Конвенція про робочий час моряків і склад суднового екіпажу N 180

( Рекомендацію до Конвенції додатково див. в документі

( 993_290 ) від 22.10.1996 )

Статус Конвенції див. ( 993_451 )

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 8 жовтня 1996 року на свою вісімдесят четверту сесію,

беручи до уваги положення Конвенції 1976 року про мінімальні норми в торговельному флоті ( 993_052 ) та Протокол 1996 року до неї ( 993_291 ), а також Конвенцію 1996 року про інспекцію праці моряків ( 993_047 ),

нагадуючи про відповідні положення таких актів Міжнародної морської організації: Міжнародної Конвенції 1974 року про безпеку життя на морі ( 995_251 ), з поправками, Міжнародної Конвенції 1978 року про норми підготовки, дипломування моряків та несення вахти ( 995_053 ) з поправками 1995 року, резолюції Асамблеї A 481 (XII) (1981 рік) про принципи безпеки складу суднового екіпажу, резолюції Асамблеї A 741 (18) (1993 рік) про Міжнародний кодекс безпечної експлуатації суден та запобігання забруднення (Кодекс Міжнародної безпеки управління (МБУ)) ( 995_304 ) та резолюції Асамблеї A 772 (18) (1993 рік) про фактори стомлення складу суднового екіпажу та безпеку,

нагадуючи набуття чинності 16 листопада 1994 року Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року ( 995_057 );

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо перегляду Конвенції 1958 року про заробітну плату, робочий час і склад суднового екіпажу (переглянута) ( 993_160 ) та Рекомендації 1958 року про заробітну плату, робочий час і склад суднового екіпажу ( 993_241 ), що є другим пунктом порядку денного сесії;

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять другого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот дев'яносто шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1996 року про робочий час моряків і склад суднового екіпажу.

Розділ I. Сфера застосування та визначення

Стаття 1

1. Ця Конвенція застосовується до будь-якого судна далекого плавання державної чи приватної форми власності, зареєстрованого на території того члена Організації, де ця Конвенція має силу, і яке займається торговельними морськими операціями. В цілях цієї Конвенції судно, яке є у реєстрі двох членів Організації, вважається зареєстрованим на території того з них, під прапором якого воно ходить.

2. Компетентний орган влади застосовує положення цієї Конвенції до торговельного морського рибальства тією мірою, наскільки він вважає це можливим після консультацій з представницькими організаціями власників риболовецьких суден та рибалок.

3. У випадку виникнення сумніву стосовно того, чи може те або інше судно вважатися судном далекого плавання або таким, що займається торговельними морськими операціями чи торговельним морським рибальством в цілях цієї Конвенції, питання вирішується компетентним органом влади після консультацій із заінтересованими організаціями судновласників, моряків та рибалок.

4. Ця Конвенція не застосовується до дерев'яних суден традиційної побудови, таких як плоскодонні шлюпки та джонки.

Стаття 2

1. В цілях цієї Конвенції:

a) термін "компетентний орган" означає міністра, урядове відомство чи інший орган влади, уповноважений видавати правила, накази та інші інструкції, що мають силу закону щодо робочого часу, відпочинку моряків чи складу суднового екіпажу;

b) термін "робочий час" означає той час, який необхідний для виконання моряком роботи на судні;

c) термін "час відпочинку" означає той час, який не входить до робочого часу; цей термін не включає короткі перерви;

d) термін "моряк" означає будь-яку особу, яка визначається національним законом, правилами або колективними угодами як така, що працює за наймом у будь-якій якості на борту такого судна далекого плавання, до якого застосовуються положення цієї Конвенції;

e) термін "судновласник" означає власника судна або будь-яку іншу організацію чи особу, як-от менеджер або фрахтувальник судна без екіпажу, який переклав на себе з судновласника відповідальність за експлуатацію судна та під час прийняття такої відповідальності погодився взяти усі супровідні обов'язки та зобов'язання.

Розділ II. Тривалість робочого часу та відпочинку моряків

Стаття 3

У межах, зазначених у статті 5, встановлюється або мінімальна кількість робочих годин, яка не може бути перевищена в певний період часу, або мінімальна кількість годин відпочинку, яка надається протягом конкретного періоду часу.

Стаття 4

Член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, визнає, що нормальна тривалість робочого часу для моряків, як і для інших працівників, грунтується на восьмигодинному робочому дні з одним вихідним на тиждень та вихідними у святкові дні. Хоча це положення ні в якому разі не заважає члену Організації встановлювати процедури, які дозволяють або реєструють колективні угоди, що встановлюють нормальну тривалість робочого часу моряків на умовах, не менш сприятливих, ніж зазначена норма.

Стаття 5

1. Норми тривалості робочого часу або відпочинку є такими:

a) максимальна тривалість робочого часу не перевищує: i) 14 годин на будь-який 24-годинний період; ii) 72 години на будь-який семиденний період;

b) мінімальний час відпочинку не має бути менший: i) десяти годин на будь-який 24-годинний період; ii) 77 годин на будь-який семиденний період;

2. Тривалість відпочинку може бути розділена не більше ніж на два періоди, один з яких триває принаймні шість годин, а інтервал між послідовними періодами відпочинку не перевищує 14 годин.

3. Збори для огляду та тренувань, пожежні та рятівні навчання на воді та навчання, передбачені національними законами, правилами та міжнародними актами, проводяться з урахуванням зменшення порушення часу відпочинку та невикликання втоми.

4. У разі виникнення ситуації, коли моряк викликаний за вимогою, наприклад, залишення машинного відділення без нагляду, моряку надається, в порядку компенсації, адекватний період відпочинку, якщо нормальна тривалість відпочинку переривається викликами на робоче місце.

5. У разі відсутності колективної угоди чи арбітражних рішень, або якщо компетентний орган вирішує, що положення угоди або рішення щодо параграфів 3 чи 4 не відповідають вимогам, компетентний орган встановлює такі положення, які забезпечують відповідних моряків достатнім періодом відпочинку.

6. Ніщо в параграфах 1 та 2 не заважає члену Організації мати національні закони, правила або процедури для компетентного органу влади для дозволу чи реєстрації колективних угод, які дозволяють винятки зі встановлених норм. Такі винятки, по можливості, відповідають встановленим нормам, але можуть враховувати частіші або триваліші періоди відпусток чи надання компенсаційних звільнень вахтовим морякам або морякам, які працюють на борту суден коротких рейсів.

7. Член Організації вимагає вивішування в легкодоступному місці таблиці із зазначенням внутрішнього трудового розпорядку на борту судна, в якій за кожною посадою вказується, як мінімум:

a) графік роботи в морі та в порту;

максимальна кількість годин роботи чи мінімальна кількість годин відпочинку, що передбачаються законами, правилами або колективними угодами держави, які мають силу на території держави-члена Організації;

8. Таблиця, зазначена в параграфі 7, укладається в стандартизованій формі робочою мовою або мовами, що використовуються на судні, та англійською мовою.

Стаття 6

Моряки у віці до 18 років не можуть працювати вночі. В цілях цієї статті термін "ніч" означає період тривалістю принаймні в дев'ять послідовних годин, включаючи проміжок часу від півночі до п'ятої години ранку. Це положення не застосовується у разі, якщо воно заважає проведенню ефективного навчання молодих моряків у віці від 16 до 18 років згідно зі встановленими програмами та розкладом.

Стаття 7

1. Ніщо в цій Конвенції не вважається таким, що зменшує право капітана судна вимагати від моряка роботи протягом часу, необхідного для негайної безпеки судна, людей на борту чи вантажу, або з ціллю надання допомоги іншим суднам чи людям, що терплять нещастя в морі.

2. Згідно із параграфом 1 капітан може тимчасово не дотримуватися графіка робочого часу або часу відпочинку і вимагати від моряка роботи доти, доки не буде досягнуто нормальної ситуації.

3. Якомога раніше після досягнення нормальної ситуації капітан забезпечує всіх моряків, які працювали протягом передбаченого графіком періоду відпочинку, адекватним періодом відпочинку.

Стаття 8

1. Член Організації вимагає ведення обліку щоденної кількості годин роботи або щоденної кількості годин відпочинку моряків з метою перевірки їх відповідності положенням статті 5. Моряк одержує копію таких даних, яка засвідчується капітаном або уповноваженою капітаном особою та моряком.

2. Компетентний орган влади визначає процедури для зберігання таких даних на борту, в тому числі інтервали часу, через які реєструється інформація. Компетентний орган влади встановлює порядок обліку даних щодо робочого часу або часу відпочинку моряків, враховуючи будь-які директиви Міжнародної організації праці, або використовує будь-яку стандартну форму, передбачену Організацією. Форма встановлюється мовою чи мовами, передбаченими статтею 5 параграфа 8.

3. Копії відповідних положень національного законодавства, що стосуються цієї Конвенції та відповідних колективних угод, зберігаються на борту і є легкодоступними для членів команди.

Стаття 9

Компетентний орган влади розглядає та затверджує через відповідні проміжки часу дані, зазначені в статті 8 для того, щоб контролювати узгодженість з положенням щодо робочого часу і часу відпочинку, які запроваджують положення цієї Конвенції.

Стаття 10

У разі якщо облікові дані чи інші докази вказують на порушення положень, які регулюють робочий час та час відпочинку, компетентний орган влади з метою уникнення майбутніх порушень вимагає вжиття заходів, включаючи, якщо необхідно, зміну складу суднового екіпажу.

Розділ III. Склад суднового екіпажу

Стаття 11

1. Кожне судно, на яке поширюються положення цієї Конвенції, укомплектовується екіпажем, достатнім за кількістю, високого рівня надійності та кваліфікації згідно з документом про мінімальний рівень надійності складу суднового екіпажу або рівноцінним документом, виданим компетентним органом влади.

2. Під час визначення, ухвалення чи перегляду рівня складу суднового екіпажу, компетентний орган влади враховує таке:

a) потребу в уникненні або мінімізації, в міру можливості, надмірного робочого часу з метою забезпечення достатнього відпочинку та зниження стомлюваності;

b) міжнародні акти, вказані в преамбулі.

Стаття 12

Особи до 16 років не можуть працювати на борту судна.

Розділ IV. Обов'язки судновласників і капітанів

Стаття 13

Судновласник піклується про те, щоб капітан був забезпечений всіма необхідними засобами з метою дотримання зобов'язань цієї Конвенції, включаючи ті, що стосуються належного складу суднового екіпажу. Капітан вживає всіх необхідних заходів, які забезпечують виконання вимог щодо робочого часу й часу відпочинку моряків, що випливають з цієї Конвенції.

Розділ V. Застосування

Стаття 14

Будь-який член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, несе відповідальність за застосування її положень шляхом законів і правил, якщо тільки її застосування не забезпечується колективними угодами, арбітражними рішення чи судовими рішеннями.

Стаття 15

Кожний член Організації:

a) вживає всіх необхідних заходів, в тому числі застосовує відповідні санкції та заходи коригуючого характеру, для забезпечення ефективного дотримання положень цієї Конвенції;

b) має відповідні служби інспекції для нагляду за застосуванням заходів, які вживаються згідно з положеннями цієї Конвенції, та забезпечує ці служби необхідними ресурсами;

c) після консультацій з організаціями судновласників і моряків застосовує процедури для розслідування змісту скарг, які стосуються будь-яких питань, що містяться в цій Конвенції.

Розділ VI. Заключні положення

Стаття 16

Ця Конвенція переглядає морську Конвенцію 1958 року про заробітну плату, робочий час і склад суднового екіпажу (переглянута) ( 993_160 ), Конвенцію 1949 року про заробітну плату, робочий час і склад суднового екіпажу (переглянута); Конвенцію 1946 року про заробітну плату, робочий час і склад суднового екіпажу (переглянута); Конвенцію 1936 року про робочий час і склад суднового екіпажу (переглянута) ( 993_508 ). Починаючи з дати набуття чинності цією Конвенцією, вищезазначені конвенції закрито для ратифікації.

Стаття 17

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 18

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровані Генеральним директором Міжнародного бюро праці.

2. Вона набуває чинності через шість місяців після того, як Генеральний директор Міжнародного бюро праці зареєструє документи про ратифікацію п'яти членів Організації, три з яких мають валовий реєстровий тоннаж не менший від одного мільйона брутто-реєстрових тонн.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 19

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і який протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим цією статтею, буде зв'язаний на наступний десятирічний період і надалі може денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

Стаття 20

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію і актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Стаття 21

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) повні дані щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 22

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 23

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенції не передбачає іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 19, негайну денонсацію цієї Конвенції, за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати набуття чинності новою, переглянутою конвенцією цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нову, переглянуту конвенцію.

Стаття 24

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева