Конвенція про обмеження нічної праці дітей та підлітків на непромислових роботах N 79

Статус Конвенції див. ( 993_371 )

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Монреалі Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 19 вересня 1946 року на свою двадцять дев'яту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно обмеження нічної праці дітей та підлітків на непромислових роботах, що є частиною третього пункту порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього дев'ятого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот сорок шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1946 року про нічну працю підлітків на непромислових роботах:

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1

1. Ця Конвенція поширюється на дітей та підлітків, які працюють за заробітну плату або працюють прямо чи посередньо за винагороду на непромислових роботах.

2. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "непромислові роботи" охоплює всі роботи, за винятком таких, що розглядаються компетентною владою як промислові, сільськогосподарські та морські роботи.

3. Компетентна влада встановлює розмежування між непромисловими роботами, з одного боку, і промисловими, сільськогосподарськими та морськими роботами - з другого.

4. На підставі національних законів чи правил ця Конвенція може не поширюватися на:

a) роботу домашньої прислуги у приватних домах; і

b) роботи, які не вважаються шкідливими, такими, що завдають шкоди, або небезпечними для дітей чи підлітків на родинних підприємствах, де зайняті лише батьки та їхні діти, або особи, якими вони опікуються.

Стаття 2

1. Діти віком до чотирнадцяти років, які можуть використовуватись на роботі протягом повного чи неповного робочого дня, і діти старшого, ніж чотирнадцять років, віку, які все ще зобов'язані відвідувати школу на повний навчальний час, не використовуються на роботах у нічний час протягом періоду тривалістю принаймні чотирнадцять послідовних годин, куди входить проміжок часу між восьмою годиною вечора і восьмою годиною ранку.

2. Однак на підставі національних законів чи правил там, де цього вимагають місцеві умови, може бути введено інший проміжок часу, тривалістю дванадцять годин, початок якого встановлюється не пізніше ніж з восьмої години тридцяти хвилин вечора, а закінчення - не раніше ніж о шостій годині ранку.

Стаття 3

1. Діти старшого, ніж чотирнадцять років, віку, які вже не зобов'язані відвідувати школу на повний навчальний час, і підлітки віком до вісімнадцяти років не використовуються на роботах у нічний час протягом періоду тривалістю принаймні дванадцять послідовних годин, куди входить проміжок часу між десятою годиною вечора і шостою годиною ранку.

2. Однак за наявності особливих обставин, котрі позначаються на певній галузі діяльності чи певному районі, компетентна влада може після проведення консультацій із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників встановити щодо дітей та підлітків, зайнятих у цій галузі діяльності чи районі, проміжок часу між одинадцятою годиною вечора і сьомою годиною ранку замість проміжку між десятою годиною вечора і шостою годиною ранку.

Стаття 4

1. У країнах, де через кліматичні умови робота в денний час особливо важка, нічний період може бути коротший, ніж це встановлено у попередніх статтях, за умови, що відпочинок компенсується протягом дня.

2. Заборона нічної праці може бути тимчасово відмінена урядом щодо підлітків віком шістнадцять років і старших на випадок виникнення надзвичайних обставин, коли цього вимагають громадські інтереси.

3. Національні закони чи правила можуть надати відповідній владі повноваження на видачу тимчасових індивідуальних дозволів для надання можливості підліткам віком шістнадцять років і старшим працювати в нічний час, коли цього вимагає особлива потреба здійснення професійного навчання, причому період відпочинку повинен бути не менший ніж одинадцять послідовних годин на добу.

Стаття 5

1. Національні закони чи правила можуть уповноважувати відповідну владу на видачу індивідуальних дозволів для надання дітям та підліткам віком до вісімнадцяти років можливості виступати в нічний час як актори в публічних виставах або брати участь у нічний час як актори в кінематографічних зйомках.

2. Мінімальний вік для видачі таких дозволів визначається національними законами чи правилами.

3. Такі дозволи не даються в тих випадках, коли через рід вистави чи обставин, у яких вона відбувається, або рід кінематографічної зйомки чи умов, в яких вона здійснюється, участь у виставі чи кінематографічній зйомці може бути небезпечною для життя, здоров'я або моральності дитини чи підлітка.

4. У разі видачі дозволів діють такі умови:

a) робота триває не довше ніж до півночі;

b) встановлюються суворі гарантії для захисту здоров'я і моральності дитини чи підлітка, для забезпечення гарного поводження з ними, а також для запобігання порушенню нормального перебігу їхнього навчання;

c) дитині чи підліткові надається період відпочинку тривалістю принаймні чотирнадцять послідовних годин.

Стаття 6

1. Для забезпечення належного здійснення положень цієї Конвенції національне законодавство:

a) передбачає створення системи громадського контролю та нагляду, потрібної для задоволення певних потреб у різних галузях діяльності, на які поширюється Конвенція;

b) вимагає від кожного роботодавця ведення реєстраційної книги або заповнення наявних офіційних формулярів із зазначенням імен та дат народження всіх осіб віком до вісімнадцяти років, яких він використовує на роботі, та з зазначенням тривалості їхнього робочого часу; в тих випадках, коли діти і підлітки працюють надворі або в громадських місцях, у реєстраційній книзі чи в формулярах зазначається тривалість їхнього робочого часу, встановлена при укладенні контракту про найняття на роботу;

c) встановлює відповідні заходи для нагляду за особами віком до вісімнадцяти років, використовуваними згідно з рішенням роботодавця чи своїм власним рішенням на роботах надворі чи в громадських місцях, а також для забезпечення встановлення їхньої особистості;

d) встановлює міри покарання, які застосовуються до роботодавців або інших відповідальних дорослих осіб за порушення таких законів чи правил.

2. Щорічні доповіді, котрі подаються згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ), містять повну інформацію щодо всіх законів та правил, на підставі яких здійснюються положення цієї Конвенції, і зокрема відносно:

a) будь-якого проміжку часу, який може бути введений замість проміжку, встановленого в параграфі 1 статті 2 на виконання положень параграфа 2 цієї статті;

b) міри використання положень параграфа 2 статті 3;

c) влади, уповноваженої видавати індивідуальні дозволи для здійснення положень параграфа 1 статті 5 і відносно мінімального віку, встановленого для видачі дозволів відповідно до положень параграфа 2 згаданої статті.

Розділ II. Спеціальні положення, що стосуються
окремих країн

Стаття 7

1. Будь-який член Організації, котрий до дати ухвалення законів чи правил, що дозволяють ратифікацію цієї Конвенції, не мав законодавства, яке обмежує нічну працю дітей та підлітків на промислових роботах, може за допомогою заяви, доланої до документа про ратифікацію, замість граничного віку, встановленого статтею 3, встановити граничний вік нижче ніж вісімнадцять років, але в жодному разі не нижче ніж шістнадцять років.

2. Будь-який член Організації, котрий зробив таку заяву, може в будь-який час відмінити її за допомогою наступної заяви.

3. Кожний член Організації, стосовно якого діє заява, зроблена на підставі параграфа 1 цієї статті, щороку в своїй доповіді про застосування цієї Конвенції відзначає прогрес, досягнутий у справі повного застосування положень Конвенції.

Стаття 8

1. Положення розділу I цієї Конвенції поширюються на Індію зі змінами, викладеними в цій статті;

a) зазначені положення поширюються на всі території, відносно яких Законодавчий орган Індії компетентний їх застосовувати;

b) компетентна влада може вилучити з дії цієї Конвенції дітей та підлітків, котрі використовуються на підприємствах, де працює менше ніж двадцять чоловік;

c) стаття 2 Конвенції поширюється на дітей до дванадцяти років, які можуть використовуватись на роботі протягом повного чи неповного робочого дня, і на дітей старшого, ніж дванадцять років, віку, які зобов'язані відвідувати школу на повний навчальний час;

d) стаття 3 Конвенції поширюється на дітей старшого, ніж дванадцять років, віку, які не зобов'язані відвідувати школу на повний навчальний час, та на підлітків віком до п'ятнадцяти років;

e) винятки, встановлені параграфами 2 і 3 статті 4, поширюються на підлітків віком чотирнадцять років і старших;

f) стаття 5 поширюється на дітей та підлітків віком до п'ятнадцяти років.

2. Положення параграфа 1 цієї статті може бути змінено шляхом такої процедури:

a) Міжнародна конференція праці може на будь-якій своїй сесії, на якій це питання внесено до порядку денного, ухвалити більшістю в дві третини голосів проекти поправок до параграфа 1 цієї статті;

b) будь-який такий проект поправки протягом одного року чи, в разі виняткових обставин, протягом вісімнадцяти місяців від часу закриття сесії Конференції подаватиметься в Індії на розгляд влади чи органів влади, до компетенції яких входить це питання, для оформлення його як закону або для вживання заходів іншого порядку;

c) якщо згода такої компетентної влади або органів влади буде отримана, Індія надішле офіційний документ про ратифікацію поправки Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації;

d) кожний такий проект поправки набуде чинності як поправка до цієї Конвенції після того, як його ратифікує Індія.

Розділ III. Прикінцеві положення

Стаття 9

Ніщо в цій Конвенції не зачіпає жодного закону, рішення судового органу, звичаю або угоди між роботодавцями і працівниками, що забезпечують сприятливіші умови, ніж ті, котрі передбачаються в цій Конвенції.

Стаття 10

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 11

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набирає чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності стосовно кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 12

1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці і зареєстрованим ним.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, і який протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду порядком, встановленим у цій статті.

Стаття 13

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, одержаних ним від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію одержаного ним другого документа про ратифікацію. Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності Конвенції.

Стаття 14

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 15

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи треба вносити до порядку денного Конференції питання про повний або частковий її перегляд.

Стаття 16

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено протилежне, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 12, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дня настання чинності нової, переглянутої конвенції цю Конвенцію буде закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція лишається в усякому разі чинною за формою та змістом для тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Стаття 17

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 29 грудня 1950 року.

Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева