Приєднуйтесь.
Конвенція про допомогу по безробіттю у випадку втрати або аварії корабля N 8
Статус Конвенції див. ( 993_491 )
{ Конвенцію переглянуто Конвенцією ( 993_519 ) від 23.02.2006 }
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана у Генуї Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 15 червня 1920 року,
ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо контролю за статтями трудового договору, забезпечення спрощення працевлаштування моряків; застосування до моряків Конвенції ( 993_143 ) і Рекомендації ( 993_319 ), прийнятих у Вашингтоні в листопаді минулого року, щодо безробіття і страхування від безробіття, що є другим пунктом порядку денного Генуезького засідання Конференції, і
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цю Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією про допомогу по безробіттю (аварія корабля), 1920 року, і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці згідно з положеннями Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ):
1. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "моряк" охоплює осіб, що працюють на будь-якому судні, зайнятому в морському судноплавстві.
2. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "судно" охоплює всі кораблі та судна будь-якого роду, зайняті в морському судноплавстві, що є державною чи приватною власністю, за винятком військових кораблів.
1. У кожному випадку втрати або аварії будь-якого судна судновласник або особа, з якою моряк уклав контракт про службу на борту судна, виплачуватиме кожному морякові, який працював на ньому, допомогу по безробіттю, що є наслідком такої втрати або аварії.
2. Ця допомога виплачується за всі дні, протягом яких моряк залишається фактично безробітним, у тому самому розмірі, що й заробітна плата, обумовлена контрактом, але загальна сума допомоги згідно з цією Конвенцією для будь-якого моряка може бути обмежена двомісячною заробітною платою.
Моряки матимуть у своєму розпорядженні такі самі засоби для витребування такої допомоги, які вони мають для витребування заробітної плати, недоплаченої їм під час служби.
1. Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується застосовувати її положення до своїх колоній, протекторатів і володінь, які не мають повною мірою самоврядування:
a) крім тих, де через місцеві умови її положення незастосовні; або
b) з такими змінами, які можуть бути потрібні для пристосування її положень до місцевих умов.
2. Кожний член Організації повідомлятиме Міжнародне бюро праці про заходи, вжиті щодо кожної зі своїх колоній, кожного з протекторатів і володінь, які не мають повною мірою самоврядування.
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції згідно з положеннями Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ) надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
Як тільки документи про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці будуть зареєстровані Міжнародним бюро праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці.
Ця Конвенція набуває чинності від дати, коли Генеральний директор Міжнародного бюро праці розсилає таке повідомлення, і зв'язуватиме тільки тих членів Організації, чиї документи про ратифікацію зареєстровані в Міжнародному бюро праці. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації від дати реєстрації його документа про ратифікацію в Міжнародному бюро праці.
З урахуванням положень статті 7 кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, погоджується надати чинності її положенням не пізніше 1 липня 1922 року, і вжити таких заходів, які будуть потрібні для того, щоб зробити їх ефективними.
Член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду від дати, з якої Конвенція початково набула чинності, денонсувати її, надіславши акт про денонсацію Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації. Така денонсація не може набути чинності раніше ніж через 1 рік після дати її реєстрації у Міжнародному бюро праці.
Щонайменше 1 раз на 10 років Адміністративна рада Міжнародного бюро праці подаватиме Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішуватиме доцільність внесення до порядку денного Конференції питання про її перегляд або зміну.
Французький і англійський тексти цієї Конвенції мають однакову силу.
Дата набуття чинності: 16 березня 1923 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева
