Конвенція про трудові договори моряків N 22

Статус Конвенції див. ( 993_387 )

{ Конвенцію переглянуто Конвенцією ( 993_519 ) від 23.02.2006 }

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 7 червня 1926 року на свою дев'яту сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно трудових договорів моряків, що є частиною першого пункту порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять четвертого дня червня місяця тисяча дев'ятсот двадцять шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1926 року про трудові договори моряків і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ):

Стаття 1

1. Ця Конвенція застосовується до всіх морських суден, зареєстрованих на території будь-якого члена Організації, який ратифікував цю Конвенцію, та до власників, капітанів і моряків таких суден.

2. Її не застосовують до:

a) військових кораблів;

b) урядових суден, які не займаються торгівлею;

c) суден, які займаються каботажними перевезеннями;

d) прогулянкових яхт;

e) індійських плоскодонних суден;

f) риболовних суден;

g) суден тоннажністю менше ніж 100 брутто-реєстрових тонн чи 300 куб. м, а також зайнятих місцевою торгівлею суден тоннажністю нижче за межу, встановлену національним законодавством щодо спеціального регулювання такої торгівлі на дату ухвалення цієї Конвенції.

Стаття 2

В рамках цієї Конвенції нижченаведені вирази матимуть таке значення:

a) термін "судно" означає будь-яке судно або човен будь-якого виду, які є державною чи приватною власністю і звичайно використовуються для плавання морем;

b) термін "моряк" означає будь-яку особу, яка працює на борту будь-якого судна і записана до суднової ролі. Під цей термін не підпадають капітани, штурмани, кадети й курсанти на навчальних суднах і учні за договорами про навчання, рядовий склад військово-морського флоту та інші особи, які перебувають на постійній урядовій службі;

c) термін "капітан" означає будь-яку особу, якій доручено командування судном, за винятком штурманів;

d) термін "судно місцевої торгівлі" означає судно, зайняте торгівлею між цією країною і портами сусідньої країни у географічних кордонах, встановлених національним законодавством.

Стаття 3

1. Договори про найм підписуються як судновласником чи його представником, так і моряком. Морякові, а також його раднику надається розумна можливість вивчити договір до його підписання.

2. Моряк підписує договір на умовах, встановлених національним законодавством, з метою забезпечення належного нагляду з боку компетентного органу державної влади.

3. Вищезгадані положення вважаються виконаними, якщо компетентний орган влади підтвердить, що положення договору були надані йому в письмовій формі й схвалені як судновласником чи його представником, так і моряком.

4. Національним законодавством передбачаються належні заходи для того, щоб моряк зрозумів договір.

5. Договір не може містити будь-яке положення, що суперечить положенням національного законодавства чи цій Конвенції,

6. Національне законодавство запроваджує такі подальші формальності й гарантії щодо виконання договору, які можуть вважатися потрібними для захисту інтересів судовласника і моряка.

Стаття 4

1. Відповідно до національного законодавства треба вживати належних заходів для забезпечення того, щоб у договорі не передбачалось положення, внаслідок якого сторони заздалегідь погоджувалися б відхилитися від звичайних правил щодо компетенції судових установ.

2. Ця стаття не може тлумачитись як така, що заперечує можливість звернутися до арбітражу.

Стаття 5

1. Кожний моряк отримує документ, який містить відомості щодо його служби на борту судна. Форма цього документа, відомості, які він містить, і умови його видачі визначаються національним законодавством.

2. Цей документ не містить будь-якої оцінки якості роботи моряка і не вказує на розмір його заробітної плати.

Стаття 6

1. Договір може укладатися чи то на певний період, чи то на одне плавання або, якщо це передбачено національним законодавством, на невизначений період.

2. У договорі ясно визначаються відповідні права та обов'язки сторін.

3. У будь-якому разі в договорі містяться такі дані:

1) прізвище, ім'я моряка, дата його народження чи вік і місце народження;

2) місце і дата укладення договору;

3) назва судна або суден, на борту яких моряк зобов'язується служити;

4) чисельність екіпажу судна, якщо цього вимагає національне законодавство;

5) рейс чи рейси, що передбачаються, якщо це можливо визначити на момент укладення договору;

6) посада, на яку наймається моряк;

7) якщо можливо, місце і дата прибуття моряка на борт судна для роботи;

8) належне продовольче забезпечення, якщо національне законодавство не передбачає іншого;

9) розмір заробітної плати;

10) строк договору та умови припинення його чинності, тобто

a) якщо договір укладено на певний період - точна дата припинення строку чинності договору;

b) якщо договір укладено на один рейс - порт призначення і час, який потрібен для прибуття до нього, перш ніж моряк може бути списаний із судна;

c) якщо договір укладено на невизначений строк - умови, які дають право кожній із сторін його розірвати, а також неодмінний строк для повідомлення про припинення договору за умови, то такий строк не буде для судовласника меншим, ніж для моряка;

11) щорічна оплачувана відпустка, яка надається морякові після одного року служби в одній судноплавній компанії, якщо така відпустка передбачена національним законодавством;

12) інші дані, які вимагає національне законодавство.

Стаття 7

Якщо національне законодавство передбачає на борту суднову роль, в ньому визначається, що договір має додаватися до суднової ролі чи вноситися до неї.

Стаття 8

Для того, щоб надати морякові можливість ознайомитися із змістом і обсягом його прав та обов'язків, національне законодавство визначає заходи, потрібні для того, щоб моряк міг отримати на борту будь-яким доступним шляхом ясну інформацію щодо умов найму.

Стаття 9

1. Договір на невизначений період може бути розірвано кожною стороною в будь-якому порту завантаження чи розвантаження за умови, що про це заздалегідь було зроблено повідомлення, зазначене в договорі, строк якого не повинен становити менше ніж 24 години.

2. Повідомлення робиться у письмовій формі: національне законодавство передбачає таку форму повідомлення, яка вважатиметься найкращою, щоб потім уникнути будь-яких спорів між сторонами щодо цього питання.

3. Національне законодавство визначає надзвичайні обставини, за яких навіть належним чином зроблене повідомлення не спричиняється до припинення чинності договору.

Стаття 10

Договір, укладений на одне плавання, на певний чи на невизначений строк, вважається таким, що припинив свою чинність:

a) у разі взаємної згоди сторін;

b) внаслідок смерті моряка;

c) внаслідок загибелі чи повної непридатності судна до плавання;

d) внаслідок іншої причини, яка може бути передбачена національним законодавством чи цією Конвенцією.

Стаття 11

Національне законодавство визначає обставини, за яких власник чи капітан може негайно списати моряка з судна.

Стаття 12

Національне законодавство також визначає обставини, за яких моряк може вимагати свого негайного списання.

Стаття 13

1. Якщо моряк може довести судновласнику чи його представникові, що він може здобути командування судном або що його може бути призначено офіцером чи старшим механіком або на іншу вищу посаду, ніж та, яку моряк обіймає на цей момент, або що виникла інша обставина, робить його списання з судна суттєво важливим для його інтересів, моряк може вимагати свого списання за умови, що без додаткових витрат для судновласника і на його чи його агента вдоволення, моряк зможе знайти собі компетентну й надійну заміну.

2. У такому разі моряк отримуватиме свою заробітну плату до залишення ним роботи.

Стаття 14

1. За будь-яких причин припинення чинності договору чи його розірвання в документі, який містить відомості про службу і видається морякові відповідно до статті 5, а також у судновій ролі робиться запис про списання моряка з судна; цей запис на вимогу однієї із сторін засвідчується компетентним органом влади.

2. Моряк має у будь-якому разі право, додатково до документа, згаданого у статті 5, отримати від капітана окремий відгук про якість своєї роботи чи принаймні про те, чи повністю моряк виконав свої зобов'язання згідно з договором.

Стаття 15

Національне законодавство передбачає заходи, що забезпечують дотримання положень цієї Конвенції.

Стаття 16

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ).

Стаття 17

1. Ця Конвенція набуває чинності як тільки Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.

2. Вона зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації в день реєстрації його документа про ратифікацію в Міжнародному бюро праці.

Стаття 18

Як тільки в Міжнародному бюро праці зареєстровано документи про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці. Він також сповіщає їх про реєстрацію всіх документів, про ратифікацію актів, про денонсацію, отриманих ним згодом від інших членів Організації.

Стаття 19

Враховуючи положення статті 17, кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, погоджується надати чинності положенням статей 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 і 15 не пізніше ніж 1 січня 1928 року і вживати заходів щодо їхнього ефективного запровадження.

Стаття 20

Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується застосовувати її до своїх колоній, володінь і протекторатів відповідно до положень статті 35 Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ).

Стаття 21

Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію в Міжнародному бюро праці.

Стаття 22

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 23

Французький і англійський тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 4 квітня 1928 року.