Конвенція про приміщення для екіпажу на борту суден (додаткові положення) N 133

( Конвенцію ратифіковано Постановою ВР N 3388-XII ( 3388-12 ) від 14.07.93 )

Статус Конвенції див. ( 993_361 )

{ Конвенцію переглянуто Конвенцією ( 993_519 ) від 23.02.2006 }

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 14 жовтня 1970 року на свою п'ятдесят п'яту сесію,

зазначаючи, що Конвенція (переглянута) 1949 року про приміщення для екіпажу ( 993_029 ) запроваджує детальні вимоги відносно таких питань, як каюти, їдальні, приміщення для відпочинку, вентиляція, опалення, освітлення і санітарне обладнання на борту суден, враховуючи, що швидкі зміни характеру як конструкції, так і використання сучасних суден можуть забезпечити можливості для подальшого поліпшення приміщень для екіпажу,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно приміщень для екіпажу, що є другим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції, яка доповнює Конвенцію (переглянуту) 1949 року про приміщення для екіпажу ( 993_029 ),

ухвалює цього тридцятого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот сімдесятого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1970 року про приміщення для екіпажу (додаткові положення):

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1

1. Ця Конвенція застосовується до всіх державних або приватних морських суден, зайнятих перевезенням вантажів чи пасажирів у комерційних цілях, або зайнятих з будь-якою іншою комерційною метою, зареєстрованих на території, щодо якої ця Конвенція є чинною, і до суден, кіль яких закладено на стапелях або які перебувають на подібній стадії будування на момент або після настання чинності Конвенції для цієї території.

2. Національні закони чи правила визначають, у яких випадках судна вважаються морськими для цілей цієї Конвенції.

3. Ця Конвенція застосовується до буксирів, де це доцільно і можливо.

4. Ця Конвенція не застосовується:

a) до суден місткістю менше ніж 1000 тонн;

b) до суден, що пересуваються здебільшого за допомогою вітрил, незалежно від того, чи мають вони допоміжний двигун чи ні;

c) до суден, які зайняті риболовним, китобійним або іншим таким промислом;

d) до суден на підводних крилах і на повітряній подушці.

5. Проте, коли це доцільно і можливо, ця Конвенція застосовується:

a) до суден місткістю від 200 до 1000 тонн;

b) до приміщень для осіб, зайнятих звичайною морською справою на суднах, які займаються китобійним чи іншим таким промислом.

6. Крім того, будь-які з вимог, застосовних з огляду на статтю 3 цієї Конвенції, можуть бути змінені щодо будь-якого судна, якщо компетентний орган влади після консультації з організаціями судновласників і (або) із судновласниками та з bona fide профспілками моряків впевниться в тому, що припустимі зміни дають переваги, внаслідок яких загальні умови виявляться не менш сприятливими, ніж ті, які б виявилися наслідком повного застосування положень Конвенції; подробиці всіх таких змін доводить відповідний член Організації до відома Генерального директора Міжнародного бюро праці.

7. Крім того, відповідний орган влади після консультації з організаціями судновласників і (або) із судновласниками та з bona fide профспілками моряків визначає, які доцільно зробити винятки або здійснити відхилення від положень цієї Конвенції, враховуючи потреби у приміщеннях для відпочинку, щодо:

a) морських поромів, суден місцевого сполучення та інших таких суден, на яких екіпаж не буває постійно;

b) морських суден, на яких окрім екіпажу судна тимчасово перебувають ремонтні команди;

c) морських суден, які здійснюють короткі рейси, що дають змогу членам екіпажу щодня бувати вдома чи користуватися такими можливостями.

Стаття 2

Відповідно до мети цієї Конвенції:

a) термін "судно" означає будь-яке судно, до якого застосовується Конвенція;

b) термін "тонни" означає брутто-реєстрові тонни;

c) термін "пасажирське судно" означає судно, щодо якого дійсна: i) посвідка про безпеку пасажирського судна, видана відповідно до положень міжнародної Конвенції про охорону людського життя на морі ( 995_238 ), яка є дійсною на сьогодні; або ii) посвідка про пасажирське судно;

d) термін "офіцер" означає особу, за винятком капітана, яку визнають за офіцера на підставі національного законодавства або, за відсутністю відповідного законодавства чи правил - на підставі колективного договору чи звичаю;

e) термін "рядовий матрос" означає члена екіпажу, який не є офіцером;

f) термін "молодший офіцер" означає рядового матроса, який виконує старшинські обов'язки або обіймає посаду спеціаліста і якого визнають за молодшого офіцера на підставі національного законодавства або, за відсутності відповідних законодавства чи правил, на підставі колективного договору чи звичаю;

g) термін "повнолітній" означає особу, яка досягла 18-річного віку;

h) термін "приміщення для екіпажу" охоплює надані для екіпажу каюти, їдальні, санітарні узли, медичні пункти та приміщення для відпочинку;

i) термін "приписуваний" означає приписуваний національними законодавством чи правилами або компетентним органом влади;

j) термін "установлений" означає встановлений компетентним органом влади;

k) термін "перереєстрований" означає перереєстрований у разі одночасного змінення території реєстрації і володіння судном.

Стаття 3

Кожний член Організації, щодо якого ця Конвенція є чинною, зобов'язується виконувати щодо суден, до яких застосовна ця Конвенція:

a) положення розділів II і III Конвенції (переглянутої) 1949 року про приміщення для екіпажу ( 993_029 );

b) положення розділу II цієї Конвенції.

Стаття 4

1. Кожний член Організації, відносно якого ця Конвенція є чинною, зобов'язується зберігати чинними закони або правила, що забезпечують її застосування.

2. Ці закони або правила:

a) вимагають, щоб компетентний орган влади доводив їх зміст до відома всіх заінтересованих осіб;

b) визначають осіб, відповідальних за їх дотримання;

c) приписують належні санкції за будь-які їх порушення;

d) передбачають зміст системи інспекції, яка здатна забезпечити дійсне запровадження в життя їх;

e) вимагають, щоб компетентний орган влади консультувався з організаціями судновласників і (або) судновласниками та з визнаними bona fide профспілками моряків щодо створення правил і, в міру можливості, співробітничав з цими заінтересованими сторонами у питаннях застосування правил.

Розділ II. Вимоги, які ставляться
до приміщень для екіпажу

Стаття 5

1. Площа кают, призначених для рядових матросів, яка припадає на одну людину, становить не менше ніж:

a) 3,75 кв. м (40,36 кв. фута) на суднах у 1000 тонн чи більше, але менше ніж 3000 тонн;

b) 4,25 кв. м (45,75 кв. фута) на суднах у 3000 тонн.чи більше, але менше ніж 10000 тонн;

c) 4,75 кв. м (51,13 кв. фута) на суднах у 10 000 тонн чи більше.

2. Проте площа на одну людину в каюті, яка призначена для двох рядових матросів, становить не менше ніж:

a) 2,75 кв. м (29,60 кв. фута) на суднах у 1000 тонн чи більше, але менше ніж 3000 тонн;

b) 3,25 кв. м (34,98 кв. фута) на суднах у 3000 тонн чи більше, але менше ніж 10 000 тонн;

c) 3,75 кв. м (40,36 кв. фута) на суднах у 10000 тонн чи більше.

3. Крім того, площа кают, призначених для рядових матросів на пасажирських суднах, становить не менше ніж:

a) 2,35 кв. м (25,30 кв. фута) на одну людину на суднах у 1000 тонн чи більше, але менше ніж 3000 тонн;

b) на суднах у 3000 тонн чи більше: i) 3,75 кв. м (40,36 кв. фута) в одномісних каютах; ii) 6,00 кв. м (64,58 кв. фута) у двомісних каютах; iii) 9,00 кв. м (96,88 кв. фута) у тримісних каютах; iv) 12,00 кв. м (129,17 кв. фута) у чотиримісних каютах.

4. Рядові матроси розміщуються не більше ніж по двоє в каюті, за винятком пасажирських суден, де дозволяється розміщення максимально чотирьох чоловік у каюті.

5. Молодші офіцери розмішуються по одному чи по двоє в каюті.

6. Площа офіцерських кают, які не мають окремого салону чи кабінету, становить не менше ніж 6,50 кв. м (69,96 кв. фута) на одну людину на суднах до 3000 тонн і не менше ніж 7,50 кв. м (80,73 кв. фута) - на суднах у 3000 тонн і більше.

7. На суднах, окрім пасажирських суден, кожному повнолітньому членові екіпажу надається окрема каюта, якщо це доцільно і можливо, виходячи з розмірів, призначення та конструкції судна.

8. Там, де це можливо, на суднах у 3000 тонн чи більше, старшому механіку і старшому штурманові надається, крім каюти, суміжний з нею салон чи кабінет.

9. Місце, яке займають ліжка, шафи, висувні ящики та сидіння, включається до виміру площі кают. Ділянки площі невеликих розмірів чи неправильної форми, які істотно не збільшують вільний для руху простір і не можуть бути використані під меблі, до розрахунку не беруться.

10. Мінімальні внутрішні розміри ліжка становлять: 198 см на 80 см (6 футів 6 дюймів на 2 фути 7,50 дюйма).

Стаття 6

1. Площа їдалень для офіцерів і рядових матросів становить не менше ніж 1 кв. м (10,76 кв. фута) на одну людину, виходячи з запланованої кількості посадкових місць.

2. Їдальні обладнуються столами та сидіннями встановленого зразка, рухомими чи закріпленими, у кількості, достатній для максимального числа членів екіпажу, які можуть користуватися ними одночасно.

3. У будь-який час, коли члени екіпажу перебувають на борту судна, в їхнє розпорядження надаються:

a) холодильник, зручно розташований і достатньої місткості для кількості осіб, які користуються приміщенням їдальні чи приміщеннями їдалень;

b) пристрої для приготування гарячих напоїв;

c) пристрої для отримання холодної води.

4. Компетентні органи влади можуть дозволити відносно приміщень для їдалень такі винятки з положень параграфів 1 і 2 цієї статті, які можуть виявитися потрібними через особливі умови на пасажирських суднах.

Стаття 7

1. Офіцерам і рядовим матросам надаються зручно розташовані і відповідним чином мебльовані приміщення для відпочинку. Якщо немає приміщень для відпочинку, окремих від їдалень, останні планують, меблюють та обладнують таким чином, щоб вони могли використовуватись для відпочинку.

2. Меблі приміщень для відпочинку як мінімум включають книжкову шафу та все потрібне для читання та писання і, за можливості, для ігор.

3. На суднах у 8000 тонн і більше обладнують кімнату для паління або бібліотеку, в якій можуть демонструватися фільми чи телевізійні передачі, а також приміщення для занять та ігор у вільний час; слід розглядати можливість спорудження плавального басейну.

4. Під час планування приміщень для відпочинку компетентним органам влади треба передбачати можливість обладнання буфету.

Стаття 8

1. На всіх суднах, які не мають вигід, передбачених у параграфах 2-4 цієї статті, обладнують і зручно розташовують принаймні одну вбиральню та одну ванну чи душ на кожні шість осіб чи менше для офіцерів і рядових матросів. Якщо до складу екіпажу входять жінки, їм надаються окремі санітарні вузли.

2. На суднах у 5000 тонн чи більше, але менше ніж 15000 тонн принаймні п'ять окремих кают для офіцерів повинні мати суміжну з ними ванну кімнату з убиральнею, ванною чи душем та умивальником з гарячою і холодною прісною водою; умивальник може бути розташований у каюті. Крім того, на суднах у 10 000 тонн чи більше, але менше ніж 15000 тонн каюти всіх інших офіцерів мають індивідуальні ванні кімнати, або такі, що сполучаються, з аналогічним обладнанням.

3. На суднах у 15000 тонн чи більше окремі каюти для офіцерів обладнуються індивідуальною ванною кімнатою з убиральнею, ванною чи душем та умивальником з гарячою і холодною прісною водою: умивальник може бути розташований у каюті.

4. На суднах у 25 000 тонн чи більше, крім пасажирських суден, кожним двом рядовим матросам надається одна ванна кімната, розташована або в приміщенні, що сполучається, яке знаходиться між суміжними каютами, або навпроти входу в ці каюти. Ця ванна кімната обладнується убиральнею, а також ванною чи душем та умивальником з гарячою і холодною прісною водою.

5. На суднах у 5000 тонн чи більше, крім пасажирських суден, кожна офіцерська чи матроська каюта, обладнується умивальником з холодною і гарячою прісною водою, за винятком тих випадків, коли такий умивальник розміщено у ванній кімнаті, яка передбачена параграфами 2, 3 або 4 цієї статті.

6. На всіх суднах забезпечується обладнання для прання, сушіння та прасування одягу для офіцерів і рядових матросів з урахуванням чисельності екіпажу та нормальної тривалості рейсу. Це обладнання, в міру можливості, розташовується поблизу кают.

7. Це обладнання містить:

a) пральні машини;

b) сушильні шафи або сушильні приміщення, які належним чином обігріваються та вентилюються;

c) праски та прасувальні дошки чи інше рівнозначне обладнання.

Стаття 9

1. На суднах у 1 600 тонн чи більше обладнуються:

a) окреме приміщення з убиральнею та умивальником з гарячою і холодною прісною водою недалеко від ходового містка, призначене спеціально для осіб, які несуть на ньому вахту;

b) убиральня та умивальник з гарячою і холодною прісною водою поблизу машинного відділення, якщо таких немає біля поста управління машинного відділення.

2. На суднах у 1 600 тонн чи більше, за винятком суден, на яких надаються індивідуальні каюти та індивідуальні або напівіндивідуальні ванні кімнати для всього складу машинної команди, обладнуються роздягальні, які:

a) розташовуються поза машинним відділенням, проте недалеко від нього;

b) обладнуються індивідуальними шафами для одягу та умивальниками, ваннами або душами з гарячою і холодною прісною водою.

Стаття 10

Мінімальна висота в усіх приміщеннях для екіпажу, де конче потрібна певна свобода пересування, не може бути меншою ніж 198 см (6 футів 6 дюймів) за умови, що компетентні органи влади можуть дозволяти в певних обмеженнях зменшення висоти у будь-якому приміщенні або в частині будь-якого приміщення, коли вони вважають, що це виправдано і що таке зменшення не спричиняє незручності для екіпажу.

Стаття 11

1. Приміщення для екіпажу повинні мати належне освітлення.

2. З дотриманням таких особливих заходів, які можна допускати щодо пасажирських суден, каюти та їдальні освітлюються природним світлом і забезпечуються достатнім штучним освітленням.

3. На всіх суднах приміщення для екіпажу забезпечуються електричним освітленням. Якщо немає двох незалежних джерел електрики для освітлення, забезпечується додаткова система аварійного освітлення за допомогою ламп або освітлювальних приладів належної конструкції.

4. У каютах установлюються електричні лампочки для читання у головах кожного ліжка.

5. Відповідні норми природного та штучного освітлення запроваджуються компетентними органами влади.

Стаття 12

Для суден, склад екіпажів яких вимагає враховувати без дискримінації різні характерні для членів екіпажу релігійні та соціальні звички та звичаї, компетентні органи влади можуть після консультації з заінтересованими організаціями судновласників і (або) із судновласниками та з bona fide профспілками моряків і за наявності згоди між цими сторонами дозволяти відхилення щодо положень параграфів 1-4 і параграфа 7 статті 5 і параграфів 1 і 4 статті 8 цієї Конвенції за умови, що такі відхилення не призведуть до створення загальних умов, менш сприятливих, ніж ті, які були б створені завдяки застосуванню положень цієї Конвенції. Особливості всіх таких відхилень відповідний член Організації доводить до відома Генерального директора Міжнародного бюро праці, який повідомляє про це членів Міжнародної організації праці.

Розділ III. Застосування конвенції до тих суден, які є

Стаття 13

1. Щодо суден, будування яких повністю закінчилось на день настання чинності цієї Конвенції на території реєстрації і які не відповідають нормам, установленим цією Конвенцією, компетентні органи влади після консультації з організаціями судновласників і (або) із судновласниками та з bona fide профспілками моряків можуть вимагати з метою приведення цих суден у відповідність до вимог Конвенції таких змін, які вони вважатимуть за доцільні і практично здійсненні, враховуючи, зокрема, технічні, економічні та інші проблеми, котрі виникають у застосуванні положень статей 5, 8 і 10; такі зміни здійснюються під час:

a) перереєстрації судна;

b) значної реконструкції або капітального ремонту судна в порядку здійснення довгострокових планів, але не у зв'язку з аварією або надзвичайними обставинами.

2. Щодо суден, які перебувають у процесі будування чи перебудування на день настання чинності цієї Конвенції на території реєстрації, компетентні органи влади, після консультації з організаціями судновласників і (або) із судновласниками та з bona fide профспілками моряків, можуть вимагати з метою приведення цих суден у відповідність до вимог Конвенції таких змін, які вони вважатимуть за доцільні і практично здійсненні, враховуючи, зокрема, технічні, економічні та інші проблеми, що виникають під час застосування положень статей 5, 8 і 10; такі зміни вважаються остаточно відповідними до положень цієї Конвенції.

3. Щодо суден, окрім таких, що зазначені в параграфах 1 і 2 цієї статті, або суден, до яких у процесі будування застосовувалися положення цієї Конвенції і які перереєструються на будь-якій території після настання чинності цієї Конвенції на цій території, компетентні органи влади, після консультації з організаціями судновласників і (або) із судновласниками та з bona fide профспілками моряків, можуть зажадати з метою приведення цих суден у відповідність до вимог Конвенції таких змін, які вони вважатимуть за доцільні і практично здійсненні, враховуючи, зокрема, технічні, економічні та інші проблеми, які виникають під час застосування положень статей 5, 8 і 10; такі зміни вважаються остаточно відповідними до положень цієї Конвенції.

Розділ IV. Прикінцеві положення

Стаття 14

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 15

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як будуть зареєстровані документи про ратифікацію дванадцяти членів Організації, кожний з яких має флот більше ніж у мільйон тонн, у тому числі принаймні чотирьох членів Організації, кожний з яких має флот не менше ніж у два мільйони тонн.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності відносно кожного члена Організації через шість місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 16

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого у попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і згодом зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

Стаття 17

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, які він отримав від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію останнього документа про ратифікацію, потрібного для настання чинності Конвенції, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.

Стаття 18

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до вимог попередніх статей.

Стаття 19

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 20

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 16, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція лишається в усякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Стаття 21

Англійський та французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 27 серпня 1991 року.

Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева