(До Розділу V "Економічне та галузеве співробітництво"
Глава 4. Оподаткування)

ДИРЕКТИВА РАДИ 2014/107/ЄС
від 9 грудня 2014 року
про внесення змін до Директиви 2011/16/ЄС стосовно обов'язкового автоматичного обміну інформацією у сфері оподаткування

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 115,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),

Діючи згідно зі спеціальною законодавчою процедурою,

Оскільки:

(1) За останні роки проблеми, викликані транскордонним податковим шахрайством та ухиленням від сплати податків значно збільшилися, та їм стали приділяти пильну увагу як у межах Союзу, так і на глобальному рівні. Незареєстровані та неоподатковані прибутки значно зменшують податкові надходження до національних бюджетів. Тому існує невідкладна потреба у підвищенні ефективності та дієвості збору податків. Автоматичний обмін інформацією - це важливий інструмент у цьому зв'язку, і Комісія у своєму повідомленні від 6 грудня 2012 року, в якому міститься план дій, покликаний посилити боротьбу з податковим шахрайством та ухиленням від сплати податків, наголосила на потребі активного сприяння автоматичному обміну інформацією, який є майбутнім європейським та міжнародним стандартом прозорості та обміну інформацією у сфері оподаткування.

(2) Важливість автоматичного обміну інформацією як засобу боротьби з транскордонним податковим шахрайством та ухиленням від сплати податків була нещодавно визнана також на міжнародному рівні (Великою двадцяткою та Великою вісімкою). Після переговорів між Сполученими Штатами Америки та декількома іншими країнами, включаючи всіх держав-членів, щодо двосторонніх угод про автоматичний обмін інформацією з метою імплементації Закону США про податкову звітність за іноземними рахунками (загальновідомий як FATCA) Велика двадцятка зобов'язала Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) взяти за основу ці угоди для розробки єдиного глобального стандарту для автоматичного обміну податковою інформацією.

(3) 22 травня 2013 року Європейська Рада подала запит про розширення автоматичного обміну інформацією на рівні Союзу та на глобальному рівні з метою боротьби з податковим шахрайством, ухиленням від сплати податків та агресивним податковим плануванням. Європейська Рада також привітала зусилля, що наразі докладаються Великою двадцяткою, Великою вісімкою та ОЕСР для розробки глобального стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки у сфері оподаткування.

(4) У лютому 2014 року ОЕСР оприлюднила головні елементи глобального стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки у сфері оподаткування, а саме: Типовий договір між компетентними органами та Спільний стандарт звітування, які було згодом затверджено міністрами фінансів та головами центральних банків Великої двадцятки. У липні 2014 року Рада ОЕСР оприлюднила повний глобальний стандарт, включаючи всі інші елементи, а саме: коментарі до Типового договору між компетентними органами та Спільного стандарту звітування, а також інформаційно-технологічні механізми впровадження глобального стандарту. У вересні 2014 року міністри фінансів та голови центральних банків Великої двадцятки завізували весь пакет глобального стандарту.

(5) Директива Ради 2011/16/ЄС (-2), вже передбачає обов'язковий автоматичний обмін інформацією між державами-членами щодо певних категорій доходів та капіталу, переважно не фінансового характеру, якими володіють платники податків у державах-членах, окрім держав їх місця реєстрації. Вона також встановлює поетапний підхід до зміцнення автоматичного обміну інформацією шляхом його прогресивного розширення на нові категорії доходів і капіталу та скасування умови, що інформацією необхідно обмінюватися лише за умови її наявності. Наразі, враховуючи збільшені можливості іноземного інвестування в широкий спектр фінансових продуктів, наявні інструменти адміністративної співпраці на рівні Союзу та на міжнародному рівні у сфері оподаткування стали менш ефективними в боротьбі з транскордонним податковим шахрайством та ухиленням від сплати податків.

__________
(-1) ОВ C 67, 06.03.2014, с. 68.
(-2) Директива Ради 2011/16/ЄС від 15 лютого 2011 року про адміністративну співпрацю у сфері оподаткування та про скасування Директиви 77/799/ЄЕС (ОВ L 64, 11.03.2011, с. 1).

(6) У запиті Європейської Ради наголошено, що необхідно сприяти розширенню автоматичного обміну інформацією, яке вже передбачено статтею 8(5) Директиви 2011/16/ЄС, стосовно резидентів в інших державах-членах. Ініціатива Союзу забезпечить застосування на рівні всього Союзу узгодженого, послідовного та комплексного підходу до автоматичного обміну інформацією на внутрішньому ринку, що сприятиме економії витрат як податкових адміністрацій, так і суб'єктів господарювання.

(7) Той факт, що держави-члени уклали або близькі до укладання угод зі Сполученими Штатами Америки щодо FATCA, означає, що такі держави-члени забезпечують або забезпечать можливість ширшої співпраці у розумінні статті 19 Директиви 2011/16/ЄС та що вони взяли або візьмуть на себе зобов'язання забезпечувати таку ширшу співпрацю також з іншими державами-членами.

(8) Укладання паралельних та нескоординованих угод державами-членами за статтею 19 Директиви 2011/16/ЄС може призвести до спотворень, руйнівних для безперебійного функціонування внутрішнього ринку. Розширений автоматичний обмін інформацією на основі законодавчого інструменту на рівні Союзу усуне потребу держав-членів у застосуванні вищезгаданої статті та сприятиме укладанню двосторонніх або багатосторонніх договорів щодо того ж предмету, які можуть вважатися доречними за відсутності відповідного законодавства Союзу.

(9) Для мінімізації витрат та адміністративних навантажень як для податкових адміністрацій, так і для суб'єктів господарювання, важливо також забезпечити врахування міжнародних розробок у розширеній сфері автоматичного обміну інформацією в межах Союзу. Для досягнення цього держави-члени повинні вимагати від своїх фінансових установ впровадження правил звітування та комплексної перевірки, що повністю відповідають правилам, викладеним у Спільному стандарті звітування, розробленому ОЕСР. Крім цього, сферу застосування статті 8 Директиви 2011/16/ЄС необхідно поширити на ту саму інформацію, що охоплюється Типовим договором між компетентними органами та Спільним стандартом звітування, розробленими ОЕСР. Очікується, що кожна держава-член матиме лише один єдиний список національних фінансових установ, що не звітують, та виключених рахунків, який вона використовуватиме як у ході імплементації цієї Директиви, так і в ході застосування інших договорів про впровадження глобального стандарту.

(10) Категорії фінансових установ, що звітують, та рахунків, що підлягають звітуванню, на які поширюється дія цієї Директиви, призначені для обмеження можливостей платників податків уникати звітування шляхом переміщення активів до фінансових установ або інвестування у фінансові продукти, що виходять за межі сфери дії цієї Директиви. Однак деякі фінансові установи та рахунки, щодо яких існує низький ризик використання їх для уникнення сплати податків, необхідно виключити зі сфери дії цієї Директиви. Порогові значення загалом не повинні включатися до цієї Директиви, оскільки їх можна легко обійти шляхом розподілу рахунків між різними фінансовими установами. Фінансова інформація, що підлягає звітуванню та обміну, повинна стосуватися не лише всіх відповідних доходів (відсотків, дивідендів та подібних типів доходу), але й залишків на рахунках та виручки від реалізації фінансових активів з метою взяття під контроль ситуацій, в яких платник податків прагне сховати капітал, який сам по собі становить дохід або активи, стосовно яких він ухилився від сплати податку. Тому опрацювання інформації за цією Директивою є необхідним та пропорційним для надання можливості податковим адміністраціям держав-членів правильно та недвозначно ідентифікувати відповідних платників податків для управління та примусового застосування їхнього податкового законодавства в транскордонних ситуаціях, щоб оцінити ймовірність ухилення від сплати податків та уникнути зайвих подальших розслідувань.

(11) Фінансові установи, що звітують, можуть виконувати свої зобов'язання щодо надання інформації про окремих осіб, що підлягають звітуванню, дотримуючись детальних угод про надання інформації, включаючи вимоги щодо частоти надання, передбачені їхніми внутрішніми процедурами відповідно до національного законодавства.

(12) Фінансові установи, що звітують, а також держави-члени, що надсилають та отримують інформацію як контролери даних, повинні зберігати інформацію, яку опрацьовують відповідно до цієї Директиви, не довше, ніж це потрібно для досягнення цілей цієї Директиви. Враховуючи відмінності в законодавствах держав-членів, максимальний строк зберігання необхідно встановлювати шляхом покликання на строк позовної давності, передбачений національним податковим законодавством кожного з контролерів даних.

(13) В ході імплементації цієї Директиви держави-члени повинні користуватися коментарями до Типового договору між компетентними органами та Спільного стандарту звітування, розроблених ОЕСР, як джерелом ілюстрації або інтерпретації, а також для забезпечення послідовності їх застосування в усіх державах-членах. У своїх заходах Союз повинен і надалі приділяти особливу увагу майбутнім розробкам у цій сфері на рівні ОЕСР.

(14) Умова про те, що автоматичний обмін може здійснюватися лише за наявності інформації, що вимагається відповідно до статті 8(1) Директиви 2011/16/ЄС, не повинна застосовуватися до нових положень, що вводяться цією Директивою до Директиви 2011/16/ЄС.

(15) Покликання на порогове значення у статті 8(3) Директиви 2011/16/ЄС необхідно вилучити, оскільки таке порогове значення, як виявилося, складно контролювати на практиці.

(16) Перегляд умови про наявність інформації, який повинен відбутися в 2017 році, необхідно поширити на всі п'ять категорій, про які йдеться у статті 8(1) Директиви 2011/16/ЄС, з метою розгляду питання обміну інформацією всіма державами-членами за всіма цими категоріями.

(17) У цій Директиві не порушені фундаментальні права та дотримані принципи, визнані, зокрема, в Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу, включаючи право на захист персональних даних.

(18) Оскільки мета цієї Директиви, що, зокрема, полягає в ефективній адміністративній співпраці між державами-членами в умовах, що не суперечать належному функціонуванню внутрішнього ринку, не може бути достатньою мірою досягнута державами-членами, проте, з огляду на необхідну узгодженість та ефективність, може бути більш успішно досягнута на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, встановленому в статті 5 Договору про Європейський Союз. Відповідно до принципу пропорційності, встановленому в згаданій статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення такої мети.

(19) З огляду на існуючі структурні відмінності, Австрії необхідно дозволити автоматично обмінюватися інформацією згідно з цією Директивою, починаючи з 30 вересня 2018 року, а не з 30 вересня 2017 року.

(20) Тому до Директиви 2011/16/ЄС необхідно внести відповідні зміни,

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1

До Директиви 2011/16/ЄС внести такі зміни і доповнення:

(1) Текст пункту 9 статті 3 викласти в такій редакції:

"9. "автоматичний обмін" означає систематичне повідомлення попередньо визначеної інформації щодо резидентів в інших державах-членах відповідній державі-члену місця реєстрації, без попереднього запиту, через попередньо встановлені регулярні проміжки часу. У контексті статті 8 наявна інформація стосується інформації в податковій документації держави-члена, що передає інформацію, яка може бути отримана згідно з процедурами збору та опрацювання інформації в такій державі-члені. У контексті статті 8(3a), статті 8(7a), статті 21(2) і статті 25(2) та (3) будь-який термін, написаний з великої літери, має значення, наведене для нього згідно з відповідними означеннями, встановленими в додатку I.".

.

(2) До статті 8 внести такі зміни і доповнення:

(a) Текст параграфа 3 викласти в такій редакції:

"3. Компетентний орган держави-члена може вказати компетентному органу будь-якої іншої держави-члена, що він не бажає отримувати інформацію за однією або декількома категоріями доходів та капіталу, про які йдеться в параграфі 1. Він також інформує про це Комісію.

Держава-член може розглядатися як така, що не бажає отримувати інформацію відповідно до параграфа 1, якщо вона не повідомляє Комісію про жодну категорію, щодо якої вона має інформацію."

;

(b) текст доповнити параграфом такого змісту:

"3a. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів, щоб вимагати від своїх фінансових установ, що звітують, виконувати правила звітування та комплексної перевірки, наведені в додатках I та II, та забезпечувати ефективне впровадження і дотримання таких правил відповідно до секції IX додатка I.

Згідно із застосовними правилами звітування та комплексної перевірки, що містяться в додатках I та II, компетентний орган кожної держави-члена повинен, шляхом автоматичного обміну, передати в строк, встановлений в пункті (b) параграфа 6, компетентному органу будь-якої іншої держави-члена таку інформацію за податкові періоди з 1 січня 2016 року щодо рахунку, що підлягає звітуванню:

(a) ім'я, адресу, особистий номер(-и) платника податків та дату і місце народження (у випадку фізичної особи) кожної особи, що підлягає звітуванню, яка є власником рахунку, та, у випадку будь-яка суб'єкта господарювання, який є власником рахунку та який після застосування правил комплексної перевірки відповідно до додатків визначається таким, що має одну або більше контролюючих осіб, які є особами, що підлягають звітуванню, назву, адресу та особистий номер(-и) платника податків суб'єкта господарювання, а також ім'я, адресу, особистий номер(-и) платника податків та дату і місце народження кожної особи, що підлягає звітуванню;

(b) номер рахунку (або функціональний еквівалент за відсутності номера рахунку);

(c) назву та ідентифікаційний номер (якщо такий є) фінансової установи, що звітує;

(d) залишок або суму на рахунку (включаючи - у випадку договору страхування вартості готівкою або договору про ануїтет - вартість готівкою або викупну вартість) на кінець відповідного календарного року чи іншого відповідного звітного періоду або, якщо рахунок було закрито протягом такого року або періоду, на момент закриття рахунку;

(e) у випадку будь-якого депозитарного рахунку:

(i) загальну валову суму відсотків, загальну валову суму дивідендів та загальну валову суму іншого доходу, отриманого стосовно активів, що утримуються на рахунку, у кожному випадку сплачену або зараховану на рахунок (або стосовно рахунку) протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду; та

(ii) загальні валові надходження від продажу або викупу фінансових активів, сплачені або зараховані на рахунок протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду, щодо якого фінансова установа, що звітує, діяла як опікун, брокер, номінальний власник або іншим чином як агент в інтересах власника рахунку;

(f) у випадку будь-якого депозитного рахунку - загальну валову суму відсотків, сплачених або зарахованих на рахунок протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду; та

(g) у випадку будь-якого рахунку, не описаного в пункті (e) або пункті (f), - загальну валову суму, сплачену або зараховану власнику рахунку стосовно рахунку протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду, щодо якого фінансова установа, що звітує, є боржником або дебітором, включаючи сукупну суму будь-яких платежів у рамках погашення, зроблених на користь власника рахунку протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду.

Для цілей обміну інформацією згідно з цим параграфом, окрім випадків, коли інше передбачено в цьому параграфі або в додатках, суму та характеристику платежів, зроблених стосовно рахунку, що підлягає звітуванню, визначають відповідно до національного законодавства держави-члена, яка передає інформацію.

Перший та другий підпараграфи цього параграфа мають переважну силу над пунктом (c) параграфа 1 або будь-яким іншим правовим інструментом Союзу, включаючи Директиву Ради 2003/48/ЄС (-3), тією мірою, якою обмін інформацією, що розглядається, підпадає під дію пункту (c) параграфа 1 або будь-якого іншого правового інструменту Союзу, включаючи Директиву 2003/48/ЄС.

__________
(-3) Директива Ради 2003/48/ЄС від 3 червня 2003 року про оподаткування доходу від заощаджень у формі виплат відсотків (ОВ L 157, 26.06.2003, с. 38)."

;

(c) текст параграфа 5 викласти в такій редакції:

"5. До 1 липня 2017 року Комісія повинна подати звіт з оглядом та оцінкою отриманих статистичних даних та інформації щодо таких питань, як адміністративні та інші відповідні витрати, переваги автоматичного обміну інформацією та пов'язані з ним практичні аспекти. За доцільності, Комісія повинна подати Раді пропозицію щодо категорій та умов, встановлених у параграфі 1, включаючи умову про те, що інформація щодо резидентів в інших державах-членах повинна бути наявною та/або дані, про які йдеться в параграфі 3a, повинні бути наявними.

Розглядаючи подану Комісією пропозицію, Рада оцінює подальше посилення ефективності та функціонування автоматичного обміну інформацією, а також підвищення його стандарту, з метою забезпечення того, щоб:

(a) компетентний орган кожної держави-члена передавав шляхом автоматичного обміну компетентному органу будь-якої іншої держави-члена інформацію за податковими періодами з 1 січня 2017 року щодо резидентів у такій іншій державі-члені за усіма категоріями доходів та капіталу, переліченими в параграфі 1, якими вони вважаються відповідно до національного законодавства держави-члена, що передає інформацію;

та

(b) списки категорій та даних, встановлених у параграфах 1 та 3a, були розширені з метою включення інших категорій та даних, включаючи роялті."

;

(d) текст параграфа 6 викласти в такій редакції:

"6. Передавання інформації здійснюють таким чином:

(a) для категорій, встановлених у параграфі 1: принаймні раз на рік, протягом шести місяців після закінчення податкового року держави-члена, протягом якого інформація стала доступною;

(b) для інформації, встановленої в параграфі 3a: щорічно, протягом дев'яти місяців після закінчення календарного року чи іншого відповідного звітного періоду, якого стосується інформація."

;

(e) текст доповнити параграфом такого змісту:

"7a. Для цілей підпараграфів B.1(c) та C.17(g) секції VIII додатка I, кожна держава-член повинна до 31 липня 2015 року надати Комісії список суб'єктів господарювання та рахунків, які необхідно розглядати, відповідно, як фінансові установи, що не звітують, та виключені рахунки. Кожна держава-член також повинна повідомити Комісію про будь-які зміни в цьому зв'язку. Комісія повинна опублікувати в Офіційному віснику Європейського Союзу зведений список отриманої інформації та оновлювати цей список мірою надходження нової інформації.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб такі типи фінансових установ, що не звітують, та виключених рахунків задовольняли усі вимоги, перелічені в підпараграфах B.1(c) та C.17(g) секції VIII додатка I, та, зокрема, щоб статус фінансової установи як фінансової установи, що не звітує, або статус рахунку як виключеного рахунку не заважали досягненню цілей цієї Директиви."

.

(3) Параграф 4 статті 20 викласти в такій редакції:

"4. Автоматичний обмін інформацією згідно зі статтею 8 здійснюють за допомогою стандартного комп'ютеризованого формату, покликаного полегшити такий автоматичний обмін, та на основі існуючого комп'ютеризованого формату згідно зі статтею 9 Директиви 2003/48/ЄС, який необхідно використовувати для всіх типів автоматичного обміну інформацією, ухвалених Комісією відповідно до процедури, визначеної в статті 26(2)."

.

(4) Параграф 2 статті 21 викласти в такій редакції:

"2. Комісія несе відповідальність за будь-який розвиток мережі СМЗ, необхідний для уможливлення обміну інформацією між державами-членами та забезпечення безпеки мережі СМЗ.

Держави-члени несуть відповідальність за будь-який розвиток їхніх систем, необхідний для уможливлення обміну інформацією з використанням мережі СМЗ та забезпечення безпеки їхніх систем.

Держави-члени забезпечують, щоб кожну фізичну особу, що підлягає звітуванню, було повідомлено про порушення безпеки щодо даних такої особи, коли існує ймовірність, що таке порушення матиме негативний вплив на захист персональних даних або приватності такої особи.

Держави-члени відмовляються від усіх претензій щодо відшкодування витрат, понесених у ході застосування цієї Директиви, за винятком, коли це доцільно, винагороди, виплаченої експертам."

.

(5) До статті 25 внести такі зміни і доповнення:

(a) чинний текст статті 25 стає параграфом 1;

(b) текст доповнити параграфами такого змісту:

"2. Фінансові установи, що звітують, та компетентні органи кожної держави-члена вважаються контролерами даних для цілей Директиви 95/46/ЄС.

3. Незважаючи на параграф 1, кожна держава-член забезпечує, щоб кожна фінансова установа, що звітує, в межах її юрисдикції, повідомляла кожну відповідну фізичну особу, що підлягає звітуванню, про те, що інформація стосовно неї, зазначена у статті 8(3a), збиратиметься та передаватиметься відповідно до цієї Директиви, а також забезпечує, щоб фінансова установа, що звітує, заздалегідь надавала такій фізичні особі всю інформацію, на яку вона має право відповідно до національного законодавства, що імплементує Директиву 95/46/ЄС, аби така фізична особа могла скористатися своїми правами на захист даних, але в будь-якому випадку до того, як відповідна фінансова установа, що звітує, передає інформацію, про яку йдеться у статті 8(3a), компетентному органу держави-члена її місця реєстрації.

4. Інформація, яку опрацьовують відповідно до цієї Директиви, повинна зберігатися не довше, ніж це потрібно для досягнення цілей цієї Директиви, але в будь-якому випадку відповідно до національних правил щодо строку позовної давності кожного з контролерів даних."

.

(6) Додати додатки I та II, тексти яких наведено у додатку до цієї Директиви.

Стаття 2

1. Держави-члени ухвалюють і оприлюднюють до 31 грудня 2015 року закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви. Вони негайно надсилають Комісії текст таких інструментів.

Вони застосовують такі інструменти з 1 січня 2016 року.

Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Держави-члени визначають, яким чином таке покликання має бути зроблено.

2. Незважаючи на пункт (b) пункту (2) статті 1 та параграф 1 цієї статті, Австрія повинна розпочати застосовувати положення цієї Директиви з 1 січня 2017 року за податкові періоди, що слідують за вказаною датою.

3. Держави-члени передають Комісії текст основних положень національного законодавства, які вони ухвалюють у сфері регулювання цієї Директиви.

Стаття 3

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 4

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено у Брюсселі 9 грудня 2014 року.

ДОДАТОК

"

ДОДАТОК I

ПРАВИЛА ЗВІТУВАННЯ ТА КОМПЛЕКСНОЇ ПЕРЕВІРКИ ЩОДО ІНФОРМАЦІЇ ПРО ФІНАНСОВІ РАХУНКИ

Цей додаток встановлює правила звітування та комплексної перевірки, які підлягають застосуванню фінансовими установами, що звітують, з метою надання можливості державам-членам передавати шляхом автоматичного обміну інформацію, вказану в статті 8(3a) цієї Директиви. У цьому додатку також описано правила та адміністративні процедури, які держави-члени повинні мати в розпорядженні для забезпечення ефективного впровадження та дотримання процедур звітування та комплексної перевірки, викладених нижче.

СЕКЦІЯ I

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ЗВІТУВАННЯ

A. Відповідно до параграфів C-E кожна фінансова установа, що звітує, зобов'язана надавати компетентному органу своєї держави-члена таку інформацію щодо кожного рахунку, що підлягає звітуванню, такої фінансової установи, що звітує:

1. ім'я, адресу, державу-члена (держав-членів) місця реєстрації, особистий номер (особисті номери) платника податків та дату і місце народження (у випадку фізичної особи) кожної особи, що підлягає звітуванню, яка є власником рахунку, та, у випадку будь-якого суб'єкта господарювання, який є власником рахунку та який після застосування процедури комплексної перевірки відповідно до секцій V, VI та VII, визначається таким, що має одну або більше контролюючих осіб, які є особами, що підлягають звітуванню, - назву, адресу, державу-члена (держав-членів) та (якщо застосовно) іншу юрисдикцію (юрисдикції) місця реєстрації та особистий номер (особисті номери) платника податків суб'єкта господарювання, а також ім'я, адресу, державу-члена (держав-членів) місця реєстрації, особистий номер (особисті номери) платника податків та дату і місце народження кожної особи, що підлягає звітуванню;

2. номер рахунку (або функціональний еквівалент за відсутності номера рахунку);

3. назву та ідентифікаційний номер (якщо такий є) фінансової установи, що звітує;

4. залишок або суму на рахунку (включаючи - у випадку договору страхування вартості готівкою або договору про ануїтет - вартість готівкою або викупну вартість) на кінець відповідного календарного року чи іншого відповідного звітного періоду або, якщо рахунок було закрито протягом такого року або періоду, на момент закриття рахунку;

5. у випадку будь-якого депозитарного рахунку:

(a) загальну валову суму відсотків, загальну валову суму дивідендів та загальну валову суму іншого доходу, отриманого стосовно активів, що утримуються на рахунку, у кожному випадку сплачену або зараховану на рахунок (або стосовно рахунку) протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду; та

(b) загальні валові надходження від продажу або викупу фінансових активів, сплачені або зараховані на рахунок протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду, щодо якого фінансова установа, що звітує, діяла як опікун, брокер, номінальний власник або іншим чином як агент в інтересах власника рахунку;

6. у випадку будь-якого депозитного рахунку - загальну валову суму відсотків, сплачених або зарахованих на рахунок протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду; та

7. у випадку будь-якого рахунку, не описаного в підпараграфі A(5) або (6), загальну валову суму, сплачену або зараховану власнику рахунку стосовно рахунку протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду, щодо якого фінансова установа, що звітує, є боржником або дебітором, включаючи сукупну суму будь-яких платежів у рамках погашення, зроблених на користь власника рахунку протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду.

B. В інформації, що надається, необхідно вказувати валюту, в якій наведено кожну суму.

C. Незважаючи на підпараграф A(1), стосовно кожного рахунку, що підлягає звітуванню, який є рахунком, що існував раніше, особистий номер (особисті номери) платника податків або дату народження не потрібно вказувати, якщо такий особистий номер (особисті номери) платника податків або дата народження не містяться в записах фінансової установи, що звітує, та в іншому порядку не підлягають збору такою фінансовою установою, що звітує, відповідно до національного законодавства або будь-якого правового інструменту Союзу. Однак від фінансової установи, що звітує, вимагається докладати розумних зусиль для отримання особистого номеру (особистих номерів) платника податків та дати народження стосовно рахунків, що існували раніше, до кінця другого календарного року, що слідує за роком, в якому рахунки, що існували раніше, було визнано рахунками, що підлягають звітуванню.

D. Незважаючи на підпараграф A(1), особистий номер платника податків не потрібно надавати, якщо особистий номер платника податків не було видано відповідною державою-членом або іншою юрисдикцією місця реєстрації.

E. Незважаючи на підпараграф A(1), місце народження не потрібно надавати за винятком таких випадків:

(1) від фінансової установи, що звітує, іншим чином вимагається отримати та надати його відповідно до національного законодавства, або від фінансової установи, що звітує, іншим чином вимагається або вимагалося отримати або надати його відповідно до будь-якого правового інструменту Союзу, який є чинним або був чинним на 5 січня 2015 року; та

(2) воно доступне в електронній базі даних з можливістю пошуку, яка ведеться фінансовою установою, що звітує.

СЕКЦІЯ II

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО КОМПЛЕКСНОЇ ПЕРЕВІРКИ

A. Рахунок вважається рахунком, що підлягає звітуванню, починаючи з дати його визнання таким за результатами проведення процедур комплексної перевірки, встановлених у секціях II-VII, та, якщо інше не передбачено, інформацію щодо рахунку, що підлягає звітуванню, необхідно надавати щорічно в календарному році, що слідує за роком, якого стосується інформація.

B. Залишок або суму на рахунку визначають станом на останній день календарного року або іншого відповідного звітного періоду.

C. У випадках, коли необхідно визначити пороговий залишок або суму станом на останній день календарного року, відповідний залишок або суму необхідно визначати станом на останній день звітного періоду, що закінчується протягом такого календарного року або одночасно з ним.

D. Кожна держава-член може дозволити фінансовим установам, що звітують, використовувати надавачів послуг для виконання обов'язків щодо звітування та комплексної перевірки, покладених на такі фінансові установи, що звітують, як передбачено в національному законодавстві, однак відповідальність за ці зобов'язання несуть фінансові установи, що звітують.

E. Кожна держава-член може дозволити фінансовим установам, що звітують, застосовувати процедури комплексної перевірки, розроблені для нових рахунків, до рахунків, що існували раніше, та процедури комплексної перевірки, розроблені для рахунків з великим обсягом коштів, до рахунків з меншим обсягом коштів. Якщо держава-член дозволяє використовувати процедури комплексної перевірки, розроблені для нових рахунків, для рахунків, що існували раніше, тоді правила, які в іншому разі є застосовними до рахунків, що існували раніше, продовжують застосовуватися.

СЕКЦІЯ III

КОМПЛЕКСНА ПЕРЕВІРКА ЩОДО ОСОБИСТИХ РАХУНКІВ, ЩО ІСНУВАЛИ РАНІШЕ

A. Вступ. Наведені нижче процедури застосовують для цілей визначення рахунків, що підлягають звітуванню, з-поміж особистих рахунків, що існували раніше.

B. Рахунки з меншим обсягом коштів. Наведені нижче процедури застосовують до рахунків з меншим обсягом коштів.

1. Адреса реєстрації. Якщо фінансова установа, що звітує, має у своїх записах поточну адресу реєстрації фізичної особи - власника рахунку на основі документарних доказів, фінансова установа, що звітує, може розглядати фізичну особу - власника рахунку як резидента для цілей оподаткування держави-члена або іншої юрисдикції, в якій розташована адреса, для цілей визначення того, чи є така фізична особа - власник рахунку особою, що підлягає звітуванню.

2. Пошук у базі електронних записів. Якщо фінансова установа, що звітує, не впевнена в поточній адресі реєстрації фізичної особи - власника рахунку на основі документарних доказів, як передбачено в підпараграфі B(1), фінансова установа, що звітує, повинна переглянути електронну базу даних з можливістю пошуку, що ведеться фінансовою установою, що звітує, на наявність будь-якої з таких ознак та застосувати підпараграфи B(3)-(6):

(a) ідентифікація власника рахунку як резидента держави-члена;

(b) поточна поштова адреса або адреса реєстрації (включаючи поштову скриньку) в державі-члені;

(c) один або більше телефонних номерів у державі-члені та жодного телефонного номера в державі-члені фінансової установи, що звітує;

(d) постійно діючі інструкції (крім тих, що стосуються депозитного рахунку) для переказу коштів на рахунок, що ведеться в державі-члені;

(e) чинна довіреність або повноваження на підписання, надане особі з адресою в державі-члені; або

(f) вказівка "до запитання" або адреса "на ім'я" в державі-члені, якщо фінансова установа, що звітує, не має будь-якої іншої адреси у справі власника рахунку.

3. Якщо в ході електронного пошуку не було виявлено жодної ознаки, переліченої в підпараграфі B(2), тоді проведення подальших дій не вимагається до зміни обставин, що призводить до створення однієї або більше ознак стосовно рахунку або до того, що рахунок стає рахунком з великим обсягом коштів.

4. Якщо в ході електронного пошуку було виявлено будь-яку з ознак, перелічених в підпараграфі B(2)(a)-(e), або якщо відбулася зміна обставин, що призводить до створення однієї або більше ознак стосовно рахунку, тоді фінансова установа, що звітує, повинна розглядати власника рахунку як резидента для цілей оподаткування кожної держави-члена, щодо якої було виявлено таку ознаку, окрім випадків, коли вона вирішує застосувати підпараграф B(6) та один із винятків у цьому підпараграфі застосовується до такого рахунку.

5. Якщо в ході електронного пошуку було виявлено вказівку "до запитання" або адресу "на ім'я" і жодної іншої адреси та жодної іншої ознаки, переліченої в підпараграфі B(2)(a)-(e), не виявлено щодо власника рахунку, фінансова установа, що звітує, повинна в порядку, що найбільше відповідає обставинам, застосувати пошук серед паперових записів, описаний у підпараграфі C(2), або вимагати від власника рахунку самостійної сертифікації або документарні докази для встановлення місця (місць) реєстрації для цілей оподаткування такого власника рахунку. Якщо в ході пошуку серед паперових записів не вдається встановити жодних ознак, а спроба отримати самостійну сертифікацію або документарні докази не принесла результатів, фінансова установа, що звітує, повинна повідомити про такий рахунок компетентний орган своєї держави-члена як про рахунок, не підкріплений документами.

6. Незважаючи на знаходження ознак згідно з підпараграфом B(2), фінансова установа, що звітує, може не розглядати власника рахунку як резидента держави-члена, якщо:

(a) інформація про власника рахунку містить поточну поштову адресу або адресу реєстрації в такій державі-члені, один або декілька телефонних номерів у такій державі-члені (та жодного телефонного номеру в державі-члені фінансової установи, що звітує) або постійно діючі інструкції (щодо фінансових рахунків, крім тих, що стосуються депозитного рахунку) для переказу коштів на рахунок, що ведеться в державі-члені, та фінансова установа, що звітує, отримує або попередньо розглянула та веде запис про:

(i) самостійну сертифікацію від власника рахунку держави-члена (держав-членів) чи іншої юрисдикції(-ій) реєстрації такого власника рахунку, яка не включає таку державу-члена; та

(ii) документарні докази, що встановлюють статус непідзвітності власника рахунку;

(b) інформація про власника рахунку містить чинну довіреність або повноваження на підписання, надані особі з адресою в такій державі-члені, та фінансова установа, що звітує, отримує або попередньо розглянула та веде запис про:

(i) самостійну сертифікацію від власника рахунку держави-члена (держав-членів) чи іншої юрисдикції(-ій) реєстрації такого власника рахунку, яка не включає таку державу-члена; або

(ii) документарні докази, що встановлюють статус непідзвітності власника рахунку.

C. Посилені процедури перегляду для рахунків з великим обсягом коштів. До рахунків з великим обсягом коштів застосовують такі посилені процедури перегляду.

1. Пошук у базі електронних записів. Стосовно рахунків з великим обсягом коштів фінансова установа, що звітує, повинна переглянути електронну базу даних з можливістю пошуку, що ведеться такою фінансовою установою, що звітує, на наявність будь-яких ознак, описаних у підпараграфі B(2).

2. Пошук серед паперових записів. Якщо електронні бази даних з можливістю пошуку фінансової установи, що звітує, включають поля для всієї інформації, описаної в підпараграфі C(3), та містять таку інформацію, то в подальшому пошуку серед паперових записів немає необхідності. Якщо електронні бази даних не містять усю таку інформацію, тоді стосовно рахунку з великим обсягом коштів фінансова установа, що звітує, повинна також переглянути поточний файл з основними даними про клієнта та, тією мірою, якою вони відсутні в поточному файлі з основними даними про клієнта, зазначені нижче документи, пов'язані з рахунком та отримані фінансовою установою, що звітує, протягом останніх п'яти років, на наявність будь-якої з ознак, описаних у підпараграфі B(2):

(a) найактуальніші документарні докази, зібрані щодо рахунку;

(b) найактуальніший контракт або документацію про відкриття рахунку;

(c) найактуальнішу документацію, отриману фінансовою установою, що звітує, згідно з процедурами протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта або в інших регуляторних цілях;

(d) будь-які чинні форми довіреності або повноваження на підписання; та

(e) будь-які чинні постійно діючі інструкції (окрім щодо депозитного рахунку) про переказ коштів.

3. Виняток, що застосовується тією мірою, якою бази даних містять достатню інформацію. Від фінансової установи, що звітує, не вимагається виконувати пошук серед паперових записів, описаний у підпараграфі C(2), тією мірою, якою електронна база даних з можливістю пошуку фінансової установи, що звітує, містить такі дані:

(a) статус місця реєстрації власника рахунку;

(b) адресу місця реєстрації та поштову адресу власника рахунку, що наразі містяться у файлі фінансової установи, що звітує;

(c) телефонний номер (телефонні номери) власника рахунку, що наразі містяться у файлі, якщо такий є, фінансової установи, що звітує;

(d) у випадку фінансових рахунків, крім депозитних рахунків, наявність постійно діючих інструкцій про переказ коштів з рахунку на інший рахунок (включаючи рахунок в іншій філії фінансової установи, що звітує, або в іншій фінансовій установі);

(e) чинну адресу "на ім'я" або вказівку "до запитання" для власника рахунку; та

(f) будь-яку довіреність або повноваження на підписання для рахунку.

4. Запит менеджера по роботі з клієнтами про наявність фактичних знань. На додаток до пошуку серед електронних та паперових записів, описаних у підпараграфах C(1) та (2), фінансова установа, що звітує, повинна розглядати як рахунок, що підлягає звітуванню, будь-який рахунок з великим обсягом коштів, щодо якого призначено менеджера по роботі з клієнтами (включаючи будь-які фінансові рахунки, аґреґовані з таким рахунком з великим обсягом коштів), якщо менеджер по роботі з клієнтами має фактичні знання про те, що власник рахунку є особою, що підлягає звітуванню.

5. Наслідки знаходження ознак.

(a) Якщо в ході посиленого перегляду рахунків з великим обсягом коштів, описаного в підпараграфі C, не було виявлено жодних ознак, перелічених у підпараграфі B(2), і рахунок не визнається таким, який належить особі, що підлягає звітуванню, як описано в підпараграфі C(4), тоді проведення наступних дій не вимагається до зміни обставин, що призводить до створення однієї або декількох ознак, пов'язаних з рахунком.

(b) Якщо в ході посиленого перегляду рахунків з великим обсягом коштів, описаного в підпараграфі C, було виявлено ознаки, перелічені в підпараграфах B(2)(a)-(e), або згодом відбулася зміна обставин, що призвела до створення однієї або декількох ознак, пов'язаних з рахунком, тоді фінансова установа, що звітує, повинна розглядати такий рахунок як рахунок, що підлягає звітуванню, стосовно кожної держави-члена, щодо якої було виявлено ознаку, крім випадків, коли вона вирішує застосувати підпараграф B(6) та один із винятків у такому підпараграфі застосовується до такого рахунку.

(c) Якщо в ході посиленого перегляду рахунків з великим обсягом коштів, описаного в підпараграфі C, було виявлено вказівку "до запитання" або адресу "на ім'я" і жодної іншої адреси та жодної іншої ознаки, переліченої в підпараграфах B(2)(a)-(e), не виявлено щодо власника рахунку, тоді фінансова установа, що звітує, повинна отримати від такого власника рахунку самостійну сертифікацію або документарні докази для встановлення місця (місць) реєстрації для цілей оподаткування власника рахунку. Якщо фінансова установа, що звітує, не може отримати таку самостійну сертифікацію або документарні докази, вона повинна повідомити про цей рахунок компетентний орган своєї держави-члена як про рахунок, не підкріплений документами.

6. Якщо особистий рахунок, що існував раніше, не є рахунком з великим обсягом коштів станом на 31 грудня 2015 року, однак стає рахунком з великим обсягом коштів станом на останній день наступного календарного року, тоді фінансова установа, що звітує, повинна провести посилені процедури перегляду, описані в підпараграфі C, стосовно такого рахунку протягом календарного року, що слідує за роком, в якому такий рахунок стає рахунком з великим обсягом коштів. Якщо за результатами цього перегляду такий рахунок визнається рахунком, що підлягає звітуванню, тоді фінансова установа, що звітує, повинна надати необхідну інформацію про такий рахунок за рік, в якому його було визнано рахунком, що підлягає звітуванню, та за наступні роки на щорічній основі, крім випадків, коли власник рахунку перестає бути особою, що підлягає звітуванню.

7. Після того, як фінансова установа, що звітує, застосовує посилені процедури перегляду, описані в підпараграфі C, до рахунку з великим обсягом коштів, від фінансової установи, що звітує, не вимагається повторне застосування таких процедур, окрім надсилання запиту менеджером по роботі з клієнтами, описаного в підпараграфі C(4), щодо того ж рахунку з великим обсягом коштів у будь-який наступний рік, окрім випадків, коли рахунок не підкріплюється документами і фінансова установа, що звітує, повинна повторно застосовувати вищезгадані процедури щороку, доки такий рахунок не буде підкріплено документами.

8. Якщо відбулася зміна обставин щодо рахунку з великим обсягом коштів, що призвела до створення однієї або декількох ознак, описаних у підпараграфі B(2), пов'язаних з рахунком, тоді фінансова установа, що звітує, повинна розглядати такий рахунок як рахунок, що підлягає звітуванню, стосовно кожної держави-члена, щодо якої було виявлено ознаку, окрім випадків, коли вона вирішує застосувати підпараграф B(6) і один із винятків у такому підпараграфі застосовується до такого рахунку.

9. Фінансова установа, що звітує, повинна впровадити процедури для забезпечення того, щоб менеджер по роботі з клієнтами виявляв будь-яку зміну обставин стосовно рахунку. Наприклад, якщо менеджеру по роботі з клієнтами повідомляють, що власник рахунку має нову поштову адресу в державі-члені, від фінансової установи, що звітує, вимагається розглядати таку нову адресу як зміну обставин і, якщо вона вирішує застосувати підпараграф B(6), від неї вимагається отримати належну документацію від власника рахунку.

D. Перегляд особистих рахунків з великим обсягом коштів, що існували раніше, повинен бути завершений до 31 грудня 2016 року. Перегляд особистих рахунків з меншим обсягом коштів, що існували раніше, повинен бути завершений до 31 грудня 2017 року.

E. Будь-який особистий рахунок, що існував раніше, який було визнано як рахунок, що підлягає звітуванню, згідно з цією секцією повинен розглядатися як рахунок, що підлягає звітуванню, протягом усіх наступних років, окрім випадків, коли власник рахунку перестає бути особою, що підлягає звітуванню.

СЕКЦІЯ IV

КОМПЛЕКСНА ПЕРЕВІРКА НОВИХ ОСОБИСТИХ РАХУНКІВ

Наведені нижче процедури застосовують для цілей визначення рахунків, що підлягають звітуванню, з-поміж нових особистих рахунків.

A. Стосовно нових особистих рахунків, після відкриття рахунку фінансова установа, що звітує, повинна отримати самостійну сертифікацію, яка може бути частиною документації про відкриття рахунку, що дозволяє фінансовій установі, що звітує, визначити місце (місця) реєстрації власника рахунку для цілей оподаткування та підтвердити обґрунтованість такої самостійної сертифікації на підставі інформації, отриманої фінансовою установою, що звітує, у зв'язку з відкриттям рахунку, включаючи будь-яку документацію, зібрану згідно з процедурами протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта.

B. Якщо самостійна сертифікація встановлює, що власник рахунку є резидентом для цілей оподаткування в державі-члені, тоді фінансова установа, що звітує, повинна розглядати такий рахунок як рахунок, що підлягає звітуванню, а самостійна сертифікація також повинна включати особистий номер платника податків стосовно такої держави-члена (з урахуванням параграфа D секції I) та дату народження власника рахунку.

C. Якщо відбулася зміна обставин стосовно нового особистого рахунку, в результаті якої фінансова установа, що звітує, знає або має підстави знати, що початкова самостійна сертифікація є неточною або ненадійною, тоді фінансова установа, що звітує, не може покладатися на початкову самостійну сертифікацію та повинна отримати належну самостійну сертифікацію, що встановлює місце (місця) реєстрації власника рахунку для цілей оподаткування.

СЕКЦІЯ V

КОМПЛЕКСНА ПЕРЕВІРКА ДЛЯ РАХУНКІВ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ, ЩО ІСНУВАЛИ РАНІШЕ

Наведені нижче процедури застосовують для цілей визначення рахунків, що підлягають звітуванню, з-поміж рахунків суб'єкта господарювання, що існували раніше.

A. Рахунки суб'єкта господарювання, що не підлягають перегляду, визнанню або звітуванню. Окрім випадків, коли фінансова установа, що звітує, вирішує вчинити інакше, стосовно всіх рахунків суб'єкта господарювання, що існували раніше, або, в окремому порядку, стосовно будь-якої чітко визначеної групи таких рахунків, рахунок суб'єкта господарювання, що існував раніше, з сукупним залишком або сумою на рахунку, що не перевищує станом на 31 грудня 2015 року суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає 250000 доларів США, не підлягає перегляду, визнанню або звітуванню як рахунку, що підлягає звітуванню, доки сукупний залишок або сума на рахунку не перевищить таку суму станом на останній день будь-якого наступного календарного року.

B. Рахунки суб'єкта господарювання, що підлягають перегляду. Рахунок суб'єкта господарювання, що існував раніше, з сукупним залишком або сумою на рахунку, що перевищує станом на 31 грудня 2015 року суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що дорівнює 250000 доларів США, та рахунок суб'єкта господарювання, що існував раніше, що не перевищує станом на 31 грудня 2015 року таку суму, однак сукупний залишок або сума на рахунку якого перевищують таку суму станом на останній день будь-якого наступного календарного року, підлягають перегляду відповідно до процедур, передбачених у параграфі D.

C. Рахунки суб'єкта господарювання, щодо яких вимагається звітування. Стосовно рахунків суб'єкта господарювання, що існували раніше, описаних у параграфі B, лише рахунки, якими володіють один або декілька суб'єктів господарювання, які є особами, що підлягають звітуванню, або пасивні НСГ з однією або декількома контролюючими особами, які є особами, що підлягають звітуванню, необхідно розглядати як рахунки, що підлягають звітуванню.

D. Процедури перегляду для визначення рахунків суб'єкта господарювання, щодо яких вимагається звітування. До рахунків суб'єкта господарювання, що існували раніше, описаних у параграфі B, фінансова установа, що звітує, повинна застосовувати такі процедури перегляду з метою визначення того, чи володіє рахунком одна або декілька осіб, що підлягають звітуванню, чи пасивні НСГ з однією або декількома контролюючими особами, які є особами, що підлягають звітуванню:

1. Визначити, чи є суб'єкт господарювання особою, що підлягає звітуванню.

(a) Переглянути інформацію, яка була збережена для регуляторних цілей та для роботи з клієнтами (включаючи інформацію, зібрану згідно з процедурами протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта), для визначення того, чи вказує інформація на те, що власник рахунку є резидентом у державі-члені. Для цієї мети, інформація, що вказує на те, що власник рахунку є резидентом у державі-члені, включає місце створення чи організації або адресу в державі-члені.

(b) Якщо інформація вказує на те, що власник рахунку є резидентом у державі-члені, фінансова установа, що звітує, повинна розглядати такий рахунок як рахунок, що підлягає звітуванню, окрім випадків, коли вона отримує самостійну сертифікацію від власника рахунку або обґрунтовано визначає на основі інформації, якою вона володіє або яка перебуває у відкритому доступі, що власник рахунку не є особою, що підлягає звітуванню.

2. Визначити, чи є суб'єкт господарювання пасивним НСГ з однією або декількома контролюючими особами, які є особами, що підлягають звітуванню. Стосовно власника рахунку суб'єкта господарювання, що існував раніше (включаючи суб'єкт господарювання, який є особою, що підлягає звітуванню), фінансова установа, що звітує, повинна визначити, чи є власник рахунку пасивним НСГ з однією або декількома контролюючими особами, які є особами, що підлягають звітуванню. Якщо будь-яка з контролюючих осіб пасивного НСГ є особою, що підлягає звітуванню, тоді рахунок повинен розглядатися як рахунок, що підлягає звітуванню. У ході такого визначення фінансова установа, що звітує, повинна дотримуватися вказівок, що містяться в підпараграфах D(2)(a)-(c), у порядку, що найбільше відповідає обставинам.

(a) Визначення того, чи є власник рахунку пасивним НСГ. Для цілей визначення того, чи є власник рахунку пасивним НСГ, фінансова установа, що звітує, повинна отримати самостійну сертифікацію від власника рахунку для встановлення його статусу, окрім випадків, коли вона володіє інформацією або ж отримала інформацію з відкритих джерел, на основі якої вона може обґрунтовано визначити, що власник рахунку є активним НСГ або фінансовою установою, крім суб'єкта інвестиційної діяльності, описаного в підпараграфі A(6)(b) секції VIII, яка не є фінансовою установою залученої юрисдикції.

(b) Визначення контролюючих осіб власника рахунку. Для цілей визначення контролюючих осіб власника рахунку фінансова установа, що звітує, може покладатися на інформацію, яку було зібрано та яка зберігається згідно з процедурами протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта.

(c) Визначення того, чи є контролююча особа пасивного НСГ особою, що підлягає звітуванню. Для цілей визначення того, чи є контролююча особа пасивного НСГ особою, що підлягає звітуванню, фінансова установа, що звітує, може покладатися на:

(i) інформацію, яку було зібрано та яка зберігається згідно з процедурами протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта, у випадку рахунку суб'єкта господарювання, що існував раніше, який веде один або декілька НСГ, із сукупним залишком або сумою на рахунку, що не перевищує суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що дорівнює 1000000 доларів США; або

(ii) самостійну сертифікацію від власника рахунку або такої контролюючої особи держави-члена (держав-членів) або іншої юрисдикції (юрисдикцій), в якій контролююча особа є резидентом для цілей оподаткування.

E. Строки проведення процедур перегляду та додаткових процедур, застосовних до рахунків суб'єкта господарювання, що існували раніше

1. Перегляд рахунків суб'єкта господарювання, що існували раніше, з сукупним залишком або сумою на рахунку, що перевищує станом на 31 грудня 2015 року суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що дорівнює 250000 доларів США, повинен бути завершений до 31 грудня 2017 року.

2. Перегляд рахунків суб'єкта господарювання, що існували раніше, з сукупним залишком або сумою на рахунку, що не перевищує станом на 31 грудня 2015 року суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що дорівнює 250000 доларів США, однак перевищує таку суму станом на 31 грудня будь-якого наступного року, повинен бути завершений протягом календарного року, що слідує за роком, в якому сукупний залишок або сума на рахунку перевищили таку суму.

3. Якщо відбулася зміна обставин стосовно рахунку суб'єкта господарювання, що існував раніше, в результаті якої фінансова установа, що звітує, знає або має підстави знати, що самостійна сертифікація або інша документація, пов'язана з рахунком, є неточною або ненадійною, фінансова установа, що звітує, повинна повторно визначити статус рахунку відповідно до процедур, передбачених у параграфі D.

СЕКЦІЯ VI

КОМПЛЕКСНА ПЕРЕВІРКА НОВИХ РАХУНКІВ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

Наведені нижче процедури застосовують для цілей визначення рахунків, що підлягають звітуванню, з-поміж нових рахунків суб'єкта господарювання.

Процедури перегляду для визначення рахунків суб'єкта господарювання, щодо яких вимагається звітування. До нових рахунків суб'єкта господарювання фінансова установа, що звітує, повинна застосовувати такі процедури перегляду з метою визначення того, чи володіє рахунком одна або декілька осіб, що підлягають звітуванню, чи пасивні НСГ з однією або декількома контролюючими особами, які є особами, що підлягають звітуванню:

1. Визначити, чи є суб'єкт господарювання особою, що підлягає звітуванню.

(a) Отримати самостійну сертифікацію, яка може бути частиною документації про відкриття рахунку, що дозволяє фінансовій установі, що звітує, визначити місце (місця) реєстрації власника рахунку для цілей оподаткування та підтвердити обґрунтованість такої самостійної сертифікації на основі інформації, отриманої фінансовою установою, що звітує, у зв'язку з відкриттям рахунку, включаючи будь-яку документацію, зібрану згідно з процедурами протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта. Якщо суб'єкт господарювання засвідчує, що він не має місця реєстрації для цілей оподаткування, тоді фінансова установа, що звітує, може покладатися на адресу головного офісу суб'єкта господарювання для визначення місця реєстрації власника рахунку.

(b) Якщо самостійна сертифікація вказує, що власник рахунку є резидентом в державі-члені, тоді фінансова установа, що звітує, повинна розглядати такий рахунок як рахунок, що підлягає звітуванню, окрім випадків, коли вона обґрунтовано визначає на основі інформації, якою вона володіє або яка перебуває у відкритому доступі, що власник рахунку не є особою, що підлягає звітуванню, стосовно такої держави-члена.

2. Визначити, чи є суб'єкт господарювання пасивним НСГ з однією або декількома контролюючими особами, які є особами, що підлягають звітуванню. Стосовно власника нового рахунку суб'єкта господарювання (включаючи суб'єкт господарювання, який є особою, що підлягає звітуванню), фінансова установа, що звітує, повинна визначити, чи є власник рахунку пасивним НСГ з однією або декількома контролюючими особами, які є особами, що підлягають звітуванню. Якщо будь-яка з контролюючих осіб пасивного НСГ є особою, що підлягає звітуванню, тоді рахунок повинен розглядатися як рахунок, що підлягає звітуванню. У ході такого визначення фінансова установа, що звітує, повинна дотримуватися вказівок, що містяться в підпараграфах A(2)(a)-(c), у порядку, що найбільше відповідає обставинам.

(a) Визначення того, чи є власник рахунку пасивним НСГ. Для цілей визначення того, чи є власник рахунку пасивним НСГ, фінансова установа, що звітує, повинна покладатися на самостійну сертифікацію від власника рахунку для встановлення його статусу, окрім випадків, коли вона володіє інформацією або ж отримала інформацію з відкритих джерел, на основі якої вона може обґрунтовано визначити, що власник рахунку є активним НСГ або фінансовою установою, крім суб'єкта інвестиційної діяльності, описаного в підпараграфі A(6)(b) секції VIII, яка не є фінансовою установою залученої юрисдикції.

(b) Визначення контролюючих осіб власника рахунку. Для цілей визначення контролюючих осіб власника рахунку фінансова установа, що звітує, може покладатися на інформацію, яку було зібрано та яка зберігається згідно з процедурами протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта.

(c) Визначення того, чи є контролююча особа пасивного НСГ особою, що підлягає звітуванню. Для цілей визначення того, чи є контролююча особа пасивного НСГ особою, що підлягає звітуванню, фінансова установа, що звітує, може покладатися на самостійну сертифікацію від власника рахунку або такої контролюючої особи.

СЕКЦІЯ VII

ОСОБЛИВІ ПРАВИЛА КОМПЛЕКСНОЇ ПЕРЕВІРКИ

У ході впровадження описаних вище процедур комплексної перевірки застосовують такі додаткові правила:

A. Покладання на самостійну сертифікацію та документарні докази. Фінансова установа, що звітує, не може покладатися на самостійну сертифікацію або документарні докази, якщо фінансова установа, що звітує, знає або має підстави знати, що самостійна сертифікація або документарні докази є неточними або ненадійними.

B. Альтернативні процедури для фінансових рахунків, якими володіють фізичні особи - бенефіціари за договором страхування вартістю готівкою або за договором про ануїтет, та для групового договору страхування вартості готівкою або групового договору про ануїтет. Фінансова установа, що звітує, може припустити, що фізична особа - бенефіціар (крім власника) за договором страхування вартості готівкою або договором про ануїтет, що отримує страхову допомогу у зв'язку зі смертю застрахованої особи, не є особою, що підлягає звітуванню, та може розглядати такий фінансовий рахунок як будь-який рахунок, крім рахунку, що підлягає звітуванню, окрім випадків, коли фінансова установа, що звітує, має фактичні знання або підставу знати, що бенефіціар є особою, що підлягає звітуванню. Фінансова установа, що звітує, має підставу знати, що бенефіціар за договором страхування вартості готівкою або за договором про ануїтет є особою, що підлягає звітуванню, якщо інформація, яка зібрана фінансовою установою, що звітує, та яка стосується бенефіціара, містить ознаки, описані в параграфі B секції III. Якщо фінансова установа, що звітує, має фактичні знання або підставу знати, що бенефіціар є особою, що підлягає звітуванню, фінансова установа, що звітує, повинна застосувати процедури, передбачені в параграфі B секції III.

Фінансова установа, що звітує, може розглядати фінансовий рахунок, який є часткою члена в груповому договорі страхування вартості готівкою або груповому договорі про ануїтет, як фінансовий рахунок, який не є рахунком, що підлягає звітуванню, доки така сума не підлягає виплаті працівнику/власнику сертифіката або бенефіціару, якщо фінансовий рахунок, який є часткою члена в груповому договорі страхування вартості готівкою або груповому договорі про ануїтет, відповідає таким вимогам:

(i) груповий договір страхування вартості готівкою або груповий договір про ануїтет було видано працедавцю та охоплює 25 або більше працівників/власників сертифікатів;

(ii) працівник/власники сертифікатів мають право отримати будь-яку суму за договором, що стосується їхніх часток, та назвати бенефіціарів, яким буде виплачено страхову допомогу після смерті працівника; та

(iii) сукупна сума, що виплачується будь-якому працівнику/власнику сертифіката або бенефіціару, не перевищує суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що дорівнює 1000000 доларів США.

Термін "груповий договір страхування вартості готівкою" означає договір страхування вартості готівкою, який (i) передбачає страхування для фізичних осіб, які є афілійованими через працедавця, торгову асоціацію, профспілку або іншу асоціацію або групу; та (ii) стягує премію з кожного члена групи (або члена класу в межах групи), розмір якої визначається без врахування індивідуальних характеристик здоров'я, окрім таких, як вік, стать та шкідливі звички палити члена (або класу членів) групи.

Термін "груповий договір про ануїтет" означає договір про ануїтет, за яким особами, що взяли на себе зобов'язання, є фізичні особи, афілійовані через працедавця, торгову асоціацію, профспілку або іншу асоціацію чи групу.

C. Об'єднання залишку на рахунку та правила щодо валюти

1. Об'єднання індивідуальних рахунків. Для цілей визначення сукупного залишку або суми на фінансових рахунках, якими володіє фізична особа, від фінансової установи, що звітує, вимагається, щоб вона об'єднала всі фінансові рахунки, які веде фінансова установа, що звітує, або споріднений суб'єкт господарювання, однак лише тією мірою, якою комп'ютеризовані системи фінансової установи, що звітує, поєднують фінансові рахунки шляхом покликання на такий елемент даних, як номер клієнта або особистий номер платника податків, та дозволяють об'єднати залишки або суми на рахунках. Кожному власнику фінансового рахунку, що перебуває у спільній власності, приписується весь залишок або сума на фінансовому рахунку, що перебуває у спільній власності, для цілей застосування вимог щодо об'єднання, описаних в цьому підпараграфі.

2. Об'єднання рахунків суб'єкта господарювання. Для цілей визначення сукупного залишку або суми на фінансових рахунках, якими володіє суб'єкт господарювання, від фінансової установи, що звітує, вимагається врахувати всі фінансові рахунки, які веде фінансова установа, що звітує, або споріднений суб'єкт господарювання, однак лише тією мірою, якою комп'ютеризовані системи фінансової установи, що звітує, поєднують фінансові рахунки шляхом покликання на такий елемент даних, як номер клієнта або особистий номер платника податків, та дозволяють об'єднати залишки або суми на рахунках. Кожному власнику фінансового рахунку, що перебуває у спільній власності, приписується весь залишок або сума на фінансовому рахунку, що перебуває у спільній власності, для цілей застосування вимог щодо об'єднання, описаних в цьому підпараграфі.

3. Спеціальне правило об'єднання, застосовне до менеджерів по роботі з клієнтами. Для цілей визначення сукупного залишку або суми на фінансових рахунках, якими володіє особа, для встановлення того, чи є фінансовий рахунок рахунком з великим обсягом коштів, від фінансової установи, що звітує, також вимагається, у випадку будь-яких фінансових рахунків, щодо яких менеджер по роботі з клієнтами знає або має підстави знати, що вони, прямо або опосередковано, перебувають у власності, під контролем або створені (окрім як довіреною особою) однією і тією ж особою, об'єднати всі такі рахунки.

4. Вказані суми включають еквівалентні суми в інших валютах. Всі суми, деноміновані в національній валюті кожної держави-члена, вважаються такими, що включають еквівалентні суми в інших валютах, як передбачено в національному законодавстві.

СЕКЦІЯ VIII

ВИЗНАЧЕНІ ТЕРМІНИ

Наведені нижче терміни мають встановлені нижче значення:

A. Фінансова установа, що звітує

1. Термін "фінансова установа, що звітує" означає будь-яку фінансову установу держави-члена, яка не є фінансовою установою, що не звітує. Термін "фінансова установа держави-члена" означає: (i) будь-яку фінансову установу, яка є резидентом держави-члена, але за винятком будь-якої філії такої фінансової установи, яка розташована за межами відповідної держави-члена; та (ii) будь-яку філію фінансової установи, яка не є резидентом держави-члена, якщо така філія розташована на території відповідної держави-члена.

2. Термін "фінансова установа залученої юрисдикції" означає (i) будь-яку фінансову установу, яка є резидентом в залученій юрисдикції, за винятком будь-якої філії такої фінансової установи, яка розташована за межами відповідної залученої юрисдикції; та (ii) будь-яка філія фінансової установи, яка не є резидентом в залученій юрисдикції, якщо така філія розташована на території відповідної залученої юрисдикції.

3. Термін "фінансова установа" означає депозитарну організацію, кредитну організацію, суб'єкт інвестиційної діяльності або визначену страхову компанію.

4. Термін "депозитарна організація" означає будь-який суб'єкт господарювання, який утримує фінансові активи на користь інших осіб, і таке утримання складає значну частину його діяльності. Суб'єкт господарювання утримує фінансові активи на користь інших осіб, і таке утримання складає значну частину його діяльності, якщо валовий дохід суб'єкта господарювання, що припадає на утримання фінансових активів та пов'язані фінансові послуги, дорівнює або перевищує 20 % валового доходу суб'єкта господарювання протягом коротшого з таких періодів: (i) трирічний період, що закінчується 31 грудня (або в останній день облікового періоду, який не збігається з календарним роком), що передує року, в якому здійснюється визначення; або (ii) період, протягом якого існує суб'єкт господарювання.

5. Термін "кредитна організація" означає будь-який суб'єкт господарювання, який приймає депозити в ході звичайної банківської чи подібної діяльності.

6. Термін "суб'єкт інвестиційної діяльності" означає суб'єкт господарювання:

(a) основною діяльністю якого є здійснення принаймні одного або декількох з таких видів діяльності або операцій на користь чи від імені клієнта:

(i) торгівля інструментами грошового ринку (чеки, векселі, депозитні сертифікати, деривативи тощо); іноземною валютою; інструментами, пов'язаними з іноземною валютою, процентними ставками та індексами; перевідними цінними паперами; або торгівля товарними ф'ючерсами;

(ii) управління індивідуальними та колективними портфелями активів; або

(ііі) інше інвестування, управління або керування фінансовими активами або коштами від імені інших осіб;

або

(b) валовий дохід якого головним чином припадає на інвестування, повторне інвестування або торгівлю фінансовими активами, якщо суб'єкт господарювання перебуває під управлінням іншого суб'єкта господарювання, який є кредитною організацією, депозитарною організацією, визначеною страховою компанією або суб'єктом інвестиційної діяльності, як описано в підпараграфі A(6)(a).

Суб'єкт господарювання розглядається як такий, що головним чином здійснює один або декілька видів діяльності, описаних у підпараграфі A(6)(a), або валовий дохід суб'єкта господарювання переважно припадає на інвестування, повторне інвестування або торгівлю фінансовими активами для цілей підпараграфа A(6)(b), якщо валовий дохід суб'єкта господарювання, що припадає на відповідні види діяльності, дорівнює або перевищує 50 % валового доходу суб'єкта господарювання протягом коротшого з таких періодів: (i) трирічний період, який закінчується 31 грудня року, що передує року, в якому здійснюється визначення; або (ii) період, протягом якого існує суб'єкт господарювання. Термін "суб'єкт інвестиційної діяльності" не включає суб'єкт господарювання, який є активним НСГ, оскільки такий суб'єкт господарювання відповідає будь-якому з критеріїв, наведених у підпараграфах D(8)(d)-(g).

Цей параграф необхідно тлумачити у спосіб, що відповідає подібному формулюванню, встановленому в означенні терміна "фінансова установа", наведеному в рекомендаціях Групи з розробки фінансових заходів боротьби з легалізацією коштів, отриманих злочинним шляхом.

7. Термін "фінансовий актив" включає цінний папір (наприклад, пакет акцій корпорації; частку участі або бенефіціарного володіння в партнерстві або трасті, які мають широке коло акціонерів або акції яких котируються на біржі; вексель, облігацію, боргову розписку або інший доказ заборгованості), частку у партнерстві, товар, своп (наприклад, процентні свопи, валютні свопи, базисні свопи, фіксовані максимуми процентної ставки, фіксовані мінімуми процентної ставки, товарні свопи, свопи акціями, свопи індексами акцій та подібні угоди), договір страхування або договір про ануїтет, або будь-яку частку участі (включаючи ф'ючерсний і форвардний контракт чи опціон) у цінному папері, частці партнерства, товарі, свопі, договорі страхування або договорі про ануїтет. Термін "фінансовий актив" не включає неборгову пряму участь у нерухомому майні.

8. Термін "визначена страхова компанія" означає будь-який суб'єкт господарювання, який є страховою компанією (або холдинговою компанією страхової компанії), що видає договори страхування вартості готівкою чи договори про ануїтет, або зобов'язана здійснювати платежі за такими договорами.

B. Фінансова установа, що не звітує

1. Термін "фінансова установа, що не звітує" означає будь-яку фінансову установу, яка є:

(a) урядовим суб'єктом господарювання, міжнародною організацією або центральним банком, за винятком випадків, пов'язаних із платежами, що походять від зобов'язання, взятого у зв'язку з комерційною фінансовою діяльністю, залучення до якої відбулося через визначену страхову компанію, депозитарну організацію або кредитну організацію;

(b) пенсійним фондом з відкритим доступом; пенсійним фондом з обмеженим доступом; пенсійним фондом урядового суб'єкта господарювання, міжнародної організації або центрального банку; або компетентним емітентом кредитних карток;

(c) будь-яким іншим суб'єктом господарювання, стосовно якого існує низький ризик використання для уникнення сплати податків і який має характеристики, істотно подібні до характеристик будь-яких суб'єктів господарювання, описаних у підпараграфах B(1)(a) та (b), а також якого було включено до списку фінансових установ, що не звітують, про який ідеться у статті 8(7a) цієї Директиви, за умови, що статус такого суб'єкта господарювання як фінансової установи, що не звітує, не заважає досягненню цілей цієї Директиви;

(d) неоподатковуваним механізмом колективних інвестицій; або

(e) трастом, тією мірою, якою довірчий власник трасту є фінансовою установою, що звітує, та надає всю інформацію, надання якої вимагається відповідно до вимог секції I щодо всіх рахунків трасту, що підлягають звітуванню.

2. Термін "урядовий суб'єкт господарювання" означає уряд держави-члена або іншої юрисдикції, будь-який політичний підрозділ держави-члена чи іншої юрисдикції (який, з метою уникнення сумнівів, включає державу, область, округ або муніципалітет), або будь-яку агенцію, що перебуває в повній власності уряду, або державний орган держави-члена чи іншої юрисдикції або будь-щось одне чи декілька з переліченого вище (далі кожен - "урядовий суб'єкт господарювання"). Ця категорія складається з невід'ємних частин, контрольованих суб'єктів господарювання та політичних підрозділів держави-члена або іншої юрисдикції.

(a) "невід'ємна частина" держави-члена або іншої юрисдикції означає будь-яку особу, організацію, агенцію, бюро, фонд, державний орган або інший орган будь-якого призначення, які є керівними органами держави-члена або іншої юрисдикції. Чисті доходи керівного органу необхідно зараховувати на власний рахунок такого органу або на інші рахунки держави-члена чи іншої юрисдикції, причому жодна частина цих доходів не повинна припадати на жодну приватну особу. Невід'ємна частина не включає будь-яку фізичну особу, яка є сувереном, посадовою особою або керуючим, що діє як приватна особа або від власного імені.

(b) "Контрольований суб'єкт господарювання" означає суб'єкт господарювання, відокремлений за формою від держави-члена або іншої юрисдикції, або який іншим чином становить окрему юридичну особу, за умови, що:

(i) суб'єкт господарювання перебуває у повній власності та контролюється одним або декількома урядовими суб'єктами господарювання, прямо або через одного чи декількох контрольованих суб'єктів господарювання;

(ii) чисті доходи суб'єкта господарювання зараховуються на рахунок такого суб'єкта або рахунки одного або декількох урядових суб'єктів господарювання, причому жодна частина цих доходів не повинна припадати на жодну приватну особу; та

(ііі) після ліквідації суб'єкта господарювання його активи переходять до одного або декількох урядових суб'єктів господарювання.

(c) Дохід не припадає на користь приватних осіб, якщо такі особи є призначеними бенефіціарами урядової програми, а діяльність у рамках програми здійснюється в інтересах громадськості задля загального добробуту або стосується адміністрування певного державного сектора. Незважаючи на зазначене вище, однак, дохід вважається таким, що припадає на користь приватних осіб, якщо його отримано за рахунок використання урядового суб'єкта господарювання для здійснення комерційної діяльності, зокрема, комерційної банківської діяльності, що передбачає надання фінансових послуг приватним особам.

3. Термін "міжнародна організація" означає будь-яку міжнародну організацію чи агенцію, що перебуває у повній власності, або орган такої організації чи агенції. До цієї категорії входить будь-яка міжурядова організація (включаючи наддержавну організацію), (i) яка складається головним чином з урядів; (ii) яка має діючу штаб-квартиру або уклала істотно подібний договір з державою-членом; та (iii) дохід якої не припадає на користь приватних осіб.

4. Термін "центральний банк" означає установу, яка за законом або схваленням уряду є головним органом, окрім самого уряду держави-члена, який випускає інструменти, призначені для обігу як валюта. Така установа може включати орган влади, відокремлений від уряду держави-члена, незалежно від того, чи перебуває він в повній або в частковій власності держави-члена.

5. Термін "пенсійний фонд з відкритим доступом" означає фонд, створений для виплати допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, втратою працездатності, або для виплати допомоги на випадок смерті, або будь-яким поєднанням таких причин, бенефіціарам, які є дійсними або колишніми працівниками (або особами, призначеними такими працівниками) одного або декількох працедавців, як винагороду за надані послуги, за умови, що фонд:

(a) не має жодного бенефіціара з правом на більше ніж 5 % активів фонду;

(b) підлягає урядовому регулюванню і подає звітність до податкових органів; та

(c) задовольняє принаймні одну з таких вимог:

(i) фонд у цілому звільнено від сплати податків на дохід від інвестиційної діяльності або оподаткування такого доходу відстрочено, або такий дохід оподатковується за зниженою ставкою з огляду на статус фонду як програми пенсійного забезпечення;

(ii) фонд отримує принаймні 50 % усіх своїх внесків (крім переказів активів з інших програм, описаних у підпараграфах B(5)-(7), або інших пенсійних рахунків, описаних у підпараграфі C(17)(a)), від працедавців-спонсорів;

(iii) виплати або зняття коштів із фонду дозволено лише при настанні конкретних подій, пов'язаних з виходом на пенсію, втратою працездатності або смертю (за винятком ролловера розподілу коштів до інших пенсійних фондів, описаних у підпараграфах B(5)-(7), або пенсійних рахунків, описаних у підпараграфі C(17)(a)), або штрафи застосовують до виплат чи зняття коштів, що сталися раніше зазначених подій; або

(iv) внески (за винятком деяких дозволених компенсаційних внесків) працівників до фонду обмежують покликанням на отриманий дохід працівника або не можуть перевищувати - щорічно - суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає 50000 доларів США, із застосуванням визначених у параграфі C секції VII правил щодо об'єднання рахунків та конвертації валюти.

6. Термін "пенсійний фонд з обмеженим доступом" означає фонд, створений для виплати допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, втратою працездатності або виплати допомоги на випадок смерті бенефіціарам, які є дійсними або колишніми працівниками (або особами, призначеними такими працівниками) одного або декількох працедавців, як винагороду за надані послуги, за умови, що:

(a) фонд має менше 50 учасників;

(b) фонд спонсорує один або декілька працедавців, які не є суб'єктами інвестиційної діяльності або пасивними НСГ;

(c) внески працівника та працедавця до фонду (за винятком переказів активів з пенсійних рахунків, описаних у підпараграфі C(17)(a)) обмежуються покликанням на отриманий дохід та компенсацію працівника, відповідно;

(d) учасники, які не є резидентами держави-члена, в якій створено фонд, не мають права більше ніж на 20 % активів фонду; та

(e) фонд підлягає урядовому регулюванню та подає звітність до податкових органів.

7. Термін "пенсійний фонд урядового суб'єкта господарювання, міжнародної організації або центрального банку" означає фонд, створений урядовим суб'єктом господарювання, міжнародною організацією або центральним банком для виплати допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, втратою працездатності або смертю бенефіціарам або учасникам, які є дійсними або колишніми працівниками (або особами, призначеними такими працівниками) або які не є дійсними або колишніми працівниками, якщо допомога виплачується таким бенефіціарам або учасникам в обмін на персональні послуги, надані урядовому суб'єкту господарювання, міжнародній організації або центральному банку.

8. Термін "компетентний емітент кредитних карток" означає фінансову установу, що задовольняє такі вимоги:

(a) фінансова установа є фінансовою установою лише тому, що вона є емітентом кредитних карток, яка приймає депозити лише тоді, коли клієнт здійснює платіж, сума якого перевищує залишок на рахунку карти, і переплата не повертається клієнту одразу; та

(b) починаючи з 1 січня 2016 року або до цієї дати фінансова установа впроваджує політики та процедури, спрямовані або на запобігання здійсненню переплат клієнтом, що перевищують суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає 50000 доларів США, або на забезпечення того, щоб будь-яка переплата клієнта, що перевищує таку суму, поверталася клієнту протягом 60 днів, у кожному випадку із застосуванням правил щодо об'єднання рахунків та конвертації валюти, викладених у параграфі C секції VII. З цією метою переплата клієнта не стосується позитивного сальдо на рахунку у випадку спірних нарахувань, однак включає позитивне сальдо на рахунку, що є результатом повернення товару.

9. Термін "неоподатковуваний механізм колективних інвестицій" означає суб'єкт інвестиційної діяльності, що регулюється як механізм колективних інвестицій, за умови, що всі частки участі в механізмі колективних інвестицій утримуються фізичними особами або суб'єктами господарювання, які не є особами, що підлягають звітуванню, або утримуються через них, за винятком пасивних НСГ з контролюючими особами, які є особами, що підлягають звітуванню.

Суб'єкт інвестиційної діяльності, що регулюється як механізм колективних інвестицій, відповідає вимогам згідно з підпараграфом B(9) як неоподатковуваний механізм колективних інвестицій лише тому, що механізм колективних інвестицій випустив фізичні акції на пред'явника, за умови, що:

(a) механізм колективних інвестицій не випускав та не випускає будь-які фізичні акції на пред'явника після 31 грудня 2015 року;

(b) механізм колективних інвестицій вилучає з обігу всі такі акції після їх повернення;

(c) механізм колективних інвестицій проводить процедури комплексної перевірки, передбачені в секціях II-VII, та надає будь-яку інформацію, що вимагається щодо будь-яких таких акцій, коли такі акції представляються для погашення або іншої виплати; та

(d) механізм колективних інвестицій впровадив політики та процедури, покликані забезпечити, щоб такі акції було погашено або вилучено з обігу в найкоротші строки, та в будь-якому випадку до 1 січня 2018 року.

C. Фінансовий рахунок

1. Термін "фінансовий рахунок" означає рахунок, який веде фінансова установа, та включає депозитний рахунок, депозитарний рахунок та:

(a) у випадку суб'єкта інвестиційної діяльності - будь-яку частку участі в капіталі або боргових зобов'язаннях фінансової установи. Незважаючи на вищезазначене, термін "фінансовий рахунок" не включає жодну частку участі в капіталі або боргових зобов'язаннях суб'єкта господарювання, який є суб'єктом інвестиційної діяльності, лише на тій підставі, що він (i) надає клієнту рекомендації щодо інвестування або діє від імені клієнта; або (ii) управляє портфелями для клієнта або діє від імені клієнта в цілях інвестування, управління або керування фінансовими активами, розміщеними на ім'я клієнта у фінансовій установі, яка не є таким суб'єктом господарювання;

(b) у випадку фінансової установи, не описаної в підпараграфі C(1)(a), - будь-яку частку участі в капіталі або боргових зобов'язаннях фінансової установи, якщо клас часток участі було встановлено з метою уникнення звітування відповідно до положень секції I;

та

(c) будь-який договір страхування вартості готівкою та будь-який договір про ануїтет, які фінансова установа видала або які вона веде, за винятком неперевідного довічного ануїтету, який не пов'язаний з інвестиціями та який видається фізичній особі та монетизує пенсію або допомогу, виплачену у зв'язку з втратою працездатності, за рахунком, який є виключеним рахунком.

Термін "фінансовий рахунок" не включає будь-який рахунок, які є виключеним рахунком.

2. Термін "депозитний рахунок" включає будь-який комерційний, поточний, накопичувальний, терміновий рахунок або рахунок за терміновим вкладом, або рахунок, підкріплений депозитним, ощадним, інвестиційним сертифікатом, сертифікатом заборгованості або іншим подібним інструментом, які веде фінансова установа в ході звичайної банківської або подібної діяльності. Депозитний рахунок також включає суму, якою володіє страхова компанія згідно з договором про гарантоване інвестування або подібним договором про сплату або зарахування відсотків на такий рахунок.

3. Термін "депозитарний рахунок" означає рахунок (за винятком договору страхування або договору про ануїтет), на якому утримують один або декілька фінансових активів на користь іншої особи.

4. Термін "частка участі в капіталі" означає, у випадку партнерства, яке є фінансовою установою, або частку в капіталі, або частку в прибутках партнерства. У випадку трасту, який є фінансовою установою, частка участі в капіталі вважається такою, якою володіє будь-яка особа, що вважається засновником або бенефіціаром усього трасту або його частини, або будь-яка інша фізична особа, що здійснює остаточний фактичний контроль над трастом. Особа, що підлягає звітуванню, вважатиметься бенефіціаром трасту, якщо така особа, що підлягає звітуванню, має право отримувати прямо або опосередковано (наприклад, через номінального власника) обов'язковий розподіл доходів або може отримати прямо або опосередковано дискреційний розподіл доходів з трасту.

5. Термін "договір страхування" означає договір (за винятком договору про ануїтет), за яким емітент погоджується сплачувати певну суму в разі настання визначених непередбачених обставин, зокрема, смерті, хвороби, нещасного випадку, відповідальності або майнового ризику.

6. Термін "договір про ануїтет" означає договір, за яким емітент погоджується здійснювати платежі протягом періоду, повністю або частково визначеного шляхом покликання на середню тривалість життя однієї або декількох фізичних осіб. Термін також включає договір, який вважається договором про ануїтет відповідно до законодавства, регламенту або практики держави-члена або іншої юрисдикції, в якій договір підписано, та відповідно до яких емітент погоджується здійснювати платежі протягом певного періоду.

7. Термін "договір страхування вартості готівкою" означає договір страхування (за винятком договору про перестрахування відшкодування збитків між двома страховими компаніями), який має вартість готівкою.

8. Термін "вартість готівкою" означає більшу з таких сум: (i) сума, яку власник страхового поліса має право отримати в разі відмови від договору або завершення строку дії договору (визначається без зниження з огляду на будь-який збір за відмову від страхового поліса або кредит під страховий поліс); та (ii) сума, яку власник страхового поліса може запозичити на підставі договору або відповідно до нього. Незважаючи на вищезазначене, термін "вартість готівкою" не включає суму, що сплачують за договором страхування:

(a) лише через смерть фізичної особи, застрахованої за договором страхування життя;

(b) як виплату у зв'язку з тілесним ушкодженням або хворобою або іншу виплату, що забезпечує відшкодування економічних збитків, понесених внаслідок настання страхового випадку;

(c) як повернення попередньо сплаченої премії (мінус страхові збори, незалежно від того, чи накладалися вони фактично) за договором страхування (за винятком договору страхування життя, пов'язаного з інвестуванням, або договору про ануїтет) на підставі скасування договору або завершення строку дії договору, зменшення піддавання ризику протягом строку дії договору, або що виникає з виправлення оприбуткування або подібної помилки щодо премії за договором;

(d) як дивіденд, що належить власнику страхового поліса (за винятком дивіденду, що підлягає виплаті після завершення дії поліса), за умови, що цей дивіденд стосується договору страхування, за яким єдині можливі виплати описано в підпараграфі C(8)(b); або

(e) як повернення авансової премії або депо премій за договір страхування, за який премія сплачується принаймні раз на рік, якщо сума авансової премії або депо премій не перевищує наступну щорічну премію, яку буде сплачено за договором.

9. Термін "рахунок, що існував раніше" означає:

(a) фінансовий рахунок, який веде фінансова установа, що звітує, станом на 31 грудня 2015 року;

(b) будь-який фінансовий рахунок власника рахунку, незалежно від дати відкриття такого фінансового рахунку, якщо:

(i) власник рахунку також має у фінансовій установі, що звітує (або у спорідненому суб'єкті господарювання в межах тієї ж самої держави-члена, що й фінансової установи, що звітує), фінансовий рахунок, який є рахунком, що існував раніше, згідно з підпараграфом C(9)(a);

(ii) фінансова установа, що звітує (та, у відповідних випадках, споріднений суб'єкт господарювання в межах тієї ж самої держави-члена, що й фінансової установи, що звітує), розглядає як вищезгадані фінансові рахунки, так і будь-які інші фінансові рахунки власника рахунку, що вважаються рахунками, що існували раніше, згідно з пунктом (b), як єдиний фінансовий рахунок для цілей дотримання стандартів вимог до знання, про які йдеться в параграфі A секції VII, та для цілей визначення залишку або суми на будь-якому з фінансових рахунків при застосуванні будь-яких порогових значень для рахунків;

(iii) стосовно фінансового рахунку, до якого застосовують процедури протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта, фінансовій установі, що звітує, дозволено виконати такі процедури протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта стосовно фінансового рахунку, покладаючись на процедури протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта, проведені стосовно рахунку, що існував раніше, описаного в підпараграфі C(9)(a); та

(iv) відкриття фінансового рахунку не вимагає надання нової, додаткової або зміненої інформації про клієнта від власника рахунку, окрім як для цілей цієї Директиви.

10. Термін "новий рахунок" означає фінансовий рахунок, який веде фінансова установа, що звітує, відкритий 1 січня 2016 року або пізніше, окрім випадків, коли його розглядають як рахунок, що існував раніше, згідно з підпараграфом C(9)(b).

11. Термін "особистий рахунок, що існував раніше" означає рахунок, що існував раніше, яким володіє одна або декілька фізичних осіб.

12. Термін "новий особистий рахунок" означає новий рахунок, яким володіє одна або декілька фізичних осіб.

13. Термін "рахунок суб'єкта господарювання, що існував раніше" означає рахунок, що існував раніше, яким володіє один або декілька суб'єктів господарювання.

14. Термін "рахунок з меншим обсягом коштів" означає особистий рахунок, що існував раніше, з сукупним балансом або сумою, що станом на 31 грудня 2015 року не перевищує суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає 1000000 доларів США.

15. Термін "рахунок з великим обсягом коштів" означає особистий рахунок, що існував раніше, з сукупним балансом або сумою, що станом на 31 грудня 2015 року або 31 грудня будь-якого наступного року перевищує суму, деноміновану в національній валюті кожної держави- члена, що відповідає 1000000 доларів США.

16. Термін "новий рахунок суб'єкта господарювання" означає новий рахунок, яким володіє один або декілька суб'єктів господарювання.

17. Термін "виключений рахунок" означає будь-який з таких рахунків:

(a) пенсійний рахунок, який задовольняє такі вимоги:

(i) рахунок підлягає регулюванню як особистий пенсійний рахунок або є частиною зареєстрованої або регульованої програми пенсійного забезпечення, що передбачає виплату допомоги у зв'язку з виходом на пенсію (включаючи допомогу у зв'язку з втратою працедатності або смертю);

(ii) рахунок користується податковими пільгами (тобто внески до рахунку, які в іншому випадку підлягали б оподаткуванню, відраховуються або виключаються з валового доходу власника рахунку або оподатковуються за зниженою ставкою, або оподаткування інвестиційного доходу з рахунку відстрочується або такий дохід оподатковується за зниженою ставкою);

(iii) вимагається подання інформації щодо рахунку до податкових органів;

(iv) зняття коштів зумовлені досягненням визначеного віку виходу на пенсію, втратою працездатності або смертю, або до зняття коштів, здійснених раніше таких визначених подій, застосовують штрафи; та

(v) або (і) щорічні внески обмежено сумою, деномінованою в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає або є меншою за 50000 доларів США; або (іі) існує максимальний ліміт внесків за все життя на рахунок у сумі, деномінованій в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає або є меншою за 1000000 доларів США, у кожному випадку із застосуванням правил щодо об'єднання рахунків та конвертації валюти, викладених у параграфі C секції VII.

Фінансовий рахунок, який іншим чином задовольняє вимогу, передбачену в підпараграфі C(17)(a)(v), також задовольняє таку вимогу лише тому, що такий фінансовий рахунок може отримати активи або кошти, які переказують з одного або декількох фінансових рахунків, які задовольняють вимогам підпараграфа C(17)(a) або (b), або з одного чи декількох пенсійних фондів, які задовольняють вимоги будь-якого з підпараграфів B(5)-(7);

(b) рахунок, що задовольняє такі вимоги:

(i) рахунок підлягає регулюванню як інвестиційний механізм для інших цілей, ніж для цілей здійснення виплат у зв'язку з виходом на пенсію, та акції якого регулярно котируються на організованому ринку цінних паперів, або рахунок підлягає регулюванню як ощадний механізм для інших цілей, ніж для цілей здійснення виплат у зв'язку з виходом на пенсію;

(ii) рахунок користується податковими пільгами (тобто внески до рахунку, які в іншому випадку підлягали б оподаткуванню, відраховуються або виключаються з валового доходу власника рахунку або оподатковуються за зниженою ставкою, або оподаткування інвестиційного доходу з рахунку відстрочується або такий дохід оподатковується за зниженою ставкою);

(iii) зняття коштів зумовлені дотриманням конкретних критеріїв, пов'язаних з метою інвестиційного або ощадного рахунку (наприклад, виплата освітньої допомоги або допомоги у зв'язку з хворобою), або до зняття коштів, які здійснюють до дотримання таких критеріїв, застосовують штрафи; та

(iv) щорічні внески обмежено сумою, деномінованою в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає або є меншою за 50000 доларів США, із застосуванням правил щодо об'єднання рахунків та конвертації валюти, викладених у параграфі C секції VII.

Фінансовий рахунок, який іншим чином задовольняє вимогу, передбачену в підпараграфі C(17)(b)(iv), також задовольняє таку вимогу лише тому, що такий фінансовий рахунок може отримати активи або кошти, які переказують з одного або декількох фінансових рахунків, які задовольняють вимогам підпараграфа C(17)(a) або (b), або з одного чи декілька пенсійних фондів, які задовольняють вимоги будь-якого з підпараграфів B(5)-(7);

(c) договір страхування життя, період страхування за яким закінчиться до того, як застрахованій фізичній особі виповниться 90 років, за умови, що договір задовольняє такі вимоги:

(i) періодичні премії, що не зменшуються з часом, виплачують принаймні раз на рік протягом строку дії договору або до того, як застрахованій фізичній особі виповниться 90 років, залежно від того, що відбудеться раніше;

(ii) договір не має жодної договірної вартості, яку може отримати будь-яка особа (шляхом вилучення коштів, як кредит або іншим чином) без розірвання договору;

(iii) сума (за винятком допомоги, що виплачується у зв'язку зі смертю), що сплачується у разі скасування договору або закінчення строку дії договору, не може перевищувати сукупні премії, що сплачують за договором, за винятком суми витрат на виплати у зв'язку зі смертю, хворобою або інших виплат (незалежно від того, чи було їх фактично накладено) протягом періоду або періодів дії договору, та будь-яких сум, що сплачують до скасування договору або закінчення дії договору; та

(iv) договір не утримується цесіонарієм на платних засадах;

(d) рахунок, що утримується виключно спадковою власністю, якщо документація щодо такого рахунку включає копію заповіту померлого або свідоцтво про смерть;

(e) рахунок, створений у зв'язку з будь-чим із зазначеного нижче:

(i) постановою або рішенням суду.

(ii) продажем, обміном, здачею в оренду нерухомого або особистого майна, за умови, що рахунок задовольняє такі вимоги:

- рахунок фінансується лише за рахунок авансів, завдатків, депозитів на суму, достатню для забезпечення зобов'язання, що прямо пов'язане з транзакцією, або за рахунок подібних платежів, або фінансується у вигляді фінансових активів, що зараховуються на рахунок у зв'язку з продажем, обміном або здачею в оренду майна,

- рахунок створений і використовується виключно для забезпечення зобов'язання покупця сплатити купівельну ціну майна, зобов'язання продавця погасити умовну заборгованість, або зобов'язання орендодавця або орендаря компенсувати будь-які збитки, пов'язані з орендованим майном, відповідно до договору оренди,

- активи рахунку, включаючи дохід, отриманий від такого рахунку, буде виплачено або іншим чином розподілено на користь покупця, продавця, орендодавця або орендаря (в тому числі для виконання зобов'язання такої особи), коли майно продається, є предметом обміну або здається в оренду, або ж коли закінчується строк оренди,

- рахунок не є маржинальним або подібним рахунком, що створюється у зв'язку з продажем або обміном фінансового активу, та

- рахунок не пов'язаний з рахунком, описаним у підпараграфі C(17)(f);

(iii) зобов'язанням фінансової установи, що обслуговує позику, забезпечену нерухомим майном, відкласти частину платежу виключно для здійснення в подальшому сплати податків або страхування щодо нерухомого майна;

(iv) зобов'язанням фінансової установи виключно здійснити сплату податків у подальшому;

(f) депозитний рахунок, що задовольняє такі вимоги:

(i) рахунок існує лише тому, що клієнт здійснює платіж, сума якого перевищує залишок на рахунку кредитної картки або іншої відновлюваної кредитної лінії, і переплата не повертається клієнту одразу; та

(ii) починаючи з 1 січня 2016 року або до цієї дати фінансова установа впроваджує політики та процедури, спрямовані або на запобігання здійсненню переплат клієнтом, що перевищують суму, деноміновану в національній валюті кожної держави-члена, що відповідає 50000 доларів США, або на забезпечення того, щоб будь-яка переплата клієнта, що перевищує таку суму, поверталася клієнту протягом 60 днів, у кожному випадку із застосуванням правил щодо конвертації валюти, викладених у параграфі C секції VII. З цією метою переплата клієнта не стосується позитивного сальдо на рахунку у випадку спірних нарахувань, однак включає позитивне сальдо на рахунку, що є результатом повернення товару;

(g) будь-який інший рахунок, стосовно якого існує низький ризик використання для уникнення сплати податків і який має характеристики, істотно подібні до характеристик будь-яких рахунків, описаних у підпараграфах C(17)(a)-(f), а також який було включено до списку виключених рахунків, про який ідеться у статті 8(7a) цієї Директиви, за умови, що статус такого рахунку як виключеного рахунку не заважає досягненню цілей цієї Директиви.

D. Рахунок, що підлягає звітуванню

1. Термін "рахунок, що підлягає звітуванню" означає фінансовий рахунок, який веде фінансова установа держави-члена, що звітує, та який належить одній або декільком особам, що підлягають звітуванню, або пасивному НСГ з однією або декількома контролюючими особами, які є особами, що підлягають звітуванню, за умови, що його було визнано таким згідно з процедурами комплексної перевірки, описаними в секціях II-VII.

2. Термін "особа, що підлягає звітуванню" означає особу держави-члена, крім: (i) корпорації, чиї акції регулярно котируються на одному або декількох організованих ринках цінних паперів; (ii) будь-якої корпорації, яка є спорідненим суб'єктом господарювання корпорації, описаної у пункті (i); (iii) урядового суб'єкта господарювання; (iv) міжнародної організації; (v) центрального банку; або (vi) фінансової установи.

3. Термін "особа держави-члена" стосовно кожної держави-члена означає фізичну особу або суб'єкт господарювання, що є резидентом будь-якої іншої держави-члена відповідно до податкового законодавства такої іншої держави-члена, або спадкове майно покійного, який був резидентом будь-якої іншої держави-члена. З цією метою такий суб'єкт господарювання, як партнерство, партнерство з обмеженою відповідальністю або подібна юридична особа, що не має місця реєстрації для цілей оподаткування, вважається резидентом в юрисдикції, в якій розташований його діючий керівний орган.

4. Термін "залучена юрисдикція" стосовно кожної держави-члена означає:

(a) будь-яку іншу державу-члена;

(b) будь-яку іншу юрисдикцію, (i) з якою відповідна держава-член уклала договір, за яким така юрисдикція надаватиме інформацію, вказану в секції I; та (ii) яку було включено до списку, опублікованого такою державою-членом, та про яку було повідомлено Європейській Комісії;

(c) будь-яку іншу юрисдикцію, (i) з якою Союз уклав договір, за яким така юрисдикція надаватиме інформацію, вказану в секції I; та (ii) яку було включено до списку, опублікованого Європейською Комісією.

5. Термін "контролюючі особи" означає фізичних осіб, які здійснюють контроль над суб'єктом господарювання. У випадку трасту, цей термін означає засновника (засновників), довірчого власника (довірчих власників), опікуна (опікунів) (якщо такі є), бенефіціара (бенефіціарів) або клас (класи) бенефіціарів, а також будь-яку іншу фізичну особу (фізичних осіб), що здійснюють остаточний фактичний контроль над трастом, а у випадку юридичної особи, що не є трастом, такий термін означає осіб на аналогічних або подібних посадах. Термін "контролюючі особи" необхідно тлумачити у спосіб, що відповідає означенню, наведеному в рекомендаціях Групи з розробки фінансових заходів боротьби з легалізацією коштів, отриманих злочинним шляхом.

6. Термін "НСГ" означає будь-який суб'єкт господарювання, який не є фінансовою установою.

7. Термін "пасивний НСГ" означає: (i) НСГ, який не є активним НСГ; або (ii) суб'єкт інвестиційної діяльності, описаний у підпараграфі A(6)(b), який не є фінансовою установою залученої юрисдикції.

8. Термін "активний НСГ" означає будь-який НСГ, який відповідає будь-якому з таких критеріїв:

(a) менше 50 % валового доходу НСГ за попередній календарний рік або інший відповідний звітний період є пасивним доходом, а також менше 50 % активів, якими володів НСГ протягом попереднього календарного року або іншого відповідного звітного періоду, є активами, які приносять пасивний дохід або утримуються для отримання пасивного доходу;

(b) акції НСГ регулярно котируються на організованому ринку цінних паперів або НСГ є спорідненим суб'єктом господарювання суб'єкта господарювання, чиї акції регулярно котируються на організованому ринку цінних паперів;

(c) НСГ є урядовим суб'єктом господарювання, міжнародною організацією, центральним банком або суб'єктом господарювання, що перебуває у повній власності однієї або декількох з вищезгаданих установ;

(d) істотно вся діяльність НСГ зводиться до утримання (повністю або частково) акціонерного капіталу, що перебуває в обігу, або надання фінансування та послуг одній або декільком дочірнім компаніям, що займаються торгівлею або діяльністю, іншою ніж діяльність фінансової установи, за винятком того, що суб'єкт господарювання не підпадає під цей статус, якщо він функціонує (або позиціонує себе) як інвестиційний фонд, зокрема, як фонд прямих інвестицій, венчурний інвестиційний фонд, фонд з викупу контрольного пакету акцій за рахунок кредиту або будь-який інвестиційний механізм, метою якого є придбання або фінансування компаній і в подальшому володіння частками участі в таких компаніях як основними активами в цілях інвестування;

(e) НСГ ще не здійснює діяльність та не здійснював її в минулому, однак інвестує капітал в активи з метою здійснення діяльності, іншої ніж діяльність фінансової установи, за умови, що НСГ не підпадає під цей виняток після дати, що настає через 24 місяці після дати первинної організації НСГ;

(f) НСГ не був фінансовою установою протягом попередніх п'яти років та перебуває у процесі ліквідації своїх активів або у процесі реорганізації з тим, щоб продовжити або відновити свою діяльність, іншу ніж діяльність фінансової установи;

(g) НСГ головним чином займається фінансуванням та хеджуванням транзакцій разом зі спорідненими суб'єктами господарювання або для споріднених суб'єктів господарювання, які не є фінансовими установами, та не надає послуги з фінансування або хеджування жодному суб'єкту господарювання, який не є спорідненим суб'єктом господарювання, за умови, що група будь-яких таких споріднених суб'єктів господарювання головним чином займається діяльністю, іншою ніж діяльність фінансової установи; або

(h) НСГ відповідає всім таким вимогам:

(i) він створений та здійснює діяльність у своїй державі-члені або іншій юрисдикції місця реєстрації виключно в релігійних, благодійних, наукових, художніх, культурних, спортивних або освітніх цілях; або він створений та здійснює діяльність у своїй державі-члені або іншій юрисдикції місця реєстрації та є професійною організацією, спілкою підприємців, торговою палатою, організацією трудового колективу, сільськогосподарською або садівничою організацією, громадською спілкою або організацією, що здійснює діяльність виключно з метою сприяння соціальному добробуту;

(ii) його звільнено від сплати податку на дохід у його державі-члені або іншій юрисдикції місця реєстрації;

(iii) він не має акціонерів або членів, які мають майнову або бенефіціарну частку у його доході або активах;

(iv) застосовне право держави-члена або іншої юрисдикції місця реєстрації НСГ або установчі документи НСГ не дозволяють розподіл або застосування доходу або активів НСГ на користь приватної особи або неблагодійного суб'єкта господарювання, окрім випадків, коли це здійснюється в рамках благодійної діяльності НСГ або як виплата розумної компенсації за надані послуги, або як платіж, що є справедливою ринковою вартістю майна, придбаного НСГ; та

(v) застосовне право держави-члена або іншої юрисдикції місця реєстрації НСГ або установчі документи НСГ вимагають, щоб після ліквідації або припинення діяльності НСГ усі його активи було передано урядовому суб'єкту господарювання або іншій неприбутковій організації, або перейшли до уряду держави-члена чи іншої юрисдикції місця реєстрації НСГ або до їхнього політичного підрозділу.

E. Інші терміни

1. Термін "власник рахунку" означає особу, яку фінансова установа, що веде рахунок, включила до списку власників фінансового рахунку або визнала як власника фінансового рахунку. Особа, окрім фінансової установи, яка володіє фінансовим рахунком на користь або від імені іншої особи як агент, опікун, довірена особа, особа з правом підпису, радник з питань інвестицій або посередник, не вважається власником рахунку для цілей цієї Директиви, а власником рахунку вважається така інша особа. У випадку договору страхування вартості готівкою або договору про ануїтет власником рахунку є будь-яка особа, що має право доступу до вартості готівкою або право на зміну бенефіціара договору. Якщо жодна особа не має доступу до вартості готівкою або не може змінити бенефіціара, власником рахунку є будь-яка особа, названа власником у договорі, а також будь-яка особа з наданим правом на отримання платежів відповідно до умов договору. Після завершення дії договору страхування вартості готівкою або договору про ануїтет кожна особа з правом на отримання платежів за договором вважається власником рахунку.

2. Термін "процедури протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта" означає процедури комплексної перевірки клієнта, які проводить фінансова установа, що звітує, згідно з вимогами щодо протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, або подібними вимогами, яких повинна дотримуватись така фінансова установа, що звітує.

3. Термін "суб'єкт господарювання" означає юридичну особу або такі правовідносини, як корпорація, партнерство, траст або фонд.

4. Суб'єкт господарювання є "спорідненим суб'єктом господарювання" іншого суб'єкта господарювання, якщо (i) суб'єкт господарювання контролює інший суб'єкт господарювання; (ii) два суб'єкти господарювання перебувають під спільним контролем; або (iii) два суб'єкти господарювання є суб'єктами інвестиційної діяльності, описаними в підпараграфі A(6)(b), та перебувають під спільним управлінням, і таке управління забезпечує виконання зобов'язань щодо комплексної перевірки таких суб'єктів інвестиційної діяльності. З цією метою контроль включає пряме або опосередковане володіння більш ніж 50 % голосів та вартості суб'єкта господарювання.

5. Термін "особистий номер платника податків" означає особистий номер платника податків (або його функціональний еквівалент за відсутності особистого номера платника податків).

6. Термін "документарні докази" включає будь-які з таких документів:

(a) довідку про місце реєстрації, видану уповноваженим урядовим органом (наприклад, урядом чи його агентством, або муніципалітетом) держави-члена або іншої юрисдикції, в якій одержувач платежу, за його словами, є резидентом;

(b) стосовно фізичної особи - будь-який дійсний документ посвідчення особи, виданий уповноваженим урядовим органом (наприклад, урядом чи його агентством, або муніципалітетом), в якому зазначено ім'я фізичної особи і який, як правило, використовується в цілях посвідчення особи;

(c) стосовно суб'єкта господарювання - будь-яку офіційну документацію, видану уповноваженим урядовим органом (наприклад, урядом чи його агентством, або муніципалітетом), в якій зазначено назву суб'єкта господарювання, а також адресу його головного офісу в державі-члені або іншій юрисдикції, в якій він, за його словами, є резидентом, або державу-члена чи іншу юрисдикцію, в якій суб'єкт господарювання було створено або організовано;

(d) будь-яку фінансову звітність, що пройшла аудиторську перевірку, звіт третьої особи про кредитну історію, заява про банкрутство або звіт органу, що здійснює моніторинг ринку цінних паперів.

Стосовно рахунку суб'єкта господарювання, що існував раніше, фінансові установи, що звітують, можуть використовувати як документарний доказ будь-яку класифікацію в записах фінансової установи, що звітує, щодо власника рахунку, яку було визначено на основі стандартизованої галузевої системи кодування та яку було створено фінансовою установою, що звітує, в рамках її звичайної діяльності в цілях дотримання процедур протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом/ідентифікації клієнта або в інших регуляторних цілях (окрім як для цілей оподаткування), а також яку було застосовано фінансовою установою, що звітує, до дати, на яку фінансовий рахунок класифікується як рахунок, що існував раніше, за умови, що фінансова установа, що звітує, не знає або не має підстав знати, що така класифікація є неточною або ненадійною. Термін "стандартизована галузева система кодування" означає систему кодування, що використовується для класифікації установ за типом діяльності для цілей, інших ніж оподаткування.

СЕКЦІЯ IX

ДІЄВЕ ВПРОВАДЖЕННЯ

Згідно зі статтею 8(3a) цієї Директиви, держави-члени повинні мати правила та адміністративні процедури для забезпечення дієвого впровадження та дотримання викладених вище процедур звітування та комплексної перевірки, включаючи:

(1) правила, що перешкоджають фінансовим установам, особам або посередникам використовувати практики, спрямовані на уникнення процедур звітування та комплексної перевірки;

(2) правила, що вимагають від фінансових установ, що звітують, зберігати записи щодо вжитих заходів та будь-які докази, що підтверджують виконання вищезгаданих процедур та належних заходів для отримання таких записів;

(3) адміністративні процедури для перевірки дотримання фінансовими установами, що звітують, процедур звітування та комплексної перевірки; адміністративних процедур для контролю фінансової установи, що звітує, коли вона звітує про непідкріплені документами рахунки;

(4) адміністративні процедури, покликані забезпечити, щоб суб'єкти господарювання та рахунки, визначені в національному законодавстві як фінансові установи, що не звітують, та як виключені рахунки, і надалі мали низький ризик використання для уникнення сплати податків; та

(5) положення про ефективне примусове застосування у випадку недотримання процедур.

СЕКЦІЯ X

ДАТИ ВПРОВАДЖЕННЯ СТОСОВНО ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ, ЩО ЗВІТУЮТЬ, ЯКІ РОЗТАШОВАНІ В АВСТРІЇ

У випадку фінансових установ, що звітують, які розташовані в Австрії, всі покликання на "2016 рік" та "2017 рік" у цьому додатку необхідно тлумачити як покликання на "2017 рік" та "2018 рік", відповідно.

У випадку рахунків, що існували раніше, якими володіють фінансові установи, що звітують, які розташовані в Австрії, всі покликання на "31 грудня 2015 року" у цьому додатку необхідно тлумачити як покликання на "31 грудня 2016 року".

ДОДАТОК II

ДОДАТКОВІ ПРАВИЛА ЗВІТУВАННЯ ТА КОМПЛЕКСНОЇ ПЕРЕВІРКИ ЩОДО ІНФОРМАЦІЇ ПРО ФІНАНСОВІ РАХУНКИ

1. Зміна обставин

"Зміна обставин" включає будь-яку зміну, що спричиняє додавання інформації про статус особи або іншим чином суперечить такому статусу особи. Крім цього, зміна обставин включає будь-яку зміну або додавання інформації до рахунку власника рахунку (включаючи додавання, заміну або іншу зміну власника рахунку) або будь-яку зміну або додавання інформації до будь-якого рахунку, пов'язаного з таким рахунком (із застосуванням правил об'єднання рахунків, описаних у підпараграфах C(1)-(3) секції VII додатка I), якщо така зміна або додавання інформації впливає на статус власника рахунку.

Якщо фінансова установа, що звітує, поклалася на адресу реєстрації, описану в підпараграфі B(1) секції III додатка I, та відбулася зміна обставин, в результаті якої фінансова установа, що звітує, знає або має підстави знати, що початкові документарні докази (або інша еквівалентна документація) є неточними або ненадійними, фінансова установа, що звітує, повинна до останнього дня відповідного календарного року чи іншого відповідного звітного періоду або протягом 90 календарних днів після отримання повідомлення про таку зміну обставин або виявлення такої зміни обставин, залежно від того, що настане пізніше, отримати самостійну сертифікацію та нові документарні докази для встановлення місця (місць) реєстрації власника рахунку для цілей оподаткування. Якщо фінансова установа, що звітує, не може отримати самостійну сертифікацію або нові документарні докази до зазначеної дати, тоді фінансова установа, що звітує, повинна застосувати процедуру пошуку серед електронних записів, описану в підпараграфах B(2)-(6) секції III додатка I.

2. Самостійна сертифікація щодо нових рахунків суб'єкта господарювання

Стосовно нових рахунків суб'єкта господарювання для визначення того, чи є контролююча особа пасивного НСГ особою, що підлягає звітуванню, фінансова установа, що звітує, може покладатися лише на самостійну сертифікацію від власника рахунку або контролюючої особи.

3. Місце реєстрації фінансової установи

Фінансова установа є "резидентом" в державі-члені, якщо вона перебуває під юрисдикцією такої держави-члена (тобто держава-член може примусово вимагати звітність від фінансової установи). Як правило, у випадках, коли фінансова установа є резидентом для цілей оподаткування в державі-члені, вона перебуває під юрисдикцією такої держави-члена та, відповідно, є фінансовою установою держави-члена. У випадку трасту, який є фінансовою установою (незалежно від того, чи є він резидентом для цілей оподаткування в державі-члені), траст вважається таким, що перебуває під юрисдикцією держави-члена, якщо один або декілька його довірчих власників є резидентами в такій державі-члені, окрім випадків, коли траст надає всю інформацію, що вимагається згідно з цією Директивою, щодо рахунків, що підлягають звітуванню, які ведуться трастом в іншій державі-члені, тому що він є резидентом для цілей оподаткування в такій іншій державі-члені. Однак у випадках, коли фінансова установа (за винятком трасту) не має місця реєстрації для цілей оподаткування (наприклад, тому що вона вважається прозорою для цілей оподаткування або розташована в юрисдикції, в якій податок на дохід не накладається), вона вважається такою, що перебуває під юрисдикцією держави-члена та, відповідно, є фінансовою установою держави-члена, якщо:

(a) її зареєстровано відповідно до законодавства держави-члена;

(b) її органи управління (включаючи діючий керівний орган) розташовані державі-члені; або

(c) вона підлягає фінансовому нагляду в державі-члені.

У випадках, коли фінансова установа (за винятком трасту) є резидентом у двох або декількох державах-членах, така фінансова установа повинна виконувати обов'язки щодо звітування та комплексної перевірки держави-члена, в якій вона веде фінансовий рахунок (фінансові рахунки).

4. Ведення рахунку

Як правило, рахунок вважається таким, що ведеться фінансовою установою, за таких умов:

(a) у випадку депозитарного рахунку - фінансовою установою, яка зберігає активи на рахунку (включаючи фінансову установу, яка тримає цінні папери на ім'я брокера власника рахунку в такій установі);

(b) у випадку депозитного рахунку - фінансовою установою, зобов'язаною здійснювати платежі за рахунком (виключаючи агента фінансової установи, незалежно від того, чи є такий агент фінансовою установою);

(c) у випадку будь-якої частки в капіталі або боргових зобов'язаннях фінансової установи, яка є фінансовим рахунком, - такою фінансовою установою;

(d) у випадку договору страхування вартості готівкою або договору про ануїтет - фінансовою установою, зобов'язаною здійснювати платежі за договором.

5. Трасти, які є пасивними НСГ

Суб'єкт господарювання (наприклад, партнерство, партнерство з обмеженою відповідальністю або подібні правовідносини), який не має місця реєстрації для цілей оподаткування відповідно до підпараграфа D(3) секції VIII додатка I, вважається резидентом в юрисдикції, в якій розташований його діючий керівний орган. Для цих цілей, юридична особа або правовідносини вважаються "подібними" до партнерства та партнерства з обмеженою відповідальністю у випадках, коли вони не розглядаються як об'єкт оподаткування в державі-члені відповідно до податкового законодавства такої держави-члена. Однак для уникнення дублювання звітності (враховуючи широке застосування терміна "контролюючі особи" у випадку трасту) траст, який є пасивним НСГ, не може вважатися подібними правовідносинами.

6. Адреса головного офісу суб'єкта господарювання

Одна з вимог, описаних у підпараграфі E(6)(c) секції VIII додатка I, полягає в тому, що стосовно суб'єкта господарювання в офіційній документації необхідно зазначати адресу головного офісу суб'єкта господарювання в державі-члені чи іншій юрисдикції, в якій він, за його словами, є резидентом, або державу-члена чи іншу юрисдикцію, в якій суб'єкт господарювання було створено або організовано. Адреса головного офісу суб'єкта господарювання - це, як правило, місце розташування його діючого керівного органу. Адреса фінансової установи, в якій суб'єкт господарювання веде рахунок, поштова скринька або адреса, що використовується виключно для отримання пошти, не є адресою головного офісу суб'єкта господарювання, окрім випадків, коли така адреса є єдиною адресою, використовуваною суб'єктом господарювання, та зазначена в установчих документах суб'єкта господарювання як його юридична адреса. Крім цього, адреса, надана відповідно до вказівок про отримання всієї пошти за такою адресою, не є адресою головного офісу суб'єкта господарювання.

".