(До Розділу V: "Економічне та галузеве співробітництво"
Глава 1. Співробітництво у сфері енергетики, включаючи ядерну енергетику)

ДИРЕКТИВА РАДИ 2014/87/ЄВРАТОМ
від 8 липня 2014 року
про внесення змін і доповнень до Директиви 2009/71/Євратом про встановлення рамок Співтовариства для ядерної безпеки ядерних установок

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії, зокрема його статті 31 і 32,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії, розроблену після отримання позиції групи осіб, призначених Науково-технічним комітетом з числа наукових експертів держав-членів,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (-1)

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-2),

Оскільки:

(1) Директива Ради 2013/59/Євратом (-3) встановлює уніфіковані базові норми безпеки для захисту здоров'я осіб, які зазнають професійного опромінення, медичного опромінення чи опромінення як населення від загроз, зумовлених іонізуючим випромінюванням.

(2) Директива Ради 2009/71/Євратом (-4) покладає на держави-члени обов'язки створити та підтримувати національні рамки ядерної безпеки. Ця Директива відображає положення основних міжнародних інструментів у сфері ядерної безпеки, а саме Конвенції про ядерну безпеку (-5), а також Основ безпеки (-6), що їх встановило Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ).

(3) Директива Ради 2011/70/Євратом (-7) покладає на держави-члени обов'язки створити та підтримувати національні рамки поводження з відпрацьованим паливом і радіоактивними відходами.

(4) У Висновках Ради від 8 травня 2007 року про ядерну безпеку та безпечне поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами підкреслено, що "відповідальність за ядерну безпеку несуть окремі країни, які забезпечують її, за доречності, в рамках ЄС. Рішення щодо безпекових дій та нагляду за ядерними установками ухвалюють виключно оператори та національні органи".

(5) Ядерна аварія на АЕС Фукусіма в Японії в 2011 році знову привернула увагу всього світу до заходів, необхідних для мінімізації ризику та забезпечення найнадійнішіх рівнів ядерної безпеки. На основі висновків Європейської Ради від 24-25 березня 2011 року, національні компетентні органи регулювання, спільно з Комісією у рамках Групи європейських регуляторів у сфері ядерної безпеки (ENSREG), створеної Рішенням Комісії 2007/530/Євратом (-8), провели комплексне оцінювання ризиків та безпеки атомних електростанцій ("стрес-тести") по всьому Співтовариству. Його результати виявили низку покращень, які можна впровадити у підходах до ядерної безпеки та галузевих практиках у країнах-учасницях.

Крім того, Європейська Рада також закликала Комісію переглянути в установленому порядку чинні правові та регулятивні рамки для безпеки ядерних установок і запропонувати покращення, що можуть бути необхідними. Європейська Рада також наголосила на необхідності впровадження і постійного удосконалення найвищих стандартів ядерної безпеки в Союзі.

(6) Основною вимогою регулятивних рамок Співтовариства у сфері ядерної безпеки є наявність потужного компетентного органу регулювання, дієво незалежного у виробленні й ухваленні регулятивних рішень. Вкрай важливо, щоб такий компетентний орган регулювання був здатним реалізовувати свої повноваження неупереджено, прозоро і без неналежного впливу на процес вироблення й ухвалення регулятивних рішень для забезпечення високого рівня ядерної безпеки. Регулятивні рішення та правозастосовні дії у сфері ядерної безпеки повинні ґрунтуватися на об'єктивних технічних міркуваннях, пов'язаних із безпекою, і затверджувати їх необхідно без будь-якого неналежного зовнішнього впливу, який може загрожувати безпеці, наприклад, надмірний вплив, пов'язаний зі змінами політичних, економічних чи соціальних умов.

Положення Директиви 2009/71/Євратом про функціональне розмежування компетентних органів регулювання необхідно посилити, щоб забезпечити дієву незалежність органів регулювання від неналежного впливу на вироблення й ухвалення регулятивних рішень та гарантувати надання їм відповідних засобів і компетенцій для належного виконання покладених на них обов'язків. Зокрема, орган регулювання повинен мати достатні правові повноваження, достатні кадрові і фінансові ресурси для належного виконання покладених на нього обов'язків.

Однак, посилені вимоги не повинні обмежувати тісну співпрацю, у відповідних випадках, з іншими відповідними національними органами та не суперечити загальним настановам щодо політики держав-членів.

(7) У процесі вироблення й ухвалення регулятивних рішень необхідно враховувати компетентності та експертний досвід, що їх можуть надати організації технічної підтримки. Цей експертний досвід повинен ґрунтуватися на сучасних науково-технічних знаннях, у тому числі на досвіді експлуатації та дослідженнях, пов'язаних з питаннями безпеки, на управлінні знаннями та адекватних технічних ресурсах.

(8) Згідно з частиною 1 Загальних вимог МАГАТЕ з безпеки, поважати необхідно як роль держав-членів у створенні рамок ядерної безпеки, так і роль регулятора в реалізації таких рамок.

(9) З огляду на специфіку ядерної галузі та обмежену наявність персоналу з потрібними експертними знаннями та компетентністю, що призводить до можливої ротації персоналу на керівних посадах між ядерною галуззю та регуляторами, особливу увагу необхідно приділяти уникненню конфліктів інтересів. Крім того, необхідно вжити заходів, щоб забезпечити відсутність конфлікту інтересів у тих організаціях, які надають консультації або послуги компетентним органам регулювання.

(10) Наслідки ядерної аварії можуть виходити за межі національних кордонів, тому необхідно заохочувати компетентні органи регулювання держав-членів, розташованих поблизу ядерної установки до тісної співпраці, координації та обміну інформацією незалежно від того, чи експлуатують вони ядерні установки чи ні. У цьому зв'язку держави-члени повинні забезпечити впровадження відповідних заходів для сприяння такій співпраці у питаннях ядерної безпеки, що мають транскордонний вплив.

(11) Щоб забезпечити отримання належних навичок та досягнення і підтримання належних рівнів компетентності, всі сторони повинні забезпечити залучення персоналу, чиї обов'язки пов'язані з ядерною безпекою ядерних установок, аварійною готовністю і реагуванням на майданчику, до безперервного процесу навчання. Цього можна досягнути через запровадження програм і планів професійної підготовки, порядку здійснення періодичного перегляду та оновлення програм професійної підготовки, а також відповідних бюджетних асигнувань для професійної підготовки.

(12) Іншим принципово важливим уроком, засвоєним із ядерної аварії на АЕС Фукусіма, є важливість підвищення прозорості у питаннях ядерної безпеки. Прозорість також є важливим засобом сприяння незалежності вироблення й ухвалення регулятивних рішень. Отже, поточні положення Директиви 2009/71/Євратом про інформацію, яку необхідно надавати громадськості, потрібно конкретизувати щодо типу надаваної інформації. Крім того, громадськості необхідно надати можливість брати участь у відповідних етапах процесу вироблення й ухвалення рішень, пов'язаних із ядерними установками, відповідно до національних рамок ядерної безпеки, враховуючи різні національні системи. За рішення щодо ліцензування несуть відповідальність національні компетентні органи.

(13) Вимоги цієї Директиви щодо прозорості доповнюють вимоги, встановлені чинним законодавством Євратому. Рішення Ради 87/600/Євратом (-9) накладає на держави-члени обов'язки оповіщати і надавати інформацію Комісії та іншим державам-членам у разі радіаційної аварійної ситуації на їхній території, у той час як Директива 2013/59/Євратом включає вимоги до держав-членів інформувати громадськість про заходи з охорони здоров'я, що їх буде застосовано, та про заходи, що їх буде вжито у разі радіаційної аварійної ситуації, та регулярно надавати оновлену інформацію населенню, яке може постраждати у разі такої аварійної ситуації.

(14) Під час 6-ої наради з розгляду, договірні сторони Конвенції про ядерну безпеку ще раз підтвердили свою відданість висновкам 2-ої позачергової наради, яка відбулася після аварії на АЕС Фукусіма. Зокрема, вони наголосили, що "атомні електростанції необхідно проектувати, будувати й експлуатувати з метою запобігання аваріям, а в разі аварії - пом'якшення її наслідків й уникнення радіоактивного забруднення поза майданчиком", і що "органи регулювання повинні забезпечити, щоб ці цілі застосовувалися для визначення і впровадження відповідних покращень безпеки на існуючих станціях".

(15) З огляду на технічний прогрес, досягнутий завдяки положенням МАГАТЕ та Асоціації західноєвропейських органів регулювання ядерної безпеки (WENRA), та у відповідь на уроки, засвоєні зі стрес-тестів та розслідування ядерної аварії на АЕС Фукусіма, до Директиви 2009/71/Євратом необхідно внести зміни і доповнення з тим, щоб включити в неї ціль досягнення високого рівня ядерної безпеки у Співтоваристві, яка охоплює всі етапи життєвого циклу ядерних установок (розміщення, проектування, будівництво, введення в експлуатацію, експлуатація, зняття з експлуатації). Зокрема, ця ціль полягає в забезпеченні значного підвищення безпеки під час проектування нових реакторів, для чого необхідно використовувати сучасні знання та технології з урахуванням найостанніших міжнародних вимог до безпеки.

(16) Такої цілі необхідно досягти, зокрема, через оцінювання ядерної безпеки, які підпадають під сферу дії цієї Директиви. Оцінювання повинні здійснювати ліцензіати під контролем національного компетентного органу регулювання, а отримані результати можуть бути використані для оцінювання ризику значних аварій, як передбачено в Директиві Європейського Парламенту і Ради 2011/92/ЄС (-10), за умови дотримання вимог цієї Директиви.

(17) Концепція глибокоешелонованого захисту має фундаментальне значення для безпеки ядерних установок і є основою для реалізації цілей досягнення високого рівня ядерної безпеки. Застосування принципів глибокоешелонованого захисту, як це визнано в міжнародних нормах та настановах і Асоціацією WENRA, гарантує, що діяльність, яка стосується безпеки, наскільки це є практично здійсненним, підпадає під дію незалежних один від одного рівнів з тим, щоб в разі виникнення відмови її було виявлено, компенсовано або виправлено відповідними заходами. Дієвість кожного з різних рівнів є суттєвим елементом глибокоешелонованого захисту для запобігання аваріям і для пом'якшення їх наслідків у разі їх виникнення. Стратегія глибокоешелонованого захисту зазвичай має п'ятирівневу структуру. У разі відмови одного рівня в дію вступає наступний. Перший рівень захисту спрямований на запобігання порушенням нормальної експлуатації і відмовам системи. У разі відмови першого рівня, на другому рівні захисту відбувається управління порушенням нормальної експлуатації або виявляються відмови. У разі відмови другого рівня, на третьому рівні забезпечується подальше виконання функцій безпеки, шляхом активації призначених систем безпеки та інших заходів безпеки. У разі відмови третього рівня, на четвертому рівні обмежується розвиток аварії через управління аварією з тим, щоб запобігти стану важкої аварії з викидами радіоактивних матеріалів за межі об'єкта або пом'якшити його. Остання ціль (п'ятий рівень захисту) полягає в пом'якшенні радіологічних наслідків значних викидів за межі об'єкта шляхом реагування на аварійні ситуації поза майданчиком.

(18) Разом із глибокоешелонованим захистом, фундаментальним чинником досягнення високого рівня ядерної безпеки та її постійного підвищення вважається дієва культура ядерної безпеки. Ознаками дієвої культури ядерної безпеки, зокрема, є: відданість персоналу і керівництва всіх рівнів організації ядерній безпеці та її постійному підвищенню; сприяння здатності персоналу всіх рівнів піддавати сумніву реалізацію відповідних принципів та практик безпеки для постійного підвищення ядерної безпеки; здатність персоналу своєчасно повідомляти про проблеми, пов'язані з безпекою; визначення уроків, засвоєних з досвіду експлуатації; та систематичне звітування про будь-які відхилення від нормальних умов експлуатації або запобіжні заходи, що стосуються управління аваріями, здатних вплинути на стан ядерної безпеки. До важливих елементів, які допомагають досягти міцної культури ядерної безпеки належать, зокрема, дієві системи управління, належна освіта та підготовка, вжиття ліцензіатом заходів для реєстрації, оцінювання та документування внутрішнього й зовнішнього досвіду експлуатації, важливого для безпеки АЕС, та результативного вирішення поставлених питань.

(19) Вираз "практично здійсненний", ужитий в цій Директиві, необхідно застосовувати згідно зі встановленими означеннями, зокрема означеннями WENRA та МАГАТЕ.

(20) Після ядерних аварій на АЕС Трі-Майл-Айленд та Чорнобильській АЕС, аварія на АЕС Фукусіма знову привернула увагу до критичної важливості локалізаційної функції, яка є останнім бар'єром захисту людей та довкілля від радіоактивних викидів внаслідок аварії. Тому заявник на отримання ліцензії на будівництво нового енергетичного або дослідницького реактора повинен підтвердити, що проект обмежує наслідки пошкодження активної зони реактора до захисної оболонки, тобто заявник повинен довести, що великий або недозволений радіоактивний викид за межі захисної оболонки є вкрай малоймовірним; крім того, заявник повинен мати змогу довести з високим ступенем впевненості, що такого викиду не станеться.

(21) Конкретніші заходи управління аварією та реагування на надзвичайні ситуації на майданчику повинні бути спрямовані на запобігання аваріям та пом'якшення їх наслідків. Вони повинні відповідати відповідним положенням Директиви 2013/59/Євратом та не обмежувати їх. Ліцензіат повинен передбачити процедури, настанови і заходи для вирішення питань, пов'язаних з аваріями, у тому числі важкими аваріями, що можуть відбутися у всіх експлуатаційних режимах, у тому числі у стані повної потужності, зупинки та перехідному стані, забезпечуючи узгодженість та безперервність усіх таких процедур і заходів, а також забезпечити їх виконання, перегляд та оновлення. Такі заходи повинні також передбачати достатню кількість персоналу, обладнання та інших необхідних ресурсів. Необхідно упровадити організаційну структуру з чітким розподілом сфер відповідальності і координацією між органами реагування.

(22) Стрес-тести виявили ключову роль посиленої співпраці та механізмів координації між усіма сторонами, які несуть відповідальність за ядерну безпеку. Партнерські перевірки (peer-reviews) виявилися добрим засобом зміцнення довіри з метою набуття досвіду, обміну ним та забезпечення спільного застосування високих стандартів ядерної безпеки.

(23) Співпраця між державами-членами у питаннях ядерної безпеки є добре налагодженою і може додавати вартості з точки зору ядерної безпеки, прозорості і відкритості для стейкхолдерів на європейському та міжнародному рівні.

Держави-члени через свої компетентні органи регулювання, які відповідним чином використовують ENSREG, ґрунтуючись на експертному досвіді WENRA, повинні кожні шість років визначати методологію, технічне завдання та строки виконання партнерських перевірок за спільною конкретною технічною темою, пов'язаною з ядерною безпекою їхніх ядерних установок. Спільну конкретну технічну тему для розгляду необхідно визначати з-поміж референтних рівнів безпеки, встановлених WENRA, або на основі зворотного зв'язку експлуатаційного досвіду, інцидентів та аварій і технологічних та наукових розробок. Держави-члени повинні проводити національне самооцінювання та організовувати спільні партнерські перевірки їхнього національного самооцінювання компетентними органами регулювання інших держав-членів.

За результатами таких партнерських перевірок необхідно складати звіти. Держави-члени повинні розробляти національні плани дій для опрацювання будь-яких релевантних висновків і власної національної оцінки, враховуючи результати таких звітів про партнерські перевірки. Звіти про партнерські перевірки повинні також формувати основу будь-якого підсумкового звіту про результати проведення тематичної партнерської перевірки по всьому Союзу, складеного спільно компетентними органами регулювання держав-членів. Підсумковий звіт не повинен бути націлений на ранжування ступенів безпеки ядерних установок, а радше зосереджений на процесі та технічних висновках тематичної партнерської перевірки з тим, щоб можна було ділитися здобутими знаннями.

Необхідно, щоб у партнерських перевірках переважала взаємна довіра, і тому було б доцільно, щоб Комісія, якщо це практично можливо, інформувала держави-члени про свої наміри використовувати результати звітів про партнерську перевірку в документах з питань політики.

(24) Обов'язки держав-членів звітувати про імплементацію цієї Директиви і обов'язок Комісії складати звіт на основі національних звітів, повинні надавати можливість критично вивчати й оцінювати різні аспекти імплементації цієї Директиви, а також її дієвість. На міжнародному рівні існує низка відповідних зобов'язань надавати звіти, таких як звіти за Конвенцією з ядерної безпеки, результати яких можна використовувати для оцінення імплементації цієї Директиви. Крім того, відповідно до цієї Директиви необхідно встановити додаткові вимоги до звітування стосовно висновків тематичних партнерських перевірок ядерних установок. Отже, з метою спрощення законодавства і зменшення адміністративного навантаження, обов'язок держав-членів щодо звітування необхідно зробити менш обтяжливим стосовно як періодичності звітування, так і змісту звітів.

(25) Згідно з диференційованим підходом, імплементація положень цієї Директиви залежить від типів ядерних установок на території держави-члена. Отже, імплементуючи такі положення в національне право, держави-члени повинні враховувати потенційний масштаб і характер ризиків, які створюють ядерні установки, що їх планують або експлуатують держави-члени. Зокрема, диференційований підхід повинен стосуватися тих держав-членів, які зберігають лише невеликий запас ядерних і радіоактивних матеріалів, наприклад тих, що пов'язані з експлуатацією невеликих дослідних реакторів, які у разі важкої аварії не спричинять наслідків, порівнянних з тими, що їх можуть спричинити атомні електростанції.

(26) Положення цієї Директиви, нерозривно пов'язані з існуванням ядерних установок, а саме ті, що стосуються обов'язків ліцензіата, нових спеціальних вимог до ядерних установок, а також положень щодо аварійної готовності і реагування на майданчику, не повинні застосовуватися до держав-членів, які не мають ядерних установок. Положення цієї Директиви необхідно транспонувати та імплементувати у пропорційний спосіб відповідно до національних обставин, враховуючи той факт, що такі держави-члени не мають ядерних установок, але водночас забезпечуючи належну увагу до ядерної безпеки з боку уряду чи компетентних органів.

(27) Відповідно до Директиви 2009/71/Євратом, держави-члени повинні встановити та підтримувати національні законодавчі, регулятивні та організаційні рамки для ядерної безпеки ядерних установок. Рішення про спосіб ухвалення положень національних рамок і про інструмент, за допомогою якого їх застосовують, належить до компетенції держав-членів.

(28) Відповідно до Спільної політичної декларації держав-членів і Комісії від 28 вересня 2011 року про пояснювальні документи, держави-члени зобов'язалися супроводжувати, в обґрунтованих випадках, нотифікацію своїх транспозиційних інструментів одним або декількома документами, які пояснюють співвідношення між положеннями директиви і відповідними частинами національних транспозиційних інструментів. Стосовно цієї Директиви, законодавець вважає передавання таких документів виправданим.

(29) Таким чином, до Директиви 2009/71/Євратом необхідно внести відповідні зміни і доповнення,

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1

Внести до Директиви 2009/71/Євратом такі зміни:

(1) заголовок глави 1 викласти в такій редакції:

"ЦІЛІ, СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ, ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ"

(2) До статті 2 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 1 викласти в такій редакції:

"1. Ця Директива застосовується до будь-якої цивільної ядерної установки, для якої необхідна ліцензія.";

(b) текст параграфа 3 викласти в такій редакції:

"3. Ця Директива доповнює основні норми, зазначені в статті 30 Договору, стосовно ядерної безпеки ядерних установок і не обмежує існуюче законодавство Співтовариства у сфері охорони здоров'я працівників і населення від небезпек іонізуючого випромінювання і, зокрема, положення Директиви Ради 2013/59/Євратом (-11).

(3) До статті 3 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 1(а) викласти в такій редакції:

"(а) атомна електростанція, завод зі збагачення, завод із виготовлення ядерного палива, завод із перероблення, дослідна реакторна установка, сховище відпрацьованого ядерного палива; та";

(b) додати такі параграфи:

"6. "аварія" означає будь-яку ненавмисну подію, наслідки або потенційні наслідки якої є значними з точки зору радіаційного захисту або ядерної безпеки;

7. "інцидент" означає будь-яку ненавмисну подію, наслідки або потенційні наслідки якої не можна ігнорувати з точки зору радіаційного захисту або ядерної безпеки;

8. "порушення нормальної експлуатації" означає процес експлуатації, що відхиляється від нормальної експлуатації, який очікується принаймні один раз упродовж строку служби установки, але який, з огляду на відповідні правила проектування, не завдає значної шкоди важливим для безпеки об'єктам і не призводить до аварійних ситуацій;

9. "проектні основи" означає діапазон умов і подій, явно врахованих у проектуванні ядерної установки, а також її модернізації, відповідно до встановлених критеріїв, так, щоб установка могла витримувати їх без перевищення дозволених меж, коли системи безпеки працюють у запланованому режимі;

10. "проектна аварія" означає аварійні умови, з урахуванням яких проектується ядерна установка відповідно до встановлених проектних критеріїв і за яких пошкодження палива, у відповідних випадках, та викиди радіоактивного матеріалу знаходяться у дозволених межах;

11. "важкі умови" означає умови, важкіші за умови, пов'язані з проектними аваріями; такі умови можуть бути спричинені множинними відмовами, як-от повна втрата всіх каналів системи безпеки, або вкрай малоймовірною подією.".

(4) У главі 2 після заголовку "ОБОВ'ЯЗКИ" додати такий розділ:

"СЕКЦІЯ 1
Загальні обов'язки".

(5) Текст статті 4(1) викласти в такій редакції:

"1. Держави-члени повинні встановити та підтримувати національні законодавчі, регулятивні та організаційні рамки ("національні рамки") для ядерної безпеки ядерних установок. Національні рамки повинні передбачати, зокрема:

(a) розподіл сфер відповідальності і координації дій між відповідними органами державної влади;

(b) національні вимоги у сфері ядерної безпеки, які охоплюють усі етапи життєвого циклу ядерних установок;

(c) систему ліцензування та заборону експлуатації ядерних установок без ліцензії;

(d) систему регулятивного контролю ядерної безпеки, що його здійснює компетентний орган регулювання;

(e) результативні та пропорційні правозастосовні дії, у тому числі, де доцільно, коригувальні дії чи призупинення експлуатації, або внесення змін до ліцензії чи її відкликання.

Способи ухвалення національних вимог у сфері ядерної безпеки, зазначених у пункті (b) та інструменти їх впровадження залишаються в межах компетенції держав-членів;".

(6) Тексти параграфів 2 і 3 статті 5 викласти в такій редакції:

"2. Держави-члени забезпечують дієву незалежність компетентного органу регулювання від неналежного впливу на процес вироблення й ухвалення регулятивних рішень. З цією метою, держави-члени забезпечують упровадження в національних рамках вимог, згідно з якими компетентний орган регулювання:

(a) є функціонально відокремленим від будь-якого іншого органу чи організації, пов'язаної з популяризацією або використанням ядерної енергії, і не потребує та не отримує вказівок від такого органу чи організації, виконуючи свої регулятивні завдання;

(b) ухвалює регулятивні рішення на основі обґрунтованих та прозорих вимог, пов'язаних з ядерною безпекою;

(c) отримує цільові відповідні бюджетні асигнування на виконання власних регулятивних завдань, як визначено в національних рамках, та несе відповідальність за виконання виділеного бюджету;

(d) має належну кількість персоналу з кваліфікацією, досвідом й експертними знаннями, необхідними для виконання своїх обов'язків; може використовувати зовнішні науково-технічні ресурси та експертний досвід на підтримку своїх регулятивних функцій;

(у) встановлює процедури запобігання будь-яким конфліктам інтересів та їх вирішення;

(а) надає інформацію, пов'язану з ядерною безпекою, без необхідності отримувати дозвіл від будь-якого іншого органу чи організації, за умови, що це не ставить під загрозу інші пріоритетніші інтереси, такі як захищеність, визнані у відповідному законодавстві чи міжнародних інструментах.

3. Держави-члени забезпечують надання компетентному органу регулювання законних

повноважень, необхідних для виконання своїх зобов'язань у зв'язку з національними рамками, описаними у статті 4(1). З цією метою держави-члени забезпечують, щоб національні рамки доручали компетентним органам регулювання такі основні регулятивні завдання:

(a) пропонувати, формулювати або брати участь у формулюванні національних вимог до ядерної безпеки;

(b) вимагати, щоб ліцензіат відповідав національним вимогам з ядерної безпеки та умовам відповідної ліцензії і надавав докази такої відповідності;

(c) перевіряти таку відповідність за допомогою регулятивних оцінювань і інспекцій;

(d) пропонувати дієві та пропорційні правозастосовні дії або вживати їх.".

(7) Тексти статей 6, 7 і 8 викласти в такій редакції:

"Стаття 6
Ліцензіати

Держави-члени забезпечують, щоб національні рамки містили такі положення:

(a) основну відповідальність за ядерну безпеку ядерної установки несе ліцензіат. Таку відповідальність не можна делегувати; до неї належить відповідальність за дії підрядників та субпідрядників, чиї дії можуть впливати на ядерну безпеку ядерної установки;

(b) при поданні заявки на отримання ліцензії, від заявника вимагається надати підтвердження ядерної безпеки. їх обсяг та деталізація повинні бути сумірними із потенційним масштабом та характером загрози, суттєвої для ядерної установки та її майданчика;

(c) ліцензіати повинні регулярно оцінювати, перевіряти і постійно покращувати, наскільки це є практично здійсненним, ядерну безпеку своїх ядерних установок у систематичний та перевірний спосіб. Такі дії повинні включати перевірку наявності заходів для запобігання аваріям і пом'якшення їх наслідків, у тому числі перевірку застосування положень глибокоешелонованого захисту;

(d) ліцензіати створюють і впроваджують системи управління, які надають належний пріоритет ядерній безпеці;

(e) ліцензіати передбачають належні аварійні процедури та заходи на майданчику, у тому числі настанови щодо управління важкими аваріями, або еквівалентні заходи дієвого реагування на аварії з метою запобігти або пом'якшити їх наслідки. Зокрема, такі дії повинні:

(i) бути узгодженими з іншими експлуатаційними процедурами і регулярно використовуватися для перевірки їх практичної здійсненності;

(ii) застосовуватися у разі аварій і важких аварій, які можуть виникати у всіх режимах експлуатації, а також ті, що одночасно поширюються на декілька блоків або впливають на декілька блоків;

(iii) передбачати заходи для отримання зовнішньої допомоги;

(iv) підлягати періодичному перегляду та регулярному оновленню, враховуючи досвід з навчань та уроки, засвоєні з аварій;

(f) передбачати, що ліцензіати забезпечують та підтримують фінансові і людські ресурси з належною кваліфікацією та компетентністю, необхідною для виконання зобов'язань стосовно ядерної безпеки ядерної установки. Ліцензіати також повинні забезпечувати, щоб підрядники та субпідрядники, за яких вони несуть відповідальності і діяльність яких може вплинути на ядерну безпеку ядерної установки, мали необхідні людські ресурси з належною кваліфікацією та компетентністю для виконання своїх обов'язків.

Стаття 7
Експертні знання і навички у сфері ядерної безпеки

Держави-члени забезпечують, щоб національні рамки вимагали від усіх сторін вживати організаційних заходів для освіти та професійної підготовки їхнього персоналу, на який покладено відповідальність за ядерну безпеку ядерних установок, з тим, щоб персонал здобував, підтримував на належному рівні та удосконалював експертні знання та навички у сфері ядерної безпеки і аварійної готовності на майданчику.

Стаття 8
Прозорість

1. Держави-члени забезпечують надання працівникам та громадськості необхідної інформації стосовно ядерної безпеки ядерних установок та способів її регулювання, приділяючи особливу увагу місцевим органам влади, населенню та стейкхолдерам, розташованим поблизу ядерної установки. Цей обов'язок включає забезпечення того, щоб компетентний орган регулювання і ліцензіати, у межах своїх сфер відповідальності, надавали в рамках своєї комунікаційної політики:

(a) інформацію про нормальні умови експлуатації ядерних установок працівникам і громадськості; та

(b) оперативну інформацію у разі інцидентів та аварій працівникам, громадськості та компетентним органам регулювання інших держав-членів, розташованих поблизу ядерної установки.

2. Інформація повинна бути доступною для населення згідно з відповідним законодавством і міжнародними інструментами за умови, що це не ставить під загрозу інші пріоритетніші інтереси, такі як інтереси захищеності, визнані відповідним законодавством або інструментами.

3. Держави-члени, без обмеження статті 5, забезпечують залучення компетентного органу регулювання, у відповідних випадках, до діяльності щодо ядерної безпеки ядерних установок у співпраці з компетентними органами регулювання інших держав-членів, розташованих поблизу ядерної установки, зокрема, через обмін інформацією та/або надання інформації.

4. Держави-члени забезпечують, щоб громадськості були надані відповідні можливості брати дієву участь у процесі вироблення й ухвалення рішень стосовно ліцензування ядерних установок згідно з відповідним законодавством та міжнародними інструментами.".

(8) Після статті 8 додати секцію такого змісту:

"СЕКЦІЯ 2
Особливі обов'язки

Стаття 8а
Ціль ядерної безпеки для ядерних установок

1. Держави-члени забезпечують, щоб національні рамки у сфері ядерної безпеки вимагали, щоб ядерні установки були спроектовані, розташовані, побудовані, вводилися в експлуатацію, експлуатувалися, знімалися з експлуатації з метою запобігання аваріям, а в разі виникнення аварії - з метою пом'якшення її наслідків і уникнення:

(a) радіоактивних викидів на ранній стадії, що потребує екстрених заходів поза майданчиком, коли часу для їх вжиття недостатньо;

(b) великих радіоактивних викидів, що потребує захисних заходів, не обмежених за площею чи часом.

2. Держави-члени забезпечують, щоб національні рамки вимагали, щоб ціль, зазначена в параграфі 1:

(a) застосовувалася до ядерних установок, ліцензію на будівництво яких видано вперше після 14 серпня 2014 року;

(b) використовувалася як орієнтир для своєчасного впровадження практично здійсненних покращень безпеки існуючих ядерних установок, у тому числі в рамках періодичних переоцінювань безпеки, як визначено у статті 8с(b).

Стаття 8b
Реалізація цілі ядерної безпеки для ядерних установок

1. Для досягнення цілі ядерної безпеки, зазначеної у статті 8а, держави-члени забезпечують, щоб національні рамки вимагали її застосування у випадках застосування глибокоешелонованого захисту для забезпечення:

(a) мінімізації впливу екстремальних зовнішніх природних небезпек та небезпек, пов'язаних з ненавмисними діями людей;

(b) запобігання відмовам та порушенню нормальної експлуатації;

(c) контролю порушень нормальної експлуатації та виявлення відмов;

(d) контролю проектних аварій;

(e) контролю важких умов експлуатації, включно з запобіганням розвитку аварій та пом'якшенню наслідків важких аварій;

(f) упровадження організаційних структур відповідно до статті 8d(1).

2. Для досягнення цілі ядерної безпеки, зазначеної у статті 8а, держави-члени забезпечують, щоб національні рамки вимагали від компетентного органу регулювання та ліцензіата вживати заходів для сприяння та підвищення дієвої культури ядерної безпеки. Зокрема, такі заходи включають:

(a) системи управління, які надають належний пріоритет ядерній безпеці та сприяють здатності персоналу та керівництва всіх рівнів піддавати сумніву дієву реалізацію відповідних принципів та практик безпеки та вчасно повідомляти про проблеми безпеки відповідно до статті 6(d);

(b) заходи, що їх вжив ліцензіат для реєстрації, оцінювання та документування внутрішнього і зовнішнього досвіду експлуатації, важливого для безпеки АЕС;

(c) зобов'язання ліцензіата звітувати компетентному органу регулювання про події, що потенційно можуть вплинути на ядерну безпеку; та

(d) заходи, вжиті для освіти і професійної підготовки відповідно до статті 7.

Стаття 8с
Первісна оцінка і періодичні переоцінювання безпеки

Держави-члени забезпечують, щоб національні рамки містили такі положення:

(a) будь-яке надання ліцензії на будівництво ядерної установки або на експлуатацію ядерної установки ґрунтується на належній оцінці майданчика і ядерної установки, у тому числі на підтвердженні ядерної безпеки відповідно до національних вимог до ядерної безпеки, базованих на цілі, встановленій у статті 8a;

(b) ліцензіат, під регулятивним контролем компетентного органу регулювання, проводить систематичне і регулярне переоцінювання, принаймні кожні 10 років, безпеки ядерної установки, як встановлено в статті 6(c). Мета переоцінювання безпеки полягає в забезпеченні відповідності поточним проектним основам і визначенні подальшого підвищення безпеки, враховуючи питання старіння, досвід експлуатації, найновіші результати досліджень і міжнародні стандарти, орієнтуючись на ціль, встановлену в статті 8a.

Стаття 8d
Аварійна готовність і реагування на майданчику

1. Без обмеження положень Директиви 2013/59/Євратом, держави-члени забезпечують, щоб їхні національні рамки вимагали упровадження організаційної структури для аварійної готовності і реагування на майданчику, з чітким розподілом сфер відповідальності і координації між ліцензіатом та компетентними органами і організаціями, з урахуванням усіх фаз аварійної ситуації.

2. Держави-члени забезпечують узгодженість і безперервність аварійної готовності і реагування на майданчику, що їх вимагають національні рамки, та іншої аварійної готовності і реагування, що їх вимагає Директива 2013/59/Євратом.".

(9) Після статті 8d додати главу такого змісту

"ГЛАВА 2а. ПАРТНЕРСЬКІ ПЕРЕВІРКИ І ЗВІТУВАННЯ

Стаття 8e
Партнерські перевірки

1. Держави-члени повинні, принаймні один раз на 10 років, організовувати періодичне самооцінювання своїх національних рамок і компетентних органів регулювання і залучати міжнародну партнерську перевірку відповідних сегментів своїх національних рамок і компетентних органів регулювання з метою постійного підвищення ядерної безпеки. Звіти про результати таких партнерських перевірок, за їх наявності, надсилають державам-членам та Комісії.

2. Держави-члени забезпечують, щоб скоординованим чином:

(a) проводилося національне оцінювання на основі конкретної теми, пов'язаної з ядерною безпекою відповідних ядерних установок на їхній території;

(b) всі інші держави-члени та Комісія, як спостерігач, були залучені до партнерської перевірки національного оцінювання, передбаченого в пункті (a);

(c) було вжито належних подальших заходів на основі відповідних висновків, які є результатами процесу партнерської перевірки;

(d) було опубліковано відповідні звіти про вищезгаданий процес і його основні результати, коли вони будуть в наявності.

3. Держави-члени забезпечують впровадження заходів для організації першої тематичної партнерської перевірки у 2017 році та подальших партнерських перевірок принаймні один раз на шість років після того.

4. У разі аварії, що призводить до ситуацій, які вимагають вжиття екстрених заходів поза майданчиком або заходів для захисту населення, відповідна держава-член повинна забезпечити залучення міжнародної партнерської перевірки без невиправданого зволікання.".

(10) До статті 9 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 1 викласти в такій редакції:

"1. Держави-члени подають Комісії звіт про імплементацію цієї Директиви перший раз до 22 липня 2014 року, а потім - до 22 липня 2020 року.";

(b) параграф 3 вилучити.

(11) У статті 10 після параграфа 1 додати параграф такого змісту:

"1a. Зобов'язання транспонувати та імплементувати статті 6, 8a, 8b, 8c і 8d не застосовуються до держав-членів, які не мають ядерних установок, доти, доки вони не вирішать розпочати будь-яку діяльність, пов'язану з ядерними установками, які підлягають ліцензуванню під їхньою юрисдикцією.".

Стаття 2

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, до 15 серпня 2017 року. Вони негайно інформують про це Комісію.

Якщо держави-члени ухвалюють такі положення, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени передають Комісії текст основних положень національного законодавства, ухваленого у сфері регулювання цієї Директиви, і будь-яких подальших змін і доповнень до таких положень.

Стаття 3

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 4

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено в Брюсселі 8 липня 2014 року.

__________
(-1) Висновок від 2 квітня 2014 року (ще не опубліковано в Офіційному віснику).
(-2) OB C 341, 21.11.2013, с. 92.
(-3) Директива Ради 2013/59/Євратом від 5 грудня 2013 року про встановлення основних норм безпеки для захисту від загроз, зумовлених впливом іонізуючого випромінювання, і скасування директив 89/618/Євратом, 90/641/Євратом, 96/29/Євратом, 97/43/Євратом і 2003/122/Євратом (OB L 13, 17.01.2014, с. 1).
(-4) Директива Ради 2009/71/Євратом від 25 червня 2009 року про встановлення рамок Співтовариства у сфері ядерної безпеки ядерних установок (OB L 172, 02.07.2009. с. 18).
(-5) Рішення Комісії 1999/819/Євратом від 16 листопада 1999 року про приєднання Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом) до Конвенції про ядерну безпеку 1994 року (OB L 318, 11.12.1999, с. 20).
(-6) Основи безпеки МАГАТЕ: Основоположні принципи безпеки, серія норм МАГАТЕ з безпеки № (2006 рік).
(-7) Директива Ради 2011/70/Євратом від 19 липня 2011 року про встановлення рамок Співтовариства для відповідального та безпечного поводження з відпрацьованим паливом і радіоактивними відходами (OB L 199, 02.08.2011. с. 48).
(-8) Рішення Комісії 2007/530/Євратом від 17 липня 2007 року про створення Європейської групи високого рівня з питань ядерної безпеки і поводження з радіоактивними відходами (OB L 195, 27.07.2007, с. 44).
(-9) Рішення Ради від 14 грудня 1987 року про заходи у межах Співтовариства щодо оперативного обміну інформацією у разі радіаційної аварійної ситуації (OB L 371, 30.12.1987, с. 76).
(-10) Директива Європейського Парламенту і Ради 2011/92/ЄС від 13 грудня 2011 року про оцінювання впливу деяких державних і приватних проектів на довкілля (OB L 26, 28.01.2012, с. 1).
(-11)Директива Ради 2013/59/Євратом від 5 грудня 2013 року про встановлення основних норм безпеки для захисту від загроз, зумовлених впливом іонізуючого випромінювання і скасування директив 89/618/Євратом, 90/641/Євратом, 96/29/Євратом, 97/43/Євратом і 2003/122/Євратом (OB L 13, 17.01.2014, с. 1).