Приєднуйтесь.
Конвенція про рівноправність громадян країни та іноземців
і осіб без громадянства у галузі соціального забезпечення N 118
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 червня 1962 року на свою сорок шосту сесію,
ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно рівноправності громадян країни та іноземців і осіб без громадянства у галузі соціального забезпечення, що є п'ятим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча дев'ятсот шістдесят другого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1962 року про рівноправність у галузі соціального забезпечення:
Відповідно до потреб цієї Конвенції:
а) термін "законодавство" означає закони і постанови, а також правила в галузі соціального забезпечення;
b) термін "допомога" охоплює всі види допомоги, пенсій та виплат, з усіма можливими надбавками і нарахуваннями;
c) термін "допомоги, що надаються за перехідними режимами" означає допомоги, виплачувані особам, вік яких виявився старшим ніж встановленний до моменту настання чинності відповідного законодавства, або допомоги, виплачувані як перехідний засіб, з урахуванням випадків, які трапились поза нинішніми межами території члена Організації, або періодів стажу, набутих поза цими межами;
d) термін "допомога у зв'язку зі смертю" означає будь-яку суму, яка виплачується одноразово у зв'язку зі смертю;
e) термін "проживання" означає звичайне місце проживання;
f) термін "установлений" означає: визначений законодавством країни або який випливає з цього законодавства, в розумінні параграфа a);
g) термін "біженець" має те значення, яке йому надається в статті 1 Конвенції 1951 року про статус біженців ( 995_011 );
h) термін "особа без громадянства" має те значення, яке йому надається в статті 1 Конвенції 1954 року про статус осіб без громадянства ( 995_232 ).
1. Будь-який член Організації може взяти на себе зобов'язання виконувати положення цієї Конвенції відносно однієї або кількох сфер соціального забезпечення, перелічених нижче, щодо яких він має законодавство, котре ефективно застосовується на його території до його власних громадян:
b) допомога у зв'язку з хворобою;
c) допомога у зв'язку з вагітністю і пологами;
f) допомога у зв'язку з втратою годувальника;
g) допомога у разі трудового каліцтва та професійного захворювання;
2. Кожний член Організації, щодо якого ця Конвенція набула чинності, застосовує її положення, котрі стосуються сфери або сфер соціального забезпечення, відносно яких він узяв на себе зобов'язання, що випливають з Конвенції.
3. Кожний член Організації зазначає у своїх ратифікаційних документах сферу або сфери соціального забезпечення, стосовно яких він бере на себе зобов'язання, що випливають з цієї Конвенції.
4. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може згодом повідомити Генерального директора Міжнародного бюро праці про те, що він бере на себе зобов'язання, котрі випливають з Конвенції стосовно однієї або кількох сфер соціального забезпечення, які не були зазначені в його ратифікаційних документах.
5. Зобов'язання, передбачені в параграфі 4 цієї статті, розглядаються як невід'ємна частка ратифікації і однаково чинні з нею від дня повідомлення.
6. Відповідно до мети застосування цієї Конвенції кожний член Організації, який ратифікував Конвенцію відносно будь-якої галузі соціального забезпечення, котру охоплює законодавство, яке передбачає види допомоги такого роду, як ті, що зазначено в пунктах a) і b) нижче, повідомляє Генерального директора Міжнародного бюро праці про види допомоги, передбачені його законодавством, які він розглядає як:
a) види допомоги, відмінні від тих, надання яких залежить від прямої фінансової участі осіб, котрі підлягають забезпеченню, чи їхнього роботодавця або від наявності певного трудового стажу; чи
b) види допомоги, які надаються за перехідними режимами.
7. Повідомлення, згадане в параграфі 6 цієї статті, здійснюється в момент ратифікації або сповіщення, згідно з пунктом 4 цієї статті, а повідомлення про законодавчі акти, ухвалені згодом, надсилається в тримісячний строк від дня їхнього ухвалення.
1. Кожний член Організації, стосовно якого ця Конвенція є чинною, надає на своїй території громадянам будь-якого іншого члена Організації, стосовно якого ця Конвенція також є чинною, однакові права зі своїми громадянами як відносно поширення на них законодавства, так і відносно права на допомогу в кожній галузі соціального забезпечення, щодо якої він взяв на себе зобов'язання, котрі випливають з цієї Конвенції.
2. Відносно допомоги у разі втрати годувальника рівні права поширюються на утриманців громадян члена Організації, щодо якого ця Конвенція є чинною, незалежно від громадянства таких утриманців.
3. Ніщо в попередніх параграфах цієї статті не означає, що член Організації зобов'язаний застосовувати положення цих параграфів відносно допомог певного виду соціального забезпечення до громадян іншого члена Організації, який має законодавство з цього виду соціального забезпечення, але який не надає рівності в цій галузі громадянам першого члена Організації.
1. Стосовно допомог, рівноправність забезпечується без будь-якої умови щодо проживання. Але вона може бути обумовлена проживанням, відносно допомог будь-якої певної сфери соціального забезпечення, для громадян будь-якого члена Організації, чиє законодавство обумовлює виплату допомог тієї самої сфери соціального забезпечення проживанням на його території.
2. Незалежно від положень параграфа 1 цієї статті, надання видів допомоги, перелічене у параграфі 6 a) статті 2, - за винятком медичної допомоги, допомог у зв'язку з хворобою, допомоги у разі трудового каліцтва і професійного захворювання та родинних допомог, може бути підпорядковано умові проживання на території того члена Організації, згідно з чиїм законодавством нараховуються дані види допомоги, і вимозі, щоб одержувач або, відносно до виплати допомоги у зв'язку з втратою годувальника, сам годувальник перебував там протягом певного строку, який, залежно від випадку, не повинен перевищувати:
a) шести місяців безпосередньо перед поданням заяви про призначення допомоги відносно допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами та допомоги по безробіттю;
b) п'яти безперервних років, які безпосередньо передують заяві про призначення допомоги по інвалідності або які безпосередньо передують смерті - відносно допомоги у зв'язку з втратою годувальника;
c) десяти років після досягнення вісімнадцятирічного віку, причому цей період може охоплювати п'ять безперервних років, які безпосередньо передують поданню заяви, - щодо допомоги по старості.
3. Особливі положення можуть передбачатись щодо допомог за перехідними режимами.
4. Заходи, потрібні для уникнення дублювання у виплаті допомоги, встановлюються у разі потреби особливими угодами між відповідними членами Організації.
1. Крім застосування положень статті 4, кожний член Організації, який взяв на себе зобов'язання, що випливають з цієї Конвенції, стосовно однієї або кількох сфер соціального забезпечення, забезпечує своїм громадянам і громадянам будь-якого іншого члена Організації, який взяв на себе зобов'язання, котрі випливають з цієї Конвенції, щодо відповідної сфери або сфер, якщо дані особи проживають за кордоном, надання допомоги по інвалідності, по старості, у зв'язку з втратою годувальника та одноразової допомоги у зв'язку зі смертю, а також надання допомоги у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, за умови вжиття з цією метою, у разі потреби, заходів згідно з положеннями статті 8.
2. У разі проживання за кордоном, надання допомог по інвалідності, по старості або у зв'язку з втратою годувальника, такого роду, як ті, що зазначаються в параграфі a) статті 2, може обумовлюватись участю заінтересованих членів Органзіації в системах збереження прав, як це передбачено в статті 7.
3. Положення цієї статті не застосовуються до допомог, наданих за перехідними режимами.
Крім застосування положень статті 4, кожний член Організації, який взяв на себе зобов'язання, котрі випливають з цієї Конвенції щодо родинних допомог, забезпечує надання родинних допомог як своїм громадянам, так і громадянам будь-якого іншого члена Організації, який узяв на себе зобов'язання, котрі випливають з цієї Конвенції щодо цього виду соціального забезпечення, стосовно дітеи, які проживають на території будь-якого такого члена Організації, на умовах і в межах, встановлених за угодою між заінтересованими членами Організації.
1. Члени Організації, для яких ця Конвенція є чинною, прагнуть спільно брати участь з дотриманням умов, опрацьованих за взаємним погодженням відповідних членів Організації згідно з положеннями статті 8, у здійсненні системи збереження прав, набутих або тих, які перебувають в процесі набуття, визнаних згідно з їхнім законодавством за громадянами тих членів Організації, щодо яких ця Конвенція є чинною, в галузі всіх сфер соціального забезпечення, щодо яких вони взяли на себе зобов'язання, котрі випливають з Конвенції.
2. Така система передбачатиме, зокрема, підсумування стажу страхування, трудового стажу або періоду проживання та прирівняних до них періодів з метою набуття, збереження або відновлення прав, а також визначення розміру допомоги.
3. За взаємною згодою між заінтересованими членами Організації, витрати на виплату таким чином допомоги по інвалідності, по старості і у зв'язку з втратою годувальника або розподіляються між відповідними членами Організації, або їх бере на себе той член Організації, на території якого проживає одержувач.
Члени Організації, відносно яких ця Конвенція є чинною, можуть виконувати зобов'язання, покладені на них положеннями статей 5 і 7, або ратифікацією Конвенції 1935 року про збереження прав мігрантів на пенсію ( 993_153 ), або шляхом застосування між собою положень цієї Конвенції за взаємною домовленістю, або шляхом укладення багатосторонньої чи двосторонньої угоди щодо виконання цих зобов'язань.
У застосуванні положень цієї Конвенції допускаються вилучення на підставі угод між членами Організації, які не позначаються на правах та обов'язках інших членів і які передбачають збереження прав, набутих або тих, що в стадії набуття, на умовах, принаймні таких само сприятливих у цілому, як ті, котрі передбачаються в цій Конвенції.
1. Положення цієї Конвенції застосовуються до біженців та осіб без громадянства без будь-якої умови взаємності.
2. Ця Конвенція не поширюється ні на спеціальні режими страхування службовців державних установ, ні на спеціальні режими виплати допомоги жертвам війни, ні на державну допомогу.
3. Ця Конвенція не зобов'язує членів Орнанізації застосувати її положення до осіб, які на підставі міжнародних актів не підпадають під законодавство цієї країни в галузі соціального забезпечення.
Члени Організації, щодо яких ця Конвенція є чинною, безплатно надають один одному потрібну адміністративну допомогу з метою полегшення застосування цієї Конвенції і здійснення законодавства кожної з цих держав у галузі соціального забезпечення.
1. Ця Конвенція не застосовується до виплати допомог, які були належні до настання чинності стосовно відповідного члена організації положень Конвенції, що стосуються галузі, по якій нараховуються ці допомоги.
2. Міра, якою Конвенція застосовується до виплати допомог, що є належними після настання чинності стосовно відповідного члена Організації положень Конвенції, котрі стосуються сфери, по якій нараховуються ці допомоги, щодо випадків, які трапилися до цього настання чинності, визначається багатосторонніми або двосторонніми угодами, або за відсутності таких, законодавством відповідного члена Організації.
Ця Конвенція не розглядається як така, що переглядає будь-яку чинну конвенцію.
Офіційні документи про рагифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.
1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєсторованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.
2. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію і який протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і згодом зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.
2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.
1. Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.
1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено протилежне, то:
a) ратифікація будь-яким членом Органзації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 16, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нову, переглянуту конвенцію.
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.
Дата набуття чинності: 25 квітня 1964 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева
