Приєднуйтесь.
Конвенція про відшкодування шкоди у разі нещасних випадків на роботі у сільському господарстві N 12
( Конвенція переглянута Конвенцією ( 993_306 ) від 08.07.1964 )
Статус Конвенції див. ( 993_404 )
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 25 жовтня 1921 року на свою третю сесію,
постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно забезпечення відшкодування шкоди у разі нещасних випадків працівникам у сільському господарстві, що є частиною четвертого пункту порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції, ухвалює нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1921 року про відшкодування шкоди у разі нещасних випадків працівникам у сільському господарстві і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ):
Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується поширити на всіх осіб, які отримують заробітну плату в сільському господарстві, закони і постанови, що передбачають компенсацію працівникам за каліцтво внаслідок нещасного випадку, який стався через його роботу за наймом або під час неї.
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ).
1. Ця Конвенція набуває чинності відразу після реєстрації Генеральним директором документів про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці.
2. Вона зв'язує тільки тих членів Організації, чиї документи про ратифікацію зареєстровано в Міжнародному бюро праці.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації в день реєстрації його документа про ратифікацію в Міжнародному бюро праці.
Як тільки в Міжнародному бюро праці буде зареєстровано документи про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці. Він також сповіщає їх про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, отриманих ним згодом від інших членів Організації.
З урахуванням положень статті 3 кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, погоджується надати чинності положенням статті 1 не пізніше ніж 1 січня 1924 року і вжити заходів, потрібних для ефективного здійснення їх.
Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується застосувати її до своїх колоній, володінь, протекторатів відповідно до положень статті 35 Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ).
Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєсторованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію в Міжнародному бюро праці.
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.
Французький та англійський тексти цієї Конвенції мають однакову силу.
Дата набуття чинності: 26 лютого 1923 року
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева
