Конвенція про нічну працю підлітків у промисловості (переглянута 1948 року) N 90

Статус Конвенції див. ( 993_374 )

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана у Сан-Франциско Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 17 червня 1948 року на свою тридцять першу сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно часткового перегляду Конвенції 1919 року про нічну працю підлітків у промисловості ( 993_079 ), ухваленої Конференцією на своїй першій сесії, що є десятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього десятого дня липня місяця тисяча дев'ятсот сорок восьмого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією (переглянутою) 1948 року про нічну працю підлітків у промисловості:

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1

1. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "промислове підприємство" охоплює, зокрема:

a) шахти, кар'єри та інші підприємства, які видобувають корисні копалини з землі;

b) підприємства, на яких предмети виготовляються, змінюються, очищаються, ремонтуються, оздоблюються, обробляються, підготовляються на продаж, руйнуються чи знищуються, або на яких матеріали трансформуються, куди входять суднобудівні підприємства і підприємства по виробництву, трансформації та передачі електроенергії чи рушійної сили будь-якого виду;

c) підприємства, зайняті будівництвом і цивільними інженерними роботами, серед них роботами по будівництву, ремонту, утриманню, перебудові та демонтажу;

d) підприємства, зайняті перевезенням людей або товарів шосейними дорогами або залізницями, зокрема обробленням вантажів у доках, на причалах, пристанях, у складах чи аеропортах.

2. Компетентні органи влади встановлюють розмежування між промисловістю, з одного боку, і сільським господарством, торгівлею та іншими непромисловими роботами - з другого.

3. Національне законодавство може вилучити із застосування цієї Конвенції роботу, яка не вважається шкідливою, такою, що завдає шкоди або небезпечною для підлітків на родинних підприємствах, на яких зайняті лише батьки, їхні діти або опікувані особи.

Стаття 2

1. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "ніч" означає період тривалістю принаймні дванадцять послідовних годин.

2. Стосовно підлітків, які не досягли шістнадцятирічного віку, цей період охоплює час між десятою годиною вечора і шостою годиною ранку.

3. Стосовно підлітків, які досягли віку шістнадцять років, але не досягли вісімнадцятирічного віку, цей період охоплює встановлений компетентним органом влади проміжок часу тривалістю принаймні сім послідовних годин між десятою годиною вечора і сьомою годиною ранку; компетентний орган влади може встановлювати різні проміжки часу для різних галузей промисловості, підприємств чи їхніх філіалів, але він зобов'язаний консультуватися з заінтересованими організаціями роботодавців і працівників перш ніж установити проміжок часу після одинадцятої години вечора.

Стаття 3

1. Підлітки, які не досягли вісімнадцятирічного віку, не використовуються на роботах у нічний час на державних і приватних промислових підприємствах чи в будь-яких філіалах цих підприємств, за винятком випадків, передбачених нижче.

2. З метою навчання учнів або професійного навчання в певних галузях промисловості чи в певних професіях, де мають працювати цілодобово, чи на певних роботах безперервного типу компетентні органи влади можуть після проведення консультації з заінтересованими організаціями роботодавців і працівників можуть дозволити використовувати на нічних роботах підлітків, які досягли шістнадцятирічного віку але не досягли віку вісімнадцяти років.

3. Підліткам, які відповідно до попереднього параграфа використовуються на нічних роботах, надається відпочинок тривалістю принаймні тринадцять послідовних годин між закінченням роботи і новим заступанням на роботу.

4. У тих випадках, коли в хлібопекарській промисловості нічну працю заборонено для всіх працівників, замість установленого органами влади згідно з параграфом 3 статті 2 проміжку часу тривалістю принаймні сім послідовних годин між десятою годиною вечора і сьомою годиною ранку, компетентні органи влади можуть встановити проміжок часу між дев'ятою годиною вечора і четвертою годиною ранку з метою навчання учнів або професійного навчання підлітків, котрі досягли шістнадцятирічного віку.

Стаття 4

1. У країнах, де через кліматичні умови робота в денний час особливо важка, нічний період і час, протягом якого роботу заборонено, можуть бути коротші, ніж це встановлено в попередніх статтях, за умови, що відпочинок компенсується протягом дня.

2. Положення статей 2 і 3 не поширюються на нічну працю підлітків віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років у разі виникнення непередбачених або невідворотних надзвичайних обставин, які не мають ознаки періодичності і які порушують нормальний хід роботи промислового підприємства.

Стаття 5

Заборону нічної праці може бути тимчасово відмінено урядом відносно підлітків віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років у разі виникнення надзвичайних обставин, коли цього вимагають громадські інтереси.

Стаття 6

1. Закони чи правила, спрямовані на здійснення положень цієї Конвенції:

a) приписують належні заходи для того, щоб ці закони і правила доводились до відома всіх заінтересованих осіб;

b) визначають осіб, відповідальних за виконання положень цієї Конвенції;

c) приписують відповідні міри покарання за різного роду порушення цих положень;

d) передбачають запровадження та утримання системи інспекції, потрібної для забезпечення ефективного здійснення цих положень; і

e) вимагають від кожного роботодавця на державному чи приватному промисловому підприємстві ведення реєстраційної книги чи заповнення наявних офіційних формулярів із зазначенням імен і дат народження всіх осіб до вісімнадцятирічного віку, яких він використовує, а також таких відомостей стосовно цього, які можуть бути потрібні компетентним органам влади.

2. У щорічних доповідях, що їх відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ) подають члени Організації, наводяться повні відомості про такі заходи та правила і загальний огляд результатів інспектувань, проведених у відповідності до них.

Розділ II. Спеціальні положення, що
стосуються окремих країн

Стаття 7

1. Будь-який член Організації, який до дати ухвалення законів чи правил, що дозволяють ратифікацію цієї Конвенції, мав закони чи правила, котрі обмежують нічну працю підлітків у промисловості і встановлюють граничний мінімальний вік менший ніж вісімнадцять років, може у формі заяви, доданої до свого документа про ратифікацію, замість граничного віку, встановленого в параграфі 1 статті 3, встановити граничний вік нижчий ніж вісімнадцять років, але в жодному разі не нижчий ніж шістнадцять років.

2. Кожний член Організації, зробивши таку заяву, може в будь-який час анулювати її за допомогою наступної заяви.

3. Кожний член Організації, стосовно якого є чинною заява, зроблена на підставі параграфа 1 цієї статті, щороку відзначає у своїй доповіді про виконання цієї Конвенції, досягнутий прогрес у справі повного застосування положень цієї Конвенції.

Стаття 8

1. Положення розділу I цієї Конвенції поширюються на Індію зі змінами, викладеними в цій статті.

2. Згадані положення поширюються на всі території, щодо яких Законодавчий орган Індії є компетентним їх застосовувати.

3. Термін "промислове підприємство" охоплює:

a) фабрики, як це визначено Законом про фабрики Індії;

b) шахти, на які поширюється Закон про шахти Індії;

c) залізниці і порти.

4. Параграф 2 статті 2 поширюється на підлітків, які досягли тринадцятирічного віку, але не досягли віку п'ятнадцять років.

5. Параграф 3 статті 2 поширюється на підлітків, які досягли п'ятнадцятирічного віку, але не досягли віку сімнадцять років.

6. Параграф 1 статті 3 і параграф 1 статті 4 поширюються на підлітків віком до сімнадцяти років.

7. Параграфи 2, 3 і 4 статті 3, параграф 2 статті 4 і стаття 5 поширюються на підлітків, які досягли п'ятнадцятирічного віку, але не досягли віку сімнадцять років.

8. Параграф 1 e) статті 6 поширюється на підлітків віком до сімнадцяти років.

Стаття 9

1. Положення розділу I цієї Конвенції поширюються на Пакистан зі змінами, викладеними в цій статті.

2. Згадані положення поширюються на всі території, на яких Законодавчий орган Пакистану є компетентним їх застосовувати.

3. Термін "промислове підприємство" охоплює:

a) фабрики, як це визначено Законом про фабрики;

b) шахти, на які поширюється Закон про шахти;

c) залізниці і порти.

4. Параграф 2 статті 2 поширюється на підлітків, які досягли тринадцятирічного віку, але не досягли віку п'ятнадцять років.

5. Параграф 3 статті 2 поширюється на підлітків, які досягли п'ятнадцятирічного віку, але не досягли віку сімнадцять років.

6. Параграф 1 статті 3 і параграф 1 статті 4 поширюються на підлітків віком до сімнадцяти років.

7. Параграфи 2, 3 і 4 статті 3, параграф 2 статті 4 і стаття 5 поширюються на підлітків, які досягли п'ятнадцятирічного віку, але не досягли віку сімнадцять років.

8. Пункт 1 e) статті 6 поширюється на підлітків віком до сімнадцяти років.

Стаття 10

1. Міжнародна конференція праці може на будь-якій своїй сесії, на якій це питання внесено до порядку денного, ухвалити більшістю в дві третини голосів проекти поправок до однієї чи кількох із попередніх статей розділу II цієї Конвенції.

2. В кожному такому проекті поправки зазначаються член або члени Організації, яких він стосується, і протягом одного року чи, за виняткових обставин, протягом вісімнадцяти місяців з моменту закриття сесії Конференції, член або члени Організації, яких він стосується, подають його на розгляд органові чи органам влади, до компетенції яких входить це питання, для оформлення його як закону або для вжиття заходів іншого порядку.

3. Кожний такий член Організації, якщо він дістає згоду компетентного органу чи органів влади, надсилає офіційний документ про ратифікацію поправки Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

4. Кожний такий проект поправки набуває чинності як поправка до цієї Конвенції після його ратифікації членом або членами Організації, яких він стосується.

Розділ III. Прикінцеві положення

Стаття 11

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 12

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 13

1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці і зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію і протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступні десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду порядком, встановленим у цій статті.

Стаття 14

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, заяв і актів про денонсацію, одержаних ним від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію одержаного ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає увагу членів Організації на дату настання чинності Конвенції.

Стаття 15

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію, заяв і актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 16

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 17

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, котра повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено протилежне, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 13, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція лишається в усякому разі чинною за формою та змістом стосовно тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Стаття 17

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 12 червня 1951 року.

Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева