Конвенція про встановлення міжнародної системи збереження прав у галузі соціального забезпечення N 157

Статус Конвенції див. ( 993_427 )

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 2 червня 1982 року на шістдесят восьму сесію,

нагадуючи принципи, закріплені у Конвенції 1962 року про рівноправність у галузі соціального забезпечення ( 993_017 ), які стосуються не тільки рівності ставлення, а й збереження набутих прав і прав, що набуваються щодо всіх галузей соціального забезпечення, на які поширюється Конвенція 1952 року про мінімальні норми соціального забезпечення ( 993_011 ),

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно збереження прав працівників-мігрантів у галузі соціального забезпечення (перегляд Конвенції 48 ( 993_153 ), що є пунктом 4 порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює 21 червня 1982 року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1982 року про збереження прав у галузі соціального забезпечення:

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1

Відповідно до мети цієї Конвенції:

a) термін "член Організації" означає будь-якого члена Міжнародної організації праці, для якого ця Конвенція є чинною;

b) термін "законодавство" охоплює закони і постанови, а також правила в галузі соціального забезпечення;

c) термін "компетентний член Організації" означає члена Організації, за законодавством якого відповідна особа може звернутися по допомогу;

d) термін "установа" означає орган чи відомство, які безпосередньо відповідають за повне або часткове застосування законодавства члена Організації;

e) термін "біженець" має те саме значення, що й у статті 1 Конвенції від 28 липня 1951 року про статус біженців ( 995_011 ) і в параграфі 2 статті 1 Протоколу від 31 січня 1967 року про статус біженців ( 995_363 );

f) термін "особа без громадянства" має те саме значення, що й у статті 1 Конвенції від 28 вересня 1954 року про статус апатридів ( 995_232 );

g) термін "член родини" означає осіб, яких визначають або визнають як таких чи як членів домашнього господарства на підставі законодавства, за яким відповідно призначається чи сплачується допомога, чи осіб, яких визначають взаємною угодою відповідних членів Організації; проте, якщо законодавство членами родини або домашнього господарства визнають лише осіб, що мешкають поруч із відповідною особою, то ця умова вважається виконаною щодо осіб, які перебувають на утриманні відповідної особи;

h) термін "особи, що втратили годувальника" означає осіб, яких визначають або визнають такими законодавством, за яким призначається допомога; у випадках, коли це законодавство розглядає як осіб, що втратили годувальника, які мешкали з померлим небіжчиком, ця умова вважається виконаною щодо осіб, які були на його утриманні;

i) термін "проживання" означає звичайне проживання;

j) термін "перебування" означає тимчасове перебування;

k) термін "періоди страхування" означає періоди сплачування внесків, роботи за наймом, професійної діяльності чи проживання, які визначають або визнають періодами страхування на підставі законодавства, згідно з яким їх набуто, а також будь-які інші періоди, прирівняні за цим законодавством до періодів страхування;

l) терміни "періоди роботи за наймом" та "періоди професійної діяльності" означають періоди, визначені або визнані як такі законодавством, згідно з якими їх було набуто, а також будь-які інші періоди, визнані цим законодавством відповідно еквівалентними періодами роботи за наймом чи професійної діяльності;

m) термін "періоди проживання" означає періоди проживання, визначені або визнані як такі законодавством, згідно з яким їх набуто;

n) термін "не обумовлений сплачуванням внесків" поширюється на види допомоги, призначення яких не залежить ні від прямої фінансової участі осіб, що підлягають забезпеченню, або їхнього нового наймача, ні від наявності стажу професійної діяльності, а також на системи, що надають лише такі види допомоги;

o) термін "види допомоги, призначені за перехідними системами" охоплює види допомоги, призначені особам, вік яких на день настання чинності застосовуваного законодавства перевищує встановлений, а також види допомоги, що призначаються як перехідний захід з урахуванням подій, що сталися, або періодів, набутих за межами дійсних кордонів території члена Організації.

Стаття 2

1. З урахуванням положень параграфа 1 і пункту а) параграфа 3 статті 4 ця Конвенція поширюється на ті з нижчеперелічених галузей соціального забезпечення, стосовно яких член Організації має чинне законодавство:

a) медичне обслуговування;

b) допомоги на випадок хвороби;

c) допомоги по материнству;

d) допомоги по інвалідності;

e) допомоги по старості;

f) допомоги у разі втрати годувальника;

g) допомоги у разі трудового каліцтва та професійного захворювання;

h) допомоги по безробіттю;

i) родинні допомоги.

2. Ця Конвенція поширюється на види допомог на реабілітацію, передбачені законодавством, що стосується будь-якої з галузей соціального забезпечення, зазначених у параграфі 1 цієї статті.

3. Ця Конвенція поширюється на всі загальні й спеціальні системи соціального забезпечення, як обумовлені, так і не обумовлені сплачуванням внесків, а також на системи, пов'язані з обов'язками, покладеними законодавством на підприємства, стосовно будь-якої галузі соціального забезпечення, зазначеної в параграфі 1 цієї статті.

4. Ця Конвенція не поширюється ні на соціальні системи для службовців, ні на спеціальні системи для жертв війни, ні на системи соціальної та медичної допомоги.

Стаття 3

1. З урахуванням положень параграфа 1 і пункту b) параграфа 3 статті 4 та параграфа 1 статті 9 ця Конвенція застосовується до осіб, на яких поширюється або поширювалось законодавство одного чи кількох членів Організації, до членів їхніх родин, а також до членів цих родин, що втратили годувальника, у всіх випадках, коли міжнародна система збереження прав, встановлена за цією Конвенцією, зобов'язує враховувати законодавство іншого члена Організації, а не того, на чиїй території проживають чи перебувають відповідні особи.

2. Ця Конвенція не передбачає застосування членом Організації її положень до осіб, яких з огляду на міжнародні акти вилучено зі сфери застосування законодавства цього члена Організації.

Стаття 4

1. Члени Організації можуть здійснювати обов'язки, що випливають з розділів II-VI цієї Конвенції, через дво- чи багатосторонні акти, які гарантують виконання цих обов'язків на умовах, визначених за взаємною згодою відповідних членів Організації.

2. Незалежно від положень параграфа 1 цієї статті, положення параграфа 4 статті 7, параграфів 2 і 3 статті 8, параграфів 1 і 4 статті 9, статті 11, статті 12, статті 14 і параграфа 3 статті 18 цієї Конвенції безпосередньо застосовує кожний член Організації з моменту настання чинності цієї Конвенції для цього члена Організації.

3. В актах, що згадуються у параграфі 1 цієї статті, визначаються, зокрема:

a) галузі соціального забезпечення, до яких вони застосовуються з урахуванням принципу взаємності, зазначеного в статтях 6 і 10 цієї Конвенції; ці галузі охоплюють принаймні види допомоги по інвалідності, старості, у разі втрати годувальника та в разі трудового каліцтва і професійного захворювання, зокрема допомогу у зв'язку зі смертю, а також, з урахуванням положень параграфа і статті 10, медичне обслуговування, види допомоги на випадок хвороби, материнству і у разі трудового каліцтва і професійного захворювання, крім пенсій і допомоги у разі смерті, для членів Організації, які мають чинне законодавство в цих галузях;

b) категорії осіб, до яких вони застосовуються; до них належать принаймні працівники, які працюють за наймом, охоплюючи, у разі потреби, працівників прикордонних районів і сезонних працівників, а також члени їхніх родин і членів тих родин, що втратили годувальника, котрі є громадянами одного з відповідних членів Організації;

c) порядок відшкодування виплаченої допомоги та інших витрат, яких зазнала установа одного члена Організації за рахунок іншого члена Організації, крім випадків відмови від відшкодування;

d) правила, мета яких уникати неправомірного підсумовування внесків чи інших виплат і видів допомоги.

Розділ II. Застосовуване законодавство

Стаття 5

1. Ухиляючись від колізії правових норм і небажаних наслідків, які можуть виникнути для відповідних осіб у зв'язку з відсутністю захисту чи внаслідок неправомірного підсумовування внесків або інших виплат та видів допомоги, законодавство, застосовуване до осіб, на яких поширюється ця Конвенція, визначається за взаємною згодою відповідних членів Організації такими правилами:

a) працівники, які звичайно працюють за наймом на території одного з членів Організації, підпадають під дію його законодавства, навіть якщо вони проживають чи якщо підприємство, де вони працюють, юридично зареєстровано на території іншого члена Організації чи їхній наймач проживає на території іншого члена Організації;

b) працівники, які працюють не за наймом і звичайно здійснюють свою діяльність на території одного члена Організації, підпадають під дію його законодавства, навіть якщо вони проживають на території іншого члена Організації;

c) працівники, які працюють за наймом і не за наймом на борту судна, що плаває під прапором одного з членів Організації, підпадають під дію законодавства цієї держави, навіть якщо вони проживають або якщо підприємство, де вони працюють, юридично зареєстровано на території іншого члена Організації чи їхній наймач проживає на території іншого члена Організації;

d) особи, які не належать до економічно активного населення, підпадають під дію законодавства того члена Організації, на території якого вони проживають, тією мірою, наскільки на них поширюється захист, передбачений пунктами a) і c) цього параграфа.

2. Попри положення пунктів a)-c) параграфа 1 цієї статті, відповідні члени Організації можуть досягти домовленості про те, що певні категорії працівників, зокрема працівники, які працюють не за наймом, підпадають під дію законодавства того члена Організації, на території якого вони проживають.

3. За взаємною згодою відповідні члени Організації можуть запроваджувати в інтересах відповідних осіб інші вилучення з правил, викладених у пункті 1 цієї статті.

Розділ III. Збереження набутих прав

Стаття 6

З урахуванням положень параграфа 3 а) статті 4 цієї Конвенції кожний член Організації прагне брати участь разом з будь-яким відповідним членом Організації у системі збереження набутих прав у будь-якій галузі соціального забезпечення, котра згадується у параграфі 1 статті 2 цієї Конвенції, стосовно якої кожний з членів Організації має чинне законодавство щодо осіб, котрі послідовно чи по черзі підпадають під дію законодавства зазначених членів Організації.

Стаття 7

1. Система збереження набутих прав, згадана у статті 6 цієї Конвенції, передбачає потрібне підсумовування періодів страхування, роботи за наймом, професійної діяльності чи проживання, залежно від випадку, нагромаджених на підставі законодавства відповідних членів Організації, в цілях:

a) участі у добровільному страхуванні або продовження участі у страхуванні за власним розсудом, у разі потреби;

b) набуття, збереження чи поновлення прав та, у відповідному випадку, обчислення допомоги.

2. Періоди, нагромаджені на підставі законодавства двох чи більше членів Організації, враховуються лише один раз.

3. Відповідні члени Організації за взаємною згодою запроваджують у разі потреби спеціальні правила підсумовування різного роду періодів, що надають право на допомогу за спеціальними системами.

4. У разі, коли в особи нагромаджені періоди на підставі законодавства трьох чи більше членів Організації, що є сторонами різних дво- чи багатосторонніх актів, кожний член Організації, для якого водночас є чинними два або кілька відповідних актів, підсумовує, наскільки це потрібно, ці періоди відповідно до положень вищезгаданих актів з метою набуття, збереження чи поновлення прав на допомогу.

Стаття 8

1. До того ж система забезпечення набутих прав, згадана у статті 6 цієї Конвенції, визначає порядок надання:

a) допомоги по інвалідості, старості та у разі втрати годувальника;

b) допомоги у разі професійного захворювання, а також, при потребі, пропорційний розподіл пов'язаних із цим витрат.

2. У випадку, зазначеному в параграфі 4 статті 7 цієї Конвенції, кожний член Організації, для якого водночас є чинними два чи більше відповідних актів, запроваджує положення цих актів для потреб обчислення допомог, наданих згідно з його законодавством, беручи до уваги періоди, підсумовані на підставі законодавств відповідних членів Організації.

3. Якщо член Організації, запроваджуючи положення параграфа 2 цієї статті, повинен на підставі двох або кількох дво- чи багатосторонніх актів надати одній і тій самій особі допомоги однакового виду, то він зобов'язаний надати лише допомоги, які найбільшою мірою відповідають інтересам цієї особи, у розмірах, встановлених при початковому призначенні цих допомог.

4. Незалежно від положень параграфа 2 цієї статті відповідні члени Організації можуть, у разі потреби, взяти за згодою додаткові положення для обчислення зазначених у параграфі 3 допомог.

Розділ IV. Збереження прав і виплачування допомоги

Стаття 9

1. Кожний член Організації гарантує виплачування грошової допомоги по інвалідності, старості, у разі втрати годувальника, пенсій у разі трудового каліцтва, а також особам, які є громадянами будь-якої держави-члена Організації, біженцями чи особами без громадянства, незалежно від місця їхнього проживання, з урахуванням заходів, яких, при потребі, буде вжито з цією метою за згодою між членами Організації чи з відповідними державами.

2. Незалежно від положень параграфа 1 цієї статті, відповідні члени Організації, що беруть участь у системі збереження набутих прав, згаданій у статті 6 цієї Конвенції, можуть домовитися гарантувати надання видів допомоги, зазначених у попередньому параграфі, правочинним особам, які проживають на території не того, що є компетентним, а іншого члена Організації, в рамках дво- або багатосторонніх угод, згаданих у параграфі 1 статті 4 цієї Конвенції.

3. До того ж, стосовно не обумовлених сплачуванням внесків допомог відповідні члени Організації визначають за взаємною згодою умови, за яких гарантується виплачування цих видів допомоги правочинним особам, які проживають на території не того, що є компетентним, а іншого члена Організації, незалежно від положень параграфа 1 цієї статті.

4. Положення параграфів 1 і 2 цієї статті можуть не поширюватися на:

a) спеціальні не обумовлені сплачуванням внесків види допомоги, що призначаються для матеріальної підтримки або у випадках злиденності;

b) види допомоги, що призначаються відповідно до перехідних систем.

Стаття 10

1. Крім того, відповідні члени Організації прагнуть до участі в системі збереження прав, набутих на підставі їхнього законодавства, з урахуванням положень розділу III цієї Конвенції, у кожній з нижчеперелічених галузей соціального забезпечення, відносно яких кожен з цих членів Організації має чинне законодавство: медичне обслуговування, допомога у випадку хвороби, допомога по материнству і допомога у разі каліцтва, крім пенсій і допомоги в разі смерті. Ця система гарантує виплачування цих видів допомоги особам, які проживають чи перебувають на території будь-якого іншого, а не компетентного члена Організації, на умовах і в межах, визначених за взаємною згодою відповідних членів Організації.

2. Якщо передбачений параграфом 1 цієї статті принцип взаємності не забезпечується чинним законодавством, він може забезпечуватися заходами, яких вживатиме член Організації, щоб гарантувати відповідність наданих ним допомог до тих допомог, що надаються на підставі законодавства іншого члена Організації, за згодою цього члена Організації.

3. З урахуванням положень розділу III цієї Конвенції відповідні члени Організації прагнуть брати участь у системі збереження прав, набутих на підставі їхнього законодавства відносно кожної з нижчеперелічених галузей соціального забезпечення, щодо яких кожен з цих членів Організації має чинне законодавство: допомога по безробіттю, родинна допомога і, незалежно від положень параграфа 1 статті 9 цієї Конвенції та параграфа 1 цієї статті, допомога на реабілітацію. Ця система гарантує виплачування таких видів допомоги особам, які проживають на території одного з цих членів Організації, а не на території компетентного члена Організації, на умовах і в межах, визначених за взаємною згодою відповідних членів Організації.

Стаття 11

Правила перерахунку допомоги, передбачені законодавством члена Організації застосовуються до тих допомог, які підлягають виплачуванню за цим законодавством на підставі положень цієї Конвенції.

Розділ V. Адміністративна допомога та допомога
особам, на яких поширюється ця Конвенція

Стаття 12

1. Відомства та установи членів Організації надають взаємну допомогу з метою сприяння застосуванню цієї Конвенції і відповідного національного законодавства.

2. Адміністративна взаємодопомога цих відомств і установ надається в принципі безплатно. Проте члени Організації можуть домовитися про відшкодування певних витрат.

3. Відомства, установи та юридичні інстанції одного члена Організації не мають права відмовляти у розгляді поданих їм заяв чи інших документів на тій підставі, що вони укладені офіційною мовою іншої держави члена Організації.

Стаття 13

1. У разі, коли людина, яка звертається по допомогу, проживає на території не того, що є компетентним, а іншого члена Організації, вона може на законній підставі подати свою заяву до установи за місцем свого проживання, яка надішле її в установу (установи), зазначену в заяві.

2. Заяви, прохання чи скарги, які повинні бути подані в строк, передбачений законодавством одного члена Організації, до відомства, установи чи юридичної інстанції цього члена Організації, за умови дотримання цих строків, приймають відомство, установа чи юридична інстанція іншого члена Організації, на території якого проживає той, хто звертається по допомогу. У цьому разі відомство, установа чи юридична інстанція, які отримали заяву, прохання чи скаргу, негайно надсилають їх відомству, установі чи юридичній інстанції першого члена Організації. Дата подання заяви, прохання чи скарги відомству, установі чи юридичній інстанції другого члена Організації вважається датою їх подання органові чи юридичній інстанції для розгляду.

3. За угодою між відповідними членами Організації виплачування допомоги, наданої членом Організації правочинній особі, яка проживає або тимчасово перебуває на території іншого члена Організації, може здійснюватись безпосередньо через установу, що проводить такі виплати, або за посередництвом установи, призначеної цим членом Організації, за місцем проживання чи тимчасового перебування правочинної особи.

Стаття 14

Кожний член Організації сприяє розвиткові соціальних служб, покликаних надавати особам, на яких поширюється ця Конвенція, особливо працівникам, допомогу в їхніх відносинах з відомствами, установами та юридичними інстанціями, зокрема, щодо надання та отримання належної їм допомоги і здійснення їхнього права на оскарження, а також для сприяння їхньому добробуту і добробуту їхніх родин.

Розділ VI. Різні положення

Стаття 15

За винятком допомоги по інвалідності, старості, у разі втрати годувальника або у разі професійного захворювання, витрати за якими розподіляються пропорційно між двома чи більше членами Організації, ця Конвенція не передбачає і не зберігає права на отримання кількох допомог одного й того самого виду, яке виникло на підставі одного й того самого періоду обов'язкового страхування, роботи за наймом, професійної діяльності чи проживання.

Стаття 16

1. Виплачена допомога та інші витрати, яких зазнала установа держави-члена Організації за рахунок установи іншого члена Організації, відшкодовуються згідно з процедурами, встановленими за взаємною згодою цих членів Організації, крім випадків, коли ухвалено рішення про несплачування відшкодування.

2. Перекази сум, що випливають із застосування цієї Конвенції, проводяться у разі потреби, згідно з чинними угодами між відповідними членами Організації в момент переказу. За відсутності таких угод потрібний порядок визначається на основі взаємної домовленості.

Стаття 17

1. Члени Організації можуть робити вилучення з положень цієї Конвенції за допомогою спеціальних угод в рамках дво- та багатосторонніх актів, укладених між двома чи більше державами за умови, що вони не порушують прав і обов'язків інших членів Організації та регулюють збереження прав у положеннях, які загалом принаймні такі ж сприятливі, як і положення цієї Конвенції.

2. Вважається, що член Організації виконує положення параграфа 1 статті 9 і положення статті 11 цієї Конвенції,

a) якщо він на дату її ратифікації гарантує виплату відповідних видів допомоги в значному розмірі, передбаченому його законодавством, усім правочинним особам, незалежно від їхнього громадянства і місця проживання;

b) якщо він здійснює положення параграфа 1 статті 9 і статті 11 на основі дво- чи багатосторонніх актів, згаданих у параграфі 1 статті 4 цієї Конвенції.

3. Кожний член Організації, який скористався положеннями параграфа 2 цієї статті, у своїх доповідях про застосування цієї Конвенції, поданих відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ), зазначає, що:

a) і надалі залишаються причини, які спонукали його діяти таким чином; або

b) він відмовляється, починаючи із зазначеної дати, від права застосовувати положення вищезгаданого параграфа цієї статті.

Стаття 18

1. Ця Конвенція не надає будь-якого права на допомогу щодо періоду, що передував настанню її чинності для відповідного члена Організації.

2. Для потреб застосування положень цієї Конвенції всі періоди страхування, роботи за наймом, професійної діяльності чи проживання, нагромаджені відповідно до законодавства члена Організації до дати настання для відповідного члена Організації чинності системи збереження набутих прав, згаданих у статті 6 цієї Конвенції, враховуються для мети встановлення прав відповідно до цієї системи, починаючи з дати настання її чинності, за умови дотримання спеціальних положень, які передбачаються відповідними членами Організації.

3. Будь-яка допомога, зазначена в параграфі 1 статті 9 цієї Конвенції, яка не виплачувалася або виплачування якої було припинено на тій підставі, що особа, яка звертається по допомогу, проживає на території не того, що є компетентним, а іншого члена Організації, на прохання цієї особи виплачується або її виплачування поновлюється з дня настання чинності Конвенції в компетентній державі-члені або з дня настання її чинності в державі-члені, громадянином якої є відповідна особа, залежно від того, де вона згодом набуде чинності, якщо тільки відповідна особа раніше не отримала одноразової грошової винагороди замість цієї допомоги. Положення законодавства компетентної держави-члена щодо строку давності прав не є перешкодою для правочинної особи, що подала клопотання протягом двох років з цього дня чи з дня набуття чинності заходів, передбачених параграфом 1 статті 9, залежно від випадку.

4. Відповідні члени Організації за взаємною згодою визначають, якою мірою система збереження набутих прав, згадана у статті 6 цієї Конвенції, поширюється на випадки, що трапилися до настання чинності цієї системи для цих членів Організації.

Стаття 19

1) Денонсація Конвенції з боку члена Організації не порушує його обов'язків щодо випадків, які трапилися до дати настання чинності денонсації.

2) Набуті права, які зберігаються за цією Конвенцією, не втрачаються через її денонсацію з боку члена Організації; їхнє подальше збереження після дати настання чинності денонсації визначатиметься дво- чи багатосторонніми актами в галузі соціального забезпечення, укладеними цим членом Організації, або, у разі відсутності таких актів, законодавством члена Організації.

Стаття 20

1. Ця Конвенція на підставі положень, викладених у подальших параграфах цієї статті, переглядає Конвенцію 1935 року про збереження за мігрантами пенсійних прав (48) ( 993_153 ).

2. Набуття чинності Конвенцією для будь-якого члена Організації, пов'язаного обов'язками за Конвенцією 1935 року про збереження за мігрантами пенсійних прав ( 993_153 ), не спричиняє, ipso jure, негайну денонсацію останньої.

3. Проте Конвенція 1935 року про збереження за мігрантами пенсійних прав ( 993_153 ) втрачає свою чинність у зносинах членів Організації, які її ратифікували, в міру настання чинності в їхніх відносинах системи збереження набутих прав відповідно до статті 6 цієї Конвенції.

Стаття 21

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 22

1. Ця Конвенція є чинною тільки для тих членів Організації, документи про ратифікацію яких зареєстровані Генеральним директором.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців від дати реєстрації Генеральним директором документів про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 23

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду від дня, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, направленим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєсторованим ним. Денонсація набуває чинності через рік від дати реєстрації акта про денонсацію в Міжнародному бюро праці.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і протягом року після закінчення зазначених у попередньому параграфі десяти років не скористається передбаченим у цій статті правом на денонсацію, буде зв'язаний цією Конвенцією на наступні десять років, і надалі зможе денонсувати її після закінчення кожного десятиріччя в порядку, передбаченому в цій статті.

Стаття 24

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, заяв і актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Стаття 25

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію, заяв про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 26

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 27

1. У разі якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не буде передбачено іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 34, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) від дати настання чинності нової, перглянутої конвенції цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається у всякому разі чинною за формою та за змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували переглянуту конвенцію.

Стаття 28

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 11 серпня 1986 року.

Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева