Регламент (ЄС) N 2560/2001 Європейського Парламенту та Ради "Про транскордонні платежі в євро"

Брюссель, 19 грудня 2001 року

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Зважаючи на Договір про заснування Європейського Співтовариства ( 994_017 ) і зокрема його Статтю 95(1) цього Договору,

Зважаючи на пропозицію Комісії,

Зважаючи на думку Економічного та Соціального Комітету,

Зважаючи на думку Європейського Центрального Банку,

Діючи згідно з процедурою, викладеною у Статті 251 Договору ( 994_017 ),

Оскільки:

(1) Директива 97/5/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 січня 1997 року про транскордонні кредитні перекази була спрямована на поліпшення послуг транскордонних кредитних переказів і, зокрема, їх ефективності. Метою зазначеної директиви було надати можливість, зокрема клієнтам, а також малим та середнім підприємствам здійснювати кредитні перекази швидко, надійно та дешево з однієї частини Співтовариства в іншу.

Взагалі, такі кредитні перекази та транскордонні платежі залишаються досить дорогими порівняно з платежами, які здійснюються на національному рівні. Отримані дані обстеження, проведеного Комісією, які були опубліковані 20 вересня 2001 року, свідчать про те, що клієнти не отримують достатньої інформації або не отримують ніякої інформації про вартість переказів та про те, що середня вартість транскордонних кредитних переказів майже не змінилася з 1993 року, коли проводилось подібне обстеження.

(2) В Повідомленні Комісії Європейському Парламенту та Раді від 31 січня 2000 року щодо роздрібних платежів на внутрішньому ринку разом з Резолюціями Європейського Парламенту від 26 жовтня 2000 року щодо Повідомлення Комісії та від 4 липня 2001 року стосовно заходів щодо допомоги економістам під час переходу на євро, а також звітів Європейського Центрального Банку від вересня 1999 року та вересня 2000 року щодо поліпшення послуг у здійсненні транскордонних платежів підкреслюється невідкладність проведення ефективного вдосконалення в цій галузі.

(3) В Повідомленні Комісії Європейському Парламенту, Раді, Економічному та Соціальному Комітету, Комітету Регіонів та Європейському Центральному Банку від 3 квітня 2001 року про підготовку щодо введення євро банкнот та монет говориться, що Комісія розгляне використання всіх інструментів в своєму розпорядженні та вживе всіх необхідних заходів для того, щоб максимально наблизити вартість транскордонних операцій до вартості внутрішніх операцій, зробивши, таким чином, концепцію єврозони як "зони внутрішніх платежів" реальною та прозорою для громадян.

(4) Порівняно з метою, яку було знову підтверджено під час введення євро в безготівковий обіг, а саме досягнення, якщо не однакової, то хоча б подібної структури збору для євро, не сталося значних змін в бік зменшення вартості транскордонних платежів порівняно з внутрішніми платежами.

(5) Обсяг транскордонних платежів незмінно зростає по мірі завершення процесу формування внутрішнього ринку. В цій зоні без кордонів здійснення платежів все більше полегшується завдяки введенню євро.

(6) Той факт, що рівень плати (збору) за транскордонні платежі все ще залишається вищим, ніж плата за внутрішні платежі, заважає транскордонній торгівлі і, таким чином, перешкоджає належному функціонуванню внутрішнього ринку. Це, схоже, також впливає на довіру до євро. Таким чином, для полегшення функціонування внутрішнього ринку необхідно забезпечити однакову плату за транскордонні платежі в євро та за платежі здійснені в євро в межах Держави-члена, що також сприятиме підвищенню довіри до євро.

(7) Для операцій транскордонних електронних платежів в євро треба застосовувати принцип рівної плати, враховуючи періоди коригування та додаткове робоче навантаження установ, пов'язане з переходом на євро з 1 липня 2002 року. З метою надання можливості запровадити необхідну інфраструктуру та умови до 1 липня 2003 року повинен застосовуватися перехідний період для транскордонних кредитних переказів.

(8) Зараз не бажано застосовувати принцип однакової плати за паперові чеки, оскільки за своєю природою вони не можуть оброблятися з такою ж ефективністю, як інші засоби платежу, зокрема електронні платежі. Проте принцип прозорості плати треба застосовувати також і до чеків.

(9) Для того, щоб клієнт мав можливість оцінити вартість транскордонного платежу, необхідно, щоб він був інформованим про плату, яка береться, та про будь-які її модифікації. Те ж саме має місце у разі, коли в операції транскордонних європлатежів застосовується інша валюта, ніж євро.

(10) Цей Регламент не впливає на можливість установ пропонувати всеохоплюючий збір за різні платіжні послуги за умови, що при цьому не робиться різниці між транскордонними та національними платежами.

(11) Також важливо передбачити вдосконалення для полегшення здійснення транскордонних платежів платіжними установами. Для цього треба сприяти стандартизації у використанні, зокрема, номера міжнародного банківського рахунка (JBAN) та банківського ідентифікаційного коду (BJC), необхідних для автоматичної обробки транскордонних кредитних переказів. Широке використання цих кодів вважається ефективним. Крім того, треба усунути інші заходи, які призводять до додаткових витрат, з метою зниження плати клієнтів за транскордонні платежі.

(12) Для полегшення навантаження установ, які здійснюють транскордонні платежі, необхідно поступово усувати обов'язки щодо представлення регулярних національних декларацій для статистики платіжного балансу.

(13) З метою забезпечення виконання цього Регламенту Держави-члени повинні забезпечити наявність відповідних та ефективних процедур подання скарг або заяв для врегулювання будь-яких спорів між ініціатором та його установою або між бенефіціаром та його установою, де можливо, використовуючи існуючі процедури.

(14) Бажано, щоб не пізніше 1 липня 2004 року Комісія представила звіт про застосування цього Регламенту.

(15) Треба підготувати процедуру, за допомогою якої цей Регламент може застосовуватися також до транскордонних платежів, які здійснюються у валюті іншої Держави-члена, якщо ця Держава-член прийняла таке рішення,

ЗАТВЕРДИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

Стаття 1

Предмет та сфера застосування

Цей Регламент встановлює правила щодо здійснення транскордонних платежів в євро з метою забезпечення однакової плати за такі платежі та за платежі в євро в межах Держави-члена. Цей Регламент має застосовуватися до транскордонних платежів в євро на суму до 50000 євро в межах Співтовариства.

Цей Регламент не повинен поширюватися на транскордонні платежі, що здійснюються між установами за їх власний рахунок.

Стаття 2

Визначення

У межах цього Регламенту використовуються такі визначення:

(a) "транскордонні платежі" це: (i) "транскордонні кредитні перекази" - трансакція, яка виконується за ініціативою ініціатора операції через установу або її філію в одній Державі-члені з наміром зробити суму коштів наявною для бенефіціара в установі або її філії в іншій Державі-члені; ініціатор та бенефіціар можуть бути однією і тією ж особою, (ii) "транскордонні електронні платежі" є: - транскордонні перекази коштів, які здійснюються за допомогою електронного платіжного інструменту, іншого, ніж ті, якими розпоряджаються та які виконуються установами, - транскордонні вилучення готівкових коштів за допомогою електронних платіжних інструментів, а також завантаження (та вивантаження) електронних грошових інструменті в в каси-автомати та банкомати у приміщенні емітента або в установі згідно із контрактом про прийняття платіжного інструменту, (iii) "транскордонні чеки" - паперові чеки відповідно до Женевської Конвенції від 19 березня 1931 року, що запроваджує однорідні закони стосовно чеків ( 995_216 ), виписаних на установу, розміщену в Співтоваристві, і які використовуються в транскордонних трансакціях в межах Співтовариства;

(b) "електронний платіжний інструмент" означає платіжний інструмент з дистанційним доступом та електронний грошовий інструмент, який дає можливість його держателю (власнику) здійснювати одну або більше електронних платіжних трансакцій;

(c) "платіжний інструмент з дистанційним доступом" означає інструмент, який надає власнику доступ до коштів на його/її рахунку в установі, таким чином, що можна здійснити платіж одержувачу, який, як правило, вимагає персональний ідентифікаційний код та/або інший аналогічний доказ ідентичності. Платіжний інструмент з дистанційним доступом включає, зокрема, платіжні картки (такі, як кредитні, дебетові, інші платіжні картки) та телефонні картки і картки банківських операцій на дому. Це визначення не включає транскордонні кредитні перекази;

(d) "електронний грошовий інструмент" означає платіжний інструмент, який можна перезавантажувати, тобто картка із зберіганням суми або пам'ять комп'ютера, де сума юнитів (умовних одиниць) зберігається електронним шляхом;

(e) "установа" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, яка у своїй бізнес-діяльності здійснює транскордонні платежі;

(f) "плата, що стягується" означає будь-яку плату, стягнуту установою і безпосередньо пов'язану з операцією транскордонного платежу в євро.

Стаття 3

Плата (збори) за транскордонні електронні платежі та кредитні перекази

1. Починаючи з 1 липня 2002 року плата, що стягується установою стосовно транскордонних електронних платежів у євро на суму до EUR 12500, повинна бути такою ж, як і плата, що стягується тією ж установою стосовно відповідних платежів у євро, що здійснюються в межах Держави-члена, в якій розташована та установа, яка здійснює транскордонний електронний платіж.

2. Починаючи не пізніше, ніж 1 липня 2003 року, плата, що стягується установою стосовно транскордонних кредитних переказів у євро на суму до EUR 12500, є такою ж, яка стягується тією ж установою стосовно кредитних переказів у євро, що здійснюються в Державі-члені, в якій розташована та установа, яка здійснює транскордонний переказ.

3. Починаючи з 1 січня 2006 року, сума EUR 12500 збільшується до EUR 50000.

Стаття 4

Прозорість плати

1. Установа повинна зробити для своїх клієнтів доступною, у зрозумілій формі, письмово, включаючи, де необхідно, згідно із національними правилами електронні засоби, попередню інформацію про плату, що стягується за транскордонні платежі і за платежі, що здійснюються в Державі-члені, в якій розташована така установа.

Держави-члени можуть обумовлювати, що положення, яке попереджує клієнтів про плату щодо транскордонного використання чеків, повинно міститися на чекових книжках.

2. Будь-які зміни в оплаті повідомляються тим же шляхом, як зазначено у пункті 1, завчасно до дати їх застосування.

3. Якщо установи стягують плату за переведення валюти у та з євро, установи повинні надати своїм клієнтам:

(a) попередню інформацію про всі збори за обмін, які вони пропонують застосовувати, та

(b) конкретну інформацію про різні збори за обмін, які застосовувалися.

Стаття 5

Заходи сприяння транскордонним переказам

1. Установа повинна, коли це можливо, повідомляти за запитом кожному клієнту номер його міжнародного банківського рахунку (далі - IBAN) та банківський ідентифікаційний код самої установи (далі - BIC).

2. Клієнт повинен за запитом повідомляти установі, яка здійснює переказ, IBAN бенефіціар та BIC установи бенефіціар. Якщо клієнт не повідомляє вищевказану інформацію, установа може стягнути з нього додаткову плату. У такому разі установа повинна надавати клієнтам інформацію про стягнення додаткової плати відповідно до Статті 4.

3. Починаючи з 1 липня 2003 року, установи вказують у виписках з рахунку кожного клієнта, або у додатку до них, його IBAN та BIC установи.

4. Для всіх транскордонних рахунків-фактур (інвойсів) за товари або послуги у Співтоваристві постачальник, який отримує платіж за переказом, повинен повідомити клієнту свій IBAN та BIC своєї установи.

Стаття 6

Обов'язки Держав-членів

1. Держави-члени повинні, не пізніше, ніж з 1 липня 2002 року, зняти будь-які національні зобов'язання щодо звітування про транскордонні платежі на суму до EUR 12500 для статистики платіжного балансу.

2. Держави-члени повинні, не пізніше, ніж з 1 липня 2002 року, зняти будь-які національні зобов'язання щодо надання мінімальної інформації про бенефіціарів, які заважають автоматизації здійснення платежів.

Стаття 7

Дотримання Регламенту

Дотримання Регламенту має гарантуватися ефективними адекватними та дієвими санкціями.

Стаття 8

Застереження щодо перегляду

Не пізніше 1 липня 2004 року Комісія повинна подати Європейському Парламенту та Раді звіт про впровадження цього Регламенту, зокрема про:

- зміни в інфраструктурі транскордонної платіжної системи;

- доцільність удосконалення клієнтських послуг через посилення умов конкуренції у наданні транскордонних платіжних послуг;

- вплив застосування цього Регламенту на збори, що стягуються за платежі, які здійснюються в Державі-члені;

- доцільність підвищення суми, про яку йдеться у Статті 6(1), до EUR 50000 з 1 січня 2006 р., беручи до уваги будь-які наслідки для установ. До цього звіту повинні додаватися, якщо необхідно, пропозиції про внесення поправок.

Стаття 9

Введення в дію

Цей Регламент набуває чинності на третій день після його опублікування в Офіційному Журналі Європейських Співтовариств.

Цей Регламент також поширюється на транскордонні платежі у валюті іншої Держави-члена, якщо остання повідомляє Комісію про своє рішення поширити дію Регламенту на свою валюту. Повідомлення повинно бути опубліковано Комісією у Офіційному Журналі.

Регламент набуває чинності через 14 днів після вказаної публікації.

Цей Регламент є обов'язковим у повному обсязі для всіх Держав-членів і таким, що безпосередньо поширюється на всі Держави-члени.

Укладено у Брюсселі, 19 грудня 2001 року.

Від Європейського Парламенту

Голова
 Н. Фонтейн

Від Ради