Рекомендація N R(2000)2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини" (1)

ПРИЙНЯТО Комітетом міністрів на 694-му засіданні заступників міністрів від 19 січня 2000 року _______________ (1) Враховуючи, що у найближчому майбутньому, згідно з колишньою статтею 32 Конвенції, Комітет міністрів припинить виконання квазісудових функцій, а про рішення Комітету міністрів нічого не згадується, зрозуміло, що в разі прийняття рекомендації, коли певні справи ще перебувають у судовому провадженні, принципи цієї рекомендації на ці справи все одно поширюватимуться.

Комітет міністрів, згідно з умовами статті 15 (b) Статуту Ради Європи ( 994_001 ),

враховуючи, що Рада Європи має на меті досягти більшого єднання між її членами;

беручи до уваги Конвенцію про захист прав людини та основних свобод ( 995_004 ) (далі - Конвенція);

наголошуючи на тому, що, згідно зі статтею 46 Конвенції ( 995_004 ), Договірні Сторони взяли на себе зобов'язання виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) в будь-якій справі, сторонами якої вони є, і на тому, що Комітет міністрів здійснюватиме нагляд за виконанням цих рішень;

пам'ятаючи, що за певних обставин згадані вище зобов'язання включають вжиття інших заходів, окрім справедливої сатисфакції, яку присуджує Суд, згідно зі статтею 41 Конвенції ( 995_004 ), та/або загальних заходів, якими потерпілій стороні забезпечується, наскільки це можливо, відновлення попереднього правового становища, яке ця сторона мала до порушення Конвенції;

наголошуючи на тому, що компетентні органи держави-відповідача самі вирішують, які заходи, зважаючи на наявні в національній правовій системі засоби, є найбільш відповідними для досягнення restitutio in integrum;

пам'ятаючи про те, що практика Комітету міністрів у здійсненні нагляду за виконанням рішень Суду показує, що у виняткових випадках повторний розгляд справи або поновлення провадження є найбільш ефективним, якщо не єдиним засобом досягнення restitutio in integrum;

I. Звертається, виходячи з цих міркувань, до Договірних
Сторін з рекомендацією забезпечити на національному рівні
адекватні можливості досягнення, наскільки це можливо restitutio
in integrum.

II. Закликає Договірні Сторони, зокрема, до перегляду своїх
національних правових систем з метою забезпечення адекватних
можливостей повторного розгляду справи, включаючи поновлення
провадження, у випадках, коли Суд визнав порушення Конвенції
( 995_004 ), особливо:

i) коли потерпіла сторона і далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

ii) коли рішення Суду спонукає до висновку, що

a) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції ( 995_004 ) по суті,

         або 

b) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.