Директива 2000/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними"

від 18 вересня 2000 року

{ Про скасування Директиви додатково див. Директиву ( 994_a18 ) від 16.09.2010 }

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

у відповідності з Договором, яким засновано Європейське Співтовариство, та, зокрема, першим і третім реченням статті 47(2) цього Договору,

відповідно до пропозиції Комісії (1),

відповідно до висновку Економічного та Соціального Комітету (2),

відповідно до висновку Європейського Центрального Банку (3),

діючи у відповідності до процедури, викладеної у статті 251 Договору (4),

оскільки:

(1) кредитні установи в межах тлумачення підпункту "b" пункту 1 статті 1 Директиви 2000/12/ЄС (5) відмежовуються за сферою своєї діяльності;

(2) необхідно брати до уваги специфічні особливості цих установ та застосовувати відповідні заходи, необхідні для координації і гармонізації законів, правил та адміністративних положень держав-членів, які стосуються започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей, а також пруденційного нагляду за ними;

(3) для цілей цієї Директиви електронні гроші можуть розглядатися як електронний замінник монет і банкнот, який зберігається на електронному пристрої, наприклад, на чіп-картці або у пам'яті комп'ютера, і який в основному призначений для здійснення електронних банківських платежів обмеженими сумами;

(4) вибраний підхід є доцільним для досягнення лише основної узгодженості, необхідної і достатньої для забезпечення взаємного визнання дозволів на здійснення діяльності і пруденційного нагляду за установами-емітентами електронних грошей, завдяки чому стає можливим надання єдиної ліцензії, яка визнається у всьому Співтоваристві і яка призначена для забезпечення власнику конфіденційності і застосування принципу пруденційного нагляду державою походження;

(5) у більш широкому контексті для електронної торгівлі, яка швидко розвивається, бажано забезпечити регулятивну основу, що допомагає повною мірою виявити потенційні переваги електронних грошей і, зокрема, уникнути затримки впроваджень технологічних нововведень. Тому ця Директива вводить технологічно нейтральну правову основу, що гармонізує пруденційний нагляд за установами-емітентами електронних грошей в межах, які необхідні для забезпечення їх фінансово надійного та розсудливого функціонування і, зокрема, їх фінансової цілісності;

(6) кредитним установам, відповідно до пункту 5 Додатка 1 до Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ), уже дозволено випускати засоби платежу, включаючи електронні гроші, й управляти ними, а також здійснювати таку діяльність на території всього Співтовариства на основі взаємного визнання і всеохоплюючої системи пруденційного нагляду, яка застосовується до них згідно із Директивами ЄС з питань банківської діяльності;

(7) введення особливого порядку пруденційного нагляду за установами-емітентами електронних грошей, який, хоч і приведений у відповідність із порядком пруденційного нагляду, що застосовується до інших кредитних установ, і, зокрема, на Директиви 2000/12/ЄС, окрім глав 2 і 3 розділу V цієї Директиви, але відрізняється від такого порядку, є виправданим та бажаним, оскільки сам по собі випуск електронних грошей, враховуючи їх специфічний характер як електронного замінника монет і банкнот, не включає в себе приймання вкладів згідно зі статтею 3 Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ), якщо отримані кошти відразу обмінюються на електронні гроші;

(8) приймання коштів від населення в обмін на електронні гроші, що в результаті приводить до від'ємного балансу на рахунку установи-емітента, включає приймання вкладів або інших коштів, що підлягають поверненню, для цілей Директиви 2000/12/ЄС;

(9) необхідно, щоб електронні гроші підлягали викупу з метою забезпечення довіри власника. Можливість викупу не означає саме по собі, що кошти, отримані в обмін на електронні гроші, повинні розглядатись як вклади або як інші кошти, які підлягають поверненню, для цілей Директиви 2000/12/ЄС;

(10 ) можливість викупу завжди повинна розумітись як викуп за номінальною вартістю;

(11) для того, щоб відповідати особливим ризикам, які пов'язані з випуском електронних грошей, такий порядок пруденційного нагляду повинен бути більш цілеспрямованим і, відповідно, менш громіздким, ніж порядок пруденційного нагляду, що застосовується до кредитних установ, особливо, що стосується понижених вимог до первинного капіталу і незастосування Директиви 93/6/ЄЕС ( 994_480 ) (6) і частин II і III глави 2 розділу V Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 );

(12) проте необхідно зберігати рівень певного простору між установами-емітентами електронних грошей та іншими кредитними установами, що випускають електронні гроші, і таким чином забезпечити добросовісну конкуренцію серед широкого кола установ для вигоди власників. Це досягається завдяки тому, що вищезгадані менш громіздкі риси порядку пруденційного нагляду, які застосовуються до установ-емітентів електронних грошей, врівноважуються положеннями ще більш суворими, ніж ті, що застосовуються до інших кредитних установ, особливо стосовно обмежень щодо економічної діяльності, яку можуть здійснювати установи-емітенти електронних грошей, і, зокрема, пруденціцних обмежень їх інвестицій, спрямованих на забезпечення того, що їх фінансові зобов'язання щодо несплачених електронних грошей весь час підкріплюються достатньо ліквідними активами з низьким ризиком;

(13) під час гармонізації пруденційного нагляду за вихідними показниками кредитних установ необхідно, щоб установи-емітенти електронних грошей мали фінансово надійні і розсудливі процедури управління та контролю. З метою забезпечення можливостей операційних та інших допоміжних функцій, пов'язаних з випуском електронних грошей, які здійснюють установи за зобов'язаннями, що не підлягають пруденційному нагляду, важливо, щоб установи-емітенти електронних грошей мали стабільні внутрішні структури, які повинні відповідати за фінансові та нефінансові ризики, властиві для цих установ;

(14) випуск електронних грошей може впливати на стабільність фінансової системи і роботу платіжних систем. Тому потрібна тісна співпраця при оцінці цілісності систем електронних грошей;

(15) доцільно надавати можливість компетентним органам влади тимчасово відхиляти деякі або всі вимоги, що встановлюються цією Директивою для установ-емітентів електронних грошей, які працюють тільки на територіях відповідних держав-членів;

(16) прийняття цієї Директиви створює найбільш прийнятні умови для досягнення бажаних цілей. Ця Директива зводиться до мінімуму, необхідного для досягнення цих цілей, і не перевищує того, що необхідне для цієї мети;

(17) слід зробити застереження щодо перегляду цієї Директиви у світлі досвіду розвитку ринку і захисту власників електронних грошей;

(18) прийняття цієї Директиви узгоджувалося з Банківським консультативним комітетом,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1

Сфера застосування, визначення та обмеження діяльності

1. Ця Директива повинна застосовуватися до установ-емітентів електронних грошей.

2. Вона не повинна застосовуватися до установ, про які йдеться у статті 2 (3) Директиви 2000/12/ЄС.

3. Для цілей цієї Директиви:

(a) "установа-емітент електронних грошей" означає установу або будь-яку іншу юридичну особу, що відрізняється від кредитної установи, що визначена в першому підпункті (a) пункту 1 статті 1 Директиви 2000/12/ЄС, яка випускає платіжні засоби у формі електронних грошей;

(b) "електронні гроші" означають грошову вартість, як представлено у вимозі до емітента, які: i) зберігаються на електронному пристрої; ii) випускаються для одержання коштів на суму, не меншу за вартість у грошовому вираженні; iii) приймаються як засоби платежу за зобов'язаннями іншими, ніж зобов'язання емітента.

4. Держави-члени повинні заборонити особам або установам, що не є кредитними установи відповідно до першого підпункту пункту 1 статті 1 Директиви 2000/12/ЄС, здійснювати діяльність із випуску електронних грошей.

5. Підприємницька діяльність установ-емітентів електронних грошей, яка є відмінною від випуску електронних грошей, повинна бути обмежена до:

(a) можливості надання тісно пов'язаних фінансових та нефінансових послуг, таких як управління електронними грошима через виконання операційних та інших допоміжних функцій, пов'язаних з їх випуском, та випуск і управління іншими засобами платежу, але за винятком надання будь-яких (форм кредиту; і

(b) зберігання даних на електронному пристрої від імені інших установ або державних установ.

Установи-емітенти електронних грошей не повинні мати будь-яких вкладень в інших підприємствах, окрім тих випадків, коли ці підприємства здійснюють операційну або інші допоміжні функції, пов'язані з електронними грошима, які випускаються або розподіляються такою установою.

Стаття 2

Застосування банківських Директив

1. За винятком випадків, коли інше прямо передбачено, тільки посилання на кредитні установи у Директиві 91/308/ЄЕС ( 994_148 ) (7) і Директиві 2000/12/ЄС, за винятком глави 2 розділу V цієї Директиви, слід застосовувати до установ-емітентів електронних грошей.

2. Статті 5, 11, 13, 19, 20 (7), 51 і 59 Директиви 2000/12/ЄС не повинні застосовуватись. Взаємно визнані домовленості, передбачені в Директиві 2000/12/ЄС, не повинні поширюватися на іншу діяльність установ-емітентів електронних грошей, ніж випуск електронних грошей.

3. Отримання грошей згідно зі статтею 1 (3) (b) (ii) не є вкладом або іншими коштами, що підлягають поверненню, згідно зі статтею 3 Директиви 2000/12/ЄС, якщо отримані кошти відразу обмінюються на електронні гроші.

Стаття 3

Можливість викупу

1. Власник електронних грошей може протягом періоду їх обігу просити емітента викупити їх за номінальною вартістю у монетах та банкнотах або шляхом безплатного переказу на рахунок за винятком зборів, які безпосередньо необхідні для здійснення такої операції.

2. Контракт між емітентом та власником повинен чітко визначати умови викупу коштів.

3. Контракт може визначати мінімальну межу для викупу. Така межа не може перевищувати 10 EUR.

Стаття 4

Вимоги до первинного капіталу та власних коштів

1. Установи-емітенти електронних грошей повинні мати первинний капітал, як це визначено в підпунктах 1 і 2 статті 34 (2) Директиви 2000/12/ЄС, але не менший, ніж 1 млн. EUR. Не зважаючи на пункти 2 і 3, їх власні кошти, як це визначено у Директиві 2000/12/ЄС, не повинні бути меншими від цієї суми.

2. Установи-емітенти електронних грошей постійно повинні мати власні фонди, які дорівнюють або перевыщують 2% від найвищого поточного розміру або від середнього сукупного розміру попередніх шести місяців своїх фінансових зобов'язань, пов'язаних з емітованими електронними грошима.

3. Якщо установа-емітент електронних грошей не закінчила шестимісячний період своєї діяльності, включаючи день початку діяльності, вона повинна мати власні фонди, які дорівнюють або перевищують 2% від найвищого поточного розміру або від шестимісячного запланованого сукупного розміру своїх фінансових зобов'язань, пов'язаних з емітованими електронними грошима. Шестимісячний запланований сукупний розмір фінансових зобов'язань установи, пов'язаних з емітованими електронними грошима, повинен бути підтверджений її бізнес-планом з урахуванням будь-якого коригування такого плану на вимогу компетентних органів влади.

Стаття 5

Обмеження інвестицій

1. Установи-емітенти електронних грошей повинні мати інвестиції на суму, не меншу, ніж їх фінансові зобов'язання, пов'язані з емітованими електронними грошима, лише в такі активи:

(a) статті активів, які згідно зі статтею 43 (1) (a) (1), (2), (3) і (4) і статтею 44 Директиви 2000/12/ЄС передбачають нульовий зважений кредитний ризик і які є достатньо ліквідними;

(b) вклади до запитання, які розміщені в кредитних установах Зони A відповідно до Директиви 2000/12/ЄС; і

(c) боргові зобов'язання, які: (i) достатньо ліквідні; (ii) охоплені пунктом 1 (a); (iii) визнаються компетентними органами влади як кваліфікаційні статті у розумінні статті 2 (12) Директиви 93/6/ЄЕС ( 994_480 ); і (iv) випускаються установами іншими, ніж установи, які мають кваліфікаційні вкладення, як це визначено в статті 1 Директиви 2000/12/ЄС, в установи-емітенти електронних грошей або які повинні бути включені до консолідованих рахунків цих установ.

2. Інвестиції, що відносяться до пункту 1 (b) і (c), не можуть перевищувати більш як у 20 разів власні кошти відповідних установ-емітентів електронних грошей і повинні підлягати обмеженням, не менш суворим, ніж ті, що застосовуються до кредитних установ згідно з частиною III глави 2 розділу V Директиви 2000/12/ЄС.

3. З метою хеджування ринкових ризиків, які виникають у зв'язку з випуском електронних грошей і здійсненням інвестицій, зазначених в пункті 1, установи-емітенти електронних грошей можуть використовувати достатньо ліквідні процентні та валютні позабалансові статті у формі біржових (тобто, які не є позабіржовими) деривативних інструментів, якщо на них розповсюджуються вимоги стосовно щоденної маржі або валютних контрактів з початковим строком дії 14 і менше календарних днів. Використання деривативних інструментів відповідно до першого речення припустиме лише тоді, якщо передбачається і можливою мірою досягається повне виключення ринкових ризиків.

4. Держави-члени повинні накладати відповідні обмеження на ринкові ризики установ, які можуть випливати з інвестицій, про які йдеться в пункті 1.

5. Для цілей застосування пункту 1 активи повинні бути оцінені за найменшою вартістю або за ринковою ціною.

6. Якщо вартість активів, про які йдеться в пункті 1, менша від суми фінансових зобов'язань, що стосуються емітованих електронних коштів, компетентні органи влади повинні забезпечити, щоб установа-емітент електронних грошей, яка розглядається, вживала відповідних заходів для швидкого виправлення ситуації. Для цього та лише тимчасово компетентні органи влади можуть дозволити забезпечення фінансових зобов'язань установ, що стосуються емітованих електронних грошей, іншими активами, ніж ті, про які йдеться в пункті 1, в розмірі, не меншому 5% від цих зобов'язань або від загальної суми власного капіталу установи.

Стаття 6

Перевірка компетентними органами влади дотримання спеціальних вимог

Компетентні органи влади повинні забезпечити, щоб підрахунки, які підтверджують відповідність статтям 4 і 5, проводились не рідше двох разів на рік або самими установами-емітентами електронних грошей, які повинні обмінюватись інформацією з компетентними органами влади і надавати їм будь-які необхідні дані, або компетентними органами влади, використовуючи дані, що надають установи-емітенти електронних грошей.

Стаття 7

Фінансово надійна та розсудлива діяльність

Установи-емітенти електронних грошей повинні мати фінансово надійні і розсудливі управління, адміністративні та бухгалтерські процедури і відповідні механізми внутрішнього контролю. Вони повинні відповідати фінансовим та нефінансовим ризикам, яким установа піддається, включаючи технічні і процедурні ризики, а також ризики, які пов'язані із співпрацею з будь-якими установами, що виконують операційну або інші допоміжні функції, що стосуються її підприємницької діяльності.

Стаття 8

Винятки

1. Держави-члени можуть дозволити своїм компетентним органам влади відмовитись від застосування деяких або усіх положень цієї Директиви і Директиви 2000/12/ЄС щодо установ-емітентів електронних грошей у випадках, коли:

(a) сукупна підприємницька діяльність установи типу, що відноситься до статті 1 (3) (a) цієї Директиви, створює сукупний розмір фінансових зобов'язань, що стосуються емітованих електронних грошей, які, як правило, не перевищують 5 млн. євро і ніколи не перевищують 6 млн. євро; або

(b) електронні гроші, випущені установою, приймаються як засіб платежу тільки дочірніми компаніями установи, яка виконує операційні або інші допоміжні функції, що відносяться до електронних грошей, випущених або розповсюджених цією установою, будь-яким материнським підприємством цієї установи або будь-якими іншими підрозділами такого материнського підприємства; або

(c) електронні гроші, випущені установою, приймаються як засіб платежу тільки обмеженою кількістю підприємств, які можна чітко визначити за: (i) їх розміщенням у тому самому приміщенні або в іншій обмеженій локалізованій зоні; або (ii) їх тісними фінансовими або діловими стосунками з установою-емітентом, такими як загальна маркетингова система або система збуту.

Основні договірні стосунки повинні передбачати, щоб на електронний пристрій зберігання, який знаходиться в розпорядженні власника з метою здійснення платежів, поширювався максимальний розмір зберігання не більше 150 євро.

2. Установа-емітент електронних грошей, для якої передбачений виняток згідно з пунктом 1, не повинна мати переваги від взаємно визнаних домовленостей, передбачених Директивою 2000/12/ЄС.

3. Держави-члени повинні вимагати, щоб усі установи-емітенти електронних грошей, стосовно яких робиться виняток щодо застосування цієї Директиви і Директиви 2000/12/ЄС, періодично звітували про свою діяльність, у тому числі про загальну суму фінансових зобов'язань, що стосуються електронних грошей.

Стаття 9

Відсутність зворотної сили

Установи-емітенти електронних грошей, які підпадають під дію цієї Директиви і які розпочали свою діяльність згідно з діючими положеннями законодавства у державі-члені, де знаходиться їх головний офіс, до дати набрання чинності положеннями, прийнятими для впровадження цієї Директиви або до дати, що зазначена в статті 10(1) (до тієї з них, яка настала раніше), повинні вважатися такими, які мають дозвіл на здійснення відповідної діяльності. Держави-члени повинні зобов'язати такі установи-емітенти електронних грошей надавати повний обсяг необхідної інформації компетентним органам влади для того, щоб дозволити їм оцінити протягом шести місяців від дати вступу в силу положень, прийнятих для впровадження цієї Директиви, чи відповідають ці установи вимогам цієї Директиви та які заходи треба вжити для того, щоб забезпечити відповідність, чи доцільним є відкликання дозволу. Якщо відповідність не забезпечується протягом шести місяців від дати, про яку йдеться у статті 10(1), ця установа-емітент електронних грошей не повинна отримувати перевагу від взаємного визнання після цієї дати.

Стаття 10

Застосування

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, правила та адміністративні положення необхідні для забезпечення відповідності цієї Директиви не пізніше 27 квітня 2002 року. Вони повинні відразу проінформувати про це Комісію.

Якщо держави-члени приймають ці положення, вони повинні включати посилання на цю Директиву або їх повинно супроводжувати таке посилання у разі їх офіційної публікації. Методи таких посилань повинні бути визначені Державами-членами.

2. Держави-члени повинні надавати Комісії тексти основних положень національного законодавства, які вони приймають у сфері, що охоплюється цією Директивою.

Стаття 11

Перегляд

Не пізніше 27 квітня 2005 року Комісія повинна надати звіт Європейському Парламенту і Раді про застосування цієї Директиви, зокрема про:

- заходи щодо захисту власників електронних грошей, включаючи можливу потребу введення схеми гарантування,

- вимоги до капіталу,

- винятки та

- можливу потребу заборони відсотків, що сплачуються на грошові кошти, отримані в обмін на електронні гроші, що супроводжується в разі необхідності відповідною пропозицією щодо їх перегляду.

Стаття 12

Набуття чинності

Ця Директива набуває чинності з дати її опублікування в Офіційному журналі Європейських Співтовариств.

Стаття 13

Ця Директива адресується державам-членам.

Прийнято в Брюсселі, 18 вересня 2000 року.

Від Європейського  Парламенту
 Голова
 Н. Фонтейн

Від Ради
 Президент
 Г. Ведрайн (H. Vedrine)

(1) OJ C 317, 15.10.1998, стор. 7

(2) OJ C 101, 12.04.1999, стор. 64

(3) OJ C 189, 06.07.1999, стор. 7

(4) Висновок Європейського Парламенту від 15 квітня 1999 року (OJ C 219, 30.07.1999, стор. 415) підтверджено 27 жовтня 1999 року, загальна позиція Ради від 29 листопада 1999 року (OJ C 26, 28.01.2000 стор. 1) і Рішення Європейського Парламенту від 11 квітня 2000 року (ще не опубліковано в Офіційному журналі). Рішення Ради від 16 червня 2000 року.

(5) Директива 2000/12/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 20 березня 2000 року стосовно відкриття та подальшого здійснення діяльності кредитних установ (OJ L 126, 26.05.2000, стор. 1). У Директиву внесені зміни Директивою 2000/28/ЄС (див. стор. 37 цього Офіційного журналу).

(6) Директива Ради 93/6/ЄЕС від 15 березня 1993 року ( 994_480 ) щодо адекватності капіталу інвестиційних компаній і кредитних установ (OJ L 141, 11.06.1993, стор.1). У Директиву внесені зміни Директивою 98/3 3/ЄС (OJ L 204, 21.7.1998, стор.29).

(7) Директива Ради 91/308/ЄЕС від 10 червня 1991 року про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання грошей (OJ L 166, 28.06.1991, стор. 77).

Офіційний Журнал N L 275, 27/10/2000 стор. 0039 - 0043

Неофіційний переклад директив Європейського Союзу здійснено працівниками сектора законодавчих ініціатив та адаптації законодавства України до законодавства ЄС юридичного департаменту Національного банку України.