2012R0389 - UA - 01.07.2013 - 001.001

Цей документ слугує суто засобом документування, і установи не несуть жодної відповідальності за його зміст

(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 4. Оподаткування)

РЕГЛАМЕНТ РАДИ (ЄС) № 389/2012
від 02 травня 2012 року
про адміністративну співпрацю у сфері акцизних податків та про скасування Регламенту (ЄС) № 2073/2004

(OB L 121, 08.05.2012, с. 1)

Зі змінами, внесеними:

РЕГЛАМЕНТ РАДИ (ЄС) № 389/2012
від 02 травня 2012 року
адміністративну співпрацю у сфері акцизних податків та про скасування Регламенту (ЄС) № 2073/2004

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 113,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проєкту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (-1),

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-2),

Діючи згідно зі спеціальною законодавчою процедурою,

Оскільки:

(1) Регламентом Ради (ЄС) № 2073/2004 від 16 листопада 2004 року про адміністративну співпрацю у сфері акцизних податків (-3) передбачено спільну систему взаємодопомоги між державами-членами та співпраці з Комісією з метою забезпечення правильного застосування законодавства щодо акцизних податків та боротьби з ухиленням від сплати акцизних податків і подальшими спотвореннями на внутрішньому ринку. До зазначеного Регламенту необхідно внести низку змін з огляду на накопичений досвід та останні події. Враховуючи кількість необхідних змін, для забезпечення ясності зазначений Регламент необхідно замінити.

(2) Завершення формування внутрішнього ринку гостро потребує системи адміністративної співпраці у сфері акцизних податків, що охоплює всі аспекти законодавства щодо застосування акцизних податків на товари, зазначені у статті 1 Директиви Ради 2008/118/ЄС від 16 грудня 2008 року про загальний режим акцизних податків (-4).

(3) В інтересах ефективності й оперативності та з огляду на витрати важливо збільшити роль електронних засобів в обміні інформацією. З огляду на повторюваність окремих запитів і мовне розмаїття в межах Союзу, важливо забезпечити ширше використання стандартних форматів під час обміну інформацією задля швидшого опрацювання інформаційних запитів. Зазначені вимоги можна найкраще задовольнити шляхом більш систематичного використання комп’ютеризованої системи, створеної згідно з Рішенням Європейського Парламенту і Ради від 16 червня 2003 року № 1152/2003/ЄС про запровадження електронної системи для переміщення та відстеження підакцизних товарів (-5). Зараз ця система пропонує ширші можливості, ніж на момент набуття чинності Регламентом (ЄС) № 2073/2004, і буде постійно вдосконалюватися. А тому держави-члени повинні її використовувати, коли це можливо.

(4) Для встановлення правдивої картини щодо фактичного стану справ у сфері акцизних податків стосовно певних осіб необхідний масштабний обмін інформацією щодо акцизних питань. Однак держави-члени не мають права самостійно «виловлювати» інформацію або вимагати надання інформації, яка не стосується акцизних податків окремої особи або визначеної групи чи категорії осіб.

(5) Для цілей належної координації інформаційних потоків необхідно зберегти положення Регламенту (ЄС) № 2073/2004 щодо єдиного контактного пункту в кожній державі-члені. Оскільки для цілей ефективності можуть знадобитися безпосередні контакти між органами влади та посадовими особами держав-членів, положення про делегування та призначення компетентних посадових осіб також необхідно зберегти.

(6) Для забезпечення своєчасної доступності необхідної інформації необхідно зберегти положення Регламенту (ЄС) № 2073/2004, які вимагають від запитуваного органу діяти якнайшвидше та не пізніше встановленого строку. Проте строк надання інформації, що вже є у розпорядженні запитуваної держави-члена, повинен бути коротшим, ніж стандартний строк.

(7) Для ефективного моніторингу акцизних процедур під час транскордонного переміщення товарів необхідно продовжувати забезпечувати можливість здійснення одночасного контролю з боку держав-членів і присутність посадових осіб однієї держави-члена на території іншої держави-члена в рамках адміністративної співпраці.

(8) Труднощі, пов’язані із транскордонним повідомленням про адміністративні рішення та заходи, варто продовжувати вирішувати шляхом збереження положень Регламенту (ЄС) № 2073/2004 щодо таких питань.

(9) Для ефективної боротьби із шахрайством необхідно зберегти положення про обмін інформацією без попереднього запиту. Щоб полегшити такий обмін, необхідно визначити категорії інформації, обмін якою здійснюється в обов’язковому порядку.

(10) У держав-членів і надалі повинна бути змога обмінюватися на добровільних засадах інформацією, необхідною для правильного застосування законодавства щодо акцизних податків, якщо така інформація не входить до категорій інформації, обмін якою здійснюється автоматично.

(11) Зворотний зв’язок є належним засобом забезпечення безперервності підвищення якості обміну інформацією. Тому необхідно запровадити рамку для надання зворотного зв’язку.

(12) Зберігання державами-членами певних специфічних даних в електронній формі стосовно авторизації суб’єктів господарювання та податкових складів є невід’ємною складовою належного функціонування системи справляння акцизних податків та боротьби з шахрайством. Це дозволяє забезпечити швидкий обмін такими даними між державами-членами та автоматизований доступ до такої інформації. Цього може бути досягнуто шляхом використання інформації, що вже міститься у національній комп’ютеризованій системі щодо акцизних податків, через розробку аналізу ризиків, що покращить якість інформації, наявної стосовно суб’єктів господарювання, які сплачують акцизний податок, та стосовно інформації про переміщення підакцизних товарів у межах Союзу, а також через доповнення набору інформації даними стосовно оподатковуваних осіб та їх операцій. Оскільки процедури для встановлення та стягнення акцизних податків і строки давності та інші часові ліміти відрізняються у різних державах-членах, з метою забезпечення ефективної взаємної допомоги при застосуванні законодавства щодо акцизних податків у транскордонних ситуаціях необхідно передбачити мінімальний часовий період, протягом якого кожна держава-член повинна зберігати зазначену інформацію.

(13) Для забезпечення достовірності інформації, що зберігається в електронних базах даних, необхідно ухвалити положення стосовно її регулярного оновлення.

(14) Суб’єкти господарювання повинні мати змогу швидко здійснювати перевірки, необхідні стосовно переміщень підакцизних товарів. Їм має бути забезпечено можливість здійснювати електронну перевірку дійсності акцизних номерів через центральний реєстр, що його веде Комісія, та до такого реєстру має подаватися інформація, що міститься у національних базах даних.

(15) Національні правила щодо банківської таємниці можуть погіршувати ефективність механізмів, передбачених у цьому Регламенті. Тому у держав-членів не повинно бути права відмовляти у наданні такої інформації винятково на підставі таких правил.

(16) Цей Регламент не повинен впливати на інші інструменти, ухвалені на рівні Союзу, які сприяють боротьбі з несплатою акцизних податків та шахрайством, а радше має доповнювати їх.

(17) З причин ясності, корисно підтвердити у цьому Регламенті, що якщо інформація або документи отримуються з дозволу або на запит судового органу, передавання інформації або документів компетентному органу іншої держави-члена підлягає отриманню дозволу від судового органу, якщо такий дозвіл вимагається згідно з правом держави-члена, що передає.

(18) Директива Європейського Парламенту і Ради 95/46/ЄС від 24 жовтня 1995 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних та про вільний рух таких даних (-6) регулює опрацювання персональних даних, що здійснюється державами-членами у зв’язку з цим Регламентом. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 від 18 грудня 2000 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних установами та органами Співтовариства і про вільний рух таких даних (-7) регулює опрацювання персональних даних, що здійснюється Комісією у зв’язку з цим Регламентом.

(19) Обмін інформацією з третіми країнами довів скою користь для правильного застосування законодавства щодо акцизних податків, тож він має бути збережений. Директива 95/46/ЄС визначає спеціальні умови для надання інформації третім країнам, яких держави-члени повинні дотримуватися.

(20) Для цілей ефективного застосування цього Регламенту може виникнути необхідність в обмеженні обсягу певних прав та обов’язків, встановлених у Директиві 95/46/ЄС, особливо прав, визначених у статті 10, статті 11(1) та статтях 12 та 21 зазначеної Директиви, з метою забезпечення важливих економічно-фінансових інтересів держав-членів, не забуваючи про потенційну втрату надходжень державами-членами та про критичну важливість інформації, якої стосується цей Регламент, для ефективності боротьби з шахрайством. Зважаючи на потребу збереження доказів у справах про підозру на фіскальні порушення чи шахрайство, та для запобігання перешкодам у правильному оцінюванні відповідності законодавству щодо акцизних податків, може виявитися необхідним обмежити обов’язки контролера даних та права суб’єкта даних стосовно надання інформації, доступу до даних та оприлюднення опрацьовуваних операцій під час обміну персональними даними згідно з цим Регламентом. Держави-члени повинні бути зобов’язані застосовувати такі обмеження мірою необхідності та пропорційно.

(21) Для забезпечення однакових умов імплементації певних статей цього Регламенту та для опису основних категорій даних, якими мають обмінюватися держави-члени згідно з цим Регламентом, потрібно надати Комісії виконавчі повноваження. Такі повноваження необхідно здійснювати відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил і загальних принципів стосовно механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень (-8).

(22) Для ухвалення таких імплементаційних актів повинна використовуватися експертна процедура з огляду на те, що такі акти є інструментами загального змісту у розумінні статті 2(2)(a) Регламенту (ЄС) № 182/2011.

(23) Необхідно здійснювати моніторинг та оцінювання функціонування цього Регламенту. Тому потрібно передбачити положення для збору державами-членами статистики та іншої інформації для підготовки Комісією регулярної звітності.

(24) Оскільки мета цієї Директиви, а саме спрощення та посилення адміністративної співпраці між державами-членами, що вимагає гармонізованого підходу, не може бути достатньою мірою досягнута самими лише державами-членами, але може, з огляду на необхідну узгодженість та ефективність, бути більш успішно досягнута на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, встановленого в статті 5 Договору про Європейський Союз. Згідно з принципом пропорційності, як визначено у згаданій статті, цей Регламент не виходить за межі необхідного для досягнення такої мети.

(25) Цей Регламент поважає фундаментальні права та дотримується принципів, визнаних, зокрема, Хартією фундаментальних прав Європейського Союзу, зокрема, у частині права захисту персональних даних (стаття 8). У світлі обмежень, передбачених цим Регламентом, опрацювання таких даних, що здійснюється для потреб цього Регламенту, не виходить за межі необхідного та пропорційного для цілей захисту законних фіскальних інтересів держав-членів.

(26) Регламент (ЄС) № 2073/2004 необхідно скасувати.

(27) Було проведено консультації з Європейським інспектором із захисту даних, і він надав свій висновок (-9),

УХВАЛИЛА ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

ГЛАВА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1
Предмет та сфера застосування

1. Цей Регламент встановлює умови, згідно з якими компетентні органи держав-членів, які відповідають за застосування законодавства щодо акцизних податків, повинні співпрацювати між собою та з Комісією, щоб забезпечити дотримання такого законодавства. З цією метою він встановлює правила та процедури, щоб надати змогу компетентним органам держав-членів співпрацювати та обмінюватися за допомогою електронних засобів або іншим чином будь-якою інформацією, яка є необхідною для забезпечення правильного застосування законодавства щодо акцизних податків.

2. Цей Регламент не впливає на застосування в державах-членах правил про взаємну допомогу у кримінальних справах.

3. Цей Регламент не впливає на виконання будь-яких ширших обов’язків щодо взаємної допомоги, які виникають з інших правових інструментів, включно з двосторонніми або багатосторонніми угодами.

Стаття 2
Терміни та означення

Для цілей цього Регламенту:

(1) «компетентний орган» означає орган, призначений відповідно до статті 3(1);

(2) «орган, що запитує» означає центральний контактний орган щодо акцизних податків, або будь-який контактний відділ або компетентну посадову особу держави-члена, що подає запит про надання допомоги від імені компетентного органу;

(3) «запитуваний орган» означає центральний контактний орган щодо акцизних податків, будь-який контактний відділ або компетентну посадову особу держави-члена, що отримує запит про надання допомоги від імені компетентного органу;

(4) «акцизне управління» означає будь-яке управління, у якому може бути виконано формальності, передбачені правилами щодо справляння акцизних податків;

(5) «автоматичний обмін при настанні події» означає систематичне надання інформації без подання попереднього запиту за визначеною наперед структурою стосовно певної події інтересу та при появі відповідної інформації, крім обміну інформації, передбаченого у статті 21 Директиви 2008/118/ЄС;

(6) «регулярний автоматичний обмін» означає систематичне надання інформації без подання попереднього запиту за визначеною наперед структурою через попередньо встановлені регулярні проміжки часу;

(7) «обмін на добровільній основі» означає надання інформації без подання попереднього запиту іншій державі-члені, не охоплене пунктами (5) або (6) або статтею 21 Директиви 2008/118/ЄС;

(8) «комп’ютеризована система» означає комп’ютеризовану систему для переміщення та відстеження підакцизних товарів, створену Рішенням Європейського Парламенту і Ради № 1152/2003/ЄС від 16 червня 2003 про запровадження комп’ютеризованої системи для переміщення та відстеження підакцизних товарів (-10);

(9) «особа» означає фізичну особу, юридичну особу та будь-яке об’єднання осіб, що не є юридичною особою, але що його згідно із правом Союзу або національним правом визнано об’єднанням, що має здатність вчиняти юридичні дії та будь-які інші правочини будь-якого характеру і форми, незалежно від наявності правосуб’єктності;

(10) «суб’єкт господарювання» означає особу, що в ході своєї комерційної діяльності провадить діяльність, яка регулюється законодавством щодо акцизних податків, незалежно від того, чи має вона на це дозвіл;

(11) «електронними засобами» означає із використанням електронного обладнання будь-якого типу, яке може опрацьовувати, включно з передачею та стисненням, та зберігати дані, та включає комп’ютеризовану систему, визначену в пункті (8);

(12) «акцизний номер» означає ідентифікаційний номер, призначений у державі-члені для акцизних цілей з метою ведення обліку суб’єктів господарювання та приміщень, зазначених у пунктах (a) та (b) статті 19(1);

(13) «переміщення підакцизних товарів у межах Союзу» означає переміщення між двома чи більше державами-членами підакцизних товарів під режимом відстрочення сплати акцизного податку у розумінні глави IV Директиви 2008/118/ЄС або підакцизних товарів після випуску для споживання у розумінні секції 2 глави V Директиви 2008/118/ЄС;

(14) «адміністративне розслідування» означає будь-які заходи контролю, перевірки або інші заходи, вжиті органами, відповідальними за застосування законодавства щодо акцизних податків у ході виконання їхніх обов’язків з метою забезпечення правильного застосування такого законодавства;

(15) «мережа CCN/CSI» означає спільну платформу на основі спільної комунікаційної мережі (далі - CCN) і спільного системного інтерфейсу (далі - CSI), розроблену Союзом для будь-яких передач інформації за допомогою електронних засобів між компетентними органами у митній і податковій сферах;

(16) «акцизні податки» означає податки, зазначені у статті 1(1) Директиви 2008/118/ЄС;

(17) «документ у рамках взаємної адміністративної допомоги» означає документ, оформлений у рамках комп’ютеризованої системи, що використовується для обміну інформацією згідно зі статтями 8, 15 або 16 та що використовується для подальших кроків згідно зі статтею 8 або 16;

(18) «запасний документ у рамках взаємної адміністративної допомоги» означає документ у паперовій формі, що використовується для обміну інформацією згідно зі статтею 8 або 15, у випадку, якщо комп’ютеризована система недоступна;

(19) «одночасний контроль» означає координовані перевірки стану суб’єкта господарювання або пов’язаних осіб, організовані двома або більше державами-членами, що беруть участь, які мають спільні або взаємодоповнюючі інтереси, стосовно законодавства щодо акцизних податків.

Стаття 3
Компетентні органи

1. Кожна держава-член призначає компетентний орган, від імені якого застосовується цей Регламент. Вона повинна негайно повідомляти Комісію про таке призначення та про будь-які подальші зміни у призначенні.

Хорватія повинна повідомити Комісію про свій компетентний орган до 01 липня 2013 року.

2. Комісія оприлюднює перелік усіх компетентних органів і публікує відповідну інформацію в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 4
Центральні контактні органи щодо акцизних податків та контактні відділи

1. Компетентний орган кожної держави-члена повинен призначити центральний контактний орган щодо акцизних податків, якому делегується основна відповідальність за контакти з іншими державами-членами у сфері адміністративної співпраці з питань, пов’язаних із законодавством щодо акцизних податків. Він повинен повідомити про нього Комісію та компетентні органи інших держав-членів.

Центральний контактний орган щодо акцизних податків також може бути призначений відповідальним за контакти з Комісією для цілей цього Регламенту.

2. Для прямого обміну інформацією згідно з цим Регламентом компетентний орган кожної держави-члена може призначати контактні відділи, інші ніж центральний контактний орган щодо акцизних податків, що мають компетенцію, надану згідно з національним законодавством або політикою.

Центральний контактний орган щодо акцизних податків повинен забезпечувати оновлення переліку таких відділів і надання його центральним контактним органам щодо акцизних податків інших відповідних держав-членів.

Стаття 5
Компетентні посадові особи

1. Компетентний орган кожної держави-члена може призначити, згідно зі встановленими державою-членом умовами, компетентних посадових осіб, які можуть здійснювати прямий обмін інформацією відповідно до цього Регламенту.

Компетентний орган може обмежити обсяг повноважень, наданих у порядку такого призначення.

Центральний контактний орган щодо акцизних податків відповідає за ведення переліку компетентних посадових осіб і надання його центральним контактним органам щодо акцизних податків інших відповідних держав-членів.

2. Посадові особи, які обмінюються інформацією відповідно до статей 12 та 13, у будь-якому разі вважаються компетентними посадовими особами для цілей, передбачених зазначеними статтями, згідно з умовами, встановленими компетентними органами.

Стаття 6
Обов’язки центральних контактних органів щодо акцизних податків, контактних відділів та компетентних посадових осіб

1. Центральний контактний орган щодо акцизних податків несе основну відповідальність за обмін інформацією щодо переміщення підакцизних товарів між державами-членами та, зокрема, він несе основну відповідальність за забезпечення:

(a) обміну інформацією згідно зі статтею 8;

(b) пересилання повідомлень про адміністративні рішення та заходи, запитувані державами-членами згідно зі статтею 14;

(c) обов’язкових обмінів інформацією згідно зі статтею 15;

(d) необов’язкових обмінів інформацією на добровільній основі згідно зі статтею 16;

(e) надання зворотного зв’язку стосовно подальших дій згідно зі статтею 8(5) та статтею 16(2);

(f) обміну інформацією, що зберігається в електронній базі даних, передбаченій у статті 19;

(g) надання статистичної та іншої інформації згідно зі статтею 34.

2. Якщо контактні відділи або компетентні посадові особи надсилають або отримують запити про надання допомоги, або відповіді на такі запити про надання допомоги, вони повинні інформувати про це центральний контактний орган щодо акцизних податків своєї держави-члена згідно з умовами, встановленими такою державою-членом.

3. Якщо контактний відділ або компетентна посадова особа отримує запит про надання допомоги, який вимагає вчинення дії, що виходить за межі їхньої територіальної або операційної компетенції, вони повинні невідкладно направити такий запит центральному контактному органу щодо акцизних податків їхньої держави-члена та відповідальній компетентній посадовій особі контактного відділу та повідомити про це орган, що запитує. У такому випадку періоди, встановлені у статті 11, розпочинаються з наступного дня після надсилання запиту про допомогу центральному контактному органу щодо акцизних податків та компетентної посадової особи відповідального контактного департаменту, але не пізніше ніж протягом одного тижня після отримання запиту, як зазначено у першому реченні цього параграфа.

Стаття 7
Інформація або документи, які отримують на підставі дозволу або на запит судового органу

1. Передавання компетентному органу іншої держави-члена інформації або документів, отриманих компетентним органом із дозволу або на запит судового органу, підлягає отриманню попереднього дозволу від судового органу, якщо такий дозвіл вимагається згідно з національним правом.

2. У випадку запиту на надання інформації, якщо судовий орган відмовляє у наданні такого дозволу запитуваного органу, останній інформує про це орган, що запитує, відповідно до статті 25(5).

ГЛАВА II
СПІВПРАЦЯ НА ЗАПИТ

Стаття 8
Загальні обов’язки запитуваного органу

1. За запитом органу, що запитує, запитуваний орган повинен повідомити інформацію, необхідну для забезпечення правильного застосування законодавства щодо акцизних податків, у тому числі будь-яку інформацію, яка стосується конкретної справи чи конкретних справ, зокрема, щодо переміщення підакцизних товарів у межах Союзу.

2. Для цілей надання інформації, зазначеної в параграфі 1, запитуваний орган повинен організувати проведення будь-яких адміністративних розслідувань, необхідних для отримання такої інформації.

3. Запит, зазначений у параграфі 1, може містити обґрунтований запит на проведення конкретного адміністративного розслідування. Якщо, за рішенням запитуваного органу, потреба у проведенні адміністративного розслідування відсутня, він повинен негайно повідомити органу, що запитує, причини свого рішення.

4. Щоб отримати запитувану інформацію або провести запитуване адміністративне розслідування, запитуваний орган або будь-який адміністративний орган, до якого він звернувся, повинен діяти так, ніби він діє від власного імені або за запитом іншого органу в своїй державі-члені.

5. Запитуваний орган може подати запит до органу, що запитує, стосовно надання зворотного зв’язку з приводу подальших дій, вжитих у державі-члені органу, що запитує, на основі наданої інформації. У разі подання такого запиту орган, що запитує, повинен, без обмеження правил збереження таємниці та захисту даних, застосовних у його державі-члені, надіслати зворотний зв’язок якомога швидше за умови, що це не створює непропорційного тягаря для такого органу.

Стаття 9
Форма запиту та відповіді

1. Запити про надання інформації та про адміністративні розслідування відповідно до статті 8 та відповіді на такі запити повинні надаватися з використанням документа у рамках взаємної адміністративної допомоги, до якого застосовуються положення параграфа 4 цієї статті.

За недоступності комп’ютеризованої системи, замість документа у рамках взаємної адміністративної допомоги використовується запасний документ у рамках взаємної адміністративної допомоги.

2. Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти щодо визначення:

(a) структури та змісту документів у рамках взаємної адміністративної допомоги;

(b) правил і процедур стосовно обміну документами у рамках взаємної адміністративної допомоги;

(c) моделі, форми та змісту запасного документа у рамках взаємної адміністративної допомоги;

(d) правил і процедур стосовно обміну запасними документами у рамках взаємної адміністративної допомоги.

Комісія також може ухвалювати імплементаційні акти з метою визначення структури та змісту документа для зворотного зв’язку, зазначеного у статті 8(5).

Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 35(2).

3. Кожна держава-член повинна визначити ситуації, які вважаються випадками недоступності комп’ютеризованої системи.

4. Якщо використання документа у рамках взаємної адміністративної допомоги є недоцільним, як виняток обмін повідомленнями може здійснюватися повністю або частково за допомогою інших засобів. У таких випадках повідомлення супроводжують поясненням причин недоцільності використання документа у рамках взаємної адміністративної допомоги.

Стаття 10
Надання документів

1. До документів, незалежно від змісту, що мають надаватися згідно зі статтею 8, повинен додаватися документ у рамках взаємної адміністративної допомоги, зазначений у статті 9(1).

Однак у випадках, коли це неможливо чи недоцільно, такі документи можуть надаватися електронними засобами чи в інший спосіб.

2. Запитуваний орган повинен бути зобов’язаний надавати оригінали документів тільки у випадках, коли такі документи необхідні для цілей, які переслідує орган, що запитує, та якщо їх надання не суперечить положенням, що застосовуються у державі-члені запитуваного органу.

Стаття 11
Строки

1. Запитуваний орган повинен надати інформацію, зазначену у статті 8, якомога швидше, але не пізніше ніж протягом трьох місяців із дати отримання запиту.

Однак, якщо відповідна інформація вже перебуває в розпорядженні запитуваного органу, строк скорочується до одного місяця.

2. У певних спеціальних категоріях справ між запитуваним органом і органом, що запитує, можуть бути погоджені інші строки, ніж передбачені у параграфі 1.

3. Якщо запитуваний орган не має змоги відповісти на запит протягом строку, передбаченого у параграфі 1, протягом одного місяця він повинен повідомити орган, що запитує, із використанням документа у рамках взаємної адміністративної допомоги, про причини неможливості надати відповідь, та зазначити, коли, на його думку, він зможе відповісти.

Стаття 12
Участь посадових осіб з інших держав-членів у адміністративних розслідуваннях

1. За угодою між органом, що запитує, і запитуваним органом та згідно з умовами, встановленими останнім, посадові особи, уповноважені органом, що запитує, можуть бути присутніми в офісах адміністративних органів запитуваної держави-члена або в будь-якому іншому місці, у якому такі органи виконують свої обов’язки, з метою обміну інформацією, необхідною для забезпечення правильного застосування законодавства щодо акцизних податків.

Якщо запитувана інформація міститься в документації, до якої мають доступ посадові особи запитуваного органу, посадовим особам органу, що запитує, повинні бути надані її копії.

2. За угодою між органом, що запитує, і запитуваним органом та згідно з умовами, встановленими останнім, посадові особи, призначені органом, що запитує, можуть бути присутніми під час адміністративних розслідувань, які проводяться на території запитуваної держави-члена, з метою обміну інформацією, необхідною для забезпечення правильного застосування законодавства щодо акцизних податків.

Якщо таку угоду укладено, посадові особи органу, що запитує, можуть отримувати доступ до тих самих приміщень та документів, що й посадові особи запитуваного органу, за посередництва таких посадових осіб та винятково для цілей проведення адміністративного розслідування. Посадові особи органу, що запитує, проводять розслідування та ставлять запитання лише за згоди або під наглядом посадових осіб запитуваного органу. Вони не повинні здійснювати інспекційні повноваження, покладені на посадових осіб запитуваного органу.

3. Посадові особи органу, що запитує, які присутні в іншій державі-члені згідно з параграфами 1 та 2, повинні завжди бути в змозі пред’явити письмове уповноваження із зазначенням їхніх ідентифікаційних даних та офіційних повноважень.

Стаття 13
Одночасний контроль

1. З метою обміну інформацією, необхідною для забезпечення правильного застосування законодавства щодо акцизних податків, дві чи більше держав-членів можуть погодити на основі аналізу ризиків здійснення одночасного контролю на власній території ситуації щодо акцизних податків стосовно одного чи більше суб’єктів господарювання чи інших осіб, які становлять спільний або взаємодоповнюючий інтерес, якщо вони вважають, що такий контроль буде більш ефективним, ніж контроль, проведений тільки однією з держав-членів.

2. Щоб ініціювати одночасний контроль відповідно до параграфа 1, компетентний орган держави-члена повинен подати пропозицію компетентним органам інших залучених держав-членів.

У пропозиції необхідно:

(a) визначити випадок або випадки, щодо яких пропонується одночасний контроль;

(b) визначити окремо кожну особу, стосовно якої планується здійснення такого контролю;

(c) надати причини, що обґрунтовують необхідність спільного контролю;

(d) вказати період часу, протягом якого планується здійснення спільного контролю.

3. Компетентні органи, які отримали пропозицію, зазначену в параграфі 2, повинні підтвердити свою згоду брати участь в одночасному контролі або повинні надати обґрунтовану відмову компетентному органу, який подав пропозицію, якомога скоріше, але не пізніше, ніж через один місяць після отримання пропозиції.

4. Кожен компетентний орган, який бере участь в одночасному контролі, повинен призначити представника, відповідального за нагляд і координацію у ході одночасного контролю.

5. Після проведення одночасного контролю компетентні органи повинні без затримки поінформувати центральні контактні органи щодо акцизних податків інших держав-членів про будь-які методи або практики, виявлені під час одночасного контролю, які використовувалися для обходу законодавства щодо акцизних податків або які потенційно можуть розглядатися як такі, якщо така інформація може становити особливий інтерес для інших держав-членів.

Стаття 14
Запит про повідомлення щодо адміністративних рішень та заходів

1. За запитом органу, що запитує, запитуваний орган повинен, згідно з правилами, що регулюють подібні повідомлення у такій державі-члені, повідомити адресата про всі рішення та заходи, ухвалені адміністративними органами держави-члена, що запитує, які стосуються застосування законодавства щодо акцизних податків.

2. У запитах про повідомлення, зазначених у параграфі 1, повинні бути вказані суб’єкт рішення або заходу, що підлягає повідомленню, та найменування, адреса та інша відповідна інформація для ідентифікації адресата.

3. Запитуваний орган повинен без затримки поінформувати орган, що запитує, про свої дії стосовно запиту про повідомлення, зазначеного у параграфі 1, та повідомити його, зокрема, про дату надання рішення або інформації про захід адресату.

4. Якщо запитуваний орган не може вжити дій стосовно запиту про повідомлення, зазначеного у параграфі 1, він повинен повідомити про це у письмовій формі орган, що запитує, протягом одного місяця з моменту отримання запиту.

Запитуваний орган не повинен відмовляти у вчиненні дій стосовно такого запиту з причини вмісту рішення або сутності заходів, про які має бути повідомлено.

5. Орган, що запитує, подає запит про повідомлення відповідно до цієї статті, тільки коли він не може надати повідомлення адресату згідно з правилами, які регулюють повідомлення про відповідні інструменти в державі-члені, що запитує, або коли таке повідомлення зумовить непропорційні труднощі.

6. Ця стаття не застосовується до документів, зазначених у статті 8 Директиви Ради 2010/24/ЄС від 16 березня 2010 року про взаємну допомогу у задоволенні претензій, що стосуються податків, мит та інших інструментів (-11).

ГЛАВА III
ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ БЕЗ ПОПЕРЕДНЬОГО ЗАПИТУ

Стаття 15
Обов’язковий обмін інформацією

1. Компетентний орган кожної держави-члена повинен пересилати компетентним органам усіх інших залучених держав-членів без попереднього запиту з їхнього боку та шляхом регулярного або заснованого на настанні події автоматичного обміну інформацію, необхідну для забезпечення правильного застосування законодавства щодо акцизних податків у таких випадках:

(a) у випадку виникнення факту недотримання або порушення законодавства щодо акцизних податків або підозри у виникненні такого факту в іншій державі-члені;

(b) у випадку виникнення факту недотримання або порушення законодавства щодо акцизних податків або підозри у виникненні такого факту на території однієї з держав-членів, якщо такий факт може мати вплив на іншу державу-член;

(c) якщо існує ризик шахрайства або втрати акцизного податку в іншій державі-члені;

(d) якщо сталося повне знищення або безповоротна втрата підакцизних товарів, що перебували під режимом відстрочення сплати акцизного податку;

(e) якщо під час переміщення підакцизних товарів у межах Союзу сталася виняткова подія, не передбачена у Директиві 2008/118/ЄС, яка може вплинути на обчислення зобов’язань за акцизним податком суб’єкта господарювання.

2. Орган, який надіслав інформацію іншому органу згідно з параграфом 1, може запитувати у такого іншого органу надання зворотного зв’язку щодо подальших дій, вжитих на основі наданої інформації. У разі подання такого запиту інший орган повинен, без обмеження правил збереження таємниці та захисту даних, застосовних у його державі-члені, надіслати такий зворотний зв’язок якомога швидше, крім як у випадках, коли це створить непропорційний адміністративний тягар для такого органу.

3. Якщо інформація, зазначена у параграфі 1, стосується переміщення підакцизних товарів у межах Союзу, таку інформацію передають із використанням документа у рамках взаємної адміністративної допомоги згідно з параграфом 4.

Однак, якщо використання такого документа є недоцільним, як виняток обмін інформацією може здійснюватися повністю або частково за допомогою інших засобів. У таких випадках повідомлення супроводжують поясненням причин недоцільності використання документа у рамках взаємної адміністративної допомоги.

4. За недоступності комп’ютеризованої системи, замість документа у рамках взаємної адміністративної допомоги використовується запасний документ у рамках взаємної адміністративної допомоги, зазначений у параграфі 3.

5. Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти щодо визначення:

(a) точних категорій інформації, обмін якою здійснюють згідно з параграфом 1, яка стосовно фізичних осіб повинна включати ім’я, прізвище, назву вулиці, номер будинку, поштовий індекс, місто, державу-член, податковий чи інший ідентифікаційний номер, код або опис продукту та інші пов’язані персональні дані, якщо доступні;

(b) частоти регулярного обміну та часові обмеження для обміну на підставі подій згідно з параграфом 1 для кожної категорії інформації;

(c) структури та змісту документів у рамках взаємної адміністративної допомоги;

(d) форми та змісту запасного документа у рамках взаємної адміністративної допомоги;

(e) правил і процедур обміну документами, зазначеними в пунктах (c) та (d).

Комісія також може ухвалювати імплементаційні акти з метою визначення ситуацій, у яких компетентні органи можуть вважати, що комп’ютеризована система недоступна для цілей параграфа 4 цієї статті.

Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 35(2).

Стаття 16
Необов’язковий обмін інформацією

1. Компетентні органи держав-членів без попереднього запиту шляхом обміну на добровільній основі можуть пересилати один одному будь-яку інформацію, яка є необхідною для забезпечення правильного застосування законодавства щодо акцизних податків, яка їм відома та обмін якою не охоплений статтею 15.

З цією метою вони можуть використовувати комп’ютеризовану систему, якщо комп’ютеризована система здатна опрацьовувати таку інформацію.

2. Орган, який надіслав інформацію іншому органу згідно з параграфом 1, може запитувати у такого іншого органу надання зворотного зв’язку щодо подальших дій, вжитих на основі наданої інформації. У разі подання такого запиту інший орган повинен, без обмеження правил збереження таємниці та захисту даних, застосовних у його державі-члені, надіслати такий зворотний зв’язок якомога швидше, крім як у випадках, коли це створить непропорційний адміністративний тягар для такого органу.

3. Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти щодо визначення:

(a) структури та змісту документів у рамках взаємної адміністративної допомоги, щоб охопити найбільш поширені типи інформації, зазначеної у параграфі 1;

(b) правил і процедур стосовно обміну документами у рамках взаємної адміністративної допомоги.

Комісія також може ухвалювати імплементаційні акти з метою визначення структури та змісту документа для зворотного зв’язку, зазначеного у параграфі 2.

Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 35(2).

Стаття 17
Обов’язок держав-членів сприяти обміну інформацією без попереднього запиту

Держави-члени повинні вживати необхідних адміністративних та організаційних заходів для сприяння обміну, передбаченому в цій главі.

Стаття 18
Обмеження щодо обов’язків

Держави-члени не зобов’язані ані встановлювати для цілей виконання положень цієї глави будь-які нові обов’язки для осіб стосовно збору інформації, ані нести будь-який непропорційний адміністративний тягар.

ГЛАВА IV
ЗБЕРІГАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ОБМІН ТАКОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ

Стаття 19
Зберігання інформації про авторизації суб’єктів господарювання та податкових складів, та обмін такою інформацією

1. Кожна держава-член повинна вести електронну базу даних, що містить такі реєстри:

(a) реєстр суб’єктів господарювання, що належать до однієї з таких категорій:

(i) авторизовані розпорядники складів у розумінні пункту (1) статті 4 Директиви 2008/118/ЄС;

(ii) зареєстровані одержувачі у розумінні пункту (9) статті 4 Директиви 2008/118/ЄС;

(iii) зареєстровані відправники у розумінні пункту (10) статті 4 Директиви 2008/118/ЄС;

(b) реєстр приміщень, авторизованих як податкові склади, у розумінні пункту (11) статті 4 Директиви 2008/118/ЄС.

2. Реєстри, зазначені у параграфі 1, повинні містити таку інформацію:

(a) унікальний акцизний номер, наданий компетентним органом для відповідного суб’єкта господарювання або приміщення;

(b) найменування та адреса суб’єкта господарювання або приміщення;

(c) категорію підакцизного продукту (CAT) та/або код підакцизного продукту (EPC) для продуктів, охоплених авторизацією, зазначеною в переліку кодів 11 додатка II Регламенту Комісії (ЄС) № 684/2009 від 24 липня 2009 року про імплементацію Директиви Ради 2008/118/ЄС у частині комп’ютеризованих процедур для переміщення підакцизних товарів під режимом відстрочення сплати акцизного податку (-12);

(d) ідентифікаційні дані центрального контактного органу щодо акцизних податків або акцизного управління, від якого можна отримати додаткову інформацію;

(e) дату набуття чинності авторизації, дату внесення змін до авторизації та, у відповідних випадках, дату припинення дії авторизації;

(f) для авторизованих розпорядників складів, податковий склад або перелік податкових складів, на які поширюється авторизація, та, якщо застосовується згідно з національним правом, зазначення про те, що він має право опускати на момент відправлення деталі одержувача, що він має право розділяти переміщення відповідно до статті 23 Директиви 2008/118/ЄС, або що він має право переміщувати підакцизні товари безпосередньо у місце доставки відповідно до статті 17(2) зазначеної Директиви;

(g) для зареєстрованих одержувачів, якщо застосовується згідно з національним правом, зазначення про те, що він має право переміщувати підакцизні товари безпосередньо у місце доставлення відповідно до статті 17(2) Директиви 2008/118/ЄС;

(h) для зареєстрованих одержувачів, зазначених у статті 19(3) Директиви 2008/118/ЄС, крім зазначених у пункті (i) цього параграфа, вміст авторизації у частині кількості підакцизних товарів, ідентифікаційних даних відправника у державі-члені відправлення та період, протягом якого діє авторизація;

(i) для зареєстрованих одержувачів, зазначених у статті 19(3) Директиви 2008/118/ЄС, які мають авторизацію на отримання вина від відправників, у яких є право на використання відступу, передбаченого у статті 40 Директиви 2008/118/ЄС, вміст авторизації у частині кількості підакцизних товарів та період, протягом якого діє авторизація. Інформація про відступ згідно зі статтею 40 Директиви 2008/118/ЄС повинна бути включена до записів;

(j) для податкових складів, авторизований розпорядник складу або перелік авторизованих розпорядників складів, на використання податкових складів якими вони отримали авторизацію.

3. Центральний контактний орган щодо акцизних податків або контактний департамент кожної держави-члена повинен забезпечувати, щоб інформація у національних реєстрах була повною, точною та актуальною.

4. Інформація у відповідних національних реєстрах, зазначених у параграфі 2, стосовно суб’єктів господарювання, залучених до переміщення підакцизних товарів під режимом відстрочення сплати акцизного податку між державами-членами, повинна автоматично передаватися через центральний реєстр.

Комісія забезпечує функціонування реєстру як частину комп’ютеризованої системи у такий спосіб, що гарантує повсякчасну доступність правильних та актуальних даних, наданих усіма державами-членами зі своїх національних реєстрів.

Центральні контактні органи щодо акцизних податків та контактні відділи держав-членів повинні своєчасно передавати Комісії вміст національних реєстрів та будь-які зміни до такого вмісту.

Стаття 20
Доступ до інформації та її коригування

1. Комісія повинна забезпечити, щоб особи, залучені до переміщення підакцизних товарів під режимом відстрочення сплати акцизного податку між державами-членами, могли отримати за допомогою електронних засобів підтвердження дійсності акцизних номерів, які містяться у центральному реєстрі, зазначеному в статті 19(4). Комісія повинна перенаправляти будь-які запити від суб’єктів господарювання стосовно виправлення відповідної інформації центральному контактному органу щодо акцизних податків або контактному відділу, що відповідає за авторизацію такого суб’єкта господарювання.

2. Центральні контактні органи щодо акцизних податків або контактні відділи держав-членів повинні забезпечити, щоб суб’єкти господарювання могли отримувати підтвердження інформації, що зберігається стосовно них згідно зі статтею 19(2), та щоб вони могли виправляти будь-які неточності, виявлені у такій інформації.

3. Компетентний орган держави-члена може на умовах, встановлених такою державою-членом, дозволити центральному контактному органу щодо акцизних податків або призначеним контактним відділам передавати підтвердження інформації, що зберігається відповідно до статті 19(2).

Стаття 21
Зберігання даних

1. Кожна держава-член повинна зберігати інформацію стосовно переміщення підакцизних товарів у межах Союзу та записи у національних реєстрах, зазначених у статті 19, протягом п’яти років після завершення календарного року, в якому розпочалося переміщення, щоб така інформація могла використовуватися для процедур, передбачених у цьому Регламенті. Щодо інформації, внесеної до національних реєстрів до 01 липня 2012 року, такий період може бути обмежено до трьох років.

2. Інформація, зібрана через комп’ютеризовану систему, повинна зберігатися у системі у такий спосіб, що дає можливість знаходити та додатково опрацьовувати таку інформацію в системі у відповідь на запит про інформацію, зазначений у статті 8.

Стаття 22
Імплементація

Комісія ухвалює імплементаційні акти:

(a) щодо визначення технічних деталей для автоматизованого оновлення баз даних, зазначених у статті 19(1), та центрального реєстру, зазначеного у статті 19(4);

(b) щодо визначення правил і процедур для доступу до інформації та її коригування згідно зі статтею 20(1).

Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 35(2).

ГЛАВА V
ЗАГАЛЬНІ УМОВИ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ НАДАННЯ ДОПОМОГИ

Стаття 23
Мовний режим

Запити про надання допомоги, у тому числі запити про повідомлення, і документи, що додаються, можуть бути складені будь-якою мовою, погодженою між запитуваним органом і органом, що запитує. Надання супровідного перекладу офіційною мовою або однією з офіційних мов держави-члена, у якій створений запитуваний орган, повинно вимагатися тільки у випадках, коли запитуваний орган надає обґрунтування з поясненням потреби у перекладі.

Стаття 24
Якість послуг

1. Комісія та держави-члени повинні забезпечити готовність до експлуатації, належне обслуговування та подальше доопрацювання частин комп’ютеризованої системи, необхідних для забезпечення обмінів інформацією, описаних у цьому Регламенті.

2. Комісія та держави-члени повинні укласти угоду про рівень обслуговування та погодити політику безпеки стосовно комп’ютеризованої системи. Угода про рівень обслуговування повинна визначати технічну якість та якість послуг, що їх будуть надавати Комісія та держави-члени, для забезпечення безпеки функціонування всіх частин комп’ютеризованої системи, електронної комунікації та розподілу сфер відповідальності стосовно подальшого доопрацювання такої системи.

Стаття 25
Загальні обмеження обов’язків запитуваного органу

1. Запитуваний орган повинен надавати органу, що запитує, інформацію, яку він запитує відповідно до цього Регламенту, за умови що:

(a) орган, що запитує, вичерпав звичайні джерела інформації, які він міг використати за відповідних обставин для отримання запитуваної інформації без ризику поставити під загрозу досягнення бажаної мети; та

(b) кількість і характер запитів про надання інформації, поданих органом, що запитує, упродовж визначеного періоду, не створюють непропорційного адміністративного тягаря для такого запитуваного органу.

2. Цей Регламент не створює для компетентного органу держави-члена обов’язку забезпечення проведення розслідувань або надання інформації, якщо закони або адміністративні практики такої держави-члена не дозволяють її органам проводити такі розслідування або використовувати таку інформацію для власних цілей такої держави-члена.

3. Компетентний орган держави-члена може відмовитися надавати інформацію, якщо держава-член, що запитує, не здатна, з правових причин, надати подібну інформацію.

4. У наданні інформації може бути відмовлено, якщо це призведе до розкриття комерційної, промислової або професійної таємниці, комерційного процесу або якщо її розкриття суперечитиме публічному порядку.

5. Запитуваний орган повинен повідомити орган, що запитує, про підстави для відхилення запиту про надання допомоги. Для статистичних цілей компетентні органи на щорічній основі інформують Комісію про категорії підстав для відхилення.

6. Параграфи 2, 3 або 4 у жодному разі не повинні тлумачитися як такі, що дозволяють запитуваному органу відмовлятися надавати інформацію, виключно тому що такою інформацією володіє банк, інша фінансова установа, номінальний утримувач або особа, що діє в якості агента або довіреної особи, або тому що вона стосується часток участі в особі.

Стаття 26
Витрати

Держави-члени взаємно відмовляються від усіх вимог про відшкодування витрат, виниклих у ході застосування цього Регламенту, окрім як у випадках, що стосуються винагороди експертів.

Стаття 27
Мінімальна сума

1. На запит про допомогу може поширюватися обмеження щодо мінімального порогового значення акцизного податку, що потенційно підлягає сплаті.

2. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти з метою визначення порогових значень, зазначених у параграфі 1 цієї статті.

Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 35(2).

Стаття 28
Службова таємниця, захист даних та використання інформації, наданої згідно з цим Регламентом

1. Інформація, надана або зібрана державами-членами відповідно до цього Регламенту, або будь-яка інформація, до якої посадова особа чи інший працівник або підрядник отримали доступ у ході виконання своїх обов’язків, підпадають під дію обов’язку щодо збереження службової таємниці та на неї поширюється захист, який надається подібній інформації згідно із законами держави-члена, що отримує таку інформацію.

2. Інформація, зазначена у параграфі 1, може використовуватися для таких цілей:

(a) визначення бази для оцінювання акцизних податків;

(b) стягнення чи адміністративного контролю акцизних податків;

(c) моніторингу переміщення підакцизних товарів;

(d) аналізу ризиків у сфері акцизних податків;

(e) розслідувань у сфері акцизних податків;

(f) обчислення інших податків, зборів чи стягнень, охоплених статтею 2 Директиви 2010/24/ЄС.

Однак компетентний орган держави-члена, що надає інформацію, дозволяє її використання для інших цілей в державі-члені органу, що запитує, якщо законодавство держави-члена запитуваного органу дозволяє використання такої інформації для подібних цілей у такій державі-члені.

В обсязі, дозволеному національним правом та без обмеження статті 1(2), зазначена у параграфі 1 цієї статті інформація може використовуватися у зв’язку із судовими або адміністративними провадженнями, які можуть передбачати санкції і які ініційовані в результаті порушень податкового права, без обмеження правил, які регулюють права відповідачів і свідків у таких провадженнях.

3. Якщо орган, що запитує, вважає, що інформація, яку він отримав від запитуваного органу, може бути корисною компетентному органу іншої держави-члена, він може перенаправити її такому органу. Він повинен повідомити про це запитуваний орган.

Запитуваний орган може передавати інформацію іншій державі-члену за її попередньої згоди.

4. Опрацювання персональних даних, яке держави-члени здійснюють у зв’язку з цим Регламентом, підлягає національним положенням, що імплементують Директиву 95/46/ЄС.

Держави-члени повинні, для цілей правильного застосування цього Регламенту, обмежити обсяг обов’язків і прав, передбачених у статті 10, статті 11(1), та статтях 12 і 21 Директиви 95/46/ЄС, настільки, наскільки це необхідно для захисту інтересів, вказаних у статті 13(1)(e) зазначеної Директиви. Такі обмеження повинні бути пропорційними відповідним інтересам.

Стаття 29
Доступ до інформації згідно з авторизацією Комісії

Особам, належним чином уповноважені Комісією, може надаватися доступ до інформації, зазначеної у статті 28(4), тільки в обсязі, необхідному для обслуговування, підтримки та розвитку мережі CCN/CSI та функціонування центрального реєстру.

Такі особи підпадають під дію встановленого обов’язку щодо збереження службової таємниці. Така інформація повинна підлягати такому самому захисту, що й персональні дані згідно з Регламентом (ЄС) № 45/2001.

Стаття 30
Доказова цінність отриманої інформації

Звіти, заяви та будь-які інші документи або їх засвідчені копії чи витяги з них, надані компетентним органом держави-члена компетентному органу іншої держави-члена відповідно до цього Регламенту, можуть використовуватися як докази компетентними органами іншої держави-члена на тих самих підставах, що й подібні документи, надані іншим органом такої іншої держави-члена.

Стаття 31
Обов’язок співпрацювати

1. Для цілей застосування цього Регламенту держава-член повинна вжити всіх необхідних заходів, щоб:

(a) забезпечити дієву внутрішню координацію між адміністративними органами, вказаними в статтях 3-5;

(b) встановити пряму співпрацю між органами, уповноваженими для цілей такої координації, зазначеними у пункті (a) цього параграфа;

(c) забезпечити безперебійне функціонування системи обміну інформацією, передбаченої у цьому Регламенті.

2. Комісія повинна без затримки передавати компетентному органу кожної держави-члена будь-яку інформацію, необхідну для забезпечення правильного застосування законодавства щодо акцизних податків, яку вона отримує та може надати.

Стаття 32
Відносини з третіми країнами

1. Компетентний орган держави-члена, яка отримує інформацію з третьої країни, може передати таку інформацію компетентним органам будь-якої держави-члена, яка може бути зацікавлена в такій інформації та, зокрема, компетентним органам, які звернулися до нього із запитом про це, якщо це дозволено угодами про допомогу з конкретною третьою країною. Така інформація також може бути передана Комісії, якщо це в інтересах Союзу для цілей цього Регламенту.

2. Якщо відповідна третя країна взяла на себе юридичне зобов’язання надавати необхідну допомогу під час збору доказів стосовно операцій неналежного характеру, які потенційно можуть суперечити законодавству щодо акцизних податків, отримана згідно з цим Регламентом інформація може бути передана компетентному органу держави-члена такої третьої країни відповідно до національного права держави-члена стосовно передавання персональних даних третім країнам для цілей правильного застосування акцизних податків або подібних податків, зборів і стягнень, які застосовує третя країна, за згоди компетентних органів, які надають інформацію, відповідно до їхнього національного права.

Стаття 33
Надання допомоги суб’єктам господарювання

1. Органи держави-члена, у якій відправник підакцизних товарів має осідок, можуть надавати допомогу такому відправнику, якщо останній не може отримати звіт про отримання, зазначений у статті 24(4) Директиви 2008/118/ЄС, звіт про вивіз, зазначений у статті 25(3) зазначеної Директиви, або, у визначених у статті 33(1) зазначеної Директиви ситуаціях, копію супровідного документа, зазначеного у статті 34 зазначеної Директиви.

Надання такої допомоги не повинне обмежувати податкових зобов’язань одержувача, якому надається допомога.

2. Якщо держава-член надає допомогу відповідно до параграфа 1 цієї статті та вважає необхідним отримати інформацію від іншої держави-члена, вона повинна подати запит щодо надання такої інформації відповідно до статті 8. Інша держава-член може відмовити у наданні такої запитуваної інформації, якщо відправник не використав усі доступні йому засоби для отримання підтвердження того, що переміщення підакцизних товарів між державами членами завершилося.

ГЛАВА VI
ОЦІНЮВАННЯ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 34
Оцінювання механізмів, збір оперативної статистики та звітування

1. Держави-члени та Комісія повинні дослідити та оцінити застосування цього Регламенту. З цією метою Комісія повинна на регулярній основі узагальнювати досвід держав-членів із метою вдосконалення функціонування системи, запровадженої цим Регламентом.

2. Держави-члени повинні надавати Комісії таку інформацію:

(a) будь-яку доступну інформацію, яка стосується їхнього досвіду у застосуванні цього Регламенту, включно зі статистичними даними, потрібними для оцінювання;

(b) будь-яку доступну інформацію про неналежні чи підозрілі методи або практики, які використовуються для обходу законодавства щодо акцизних податків, якщо такі методи чи практики розкривають недоліки чи прогалини у використанні процедур, визначених у цьому Регламенті.

З метою оцінювання ефективності цієї системи адміністративної співпраці при забезпеченні застосування законодавства щодо акцизних податків та протидії ухиленню від сплати податків і шахрайства з акцизними податками, держави-члени можуть надавати Комісії будь-яку доступну інформацію на додаток до інформації, зазначеної у першому підпараграфі.

Комісія передає інформацію, надану державами-членами, іншим відповідним державам-членам.

Обов’язок надавати інформацію та статистичні дані не повинен спричиняти будь-якого необґрунтованого збільшення адміністративного тягаря.

3. Комісія може вилучати інформацію безпосередньо з повідомлень, згенерованих комп’ютеризованою системою, для діагностичних і статистичних цілей, із дотриманням положень статті 28.

4. Інформація, передана державами-членами або вилучена Комісією для цілей, зазначених у параграфах 1-3, не повинна містити жодних особистих чи персональних даних.

5. Комісія ухвалює імплементаційні акти з метою визначення, для цілей застосування цієї статті, відповідних статистичних даних, що їх мають передавати держави-члени, інформації, що її може вилучати Комісія, та статистичних звітів, що їх має готувати Комісія та держави-члени.

Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 35(2).

Стаття 35
Комітет з акцизного податку

1. Комісії надає допомогу Комітет з акцизного податку, заснований статтею 43(1) Директиви 2008/118/ЄС. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) 182/2011.

Стаття 36
Скасування Регламенту (ЄС) № 2073/2004

Регламент (ЄС) № 2073/2004 скасовано.

Покликання на скасований Регламент необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційної таблиці, викладеної у додатку до цього Регламенту.

Стаття 37
Звітування перед Європейським Парламентом і Радою

Кожні п’ять років із дати набуття чинності цим Регламентом та на основі, зокрема, наданої державами-членами інформації Комісія повинна звітувати перед Європейським Парламентом і Радою про застосування цього Регламенту.

Стаття 38
Двосторонні угоди

Якщо компетентні органи укладають двосторонні угоди з питань, які охоплює цей Регламент, крім випадків, коли такі угоди стосуються окремих справ, вони повинні невідкладно повідомляти про це Комісію. Комісія, у свою чергу, повідомляє про це компетентні органи інших держав-членів.

Стаття 39
Набуття чинності

Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 01 липня 2012 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

ДОДАТОК
Кореляція між Регламентом (ЄС) № 2073/2004 та Регламентом (ЄС) № 389/2012

__________
(-1) Висновок від 29 березня 2012 року (ще не опублікований в Офіційному віснику).
(-2) OB C 68, 06.03.2012, с. 45.
(-3) OB L 359, 04.12.2004, с. 1.
(-4) OB L 9, 14.01.2009, с. 12.
(-5) OB L 162, 01.07.2003, с. 5.
(-6) OB L 281, 23.11.1995, с. 31.
(-7) OB L 8, 12.01.2001, с. 1.
(-8) OB L 55, 28.02.2011, с. 13.
(-9) Висновок від 18 січня 2012 року.
(-10) OB L 162, 01.07.2003, с. 5.
(-11) OB L 84, 31.03.2010, с. 1.
(-12) OB L 197, 29.07.2009, с. 24.