Конвенція про захист від нещасних випадків працівників, зайнятих на навантаженні або розвантаженні суден (переглянута 1932 року) N 32

Статус Конвенції див. ( 993_347 )

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 12 квітня 1932 року на свою шістнадцяту сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно часткового перегляду Конвенції про захист докерів від нещасних випадків ( 993_104 ), прийнятої Конференцією на своїй дванадцятій сесії, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять сьомого дня квітня місяця тисяча дев'ятсот тридцять другого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією (переглянутою) 1932 року про захист докерів від нещасних випадків і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ):

Стаття 1

Відповідно до мети цієї Конвенції:

1) термін "операції" означає і охоплює всю роботу чи будь-яку частину роботи, що виконується на суші чи на борту судна, по навантаженню або розвантаженню будь-якого судна, призначеного для морського чи внутрішнього судноплавства, за винятком військових кораблів, у будь-якому морському чи внутрішньому порту, гавані, будь-якому доці, на молу, причалі або в якомусь іншому такому місці, де виконується дана робота;

2) термін "працівник" означає будь-яку особу, зайняту на зазначених операціях.

Стаття 2

1. Усі звичайні підходи, які проходять через док, мол, причал чи інше таке місце і якими працівники повинні користуватись, щоб дістатися до робочого місця, де виконуються операції, або щоб повернутися звідти, а також усі робочі місця на суші утримуються в такому стані, який забезпечує безпеку для працівників, котрі користуються ними.

2. Зокрема:

1) всі згадані місця роботи на суші і всі небезпечні ділянки згаданих підходів, що ведуть до них від найближчої дороги загального користування, забезпечуються ефективним і безпечним освітленням;

2) моли і причали звільняються від вантажів, щоб забезпечити вільний прохід до засобів доступу на судно, передбачених у статті 3;

3) якщо прохід залишено вздовж краю причалу чи молу, він повинен мати ширину мінімум 90 см (3 фути) і бути вільним від будь-яких перешкод, за винятком постійних споруд, діючих установок та механізмів;

4) в міру можливості, з урахуванням вантажообігу і роботи:

a) всі небезпечні частини згаданих підходів і місць роботи (наприклад, небезпечні отвори, наріжні частини і краї) забезпечуються відповідною огорожею заввишки мінімум 75 см (2 фути 6 дюймів);

b) небезпечні проходи через мости, кесони і ворота доків обладнують з кожного боку огорожею заввишки мінімум 75 см (2 фути 6 дюймів), подовженою з кожного краю на достатню відстань, яка може не перевищувати 4,5 м (5 ярдів);

5) вимоги щодо розмірів, передбачених параграфом 4 цієї статті, вважатимуться дотриманими стосовно механізмів, котрі діють на дату ратифікації цієї Конвенції, якщо розміри, які є, менші від розмірів, згаданих у зазначеному параграфі 4, не більш ніж на 10 відсотків.

Стаття 3

1. Якщо судно стоїть біля причалу чи біля іншого судна для виконання операцій, працівникам надають безпечні засоби доступу для проходу на судно і назад, за винятком випадків, коли обставини дають їм можливість виконувати дані операції без спеціальних пристроїв, не наражаючись на даремний ризик.

2. До цих засобів доступу входять такі:

a) де це доцільно - зовнішній трап, сходні чи аналогічний пристрій;

b) в інших випадках - трап.

3. Засоби доступу, передбачені в пункті а) параграфа 2 цієї статті, мають бути завширшки мінімум 55 см (22 дюйми); їх міцно закріплюють, щоб не допустити зсуву; нахил їх не повинен бути надто великий, а використовувані для їхнього спорудження матеріали мають бути доброякісні і в доброму стані; з обох боків їх по всій довжині роблять надійну огорожу заввишки мінімум 82 см (2 фути 9 дюймів) або, якщо йдеться про зовнішній трап, надійну огорожу, таку саму заввишки з одного боку за умови, що другий бік належно захищений бортом судна.

Однак усі такі пристрої, використовувані на момент ратифікації цієї Конвенції, можуть використовуватись надалі:

a) якщо вони обладнані з обох боків огорожею заввишки мінімум 80 см (2 фути 8 дюймів), поки їх не перероблять;

b) якщо вони обладнані з обох боків огорожею заввишки мінімум 75 см (2 фути 6 дюймів), протягом двох років від дня ратифікації цієї Конвенції.

4. Трапи, передбачені в пункті b) параграфа 2 цієї статті, мають бути достатньо довгі та міцні і належно закріплені.

5. a) Компетентна влада може допускати винятки щодо положень цієї статті, коли вона визнає, що передбачені в цій статті пристрої не потрібні для безпеки працівників;

b) положення цієї статті не поширюються на вантажні площадки або сходні, якщо їх використовують тільки для операцій.

6. Працівники не можуть користуватись - і забороняється примушувати їх користуватися - іншими засобами доступу, крім зазначених або дозволених цією статтею.

Стаття 4

У разі, коли працівники у зв'язку з операціями повинні діставатися до судна або повертатися з нього по воді, передбачаються відповідні заходи для забезпечення безпечності перевезення їх, зокрема умови, яким повинні відповідати використовувані для цього перевезення судна.

Стаття 5

1. Якщо працівники мають виконувати операції в трюмах, глибина яких від рівня палуби до дна трюму перевищує 1,5 м (5 футів), їм надаються безпечні засоби доступу;

2. Цим засобом доступу звичайно є трап, який вважається безпечним тільки за таких умов:

a) якщо він забезпечує ногам опору, глибина якої, беручи простір позаду трапа, становить не менше ніж 11,5 см (4,5 дюйма) при ширині не менш ніж 25 см (10 дюймів), а також міцну опору для рук;

b) якщо трап не заглиблено під палубу більше, ніж це практично потрібно для того, щоб не займати простору люку;

c) якщо його подовжено в тому самому напрямку пристроями, які дають міцну опору для ніг та рук і містяться на комінгсах люків (наприклад, кнехти або кільця);

d) якщо згадані засоби забезпечують для ніг опору, глибина якої, беручи простір позаду них, становить не менше ніж 11,5 см (4,5 дюйма) при ширині не менше ніж 25 см (10 дюймів);

e) якщо за наявності окремих трапів між нижніми палубами ці трапи розташовуються по можливості в тому самому напрямку, що й трап, який іде з верхньої палуби.

Однак, якщо через конструкцію судна не можна практично вимагати встановлення трапа, компетентні органи влади мають право дозволяти інші засоби доступу за умови, що ці засоби доступу відповідають вимогам, передбаченим для трапів у цій статті, в тій мірі, в якій їх можна застосувати.

На суднах, які є на день ратифікації цієї Конвенції, вимоги щодо розмірів, передбачені пунктами a) та d) цього параграфа, вважатимуться дотриманими якщо до заміни наявних трапів і пристосувань їхні розміри менші від розмірів, згаданих у зазначених пунктах a) та d), не більше ніж на 10 відсотків.

3. Біля комінгсів люків залишають вільний прохід до засобів доступу.

4. Вертикальні тунелі обладнуються з двох боків належними опорами для рук і ніг.

5. Якщо треба застосувати трап у трюмі безпалубного судна, підрядчик операції зобов'язаний надати такий трап. Трап повинен мати у верхній частині скоби або інші пристрої, що дають змогу міцно закріпити його.

6. Працівники не можуть користуватись - і забороняється примушувати їх користуватися - іншими засобами доступу, крім тих, що зазначені або дозволені в цій статті.

7. Для суден, які є на час ратифікації цієї Конвенції, робляться винятки відносно дотримання розмірів, встановлених положеннями а) та d) параграфа 2 і положеннями параграфа 4 цієї статті, протягом періоду не довшого ніж чотири роки, рахуючи від дня цієї ратифікації.

Стаття 6

1. Поки працівники перебувають на борту судна для виконання операцій, будь-який люк вантажного трюму, доступний для працівників, глибина якого, виміряна від рівня палуби до дна трюму, перевищує 1,5 м (5 футів) і який не захищено комінгсами на висоту принаймні 75 см (2 фути 6 дюймів), обставляють надійною огорожею заввишки 90 см (3 фути), або щільно зачиняють, коли він не використовується для переміщення товарів, вугілля чи інших матеріалів. Національне законодавство визначає, чи треба дотримуватися положень цього параграфа лід час обідньої перерви або інших коротких перерв у роботі.

2. Аналогічних заходів вживають для обгородження всіх інших отворів у палубі, які могли б становити небезпеку для працівників.

Стаття 7

1. Коли на судні мають виконувати операції, засоби доступу на це судно, а також усі місця на борту, де працівники працюють або куди їх можуть направити під час роботи, ефективно освітлюються.

2. Використовувані засоби освітлення мають бути такі, щоб не загрожувати безпеці працівників і не заважати рухові інших суден.

Стаття 8

Для забезпечення безпеки працівників, коли знімають і ставлять кришки люків, а також бімсів, що їх покривають:

1) кришки люків і їхні покриття та бімси утримуються в доброму стані;

2) кришки люків обладнуються рукоятками, які відповідають їхньому розмірові та вазі, за винятком випадків, коли конструкція люку або кришок люків робить такі рукоятки зайвими;

3) бімси для закривання люків обладнуються належними пристроями, які дають працівникам можливість відкривати і закривати люки, не піднімаючись на ці бімси для встановлення даних пристроїв;

4) усі кришки люків та бімси, якщо вони не взаємозамінні, позначаються виразною поміткою із зазначенням палуби та люку, до яких вони належать, а також їхнього місця на останніх;

5) кришки люків не використовуються для влаштування вантажних площадок чи для якоїсь іншої мети, внаслідок чого вони могли б бути пошкоджені.

Стаття 9

1. Передбачаються відповідні заходи, щоб підіймальні механізми та пристрої, стаціонарні або пересувні, використовувались для операцій на суші чи на борту судна тільки в тому разі, коли вони відповідають вимогам безпеки під час їхньої роботи.

2. Зокрема:

1) до початку експлуатації зазначені механізми, пристрої, які встановлені на борту і вважаються за національним законодавством доповненням до цих механізмів, а також ланцюги і троси, використовувані в їхній роботі, належно перевіряються та випробовуються, а максимальне безпечне навантаження їх засвідчується, відповідно до приписаних умов, компетентною особою, призначеною національними органами влади;

2) після введення в експлуатацію будь-який підіймальний механізм, що використовується на суші чи на борту, і будь-які встановлені на борту пристрої, котрі за національним законодавством вважаються належними до цих механізмів, підлягають ретельній перевірці та огляду на таких умовах:

a) ретельно перевіряють кожні чотири роки і оглядають один раз на рік: вантажні стріли, шпори стріл, щоглові бугелі й бугелі стріл, кільця, шкентелі і будь-які інші закріплені механізми, демонтаж яких становить особливу трудність;

b) ретельно перевіряють один раз на рік: будь-які підіймальні установки (такі, як підіймальні крани, лебідки), блоки, скоби й будь-які інші допоміжні пристрої, не охоплені в пункті a).

Всі рухомі частини (наприклад, ланцюги, троси, кільця, гаки) оглядають щоразу перед їхнім використанням, якщо їх не оглядали протягом попередніх трьох місяців.

Ланцюги не дозволяється вкорочувати вузлами; треба вживати запобіжних заходів, щоб не допустити пошкодження їх від тертя об гострі краї.

Коуші або сплетення металевих тросів повинні мати принаймні три витки з цілого пасма троса і два витки з половини дротяних ниток, вирізаних з кожного пасма. Однак це правило не повинно заважати використанню іншого виду сплетення, ефективність якого така сама очевидна, як і ефективність сплетення, передбаченого цим положенням;

3) ланцюги та інші такі пристрої, визначені національними законодавством або правилами (наприклад, гаки, кільця, скоби, вертлюги), якщо вони не проходили іншої достатньої обробки, яку може приписувати національне законодавство, прогартовуються на нижченаведених умовах під наглядом компетентної особи, призначеної національними органами влади:

a) згадані ланцюги і пристрої, що містяться на борту судна: i) ланцюги завтовшки 12,5 мм (півдюйма) і менше та пристрої загального призначення - принаймні один раз кожного півроку; ii) всі інші ланцюги і пристрої загального призначення (серед них ланцюги шкентелів, але за винятком бридельних ланцюгів вантажних стріл або щогл) - принаймні один раз на рік.

Однак для таких пристроїв, що застосовуються тільки на кранах та інших ручних підіймальних установках, термін, передбачений у підпункті i), встановлюється тривалістю один рік замість шести місяців, а термін, передбачений ii), встановлюється тривалістю два роки замість одного.

Так само, якщо, беручи до уваги розміри, структуру або рідке використання всіх вищезгаданих пристроїв, а також матеріали, з яких їх зроблено, компетентні органи влади вважають, що дотримання правил цього пункту стосовно прогартування не є конче потрібним для безпеки працівників, ці органи влади можуть шляхом письмового посвідчення (яке вони можуть анулювати на свій розсуд) вилучити ці пристрої зі сфери застосування названих правил з урахуванням умов, які може бути встановлено у згаданому посвідченні;

b) згадані ланцюги і пристрої, які не містяться на борту: передбачаються заходи для забезпечення прогартування цих ланцюгів і пристроїв;

c) згадані ланцюги і пристрої, незалежно від того, містяться вони на боргу чи ні, у разі подовження їх, переробки чи ремонту із застосуванням зварювання знову підлягають перевірці та оглядові;

4) на суші чи на борту, залежно від обставин, зберігаються належно завірені протоколи, котрі свідчать про безпечний стан механізмів і пристроїв, про які йде мова, ці протоколи вказують максимальне дозволене навантаження, а також дату і результат випробувань та перевірок, передбачених у параграфах 1 і 2 цієї статті, та прогартувань чи інших обробок, передбачених у параграфі 3.

Ці протоколи подає особа, відповідальна за їхнє зберігання, на вимогу будь-якої особи, уповноваженої для цієї мети;

5) на всіх кранах, вантажних стрілах і вантажопідіймальних ланцюгах, а також на всіх таких підіймальних механізмах, що використовуються на борту, як це встановлено національним законодавством, чітко робиться і зберігається позначка, що вказує безпечне робоче навантаження. Безпечне робоче навантаження, вказане на вантажопідіймальних ланцюгах, чітко позначають цифрами або літерами на самих ланцюгах або ж на платівці чи кільці, зроблених з міцного матеріалу і міцно прикріплених до цих ланцюгів;

6) усі мотори, зубчасті колеса, ланцюгові та фрикційні приводні установки, приводні вали, електропроводка під напругою і парові трубопроводи (якщо тільки не доведено, що завдяки своєму розташуванню чи конструкції вони такі само безпечні для працівників, котрі ними користуються, як коли б вони були надійно огороджені) обгороджуються належним чином, наскільки це практично здійсненне, без шкоди для безпеки судна;

7) крани і лебідки забезпечуються такими засобами, які зводять до мінімуму небезпеку випадкового падіння вантажу, коли його підіймають чи опускають;

8) треба вживати відповідних заходів, щоб відпрацьована пара, чи, в міру можливості, робоча пара від будь-якої лебідки чи крана не заважала видимості в будь-якому місці роботи, де працює якийсь працівник;

9) треба вживати відповідних заходів, щоб не допустити випадкового виходу ноги вантажної стріли зі своєї опори.

Стаття 10

Тільки достатньо компетентних і надійних осіб може бути допущено до керування підіймальними або транспортними механізмами чи яким-небудь іншим двигуном, а також до подання сигналів машиністам цих установок або ж до нагляду за горденем, який запускають у рух барабанами чи бабками лебідок.

Стаття 11

1. Підіймальну установку забороняється лишати з підвішеним вантажем без ефективного контролю компетентної особи за дією цієї установки в той час, коли підвішено вантаж.

2. Передбачаються відповідні заходи, які забезпечують у тому разі, коли це потрібно для безпеки працівників, щоб було найнято спеціальну особу для подання сигналів.

3. Передбачаються відповідні заходи для того, щоб не допустити застосування небезпечних методів роботи під час складування чи розбирання, навантаження або розвантаження вантажу чи зберігання його.

4. Перед використанням люку всі його бімси прибираються або міцно закріплюються, щоб запобігти зсуненню їх.

5. Треба вживати всіх запобіжних заходів для того, щоб працівники могли легко покинути трюми чи міжпалубний простір, коли вони навантажують або розвантажують вугілля чи інші сипкі вантажі.

6. Жодні операції не можуть виконуватись на площадці, якщо вона не має міцної і стійкої конструкції та належної опори і якщо вона міцно не закріплена, коли це потрібно.

Для перевезення вантажу між судном та берегом забороняється використовувати тачку, коли нахил площадки становить небезпеку.

Площадки у відповідних випадках покриваються належним матеріалом, щоб працівники не могли послизнутися.

7. Якщо робочий простір у трюмі обмежено площею отвору люку, забороняється, крім випадків, коли це робиться з метою розбирання опущеного вантажу і складання його для підвішування:

a) прикріплювати гаки до перев'язі або інших кріплень пак бавовни, вовни, корка, джутових мішків та інших таких товарів;

b) використовувати захвати у підійманні та опусканні бочок, якщо конструкція і стан бочок чи захватів не дають можливості зробити цю операцію безпечною.

8. Жоден підіймальний механізм не можна навантажувати понад безпечне робоче навантаження, крім виняткових випадків і лише в тій мірі, в якій це дозволяється національним законодавством.

9. Крани, що використовуються на суші і мають змінну потужність (наприклад, підіймання і опускання стріли змінює вантажність залежно від величини кута), обладнуються автоматичним покажчиком або таблицею, які показують безпечне робоче навантаження, що відповідає різним нахилам стріли.

Стаття 12

Національне законодавство передбачає запобіжні заходи, які вважаються неодмінними для належного забезпечення захисту працівників, враховуючи обставини кожного окремого випадку, коли вони змушені працювати з вантажем чи поблизу вантажів, які становлять небезпеку для життя чи здоров'я, з огляду на рід чи стан цих вантажів у даний час, або ж коли працівники змушені працювати в місцях, де такі матеріали були раніше.

Стаття 13

1. У доках, на молах, причалах та в інших таких місцях, які часто використовуються для операцій, засоби для надання першої допомоги, передбачені національним законодавством з урахуванням місцевих умов, зберігаються в такому стані, щоб можна було швидко забезпечити надання першої допомоги і при серйозних нещасних випадках швидко доставити потерпілого до найближчої лікарні. На місцях роботи постійно зберігається у стані готовності достатній запас засобів для надання першої допомоги в легко доступних місцях для негайного використання в робочий час. Ці засоби перебувають в розпорядженні однієї чи кількох відповідальних осіб, серед яких одна чи кілька осіб, здатних надати першу допомогу і готових негайно надати таку допомогу в робочий час.

2. У доках, на молах, причалах та в інших таких місцях, згаданих вище, вживають також належних заходів для рятування працівників, які впали у воду.

Стаття 14

Жодна особа не має права прибирати або переміщувати огорожі, сходні, механізми, трапи, рятувальні засоби чи пристрої, джерела світла, написи, площадки чи будь-які інші предмети, передбачені положеннями цієї Конвенції, за винятком випадків, коли особа належним чином уповноважена на це, або в разі крайньої потреби; у разі переміщення таких предметів їх знову ставлять на своє місце, коли мине час, на який їх треба було прибрати.

Стаття 15

1. Кожний член Організації може передбачити відносно положень цієї Конвенції повні або часткові винятки, що стосуються будь-якого доку, молу, причалу чи іншого такого місця, на яких операції здійснюються лише час від часу або перевезення вантажів має обмежений обсяг і здійснюється невеликими суднами, або які стосуються деяких спеціальних суден чи деяких спеціальних категорій суден, чи суден, тоннаж яких менший від установленого, так само, як у випадках, коли через кліматичні умови не можна практично вимагати дотримання положень цієї Конвенції.

2. Міжнародне бюро праці повідомляють про положення, на підставі яких передбачаються загальні або часткові винятки, згадані вище.

Стаття 16

За винятком випадків, коли в цій Конвенції передбачено інше, її положення щодо конструкції чи постійного обладнання судна негайно застосовуються до суден, будівництво яких було почато після дня ратифікації цієї Конвенції, а до всіх суден - через чотири роки, починаючи від цього дня. Проте до закінчення цього терміну зазначені положення застосовуються до цих інших суден остільки, оскільки це буде доцільно і практично здійсненне.

Стаття 17

Щоб забезпечити ефективне застосування всіх правил, встановлених для захисту працівників від нещасних випадків:

1) зазначені правила чітко визначають осіб або органи, які зобов'язані нести відповідальність за дотримання цих правил;

2) вживають заходів для створення дійової системи інспекції та санкцій за порушення цих правил;

3) тексти або короткий виклад цих правил вивішуються на видних місцях у доках, на молах, причалах та в інших таких місцях, які часто використовуються для операцій.

Стаття 18

1. Кожний член Організації зобов'язується укласти з іншими членами Організації, які ратифікували цю Конвенцію, угоду про взаємність на основі цієї Конвенції, вносячи, зокрема, в ці угоди взаємне визнання прийнятих в їхніх країнах положень щодо випробувань, перевірок та прогартувань і взаємне визнання відповідних посвідчень та протоколів.

2. Це зобов'язання береться із застереженням, що відносно конструкції суден, а також обладнання, яке використовується на борту, і відносно як протоколів, так і різних правил, яких треба дотримуватись на борту з огляду на цю Конвенцію, кожен член Організації впевниться в тому, що положення, прийняті іншим членом Організації, гарантують працівникам загальний рівень безпеки праці такий самий, як рівень, встановлений його власним законодавством.

3. Крім того, уряди належним чином враховуватимуть зобов'язання, що випливають з пункту 11 статті 19 Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ).

Стаття 19

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції згідно з положеннями Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ) надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 20

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровано в Міжнародному бюро праці.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 21

Як тільки буде зареєстровано документи про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці. Він також сповіщає про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, які він одержуватиме згодом від інших членів Організації.

Цей параграф мав таке формулювання; "Ні в якому разі не можна просити чи вимагати від будь-якого члена Організації внаслідок ухвалення Конференцією будь-якої Рекомендації чи проекту Конвенції зменшити міру захисту, що надається чинним законодавством відповідним працівникам". Внаслідок внесення 1946 року поправок до Статуту відповідне положення міститься тепер у параграфі 8 статті 19 Статуту ( 993_154 ).

Стаття 22

1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці і зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію в Міжнародному бюро праці.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і через рік після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю п'ять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного п'ятирічного періоду в порядку, встановленому цією статтею.

Стаття 23

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 24

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 22, негайну денонсацію цієї Конвенції без будь-яких застережень щодо терміну за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності.

2. Починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

3. Ця Конвенція у всякому разі лишається чинною за формою та змістом стосовно тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Стаття 25

Французький та англійський тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 30 жовтня 1934 року.

Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева