2013R0883 - UA - 01.01.2017 - 001.001

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR- Lex.

(До Розділу VI: Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС, ЄВРАТОМ) № 883/2013
від 11 вересня 2013 року
щодо розслідувань, які проводить Європейське бюро боротьби із шахрайством (OLAF), та про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1073/1999 та Регламенту Ради (Євратом) № 1074/1999

(OB L 248 18.09.2013, с. 1)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС, ЄВРАТОМ) № 883/2013
від 11 вересня 2013 року
щодо розслідувань, які проводить Європейське бюро боротьби із шахрайством (OLAF), та про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1073/1999 та Регламенту Ради (Євратом) № 1074/1999

Стаття 1
Цілі та завдання

1. З метою посилення боротьби із шахрайством, корупцією та будь-якою іншою незаконною діяльністю, що негативно впливає на фінансові інтереси Європейського Союзу та Європейського співтовариства з атомної енергії (далі разом, виходячи з контексту, «Союз»), Європейське бюро боротьби з шахрайством, засноване Рішенням ЄСВС, Євратом 1999/352/ЄС («Бюро») здійснює слідчі повноваження, покладені на Комісію на підставі:

(a) відповідних актів Союзу; та

(b) відповідних угод про співпрацю та взаємну допомогу, укладеними Союзом із третіми країнами та міжнародними організаціями.

2. Бюро надає державам-членам допомогу з боку Комісії в організації тісної та регулярної співпраці між їхніми компетентними органами з метою координації їхніх дій, спрямованих на захист фінансових інтересів Союзу від шахрайства. Бюро сприяє розробці та удосконаленню методів запобігання та боротьби із шахрайством, корупцією та будь-якою іншою незаконною діяльністю, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу. Бюро сприяє та координує разом із державами-членами обмін оперативним досвідом та найкращими процесуальними практиками у сфері захисту фінансових інтересів Союзу, а також надає підтримку спільним заходам боротьби із шахрайством, що їх проводять держави-члени на добровільній основі.

3. Цей Регламент застосовується без обмеження:

(a) Протоколу № 7 про привілеї та імунітети Європейського Союзу, долученого до Договору про Європейський Союз та до Договору про функціонування Європейського Союзу;

(b) Статуту членів Європейського Парламенту;

(c) Положення про персонал;

(d) Регламенту (ЄЄ) № 45/2001.

4. Бюро проводить адміністративні розслідування в установах, органах, офісах та агентствах, заснованих відповідно до Договорів або на їх основі («установи, органи, офіси та агентства») для боротьби із шахрайством, корупцією та будь-якою іншою незаконною діяльністю, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу. З цією метою Бюро проводить розслідування серйозних випадків, пов’язаних із виконанням професійних обов’язків, які можуть полягати в невиконанні зобов’язань посадовими особами і службовцями Союзу, що може слугувати підставою для відкриття дисциплінарних, або, у відповідних випадках, кримінальних проваджень, або які можуть полягати у невиконанні аналогічних обов’язків членами установ та органів, керівниками офісів та агентств або штатними працівниками установ, органів, офісів або агентств, що не підпадають під дію Положення про персонал (далі разом «посадові особи, інші службовці, члени установ і органів, керівники офісів або агентств або штатні працівники»),

5. Для застосування цього Регламенту компетентні органи держав-членів, а також установи, органи, офіси або агентства можуть укладати з Бюро адміністративні угоди. Зазначені адміністративні угоди можуть, зокрема, стосуватися передання інформації та проведення розслідувань.

Стаття 2
Терміни та означення

Для цілей цього Регламенту:

(1) «фінансові інтереси Союзу» означає всі доходи, видатки та активи, які входять у бюджет Союзу та бюджети установ, органів, офісів та агентств, створених відповідно до Договорів, та бюджети, щодо яких вони здійснюють управління та моніторинг;

(2) «порушення» означає «порушення», що його означено у статті 1(2) Регламенту (ЄС, Євратом) № 2988/95;

(3) «шахрайство, корупція та будь-яка інша незаконна діяльність, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу» має значення, застосовне до цих слів у відповідних актах Союзу;

(4) «адміністративні розслідування» («розслідування») означає будь-яке інспектування, перевірку або інший захід, що їх вжило Бюро відповідно до статей 3 і 4 для досягнення цілей, викладених у статті 1, та для встановлення, в разі необхідності, неправомірного характеру розслідуваної діяльності; такі розслідування не впливають на повноваження компетентних органів держав-членів щодо відкриття кримінальних проваджень;

(5) «причетна особа» означає будь-яку особу або суб’єкт господарювання, підозрюваний у вчиненні шахрайства, корупції або будь-якої іншої незаконної діяльності, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу, і по відношенню до якого Бюро проводить розслідування;

(6) «суб’єкт господарювання» має значення, застосовне до цього терміну в Регламенті (ЄС, Євратом) № 2988/95 та Регламенті (Євратом, ЄС) № 2185/96;

(7) «адміністративні угоди» означає угоди технічного та/або оперативного характеру, укладені Бюро, які, зокрема, можуть бути спрямовані на сприяння співпраці та обміну інформацією між сторонами, і які не створюють додаткових правових зобов’язань.

Стаття 3
Зовнішні розслідування

1. Бюро здійснює повноваження, покладені на Комісію Регламентом (Євратом, ЄС) № 2185/96, щодо проведення виїзних перевірок та інспектувань у державах-членах і, згідно з угодами про співпрацю і взаємну допомогу та згідно з будь-яким іншим чинним правовим інструментом, у третіх країнах та в приміщеннях міжнародних організацій.

У рамках своєї слідчої функції Бюро проводить перевірки та інспектування, передбачені у статті 9(1) Регламенту (ЄС, Євратом) № 2988/95, та у галузевих правилах, зазначених у статті 9(2) цього Регламенту, в державах-членах та, згідно з угодами про співпрацю та взаємну допомогу та згідно з будь- яким іншим чинним правовим інструментом, у третіх країнах та в приміщеннях міжнародних організацій.

2. З метою встановлення факту шахрайства, корупції або будь-якої іншої незаконної діяльності, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу, у зв’язку з грантовою угодою чи грантовим рішенням або контрактом щодо фінансування Союзу, Бюро може, відповідно до положень та процедур, встановлених у Регламенті (Євратом, ЄС) № 2185/96, проводити виїзні перевірки та інспектування суб’єктів господарювання.

3. Під час проведення виїзних перевірок та інспектувань працівники Бюро діють відповідно до застосовного права Союзу, згідно з правилами та практиками відповідної держави-члена та процесуальними гарантіями, передбаченими в цьому Регламенті.

На запит Бюро, компетентний орган відповідної держави-члена надає працівникам Бюро допомогу, необхідну для ефективного виконання ними своїх завдань згідно з письмовим дозволом, зазначеним у статті 7(2). Якщо згідно з національними правилами надання такої допомоги вимагає дозволу судового органу, необхідно звернутися за отриманням такого дозволу.

Згідно з Регламентом (Євратом, ЄС) № 2185/96, відповідна держава-член забезпечує надання доступу працівникам Бюро до всієї інформації та документів, що стосуються розслідуваної справи і є необхідними для дієвого та ефективного проведення виїзних перевірок та інспектувань, на таких самих умовах, як і компетентним органам держави-члена та відповідно до свого національного права.

4. Для цілей цього Регламенту, держави-члени призначають службу («служба координації боротьби із шахрайством») для сприяння дієвій співпраці та обміну з Бюро інформацією, в тому числі оперативною. Залежно від випадку та згідно із національним правом, служба координації боротьби із шахрайством вважається компетентним органом для цілей цього Регламенту.

5. Під час проведення зовнішнього розслідування Бюро може отримувати доступ до будь-якої необхідної інформації, в тому числі інформації, що зберігається в базах даних установ, органів, офісів та агентств і що пов’язана із розслідуваною справою, якщо це необхідно для встановлення факту шахрайства, корупції або будь-якої іншої незаконної діяльності, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу. Для цієї цілі застосовуються стаття 4(2) та (4).

6. Якщо до ухвалення рішення щодо проведення зовнішнього розслідування Бюро має інформацію, що свідчить про шахрайство, корупцію або будь-яку іншу незаконну діяльність, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу, Бюро може повідомити про це компетентні органи відповідних держав-членів та, у разі необхідності, компетентні служби Комісії.

Без обмеження галузевих правил, зазначених у статті 9(2) Регламенту7 (ЄС, Євратом) № 2988/95, компетентні органи відповідних держав-членів забезпечують вжиття належних заходів, у яких Бюро може брати участь згідно з національним правом. Компетентні органи відповідних держав-членів на запит повідомляють Бюро про вжиті заходи та отримані результати на основі інформації, зазначеної в першому підпараграфі цього параграфа.

Стаття 4
Внутрішні розслідування

1. Бюро проводить адміністративні розслідування в установах, органах, офісах та агентствах («внутрішні розслідування») в сферах, зазначених у статті 1.

Такі внутрішні розслідування проводяться згідно з умовами, викладеними в цьому Регламенті та в рішеннях, ухвалених відповідною установою, органом, офісом або агентством.

2. За умови дотримання положень, зазначених у параграфі 1:

(a) Бюро має право негайно та без повідомлення отримувати доступ до будь-якої необхідної інформації, в тому числі інформації з баз даних, що зберігається установами, органами, офісами та агентствами, та отримувати також доступ до їхніх приміщень. Бюро має повноваження перевіряти рахунки установ, органів, офісів та агентств. Бюро може робити копії та витяги з будь- якого документу або вмісту будь-якого носія інформації, що зберігається установами, органами, офісами та агентствами, та, за необхідності, вилучати такі документи і дані, щоб унеможливити їх зникнення;

(b) Бюро може запитувати усну інформацію, в тому числі шляхом проведення допитів, та письмову інформацію від посадових осіб, інших службовців, членів установ або органів, керівників офісів або агентств або штатних працівників.

3. Відповідно до положень та процедур, встановлених Регламентом (Євратом, ЄС) № 2185/96, Бюро може проводити виїзні перевірки та інспектування в приміщеннях суб’єктів господарювання з метою отримання доступу до необхідної інформації про предмет внутрішнього розслідування.

4. Установи, органи, офіси та агентства повідомляються щоразу, коли працівники Бюро проводять внутрішнє розслідування в їхніх приміщеннях, або ознайомлюються з документом, або запитують інформацію, яку вони зберігають. Без обмеження статей 10 і 11, Бюро може в будь-який час надати відповідній установі, органу, офісу або агентству інформацію, отриману під час внутрішніх розслідувань.

5. Установи, органи, офіси та агентства запроваджують належні процедури та вживають необхідних заходів для забезпечення конфіденційності на всіх етапах внутрішніх розслідувань.

6. Якщо внутрішні розслідування свідчать про можливу причетність посадової особи, іншого службовця, члена установи або органу, керівника офісу або агентства або штатного працівника, необхідно повідомити про це установу, орган, офіс або агентство, до якої належить така особа.

У випадках, коли конфіденційність внутрішнього розслідування неможливо забезпечити за допомогою звичайних каналів зв'язку, Бюро використовує відповідні альтернативні канали передачі інформації.

У виключних випадках надання такої інформації можна відкласти на підставі обґрунтованого рішення Генерального директора, яке необхідно передати Наглядовому комітету після закриття розслідування.

7. Рішення, яке має ухвалити кожна установа, орган, офіс або агентство, як передбачено у параграфі 1, повинне включати, зокрема, правило щодо зобов’язання посадових осіб, інших службовців, членів установ або органів, керівників офісів або агентств або штатних працівників співпрацювати з Бюро та надавати йому інформацію, водночас гарантуючи конфіденційність внутрішнього розслідування.

8. Якщо до ухвалення рішення щодо проведення внутрішнього розслідування Бюро має інформацію, що свідчить про шахрайство, корупцію або будь-яку іншу незаконну діяльність, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу, Бюро може повідомити про це відповідну установу, орган, офіс або агентство. За запитом, відповідна установа, орган, офіс або агентство повідомляє Бюро про вжиті заходи та отримані результати на основі зазначеної інформації.

Бюро також, за необхідності, повідомляє компетентні органи відповідної держави-члена. У такому випадку застосовуються процесуальні вимоги, встановлені в другому та третьому підпараграфах статті 9(4). Якщо відповідно до національного права компетентні органи вирішать вжити будь-яких заходів на підставі наданої їм інформації, за запитом, вони повинні повідомити про це Бюро.

Стаття 5
Початок розслідувань

1. Генеральний директор може відкрити розслідування за наявності достатньої підозри, що може також ґрунтуватися на інформації, наданій будь-якою третьою стороною, або анонімній інформації щодо факту шахрайства, корупції або будь-якої іншої незаконної діяльності, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу. Рішення Генерального директора щодо початку розслідування повинне враховувати пріоритети політики розслідування та річний план управління Бюро, розроблений відповідно до статті 17(5). Зазначене рішення також повинне враховувати потребу в ефективному використанні ресурсів Бюро та пропорційності залучених засобів. Під час проведення внутрішніх розслідувань особливу увагу необхідно звернути на установу, орган, офіс або агентство, що має спроможність виконати їх у найкращий спосіб, зокрема, на підставі фактів, фактичних або потенційних фінансових наслідків справи та ймовірності вжиття будь-яких подальших судових заходів.

2. Рішення про початок зовнішнього розслідування ухвалює Генеральний директор, який діє за власною ініціативою, або у відповідь на запит відповідної держави-члена, або будь-якої установи, органу, офісу або агентства Союзу.

Рішення про початок внутрішнього розслідування ухвалює Генеральний директор, який діє за власною ініціативою, або у відповідь на запит держави-члена, або установи, органу, офісу або агентства, в якій буде проводитися розслідування.

3. Під час ухвалення рішення Генеральним директором щодо початку внутрішнього розслідування у відповідь на запит, зазначений у параграфі 2, та/або під час проведення Бюро внутрішнього розслідування, відповідні установи, органи, офіси або агентства не повинні відкривати паралельне розслідування щодо тих самих фактів, якщо інше не погоджено з Бюро.

4. Рішення про початок розслідування ухвалюється протягом двох місяців після отримання Бюро запиту, зазначеного в параграфі 2. Повідомлення про таке рішення негайно спрямовують державі-члену, установі, органу, офісу або агентству, що подали запит. Рішення не відкривати розслідування повинно бути обґрунтованим. Якщо після закінчення зазначеного двомісячного строку Бюро не ухвалило жодного рішення, вважається, що Бюро вирішило не відкривати розслідування.

Якщо посадова особа, інший службовець, член установи або органу, керівник офісу або агентства або штатний працівник, діючи згідно зі статтею 22а Положення про персонал, надає Бюро інформацію про підозру у шахрайстві або у порушенні, Бюро повідомляє зазначену особу про рішення щодо початку розслідування щодо відповідних фактів.

5. Якщо Генеральний директор ухвалює рішення не відкривати внутрішнє розслідування, він може негайно передати будь-яку необхідну інформацію установі, органу, офісу або агентству для вжиття відповідних заходів згідно з правилами, застосовними до зазначеної установи, органу, офісу або агентства. Бюро узгоджує, за потреби, із зазначеною установою, органом, офісом або агентством належні заходи щодо захисту конфіденційності джерела такої інформації та, у разі необхідності, просить повідомити про вжиті заходи.

6. Якщо Генеральний директор ухвалює рішення не відкривати зовнішнє розслідування, він може негайно передати будь-яку необхідну інформацію компетентним органам відповідної держави-члена з метою вжиття заходів, за потреби, згідно з національними правилами. У разі необхідності, Бюро повинно також повідомити відповідну установу, орган, офіс або агентство.

Стаття 6
Доступ до інформації в базах даних до початку розслідування

1. До початку розслідування Бюро має право доступу до будь-якої необхідної інформації в базах даних, що зберігається установами, органами, офісами або агентствами, якщо це необхідно для оцінювання фактів обвинувачень. Зазначене право доступу реалізується протягом встановленого Бюро строку, що є необхідним для оперативного оцінювання обвинувачень. У процесі реалізації зазначеного права доступу Бюро повинне дотримуватися принципів необхідності та пропорційності.

2. Відповідна установа, орган, офіс або агентство повинні щиро співпрацювати для уможливлення отримання Бюро будь-якої необхідної інформації за умов, що мають визначатися рішеннями, ухваленими відповідно до статті 4(1).

Стаття 7
Процедура розслідувань

1. Генеральний директор керує проведенням розслідувань на підставі письмових розпоряджень, у відповідних випадках. Розслідування проводяться під його керівництвом призначеним ним персоналом Бюро.

2. Працівники Бюро виконують свої завдання після пред’явлення письмового дозволу, у якому має бути наведено інформацію про їхню особу та про їхні повноваження. Генеральний директор видає такий дозвіл, де зазначається предмет та ціль розслідування, правові підстави для проведення розслідування та слідчі повноваження, що випливають з таких підстав.

3. Відповідно до національних правил, компетентні органи держав-членів надають необхідну допомогу для уможливлення ефективного виконання працівниками Бюро їхніх завдань.

Установи, органи, офіси та агентства забезпечують надання необхідної допомоги з боку їхніх посадових осіб, інших службовців, членів, керівників та штатних працівників для уможливлення ефективного виконання працівниками Бюро їхніх завдань.

4. Якщо розслідування поєднує елементи зовнішнього та внутрішнього розслідування, застосовуються статті 3 та 4 відповідно.

5. Розслідування проводяться постійно протягом періоду, що має бути пропорційним обставинам і складності справи.

6. Якщо розслідування показують, що вжиття запобіжних адміністративних заходів було б доцільним для захисту фінансових інтересів Союзу, Бюро негайно повідомляє відповідну установу, орган, офіс або агентство про поточне розслідування. Повідомлена інформація повинна включати таке:

(a) дані про особу причетного посадовця, іншого службовця, члена установи або органу, керівника офісу або агентства або штатного працівника, а також короткий виклад відповідних фактів;

(b) будь-яку інформацію, що може допомогти відповідній установі, органу, офісу або агентству ухвалити рішення щодо доцільності вжиття запобіжних адміністративних заходів для захисту фінансових інтересів Союзу;

(c) будь-які рекомендовані спеціальні заходи конфіденційності, зокрема, у випадках, що передбачають використання слідчих заходів, які підпадають під компетенцію національного судового органу або, у разі проведення зовнішнього розслідування, під компетенцію національного органу влади відповідно до національних правил, застосовних до розслідувань.

Відповідна установа, орган, офіс або агентство можуть у будь-який час ухвалити рішення про вжиття будь-яких належних запобіжних заходів у тісній співпраці з Бюро, в тому числі заходів щодо збереження доказів, та повинні негайно повідомити Бюро про таке рішення.

7. У разі необхідності, компетентні органи держав-членів на вимогу Бюро вживають відповідних запобіжних заходів згідно з їхнім національним правом, зокрема заходів щодо збереження доказів.

8. Якщо розслідування не може бути завершене протягом 12 місяців після початку, Генеральний директор звітує Наглядовому комітету після закінчення такого 12-місячного періоду та кожні наступні шість місяців із зазначенням причин та коригувальних заходів, передбачених для прискорення розслідування.

Стаття 8
Обов’язок повідомляти Бюро

1. Установи, органи, офіси та агентства негайно надають Бюро будь-яку інформацію про можливі випадки шахрайства, корупції або будь-якої іншої незаконної діяльності, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу.

2. Установи, органи, офіси та агентства, а також тією мірою, якою дозволяє їхнє національне право, компетентні органи держав-членів, передають Бюро на його запит або за власною ініціативою будь-які документи або інформацію, якими вони володіють, що стосуються поточного розслідування Бюро.

3. Установи, органи, офіси та агентства, а також тією мірою, якою дозволяє їхнє національне право, компетентні органи держав-членів, передають Бюро будь-які інші документи або інформацію, які вони вважають необхідними та якими вони володіють, щодо боротьби із шахрайством, корупцією та будь-якою іншою незаконною діяльністю, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу.

Стаття 9
Процесуальні гарантії

1. У своїх розслідуваннях Бюро збирає докази на користь та проти причетної особи. Розслідування проводяться об’єктивно, неупереджено та відповідно до принципу презумпції невинуватості та процесуальних гарантій, викладених у цій статті.

2. Бюро може допитувати причетну особу або свідка у будь-який час протягом розслідування. Будь-яка допитувана особа має право не свідчити проти себе.

Повістка на допит надсилається причетній особі принаймні за 10 робочих днів. Зазначений строк сповіщення може бути скорочений за умови чіткої згоди причетної особи або за наявності належним чином обґрунтованих підстав невідкладності розслідування. В останньому випадку строк сповіщення не повинен бути меншим, ніж 24 години. Повістка на допит повинна включати перелік прав причетної особи, зокрема, права на отримання допомоги від обраної нею особи.

Повістка на допит надсилається свідку щонайменше за 24 години. Зазначений строк сповіщення може бути скорочений за умови чіткої згоди свідка або за наявності належним чином обґрунтованих підстав невідкладності розслідування.

Вимоги, зазначені в другому та третьому підпараграфах, не застосовуються до збирання свідчень під час виїзних перевірок та інспектувань.

Якщо під час допиту виникають свідчення того, що свідок може бути причетною особою, допит необхідно припинити. Процесуальні правила, передбачені у цьому параграфі та параграфах 3 і 4, застосовуються негайно. Такому свідкові негайно роз’яснюють його права як причетної особи, та, на його запит, надають копію записів будь-яких свідчень, що він давав раніше. Бюро не може використовувати попередні свідчення причетної особи проти неї без надання такій особі можливості спочатку прокоментувати ці свідчення.

Бюро складає протокол допиту та надає допитуваній особі до нього доступ для схвалення допитуваною особою протоколу або надання до нього зауважень. Бюро надає причетній особі копію протоколу допиту.

3. Одразу після виявлення під час розслідування можливої причетності посадової особи, іншого службовця, члена установи або органу, керівника офісу або агентства або штатного працівника, зазначену посадову особу, іншого службовця, члена установи або органу, керівника офісу або агентства або штатного працівника необхідно повідомити про це за умови, що це не перешкоджає проведенню розслідування або будь-яких слідчих процедур, що належать до компетенції національного судового органу.

4. Без обмеження статей 4(6) і 7(6), після завершення розслідування та перед складанням висновків із зазначенням імені та прізвища причетної особи, така особа повинна мати можливість прокоментувати факти, що її стосуються.

З цією метою Бюро надсилає причетній особі повістку з пропозицією надати коментарі в письмовій формі або під час бесіди з працівниками, призначеними Бюро. Така повістка повинна містити короткий виклад фактів, що стосуються причетної особи, інформацію, що вимагається згідно зі статтями 11 і 12 Регламенту (ЄС) № 45/2001, а також строк надання коментарів, який повинен становити не менше 10 робочих днів з дня отримання пропозиції надати коментарі. Зазначений строк сповіщення може бути скорочений за умови чіткої згоди причетної особи або за наявності належним чином обґрунтованих підстав невідкладності розслідування. Заключний звіт про розслідування повинен містити покликання на будь-які такі коментарі.

В обґрунтованих випадках, за необхідності збереження конфіденційності розслідування та/або у випадках, які призводять до застосування слідчих процедур, що належать до компетенції національного судового органу, Генеральний директор може ухвалити рішення про відкладення виконання зобов'язання з надання причетній особі можливості прокоментувати факти.

У випадках, зазначених у статті 1(2) додатка IX до Положення про персонал, відсутність відповіді протягом одного місяця з боку установи, органу, офісу або агентства на запит Генерального директора про відкладення виконання зобов'язання з надання причетній особі можливості прокоментувати факти вважається ствердною відповіддю.

5. Будь-яка допитувана особа має право використовувати будь-яку офіційну мову установ Союзу. Однак від посадових осіб або інших службовців Союзу можуть вимагати використовувати офіційну мову установ Союзу, якою вони володіють вільно.

Стаття 10
Конфіденційність і захист даних

1. Інформація, що її передано або отримано під час зовнішніх розслідувань у будь-якій формі, повинна бути захищена згідно з відповідними положеннями.

2. На інформацію, передану або отриману під час внутрішніх розслідувань у будь-якій формі, поширюються вимоги збереження професійної таємниці та правила захисту інформації, застосовні до установ Союзу.

3. Відповідні установи, органи, офіси або агентства забезпечують дотримання конфіденційності розслідувань, які проводить Бюро, законних прав причетних осіб, та, у випадках ініціювання судового провадження, всіх національних правил, застосовних до таких проваджень.

4. Бюро може призначити старшого спеціаліста з питань захисту даних відповідно до статті 24 Регламенту (ЄС) № 45/2001.

Старший спеціаліст з питань захисту даних має компетенцію опрацьовувати дані Бюро та секретаріату Наглядового комітету.

5. Генеральний директор забезпечує нейтральне та неупереджене надання будь-якої інформації громадськості та відповідність її розголошення правилам конфіденційності розслідувань і принципам, викладеним у цій статті та у статті 9(1).

Відповідно до Положення про персонал, працівники Бюро та секретаріату Наглядового комітету утримуються від будь-якого несанкціонованого розкриття інформації, отриманої під час виконання їхніх функцій, за винятком випадків, коли така інформація вже була законно оприлюднена або доступна для громадськості, та продовжують дотримуватися зазначеного зобов'язання після закінчення служби.

Члени Наглядового комітету дотримуються такого самого зобов'язання щодо збереження професійної таємниці під час виконання своїх функцій і продовжують дотримуватися зазначеного зобов'язання після закінчення строку повноважень.

Стаття 11
Звіт про розслідування та заходи, яких необхідно вжити після розслідування

1. Після завершення розслідування Бюро складає звіт під керівництвом Генерального директора. У такому звіті зазначається інформація про правову основу для розслідування, подальші процесуальні дії, встановлені факти та їхню попередню правову класифікацію, надається оцінка фінансовим наслідкам встановлених фактів, дотриманню процесуальних гарантій відповідно до статті 9 та містяться висновки розслідування.

Звіт супроводжується рекомендаціями Генерального директора щодо необхідності вжиття заходів. Зазначені рекомендації повинні, за необхідності, передбачати будь-які дисциплінарні, адміністративні, фінансові та/або судові заходи, застосовні установами, органами, офісами, агентствами та компетентними органами відповідних держав-членів, та надавати, зокрема, розрахункові суми, що підлягають відшкодуванню, а також попередню правову класифікацію встановлених фактів.

2. Під час складання таких звітів та рекомендацій необхідно брати до уваги національне право відповідної держави-члена. Звіти, складені на такій підставі, становлять допустимі докази в адміністративних або судових провадженнях держави-члена, де виникає необхідність в їх використанні та де вони мають таке саме значення, що й звіти національних адміністративних інспекторів. На них поширюються такі самі правила оцінювання, які застосовують до адміністративних звітів, що їх підготовлено національними адміністративними інспекторами, і вони мають таку саму доказову силу, як і адміністративні звіти.

3. Звіти та рекомендації, складені після зовнішнього розслідування, та будь-які відповідні пов'язані документи надсилають компетентним органам відповідних держав-членів згідно з правилами проведення зовнішніх розслідувань, та, за необхідності, компетентним службам Комісії.

4. Звіти та рекомендації, складені після внутрішнього розслідування, та будь-які відповідні пов’язані документи надсилають відповідній установі, органу, офісу або агентству. Зазначена установа, орган, офіс або агентство вживає заходів, зокрема, дисциплінарного або правового характеру, які є обґрунтованими результатами внутрішнього розслідування, та повідомляє про це Бюро протягом строку, встановленого в рекомендаціях, що супроводжують звіт, та додатково на запит Бюро.

5. Якщо у звіті, складеному після внутрішнього розслідування, виявлено факти, що можуть слугувати підставами для відкриття кримінального провадження, таку інформацію необхідно передати судовим органам відповідної держави-члена.

6. На запит Бюро компетентні органи відповідних держав-членів своєчасно надсилають Бюро інформацію про вжиті заходи, якщо такі є, після надання Генеральним директором своїх рекомендацій відповідно до параграфа 3 та надання Бюро будь-якої інформації відповідно до параграфа 5.

7. Без обмеження параграфа 4, якщо після завершення розслідування не було знайдено жодних доказів проти причетної особи. Генеральний директор закриває розслідування щодо зазначеної особи та повідомляє таку особу протягом 10 робочих днів.

8. На запит інформатора, який надав Бюро інформацію, що слугувала підставою для початку розслідування або пов'язана з розслідуванням, Бюро може повідомити такого інформатора про закриття розслідування. Однак Бюро може відхилити будь-який такий запит, якщо вважає, що це може зашкодити законним інтересам причетної особи, ефективності розслідування та заходів, яких необхідно вжити після розслідування, або будь-яким вимогам конфіденційності.

Стаття 12
Обмін інформацією між Бюро та компетентними органами держав-членів

1. Без обмеження статей 10 і 11 цього Регламенту та положень Регламенту (Євратом, ЄС) № 2185/96, Бюро може у належний строк передавати компетентним органам відповідних держав-членів інформацію, отриману під час зовнішніх розслідувань, для уможливлення вжиття ними відповідних заходів згідно з їхніми системами національного права.

2. Без обмеження статей 10 і 11, Генеральний директор передає судовим органам відповідної держави-члена інформацію, отриману Бюро під час внутрішніх розслідувань, щодо фактів, що підпадають під юрисдикцію національного судового органу.

Відповідно до статті 4 та без обмеження статті 10, Генеральний директор також передає відповідній установі, органу, офісу або агентству інформацію, зазначену в першому підпараграфі цього параграфа, в тому числі ідентифікаційні дані причетної особи, короткий виклад встановлених фактів, їхню попередню правову класифікацію та оцінку їх наслідків для фінансових інтересів Союзу.

Застосовується стаття 9(4).

3. Без обмеження їхнього національного права, компетентні органи відповідних держав-членів своєчасно повідомляють Бюро, за власною ініціативою або на запит Бюро, про заходи, які було вжито на підставі наданої їм інформації згідно з цією статтею.

4. Бюро може надавати докази в провадженнях у національних судах та трибуналах відповідно до національного права та Положення про персонал.

Стаття 13
Співпраця Бюро з Євроюстом та Європолом

1. У рамках своїх повноважень щодо захисту фінансових інтересів Союзу, Бюро, у відповідних випадках, співпрацює з Євроюстом та Європейським поліцейським офісом (Європолом). У разі необхідності та з метою сприяння такій співпраці, Бюро укладає з Євроюстом та Європолом адміністративні угоди. Такі робочі угоди можуть стосуватися обміну оперативною, стратегічною або технічною інформацією, в тому числі персональними даними та секретною інформацією, а також, на запит, звітами про прогрес.

Якщо це може підтримати та посилити координацію та співпрацю між національними слідчими органами та органами прокуратури, або якщо Бюро передало компетентним органам держав-членів інформацію, що дає підстави для виникнення підозри у шахрайстві, корупції або будь-якій іншій незаконної діяльності, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу, у формі серйозних злочинів. Бюро передає таку інформацію Євроюсту в межах повноважень Євроюсту.

2. Бюро своєчасно повідомляє компетентні органи відповідних держав-членів про випадки, коли надана ними інформація передається від Бюро до Євроюсту або Європолу.

Стаття 14
Співпраця з третіми країнами та міжнародними організаціями

1. Бюро може, у відповідних випадках, укладати адміністративні угоди з компетентними органами третіх країн і міжнародними організаціями. Бюро координує свої дії у відповідних випадках з компетентними службами Комісії та Європейською службою зовнішніх справ, зокрема, до укладання таких угод. Зазначені угоди можуть стосуватися обміну оперативною, стратегічною або технічною інформацією, в тому числі, на запит, звітами про прогрес.

2. Бюро повідомляє компетентні органи відповідних держав-членів до передавання отриманої від них інформації компетентним органам третіх країн або міжнародним організаціям.

Бюро веде облік усіх переданих персональних даних, в тому числі підстав для таких передавань, відповідно до Регламенту (ЄС) № 45/2001.

Стаття 15
Наглядовий комітет

1. Наглядовий комітет проводить регулярний моніторинг виконання Бюро своїх слідчих функцій з метою посилення незалежності Бюро в належній реалізації компетенцій, покладених на нього цим Регламентом.

Наглядовий комітет, зокрема, проводить моніторинг напрацювань, пов'язаних із застосуванням процесуальних гарантій і тривалістю розслідувань, з огляду на інформацію, що її надає Генеральний директор відповідно до статті 7(8).

Наглядовий комітет передає Генеральному директору висновки щодо пріоритетів слідства Бюро та тривалості розслідувань, в тому числі, у відповідних випадках, рекомендації щодо, між іншим, ресурсів, необхідних для виконання слідчої функції Бюро. Такі висновки можуть надаватися з власної ініціативи, на запит Генерального директора або на запит установи, органу, офісу або агентства, однак без втручання в проведення поточних розслідувань.

Установам, органам, офісам та агентствам необхідно надавати копію наданих висновків відповідно до третього підпараграфа.

У належним чином обґрунтованих випадках Наглядовий комітет може звернутися до Бюро з вимогою щодо надання додаткової інформації про розслідування, в тому числі звітів та рекомендацій щодо закритих розслідувань, однак без втручання в проведення поточних розслідувань.

2. Наглядовий комітет складається з п'яти незалежних членів, що мають досвід роботи на керівних посадах в органах правосуддя чи у слідчих органах або на порівнюваних посадах, що стосуються сфери діяльності Бюро. Їх призначають за спільною згодою Європейського Парламенту, Ради та Комісії.

Рішення про призначення членів Наглядового комітету повинне також включати резервний список потенційних членів, які можуть заміщувати членів Наглядового комітету до закінчення строку їхніх повноважень у разі відставки, смерті чи постійної недієздатності одного або кількох із зазначених членів.

3. Строк повноважень членів Наглядового комітету становить п’ять років і не може бути подовжений. Три та два члени замінюються почергово для збереження компетентності Наглядового комітету.

4. Після закінчення строку повноважень члени Наглядового комітету залишаються на посаді до їх заміни.

5. Якщо член Наглядового комітету перестає виконувати умови, що регулюють його обов'язки, або якщо його було визнано винним у серйозному порушенні. Європейський Парламент, Рада та Комісія можуть звільнити його від виконання обов'язків за спільною згодою.

6. Згідно із застосовними правилами Комісії, члени Наглядового Комітету отримують добове утримання та відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням своїх обов'язків.

7. Під час виконання своїх обов'язків члени Наглядового комітету не повинні звертатися за інструкціями або отримувати інструкції від будь-якого уряду або будь-якої установи, органу, офісу або агентства.

8. Наглядовий комітет призначає свого голову. Він ухвалює власний внутрішній регламент, який перед ухваленням необхідно подати для інформування Європейському Парламенту; Раді, Комісії та Європейському інспектору із захисту даних. Засідання Наглядового комітету скликаються за ініціативи його голови або Генерального директора. Наглядовий комітет проводить щонайменше 10 засідань на рік. Наглядовий комітет ухвалює рішення більшістю голосів членів, що входять до його складу. Діяльність його секретаріату забезпечує Комісія, незалежно від Бюро та в тісній співпраці з Наглядовим Комітетом. Перед призначенням будь-якого працівника секретаріату необхідно провести консультацію з Наглядовим комітетом та брати до уваги його думку. Секретаріат діє згідно з інструкціями Наглядового комітету та незалежно від Комісії. Без обмеження контролю бюджету Наглядового комітету та його секретаріату, Комісія не повинна втручатися у функції моніторингу, які виконує Наглядовий комітет.

Посадові особи, призначені до секретаріату Наглядового комітету, не повинні звертатися за інструкціями або отримувати інструкції від будь-якого уряду, будь-якої установи, органу, офісу або агентства стосовно виконання функцій моніторингу Наглядового комітету.

9. Наглядовий комітет ухвалює принаймні один звіт на рік про свою діяльність, який охоплює, зокрема, питання оцінювання незалежності Бюро, застосування процесуальних гарантій та тривалість розслідувань. Зазначені звіти передаються до Європейського Парламенту, Ради, Комісії та Рахункової Палати.

Наглядовий комітет може подавати Європейському Парламенту, Раді, Комісії та Рахунковій Палаті звіти за результатами розслідувань Бюро та звіти щодо заходів, вжитих на підставі цих результатів.

Стаття 16
Обмін думками з установами

1. Європейський Парламент, Рада та Комісія раз на рік проводять зустріч із Генеральним директором для обміну думками на політичному рівні для обговорення політики Бюро щодо методів запобігання та боротьби із шахрайством, корупцією або будь-якою іншою незаконною діяльністю, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу. Наглядовий комітет бере участь в обміні думками. Представники Рахункової Палати, Євроюсту та/або Європолу можуть запрошуватися до участі на ситуативній основі на вимогу Європейського Парламенту, Ради, Комісії, Генерального директора або Наглядового комітету.

2. Обмін думками може стосуватися:

(a) стратегічних пріоритетів політики розслідувань Бюро;

(b) висновків та звітів про діяльність Наглядового комітету, які передбачені згідно зі статтею 15;

(c) звітів Генерального директора згідно зі статтею 17(4) та, залежно від випадку, будь-яких інших звітів установ, що стосуються повноважень Бюро;

(d) рамок відносин Бюро з установами, органами, офісами та агентствами;

(e) рамок відносин Бюро з компетентними органами держав-членів;

(f) відносин Бюро з компетентними органами третіх країн, а також міжнародними організаціями в рамках угод, зазначених у цьому Регламенті;

(g) ефективності роботи Бюро щодо виконання його обов’язків.

3. Усі установи, що беруть участь в обміні думками, повинні забезпечувати, щоб обмін думками не перешкоджав проведенню поточних розслідувань.

4. Установи, що беруть участь в обміні думками, повинні в своїх діях враховувати думки, висловлені в рамках такого обміну. У звітах, зазначених у статті 17(4), Генеральний директор повинен надавати інформацію про заходи, вжиті Бюро, за наявності.

Стаття 17
Генеральний директор

1. Бюро очолює Генеральний директор. Генерального директора призначає Комісія відповідно до процедури, зазначеної в параграфі 2. Строк повноважень Генерального директора становить сім років і не може бути подовжений.

2. Щоб призначити нового Генерального директора, Комісія публікує повідомлення про прийом заявок в Офіційному віснику Європейського Союзу. Таке повідомлення публікується щонайменше за шість місяців до закінчення строку повноважень Генерального директора, який обіймає посаду. Після надання Наглядовим комітетом схвального висновку щодо процедури відбору, яку застосувала Комісія, Комісія складає список кандидатів, що мають відповідну кваліфікацію. Після консультації з Європейським Парламентом і Радою Комісія призначає Генерального директора.

3. Генеральний директор не повинен звертатися за інструкціями або отримувати інструкції від будь-якого уряду або будь-якої установи, органу, офісу або агентства під час виконання своїх обов’язків щодо початку зовнішніх та внутрішніх розслідувань та їх проведення, або складання звітів за результатами таких розслідувань. Якщо Генеральний директор вважає, що захід, вжитий Комісією, ставить під питання його незалежність, він негайно повідомляє про це Наглядовий комітет і ухвалює рішення щодо подання позову проти Комісії до Суду.

4. Генеральний директор регулярно звітує Європейському Парламенту, Раді, Комісії та Рахунковій Палаті про результати розслідувань, проведених Бюро, вжиті заходи та проблеми, що виникли, дотримуючись при цьому конфіденційності розслідувань, законних прав причетних осіб та інформаторів і, залежно від випадку, національного права, застосовного до судових проваджень.

5. Генеральний директор щорічно визначає пріоритети політики розслідувань Бюро в контексті річного плану управління та передає їх Наглядовому комітету перед публікацією.

Генеральний директор періодично інформує Наглядовий комітет про діяльність Бюро, виконання його слідчої функції та заходи, вжиті за результатами розслідування.

Генеральний директор періодично інформує Наглядовий комітет про:

(a) випадки недотримання рекомендацій, наданих Генеральним директором;

(b) випадки передання інформації до судових органів держав-членів;

(c) тривалість розслідувань відповідно до статті 7(8).

6. Генеральний директор може делегувати в письмовій формі виконання певних своїх функцій відповідно до статті 5, статті 7(2), статті 11(7) та статті 12(2) одному або декільком працівникам Бюро з визначенням умов та обмежень, що регулюють таке делегування.

7. Генеральний директор запроваджує внутрішню дорадчу та контрольну процедуру, в тому числі контроль законності, що стосується, між іншим, дотримання процесуальних гарантій, фундаментальних прав причетних осіб та національного права відповідних держав-членів, з окремим покликанням на статтю 11(2).

8. Генеральний директор ухвалює настанови для працівників Бюро щодо процедур розслідування. Зазначені настанови повинні відповідати цьому Регламенту та охоплювати, між іншим:

(a) проведення розслідувань;

(b) процесуальні гарантії;

(c) детальну інформацію про внутрішні дорадчі та контрольні процедури, в тому числі контроль законності;

(d) захист даних.

Зазначені настанови та будь-які зміни до них ухвалюються після надання Наглядовому комітету можливості подати свої зауваження щодо таких настанов і змін до них, а потім передаються Європейському Парламенту, Раді та Комісії для надання інформації та публікуються для цілей інформування на вебсайті Бюро офіційними мовами установ Союзу.

9. Перед застосуванням будь-якого дисциплінарного стягнення до Генерального директора. Комісія проводить консультації з Наглядовим комітетом.

Застосування будь-якого дисциплінарного стягнення до Генерального директора повинно бути обґрунтованим рішенням, що передається Європейському Парламенту, Раді та Наглядовому комітету для інформування.

10. Будь-яке покликання на «Директора» Бюро в будь-якому юридичному тексті повинно читатися як покликання на Генерального директора.

Стаття 18
Фінансування

Загальні асигнування на Бюро включаються до спеціальної бюджетної лінії в межах секції загального бюджету Європейського Союзу, що стосується Комісії, та повинні бути детально викладені в додатку до зазначеної секції. Асигнування на Наглядовий комітет та його секретаріат включаються до секції загального бюджету Європейського Союзу, що стосується Комісії.

Штатний розклад Бюро додається до штатного розкладу Комісії. Штатний розклад Комісії повинен включати секретаріат Наглядового комітету.

Стаття 19
Звіт про оцінювання

До 2 жовтня 2017 року Комісія повинна надати Європейському Парламенту і Раді звіт про оцінювання застосування цього Регламенту. Такий звіт супроводжується висновком Наглядового комітету та визначає необхідність внесення змін до цього Регламенту.

Стаття 20
Скасування

Регламент (ЄС) № 1073/1999 та Регламент (Євратом) № 1074/1999 скасовано.

Покликання на скасовані Регламенти необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційної таблиці, наведеної у додатку II.

Стаття 21
Набуття чинності та перехідні положення

1. Цей Регламент набуває чинності в перший день місяця, наступного після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

2. Стаття 15(3) застосовується протягом строку повноважень членів Наглядового комітету, які обіймають посади на дату набуття чинності цим Регламентом. Одразу після набуття чинності цим Регламентом, Президент Європейського Парламенту шляхом жеребкування обирає серед членів Наглядового комітету двох членів, які мають припинити виконання своїх обов’язків, як відступ від першого речення статті 15(3), після закінчення перших 36 місяців терміну їхніх повноважень. Два нові члени призначаються автоматично на термін п'ять років на заміну членам, які виходять зі складу, на підставі та в порядку, визначеному списком у статті 1(2) Рішення Європейського Парламенту, Ради і Комісії 2012/45/ЄС, Євратом від 23 січня 2012 року про призначення членів Наглядового комітету Європейського бюро боротьби із шахрайством (OLAF) (-1). Зазначені нові члени повинні бути першими двома особами в зазначеному списку.

3. Третє речення статті 17(1) застосовується протягом строку повноважень Генерального директора, який обіймає посаду на дату набуття чинності цим Регламентом.

Цей Регламент обов'язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

_______________
(-1) OB L 26, 28.01.2012, с. 30.

ДОДАТОК I
СКАСОВАНІ РЕГЛАМЕНТИ (ЗАЗНАЧЕНІ В СТАТТІ 20)

Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1073/1999
(OB L 136 31.05.1999, с. 1).

Регламент Ради (Євратом) № 1074/1999
(OBL 136. 31.05.1999, с. 8)

ДОДАТОК II
КОРЕЛЯЦІЙНА ТАБЛИЦЯ