідальність керуючого і міру відповідальності за збитки,заподіяні перевізнику у зв'язку з запізненням в експлуатації абоїї порушенням.
- Стаття 9
- Відповідальність перевізника
- Параграф 1. Перевізник несе відповідальність за:
- Параграф 2. Перевізник звільняється від відповідальності увипадку:
- Параграф 3. Якщо випадок, що заподіяв шкоду, був викликанийповедінкою третьої особи і якщо незважаючи на це перевізник неповністю звільняється від своєї відповідальності згідно зпараграфом 2 пункт "a", то він відповідає за все в рамках цихЄдиних правил, не виключаючи його можливого позову до третьоїособи.
- Параграф 4. Сторони договору можуть встановлювати, чивідповідальний перевізник і якою мірою за збитки, заподіянікеруючому у зв'язку з порушенням правил експлуатації.
- Стаття 10
- Причини, що збігаються
- Параграф 1. Якщо причини, що сталися через вину керуючого іперевізника, разом сприяли заподіянню шкоди, то кожна сторонадоговору відповідає лише тією мірою, якою і сприяла заподіяннюшкоди причина, що ставиться їй у вину згідно зі статтями 8 і 9.Якщо неможливо встановити, якою мірою відповідні причини сприялизаподіянню шкоди, то кожна сторона відшкодовує заподіяну неюшкоду.
- Параграф 2. За аналогією застосовується параграф 1, якщозаподіянню шкоди сприяли причини, що ставляться в вину керуючому ікільком перевізникам, що користуються однією й тією самоюінфраструктурою.
- Параграф 3. У випадку шкоди, зазначеної в статті 9, зааналогією застосовується параграф 1, перше речення, якщозаподіянню шкоди сприяли причини, що ставляться у вину кількомперевізникам, що користуються однією й тією самою інфраструктурою.Якщо неможливо встановити, якою мірою відповідні причини сприялизаподіянню шкоди, то перевізники рівною мірою несутьвідповідальність перед керуючим.
- Стаття 11
- Відшкодування збитків у випадку загибелі
- Параграф 1. У випадку загибелі відшкодування збитків включає:
- Параграф 2. Якщо у випадку загибелі пасажира особи, яких вінза законом був зобов'язаний або в майбутньому був би зобов'язанийзабезпечити матеріально, втратили годувальника, то за цю втратутакож повинно бути виплачене відшкодування. Вимоги повідшкодуванню збитків осіб, яких пасажир забезпечував матеріальнобез зобов'язання, мають силу закону, регулюються національнимзаконодавством.
- Стаття 12
- Відшкодування збитків у випадку поранення
- Стаття 13
- Відшкодування витрат, пов'язаних з іншими тілесними ушкодженнями
- Стаття 14
- Форма і сума відшкодування збитків у випадку загибелі і травмувань
- Параграф 1. Відшкодування збитків, передбачених в статті 11,параграф 2, і статті 12, пункт "b", повинне надаватися в форміодноразової виплати. Проте, якщо національне законодавстводопускає щорічні виплати, то збитки відшкодовуються в цій формі,якщо цього вимагають поранена особа або правомочні особи згідно зістаттею 11, параграфом 2.
- Параграф 2. Сума збитків, що підлягає відшкодуваннювідповідно до параграфа 1, визначається відповідно донаціонального законодавства. Однак для цілей цих Єдиних правилверхня межа відшкодування для пасажира становить 175000розрахункових одиниць у формі одноразової виплати або щорічноївиплати, що відповідає цій сумі, якщо національне законодавствовизначає верхню межу меншою, ніж ця сума.
- Стаття 15
- Втрата права на обмеження відповідальності
- Стаття 16
- Перерахунок і нарахування відсотків
- Параграф 1. Якщо для розрахунку відшкодування потрібноконвертувати суми, виражені в іноземній валюті, то перерахунокздійснюється за курсом дня і місця сплати відшкодування.
- Параграф 2. Правомочна особа може вимагати нарахуваннявідсотків на відшкодування в розмірі п'яти відсотків річних,починаючи з дня відкриття процедури мирової угоди, передбаченого врозділі V Конвенції звернення до арбітражного суду або з дняподання позову.
- Стаття 17
- Відповідальність у випадку ядерної аварії
- Стаття 18
- Відповідальність за службовий персонал
- Стаття 19
- Інші претензії
- Параграф 1. В усіх випадках, на які поширюється застосуванняцих Єдиних правил, будь-яка претензія про відповідальність й набудь-якій підставі може бути пред'явлена керуючому або перевізникулише на умовах і в рамках цих Єдиних правил.
- Параграф 2. Те саме стосується будь-яких претензій стосовнослужбового персоналу, за який керуючий або перевізник несевідповідальність згідно зі статтею 18.
- Стаття 20
- Спірні угоди
- Розділ IV Претензії службового персоналу
- Стаття 21
- Претензії до керуючого або перевізника
- Параграф 1. Службовий персонал перевізника може висунутипозов до керуючого стосовно будь-якої претензії, що стосуєтьсяшкоди, заподіяної ним на будь-якій підставі, лише на умовах і врамках цих Єдиних правил.
- Параграф 2. Службовий персонал керуючого може висунути позовдо перевізника стосовно будь-якої претензії, що стосується шкоди,заподіяної ним на будь-якій підставі, лише на умовах і в рамкахцих Єдиних правил.
- Розділ V Здійснення прав
- Стаття 22
- Мирові угоди
- Стаття 23
- Регресійна вимога
- Стаття 24
- Судова компетенція
- Параграф 1. Судові позови, що грунтуються на цих Єдинихправилах, можуть пред'являтися судам держав-членів, визначеним зазагальною згодою договірних сторін.
- Параграф 2. Якщо сторони не домовилися про інше, токомпетентним судом є суд держави-члена, в якій керуючий має своєосновне місце знаходження.
- Стаття 25
- Строк давності
- Параграф 1. Строк давності позовів, що грунтуються на цихЄдиних правилах, закінчується через три роки.
- Параграф 2. Відлік строку давності починає відлік з днязаподіяння шкоди.
- Параграф 3. У випадку загибелі осіб строк давності позовузакінчується через три роки, починаючи з дня, який є наступним заднем смерті, з урахуванням того, що цей строк не може перевищуватип'яти років, починаючи з дня, який є наступним за днем, колитрапився нещасний випадок.
- Параграф 4. Регресійний позов до особи, що несевідповідальність, може бути пред'явлений навіть після закінченнястроку давності, передбаченого в параграфі 1, якщо вона продовжуєбути відповідальною в строк, визначений законом держави, в якійрозпочато розслідування. Проте цей строк не може бути меншим ніж90 днів, починаючи з дня, коли особа, що подала регресійний позов,врегулювала вимогу або отримала повідомлення про виклик до суду.
- Параграф 5. Строк давності тимчасово переривається, якщосторони, між якими існує спір, домовляються про процедуру мировоїугоди або передають це не розгляд арбітражного суду, передбаченогов Розділі V Конвенції.
- Параграф 6. Крім того, для призупинення й переривання відлікустроку давності чинним є національне законодавство.
- Єдині правила про затвердження технічних стандартів і прийняття єдиних технічних приписів, що застосовуються до залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні (АПТУ - Додаток F до Конвенції)
- Стаття 1
- Сфера застосування
- Стаття 2
- Визначення
- Стаття 3
- Мета
- Параграф 1. Затвердження технічних стандартів і прийняттяєдиних технічних приписів для залізничного обладнання мають замету:
- Параграф 2. Під час затвердження технічних стандартів іприйнятих єдиних технічних приписів ураховуються лише ті, що булирозроблені на міжнародному рівні.
- Параграф 3. У разі можливості:
- Стаття 4
- Розробка технічних стандартів і приписів
- Параграф 1. Розробка технічних стандартів і єдиних технічнихприписів, що стосуються залізничного обладнання, знаходиться уведенні визнаних компетентними в цій сфері організацій.
- Параграф 2. Стандартизація промислової продукції і процедурзнаходиться у веденні визнаних національних і міжнароднихорганізацій зі стандартизації.
- Стаття 5
- Затвердження технічних стандартів
- Параграф 1. Вимога про затвердження технічного стандарту можебути представлена:
- Параграф 2. Комісія технічних експертів приймає рішення прозатвердження технічного стандарту згідно з процедурою,передбаченою статтями 16, 20 та 33, параграфом 6 Конвенції.Рішення набувають чинності згідно зі статтею 35, параграфами 3 і 4Конвенції.
- Стаття 6
- Прийняття єдиних технічних приписів
- Параграф 1. Вимога про прийняття єдиної технічної настановиможе бути представлена:
- Параграф 2. Комісія технічних експертів приймає рішення прозатвердження технічного припису згідно з процедурою, передбаченоюстаттями 16, 20 і 33, параграфом 6 Конвенції. Рішення набуваютьчинності згідно зі статтею 35, параграфами 3 і 4 Конвенції.
- Стаття 7
- Форма заявок
- Стаття 8
- Технічні доповнення
- Параграф 1. Затверджені технічні стандарти й прийняті єдинітехнічні приписи наведені в перерахованих нижче Додатках до цихЄдиних правил:
- Параграф 2. Додатки є невід'ємною частиною цих Єдиних правил.Вони повинні ділитися за особливостями ширини залізничної колії,габаритів, систем енергоживлення і систем безпеки руху ірегулювання в державах-учасницях.
- Параграф 3. Після набуття чинності Протоколом від 3 червня1999 року Додатки міститимуть текст, що буде затверджений Комісієютехнічних експертів згідно з тієї самої процедурою, якапередбачена статтями 16, 20 і 33, параграфом 6 Конвенції стосовнозміни Додатків.
- Стаття 9
- Заяви
- Параграф 1. Будь-яка держава-учасниця в чотиримісячний строкз моменту повідомлення Генеральним секретарем про рішення Комісіїтехнічних експертів може надати йому мотивовану заяву, згідно зякою вона не буде застосовувати або буде застосовувати частковозатверджений технічний стандарт або прийнятий єдиний технічнийприпис стосовно залізничної інфраструктури, розташованої на їїтериторії, і здійснення сполучення в цій інфраструктурі.
- Параграф 2. Держави-учасниці, що зробили заяву згідно зпараграфом 1, не враховуються під час встановлення кількостідержав, що повинні подати заперечення згідно зі статтею 35,параграфом 4, Конвенції для того, щоб рішення Комісії технічнихекспертів не набуло чинності.
- Параграф 3. Держава, яка зробила заяву згідно з параграфом 1,може від неї відмовитися будь-коли, проінформувавши про цеГенерального секретаря. Ця відмова набуває чинності в перший деньдругого місяця, наступного за поданням інформації.
- Стаття 10
- Припинення дії Технічної сумісності
- Стаття 11
- Першість додатків
- Параграф 1. Після набуття чинності Додатками, прийнятимиКомісією технічних експертів згідно зі статтею 8, параграфом 3,технічні стандарти і єдині технічні настанови, що містяться в цихДодатках, превалюють у відносинах між державами-учасницями надположеннями Міжнародної Конвенції стосовно Технічної сумісностізалізниць, підписаної в Берні 21 жовтня 1882 року, в її редакції1938 року.
- Параграф 2. Після набуття чинності Додатками, прийнятимиКомісією технічних експертів згідно зі статтею 8, параграфом 3, ціЄдині правила, а також технічні стандарти і єдині технічніприписи, що містяться в цих Додатках, превалюють вдержавах-учасницях над технічними положеннями:
- Технічні стандарти і єдині технічні приписи щодо всіх залізничних транспортних засобів
- Технічні стандарти і єдині технічні настанови щодо тягових транспортних засобів
- Технічні стандарти і єдині технічні приписи щодо вантажних вагонів
- Технічні стандарти і єдині технічні приписи щодо пасажирських вагонів
- Технічні стандарти і єдині технічні приписи щодо обладнання інфраструктури
- Технічні стандарти і єдині технічні приписи щодо систем безпеки руху і регулювання
- Технічні стандарти і єдині технічні приписи щодо інформаційних систем
- Технічні стандарти і єдині технічні приписи щодо будь-якого іншого залізничного обладнання
- Єдині правила про технічний допуск залізничного обладнання, що використовується в міжнародному сполученні (АТМФ - Додаток G до Конвенції)
- Стаття 1
- Сфера застосування
- Стаття 2
- Визначення
- Стаття 3
- Допуск до міжнародного сполучення
- Параграф 1. Для використання в міжнародному сполученні кожнийзалізничний транспортний засіб повинен мати допуск згідно із цимиЄдиними правилами.
- Параграф 2. Технічний допуск має за мету встановити, щозалізничні транспортні засоби відповідають:
- Параграф 3. Параграфи 1 і 2, а також зазначені нижче статтізастосовуються за аналогією до технічного допуску іншогозалізничного обладнання і до елементів конструкції або залізничнихтранспортних засобів чи іншого залізничного обладнання.
- Стаття 4
- Процедура
- Параграф 1. Технічний допуск здійснюється:
- Параграф 2. Це положення не заважає виконанню положень статті10.
- Стаття 5
- Компетентна інстанція
- Параграф 1. Технічний допуск залізничних транспортних засобівдо курсування в міжнародному сполученні знаходиться в компетенціїнаціональної або міжнародної влади, компетентної в цій галузізгідно із законами й настановами, чинними в кожнійдержаві-учасниці.
- Параграф 2. Інстанції, зазначені в параграфі 1, можутьпередавати визнаним у цій галузі організаціям компетенцію надаватитехнічний допуск за умови забезпечення ними контролю. Передачакомпетенції по наданню технічного допуску одному підприємствузалізничного перевезення з виключенням інших з цієї компетенції недозволяється. Крім того, передача компетенції керуючомуінфраструктурою, що прямо чи непрямо бере участь у виготовленнізалізничного обладнання, забороняється.
- Стаття 6
- Визнання технічного допуску
- Стаття 7
- Приписи щодо конструкції транспортних засобів
- Параграф 1. Для допуску до перевезень в міжнародномусполученні залізничні транспортні засоби повинні відповідати:
- Параграф 2. За відсутності положень в Додатках до Єдинихправил АПТУ в основу технічного допуску покладаютьсязагальновизнані технічні правила. Технічний стандарт, якщо навітьвін не затверджений згідно з Єдиними правилами АПТУ, є доказомтого, що технічна інформація, що міститься в стандарті, єзагальновизнаним технічним правилом.
- Параграф 3. З метою технічного розвитку можна відступати відзагальновизнаних технічних правил і приписів щодо конструкції, щомістяться в додатках до Єдиних правил АПТУ, за умови, що будутьгарантовані:
- Параграф 4. Якщо держава-учасниця згідно з параграфом 2 або 3має намір допустити залізничний транспортний засіб, вона повиннанегайно проінформувати про це Генерального секретаря Організації.Генеральний секретар повідомляє цю інформацію рештідержав-учасниць. В місячний строк після отримання інформаціїГенерального секретаря держава-учасниця може вимагати скликанняКомісії технічних експертів, для того, щоб вона перевіриладотримання умов застосування параграфів 2 або 3. Комісія приймаєрішення із цього питання в тримісячний строк з моменту отриманняГенеральним секретарем вимоги про скликання.
- Стаття 8
- Приписи щодо конструкції, що застосовуються до іншого обладнання
- Параграф 1. Для допуску до перевезень в міжнародномусполученні, інше залізничне обладнання повинно відповідатиприписам щодо конструкції, що містяться в Додатках до Єдинихправил АПТУ.
- Параграф 2. За аналогією застосовується стаття 7, параграфи 2- 4.
- Параграф 3. Продовжують діяти зобов'язання держав-членів, щовипливають для них з Європейської угоди про міжнароднімагістральні залізничні лінії (СМЖЛ) від 31 травня 1985 року іЄвропейської угоди про найважливіші лінії міжнародних комбінованихперевезень і відповідні об'єкти (СЛКП) від 1 лютого 1991 року( 994_054 ), учасниками яких вони також є.
- Стаття 9
- Експлуатаційні приписи
- Параграф 1. Підприємства залізничних транспорту, щоексплуатують залізничний транспортний засіб, допущений довикористання в міжнародному сполученні, повинні дотримуватисьексплуатаційних приписів щодо транспортного засобу в міжнародномусполученні, наведених в Додатках до Єдиних правил АПТУ.
- Параграф 2. Підприємства або адміністрації, що керують вдержавах-учасницях призначеною і придатною для експлуатації вміжнародному сполученні інфраструктурою, зокрема системи безпекируху і регулювання, повинні дотримуватись технічних приписів,наведених в Додатках до Єдиних правил АПТУ, і постійно їхвикористовувати при конструкції або управлінні цієюінфраструктурою.
- Стаття 10
- Технічний допуск
- Параграф 1. Технічний допуск (допуск типу конструкції, допускдо експлуатації) пов'язаний з типом конструкції залізничноготранспортного засобу або з залізничним транспортним засобом.
- Параграф 2. Заявка на технічний допуск може бути подана:
- Параграф 3. Той, хто подає вимогу про допуск до експлуатаціїзалізничних транспортних засобів згідно зі спрощеною процедуроютехнічного допуску (стаття 4, параграф 1, пункт "b"), повинендодати до своєї вимоги свідоцтво про допуск типу конструкції,складене згідно зі статтею 11, параграфом 2, і довести відповіднимчином, що транспортні засоби, стосовно яких він вимагає допуску доексплуатації, відповідають цьому типу конструкції.
- Параграф 4. Технічний допуск повинен надаватися безвідноснодо особи того, хто подає заявку.
- Параграф 5. Технічний допуск повинен надаватися в принципі нанеобмежений строк; він може бути загальним або з певнимиобмеженнями.
- Параграф 6. Допуск щодо типу конструкції може бути вилучено,якщо обіг залізничних транспортних засобів, що були чи повиннібули бути побудовані згідно з відповідним типом конструкції,більше не гарантують безпеки, охорони здоров'я та захистунавколишнього середовища.
- Параграф 7. Допуск до експлуатації може бути вилучений, якщо:
- Параграф 8. Лише інстанція, що надала допуск типу конструкціїабо допуск до експлуатації, має право його вилучити.
- Параграф 9. Допуск до експлуатації може бути тимчасовопризупинено, якщо:
- Параграф 10. Допуск до експлуатації втрачає силу у випадкувилучення з обігу залізничного транспортного засобу. Про вилученняз обігу повинна бути повідомлена компетентна інстанція, яка надаладопуск до експлуатації.
- Параграф 11. За відсутності положень в цих Єдиних правилахпроцедура технічного допуску регулюється національнимзаконодавством держави-члена, якій представлена вимога протехнічний допуск.
- Стаття 11
- Свідоцтва
- Параграф 1. Допуск типу конструкції і допуск до експлуатаціїконстатуються в різних документах і називаються: "Свідоцтво продопуск типу конструкції" і "Свідоцтва про допуск до експлуатації".
- Параграф 2. В свідоцтва про допуск типу конструкції повиннідаватися уточнення стосовно:
- Параграф 3. В свідоцтві про допуск до експлуатації повиннідаватися уточнення стосовно:
- Параграф 4. Свідоцтва повинні бути надруковані мінімум двомамовами, принаймні одна з яких повинна бути робочою мовоюОрганізації.
- Стаття 12
- Стандартні зразки
- Параграф 1. Організація приписує використання стандартнихзразків "Свідоцтва про допуск типу конструкції" і "Свідоцтва продопуск до експлуатації". Вони розробляються і затверджуютьсяКомісією технічних експертів.
- Параграф 2. За аналогією застосовується стаття 35, параграфи1 і 3 - 5 Конвенції.
- Стаття 13
- Банк даних
- Параграф 1. Організація несе відповідальність за складання іоновлення банку даних про залізничні транспортні засоби, щодопускаються до обігу в міжнародному сполученні.
- Параграф 2. Компетентні власті або, у випадку необхідності,організації, яким ними надано дозвіл на допуск залізничноготранспортного засобу до експлуатації, надсилають негайно вОрганізацію необхідні для цих Єдиних правил відомості, щостосуються транспортних засобів, які допускаються до обігу вміжнародному сполученні. Комісія технічних експертів встановлює,які з цих даних є необхідними. Лише ці дані заносяться до банкуданих. У всіх випадках до Організації надсилаються дані, щостосуються вилучення з обігу, офіціального затримання, вилученнядопуску до експлуатації і зміни транспортного засобу, що маєвідхилення від прийнятого типу конструкції.
- Параграф 3. Дані, унесені до банку даних, розглядаються лишеяк доказ технічного допуску транспортного засобу, який можназаперечити.
- Параграф 4. Унесеними даними можуть користуватися:
- Параграф 5. Дані, до яких мають доступ правомочні особи,зазначені в параграфі 4, а також умови цього доступу визначені вДодатку до цих Єдиних правил. Цей Додаток є невід'ємною частиноюцих Єдиних правил. Його зміст визначається Ревізійною комісієюзгідно з процедурою, передбаченою статтями 16, 17 і 33, параграфом4, Конвенції.
- Стаття 14
- Написи і знаки
- Параграф 1. На залізничних транспортних засобах повинні бутинанесені:
- Параграф 2. Комісія технічних експертів встановлює знак,передбачений параграфом 1, пункт "a", а також перехідні строки,протягом яких залізничні транспортні засоби, що допускаються дообігу в міжнародному сполученні, ще можуть мати написи і знаки,відмінні від тих, що встановлюються параграфом 1.
- Параграф 3. За аналогією застосовується стаття 35, параграфи1 і 3 - 5, Конвенції.
- Стаття 15
- Технічне обслуговування
- Стаття 16
- Серйозні нещасні випадки і пошкодження
- Параграф 1. При серйозних нещасних випадках або пошкодженняхзалізничних транспортних засобів керуючі інфраструктурою спільно звласниками і відповідними підприємствами залізничних перевезеньповинні:
- Параграф 2. Як серйозно пошкоджений розглядаєтьсятранспортний засіб, який не може бути більше відремонтованимпідручними засобами, що є в наявності і використовуватися в складіпоїзда, а також рухатися на власних осях, не загрожуючиексплуатації.
- Параграф 3. Про серйозні нещасні випадки і пошкодженнянегайно повідомляється інстанція, що допустила транспортний засібдо обігу. Ця інстанція може вимагати надати пошкодженийтранспортний засіб, можливо, вже відремонтований, для розглядуйого відповідності допуску до експлуатації, що вимагається. Увипадку необхідності процедура надання допуску до експлуатації маєбути поновлена.
- Параграф 4. Компетентні інстанції держав-членів інформуютьОрганізацію про причини серйозних нещасних випадків і пошкоджень вміжнародному сполученні. Комісія технічних експертів на проханнядержави-члена може розглянути причини серйозних нещасних випадківі пошкоджень в міжнародному сполученні з метою можливої зміниприписів щодо конструкції і експлуатації для залізничнихтранспортних засобів і іншого обладнання, що містяться в Додаткахдо Єдиних правил АПТУ.
- Стаття 17
- Затримання транспортних засобів і відмова від них
- Стаття 18
- Недотримання приписів
- Параграф 1. За умови застосування параграфа 2 і статті 10,параграф 9, пункт "c" юридичні наслідки, що випливають знедотримання цих Єдиних правил і настанов Доповнень до Єдинихправил АПТУ, регулюються національним законодавствомдержави-члена, компетентна інстанція якої надала допуск доексплуатації, зокрема колізійні норми.
- Параграф 2. Наслідки цивільного й кримінального права, щовипливають з недотримання цих Єдиних правил і приписів Додатків доЄдиних правил АПТУ, регулюються національним законодавствомдержави-члена, в якій керуючий інфраструктурою має своюштаб-квартиру, зокрема колізійні норми.
- Стаття 19
- Спори