Рекомендація щодо інспекції умов праці та побуту моряків N 185

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 8 жовтня 1996 року на свою вісімдесят четверту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо перегляду Рекомендації 1926 року щодо інспекції праці моряків ( 993_103 ), що є першим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, яка б доповнювала Конвенцію 1996 року про інспекцію праці моряків ( 993_047 ),

ухвалює цього двадцять другого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот дев'яносто шостого року нижченаведену Рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1996 року щодо інспекції праці моряків.

I. Співпраця та координація

1. Центральний координуючий орган влади повинен вживати відповідних заходів з метою сприяння ефективній співпраці між державними установами та іншими організаціями, що займаються питаннями умов праці та побуту моряків.

2. Для забезпечення співпраці між інспекторами, судновласниками, моряками та їхніми відповідними організаціями і для підтримання на належному рівні або поліпшення умов праці та побуту моряків, центральний координуючий орган влади повинен консультуватись із представниками таких організацій через регулярні проміжки часу щодо найбільш ефективних засобів для досягнення цієї мети. Спосіб проведення таких консультацій повинен визначатися центральним координуючим органом після консультацій з організаціями судновласників та моряків.

II. Організація інспектування

3. Центральний координуючий орган влади та будь-яка інша служба або орган, повністю чи частково зв'язані з інспектуванням умов праці та побуту моряків, повинні мати ресурси, необхідні для виконання ними своїх функцій.

4. Кількість інспекторів повинна бути достатньою для забезпечення ефективного виконання ними своїх обов'язків і повинна визначатися з урахуванням такого:

a) важливості обов'язків, які покладаються на інспекторів, зокрема кількості, характеру та розміру суден, що підлягають інспекції, та кількості й складності законодавчих положень, яких треба дотримуватися;

b) матеріальних засобів, наданих у розпорядження інспекторів;

c) практичних умов, у яких має проводитись інспектування, для того щоб воно було ефективним.

5. Система інспектування умов праці та побуту моряків повинна дозволяти інспекторам:

a) попереджувати центральний координуючий орган влади про наявність будь-яких недоліків чи зловживань, які не охоплюються існуючими законодавчими положеннями, та подавати йому на розгляд пропозиції щодо вдосконалення законів і правил;

b) відвідувати судно та вільно входити до відповідних приміщень без попереднього повідомлення у будь-який час дня або ночі.

6. Центральний координуючий орган влади повинен:

a) встановлювати прості процедури, які дають йому змогу конфіденційно одержувати інформацію щодо можливих порушень законодавчих положень, що надходить безпосередньо від моряків чи їхніх представників, і які дають інспекторам змогу швидко розслідувати такі справи;

b) надавати можливість капітанам, членам команди чи представникам від моряків вимагати проведення інспекції тоді, коли вони вважають це необхідним;

c) надавати судновласникам, морякам та заінтересованим організаціям технічну інформацію та консультації щодо найбільш ефективних засобів дотримання законодавчих положень та поліпшення умов праці й побуту моряків.

III. Статус, обов'язки та повноваження інспекторів

7. 1) Із врахуванням усіх умов щодо працевлаштування на державну службу, які можуть бути передбачені національним законом чи правилами, інспектори повинні мати кваліфікацію і відповідну підготовку для виконання своїх службових обов'язків, а також по можливості мати морську освіту чи досвід роботи в якості моряка. Вони також повинні мати відповідні знання умов праці та побуту моряків і володіти англійською мовою.

2) Способи перевірки таких кваліфікацій повинні визначатися центральним координуючим органом влади.

8. Слід вживати заходів для забезпечення інспекторів у процесі їхньої роботи подальшою професійною підготовкою.

9. Кожний член Організації повинен вживати необхідних заходів, для того щоб у разі необхідності технічні експерти та спеціалісти належної кваліфікації могли бути залучені для допомоги в роботі інспекторів.

10. На інспекторів не повинні покладатися обов'язки, які можуть через свою кількість або характер завадити проведенню ефективного інспектування або будь-яким чином завдати шкоди їхньому авторитетові та неупередженості в їхніх стосунках із судновласниками, моряками або іншими заінтересованими сторонами.

11. Усі інспектори повинні бути забезпечені зручно розташованими приміщеннями, обладнанням та транспортними засобами, необхідними для ефективного виконання ними своїх обов'язків.

12. Інспектори, які одержали відповідні мандати, повинні бути уповноважені:

a) опитувати капітана, моряка чи іншу особу, включаючи судновласника або представника судновласника, з будь-якої справи щодо застосування законодавчих положень, в присутності свідка, якого може запросити ця особа;

b) вимагати надання всіляких записів, вахтових журналів, суднових реєстрів, сертифікатів та інших документів або інформаційних джерел, які безпосередньо стосуються питань інспектування, для перевірки їхньої відповідності законодавчим положенням;

c) вимагати вивішування об'яв, як це передбачено законодавчими положеннями;

d) брати або вилучати в цілях аналізу зразки виробів, вантажу, питної води, їжі, а також матеріалів і речовин, які використовуються.

2) Судновласник чи представник судновласника, а де необхідно - моряки повинні бути поставлені до відома про те, що зразки вилучаються чи беруться відповідно до d) параграфа, або повинні бути присутніми під час знімання чи вилучення такого зразка. Кількість зразків повинна реєструватись інспектором належним чином.

13. Починаючи проведення суднової інспекції, інспектори повинні сповіщати про свою присутність капітана чи іншу відповідальну особу, а у деяких випадках моряків чи їхніх представників.

14. Центральний координуючий орган влади повинен інформуватися про будь-які професійні травми чи хвороби моряків у таких випадках і в такій формі, які можуть передбачатися національним законом або правилами.

15. Інспектори повинні:

a) знати, що їм заборонено мати яку б то не було пряму чи непряму фінансову заінтересованість в інспектуванні;

b) не розголошувати під загрозою покарання чи відповідних штрафних санкцій, навіть після завершення своєї служби, комерційні таємниці або будь-яку іншу інформацію секретного чи особистого характеру, яка може стати їм відомою в процесі виконання їхніх обов'язків;

c) розглядати як конфіденційне джерело будь-яку скаргу, в якій вказується про недолік або загрозу щодо умов життя та праці моряків або про порушення законодавчих положень, та не доводити до відома судновласника, його представника чи компанії, яка використовує судно, що інспектування було проведено внаслідок подання такої скарги;

d) мати право, здійснюючи інспектування, чинити на свій розсуд щодо негайного доведення до відома судновласника, компанії, яка використовує судно, чи капітана судна інформації про чинники, які можуть впливати на здоров'я та безпеку осіб, що перебувають на борту судна.

IV. Доповіді

16. Щорічна доповідь, яку публікує центральний координуючий орган влади згідно з параграфом 2 статті 8 Конвенції ( 993_047 ) повинна містити:

a) перелік діючих законів і правил, які стосуються умов праці та життя моряків, а також всі поправки до нього, які набули чинності протягом року;

b) елементи організації системи інспектування, про яку вказано в статті 2 Конвенції ( 993_047 );

c) статистичні дані про кількість суден чи приміщень, що підлягають інспектуванню, та суден і приміщень, які вже проінспектовано;

d) статистичні дані про моряків, на яких поширюється дія законів і правил, вказаних в a) цього параграфа;

e) статистичні дані та інформацію про порушення законодавства, накладені штрафні санкції та випадки примусової затримки суден;

f) статистичні дані про виробничий травматизм та професійні захворювання серед моряків.

17. Доповіді, про які зазначається в статті 9 Конвенції ( 993_047 ), складаються в такій формі і розглядають такі питання, як це може передбачатися центральним координуючим органом влади.