Приєднуйтесь.
Конвенція про зайнятість жінок до та після пологів N 3
( Конвенція переглянута Конвенцією ( 993_122 ) від 28.06.1952 )
Статус Конвенції див. ( 993_462 )
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
скликана у Вашингтоні урядом Сполучених Штатів Америки 29 жовтня 1919 року,
ухваливши затвердити деякі пропозиції стосовно зайнятості жінок до і після пологів, зокрема питання допомоги по материнству, що є частиною третього пункту порядку денного Вашингтонського засідання Конференції, і
визначивши, що ці пропозиції повинні набути форми міжнародної конвенції,
ухвалює нижченаведену Конвенцію, яка може бути названа Конвенцією про охорону материнства 1919 року і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ):
1. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "промислове підприємство" охоплює, зокрема:
a) шахти, кар'єри та інші підприємства з видобутку корисних копалин;
b) підприємства, на яких предмети виробляються, змінюються, очищуються, ремонтуються, оздоблюються, проходять кінцеву стадію обробки та підготовки до продажу, руйнуються чи знищуються, або на яких матеріали трансформуються; серед них суднобудівні та підприємства з виробництва, трансформації і передачі електроенергії або рухової сили будь-якого виду;
c) підприємства з будівництва, реконструкції, утримання, ремонту, переробки чи демонтажу будь-яких будівель, залізничних колій, трамвайних ліній, портів, доків, пірсів, каналів, внутрішніх водних шляхів, доріг, тунелів, мостів, віадуків, каналізаційних систем, водостоків, колодязів, телеграфного й телефонного обладнання, електричного устаткування, газових служб, служб водопостачання чи інших служб з будівництва, а також роботи з підготовки до будівництва і закладання фундаменту, що передують будь-яким вищепереліченим роботам;
d) підприємства з перевезення пасажирів чи товарів автомобільними шляхами, залізницею, морськими чи внутрішніми водними шляхами, куди входить оброблення вантажів у доках, на пристанях, причалах або складах, але за винятком перенесення вручну.
2. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "торговельне підприємство" охоплює будь-яке підприємство, де предмети продаються або де проводяться комерційні операції.
3. Компетентні органи в кожній країні визначать лінію поділу між промисловістю, торгівлею та сільським господарством.
Відповідно до мети цієї Конвенції термін "жінка" означає будь-яку особу жіночої статі, незалежно від віку чи національності, що перебуває або не перебуває у шлюбі, а термін "дитина" означає будь-яку дитину законно чи незаконно народжену.
На будь-якому державному або приватному промисловому чи комерційному підприємстві або у будь-якому з його філіалів, окрім тих, на яких зайняті лише члени однієї родини, жінка:
a) не повинна працювати протягом наступних шести тижнів після пологів;
b) матиме право залишити роботу, якщо вона надасть медичну довідку, яка засвідчуватиме, що пологи в неї, ймовірно, настануть протягом найближчих шести тижнів;
c) отримуватиме за час відсутності на роботі відповідно до параграфів a) та b) допомогу, цілком достатню для утримання її та дитини у здоровому стані, яка виплачуватиметься з державних фондів або через систему страхування, її точний розмір визначатимуть компетентні органи кожної країни, а як додаткова допомога надаватиметься безплатний догляд лікаря або акушерки; помилка медичного працівника у визначенні попередньої дати пологів не зможе позбавити жінку такої допомоги, яка надаватиметься їй від дати, зазначеної в медичній довідці, до фактичної дати пологів;
d) у будь-якому разі, якщо вона годує дитину груддю, матиме для цього дві півгодинні перерви протягом робочого дня.
Якщо жінка відсутня на роботі згідно з пунктом a) чи b) статті 3 цієї Конвенції, або її відсутність триває довше через хворобу, зумовлену, як це засвідчує медична довідка вагітністю чи пологами, яка робить її непрацездатною, то доти, доки строк відсутності не перевищить максимального терміну, визначеного компетентним органом кожної країни, наказ про її звільнення, виданий роботодавцем під час її відсутності, або наказ про звільнення, настання чинності якого припадає на час її відсутності, вважається недійсним.
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції згідно з положеннями Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ) надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
1. Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується застосовувати її положення до своїх колоній, протекторатів і володінь, які не мають повного самоврядування:
a) крім тих, де через місцеві умови її положення незастосовні; або
b) з такими змінами, які можуть бути потрібні для пристосування її положень до місцевих умов.
2. Кожний член Організації повідомлятиме Міжнародне бюро праці про заходи, вжиті щодо кожної з їхніх колоній, кожного з протекторатів і володінь, які не мають повного самоврядування.
Як тільки документи про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці будуть зареєстровані Міжнародним бюро праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці.
Ця Конвенція набуває чинності від дати, коли Генеральний директор Міжнародного бюро праці розсилає таке повідомлення, і зв'язуватиме тільки тих членів Організації, чиї документи про ратифікацію зареєстровані в Міжнародному бюро праці. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації в день реєстрації його документа про ратифікацію в Міжнародному бюро праці.
Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, погоджується надати чинності її положенням не пізніше 1 липня 1922 року і вжити таких заходів, які будуть потрібні для того, щоб зробити їх ефективними.
Член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після десятирічного періоду від дати, з якої Конвенція початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації. Денонсація не може набути чинності раніше ніж через 1 рік після дати її реєстрації у Міжнародному бюро праці.
Щонайменше 1 раз на 10 років Адміністративна рада Міжнародного бюро праці подаватиме Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішуватиме, чи доцільно вносити до порядку денного Конференції питання про її перегляд або зміну.
Французький і англійський тексти цієї Конвенції мають однакову силу.
Дата набуття чинності: 13 червня 1921 року.
Конвенція була переглянута в 1952 році Конвенцією 103 ( 993_122 ).
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева
