Рекомендація щодо загальних принципів організації систем інспекції для забезпечення втілення в життя законів і правил стосовно захисту працівників N 20

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 22 жовтня 1923 року на свою 5-ту сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій щодо загальних принципів організації фабричної інспекції, що є питанням, яке становить порядок денний сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форму рекомендації,

ухвалює цього двадцять дев'ятого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот двадцять третього року нижченаведену рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1923 року щодо інспекції праці і яка підлягає поданню членами Міжнародної організації праці для розгляду з метою запровадження в життя через законодавство кожної країни або іншим шляхом відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ):

беручи до уваги, що Статут Міжнародної організації праці містить серед методів і принципів особливої і невідкладної важливості для фізичного, морального та інтелектуального благополуччя працівників принцип, згідно з яким кожна держава повинна передбачити систему інспекції, в якій мають брати участь жінки, для того щоб забезпечити запровадження в життя законів і правил щодо захисту працівників,

зважаючи на те, що ухвалені на першій сесії Міжнародної конференції праці резолюції щодо деяких країн, де існують особливі умови, вказують на необхідність створення цими країнами системи інспекції, якщо вони ще не мають такої системи,

беручи до уваги, що необхідність створення системи інспекції стає особливо невідкладною, коли ухвалені на сесіях Конференції конвенції ратифікуються членами Організації і набувають чинності,

беручи до уваги, що в той час, як створення системи інспекції безперечно слід рекомендувати як один з найбільш дійових засобів забезпечення запровадження в життя конвенцій та інших зобов'язань щодо регламентації умов праці, кожний член Організації несе виключну відповідальність за застосування конвенцій, учасником яких він є, на території, яка знаходиться під його суверенітетом або управлінням, і повинен, отже, сам визначати відповідно до місцевих умов, які заходи контролю можуть дати йому можливість взяти на себе таку відповідальність,

беручи до уваги, що для надання вже набутого досвіду в розпорядження членів Організації для допомоги їм у створенні або реорганізації своїх систем інспекції бажано зазначити загальні принципи, які, як показує практика, краще за все розраховані на забезпечення однаковості шляхом дійового запровадження в життя конвенцій і більш широкого здійснення всіх заходів для захисту працівників,

вирішивши дати кожній країні можливість визначати, до якої міри ці загальні принципи повинні застосовуватися до деяких галузей діяльності, і

керуючись тривалим досвідом, уже набутим в галузі фабричної інспекції,

Генеральна конференція рекомендує, щоб кожний член Міжнародної організації праці взяв до уваги наведені нижче принципи та правила:

I. Сфера діяльності інспекції

1. Головною функцією систем інспекції, яка повинна бути створена кожним членом Організації відповідно до дев'ятого принципу статті 41 Статуту Міжнародної організації праці, має бути забезпечення впровадження в життя законів і правил щодо умов праці та захисту працівників під час роботи (робочий час і відпочинок; нічна праця; заборона використання деяких осіб на небезпечних, шкідливих для здоров'я або фізично непідхожих роботах; охорона здоров'я і техніка безпеки і т. ін.)*.

____________
     *  У цьому параграфі робиться посилання на Статут Міжнародної
організації  праці  до  внесення  до  нього  поправки у 1946 році.
Статут Організації, переглянутий в 1946 році, не містить будь-якої
конкретної  згадки  про організацію служби інспекції. Див., проте,
положення      Конвенції  1947 року   про   інспекцію праці (N 81)
( 993_036 ).

2. Наскільки це може вважатися можливим і бажаним або заради зручності в галузі контролю, або у зв'язку з досвідом, набутим інспекторами під час виконання своїх основних обов'язків, на інспекторів повинні покладатися додаткові обов'язки, які можуть бути різними залежно від понять, традицій і звичаїв, існуючих у різних країнах; такі обов'язки можуть бути покладені за умови:

a) що вони ніяким чином не заважають основним обов'язкам інспекторів;

b) що самі по собі вони тісно пов'язані з основною метою забезпечення охорони здоров'я і безпеки працівників;

c) що вони ніяким чином не шкодять авторитету і неупередженості, необхідній для інспекторів у їхніх стосунках з роботодавцями і працівниками.

II. Характер функцій і повноважень інспекторів

A. Загальні положення

3. Інспектори, які мають необхідні документи, повинні уповноважуватись законом:

a) відвідувати та інспектувати о будь-якій годині дня і ночі місця, щодо яких вони можуть мати достатні підстави вважати, що в них працюють особи, які знаходяться під захистом закону, і входити о будь-якій годині дня в будь-яке місце, щодо якого вони можуть мати достатні підстави вважати, що воно є підприємством або частиною його, яке підлягає їхньому нагляду, за умови, що до виходу з підприємства інспектори в міру можливості повинні повідомити роботодавця або будь-якого представника роботодавця про своє відвідання;

b) опитувати без свідків персонал підприємства і з метою виконання своїх обов'язків звертатися за відомостями до будь-яких інших осіб, показання яких вони могли б вважати необхідними, і вимагати пред'явлення всякого роду регістрів або документів, наявність яких вимагається законом, що регулює умови праці.

4. Інспектори повинні бути зв'язані присягою або в який-небудь інший спосіб, що відповідає адміністративній практиці або звичаям даної країни, який перешкоджає, під загрозою передбаченого покарання чи відповідних дисциплінарних заходів, розголошенню виробничих таємниць і виробничих процесів взагалі, що їх вони можуть пізнати в ході виконання своїх обов'язків.

5. З урахуванням адміністративної системи і системи судоустрою кожної країни та за умови такого звернення до вищого органу влади, яке може вважатися потрібним, інспектори повинні мати право передавати матеріали щодо виявленого ними порушення законів безпосередньо компетентним судовим властям.

У тих країнах, де це сумісно з їхньою системою і принципами законодавства, складені інспекторами доповіді вважаються, за відсутністю доказів про протилежне, як такі, що встановлюють викладені в них факти.

6. Інспектори повинні мати право, в тих випадках, коли потрібні негайні заходи для приведення будь-якої установки або машини у відповідність до законодавства, давати розпорядження (або, якщо така процедура не відповідає адміністративній системі або системі судоустрою даної країни, звертатися до компетентних органів влади з проханням дати розпорядження), яке вимагає здійснення протягом певного часу таких змін у даній установці чи машині, які можуть бути потрібні для забезпечення цілковитого і точного дотримання законодавства щодо здоров'я та безпеки працівників.

У тих країнах, де розпорядження інспектора має обов'язкову силу, його виконання може бути припинене лише при оскарженні у вищестоящому органі адміністративної або судової влади, але положення, які мають на меті захистити роботодавців від свавільних дій, ні в якому разі не повинні перешкоджати вжиттю заходів щодо відвернення загрози небезпеки, наявність якої належним чином доведено.

B. Техніка безпеки

7. Слід брати до уваги той факт, що поряд з тим, що є важливим, щоб інспекція мала всі необхідні законні повноваження для виконання своїх обов'язків, не менш важливо, щоб відповідно до тенденції, яка спостерігається у найрозвиненіших країнах з великим досвідом, інспекція могла ставати все більш дійовою, все більшою мірою спрямовувалась на забезпечення вжиття найдоцільніших заходів з техніки безпеки для відвернення нещасних випадків і захворювань з метою зробити працю менш небезпечною, більш здоровою і навіть менш виснажливою шляхом взаєморозуміння, навчання і співробітництва всіх заінтересованих осіб. Вбачається, що цьому сприяли б такі методи:

a) про всі нещасні випадки слід повідомляти компетентним органам влади, і одним з основних обов'язків інспекторів має бути розслідування нещасних випадків, зокрема особливо серйозних і тих, що мають тенденцію періодично повторюватись, з метою встановлення, якими методами вони можуть відвертатися;

b) інспектори повинні інформувати роботодавців і давати їм поради щодо більш досконалих норм охорони здоров'я і техніки безпеки;

c) інспектори повинні заохочувати співробітництво роботодавців, керівного складу роботодавців і працівників з метою підвищення особистої безпеки, вдосконалення методів техніки безпеки і захисного обладнання;

d) інспектори повинні прагнути сприяти покращенню та вдосконаленню заходів з охорони здоров'я і техніки безпеки шляхом систематичного вивчення технічних методів щодо внутрішнього обладнання підприємств, шляхом спеціального вивчення питань охорони здоров'я і техніки безпеки, а також за допомогою будь-яких інших засобів;

e) у тих країнах, де вважається переважним мати особливу організацію для страхування від нещасних випадків та їх відвернення, яка є цілком незалежною від інспекції, спеціальні співпрацівники таких організацій повинні керуватися вищевикладеними принципами.

III. Організація інспекції

A. Організація персоналу

8. Для того, щоб інспектори могли підтримувати якнайтісніший зв'язок з підприємствами, що їх вони інспектують, і з роботодавцями та працівниками, і для того, щоб якомога більше часу інспектори могли присвячувати дійсному відвідуванню підприємств, інспектори повинні знаходитись, якщо це дозволяють умови країни, в промислових районах.

9. У тих країнах, які в цілях здійснення інспекції поділені на райони, для забезпечення однаковості у застосовуванні законодавства в різних районах і для підвищення ступеня дієвості інспекції, інспектори в районах повинні знаходитись під загальним контролем висококваліфікованого інспектора, який володіє великим досвідом. Якщо значення промисловості даної країни таке, що потребує призначення більш ніж одного контрольного інспектора, то контрольні інспектори повинні час від часу обговорювати питання, що виникають у контрольованих ними галузях у зв'язку із застосуванням законодавства і покращенням умов у промисловості.

10. Інспекція має знаходитись під прямим і виключним контролем центральної державної влади і не повинна бути під контролем або бути яким-небудь чином відповідальна перед будь-яким місцевим органом влади у зв'язку з виконанням яких би то не було своїх обов'язків.

11. Беручи до уваги складні наукові і технічні питання, що виникають в умовах сучасної промисловості у зв'язку з процесами, пов'язаними з використанням небезпечних матеріалів, з усуненням шкідливих газів і пилу, з використанням електричного обладнання та з іншими питаннями, важливо, щоб для розв'язання цих питань держава використовувала експертів, які мають відповідну наукову підготовку та досвід в галузі медицини, інженерної справи, електротехніки та в інших галузях.

12. Відповідно до принципу, що міститься в статті 41 Статуту Міжнародної організації праці, до складу інспекції повинні входити інспектори обох статей; хоча очевидно, що стосовно деяких питань і деяких видів праці інспекцію більш задовільно можуть здійснювати чоловіки, в той час, як в інших питаннях та в інших видах праці інспекція може більш задовільно здійснюватись жінками; інспектори-жінки взагалі повинні мати ті ж самі повноваження та обов'язки і користуватися такою ж владою, що й інспектори-чоловіки, за умови, що вони володіють необхідною підготовкою та досвідом, і повинні мати однакові можливості для просування на більш високі посади**.

____________
     ** У цьому параграфі робиться посилання на Статут Міжнародної
організації праці  до внесення в  нього    поправки  у  1946 році.
Статут  Організації,    переглянутий  у   1946  році,  не  містить
якої-небудь  конкретної  згадки  про  участь  жінок  у  роботі   з
інспекції  праці.  Див.,  однак,  статтю 8 Конвенції 1947 року про
інспекцію праці (N 81).

B. Кваліфікація та підготовка інспекторів

13. Беручи до уваги складність сучасних промислових процесів і машин, характер виконавчих та адміністративних функцій, виконуваних інспекторами у зв'язку із застосуванням законодавства, та значення їхніх відносин з роботодавцями і працівниками та з організаціями роботодавців і працівників, а також з судовими та місцевими властями, важливо, щоб інспектори взагалі мали високий рівень технічної підготовки та досвіду, були б особами з доброю загальною освітою та завдяки своєму характеру і здібностям могли б здобути довіру всіх сторін.

14. Інспекція повинна бути організована на постійній основі і повинна бути незалежною від змін в уряді; інспекторам має бути наданий такий статус і рівень заробітної плати, які б забезпечували їхню свободу від будь-якого небажаного зовнішнього впливу, і їм має бути заборонено мати будь-яку заінтересованість у будь-якому з підприємств, які підлягають інспекції з їхнього боку.

15. При призначенні інспектори повинні проходити випробувальний термін з метою перевірки їхньої кваліфікації та підготовки до виконання ними своїх обов'язків, а їхнє призначення повинне затверджуватися в кінці цього терміну, за умови, що вони показали себе цілком кваліфікованими для виконання обов'язків інспектора.

16. Якщо країна в цілях здійснення інспекції поділена на райони і особливо якщо промисловість цієї країни має різноманітний характер, бажано, щоб інспектори, особливо в перші роки своєї роботи, через відповідні проміжки часу переводились з одного району до іншого, для того щоб набути повного досвіду в галузі роботи інспекції.

C. Норми та методи роботи інспекції

17. Оскільки при системі державної інспекції відвідування інспекторами окремих підприємств будуть неминуче проводитись більш-менш рідко, необхідно дотримуватись таких умов:

1) a) Має бути встановлений і підтримуватися принцип відповідальності роботодавця та персоналу адміністрації підприємства за дотримання законодавства і, в разі навмисного порушення або серйозної недбалості в справі дотримання законодавства, вони підлягають судовому переслідуванню без попереднього попередження з боку інспектора за умови, що вищевикладений принцип не застосовується в особливих випадках, коли закон передбачає попереднє попередження роботодавця про необхідність вжити деяких заходів.

b) Як загальне правило, відвідування підприємств інспекторами повинні проводитись без якого б то не було попереднього попередження роботодавця.

2) Бажано, щоб держава вживала відповідних заходів для забезпечення такого становища, за якого роботодавці, адміністрація і працівники знайомилися б з положеннями законодавства і заходами, яких слід вживати для захисту здоров'я і безпеки працівників, як, наприклад, шляхом вивішування роботодавцем стислого змісту вимог законодавства.

18. В той час, як визнається, що між тими та іншими підприємствами існує дуже велика різниця в розмірах і значенні і що можуть мати місце особливі труднощі в країнах або районах сільськогосподарського характеру, в яких фабрики розташовані далеко одна від одної, бажано, щоб по можливості кожне підприємство відвідувалось інспекторами з метою загальної інспекції не рідше одного разу на рік, на додаток до всякого роду особливих відвідувань, які можуть здійснюватись в цілях розслідування певної скарги або в інших цілях; і щоб великі підприємства і підприємства, адміністрація яких не є задовільною з точки зору охорони здоров'я і безпеки працівників, а також підприємства з небезпечними або шкідливими виробничими процесами відвідувались частіше. Бажано, щоб підприємство, на якому виявлено яке-небудь серйозне відхилення від норми, якомога скоріше знову відвідувалось інспекторами з метою перевірки, чи усунено це відхилення.

D. Співпраця роботодавців і працівників

19. Необхідно, щоб працівникам та їхнім представникам були надані всі можливості вільно спілкуватися з інспекторами з приводу якого би то не було недоліку або порушення законодавства на підприємстві, на якому вони працюють; щоб кожна така скарга по можливості швидко розслідувалась інспектором; щоб інспектор ставився до скарги як до цілком конфіденційного питання і щоб навіть не робилося ніяких натяків роботодавцю або його адміністрації про те, що розпочате в цілях розслідування відвідування підприємства проводиться внаслідок отримання скарги.

20. В цілях забезпечення повної співпраці роботодавців і працівників та їхніх відповідних організацій у справі підвищення вимог щодо умов, які впливають на здоров'я і безпеку працівників, бажано, щоб інспекція час від часу обговорювала з представниками організацій роботодавців і працівників питання щодо найкращих заходів, яких має бути вжито з цією метою.

21. Інспектори повинні регулярно подавати своєму центральному органу влади складені за єдиним зразком доповіді щодо своєї роботи та її результатів, і зазначений орган влади повинен оприлюднювати щорічну доповідь у якнайстисліший термін і у всякому разі протягом одного року після закінчення того року, якого ця доповідь стосується, причому доповідь повинна містити загальний огляд відомостей, наданих інспекторами; для цих доповідей має бути прийнятий єдиний календарний рік.

22. Загальна щорічна доповідь повинна містити перелік законів і правил щодо умов праці, які прийняті протягом звітного року.

23. Щорічна доповідь повинна також містити статистичні таблиці, які охоплюють всі відомості щодо організації і роботи інспекції та отримання результатів. Надані відомості повинні, по можливості, містити дані про:

a) чисельність та організацію персоналу інспекції;

b) кількість підприємств, на які поширюється законодавство, з розбивкою по галузях промисловості та із зазначенням числа працюючих на них працівників (чоловіків, жінок, підлітків, дітей);

c) кількість відвідувань інспекцією підприємств кожної категорії із зазначенням кількості працівників, зайнятих на інспектованих підприємствах (відомості про чисельність працівників стосуються осіб, зайнятих під час першого відвідання підприємства в поточному році), і число підприємств, інспектованих понад один раз протягом року;

d) кількість і характер порушень законодавства, доведених до відома компетентного органу влади, та кількість і характер санкцій, вжитих цим компетентним органом влади;

e) кількість, характер і причину нещасних випадків і професійних захворювань, про які надані відомості, з розбивкою по категоріях підприємств.