Приєднуйтесь.

Зберігайте закони у приватних списках для швидкого доступу. Діліться публічними списками з іншими.
Чинний Конвенція
Номер: 141
Прийняття: 23.06.1975
Видавники: Міжнародна організація праці

Конвенція про організації сільських працівників та їхню роль в економічному і соціальному розвиткові N 141

Статус Конвенції див. ( 993_416 )

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 4 червня 1975 року на свою шістдесяту сесію,

враховуючи положення Конвенції 1949 року про право на організацію та ведення колективних переговорів ( 993_004 ), в якій передбачається захист працівників від будь-яких дискримінаційних дій, спрямованих на утиск свободи об'єднання в галузі праці,

визнаючи, що виходячи із значення сільських працівників у світі, треба терміново залучати їх до здійснення завдань економічного і соціального розвитку з метою забезпечення постійного та ефективного поліпшення їхніх умов праці й життя,

зазначаючи, що в багатьох країнах світу і особливо в країнах, що розвиваються, земля використовується вельми незадовільно, а робоча сила в основному не має постійної роботи, і що ці обставини спричиняють потребу заохочення сільських працівників до розвитку вільних і життєдіяльних організація, здатних захищати та обстоювати інтереси своїх членів таким чином, щоб забезпечити їхню ефективну участь в економічному й соціальному розвиткові,

вважаючи, що такі організації можуть і повинні сприяти скороченню постійної нестачі продовольства у різних районах світу,

визнаючи, що аграрна реформа у більшості країн, що розвиваються, є одним з найважливіших факторів у поліпшенні умов праці й життя сільських працівників, і що внаслідок цього організації сільських працівників повинні активно співробітничати і брати участь у проведенні такої реформи,

нагадуючи про чинні міжнародні конвенції та рекомендації з питань праці, зокрема Конвенцію 1921 року про право на об'єднання в сільському господарстві ( 993_141 ), Конвенцію 1948 року про свободу асоціації та захист права на організацію ( 993_125 ) і Конвенцію 1949 року про право на організацію та ведення колективних переговорів ( 993_004 ), які підтверджують право всіх працівників, серед них і сільських, створювати вільні й незалежні організації, а також положення багатьох міжнародних конвенцій та рекомендацій з питань праці, які можна застосувати до сільських працівників і які вимагають, зокрема, щоб організації працівників брали участь в їх застосуванні,

зазначаючи, що Організація Об'єднаних Націй і спеціалізовані установи, зокрема Міжнародна організація праці та Продовольча й сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй, виявляють загальний інтерес до аграрної реформи та сільського розвитку,

зазначаючи, що нижченаведені норми було сформульовано у співробітництві з Продовольчою й сільськогосподарською організацією Об'єднаних Націй і що, з метою уникнути дублювання, здійснюватиметься постійне співробітництво з цією організацією та з Організацією Об'єднаних Націй у справі заохочення і забезпечення застосування цих норм,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно організацій сільських працівників і їхньої ролі в економічному і соціальному розвиткові, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять третього дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят п'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1975 року про організації сільських працівників:

Стаття 1

Ця Конвенція застосовується до всіх типів організацій сільських працівників, серед них організацій, котрі не обмежують свого складу сільськими працівниками, проте репрезентують їхні інтереси.

Стаття 2

1. Відповідно до мети цієї Конвенції вираз "сільські працівники" означає будь-яку особу, зайняту в сільських районах на сільськогосподарських роботах, в ремеслах або в суміжних професіях, незалежно від того, чи є вона особою, що працює за наймом, чи, згідно з параграфом 2 цієї статті, особою, яка працює за свій власний рахунок, такою, як орендар, здольник або дрібний землевласник.

2. Ця Конвенція застосовується тільки до тих орендарів, здольників або дрібних землевласників, котрі одержують свій основний дохід від сільського господарства і котрі обробляють землю самі чи з допомогою лише власних сімей або використовують від часу до часу допомогу третіх осіб і які:

a) не використовують працівників на постійній основі; або

b) не використовують значної кількості сезонних працівників; або

c) не мають ділянок землі, що їх обробляють орендарі чи здольники.

Стаття 3

1. Усі категорії сільських працівників, чи йдеться про осіб, котрі працюють за наймом, чи про осіб, які працюють за свій власний рахунок, мають право створювати свої вчасні організації, а також вступати до організацій за своїм власним вибором відповідно лише до правил даної організації, без попереднього дозволу.

2. Засади свободи об'єднання дотримуються цілковито; організації сільських працівників за своїм родом є незалежними, добровільними і вільними від будь-якого втручання, примусу чи репресій.

3. Набуття правосуб'єктивності організаціями сільських працівників не залежить від умов такого плану, який обмежує застосування положень попередніх пунктів цієї статті.

4. Здійснюючи права, передбачені цією статтею, сільські працівники та їхні відповідні організації, так само як і інші особи чи організовані колективи, дотримуються національного законодавства.

5. Національне законодавство не порушує, а також не застосовується таким чином, щоб порушувати гарантії, передбачені в цій статті.

Стаття 4

Однією з цілей національної політики розвитку сільських районів є сприяння створенню та розвиткові на добровільній основі сильних і незалежних організацій сільських працівників як ефективного засобу забезпечення участі, без дискримінації, в дусі Конвенції 1958 року про дискримінацію в галузі праці та занять ( 993_161 ), сільських працівників в економічному й соціальному розвиткові та в користуванні плодами такого розвитку.

Стаття 5

1. Для надання організаціям сільських працівників можливості відігравати свою роль в економічному й соціальному розвиткові кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, ухвалює і здійснює політику активного заохочення цих організацій, зокрема з метою усунення перешкод, що стоять на шляху створення їх, їхнього зростання і здійснення ними законної діяльності, а також припинення законодавчої та адміністративної дискримінації, об'єктом якої можуть бути організації сільських працівників і їхні члени.

2. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, забезпечує, щоб національне законодавство чи правила не перешкоджали, з урахуванням особливих умов сільського сектора, створенню і розвиткові організацій сільських працівників.

Стаття 6

Треба вживати заходів для забезпечення по змозі найширшого розуміння потреби подальшого розвитку організацій сільських працівників і того внеску, який вони можуть зробити в поліпшення можливостей зайнятості і загальних умов праці та життя у сільських районах, а також у справу збільшення і кращого розподілу національного доходу.

Стаття 7

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 8

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності відносно кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 9

1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці і зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого в попередньому пункті десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду порядком, встановленим у цій статті.

Стаття 10

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці оповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.

Стаття 11

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) повні відомості відносно всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 12

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 13

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, якщо в новій конвенції не передбачено іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 9, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в кожному разі чинною за формою та змістом стосовно тих членів Організації, котрі її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Стаття 14

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 24 листопада 1977 року.

Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева