Рекомендація щодо ролі кооперативів у економічному та соціальному розвитку країн, що розвиваються N 127

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 1 червня 1966 року на свою п'ятдесяту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо ролі кооперативів у економічному та соціальному розвитку країн, що розвиваються, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації,

ухвалює цього двадцять першого дня червня місяця тисяча дев'ятсот шістдесят шостого року нижченаведену Рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1966 року щодо кооперативів у країнах, що розвиваються:

I. Сфера застосування

1. Ця Рекомендація застосовується до всіх видів кооперативів, включаючи споживчі кооперативи, кооперативи з меліорації земель, сільськогосподарські виробничі та переробні кооперативи, сільські постачальницькі кооперативи, сільськогосподарські збутові кооперативи, риболовецькі кооперативи, кооперативи обслуговування, кооперативи кустарів, промислові кооперативи, кооперативи робочої сили, ощадні кооперативи, кооперативи взаємного кредиту та кооперативні банки, житлові кооперативи, транспортні кооперативи, страхові кооперативи та кооперативи санітарного обслуговування.

II. Цілі політики в галузі кооперації

2. Створення та розвиток кооперативів повинні розглядатися як важливий засіб економічного, соціального та культурного розвитку, а також прогресу людини в країнах, що розвиваються.

3. Зокрема, кооперативи повинні створюватися та розвиватися як засіб:

a) покращання економічного, соціального та культурного становища осіб із обмеженими ресурсами та можливостями, а також заохочення їхньої ініціативи;

b) збільшення особистих та національних капітальних ресурсів шляхом заохочення збережень, скасування лихварства та розумного використання кредитів;

c) впровадження в економіку значною мірою демократичного контролю за господарчою діяльністю та справедливого розподілу додаткового продукту;

d) підвищення національного прибутку від експорту та збільшення зайнятості шляхом більш повного використання ресурсів, наприклад, шляхом здійснення програм аграрної реформи або заселення земель з метою забезпечення продуктивного використання нових площ та шляхом розвитку здебільшого розсіяних по всій території повністю сучасних галузей промисловості для переробки місцевої сировини;

e) покращання соціальних умов та розширення соціального обслуговування в такій галузі, як житла, а також у певних випадках у галузі охорони здоров'я, освіти та засобів зв'язку;

f) як засіб, що допомагає підвищити загальний рівень та технічні знання своїх членів.

4. Уряди країн, що розвиваються, повинні розробляти і здійснювати політику, згідно з якою кооперативи могли б отримувати допомогу та сприяння економічного, фінансового, технічного, законодавчого та іншого характеру без впливу на їхню незалежність.

5. 1) При розробці такої політики необхідно враховувати економічні та соціальні умови у країні, наявні ресурси і ту роль, яку кооперативи можуть відіграти в розвитку відповідної країни.

2) Ця політика повинна стати складовою частиною планів розвитку настільки, наскільки це поєднується із основними особливостями кооперативів.

6. Така політика повинна періодично переглядатися і пристосовуватися до змін соціальних та економічних потреб та до технічного прогресу.

7. Існуючі кооперативи повинні залучатися до розробки і, по можливості, до здійснення такої політики.

8. Кооперативний рух повинен заохочуватися до співпраці в справі формулювання і, в окремих випадках, виконання політики з організаціями, які мають такі самі цілі.

9. 1) Зацікавлені уряди повинні залучати кооперативи на тій самій підставі, що й інші підприємства, до складання національних економічних планів та інших загальних економічних заходів у крайньому випадку тоді, коли такі плани та заходи можуть мати вплив на їхню діяльність. Кооперативи повинні також залучатися до виконання цих планів та заходів, наскільки це збігається з їхніми основними характеристиками.

2) Для цілей, передбачених в параграфі 7 та в пункті 1) параграфа 9 цієї Рекомендації, кооперативи мають право представляти товариства, які належать до їхнього складу, на місцевому, обласному та національному рівнях.

III. Методи здійснення політики в галузі кооперації

A. Законодавство

10. Слід вжити всіх належних заходів, включаючи консультації з існуючими кооперативами, з метою:

a) виявлення та усунення положень національного законодавства, наприклад, відносно оподаткування, надання дозволів та квот, які можуть призвести до несправедливого обмеження розвитку кооперативів через свій дискримінаційний характер, або тому, що вони не враховують ні самої природи кооперативів, ні специфічних правил, які регулюють їхню діяльність;

b) уникнення включення таких положень до законодавства в майбутньому;

c) пристосування фіскального законодавства до специфічних умов кооперативів.

11. Повинно існувати законодавство, яке спеціально стосується створення та діяльності кооперативів та передбачає захист їхніх прав щодо функціонування принаймні на рівних умовах з іншими формами підприємств. Це законодавство повинно переважно застосовуватися до всіх видів кооперативів.

12. 1) Таке законодавство повинно містити принаймні:

a) визначення та опис кооперативу із зазначенням його основних характеристик, а саме: що він є асоціацією людей, які добровільно об'єднались для досягнення спільних цілей за допомогою створення демократично контрольованої організації, які роблять рівний внесок у створення необхідного капіталу та розділяють справедливу частину ризику та вигід підприємства, в діяльності якого беруть активну участь всі члени.

b) опис цілей кооперативу та процедури його створення, реєстрації, зміни його статуту та його розпуску;

c) умови вступу, такі як максимальний розмір пайового внеску та, у певних випадках, розмір вступного внеску та розстрочка для внесення повного пайового внеску, а також права та обов'язки членів, визначені в статутах кооперативів;

d) методи керівництва, управління та внутрішньої перевірки звітності кооперативів, а також порядок створення та роботи компетентних органів кооперативів;

e) охорона імені "кооператив";

f) механізм проведення сторонньої ревізії та керівництва кооперативами та для застосування законодавства.

2) Процедури, передбачені таким законодавством, особливо процедури реєстрації, повинні бути, по можливості, простішими, щоб не перешкоджати створенню та розвитку кооперативів.

13. Законодавство щодо кооперативів повинно забезпечити їм право створювати федерації кооперативних організацій.

В. Освіта та навчання

14. Слід вживати заходів з метою більшого поширення серед населення країн, що розвиваються, знань відносно принципів, методів, можливостей та меж застосування кооперативів.

15. З цією метою належне навчання слід проводити не лише в кооперативних школах та коледжах і інших спеціалізованих учбових центрах, а й у таких учбових закладах, як:

a) університети та інші учбові заклади;

b) педагогічні училища;

c) сільськогосподарські школи, інші професійні учбові заклади та центри робочої освіти;

d) середні школи

e) початкові школи.

16. 1) 3 метою сприяння отриманню практичного досвіду відносно принципів та методів кооперації слід заохочувати створення та діяльність шкільних та студентських кооперативів у школах та коледжах.

2) Таким самим чином повинні заохочуватися та отримувати допомогу у виконанні планів розвитку кооперативів організації трудящих та асоціації кустарів.

17. Слід вжити заходів перш за все на місцевому рівні, які дають змогу дорослому населенню ознайомитися з принципами, методами та можливостями кооперативів.

18. Необхідно повністю використовувати такі засоби навчання, як посібники, лекції, семінари, учбові та дискусійні групи, поїздки інструкторів, відвідування з відповідними роз'ясненнями кооперативних підприємств, пресу, кіно, радіо, телебачення та всі інші засоби масового зв'язку. Все це повинно пристосовуватися до конкретних умов кожної країни.

19. 1) Слід передбачити як відповідне технічне обладнання, так і навчання в галузі принципів та методів кооперації осіб, які стануть посадовими особами та службовцями кооперативів, а також їхніми консультантами та пропагандистами, а у деяких випадках і осіб, які вже виконують ці функції.

2) Коли існуючих засобів недостатньо, слід створювати спеціалізовані училища або школи для того, щоб таке навчання проводилось на учбовому матеріалі, що відповідає потребам країни, інструкторами-спеціалістами або керівниками кооперативного руху; якщо такі спеціалізовані учбові заклади не можуть бути створені, то слід передбачити спеціальні курси навчання в галузі кооперації або на заочній основі, або, наприклад, в училищах, які здійснюють підготовку працівників у галузі рахівництва, адміністрації або торгівлі.

3) Використання спеціальних програм практичного навчання повинно бути одним із засобів освіти і основної та подальшої підготовки членів кооперативів; ці програми повинні враховувати місцеві культурні умови та необхідність розповсюдження грамоти та знань, елементарної арифметики.

C. Допомога кооперативам

Фінансова допомога

20. 1) У разі необхідності, кооперативам, які починають свою діяльність, або кооперативам, розвитку та перебудові яких перешкоджають фінансові труднощі, повинна надаватися фінансова допомога зі сторони.

2) Ця допомога не повинна покладати ніяких обов'язків, які суперечать їхній незалежності або інтересам, і повинна бути розрахована на те, щоб не замінювати, а сприяти ініціативі та зусиллям самих членів кооперативу.

21. 1) Така допомога може мати форму позичок або кредитних гарантій.

2) Субсидії та часткове чи повне звільнення від податків, зокрема, можуть бути надані для фінансування:

a) ведення пропагандистських заохочувальних та просвітницьких компаній;

b) точно визначених завдань в інтересах суспільства.

22. Якщо така допомога не може бути надана кооперативним рухом, то вона повинна бути надана урядом або іншими державними органами, але у разі необхідності вона також може бути надана приватними закладами. З метою уникнення дублювання та розпорошення ресурсів така допомога повинна координуватися.

23. 1) Субсидії та часткове чи повне звільнення від податків повинні здійснюватися на умовах, які визначені національним законодавством і стосуються, зокрема, використання й розміру допомоги; умови позик та кредитних гарантій можуть встановлюватися в кожному випадку.

2) Компетентний орган влади повинен забезпечити контроль за використанням фінансової допомоги, а у разі надання позики - нагляд за її сплатою.

24. 1) Фінансова допомога кооперативам із державних або напівдержавних фондів повинна надаватися через національний кооперативний банк або, у разі його відсутності, через іншу центральну кооперативну установу, яка може взяти на себе відповідальність за використання цієї фінансової допомоги і, у певних випадках, за її відшкодовування; до створення таких установ фінансова допомога може надаватися безпосередньо окремим кооперативам.

2) З урахуванням положень пункту 2) параграфа 20 цієї Рекомендації фінансова допомога з приватних джерел може надаватися безпосередньо окремим кооперативам.

Адміністративна допомога

25. Незважаючи на суттєве значення того, що відповідальність за керівництво та управління кооперативами з самого початку покладалося на їх членів та на осіб, які були обрані для цієї мети, компетентний орган влади повинен у відповідних випадках і лише тільки в початковий період:

a) надавати допомогу кооперативам у наборі та оплаті кваліфікованого персоналу;

b) надавати в розпорядження кооперативів послуги компетентних осіб для орієнтування та порад.

26. 1) Як загальне правило, кооперативи повинні мати можливість отримувати орієнтування та поради за умови збереження їхньої автономії та відповідальності їхніх членів, органів та персоналу з усіх питань, що стосуються керівництва та управління кооперативами, а також з технічних питань.

2) Таке орієнтування та поради повинні надаватися переважно федерацією кооперативів або компетентним органом влади.

D. Контроль та відповідальність за провадження

27. 1) Кооперативи повинні підлягати контролю, який гарантує проведення ними їхньої діяльності відповідно до завдань, для яких вони були створені, і згідно із законом.

2) Бажано, щоб контроль здійснювався федерацією кооперативів або компетентним органом влади.

28. Фінансова звітність кооперативів, які входять до федерації кооперативних організацій, повинна перевірятися цією федерацією; до створення такої федерації або коли федерація не може забезпечити такі послуги, це завдання повинні виконувати компетентний орган влади або відповідний незалежний орган.

29. Заходи, передбачені в параграфах 27 та 28 цієї Рекомендації, повинні плануватися та виконуватися таким чином, щоб:

a) забезпечувати якісне керівництво та управління кооперативом;

b) захищати інтереси третіх осіб;

c) забезпечувати можливість закінчення освіти та підготовки керівних працівників та службовців кооперативів шляхом практики та критичного вивчення допущених помилок.

30. 1) Діяльність щодо пропаганди кооперативів, забезпечення освіти в галузі кооперації та навчання керівників і службовців кооперативів, а також надання допомоги з організаційних питань та з питань діяльності кооперативів повинні в цілях однаковості проводитися переважно одним центральним органом.

2) Ці функції повинні переважно виконуватися федеративним кооперативним органом; до створення такого органу ці функції повинен виконувати компетентний орган влади або, у разі відсутності такого органу, відповідні інші органи, призначені для цієї мети.

31. 1) Функції, передбачені в параграфі 30 цієї Рекомендації, повинні, по можливості, виконуватись особами, які працюють для цього повний робочий час.

2) Такі особи повинні мати спеціальну підготовку для виконання цих функцій; вони повинні отримувати таку підготовку в спеціалізованих учбових закладах або, коли це можливо, пройти спеціальний курс навчання у школах або в училищах, передбачених у параграфі 19 цієї Рекомендації.

32. Компетентний орган влади повинен збирати та публікувати в крайньому випадку один раз на рік доповідь та статистичні дані щодо діяльності та розвитку кооперативів у національній економіці.

33. Якщо послуги федерації кооперативів або інших відповідних закладів не задовольняють певним чином потреб науково-дослідної роботи, обміну досвідом та видання публікацій, то повинні бути створені, якщо це можливо, спеціальні заклади загальнонаціонального або міжрегіонального характеру.

IV. Міжнародна співпраця

34. 1) Члени організації повинні в максимально можливому ступені співпрацювати між собою з метою надання допомоги та сприяння кооперативам країн, що розвиваються.

2) Така співпраця повинна встановлюватися:

a) між країнами, що розвиваються;

b) між країнами конкретного регіону, особливо в межах регіональних організацій, де такі існують;

c) між країнами, в яких давно виник кооперативний рух, та країнами, що розвиваються.

3) Коли це доцільно, допомога національних кооперативних організацій повинна використовуватися для такої співпраці, а також повинні використовуватися, особливо з метою координації міжнародних зусиль, міжнародні кооперативні організації та інші зацікавлені міжнародні органи.

4) Співпраця повинна охоплювати такі заходи, як:

a) розширення технічної допомоги кооперативному руху країн, що розвиваються, коли це можливо, у формі координованих програм, у яких беруть участь різні установи, як міжурядові, так і неурядові;

b) підготовка та забезпечення інформаційним матеріалом, посібниками, наочно-слуховими посібниками та іншими аналогічними матеріалами з метою сприяння розробці кооперативного законодавства, освіти в галузі кооперації та підготовки керівних робітників і кваліфікованого персоналу для кооперативів;

c) обмін кваліфікованим персоналом;

d) надання стипендій;

e) організація міжнародних семінарів та зустрічей;

f) обмін товарами та послугами між кооперативами;

g) ведення систематичної дослідної роботи з питань структури методів роботи та проблем кооперативного руху в країнах, що розвиваються.

V. Спеціальні положення відносно ролі кооперативів у вирішенні специфічних проблем

35. Слід визнати, що кооперативи можуть за певних умов відігравати особливу роль у вирішенні специфічних проблем країн, що розвиваються.

36. Міркування, які ілюструють корисність різних форм кооперативів у справі успішного здійснення аграрної реформи та підвищення рівня життя осіб, які отримують вигоду від аграрної реформи, викладені в додатку до цієї Рекомендації.

1. Зважаючи на важливість кооперативів як засобу посилення загального економічного та соціального прогресу та безпосереднього залучення сільського населення до процесу розвитку, а також завдяки своїй освітній та культурній цінності, кооперативи повинні розглядатися як такі, що відіграють життєво важливу роль у програмах аграрної реформи.

2. Кооперативи повинні використовуватися як засіб оцінки проблем та інтересів сільського населення у плануванні та підготовці заходів з питань аграрної реформи. Вони також повинні бути каналом для розповсюдження серед сільськогосподарського населення інформації та сприяти розумінню цілей, принципів і методів таких реформ.

3. Особливу увагу слід приділяти розвитку підходящих форм кооперативів, які відповідають різним системам аграрної реформи. Вони повинні давати можливість землеробам ефективно та продуктивно експлуатувати свої ділянки та давати змогу членам кооперативів виявляти можливо більшу ініціативу та участь у справах.

4. Там, де це доцільно, слід заохочувати підходящі добровільні форми кооперативного використання землі. Ці форми можуть стосуватися як організації певних видів обслуговування та спільного проведення земельних операцій, так і повного об'єднання земель, праці та сільськогосподарського знаряддя.

5. Там, де це доцільно, слід заохочувати добровільне об'єднання дрібних землеволодінь через кооперативи.

6. У тих випадках, коли передбачаються заходи щодо передачі власності або розділу великих землеволодінь, слід приділяти певну увагу питанню організації осіб, які отримують користь від таких заходів, у кооперативні системи володіння землею або її обробки.

7. Створення кооперативів слід також розглядати у зв'язку із програмами заселення земель, особливо у зв'язку із заходами щодо поновлення та покращання земель та з організацією спільних видів обслуговування та обробки землі поселенцями.

8. Розвиток кредитно-заощаджувальних кооперативних товариств та кооперативних банків повинно заохочуватися серед осіб, які отримують користь від аграрних реформ, а також серед інших дрібних фермерів, з метою:

a) надання позичок землеробам для придбання обладнання та інших фермерських пристосувань;

b) заохочення землеробів та надання їм допомоги в справі збереження та накопичення капіталів;

c) надання позик та заохочення збережень серед сімей землеробів, включаючи сім'ї, які працюють за наймом і які звичайно не можуть мати доступу до наявних джерел кредитів;

d) сприяння здійсненню спеціальних урядових кредитних, програм шляхом ефективного спрямування позик одержувачам та належного контролю за використанням таких позик та їхньою своєчасною виплатою.

9. Розвиток постачальницьких збутових та багатоцільових кооперативів повинно заохочуватися з метою:

a) спільного придбання та постачання сільськогосподарським інвентарем хорошої якості та на вигідних умовах;

b) задоволення потреб усіх категорій сільськогосподарських працівників основними товарами широкого вжитку;

c) спільного кондиціювання, переробки та збуту сільськогосподарської продукції.

10. Слід заохочувати розвиток кооперативів, які надають землеробам інші види обслуговування, такі як спільне використання сільськогосподарських машин, електрифікація, виведення порід худоби, ветеринарне обслуговування, боротьба з паразитами, зрошення, страхування врожаю та худоби.

11. Для покращання можливостей зайнятості, умов праці та підвищення прибутків безземельні сільськогосподарські працівники повинні отримувати допомогу у певних випадках з метою організації їх на добровільних засадах у кооперативи робочої сили.

12. Сільськогосподарські кооперативи різних селищ, які знаходяться у зонах, де проводяться аграрні реформи, повинні заохочуватися до об'єднання їхніх зусиль, коли таке об'єднання є економічно вигідним.

13. Певну увагу слід приділяти також заохоченню та розвитку інших форм кооперативної діяльності, які здатні надати можливості для повної або часткової зайнятості в несільськогосподарських сферах діяльності членам сім'ї землеробів (наприклад, ремесла, домашня або кустарна промисловість), забезпечити відповідний розподіл споживчих товарів і надати ті види соціального обслуговування, які держава не завжди ще у змозі забезпечити (наприклад, охорона здоров'я, освіта, культура, відпочинок, транспорт).

14. Обмін та розповсюдження інформації щодо методів, можливостей та меж застосування кооперативів у зв'язку з аграрною реформою повинні заохочуватися всіма можливими засобами для того, щоб набутий досвід міг стати доступним для якомога більшої кількості країн.