Рекомендація щодо адміністрації праці: роль, функції та організація N 158

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 7 червня 1978 року на свою шістдесят четверту сесію,

зазначаючи положення існуючих міжнародних конвенцій та рекомендацій в галузі праці, а саме Конвенції 1947 року про інспекцію праці ( 993_036 ), Конвенції 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві ( 993_114 ), Конвенції 1948 року про організацію служби зайнятості ( 993_224 ), які передбачають здійснення деяких конкретних видів діяльності у галузі адміністрації праці,

вважаючи бажаним прийняти акти, котрі встановлюють керівні принципи стосовно всієї системи адміністрації праці,

нагадуючи про положення Конвенції 1964 року про політику в галузі зайнятості ( 993_062 ) та Конвенції 1975 року про розвиток людських ресурсів ( 993_057 ); нагадуючи також про мету створення повної зайнятості, що винагороджується належним чином, та підтверджуючи потребу того, щоб програми адміністрації праці були спрямовані на досягнення цієї мети і на здійснення цілей зазначених Конвенцій,

визнаючи потребу повного дотримання автономії організацій роботодавців і працівників, нагадуючи в цьому відношенні про положення існуючих міжнародних конвенцій та рекомендацій у галузі праці, які гарантують право на об'єднання, організацію та ведення колективних переговорів, і, зокрема, про Конвенцію 1948 року про свободу асоціації та захист права на організацію ( 993_125 ) та про Конвенцію 1949 року про право на організацію та ведення колективних переговорів ( 993_004 ), котрі забороняють будь-яке втручання державних органів влади, яке обмежувало б ці права або перешкоджало б законному здійсненню їх, та вважаючи, що організації роботодавців і працівників відіграють головну роль у здійсненні цілей економічного, соціального та культурного прогресу,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо адміністрації праці: роль, функції та організація, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, що доповнює Конвенцію 1978 року про адміністрацію праці ( 993_024 ),

ухвалює цього двадцять шостого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят восьмого року нижченаведену рекомендацію, яка називатиметься Рекомендацією 1978 року щодо адміністрації праці:

I. Загальні положення

1. У цілях цієї Рекомендації:

a) термін "адміністрація праці" означає діяльність державного управління в галузі національної трудової політики;

b) термін "система адміністрації праці" охоплює всі органи державного-управління, які відповідають за адміністрацію праці та (або) займаються цими питаннями, - незалежно від того, чи це міністерські управління чи державні установи, включаючи напівдержавні та регіональні чи місцеві установи або будь-яку іншу форму децентралізованої адміністрації, - а також будь-яку організаційну структуру, створену для координації діяльності таких органів і проведення консультацій з роботодавцями та їхніми організаціями і участі в діяльності цих органів.

2. Будь-який член Організації може, відповідно до національного законодавства чи правил або національної практики, передавати або доручати певну сферу діяльності в галузі адміністрації праці неурядовим організаціям, а саме організаціям роботодавців і працівників, або, в разі потреби, представникам роботодавців і працівників.

3. Будь-який член Організації може розглядати окремі області своєї національної трудової політики як питання, які відповідно до національного законодавства чи правил або національної практики регулюються шляхом прямих переговорів між організаціями роботодавців і працівників.

4. Будь-який член Організації повинен методом, що відповідає національним умовам, забезпечувати організацію та ефективне функціонування на своїй території системи адміністрації праці, функції та обов'язки якої скоординовані належним чином.

II. Функції національної системи адміністрації праці

Трудові стандарти

5. 1) Компетентні органи в системі адміністрації праці, консультуючись з організаціями роботодавців і працівників, і методом і відповідно до умов, встановлених національним законодавством або правилами чи національною практикою, повинні брати активну участь у підготовці, розробленні, прийнятті, застосуванні та перегляді трудових стандартів, у тому числі відповідних законів і положень.

2) Вони повинні надавати послуги організаціям роботодавців і працівників, якщо це відповідає національному законодавству чи правилам або національній практиці, з метою сприяння регулюванню умов зайнятості за допомогою колективних переговорів.

6. Система адміністрації праці має охоплювати систему інспекції праці.

Трудові відносини

7. Компетентні органи в системі адміністрації праці повинні брати участь у визначенні та застосуванні таких засобів, які можуть бути потрібними для забезпечення вільного здійснення роботодавцями і працівниками права на об'єднання.

8. 1) Мають розроблятися програми адміністрації праці, спрямовані на допомогу, встановлення та збереження трудових відносин, які сприяють поступовому поліпшенню умов праці й трудового життя та у яких визнається право на організацію та ведення колективних переговорів.

2) Компетентні органи в системі адміністрації праці повинні сприяти поліпшенню трудових відносин шляхом створення або посилення консультативних служб для підприємств, організацій роботодавців і працівників, котрим потрібні такі послуги, відповідно до програм, розроблених на основі консультацій з цими організаціями.

9. Компетентні органи в системі адміністрації праці повинні сприяти повному розвиткові та використанню механізму добровільних переговорів.

10. Компетентні органи в системі адміністрації праці повинні мати можливість, у разі виникнення колективних спорів, надавати за погодженістю з зацікавленими організаціями роботодавців і працівників послуги в сфері посередництва та примирення, які відповідають національним умовам.

Зайнятість

11. 1) Компетентні органи у системі адміністрації праці мають відповідати за підготовку, проведення, координацію, перевірку та перегляд національної політики в галузі зайнятості або брати участь у кожному зі згаданих видів діяльності.

2) Центральний орган системи адміністрації праці, визначений відповідно до національного законодавства чи правил або національної практики, має бути тісно пов'язаний з проведенням відповідних адміністративних заходів щодо координації діяльності різних органів влади і органів, що займаються певними аспектами політики в галузі зайнятості, або він повинен нести відповідальність за їх проведення.

12. Компетентні органи в системі адміністрації праці повинні координувати служби зайнятості, програми створення і сприяння зайнятості, програми професійної орієнтації та професійної підготовки і системи виплат допомоги по безробіттю або брати участь у такій координації; вони повинні координувати ці різні служби, програми та системи зі здійсненням заходів, що стосуються загальної політики в сфері зайнятості, або брати участь у такій координації.

13. Компетентні органи в системі адміністрації праці мають нести відповідальність за розроблення або сприяння розробленню методів і процедур для забезпечення консультацій організацій роботодавців і працівників або, у разі потреби, представників роботодавців і працівників, стосовно питань політики в галузі зайнятості, а також за сприяння їхньому співробітництву у здійсненні такої політики.

14. 1) Компетентні органи в системі адміністрації праці повинні відповідати за питання планування робочої сили або, якщо це неможливо, повинні брати участь у діяльності органів, які займаються плануванням робочої сили, як за допомогою офіційного представництва, так і надання технічної інформації та порад.

2) Вони повинні брати участь у координації та інтеграції планів робочої сили з економічними планами.

3) Вони повинні підтримувати спільні дії роботодавців і працівників стосовно як короткострокової, так і довгострокової політики зайнятості за сприяння, у разі потреби, державних органів влади.

15. Система адміністрації праці повинна охоплювати безплатні державні служби зайнятості та забезпечувати ефективну роботу таких служб.

16. Компетентні органи в системі адміністрації праці повинні, якщо це передбачається національним законодавством та правилами або національною практикою, нести чи розділяти відповідальність за управління державними фондами, які виділяються для таких цілей, як протидія неповній зайнятості та безробіттю, регулювання регіонального розподілу робочої сили або сприяння та підтримка зайнятості окремих категорій працівників, включаючи проекти зайнятості для осіб з обмеженою працездатністю.

17. Компетентні органи в системі адміністрації праці повинні брати участь у розробленні всебічної та узгодженої політики і програм розвитку людських ресурсів, включаючи професійну орієнтацію та професійну підготовку, методом та відповідно до умов, встановлених національним законодавством чи правилами або національною практикою.

Дослідження з питань праці

18. Для досягнення своїх соціальних цілей система адміністрації праці повинна як одну зі своїх важливих функцій проводити дослідження, а також заохочувати проведення досліджень іншими.

III. Організація національної системи адміністрації праці

Координація

19. Міністерство праці або інший подібний орган, визначений національним законодавством чи правилами або національною практикою, повинен вживати чи ініціювати заходи, які забезпечують відповідне представництво системи адміністрації праці в адміністративних і консультативних органах, котрі займаються збором інформації, розглядом точок зору, підготовкою та прийняттям рішень, а також розробленням практичних заходів стосовно соціальної та економічної політики.

20. 1) Кожний головний орган адміністрації праці, компетентний у питаннях, зазначених у параграфах 5-18, повинен надавати періодичну інформацію або звіти стосовно своєї діяльності міністерству праці або іншому подібному органові, зазначеному в параграфі 19, а також організаціям роботодавців і працівників.

2) Така інформація або звіти повинні мати технічний характер, містити відповідні статистичні дані та вказувати на проблеми, що з'явилися у процесі діяльності, та, якщо можливо, на досягнуті результати таким чином, щоб мати змогу оцінювати поточні тенденції та майбутній розвиток у галузях, які є найбільш цікавими для системи адміністрації праці.

3) Система адміністрації праці повинна оцінювати, публікувати та поширювати таку інформацію з питань праці, яка представляє загальний інтерес, котру вона може отримати в результаті своєї діяльності.

4) Члени Організації, консультуючись з Міжнародним бюро праці, повинні прагнути сприяти створенню відповідних моделей для публікацій такої інформації з метою поліпшення її міжнародної уніфікації.

21. Структури національної системи адміністрації праці повинні постійно переглядатися за консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників.

Ресурси та персонал

22. 1) Слід вживати відповідних заходів для надання системі адміністрації праці потрібних фінансових ресурсів і достатньої чисельності співробітників, які мають відповідну кваліфікацію, щоб сприяти її ефективній діяльності.

2) У зв'язку з цим слід належним чином враховувати:

a) значущість обов'язків, які мають бути виконані;

b) матеріальні засоби, що перебувають у розпорядженні персоналу;

c) практичні умови, в яких повинні здійснюватися різні функції для отримання бажаних результатів.

23. 1) Персонал системи адміністрації праці повинен отримувати початкову та подальшу професійну підготовку на рівнях, які відповідають їхній роботі; слід вживати постійних заходів, які забезпечують отримання персоналом такої підготовки протягом усієї трудової діяльності.

2) Співробітники, які працюють у спеціалізованих службах, повинні мати спеціальну кваліфікацію, потрібну для таких служб, яка засвідчується способом, визначеним відповідним органом.

24. Слід розглянути питання про доповнення національних програм і засобів для професійної підготовки, передбаченої у параграфі 23, міжнародним співробітництвом у вигляді обміну досвідом та інформацією, а також у вигляді спільних програм і засобів у галузі початкової та подальшої професійної підготовки, зокрема на регіональному рівні.

Внутрішня структура

25. 1) Система адміністрації праці повинна звичайно охоплювати спеціалізовані підрозділи, котрі займаються кожною з основних програм адміністрації праці, управління якими покладене на неї національним законодавством або правилами.

2) Наприклад, можуть бути створені підрозділи з таких питань, як розроблення стандартів стосовно умов праці та зайнятості; інспекція праці; трудові відносини; зайнятість, планування робочої сили та розвиток людських ресурсів; міжнародні зв'язки в галузі праці; якщо потрібно, соціальне забезпечення, законодавство щодо мінімальної заробітної плати та питання, що стосуються особливих категорій працівників.

Польові служби

26. 1) Повинні вживатися відповідні заходи для ефективної організації та діяльності польових служб системи адміністрації праці.

2) Зокрема, ці заходи повинні:

a) забезпечувати, щоб місце розташування польових служб відповідало потребам різних регіонів, при цьому повинні проводитися консультації з цього питання із зацікавленими представниками організацій роботодавців і працівників;

b) забезпечувати польові служби потрібним персоналом, обладнанням і транспортними засобами для ефективного виконання ними своїх обов'язків;

c) забезпечувати отримання польовими службами достатніх та чітких інструкцій з метою уникнення можливості різного тлумачення законів і постанов у різних регіонах.