2011R1007 - UA - 15.02.2018 - 004.001

(До Розділу IV "Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею"
Глава 3. Технічні бар’єри у торгівлі)

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 1007/2011
від 27 вересня 2011 року
про назви текстильних волокон і відповідне етикетування та маркування складу волокон текстильних виробів та скасування Директиви Ради 73/44/ЄЕС і директив Європейського Парламенту і Ради 96/73/ЄС і 2008/121/ЄС

(Текст стосується ЄЕП)

(ОВ L 272 18.10.2011, с. 1)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 1007/2011
від 27 вересня 2011 року
про назви текстильних волокон і відповідне етикетування та маркування складу волокон текстильних виробів та скасування Директиви Ради 73/44/ЄЕС і директив Європейського Парламенту і Ради 96/73/ЄС і 2008/121/ЄС

(Текст стосується ЄЕП)

ГЛАВА 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1
Предмет

Цей Регламент встановлює правила щодо використання назв текстильних волокон і відповідного етикетування та маркування складу волокон текстильних виробів, правила щодо етикетування або маркування текстильних виробів, які містять нетекстильні частини тваринного походження, та правила, які стосуються визначення складу волокон текстильних виробів шляхом кількісного аналізу двокомпонентних та трикомпонентних сумішей текстильних волокон, з метою покращення функціонування внутрішнього ринку та надання точної інформації споживачам.

Стаття 2
Сфера застосування

1. Цей Регламент застосовується до текстильних виробів, коли їх надають на ринку Союзу, та до виробів, зазначених у параграфі 2.

2. Для цілей цього Регламенту такі продукти розглядаються таким самим чином, як і текстильні вироби:

(a) продукти, в яких масова частка текстильних волокон становить щонайменше 80 %;

(b) меблі, парасольки та навіси від сонця, в яких масова частка текстильних компонентів становить щонайменше 80 %;

(c) текстильні компоненти:

(i) верхнього шару багатошарового покриття для підлоги;

(ii) покриття для матраців;

(iii) покриття для товарів для кемпінгу;

за умови, що масова частка таких текстильних компонентів становить щонайменше 80 % таких верхніх шарів або покриття;

(d) текстильні матеріали, які входять до складу інших продуктів і формують їх невід'ємну частину, якщо зазначено їх склад.

3. Цей Регламент не застосовується до текстильних виробів, що їх передають за контрактом особам, які працюють у себе вдома, або незалежним фірмам, які виконують роботу з поставлених їм матеріалів, без передання права власності за винагороду.

4. Цей Регламент не застосовується до текстильних виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями самозайнятими кравцями.

Стаття 3
Терміни та означення

1. Для цілей цього Регламенту застосовуються такі терміни та означення:

(a) «текстильний виріб» означає будь-який суровий, напівоброблений, оброблений, напіввироблений, вироблений, напівиготовлений або виготовлений продукт, який складається виключно з текстильних волокон, незалежно від застосованого процесу їх змішування або складання;

(b) «текстильне волокно» означає одне з такого:

(i) одиниця матерії, яка характеризується гнучкістю, тониною та високим коефіцієнтом співвідношення довжини до максимального поперечного розміру, що робить її придатною для застосування в текстильній промисловості;

(ii) гнучка стрічка або трубка, видима ширина якої не перевищує 5 мм, у тому числі стрічки, вирізані з ширших смужок або плівок, виготовлених з речовин, які використовують для виробництва волокон, перелічених у таблиці 2 додатка І, і які є придатними для застосування в текстильній промисловості;

(c) «видима ширина» означає ширину стрічки або трубки, коли вона складена, розплюснута, спресована або скручена, або середню ширину у випадку, якщо ширина не є однаковою;

(d) «текстильний компонент» означає частину текстильного виробу з ідентифіковним вмістом волокон;

(e) «сторонні волокна» означає волокна, інші ніж ті, що зазначені на етикетці або маркованні;

(f) «підкладка» означає окремий компонент, який використовують при виготовленні одягу та інших виробів, що складається з одного шару або багатьох шарів текстильного матеріалу, закріплений вздовж одного або більше країв;

(g) «етикетування» означає розміщення необхідної інформації на текстильному виробі шляхом прикріплення етикетки;

(h) «маркування» означає зазначення необхідної інформації безпосередньо на текстильному виробі шляхом нашивання, вишивання, друкування, тиснення або будь-якої іншої технології нанесення;

(i) «інклюзивне етикетування» означає використання єдиної етикетки для декількох текстильних виробів або компонентів;

(j) «виріб одноразового використання» означає текстильний виріб, призначенй для використання тільки один раз або протягом обмеженого часу, нормальне використання якого не передбачає подальшого використання для тієї самої або подібної цілі;

(k) «унормована поправка на вологість» означає величину гігроскопічної вологості, яку слід використовувати при обчисленні масової частки компонентів волокна на основі чистої сухої маси з коригуванням на стандартні коефіцієнти.

2. Для цілей цього Регламенту застосовуються терміни та означення, встановлені у статті 2 Регламенту (ЄС) № 765/2008: «надання на ринку», «введення в обіг», «виробник», «імпортер», «розповсюджувач», «суб'єкт господарювання», «гармонізований стандарт», «ринковий нагляд» та «орган ринкового нагляду».

Стаття 4
Загальна вимога щодо надання на ринку текстильних виробів

Текстильні вироби надаються на ринку лише за умови, що такі вироби етикетовані, марковані або супроводжуються комерційними документами згідно з цим Регламентом.

ГЛАВА 2
НАЗВИ ТЕКСТИЛЬНИХ ВОЛОКОН ТА ВІДПОВІДНІ ВИМОГИ ЩОДО ЕТИКЕТУВАННЯ ТА МАРКУВАННЯ

Стаття 5
Назви текстильних волокон

1. Для опису складу волокон на етикетках та маркованнях текстильних виробів використовуються тільки назви текстильних волокон, перелічені у додатку І.

2. Використання назв, перелічених у додатку І, повинно бути зарезероване за текстильними волокнами, характер яких відповідає опису, визначеному у цьому додатку.

Назви, перелічені в додатку І, не можна використовувати для позначення інших волокон, ані у повній формі самої назви, ані як корінь слова чи як прикметник.

Термін «шовк» не можна використовувати для зазначення форми або особливого представлення безперервної нитки пряжі текстильних волокон.

Стаття 6
Заявки на назви нових текстильних волокон

Будь-який виробник або будь-яка особа, яка діє від імені виробника, може звернутися до Комісії з заявкою на додання до переліку, встановленого у додатку І, назви нового текстильного волокна.

Заявка повинна включати технічний файл, складений відповідно до додатка II.

Стаття 7
Чисті текстильні вироби

1. Тільки текстильні вироби, що складаються виключно з одного й того самого волокна, можуть мати етикетку або марковання «100%», «чистий» або «повністю з».

Такі або схожі терміни не використовуються для інших текстильних виробів.

2. Без обмеження статті 8(3), текстильний виріб, в якому масова частка сторонніх волокон становить не більше 2 %, також може розглядатися як виріб, що складається виключно з одного й того самого волокна, за умови, що ця кількість обґрунтована як технічно невідворотна у рамках доброї виробничіої практики та не є результатом систематичного додавання.

Текстильний виріб, який пройшов процес кардування, може також розглядатися як виріб, що складається виключно з одного й того самого волокна, якщо у ньому масова частка сторонніх волокон становить не більше 5 %, за умови, що ця кількість обґрунтована як технічно невідворотна у рамках доброї виробничої практики та не є результатом систематичного додавання.

Стаття 8
Вироби з рунної вовни або вовни первинного оброблення

1. Текстильний виріб може мати етикетку або марковання з однією із назв, визначених у додатку III, за умови, що він складається виключно з вовняного волокна, яке раніше не входило до складу готового виробу, не піддавалося будь-яким процесам прядіння та/або валяння, іншим ніж ті, що необхідні для виготовлення такого виробу, і яке не було пошкоджене в результаті оброблення або використання.

2. Як відступ від параграфа 1, назви, перелічені у додатку III, можуть бути використані для опису вовни, що міститься у суміші текстильних волокон, якщо дотримані всі такі умови:

(a) вся вовна, що міститься у такій суміші, відповідає вимогам, визначеним у параграфі 1;

(b) вміст такої вовни становить не менше 25 % загальної маси суміші;

(c) у випадку грубочесаної суміші, вовну змішують тільки з одним іншим волокном.

Зазначається повний склад і відсотковий вміст волокон такої суміші.

3. Масова частка сторонніх волокон у виробах, зазначених у параграфах 1 і 2, включаючи вироби із вовни, які пройшли процес кардування, не повинна перевищувати 0,3 %, повинна бути обґрунтована як технічно невідворотна у рамках доброї виробничої практики та не повинна бути результатом систематичного додавання.

Стаття 9
Багатоволоконні текстильні вироби

1. Текстильний виріб повинен мати етикетку або марковання з назвою та масовою часткою усіх складових волокон у порядку зменшення маси.

2. Як відступ від параграфа 1 та без обмеження статті 7(2), волокно, частка якого становить до 5 % загальної маси текстильного виробу, або волокна, частка яких у сукупності становить до 15 % загальної маси текстильного виробу, якщо вони не можуть бути легко встановлені на момент виготовлення, можуть бути позначені терміном «інші волокна» безпосередньо перед або після зазначення їх загальної масової частки у відсотках.

3. Вироби з чистою бавовняною основою та чистим лляним утоком, в яких частка льону становить щонайменше 40% загальної маси неапретованої тканини, можуть бути позначені назвою «бавовняно-лляна тканина», що повинна супроводжуватися специфікацією складу «чиста бавовняна основа - чистий лляний уток».

4. Без обмеження статті 5(1) для текстильних виробів, склад яких важко встановити на момент виготовлення, терміни «змішані волокна» або «невизначений текстильний склад» можуть бути використані на етикетці або маркованні.

5. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, волокна, ще не перелічені у додатку І, можуть бути позначені терміном «інші волокна», безпосередньо перед або після зазначення їх загальної масової частки у відсотках.

Стаття 10
Декоративні волокна та волокна з антистатичним ефектом

1. Видимі відокремні волокна, які мають суто декоративне призначення і частка яких не перевищує 7 % маси готового виробу, не повинні враховуватися у складах волокон, передбачених статтями 7 і 9.

2. Металізовані волокна та інші волокна, що їх застосовують для отримання антистатичного ефекту і частка яких не перевищує 2 % маси готового виробу, не повинні враховуватися у складах волокон, передбачених статтями 7 і 9.

3. Для виробів, зазначених у статті 9(3), передбачені в параграфах 1 і 2 цієї статті відсоткові частки обчислюються окремо на основі маси основи та маси утоку.

Стаття 11
Багатокомпонентні текстильні вироби

1. Будь-який текстильний виріб, що складається з двох або більше текстильних компонентів, які мають різний вміст текстильних волокон, повинен мати етикетку або марковання із зазначенням вмісту текстильних волокон у кожному компоненті.

2. Етикетування або маркування, зазначені в параграфі 1, не є обов'язковим для текстильних компонентів, коли виконуються дві такі умови:

(a) такі компоненти не є основними підкладками; та

(b) вміст таких компонентів становить менше ніж 30 % загальної маси текстильного виробу;

3. Якщо два або більше текстильних виробів мають такий самий вміст волокон і зазвичай формують єдину одиницю, вони можуть мати тільки одну етикетку або марковання.

Стаття 12
Текстильні вироби, які містять нетекстильні частини тваринного походження

1. Присутність нетекстильних частин тваринного походження в текстильних виробах зазначається за допомогою фрази «Містить нетекстильні частини тваринного походження» на етикетці або маркованні виробів, що містять такі частини, щоразу коли їх надають на ринку.

2. Етикетування або маркування не повинні бути оманливими і повинні здійснюватися таким чином, щоб споживач міг їх легко зрозуміти.

Стаття 13
Етикетування та маркування текстильних виробів, перелічених у додатку IV

Склад волокон текстильних виробів, перелічених у додатку IV, зазначається згідно з положеннями про етикетування та маркування, встановленими в тому додатку.

Стаття 14
Етикетки та марковання

1. Текстильні вироби повинні мати етикетку або марковання для зазначення їх складу волокон, щоразу коли їх надають на ринку.

Етикетування та маркування текстильних виробів повинно бути надійним, легко розбірливим, видимим і доступним, а етикетки - надійно прикріпленими.

2. Без обмеження параграфа 1, етикетки або марковання можуть бути замінені або доповнені супровідними комерційними документами, коли вироби постачають суб'єктам господарювання у межах ланцюга постачання або коли їх доставляють на виконання замовлення, розміщеного будь-якою організацією-замовником, як визначено в статті 1 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/18/ЄС від 31 березня 2004 року про координацію процедур розміщення державних замовлень на виконання робіт, постачання товарів та надання послуг (-1).

3. Назви текстильних волокон та описи складу волокон, зазначені у статтях 5, 7, 8 та 9, повинні бути чітко вказані у супровідних комерційних документах, зазначених у параграфі 2 цієї статті.

Не дозволено використовувати абревіатури, за винятком коду автоматизованої обробки, або якщо абревіатури визначені в міжнародних стандартах за умови, що вони пояснені в тому самому комерційному документі.

__________
(-1) OB L 134, 30.4.2004, c.114.

Стаття 15
Обов'язок надавати етикетки або марковання

1. При введені в обіг текстильного виробу виробник повинен забезпечити надання етикетки або марковання та точність розміщеної на них інформації. Якщо виробник не має осідку в Союзі, надання етикеток або марковання та точність розміщеної на них інформації повинен забезпечити імпортер.

2. Для цілей цього Регламенту розповсюджувач вважається виробником, якщо він вводить продукт в обіг під своїм ім'ям або своєю торговельною маркою, сам прикріплює етикетку або змінює її зміст.

3. При наданні на ринку текстильного виробу розповсюджувач повинен гарантувати, що текстильні вироби мають належні етикетки або марковання, передбачені цим Регламентом.

4. Суб'єкти господарювання, зазначені в параграфах 1, 2 та 3, повинні забезпечити, щоб будь-яку надану інформацію, коли текстильні вироби надають на ринку, не можна було переплутати з назвами текстильних волокон і описами складу волокон, встановленими в цьому Регламенті.

Стаття 16
Використання назв текстильних волокон та описів складу волокон

1. При наданні на ринку текстильного виробу описи складу текстильних волокон, зазначені у статтях 5, 7, 8 і 9, повинні бути вказані в каталогах та проспектах, на пакованні, етикетках та маркованнях таким чином, щоб вони були легко розбірливі, видимі, чіткі та надруковані в уніфікований спосіб з огляду на їх розмір, стиль та шрифт. Ця інформація повинна бути чітко видимою для споживача перед купівлею, включаючи випадки, коли купівля здійснюється за допомогою електроних засобів.

2. Торговельні марки або назва підприємства можуть бути зазначені безпосередньо перед чи після описів складу текстильних волокон, зазначених у статтях 5, 7, 8 та 9.

Проте, якщо торговельна марка або назва підприємства містить у повній формі, як корінь слова чи як прикметник, одну з назв текстильних волокон, перелічених у додатку І, або назву, яку можна сплутати з ними, така торговельна марка або назва повинні бути зазначені безпосередньо перед чи після описів складу текстильних волокон, зазначених у статтях 5, 7, 8 та 9.

Інша інформація завжди подається окремо.

3. Етикетування або маркування повинні бути представлені офіційною мовою або мовами держави-члена, на території якої ці текстильні вироби надають споживачеві, якщо зазначена держава-член не передбачає іншого.

Для бобін, котушок, мотків, клубків або будь-яких інших невеликих кількостей пряжі для шиття, штопання та вишивання застосовується перший підпараграф до інклюзивного етикетування, зазначеного у статті 17(3). Щоразу, коли ці продукти продають окремо, вони можуть мати етикетку або бути промарковані будь-якою з офіційних мов установ Союзу за умови, що вони також мають інклюзивне етикетування.

Стаття 17
Відступи

1. Правила, встановлені у статтях 11, 14, 15 та 16, підпадають під дію відступів, передбачених параграфами 2, 3 та 4 цієї статті.

2. Не вимагається зазначення назв текстильних волокон або складу волокон на етикетках та маркованнях текстильних виробів, перелічених у додатку V.

Проте, якщо торговельна марка або назва підприємства містить у повній формі, як корінь слова чи як прикметник одну з назв, перелічених у додатку І, або назву, яку можна сплутати з ними, застосовуються статті 11, 14, 15 та 16.

3. Якщо текстильні вироби, перелічені у додатку VI, є такого самого типу і мають такий самий склад волокон, вони можуть бути надані на ринку разом з інклюзивним етикетуванням.

4. Склад волокон текстильних виробів, що продаються на метраж, може бути вказаний на відрізі або рулоні, які надають на ринку.

5. Текстильні вироби, зазначені у параграфах 3 та 4, повинні надаватися на ринку таким чином, щоб склад волокон цих виробів був відомий кожному покупцеві в ланцюзі постачання, включно зі споживачем.

ГЛАВА 3
РИНКОВИЙ НАГЛЯД

Стаття 18
Перевірки у рамках ринкового нагляду

Органи ринкового нагляду здійснюють перевірки відповідності складу волокон текстильних виробів наданій інформації стосовно складу волокон таких виробів згідно з цим Регламентом.

Стаття 19
Визначення складу волокон

1. Для цілей визначення складу волокон текстильних виробів, перевірки, зазначені у статті 18, повинні проводитися згідно з методами, визначеними у додатку VIII, або з гармонізованих стандартами, які мають бути включені до того додатку.

2. При визначенні складів волокон, встановлених у статтях 7, 8 та 9, пункти, перелічені у додатку VII, не беруться до уваги.

3. Склади волокон, установлені в статтях 7, 8 та 9, визначаються шляхом застосування до безводної маси кожного волокна відповідної унормованої поправки на вологість, встановленої у додатку IX, після видалення елементів, визначених у додатку VII.

4. Лабораторії, відповідальні за випробування текстильних сумішей, для яких немає єдиного методу аналізу на рівні Союзу, визначають склад волокон таких сумішей, вказуючи у протоколі випробування отриманий результат, використаний метод та його ступінь точності.

Стаття 20
Допустимі відхилення

1. Для цілей встановлення складу волокон текстильних виробів застосовуються допустимі відхилення, визначені у параграфах 2, 3 та 4.

2. Без обмеження статті 8(3), вказування присутності сторонніх волокон у складі волокон, що вимагається відповідно до статті 9, не є необхідним, якщо частка тих волокон не досягає таких величин:

(a) 2 % загальної маси текстильного виробу за умови, що ця кількість обґрунтована як технічно невідворотна у рамках доброї виробничої практики та не є результатом систематичного додавання; або

(b) 5 % загальної маси у випадку текстильних виробів, які пройшли процес кардування, за умови, що ця кількість обґрунтована як технічно невідворотна у рамках доброї виробничої практики та не є результатом систематичного додавання.

3. Допускається виробниче відхилення у межах 3 % між зазначеним складом волокон, що вимагається відповідно до статті 9, та масовими частками, отриманими в результаті аналізу, проведеного відповідно до статті 19, відносно загальної маси волокон, вказаних на етикетці або маркованні. Таке допустиме відхилення також застосовується до:

(a) волокон, які можуть бути позначені терміном «інші волокна» відповідно до статті 9;

(b) масової частки вовни, зазначеної у пункті (b) статті 8(2).

Для цілей аналізу допустимі відхилення обчилюються окремо. Загальна маса, яку необхідно враховувати при обчисленні допустимого відхилення, зазначеного у цьому параграфі, повинна дорівнювати масі волокон готового продукту без урахування маси будь-яких сторонніх волокон, виявлених при застосуванні допустимого відхилення, зазначеного у параграфі 2 цієї статті.

4. Кумулятивне застосування допустимих відхилень, зазначених у параграфах 2 і 3, дозволяється лише за умови, що будь-які сторонні волокна, виявлені в результаті аналізу, при застосуванні допустимого відхилення, зазначеного в параграфі 2, виявляться волокнами такого самого хімічного типу, що й одне або декілька волокон, вказаних на етикетці або маркованні.

5. У випадку певних текстильних виробів, для яких виробничий процес потребує допустимих відхилень вищих, ніж ті, що встановлені в параграфах 2 та 3, Комісія може дозволити вищі допустимі відхилення.

Перед введенням текстильного виробу в обіг виробник повинен подати заявку на отримання дозволу Комісії з наведенням достатніх підстав і доказів виняткових виробничих обставин. Дозвіл може бути наданий тільки у виключних випадках та якщо виробник надає адекватне обґрунтування.

За доцільності, Комісія, за допомогою делегованих актів відповідно до статті 22, ухвалює технічні критерії та процедурні правила для застосування цього параграфа.

ГЛАВА 4
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 21
Делеговані акти

1. Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 22 стосовно затвердження технічних критеріїв та процесуальних правил для застосування статті 20(5), внесення змін і доповнень до додатків II, IV, V, VI, VII, VIII і IX з метою врахування технічного прогресу, а також змін і доповнень до додатку І з метою включення, згідно зі статтею 6, назв нових текстильних волокон у перелік, встановлений у тому додатку.

2. При ухваленні таких делегованих актів Комісія повинна діяти відповідно до положень цього Регламенту.

Стаття 22
Здійснення делегованих повноважень

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надаються Комісії з дотриманням умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 20(5) та статті 21, надаються Комісії на період у п'ять років, починаючи з 7 листопада 2011 року. Комісія складає звіт про здійснення делегованих повноважень не пізніше ніж за дев'ять місяців до закінчення п'ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого продовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Європейський Парламент або Рада можуть у будь-який час відкликати делеговані повноваження, зазначені в статті 20(5) та статті 21. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Рішення набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу, або на пізнішу дату, вказану в рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, що вже введені в дію.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений згідно зі статтею 20(5) та статтею 21, набуває чинності тільки в тому випадку, якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з моменту надання зазначеного акта Європейському Парламенту і Раді, або, якщо до закінчення такого періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не матимуть заперечень. Такий період подовжується ще на два місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

Стаття 23
Звітування

До 8 листопада 2014 року Комісія повинна подати звіт про застосування цього Регламенту Європейському Парламенту і Раді, акцентуючи увагу на запитах щодо назв нових текстильних волокон та їх ухвалення, а також, у відповідних випадках, законодавчу пропозицію.

Стаття 24
Перегляд

1. До 30 вересня 2013 року Комісія повинна подати звіт Європейському Парламенту і Раді стосовно можливих нових вимог до етикетування, які мають бути введені на рівні Союзу з метою надання споживачам точної, відповідної, зрозумілої та порівнянної інформації про характеристики текстильних виробів.

2. Звіт повинен ґрунтуватися на консультаціях з відповідними стейкхолдерами і повинен враховувати наявні пов'язані європейські та міжнародні стандарти.

3. Звіт, у разі необхідності, повинен супроводжуватися законодавчими пропозиціями і розглядати, серед іншого, такі питання:

(a) схема етикетування походження, спрямована на забезпечення споживачів точною інформацією про країну походження та додатковою інформацією, яка гарантує повну простежуваність текстильних виробів, враховуючи результати розробки потенційних горизонтальних правил стосовно країни походження;

(b) гармонізована система етикетування щодо догляду;

(c) уніфікована в рамках усього Союзу система етикетування розміру відповідних текстильних виробів;

(d) вказування алергенних речовин;

(e) електронне етикетування та інші нові технології, а також використання незалежних від мови символів або кодів для ідентифікації волокон.

Стаття 25
Дослідження небезпечних речовин

До 30 вересня 2013 року Комісія провинна провести дослідження, щоб оцінити, чи існує причиново-наслідковий зв'язок між алергічними реакціями та хімічними речовинами або сумішами, використовуваних у текстильних виробах. На базі цього дослідження Комісія повинна, за доцільності, представити законодавчі пропозиції в контексті чинного законодавства Союзу.

Стаття 26
Перехідні положення

Текстильні вироби, які відповідають Директиві 2008/121/ЄС і які введені в обіг до 8 травня 2012 року, можна продовжувати надавати на ринку до 9 листопада 2014 року.

Стаття 27
Скасування

Директиви 73/44/ЄЕС, 96/73/ЕС та 2008/121/ЕС скасувати, починаючи з 8 травня 2012 року.

Покликання на скасовані директиви необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційних таблиць, наведених у додатку X.

Стаття 28
Набуття чинності

Цей Регламент набуває чинності на 20-ий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 8 травня 2012 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.

ДОДАТОК І
Перелік назв текстильних волокон
(зазначений в статті 5)

Таблиця 1

Таблиця 2

ДОДАТОК II
Мінімальні вимоги стосовно технічного файла, що його необхідно включити у заявку на назву нового текстильного волокна
(зазначені в статті 6)

Технічний файл, що його необхідно долучити до заявки на включення назви нового текстильного волокна у перелік, визначений у додатку І, як передбачено в статті 6, повинен містити щонайменше таку інформацію:

(1) Пропонована назва текстильного волокна:

Пропонована назва повинна бути пов'язана з хімічним складом і, за доцільності, давати інформацію про характеристики волокна,

Пропонована назва не повинна бути об'єктом будь-яких прав інтелектуальної власності та не повинна бути пов'язана з виробником.

(2) Пропонований термін та означення текстильного волокна:

Пропоноване означення повинно описувати склад волокна. Характеристики, наведені в означені нового текстильного волокна, такі як еластичність, повинні бути верифіковними за допомогою стандартних методів випробувань, що їх належить навести у технічному файлі разом з експериментальними результатами аналізів.

(3) Ідентифікація текстильного волокна: хімічна формула, відмінності від наявних текстильних волокон, інфрачервоний спектр на основі перетворення Фур'є, а також, за необхідності, детальні дані, такі як температура плавлення, щільність, коефіцієнт рефракції та характеристики горіння.

(4) Пропонована унормована поправка на вологість, яку слід використовувати для обчислення складу волокон.

(5) Пропоновані методи ідентифікації та кількісного аналізу, включаючи експериментальні дані:

Заявник повинен оцінити можливість використання методів, перелічених у додатку VIII, або гармонізованих стандартів, які мають бути включені до того додатку, для аналізу найбільш очікуваних комерційних сумішей нового текстильного волокна з іншими текстильними волокнами та запропонувати принаймні один з таких методів. Стосовно таких методів або гармонізованих стандартів, за яких текстильне волокно може розглядатись як нерозчинний компонент, заявник повинен вказати коефіцієнти «d», що відповідають коригувальним коефіцієнтам маси, які будуть застосовуватися для обчислень (щоб врахувати втрату маси, яка, як відомо, відбувається під час аналізу) у зв'язку з новим текстильним волокном.

Якщо методи, перелічені у цьому Регламенті, не підходять, заявник повинен надати адекватне обґрунтування та запропонувати один або більше нових методів. Пропонований новий метод або методи повинні описувати сферу застосування (включаючи суміші волокон), принцип (зокрема, хімічний процес та кроки), апаратуру та реагент або реагенти, процедуру випробувань, обчислення та представлення результатів (включаючи величину коефіцієнтів «d») і точність (довірчі границі результатів).

Заявка повинна містити всі експериментальні дані, зокрема стосовно характеристик волокон, пропонованих методів ідентифікації та кількісного аналізу. Дані про точність, надійність та відтворюваність методів повинні бути надані разом з файлом.

(6) Доступна наукова інформація стосовно можливих алергічних реакцій або інших несприятливих впливів нового текстильного волокна на здоров'я людини, включаючи результати тестів, проведених з цією метою згідно з відповідним законодавством Союзу.

(7) Додаткова інформація про виробничий процес та релевантність для споживача на підтримку заявки:

Технічний файл повинен містити принаймні інформацію про число виробників, розміщення виробничих потужностей та очікувану ринкову доступність нового волокна або продуктів, вироблених з такого волокна.

(8) Доступність зразків:

Виробник або будь-яка особа, яка діє від імені виробника, повинні надати репрезентативні зразки нового чистого текстильного волокна та відповідних сумішей текстильних волокон, необхідних для верифікації точності, надійності та повторюваності пропонованих методів ідентифікації та кількісного аналізу. Комісія може вимагати від виробника або особи, яка діє від імені виробника, надання додаткових зразків відповідних сумішей волокон.

Виробник або будь-яка особа, яка діє від імені виробника, повинні надати репрезентативні зразки нового чистого текстильного волокна та відповідних сумішей текстильних волокон, необхідних для валідації пропонованих методів ідентифікації та кількісного аналізу. Комісія може вимагати від виробника або особи, яка діє від імені виробника, надання додаткових зразків відповідних сумішей волокон.

ДОДАТОК III
Назви, зазначені в статті 8(1)

ДОДАТОК IV
Спеціальні положення щодо етикетування та маркування деяких текстильних виробів
(зазначені в статті 13)

ДОДАТОК V
Текстильні вироби, для яких етикетування або маркування не є обов'язковим
(зазначені в статті 17(2))

1. Пов'язки, що підтримують рукав

2. Ремінці для годинників з текстильних матеріалів

3. Етикетки та емблеми

4. Кухонні прихватки з наповнювачем, з текстильних матеріалів

5. Чохли-грілки для кавників

6. Чохли-грілки для заварювальних чайників

7. Нарукавники

8. Муфти, інші ніж з ворсових тканин

9. Штучні квіти

10. Подушечки для голок

11. Пофарбовані полотна

12. Текстильні вироби для ґрунтових і підкладкових тканин, призначених для надання жорсткості

13. Вживані виготовлені текстильні вироби, якщо явно зазначені як такі

14. Гетри

15. Паковання, не нові та які продаються як такі

16. Галантерейні товари та шорно-сідельні вироби з текстильних матеріалів

17. Подорожні товари з текстильних матеріалів

18. Вишиті вручну гобелени, виготовлені чи напіввиготовлені, та матеріали для їх вироблення, в тому числі нитки для вишивання, які продаються окремо від полотна і спеціально призначені для використання в таких гобеленах

19. Застібки-блискавки

20. Ґудзики та пряжки, обтягнуті текстильними матеріалами

21. Обкладинки для книг з текстильних матеріалів

22. Іграшки

23. Текстильні частини взуття

24. Килимки для сервірування, що мають декілька компонентів і площу поверхні не більше ніж 500 см-2

25. Кухонні рукавички-прихватки та прихватки

26. Чохли-грілки для яєць

27. Косметички

28. Кисети для тютюну з текстильних матеріалів

29. Футляри для окулярів, сигарет і сигар, запальничок та гребінців з текстильних матеріалів

30. Чохли для мобільних телефонів і портативних медіа-плеєрів з поверхнею не більше ніж 160 см-2

31. Спортивний захисний реквізит, окрім рукавиць

32. Футляри для предметів туалету

33. Футляри для предметів догляду за взуттям

34. Вироби для поховання

35. Вироби одноразового використання, за винятком вати

36. Текстильні вироби, які підпадають під дію правил Європейської фармакопеї та охоплені покликанням на ті правила, бандажі багаторазового використання для медичних і ортопедичних цілей та ортопедичні текстильні вироби загалом

37. Текстильні вироби, в тому числі канати, мотузки та шнури згідно з пунктом 12 додатка VI, зазвичай призначені:

(a) для використання як компоненти обладнання у виробництві та обробленні товарів;

(b) для застосування у машинах, установках (наприклад для опалювання, кондиціонування повітря або освітлення), побутових та інших приладах, автомобілях та інших транспортних засобах, або для їх експлуатації, технічного обслуговування чи оснащення, окрім брезентових тентів та текстильних аксесуарів для моторних транспортних засобів, які продають окремо від транспортного засобу

38. Текстильні вироби для захисту та безпеки, а саме: рятувальні пояси, парашути, рятувальні жилети, рятувальні жолоби, протипожежні пристрої, куленепробивні жилети та спеціальний захисний одяг (наприклад для захисту від вогню, хімічних речовин або інших загроз безпеці)

39. Надувні споруди (наприклад, спортивні зали, виставкові стенди або складські приміщення) за умови, що надано детальну інформацію про експлуатаційні якості та технічні специфікації цих виробів

40. Вітрила

41. Одяг для тварин

42. Прапори та банери

ДОДАТОК VI
Текстильні вироби, для яких інклюзивне етикетування є достатнім
(зазначені в статті 17(3))

1. Покриття для підлоги

2. Ганчірки для прибирання

3. Кайма та оздоблення

4. Позументи

5. Ремені

6. Підтяжки

7. Пояси для панчіх та підв’язки

8. Шнурки для туфель і черевиків

9. Стрічки

10. Еластична тасьма

11. Нове паковання, що продається як таке

12. Пакувальний шнур та сільськогосподарський шпагат; шнури, канати та мотузки, інші ніж ті, що зазначені в пункті 37 додатку V (-1)

13. Килимки для сервірування

14. Носові хустинки

15. Сіточки для пучків волосся та сітки для волосся

16. Краватки та краватки-метелики для дітей

17. Дитячі нагрудники; рукавиці-мочалки та махрові серветки для обличчя

18. Нитки для шиття, штопання та вишивання, які пропонують для роздрібного продажу

19. Тасьма для занавісок, штор та жалюзі.

ДОДАТОК VII
Елементи, які не враховуються для визначення складу волокон
(зазначені в статті 19(2))

ДОДАТОК VIII
Методи кількісного аналізу двокомпонентних та трикомпонентних сумішей текстильних волокон
(зазначені в статті 19(1))

ГЛАВА 1

І. Готування лабораторних випробних проб та випробних зразків для визначення складу волокон текстильних виробів

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

У цій главі наведені процедури для отримання лабораторних випробних проб відповідного розміру для попереднього оброблення з метою кількісного аналізу (тобто масою, що не перевищує 100 г) з сукупних лабораторних проб, а також для відбирання випробних зразків з лаборатоних випробних проб, які були попередньо оброблені для видалення неволокнистих речовин (-2).

2. ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ

2.1. Партія

Кількість матеріалу, яку оцінюють на основі результатів однієї серії випробувань. Вона може включати, наприклад, весь матеріал в одній доставці тканини; всю тканину, зіткану з певного навою; партію вантажу пряжі, паку або групу пак необробленого волокна.

2.2. Лабораторна сукупна проба

Частина партії, взята як репрезентативна для всього матеріалу та надана в розпорядження лабораторії. Розмір і характер лабораторної сукупної проби повинні бути достатніми, щоб адекватно подолати мінливість матеріалу партії та сприяти легкості поводження з ним у лабораторії (-3).

2.3. Лабораторна випробна проба

Та частина лабораторної сукупної проби, яка підлягає попередньому обробленню для видалення неволокнистих речовин, і з якої беруть випробні зразки. Розмір і характер лабораторної випробної проби повинні бути достатніми для того, щоб адекватно подолати мінливість матеріалу лабораторної сукупної проби (-4).

2.4. Випробний зразок

Частина матеріалу, відібрана з лабораторної випробної проби, яка необхідна для отримання певного окремого результату випробування.

3. ПРИНЦИП

Лабораторну випробну пробу відбирають у такий спосіб, щоб вона була репрезентативною для лабораторної сукупної проби.

Випробні зразки беруть з лабораторної випробної проби у такий спосіб, щоб кожний з них був репрезентативним для лабораторної випробної проби.

4. ВІДБИРАННЯ ПРОБ З РОЗПУШЕНОГО ВОЛОКНА

4.1. Неорієнтовані волокна

Отримують лабораторну випробну пробу шляхом довільного відбирання жмутків лабораторної сукупної проби. Ретельно змішують усю лабораторну випробну пробу за допомогою лабораторної кардної машини (-5). Піддають попередньому обробленню прочіс або суміш, включно з розпушеними волокнами та волокнами, що зачепилися за обладнання, яке використовували для змішування. Потім відбирають випробні зразки, пропорційно до відповідних мас, з прочосу або суміші, з розпушених волокон і волокон, що зачепилися за обладнання.

Якщо після попереднього оброблення кардний прочіс залишається непорушеним, випробні зразки відбирають у спосіб, описаний в пункті 4.2. Якщо після попереднього оброблення кардний прочіс є порушеним, кожний випробний зразок відбирають довільно, вилучаючи щонайменше 16 маленьких жмутків відповідного та приблизно однакового розміру, а потім поєднують їх.

4.2. Орієнтовані волокна (кардні волокна, прочоси, чесані стрічки, рівниці)

З довільно відібраних частин лабораторної сукупної проби відрізають щонайменше 10 поперечних відрізків, кожен масою приблизно 1 г. Сформовану таким чином лабораторну випробну пробу піддають попередньому обробленню. Знову поєднують поперечні відрізки, укладаючи їх поруч один з одним та отримують випробний зразок, перерізаючи їх таким чином, щоб взяти частину кожного з 10-ти відрізків.

5. ВІДБИРАННЯ ПРОБ ПРЯЖІ

5.1. Пряжа в пакованнях або в мотках

Відбирають проби з усіх паковань в сукупній лабораторній пробі.

Відділяють відповідні безперервні відрізки однакової довжини з кожного паковання або шляхом намотування пасом пряжі з таким самим числом витків на обертальний барабан або якимось іншим способом. З'єднують відрізки разом як єдине пасмо або джгут для формування лабораторної випробної проби, забезпечуючи, щоб у пасмі або джгуті були відрізки однакової довжини з кожного паковання.

Лабораторну випробну пробу піддають попередньому обробленню.

Беруть випробні зразки з лабораторної випробної проби шляхом відрізання жмута ниток однакової довжини з пасма або джгута, дбаючи про те, щоб жмут містив усі нитки з проби.

Якщо t є лійна щільність пряжі, а n є число паковань, відібраних з лабораторної сукупної проби, то, щоб отримати випробну пробу масою 10 г, з кожного паковання слід взяти відрізок пряжі довжиною 10-6/nt см.

Якщо величина nt є високою, тобто більше 2 000, намотують важчий моток та розрізають його впоперек у двох місцях, щоб отримати джгут відповідної маси. Кінці будь-якої проби у формі джгута повинні бути надійно зв'язані перед попереднім обробленням, а випробні зразки взяті з місця, віддаленого від зв'язаних кінців.

5.2. Нитки основи

Беруть лабораторну випробну пробу шляхом відрізання з кінця основи відрізка довжиною не менше 20 см, який включає всі нитки основи, за винятком ниток пругу, які відкидають. Зв'язують жмут ниток біля одного кінця. Якщо проба є занадто великою для попереднього оброблення як єдине ціле, її ділять на дві або більше частин, кожну з яких зв'язують для попереднього оброблення, і після того, як кожну частину було попередньо оброблено окремо, їх знову з'єднують разом. Беруть випробний зразок шляхом відрізання від лабораторної випробної проби з кінця, віддаленого від зв'язувальної тасьми, відрізку відповідної довжини, який містить всі нитки основи. Для основи з N ниток лінійної щільності t, довжина зразка масою 1 г становить 10-5/Nt см.

6. ВІДБИРАННЯ ПРОБ ПОЛОТНА

6.1. З лабораторної сукупної проби, що складається з єдиного репрезентативного відрізу тканини

Відрізають стрічку по діагоналі з одного кута до іншого та видаляють пруги. Ця стрічка і є лабораторною випробною пробою. Для отримання лабораторної випробної проби х г, площа стрічки повинна становити х10-4/G см-2, де G - маса тканини в г/м-2.

Лабораторну випробну пробу піддають попередньому обробленню, потім розрізають стрічку у поперечному напрямі на чотири рівні відрізки та накладають їх один на одний. Беруть випробні зразки з будь-якої частини складеного матеріалу шляхом розрізання всіх шарів так, щоб кожний зразок містив однакову довжину кожного шару.

Якщо полотно має ткацький малюнок переплетення, необхідно отримати ширину лабораторної випробної проби, виміряну паралельно напрямку основи, не меншу ніж один рапорт по основі у малюнку переплетення. Якщо, за умови виконання цієї умови, лабораторна випробна проба занадто велика для оброблення як єдине ціле, її розрізають на однакові частини, попередньо оброблюють їх окремо та накладають ці частини одна на одну перед відбиранням випробного зразка, дбаючи про те, щоб відповідні частини малюнку переплетення не співпадали.

6.2. З лабораторної сукупної проби, що складається з декількох відрізів

Кожний відріз обробляють, як описано в 6.1, і результати для кожного з них представляють окремо.

7. ВІДБИРАННЯ ПРОБ ВИГОТОВЛЕНИХ ТА ГОТОВИХ ВИРОБІВ

Лабораторний сукупний зразок - це, як правило, цілий виготовлений чи готовий виріб, або його репрезентативна частина.

У разі необхідності, з метою перевірки відповідності положенням статті 11, визначають відсоткову частку різних частин виробу, які мають неоднаковий вміст волокон.

Відбирають лабораторну випробну пробу, репрезентативну для частини виготовленого чи готового виробу, склад якого повинен бути вказаний на етикетці. Якщо виріб має декілька етикеток, відбирають лабораторну випробну пробу, репрезентативну для кожної частини, що відповідає певній етикетці.

Якщо виріб, склад якого слід визначити, не є однорідним, може виникнути необхідність відібрати лабораторні випробні проби з кожної частини виробу та визначити відносні частки різних частин у цілому виробі.

Потім обчислюють масові частки, враховуючи відносні частки частин, з яких відібрані проби.

Лабораторні випробні проби піддають попередньому обробленню.

Потім відбирають вибробні зразки, репрезентативні для попередньо оброблених лабораторних випробних проб.

II. Вступ до методів кількісного аналізу сумішей текстильних волокон

Методи кількісного аналізу сумішей волокон ґрунтуються на двох основних процесах: ручному розділенні та хімічному розділенні волокон.

Метод ручного розділення використовується у кожному випадку, коли то є можливо, оскільки він зазвичай дає більш точні результати, ніж хімічний метод. Він може бути використаний для всіх текстильних матеріалів, складові волокна яких не утворюють близьку суміш, як наприклад для пряжі, що складається з кількох елементів, кожний з яких виготовлений тільки з одного виду волокна, або для полотен, в яких волокно основи є іншого виду, ніж волокно утока, чи трикотажних полотен, виготовлених з пряжі різних видів, що мають властивість розпускатися.

Методи хімічного кількісного аналізу загалом ґрунтуються на вибірковому розчиненні окремих компонентів. Після видалення одного з компонентів нерозчинний осад зважують, а частку розчинного компонента обчислюють за втратою маси. Ця перша частина додатку дає інформацію, спільну для аналізування цим методом усіх сумішей волокон, які розглядаються в додатку, незалежно від їх складу. Отже, її належить використовувати сумісно з наступними окремими секціями додатку, що містять детальні процедури, застосовні до певних сумішей волокон. Інколи аналіз ґрунтується на принципі, іншому ніж вибіркове розчинення; у таких випадках, повну детальну інформацію надано у відповідній секції.

Суміші волокон під час оброблення та, меншою мірою, готові текстильні вироби можуть містити неволокнисті речовини, такі як жири, воски чи шліхту, або розчинні у воді речовини, які присутні природно або додані для полегшення процесів оброблення. Неволокнисті речовини повинні бути видалені перед аналізуванням. Для цього також наведено метод видалення масел, жирів, восків та розчинних у воді речовин.

Крім того, текстильні матеріали можуть містити смоли або інші речовини, додані для надання спеціальних властивостей. Така речовина, у тому числі барвники у виняткових випадках, може перешкоджати дії реагенту на розчинний компонент та/або може бути частково або повністю видалена реагентом. Отже, такий тип доданої речовини може призводити до помилок і повинен бути видалений перед тим, як аналізувати пробу. Якщо неможливо видалити таку додану речовину, методи кількісного хімічного аналізу, наведені в цьому додатку, в подальшому не застосовують.

Барвник у забарвлених волокнах розглядають як невід’ємну частину волокна і не видаляють.

Аналізування проводять на основі сухої маси; для визначення сухої маси наведено відповідну процедуру.

Результат отримують шляхом застосування до сухої маси кожного волокна унормованих поправок на вологість, перелічених у додатку IX.

Перед початком будь-якого аналізу всі волокна, присутні в суміші, повинні бути ідентифіковані. За деякими методами, нерозчинний компонент суміші може бути частково розчинений у реагенті, використаному для розчинення розчинного компонента (компонентів).

Якщо є можливість, вибирають такі реагенти, які мають незначний вплив або не мають жодного впливу на нерозчинні волокна. Якщо відомо, що під час аналізування відбувається втрата маси, то результат повинен бути скоригований; для цього наведені коригувальні коефіцієнти. Ці коефіцієнти були визначені в декількох лабораторіях шляхом оброблення відповідним реагентом, передбаченим у методі аналізування, волокон, очищених під час попереднього оброблення.

Ці коригувальні коефіцієнти застосовують тільки до непошкоджених волокон; якщо волокна були пошкоджені перед або протягом оброблення, можуть бути необхідні інші коригувальні коефіцієнти. Наведені процедури застосовують до індивідуальних визначень.

Слід провести принаймні два визначення на окремих випробних зразках: як у разі ручного розділення, так і в разі хімічного розділення.

Для підтвердження, окрім випадків коли це технічно неможливо, рекомендовано використовувати альтернативні процедури, у яких компонент, який був осадом за стандартного методу, розчиняють першим.

ГЛАВА 2
МЕТОДИ КІЛЬКІСНОГО АНАЛІЗУВАННЯ ДЕЯКИХ ДВОКОМПОНЕНТНИХ СУМІШЕЙ ТЕКСТИЛЬНИХ ВОЛОКОН

І. Загальна інформація, спільна для наведених методів кількісного хімічного аналізування сумішей текстильних волокон

I.1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Сфера застосування кожного методу окреслює, до якого волокна застосовують цей метод.

I.2. ПРИНЦИП

Після ідентифікації компонентів суміші неволокнистий матеріал видаляють за допомогою відповідного попереднього оброблення, а потім видаляють один із компонентів, як правило, за допомогою вибіркового розчинення (-7). Нерозчинний осад зважують, а частку розчинного компонента обчислюють за втратою маси. Окрім випадків, коли виникають технічні труднощі, бажано розчинити волокно, відносна частка якого є більшою, щоб таким чином отримати волокно, частка якого є меншою, як осад.

I.3. МАТЕРІАЛИ ТА ОБЛАДНАННЯ

I.3.1. Апаратура

I.3.1.1. Фільтрувальні тиглі та бюкси, достатньо великі, щоб вмістити такі тиглі, або будь-яка інша апаратура, яка дає ідентичні результати.

I.3.1.2.Вакуумна колба

I.3.1.3. Ексикатор, який містить силікагелевий самопокажчик

I.3.1.4. Вентильована піч для висушування зразків за температури 105 ± 3 °С.

I.3.1.5. Аналітичні ваги з точністю зважування до 0,0002 г.

I.3.1.6. Апарат екстрагування Сокслета або інший апарат, який дає ідентичні результати.

I.3.2. Реагенти.

I.3.2.1. Петролейний ефір, редистильований, з температурою кипіння 40-60 °С.

I.3.2.2. Інші реагенти вказані у відповідній секції кожного методу.

I.3.2.3. Дистильована або деіонізована вода.

I.3.2.4. Ацетон.

I.3.2.5. Ортофосфорна кислота.

I.3.2.6. Сечовина.

I.3.2.7. Бікарбонат натрію.

Всі використовувані реагенти повинні бути хімічно чистими.

I.4. КОНДИЦІЮВАННЯ ТА АТМОСФЕРНІ УМОВИ ВИПРОБУВАННЯ

Оскільки визначають сухі маси, немає необхідності кондиціювати зразок або проводити аналізи в кондиціонованих атмосферних умовах.

I.5. ЛАБОРАТОРНА ВИПРОБНА ПРОБА

Беруть лабораторну випробну пробу, яка є репрезентативною для лабораторної сукупної проби і достатньою, щоб отримати всі потрібні зразки, кожний масою щонайменше 1 г.

I.6. ПОПЕРЕДНЄ ОБРОБЛЕННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ ВИПРОБНОЇ ПРОБИ (А)

Якщо присутня речовина, яку не слід враховувати в обчисленні масових часток (див. статтю 19), її спочатку видаляють придатним методом, що не впливає на жоден зі складників волокна.

Для цього неволокнисту речовину, яка може бути екстрагована за допомогою петролейного ефіру, та воду видаляють шляхом оброблення лабораторної випробної проби в апараті екстагування Сокслета петролейним ефіром протягом 1 години, з мінімальною частотою шість циклів за годину. Дають петролейному ефіру випаруватися з проби, яку потім екстрагують шляхом прямого оброблення, що включає замочування лабораторної випробної проби у воді за кімнатної температури протягом 1 години, потім замочування у воді за температури 65 ± 5 °С протягом ще однієї години, час від часу збовтуючи рідину. Використовують співвідношення рідина-лабораторна випробна проба 100:1. Видаляють надлишок води з проби шляхом віджимання, відсмоктування або центрифугування і потім дають пробі висохнути на повітрі.

Для еластолефіну або сумішей волокон, що містять еластолефін та інші волокна (вовну, волос тварин, шовк, бавовну, льон, коноплі, джут, абаку, альфу, койр, рокитник, рамі, сизаль, купро, модал, протеїн, віскозу, акрил, поліамід або нейлон, поліестер, еластомультіестер) описана процедура повинна бути трохи модифікована, тому петролейний ефір замінюють ацетоном.

Для двокомпонентних сумішей волокон, що містять еластолефін та ацетат, для попереднього оброблення застосовують таку процедуру. Екстрагують лабораторну випробну пробу протягом 10 хвилин за температури 80 °С розчином, що містить 25 г/л 50 % ортофосфорної кислоти та 50 г/л сечовини. Використовують співвідношення рідина-лабораторна випробна проба 100:1. Промивають лабораторну випробну пробу у воді, потім осушують та промивають її в 0,1 % розчині бікарбонату натрію, остаточно промивають її ретельно у воді.

Якщо неволокниста речовина не може бути екстрагована за допомогою петролейного ефіру та води, її видаляють шляхом заміни описаного вище водного методу на більш придатний метод, що суттєво не змінює жодного зі складників волокна. Однак, у випадку деяких невибілених натуральних рослинних волокон (наприклад, джут, койр), слід зазначити, що нормальне попереднє оброблення петролейним ефіром і водою не видаляє всі природні неволокнисті субстанції; тим не менше, додаткове попереднє оброблення не застосовують, якщо тільки проба не містить апрети, нерозчинні ані в петролейному ефірі, ані у воді.

Протоколи випробувань повинні включати повну детальну інформацію про використані методи попереднього оброблення.

I.7. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

I.7.1. Загальні інструкції

I.7.1.1. Висушування

Усі операції висушування проводять не менше ніж 4 години і не більше ніж 16 годин за температури 105 ± 3 °С у вентильованій печі зі щільно закритими пічними дверцятами. Якщо період висушування становить менше ніж 14 годин, зразок повинен бути зважений, щоб перевірити, чи стала його маса постійною. Маса може вважатися постійною, якщо після наступного періоду висушування протягом 60 хвилин зміна маси становить менше ніж 0,05 %.

Не можна торкатися тиглів і бюксів, зразків або осадів голими руками під час операцій висушування, охолодження і зважування.

Висушують зразки в бюксі, незакритому пробкою, яку розміщують поруч з ним. Після висушування, але перед тим, як вийняти його з печі, бюкс закупорюють та швидко переміщують до ексикатора.

Висушують фільтрувальний тигель у бюксі, з його кришкою, яку розміщують поруч з ним у печі. Після висушування закривають бюкс та швидко переміщують його до ексикатора.

Якщо використовують апаратуру, іншу ніж фільтрувальний тигель, операції висушування в печі проводяться у такий спосіб, щоб можна було визначити суху масу волокон без втрати.

I.7.1.2. Охолодження

Усі операції охолодження в ексикаторі, розташованому поруч з вагами, проводять до досягнення повного охолодження бюксів і, в будь-якому разі, не менше ніж 2 години.

I.7.1.3. Зважування

Після охолодження, проводять зважування бюксу не пізніше ніж за 2 хвилини після його видалення з ексикатора. Зважують з точністю до 0,0002 г.

I.7.2. Процедура

З попередньо обробленої лабораторної випробної проби беруть випробний зразок масою щонайменше 1 г. Відрізають пряжу або відрізок полотна довжиною приблизно 10 мм, нарізані якомога дрібніше. Висушують зразок у бюксі, охолоджують його в ексикаторі та зважують. Переміщують зразок у скляну посудину, зазначену у відповідній секції релевантного методу Союзу, відразу повторно зважують бюкс зі зразком і одержують суху масу зразка за різницею мас. Завершують випробування, як зазначено у відповідній секції застосовного методу. Досліджують осад під мікроскопом, щоб перевірити, чи в результаті оброблення дійсно повністю видалено розчинне волокно.

I.8. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Виражають масу нерозчинного компонента як відсоток від загальної маси волокна в суміші. Масову частку розчинного компонента отримують за різницею. Обчислюють результати на основі чистої сухої маси, із застосуванням (a) унормованих поправок на вологість та (b) коригувальних коефіцієнтів, необхідних для врахування втрати маси речовини під час попереднього оброблення та аналізування. Обчислення здійснюють із застосуванням формули, наведеної в 1.8.2.

I.8.1. Обчислення масової частки нерозчинного компонента на основі чистої сухої маси, незалежно від втрати маси волокон під час попереднього оброблення:

Де

Очевидно, ці величини «d» є нормальними величинами, застосовними до волокон, що не розкладаються хімічним методом.

I.8.2. Обчислення масової частки нерозчинного компонента на основі чистої сухої маси, із застосуванням стандартних коефіцієнтів та, у разі необхідності, коригувальних коефіцієнтів для втрати маси під час попереднього оброблення:

Де

Масову частку другого компонента обчислюють за формулою Р2А % = 100 - Р1А %.

Коли використано спеціальне попереднє оброблення, величини b1 та b2, якщо це можливо, визначають шляхом піддавання кожного зі складників чистих волокон попередньому обробленню, що застосовується в аналізі. Чисті волокна - це волокна, вільні від усіх неволокнистих речовин за винятком тих, що вони їх звичайно містять (або природно, або згідно з виробничим процесом) у стані (невибілені, вибілені), в якому вони були виявлені в матеріалі, що підлягає аналізу.

Якщо немає в наявності чистих окремих складових волокон, використаних для виробництва матеріалу, що його слід проаналізувати, використовують середні величини b1 та b2, отримані в результаті випробувань, проведених на чистих волокнах, подібних до тих, що є у суміші, яку досліджують.

Якщо застосовують нормальне попереднє оброблення шляхом екстракції петролейним ефіром і водою, коригувальні коефіцієнти b1 та b2, як правило, можуть бути в цілому проігноровані, окрім у випадку невибіленої бавовни, невибіленого льону і невибілених конопель, де втрата маси внаслідок попереднього оброблення умовно приймається як 4 %, та у випадку поліпропілену, де вона приймається як 1 %.

У випадку інших волокон, умовно приймається, що втрати маси внаслідок попереднього оброблення не враховують в обчисленнях.

II. Метод кількісного аналізу шляхом ручного розділення

II.1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовний до текстильних волокон усіх видів за умови, що вони не утворюють близьку суміш, та якщо можливо їх розділити вручну.

II.2. ПРИНЦИП

Після ідентифікації складників текстильного матеріалу, неволокнисті речовини видаляють за допомогою відповідного попереднього оброблення, а потім волокна розділяють вручну, висушують і зважують для того, щоб обчислити частку кожного волокна в суміші.

II.3. АПАРАТУРА

II.3.1. Бюкс або будь-який інший апарат, що дає ідентичні результати.

II.3.2. Ексикатор, який містить силікагелевий самопокажчик

II.3.3. Вентильована піч для висушування зразків за температури 105 ± З °С.

II.3.4. Аналітичні ваги з точністю зважування до 0,0002 г.

II.3.5. Апарат екстрагування Сокслета або інший апарат, який дає ідентичні результати.

II.3.6. Голка.

II.3.7. Круткомір або аналогічний апарат.

ІІ.4. РЕАГЕНТИ

II.4.1. Петролейний ефір, редистильований, з температурою кипіння 40-60 °С.

II.4.2. Дистильована або деіонізована вода.

II.4.3. Ацетон.

II.4.4. Ортофосфорна кислота.

II.4.5. Сечовина.

II.4.6. Бікарбонат натрію.

Всі використовувані реагенти повинні бути хімічно чистими.

II.5. КОНДИЦІЮВАННЯ ТА АТМОСФЕРНІ УМОВИ ВИПРОБУВАННЯ

Див. I.4.

II.6. ЛАБОРАТОРНА ВИПРОБНА ПРОБА

Див. I.5.

II.7. ПОПЕРЕДНЄ ОБРОБЛЕННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ ВИПРОБНОЇ ПРОБИ

Див. I.6.

II.8. ПРОЦЕДУРА

II.8.1. Аналіз пряжі

З попередньо обробленої лабораторної випробної проби відбирають зразок масою не менше ніж 1 г. Для дуже тонкої пряжі аналізування може бути проведено на мінімальній довжині 30 м, незалежно від її маси.

Пряжу розрізають на шматки відповідної довжини та розділяють за видами волокна за допомогою голки та, за необхідності, круткоміра. Одержані таким чином види волокна поміщують у попередньо зважені бюкси та висушують за температури 105 ± 3 °С, поки не отримують постійну масу, як описано в I.7.1 та I.7.2.

II.8.2. Аналіз полотна

З попередньо обробленої лабораторної випробної проби, якомога далі від усіх пружків, відбирають зразок масою не менше ніж 1 грам з краями, акуратно підрізаними, щоб уникнути обтріпування та паралельно до ниток утоку або основи, або у випадку трикотажних полотен - по лінії петельних стовпчиків та петельних рядів. Розділяють волокна за різними видами, складають їх у попередньо зважені бюкси й аналізують далі, як описано в II.8.1.

II.9. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Виражають масу кожного складника волокон як відсоток від загальної маси волокон у суміші. Обчислюють результати на основі чистої сухої маси, із застосуванням (a) унормованих поправок на вологість та (b) коригувальних коефіцієнтів, необхідних для врахування втрати маси речовини під час попереднього оброблення.

II.9.1. Обчислення масових часток чистого сухого волокна, незалежно від втрати маси волокна під час попереднього оброблення:

Де

II.9.2. Для обчислення масової частки кожного компонента, із застосуванням унормованих поправок на вологість та, у разі необхідності, коригувальних коефіцієнтів для втрати маси речовини під час попереднього оброблення див. 1.8.2.

III.1. ТОЧНІСТЬ МЕТОДІВ

Точність, вказана в кожному окремому методі, пов’язана з відтворюваністю.

Відтворюваність стосується достовірності, тобто високого ступеня співпадіння експериментальних величин, отриманих операторами в різних лабораторіях або в різний час з використанням того самого методу та отриманням окремих результатів на зразках ідентичної однорідної суміші.

Відтворюваність виражають довірчими границями результатів для довірчого рівня 95 %.

Це означає, що різниця між двома результатами в серії аналізів, проведених у різних лабораторіях, за умови нормального і правильного застосування методу до ідентичної та однорідної суміші, перевищила б довірчу границю тільки у п'яти випадках зі ста.

III.2. ПРОТОКОЛ ВИПРОБУВАННЯ

III.2.1. Стверджують, що аналізування було проведене відповідно до цього методу.

III.2.2. Надають детальну інформацію про будь-яке спеціальне попереднє оброблення (див. I.6).

III.2.3. Надають окремі результати та їх середнє арифметичне, кожен з точністю до 0,1.

IV. Спеціальні методи

Зведена таблиця

МЕТОД № 1
АЦЕТАТ І ДЕЯКІ ІНШІ ВОЛОКНА
(метод з використанням ацетону)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей волокон:

1. ацетату (19)

з

2. вовною (1), волосом тварин (2 та 3), шовком (4), бавовною (5), льоном (7) конопляним волокном (8), джутом (9), абакою (10), альфою (11), кокосовим волокном (12), рокитником (13), рамі (14), сизалем (15), купро (21), модалом (22), протеїном (23), віскозою (25), акрилом (26), поліамідом або нейлоном (30), поліестером (35), поліпропіленом (37), еластомультіестером (45), еластолефіном (46), меламіном (47), поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом (49) та поліакрилатом (50).

За жодних обставин цей метод не застосовують до ацетатних волокон, які були деацетильовані на поверхні.

2. ПРИНЦИП

Ацетатне волокно видаляють з відомої сухої маси суміші, для чого його розчиняють ацетоном. Осад збирають, промивають, висушують і зважують; його масу, скориговану, за необхідності, виражають як відсоток від сухої маси суміші. Масову частку сухого ацетатного волокна визначають за різницею.

3. АПАРАТУРА ТА РЕАГЕНТИ (додатково до тих, що зазначені у загальних інструкціях)

3.1. Апаратура

Конічні колби з притертими скляними пробками ємністю не менше 200 мл.

3.2. Реагент

Ацетон.

4. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

Дотримуються процедури, описаної в загальних інструкціях, і потім діють у такий спосіб:

До випробного зразка, що міститься в конічній колбі з притертою скляною пробкою ємністю не менше 200 мл, додають 100 мл ацетону на один грам випробного зразка, струшують колбу, залишають її на 30 хвилин за кімнатної температури, час від часу перемішуючи, а потім переливають рідину через зважений фільтрувальний тигель.

Повторюють оброблення ще двічі (загалом роблять три екстракції), але кожного разу протягом тільки 15 хвилин, так щоб загальний час оброблення в ацетоні становив 1 годину. Переміщують осад до фільтрувального тигля. Промивають осад у фільтрувальному тиглі ацетоном та осушують відсмоктуванням. Заново наповнюють тигель ацетоном і дають йому стекти під дією сили тяжіння.

Нарешті, осушують тигель відсмоктуванням, висушують тигель і осад, охолоджують та зважують їх.

5. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Обчислюють результати, як описано в загальних інструкціях. Величина «d» дорівнює 1,00, за винятком меламіну та поліакрилату, для яких «d» дорівнює 1,01.

6. ТОЧНІСТЬ

Для гомогенної суміші текстильних матеріалів довірчі границі результатів, отриманих за цим методом, є не більшими ніж ± 1 для довірчого рівня 95 %.

МЕТОД № 2
ДЕЯКІ ПРОТЕЇНОВІ ВОЛОКНА ТА ДЕЯКІ ІНШІ ВОЛОКНА
(Метод з використанням гіпохлориту)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей волокон:

1. деяких протеїнових волокон, а саме: вовни (1), волосу тварин (2 та 3), шовку (4), протеїну (23)

з

2. вовною (1), купро (21), віскозою (25), акрилом (26), хлорволокном (27), поліамідом або нейлоном (30), поліестером (35), поліпропіленом (37), еластаном (43), скловолокном (44), еластомультіестером (45), еластолефіном (46), меламіном (47) та поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом (49).

Якщо присутні різні протеїнові волокна, цим методом можна визначити їх загальну кількість, але не кількості кожного окремого волокна.

2. ПРИНЦИП

Протеїнове волокно видаляють з відомої сухої маси суміші, для чого його розчиняють розчином гіпохлориту. Осад збирають, промивають, висушують і зважують; його масу, скориговану, за необхідності, виражають як відсоток від сухої маси суміші. Масову частку сухого протеїнового волокна визначають за різницею.

Для приготування розчину гіпохлориту може бути використаний гіпохлорит літію або гіпохлорит натрію.

Гіпохлорит літію рекомендують у випадках, коли проводять невелике число аналізів, або для аналізів, які проводять з досить тривалими інтервалами. Це обумовлено тим, що відсотковий вміст гіпохлориту в твердому гіпохлориті літію - на відміну від його вмісту в гіпохлориті натрію - є практично постійним. Якщо відсоток гіпохлориту відомий, вміст гіпохлориту не потрібно перевіряти йодометрично для кожного аналізу, оскільки можна використовувати постійну зважену частину гіпохлориту літію.

3. АПАРАТУРА ТА РЕАГЕНТИ (інші ніж ті, що зазначені у загальних інструкціях)

3.1. Апаратура

(a) Конічна колба Ерленмейера з притертою скляною пробкою, 250 мл.

(b) Термостат, який регулюється до 20 ± 2 °С.

3.2. Реагенти

(a) Реагент на основі гіпохлориту

(i) Розчин гіпохлориту літію

Він складається зі свіжепідготовленого розчину з вмістом 35 ± 2 г/л активного хлору (приблизно 1 М), до якого додають 5 ± 0,5 г/л попередньо розчиненого гідроксиду натрію. Для підготовки розчиняють 100 грамів гіпохлориту літію з вмістом 35 % активного хлору (або 115 г з вмістом 30 % активного хлору) приблизно в 700 мл дистильованої води, додають 5 грамів гідроксиду натрію, розчиненого приблизно в 200 мл дистильованої води та доводять до 1 літру дистильованою водою. Щойно підготовлений розчин не потрібно перевіряти йодометрично.

(ii) Розчин гіпохлориту натрію

Він складається зі свіжепідготовленого розчину з вмістом 35 ± 2 г/л активного хлору (приблизно 1 М), до якого додають 5 ± 0,5 г/л попередньо розчиненого гідроксиду натрію.

Перед кожним аналізом перевіряють йодометрично вміст активного хлору в розчині.

(b) Оцтова кислота, розведений розчин

Розводять 5 мл льодової оцтової кислоти до 1 літру водою.

4. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

Дотримуються процедури, описаної в загальних інструкціях, і потім діють у такий спосіб: змішують приблизно 1 грам випробного зразка приблизно зі 100 мл розчину гіпохлориту (літію або гіпохлориту натрію) у колбі об’ємом 250 мл та ретельно перемішують для того, щоб намочити випробний зразок.

Потім нагрівають колбу впродовж 40 хвилин в термостаті за температури 20 °С і перемішують безперервно або принаймні через регулярні проміжки часу. Оскільки розчинення вовни відбувається екзотермічно, виділене в результаті реакції за цим методом тепло повинно бути розподілене та видалене. В іншому випадку, значні помилки можуть бути спричинені початковим розкладанням нерозчинних волокон.

Через 40 хвилин фільтрують вміст колби через зважений фільтрувальний тигель та переміщують будь-які залишкові волокна у фільтрувальний тигель шляхом промивання колби невеликою кількістю реагенту на основі гіпохлориту. Осушують тигель відсмоктуванням та промивають осад послідовно водою, розведеною оцтовою кислотою і знову водою, осушують тигель відсмоктуванням після кожного додавання. Не застосовують відсмоктування до тих пір, поки кожна промивна рідина не стече під дією сили тяжіння.

Нарешті, осушують тигель відсмоктуванням, висушують тигель разом із осадом, охолоджують та зважують їх.

5. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Обчислюють результати, як описано в загальних інструкціях. Величина «d» дорівнює 1,00, за винятком бавовни, віскози та меламіну, для яких «d» = 1,01, та невибіленої бавовни, для якої «d» = 1,03.

6. ТОЧНІСТЬ

Для гомогенних сумішей текстильних матеріалів довірчі границі результатів, отриманих за цим методом, є не більшими ніж ± 1 для довірчого рівня 95 %.

МЕТОД № 3
ВІСКОЗА, КУПРО АБО ДЕЯКІ ВИДИ МОДАЛУ ТА ДЕЯКІ ІНШІ ВОЛОКНА
(Метод з використанням мурашиної кислоти та хлориду цинку)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей волокон:

1. віскози (25) або купро (21), включно з деякими видами модального волокна (22)

з

2. бавовною (5), поліпропіленом (37), еластолефіном (46) та меламіном (47).

Якщо виявлена присутність модального волокна, проводять попередній аналіз, щоб з'ясувати, чи розчинне це волокно у реагенті.

Цей метод не застосовують до сумішей, в яких бавовна зазнала суттєвої хімічної деструкції, або коли віскоза або купро стають не повністю розчинними через присутність певних барвників чи апретів, які не можуть бути повністю видалені.

2. ПРИНЦИП

Волокна віскози, купро або модалу видаляють з відомої сухої маси суміші, для чого їх розчиняють реагентом, що складається з мурашиної кислоти та хлориду цинку. Осад збирають, промивають, висушують і зважують; його масу, скориговану, за необхідності, виражають як відсоток від сухої маси суміші. Масову частку волокон сухої віскози, купро або модалу визначають за різницею.

3. АПАРАТУРА ТА РЕАГЕНТИ (інші ніж ті, що зазначені у загальних інструкціях)

3.1. Апаратура

(a) Конічні колби з притертими скляними пробками ємністю не менше 200 мл.

(b) Апарат для підтримування температури колб на рівні 40±2 °С.

3.2. Реагенти

(a) Розчин, що містить 20 грамів розплавленого безводного хлориду цинку та 68 грамів безводної мурашиної кислоти, доведений до 100 грамів водою (а саме 20 масових часток розплавленого безводного хлориду цинку до 80 масових часток мурашиної кислоти 85 % m/m).

У цьому зв'язку, звертають увагу на пункт 1.3.2.2, який встановлює, що всі використовувані реагенти повинні бути хімічно чистими; окрім того, важливо використовувати тільки розплавлений безводний хлорид цинку.

(b) Розчин гідроксиду амонію: розводять 20 мл концентрованого розчину аміаку (відносна щільність за 20 °С: 0,880) до 1 літру водою.

4. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

Дотримуються процедури, описаної в загальних інструкціях, і потім діють у такий спосіб: поміщують зразок відразу в колбу, попередньо нагріту до температури 40 °С. Додають 100 мл розчину мурашиної кислоти та хлориду цинку, попередньо нагрітих до 40 °С, на один грам зразка. Вставляють пробку та енергійно струшують колбу. Витримують колбу та її вміст за постійної температури 40 °С протягом 2,5 годин, струшуючи колбу з годинними інтервалами.

Фільтрують вміст колби через зважений фільтрувальний тигель і за допомогою реагенту вимивають у тигель всі волокна, які залишаються в колбі. Прополіскують з 20 мл реагенту, попередньо нагрітого до 40 °С.

Ретельно промивають тигель і осад водою за температури 40 °С. Прополіскують волокнистий осад приблизно в 100 мл холодного розчину аміаку (3.2(b)), забезпечуючи, щоб цей осад повністю був занурений в розчин протягом 10 хвилин (-9); потім ретельно споліскують холодною водою.

Не застосовують відсмоктування до тих пір, поки кожна промивна рідина не стече під дією сили тяжіння.

Нарешті, видаляють решту рідини відсмоктуванням, висушують тигель і осад, охолоджують та зважують їх.

5. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Обчислюють результати, як описано в загальних інструкціях. Величина «d» дорівнює 1,00, за винятком бавовни, для якої «d» = 1,02, та меламіну, для якого «d» = 1,01.

6. ТОЧНІСТЬ

Для гомогенної суміші текстильних матеріалів довірчі границі результатів, отриманих за цим методом, є не більшими ніж ± 1 для довірчого рівня 95 %.

МЕТОД № 4
ПОЛІАМІД АБО НЕЙЛОН ТА ДЕЯКІ ІНШІ ВОЛОКНА
(Метод з використанням мурашиної кислоти 80 % m/m)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей волокон:

1. поліаміду або нейлону (30)

з

2. вовною (1), волосом тварин (2 та 3), бавовною (5), купро (21), модалом (22), віскозою (25), акрилом (26), хлорволокном (27), поліестером (35), поліпропіленом (37), скловолокном (44), еластомультіестером (45), еластолефіном (46) та меламіном (47).

Як зазначено вище, цей метод також застосовний до сумішей з вовною, але якщо вміст вовни перевищує 25 %, застосовують метод № 2 (розчинення вовни в розчині лужного гіпохлориту натрію або гіпохлориту літію).

2. ПРИНЦИП

Волокно поліаміду або нейлону видаляють з відомої сухої маси суміші, для чого його розчиняють мурашиною кислотою. Осад збирають, промивають, висушують і зважують; його масу, скориговану, за необхідності, виражають як відсоток від сухої маси суміші. Масову частку сухого поліаміду або нейлону визначають за різницею.

3. АПАРАТУРА ТА РЕАГЕНТИ (інші ніж ті, що зазначені у загальних інструкціях)

3.1. Апаратура

Конічна колба з притертою скляною пробкою ємністю не менше 200 мл.

3.2. Реагенти

(а) Мурашина кислота (80 % m/m, відносна щільність за температури 20 °С: 1,186). Розводять 880 мл мурашиної кислоти 90 % m/m (відносна щільність за температури 20 °С: 1,204) до 1 літру водою. Альтернативно, розводять 780 мл мурашиної кислоти 98 % - 100 % m/m (відносна щільність за температури 20 °С: 1,220) до 1 літру водою.

Для мурашиної кислоти в межах від 77 % до 83 % m/m концентрація не має критичного значення.

(b) Аміак, розведений розчин: розводять 80 мл концентрованого розчину аміаку (відносна щільність за температури 20 °С: 0,880) до 1 літру водою.

4. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

Дотримуються процедури, описаної в загальних інструкціях, і потім діють у такий спосіб: до зразка, що міститься в конічній колбі ємністю не менше 200 мл, додають 100 мл мурашиної кислоти на один грам зразка. Вставлять пробку, струшують колбу для намочування зразка. Залишають колбу на 15 хвилин за кімнатної температури, струшуючи її через певні проміжки часу. Фільтрують вміст колби через зважений фільтрувальний тигель і вимивають у тигель всі волокна, які залишаються в колбі, за допомогою невеликої кількості реагенту.

Осушують тигель відсмоктуванням та послідовно промивають осад на фільтрі реагентом мурашиної кислоти, гарячою водою, розведеним розчином аміаку та знову холодною водою, осушуючи тигель відсмоктуванням після кожного додання. Не застосовують відсмоктування до тих пір, поки кожна промивна рідина не стече під дією сили тяжіння.

Нарешті, осушують тигель відсмоктуванням, висушують тигель і осад, охолоджують та зважують їх.

5. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Обчислюють результати, як описано в загальних інструкціях. Величина «d» дорівнює 1,00, за винятком меламіну, для якого «d» = 1,01.

6. ТОЧНІСТЬ

Для гомогенної суміші текстильних матеріалів довірчі границі результатів, отриманих за цим методом, є не більшими ніж ± 1 для довірчого рівня 95 %.

МЕТОД № 5
АЦЕТАТ І ДЕЯКІ ІНШІ ВОЛОКНА
(Метод з використанням бензилового спирту)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей волокон:

1. ацетату (19)

з

2. триацетатом (24), поліпропіленом (37), еластолефіном (46), меламіном (47), поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом (49) та поліакрилатом (50).

2. ПРИНЦИП

Ацетатне волокно видаляють з відомої сухої маси суміші, для чого його розчиняють бензиловим спиртом за температури 52 ± 2 °С.

Осад збирають, промивають, висушують і зважують; його масу, скориговану, за необхідності, виражають як відсоток від сухої маси суміші. Масову частку сухого ацетатного волокна визначають за різницею.

3. АПАРАТУРА ТА РЕАГЕНТИ (інші ніж ті, що зазначені у загальних інструкціях)

3.1. Апаратура

(a) Конічна колба з притертою скляною пробкою ємністю не менше 200 мл.

(b) Механічний струшувач.

(c) Термостат або інший апарат для підтримування температури колби на рівні 52 ± 2 °С.

3.2. Реагенти

(a) Бензиловий спирт.

(b) Етанол.

4. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

Дотримуються процедури, описаної в загальних інструкціях, і потім діють у такий спосіб:

До зразка, що міститься в конічній колбі, додають 100 мл бензилового спирту на один грам зразка. Вставляють пробку, прикріплюють колбу до струшувача так, щоб вона була занурена у водяну баню, підтримувану за температури 52 ± 2 °С, і струшують протягом 20 хвилин за цієї температури.

(Замість використання механічного струшувача колбу можна енергійно струшувати вручну).

Зливають рідину через зважений фільтрувальний тигель. Додають наступну порцію бензилового спирту в колбу і струшують, як і раніше, за температури 52 ± 2 °С протягом 20 хвилин.

Зливають рідину через тигель. Повторюють цикл операцій втретє.

Нарешті, виливають рідину та осад у тигель, вимивають всі волокна, що залишилися в колбі, у тигель додатковою кількістю бензилового спирту за температури 52 ± 2 °С. Ретельно осушують тигель.

Переміщують волокна в колбу, споліскують етанолом і, після струшування вручну, зливають через фільтрувальний тигель.

Повторюють це споліскування два або три рази. Переміщують осад у тигель та ретельно осушують. Висушують тигель і осад, охолоджують та зважують їх.

5. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Обчислюють результати, як описано в загальних інструкціях. Величина «d» дорівнює 1,00, за винятком меламіну, для якого «d» = 1,01.

6. ТОЧНІСТЬ

Для гомогенної суміші текстильних матеріалів довірчі границі результатів, отриманих за цим методом, є не більшими ніж ± 1 для довірчого рівня 95 %.

МЕТОД № 6
ТРИАЦЕТАТИ АБО ПОЛІЛАКТИД ТА ДЕЯКІ ІНШІ ВОЛОКНА
(Метод з використанням дихлорметану)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей волокон:

1. триацетату (24) або полілактиду (34)

з

2. вовною (1), волосом тварин (2 та 3), шовком (4), бавовною (5), купро (21), модалом (22), віскозою (25), акрилом (26), поліамідом або нейлоном (30), поліестером (35), поліпропіленом (37), скловолокном (44), еластомультіестером (45), еластолефіном (46), меламіном (47), поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом (49) та поліакрилатом (50).

Триацетатні волокна, піддані апретуванню, яке призводить до часткового гідролізу, перестають бути повністю розчинними у реагенті. У таких випадках цей метод не застосовують.

2. ПРИНЦИП

Триацетат або полілактидні волокна видаляють з відомої сухої маси суміші, для чого їх розчиняють дихлорметаном. Осад збирають, промивають, висушують і зважують; його масу, скориговану, за необхідності, виражають як відсоток від сухої маси суміші. Масову частку сухого триацетату або полілактиду визначають за різницею.

3. АПАРАТУРА ТА РЕАГЕНТИ (інші ніж ті, що зазначені у загальних інструкціях)

3.1. Апаратура

Конічна колба з притертою скляною пробкою ємністю не менше 200 мл.

3.2. Реагент

Дихлорметан.

4. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

Дотримуються процедури, описаної в загальних інструкціях, і потім діють у такий спосіб:

До випробного зразка, що міститься в конічній колбі з притертою скляною пробкою ємністю 200 мл, додають 100 мл дихлорметану на один грам випробного зразка, вставляють пробку, струшують колбу, щоб намочити випробний зразок та залишають на 30 хвилин за кімнатної температури, струшуючи колбу кожні 10 хвилин. Зливають рідину через зважений фільтрувальний тигель. Додають 60 мл дихлорметану до колби, яка містить осад, струшують вручну та відфільтровують вміст колби через фільтрувальний тигель. Вимивають волокна, що залишилися в колбі, у тигель додатковою кількістю дихлорметану. Осушують тигель відсмоктуванням, щоб видалити надлишкову рідину, заново наповнюють тигель дихлорметаном і дають йому стекти під дією сили тяжіння.

Нарешті, застосовують відсмоктування для видалення надлишкової рідини, потім оброблюють осад киплячою водою, щоб видалити весь розчинник, застосовують відсмоктування, висушують тигель та осад, охолоджують та зважують їх.

5. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Обчислюють результати, як описано в загальних інструкціях. Величина «d» дорівнює 1,00, за винятком поліестеру, еластомультіестеру, еластолефіну та меламіну, для яких «d» = 1,01.

6. ТОЧНІСТЬ

Для гомогенної суміші текстильних матеріалів довірчі границі результатів, отриманих за цим методом, є не більшими ніж ± 1 для довірчого рівня 95 %.

МЕТОД № 7
ДЕЯКІ ЦЕЛЮЛОЗНІ ВОЛОКНА ТА ДЕЯКІ ІНШІ ВОЛОКНА
(Метод з використанням сірчаної кислоти 75 % m/m)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей волокон:

1. бавовни (5), льону (7), конопель (8), рамі (14), купро (21), модалу (22), віскози (25)

з

2. поліестером (35), поліпропіленом (37), еластомультіестером (45), еластолефіном (46) та поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом (49).

2. ПРИНЦИП

Целюлозне волокно видаляють з відомої сухої маси суміші, для чого його розчиняють сірчаною кислотою 75 % m/m. Осад збирають, промивають, висушують і зважують; його масу виражають як відсоток від сухої маси суміші. Частку сухого целюлозного волокна визначають за різницею.

3. АПАРАТУРА ТА РЕАГЕНТИ (інші ніж ті, що зазначені у загальних інструкціях)

3.1. Апаратура

(a) Конічна колба з притертою скляною пробкою ємністю не менше 500 мл.

(b) Термостат або інший апарат для підтримування температури колби на рівні 50 ± 5 °С.

3.2. Реагенти

(a) Сірчана кислота, 75 ± 2 % m/m

Підготовлюють шляхом обережного додавання, поки триває процес охолодження, 700 мл сірчаної кислоти (відносна щільність за температури 20 °С : 1,84) до 350 мл дистильованої води.

Після охолодження розчину до кімнатної температури, розводять до 1 літра водою.

(b) Аміак, розведений розчин

Розводять 80 мл розчину аміаку (відносна щільність за 20 °С : 0,880) до 1 літра водою.

4. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

Дотримуються процедури, описаної в загальних інструкціях, і потім діють у такий спосіб:

До зразка, що міститься в конічній колбі з притертою скляною пробкою ємністю не менше 500 мл, додають 200 мл 75 % сірчаної кислоти на один грам зразка, вставляють пробку та обережно струшують колбу для намочування зразка.

Підтримують температуру колби на рівні 50 ± 5 °С протягом 1 години, струшуючи її через регулярні проміжки часу приблизно кожні 10 хвилин. Фільтрують вміст колби через зважений фільтрувальний тигель шляхом відсмоктування. Вимивають у тигель всі волокна, які залишаються в колбі, за допомогою невеликої кількості 75 % сірчаної кислоти. Осушують тигель відсмоктуванням та промивають осад на фільтрі один раз, заповнюючи тигель свіжою порцією сірчаної кислоти. Не застосовують відсмоктування до тих пір, поки кислота не стече під дією сили тяжіння.

Промивають осад послідовно декілька разів холодною водою, двічі розведеним розчином аміаку, а потім ретельно холодною водою, осушуючи тигель відсмоктуванням після кожного додання. Не застосовують відсмоктування до тих пір, поки кожна промивна рідина не стече під дією сили тяжіння. Нарешті, видаляють залишкову рідину з тигля відсмоктуванням, висушують тигель і осад, охолоджують та зважують їх.

5. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Обчислюють результати, як описано в загальних інструкціях. Величина «d» дорівнює 1,00, за винятком поліпропілену/двокомпонентного поліаміду, для яких «d» дорівнює 1,01.

6. ТОЧНІСТЬ

Для гомогенної суміші текстильних матеріалів довірчі границі результатів, отриманих за цим методом, є не більшими ніж ± 1 для довірчого рівня 95 %.

МЕТОД № 8
АКРИЛОВІ, ДЕЯКІ МОДАКРИЛОВІ ВОЛОКНА АБО ДЕЯКІ ХЛОРВОЛОКНА ТА ДЕЯКІ ІНШІ ВОЛОКНА
(Метод з використанням диметилформаміду)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей волокон:

1. акрилів (26), деяких модакрилів (29), або деяких хлорволокон (27) (-10)

з

2. вовною (1), волосом тварин (2 та 3), шовком (4), бавовною (5), купро (21), модалом (22), віскозою (25), поліамідом або нейлоном (30), поліестером (35), поліпропіленом (37), еластомультіестером (45), еластолефіном (46), меламіном (47), поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом (49) та поліакрилатом (50).

Він однаково застосовний до акрилів та деяких модакрилів, оброблених попередньо металізованими барвниками, але не до тих, які були пофарбовані фарбами з подальшим хромуванням.

2. ПРИНЦИП

Акрил, модакрил або хлорволокно видаляють з відомої сухої маси суміші, для чого їх розчиняють діметилформамідом, нагрітим на водяній бані до точки кипіння. Осад збирають, промивають, висушують і зважують. Його масу, скориговану, за необхідності, виражають як відсоток від сухої маси суміші, а масову частку сухого акрилу, модакрилу або хлорволокна визначають за різницею.

3. АПАРАТУРА ТА РЕАГЕНТИ (інші ніж ті, що зазначені у загальних інструкціях)

3.1. Апаратура

(a) Конічна колба з притертою скляною пробкою ємністю не менше 200 мл.

(b) Водяна баня в точці кипіння.

3.2. Реагент

Диметилформамід (точка кипіння 153 ± 1 °С), який містить не більше 0,1 % води.

Цей реагент токсичний, тому рекомендовано використовувати витяжку.

4. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

Дотримуються процедури, описаної в загальних інструкціях, і потім діють у такий спосіб:

До зразка, що міститься в конічній колбі зі скляною пробкою ємністю не менше 200 мл, додають на один грам зразка 80 мл диметилформаміду, попередньо нагрітого на водяній бані в точці кипіння, вставляють пробку, струшують колбу для намочування зразка та нагрівають на водяній бані в точці кипіння протягом 1 години. Злегка струшують колбу разом з її вмістом вручну п'ять разів протягом цього періоду.

Зливають рідину через зважений фільтрувальний тигель, залишаючи волокна в колбі. Додають до колби ще 60 мл диметилформаміду та нагрівають ще протягом 30 хвилин, злегка струшуючи колбу та її вміст вручну двічі протягом цього періоду.

Фільтрують вміст колби через фільтрувальний тигель шляхом відсмоктування.

Вимивають у тигель всі волокна, які залишаються у мензурці, диметилформамідом. Осушують тигель відсмоктуванням. Промивають осад приблизно 1 літром гарячої води за температури 70-80 °С, наповнюючи тигель кожного разу.

Після кожного додання води, на короткий час застосовують відсмоктування, але тільки після того, як вода стече під дією сили тяжіння. Якщо промивна рідина занадто повільно стікає через тигель, може бути застосоване легке відсмоктування.

Нарешті, висушують тигель разом із осадом, охолоджують та зважують їх.

5. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Обчислюють результати, як описано в загальних інструкціях. Величина «d» дорівнює 1,00, за винятком вовни, бавовни, купро, модалу, поліестеру, еластомультіестеру, меламіну та поліакрилату, для яких «d» = 1,01.

6. ТОЧНІСТЬ

Для гомогенної суміші текстильних матеріалів довірчі границі результатів, отриманих за цим методом, є не більшими ніж ± 1 для довірчого рівня 95 %.

МЕТОД № 9
ДЕЯКІ ХЛОРВОЛОКНА ТА ДЕЯКІ ІНШІ ВОЛОКНА

(Метод з використанням суміші сірковуглецю та ацетону 55,5/44,5 % v/v)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей волокон:

1. деяких хлорволокон (27), а саме деяких волокон полівінілхлориду, незалежно від того, чи були вони хлоровані чи ні (-11)

з

2. вовною (1), волосом тварин (2 та 3), шовком (4), бавовною (5), купро (21), модалом (22), віскозою (25), акрилом (26), поліамідом або нейлоном (30), поліестером (35), поліпропіленом (37), скловолокном (44), еластомультіестером (45), меламіном (47), поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом (49) та поліакрилатом (50).

Коли вміст вовни чи шовку в суміші перевищує 25 %, застосовують метод № 2.

Коли вміст поліаміду чи нейлону в суміші перевищує 25 %, застосовують метод № 4.

2. ПРИНЦИП

Хлорволокно видаляють з відомої сухої маси суміші, для чого його розчиняють азеотропною сумішшю сірковуглецю та ацетону. Осад збирають, промивають, висушують і зважують; його масу, скориговану, за необхідності, виражають як відсоток від сухої маси суміші. Масову частку сухого полівінілхлоридного волокна визначають за різницею.

3. АПАРАТУРА ТА РЕАГЕНТИ (інші ніж ті, що зазначені у загальних інструкціях)

3.1. Апаратура

(a) Конічна колба з притертою скляною пробкою ємністю не менше 200 мл.

(b) Механічний струшувач.

3.2. Реагенти

(a) Азеотропна суміш сірковуглецю та ацетону (55,5 % за об’ємною часткою сірковуглецю до 44,5 % ацетону). Оскільки цей реагент токсичний, рекомендовано використовувати витяжку.

(b) Етанол (92 % за об'ємною часткою) або метанол.

4. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

Дотримуються процедури, описаної в загальних інструкціях, і потім діють у такий спосіб:

До зразка, що міститься в конічній колбі ємністю не менше 200 мл, додають 100 мл азеотропної суміші на один грам зразка. Щільно закорковують колбу та струшують колбу на механічному струшувачі або енергійно вручну протягом 20 хвилин за кімнатної температури.

Зливають відстояну рідину через зважений фільтрувальний тигель.

Повторюють оброблення з використанням 100 мл свіжого реагенту. Продовжують цей цикл операцій до тих пір, поки не залишиться жодного полімерного осаду на предметному склі при випаровуванні краплі екстракційної рідини. Вимивають осад у фільтрувальний тигель додатковою кількістю реагенту, застосовують відсмоктування для видалення рідини, споліскують тигель та осад 20 мл спирту та потім три рази водою. Дають промивній рідині стекти під силою тяжіння перед тим, як застосовувати осушення відсмоктуванням. Висушують тигель і осад, охолоджують та зважують їх.

У деяких сумішах, що мають високий вміст хлорволокна, під час процедури висушування може спостерігатися суттєве збігання зразка, в результаті чого уповільнюється розчинення хлорволокна розчинником.

Це, однак, не впливає на кінцеве розчинення хлорволокна в розчиннику.

5. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Обчислюють результати, як описано в загальних інструкціях. Величина «d» дорівнює 1,00, за винятком меламіну та поліакрилату, для яких «d» дорівнює 1,01.

6. ТОЧНІСТЬ

Для гомогенної суміші текстильних матеріалів довірчі границі результатів, отриманих за цим методом, є не більшими ніж ± 1 для довірчого рівня 95 %.

МЕТОД № 10
АЦЕТАТ І ДЕЯКІ ІНШІ ВОЛОКНА
(Метод з використанням льодової оцтової кислоти)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей волокон:

1. ацетату (19)

з

2. деякими хлорволокнами (27), а саме волокнами полівінілхлориду, незалежно від того, чи були вони хлоровані чи ні, поліпропіленом (37), еластолефіном (46), меламіном (47) та поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом (49).

2. ПРИНЦИП

Ацетатне волокно видаляють з відомої сухої маси суміші, для чого його розчиняють льодовою оцтовою кислотою. Осад збирають, промивають, висушують і зважують; його масу, скориговану, за необхідності, виражають як відсоток від сухої маси суміші. Масову частку сухого ацетатного волокна визначають за різницею.

3. АПАРАТУРА ТА РЕАГЕНТИ (інші ніж ті, що зазначені у загальних інструкціях)

3.1. Апаратура

(a) Конічна колба з притертою скляною пробкою ємністю не менше 200 мл.

(b) Механічний струшувач.

3.2. Реагент

Льодова оцтова кислота (понад 99 %). З цим реагентом слід поводитися обережно, оскільки він дуже їдкий.

4. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

Дотримуються процедури, описаної в загальних інструкціях, і потім діють у такий спосіб:

До зразка, що міститься в конічній колбі з притертою скляною пробкою ємністю не менше 200 мл, додають 100 мл льодової оцтової кислоти на один грам зразка. Щільно закорковують колбу та струшують на механічному струшувачі або енергійно вручну протягом 20 хвилин за кімнатної температури. Зливають відстояну рідину через зважений фільтрувальний тигель. Двічі повторюють оброблення, використовуючи кожний раз 100 мл свіжого реагенту; загалом проводять три екстракції.

Переміщують осад до фільтрувального тигля, осушують відсмоктуванням для видалення рідини, споліскують тигель та осад 50 мл льодової оцтової кислоти, а потім три рази водою. Після кожного споліскування дають рідині стекти під силою тяжіння перед тим, як застосовувати відсмоктування. Висушують тигель і осад, охолоджують та зважують їх.

5. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Обчислюють результати, як описано в загальних інструкціях. Величина «d» дорівнює 1,00.

6. ТОЧНІСТЬ

Для гомогенної суміші текстильних матеріалів довірчі границі результатів, отриманих за цим методом, є не більшими ніж ± 1 для довірчого рівня 95 %.

МЕТОД № 11
ШОВК АБО ПОЛІАМІД ТА ДЕЯКІ ІНШІ ВОЛОКНА
(Метод з використанням сірчаної кислоти 75 % m/m)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей:

1. шовку (4) або поліаміду чи нейлону (30)

з

2. вовною (1), волосом тварин (2 та 3), поліпропіленом (37), еластолефіном (46), меламіном (47) та поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом (49).

2. ПРИНЦИП

Шовкове або поліамідне чи нейлонове волокно видаляють з відомої сухої маси суміші, для чого його розчиняють сірчаною кислотою 75 % m/m (-12)

Осад збирають, промивають, висушують і зважують. Його масу, скориговану, за необхідності, виражають як відсоток від сухої маси суміші. Масову частку сухого шовку або поліаміду чи нейлону визначають за різницею.

3. АПАРАТУРА ТА РЕАГЕНТИ (інші ніж ті, що зазначені у загальних інструкціях)

3.1. Апаратура

Конічна колба з притертою скляною пробкою ємністю не менше 200 мл.

3.2. Реагенти

(a) Сірчана кислота (75 ± 2 % m/m)

Підготовлюють шляхом обережного додавання, поки триває процес охолодження, 700 мл сірчаної кислоти (відносна щільність за температури 20 °С : 1,84) до 350 мл дистильованої води.

Після охолодження до кімнатної температури розводять розчин до 1 літра водою.

(b) Сірчана кислота, розведений розчин: повільно додають 100 мл сірчаної кислоти (відносна щільність за температури 20 °С : 1,84) до 1900 мл дистильованої води.

Аміак, розведений розчин: розводять 200 мл концентрованого аміаку (відносна щільність за температури 20 °С : 0,880) до 1 літра водою.

4. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

Дотримуються процедури, описаної в загальних інструкціях, і потім діють у такий спосіб:

До зразка, що міститься в конічній колбі з притертою скляною пробкою ємністю не менше 200 мл, додають 100 мл сірчаної кислоти 75 % m/m на один грам зразка та вставляють пробку. Енергійно струшують та залишають на 30 хвилин за кімнатної температури. Знову струшують та залишають на 30 хвилин. В останній раз струшують та відфільтровують вміст колби через зважений фільтрувальний тигель. Вимивають всі волокна, що залишилися в колбі, реагентом сірчаної кислоти 75 %. Промивають осад у тиглі послідовно 50 мл розведеного реагенту сірчаної кислоти, 50 мл води та 50 мл розведеного розчину аміаку. Кожного разу дають волокнам контактувати з рідиною приблизно протягом 10 хвилин перед застосуванням відсмоктування. Нарешті споліскують водою, залишаючи волокна контактувати з водою приблизно на 30 хвилин. Осушують тигель відсмоктуванням, висушують тигель і осад, охолоджують та зважують їх.

У випадку двокомпонетнтих сумішей поліаміду з поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом після фільтрування волокон через зважений фільтрувальний тигель і перед застосуванням описаної процедури промивання, кожного разу двічі промивають осад у фільтрувальному тиглі 50 мл реагенту сірчаної кислоти 75 %.

5. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Обчислюють результати, як описано в загальних інструкціях. Величина «d» дорівнює 1,00, за винятком вовни, для якої «d» = 0,985, поліпропілену/двокомпонентного поліаміду, для яких «d» = 1,005, та меламіну, для якого «d» = 1,01.

6. ТОЧНІСТЬ

Для гомогенної суміші текстильних матеріалів довірчі границі результатів, отриманих за цим методом, є не більшими ніж ± 1 для довірчого рівня 95 %, окрім двокомпонентних сумішей поліаміду з поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом, для яких довірчі границі результатів є не більшими ніж ± 2.

МЕТОД № 12
ДЖУТ ТА ДЕЯКІ ВОЛОКНА ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ
(Метод з визначанням вмісту азоту)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей волокон:

1. джуту (9)

з

2. деякими волокнами тваринного походження.

Компонент волокон тваринного походження може складатися тільки з волосу (2 та 3), або вовни (1), або будь-якої суміші цих двох волокон. Цей метод не застосовний до текстильних сумішей, які містять неволокнисті речовини (барвники, апрети тощо) з азотною основою.

2. ПРИНЦИП

Визначають вміст азоту в суміші, і на основі отриманого результату та відомого або припущеного вмісту азоту у двох компонентах обчислюють масову частку кожного компонента.

3. АПАРАТУРА ТА РЕАГЕНТИ (інші ніж ті, що зазначені у загальних інструкціях)

3.1. Апаратура

(a) колба К’єльдаля для мокрого озолення об'ємом 200-300 мл.

(b) дистиляційний апарат К’єльдаля з функцією нагнітання пари.

(c) апарат для титрування з точністю до 0,05 мл.

3.2. Реагенти

(a) Толуол.

(b) Метанол.

(c) Сірчана кислота, відносна щільність за температури 20 °С: 1,84 (-13).

(d) Сульфат калію (-13) .

(e) Диоксид селену (-13) .

(f) Розчин гідроксиду натрію (400 г/літр). Розчиняють 400 г гідроксиду натрію в 400-500 мл води та розводять до 1 літра водою.

(g) Змішаний індикатор. Розчиняють 0,1 г метилового червоного в 95 мл етанолу та 5 мл води, перемішують з 0,5 г бромкрезолового зеленого, розчиненого в 475 мл етанолу та 25 мл води.

(h) Розчин борної кислоти. Розводять 20 г борної кислоти в 1 літрі води.

(i) Сірчана кислота, 0,02N (стандартний титрувальний розчин).

4. ПОПЕРЕДНЄ ОБРОБЛЕННЯ ВИПРОБНОГО ЗРАЗКА

Попереднє оброблення, описане в загальних інструкціях, замінюють таким попереднім обробленням:

Екстрагують висушену на повітрі лабораторну випробну пробу в апарат Сокслета із сумішшю 1 об'єму толуолу та 3 об'ємів метанолу на 4 години за мінімальної швидкості 5 циклів на годину. Дають розчиннику випаруватись зі зразка у повітря та видаляють останні сліди у печі за температури 105 ± 3 °С. Потім екстрагують зразок у воді (50 мл на один грам зразка) шляхом кип'ятіння зі зворотним холодильником протягом 30 хвилин. Фільтрують, повертають зразок у колбу та повторюють екстракцію з ідентичним об'ємом води. Фільтрують, видаляють надлишок води з проби шляхом віджимання, відсмоктування або центрифугування і потім дають пробі висохнути на повітрі.

Слід пам'ятати про токсичні властивості толуолу та метанолу і застосовувати усі заходи безпеки при їх використанні.

5. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

5.1. Загальні інструкції

Дотримуються процедури, описаної в загальних інструкціях стосовно відбирання, висушування та зважування зразку.

5.2. Детальна процедура

Переносять зразок до колби К’єльдаля для мокрого озолення. До зразка масою не менше 1 г, що міститься в колбі для мокрого озолення, додають у такому порядку: 2,5 грама сульфату калію, 0,1-0,2 грама диоксиду селену та 10 мл сірчаної кислоти (відносна щільність за температури 20 °С : 1,84). Спочатку злегка нагрівають колбу до тих пір, поки все волокно не розкладеться, а потім нагрівають її енергійніше, поки розчин не стане чистим та майже безбарвним. Продовжують нагрівати ще 15 хвилин. Дають колбі охолонути, обережно розбавляють вміст 10-20 мл води, охолоджують, переносять вміст кількісно до градуйованої колби ємністю 200 мл та доводять до того об'єму водою, щоб отримати розчин для озолення. Поміщують приблизно 20 мл розчину борної кислоти в конічну колбу об’ємом 100 мл і ставлять колбу під конденсатор дистиляційного апарату К’єльдаля так, щоб напірна трубка була занурена трохи нижче поверхні розчину борної кислоти. Переносять рівно 10 мл розчину для озолення у дистиляційну колбу, додають не менше 5 мл розчину гідроксиду натрію до розтрубу, трохи піднявши пробку, щоб дати розчину гідроксиду натрію повільно стекти в колбу. Якщо розчин для озолення та розчин гідроксиду натрію залишаються як два окремі шари, їх змішують, легко струшуючи. Обережно нагрівають дистиляційну колбу і підставляють її під пару з генератора. Збирають приблизно 20 мл дистиляту, опускають конічну колбу таким чином, щоб наконечник напірної трубки конденсатора був приблизно на 20 мм над поверхнею рідини та продовжують дистиляцію ще одну хвилину. Споліскують наконечник напірної трубки водою, збираючи змиви в конічну колбу. Забирають конічну колбу і замінюють її іншою конічною колбою, яка містить приблизно 10 мл розчину борної кислоти, та збирають приблизно 10 мл дистиляту.

Титрують два дистиляти окремо з 0,02 N сірчаної кислоти, використовуючи змішаний індикатор. Занотовують загальні результати титрування для двох дистилятів. Якщо титр для другого дистиляту більше ніж 0,2 мл, випробування повторюють і дистиляцію починають наново, використовуючи свіжу аліквоту розчину для озолення.

Проводять контрольне визначення, тобто для мокрого озолення та дистиляції використовують тільки реагенти.

6. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

6.1. Обчислюють відсотковий вміст азоту в сухому зразку за такою формулою:

Де

6.2. Використовуючи величини 0,22 % для вмісту азоту в джуті та 16,2 % для вмісту азоту у волокні тваринного походження (при чому обидві масові частки виражають на основі сухої маси волокна), обчислюють склад суміші за такою формулою:

Де

7. ТОЧНІСТЬ

Для гомогенної суміші текстильних матеріалів довірчі границі результатів, отриманих за цим методом, є не більшими ніж ± 1 для довірчого рівня 95 %.

МЕТОД № 13
ПОЛІПРОПІЛЕНОВІ ВОЛОКНА ТА ДЕЯКІ ІНШІ ВОЛОКНА
(Метод з використанням ксилолу)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей волокон:

1. поліпропіленових волокон (37)

з

2. вовною (1), волосом тварин (2 та 3), шовком (4), бавовною (5), ацетатом (19), купро (21), модалом (22), триацетатом (24), віскозою (25), акрилом (26), поліамідом або нейлоном (30), поліестером (35), скловолокном (44), еластомультіестером (45), меламіном (47) та поліакрилатом (50).

2. ПРИНЦИП

Поліпропіленове волокно видаляють з відомої сухої маси суміші, для чого його розчиняють киплячим ксилолом. Осад збирають, промивають, висушують і зважують; його масу, скориговану, за необхідності, виражають як відсоток від сухої маси суміші. Масову частку поліпропілена визначають за різницею.

3. АПАРАТУРА ТА РЕАГЕНТИ (інші ніж ті, що зазначені у загальних інструкціях)

3.1. Апаратура

(a) Конічна колба з притертою скляною пробкою ємністю не менше 200 мл.

(b) Зворотний холодильник (придатний для рідин з високою точкою кипіння), приєднуваний до конічної колби (а).

(c) Колбонагрівач в точці кипіння ксилолу.

3.2. Реагент

Ксилол, що дистилюється за температури між 137 та 142 °С.

Ксилол є дуже легкозаймистим і має токсичну пару. Слід застосовувати належні заходи безпеки при його використанні.

4. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

Дотримуються процедури, описаної в загальних інструкціях, і потім діють у такий спосіб:

До зразка, що міститься в конічній колбі (3.1(a)), додають 100 мл ксилолу (3.2) на один грам зразка. Приєднують холодильник (3.1(b)), доводять вміст до кипіння та підтримують в точці кипіння протягом 3 хвилин.

Негайно переливають гарячу рідину через зважений фільтрувальний тигель (див. примітку 1). Повторюють оброблення ще двічі, використовуючи кожного разу 50 мл свіжої порції розчинника.

Промивають осад, що залишився в колбі, послідовно з 30 мл киплячого ксилолу (двічі), потім з 75 мл петролейного ефіру (I.3.2.1 загальної інструкції) (двічі). Після другого промивання петролейним ефіром, фільтрують вміст колби через тигель, вимивають у тигель всі волокна, які залишаються, за допомогою невеликої кількості петролейного ефіру і дають розчиннику випаруватися. Висушують тигель і осад, охолоджують та зважують їх.

Примітки:

1. Фільтрувальний тигель, через який буде переливатися ксилол, повинен бути попередньо нагрітим.

2. Після оброблення киплячим ксилолом, але перед тим, як вводити петролейний ефір, слід пересвідчитися, що колба, яка містить осад, достатньо охолоджена.

3. Щоб зменшити небезпеки виникнення пожежі та отруєння для лаборанта можна використати апарат термічної екстракції та відповідні процедур, що дають ідентичні результати (-14).

5. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Обчислюють результати, як описано в загальних інструкціях. Величина «d» дорівнює 1,00, за винятком меламіну та поліакрилату, для яких «d» дорівнює 1,01.

6. ТОЧНІСТЬ

Для гомогенної суміші текстильних матеріалів довірчі границі результатів, отриманих за цим методом, є не більшими ніж ± 1 для довірчого рівня 95 %.

МЕТОД № 14
ДЕЯКІ ВОЛОКНА ТА ДЕЯКІ ІНШІ ВОЛОКНА
(Метод з використанням концентрованої сірчаної кислоти)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей волокон:

1. бавовни (5), ацетату 19), купро (21), модалу (22), триацетату (24), віскози (25), деяких акрилів (26), деяких модакрилів (29), поліаміду або нейлону (30), поліестеру (35) та еластомультіестеру (45)

з

2. хлорволокнами (27) на основі гомополімерів вінілхлориду, незважаючи на те, чи були вони хлоровані чи ні, поліпропіленом (37), еластолефіном (46), меламіном (47) та поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом (49).

Зазначені модакрили - це ті, що утворюють прозорий розчин при зануренні у концентровану сірчану кислоту (відносна щільність 1,84 за температури 20 °С).

Цей метод може бути використаний замість методів № 8 та 9.

2. ПРИНЦИП

Складник, інший ніж хлорволокно, поліпропілен, еластолефін, меламін або поліпропілен/двокомпонентний поліамід (тобто волокна, згадані в параграфі 1.1), видаляють з відомої сухої маси суміші, для чого його розчиняють концентрованою сірчаною кислотою (відносна щільність 1,84 за температури 20 °С). Осад, який складається з хлорволокна, поліпропілену, еластолефіну, меламіну чи поліпропілену/двокомпонентного поліаміду, збирають, промивають, висушують і зважують; його масу, скориговану, за необхідності, виражають як відсоток від сухої маси суміші. Масову частку других складників отримують за різницею.

3. АПАРАТУРА ТА РЕАГЕНТИ (інші ніж ті, що зазначені у загальних інструкціях)

3.1. Апаратура

(a) Конічна колба з притертою скляною пробкою ємністю не менше 200 мл.

(b) Скляна паличка зі сплющеним кінцем.

3.2. Реагенти

(a) Сірчана кислота, концентрована (відносна щільність за температури 20 °С : 1,84).

(b) Сірчана кислота, водний розчин приблизно 50 % (m/m).

Підготовлюють шляхом обережного введення, поки триває процес охолодження, 400 мл сірчаної кислоти (відносна щільність за температури 20 °С : 1,84) до 500 мл дистильованої або деонізованої води. Після охолодження до кімнатної температури розводять розчин до одного літра водою.

(c) Аміак, розведений розчин

Розводять 60 мл концентрованого розчину аміаку (відносна щільність за температури 20 °С : 0,880) до одного літра дистильованою водою.

4. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

Дотримуються процедури, описаної в загальних інструкціях, і потім діють у такий спосіб:

До випробного зразка, що міститься в конічній колбі (3.1(a)), додають 100 мл сірчаної кислоти (3.2(b)) на один грам зразка.

Дають вмісту колби залишатися за кімнатної температури протягом 10 хвилин, і впродовж цього часу періодично помішують випробний зразок скляною паличкою. Якщо обробляють ткане або трикотажне полотно, поміщують його між стінкою колби й скляною паличкою та злегка притискають для того, щоб відокремити матеріал, розчинений сірчаною кислотою.

Зливають рідину через зважений фільтрувальний тигель. Додають до колби свіжу порцію 100 мл сірчаної кислоти (3.2(a)) і повторюють ту ж саму операцію. Переміщують вміст колби у фільтрувальний тигель та переносять туди волокнистий осад за допомогою скляної палички. За необхідності додають невелику кількість концентрованої сірчаної кислоти (3.2(a)) до колби для того, щоб видалити всі волокна, що прилипли до стінки. Осушують тигель відсмоктуванням; видаляють фільтрат шляхом спорожнення або заміни фільтрувальної колби, промивають осад в тиглі послідовно розчином сірчаної кислоти 50 % (3.2(b)), дистильованою або деіонізованою водою (I.3.2.3 загальних інструкцій), розчином аміаку (3.2(c)), і нарешті ретельно промивають дистильованою або деіонізованою водою, осушуючи тигель відсмоктуванням після кожного додання. (Відсмоктування не застосовують під час промивання, а тільки після того, як рідина повністю стекла під дією силою тяжіння.) Висушують тигель і осад, охолоджують та зважують їх.

5. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Обчислюють результати, як описано в загальних інструкціях. Величина «d» дорівнює 1,00, за винятком меламіну та поліпропілену/ двокомпонентного поліаміду, для яких «d» дорівнює 1,01.

6. ТОЧНІСТЬ

Для гомогенної суміші текстильних матеріалів довірчі границі результатів, отриманих за цим методом, є не більшими ніж ± 1 для довірчого рівня 95 %.

МЕТОД № 15
ХЛОРВОЛОКНА, ДЕЯКІ МОДАКРНЛОВІ, ДЕЯКІ ЕЛАСТАНОВІ, АЦЕТАТНІ, ТРИАЦЕТАТНІ ВОЛОКНА ТА ДЕЯКІ ІНШІ ВОЛОКНА
(Метод з використанням циклогексанону)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей волокон:

1. ацетату (19), триацетату (24), хлорволокна (27), деяких модакрилів (29), деяких еластанів (43)

з

2. вовною (1), волосом тварин (2 та 3), шовком (4), бавовною (5), купро (21), модалом (22), віскозою (25), акрилом (26), поліамідом або нейлоном (30), скловолокном (44), меламіном (47) та поліакрилатом (50).

Якщо присутні модакрили або еластани, спочатку проводять попереднє випробування для того, щоб визначити, чи це волокно є повністю розчинним в реагенті.

Суміші, які містять хлорволокно, також можуть бути проаналізовані з використанням методів № 9 або 14.

2. ПРИНЦИП

Ацетатні та триацетатні волокна, хлорволокна, деякі модакрили та деякі еластани видаляють з відомої сухої маси суміші, для чого їх розчиняють циклогексаноном за температури, близької до точки кипіння. Осад збирають, промивають, висушують і зважують; його масу, скориговану, за необхідності, виражають як відсоток від сухої маси суміші. Масову частку хлорволокна, модакрилу, еластану, ацетату та триацетату визначають за різницею.

3. АПАРАТУРА ТА РЕАГЕНТИ (інші ніж ті, що зазначені у загальних інструкціях)

3.1. Апаратура

(a) Апарат гарячої екстракції, придатний для використання в процедурі випробування в пункті 4 (див. рисунок: це варіант апарату, описаний в Melliand Textilberichte 56 (1975) с. 643-645).

(b) Фільтрувальний тигель для поміщення випробного зразка.

(c) Порувата перетинка (ступінь поруватості 1).

(d) Зворотний холодильник, який можна прилаштувати до дистиляційної колби.

(e) Нагрівальний пристрій.

3.2. Реагенти

(a) Циклогексанон, точка кипіння 156 °С.

(b) Етиловий спирт, 50 % за об'ємною часткою.

Циклогексанон є легкозаймистим і токсичним. Слід застосовувати належні заходи безпеки при його використанні.

4. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

Дотримуються процедури, описаної в загальних інструкціях, і потім діють у такий спосіб:

Виливають в дистиляційну колбу 100 мл циклогексанону на один грам матеріалу, вставляють екстракційний контейнер, в який було попередньо поміщено фільтрувальний тигель зі зразком та злегка нахилену порувату перетинку. Приєднують зворотний холодильник. Доводять до кипіння та продовжують екстракцію протягом 60 хвилин за мінімальної швидкості 12 циклів на годину.

Після екстракції і охолодження виймають екстракційний контейнер, виймають фільтрувальний тигель і виймають дірчасту діафрагму. Промивають вміст фільтрувального тигля три або чотири рази 50 % етиловим спиртом, нагрітим приблизно до температури 60 °С, а потім відповідно 1 літром води за температури 60 °С.

Не застосовують відсмоктування під час або між промиваннями. Дають рідині стекти під силою тяжіння, а потім застосовують відсмоктування.

Нарешті, висушують тигель разом із осадом, охолоджують та зважують їх.

5. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Обчислюють результати, як описано в загальних інструкціях. Величина «d» дорівнює 1,00, за винятком поліакрилату, для якого «d» = 1,02, шовку та меламіну, для яких «d» = 1,01 та акрилу, для якого «d» = 0,98.

6. ТОЧНІСТЬ

Для гомогенних сумішей текстильних матеріалів довірчі границі результатів, отриманих за цим методом, є не більшими ніж ± 1 для довірчого рівня 95 %.

МЕТОД № 16
МЕЛАМІН ТА ДЕЯКІ ІНШІ ВОЛОКНА
(Метод з використанням гарячої мурашиної кислоти)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей волокон:

1. меламіну (47)

з

2. бавовною (5), арамідом (31) та поліпропіленом (37).

2. ПРИНЦИП

Меламін видаляють з відомої сухої маси суміші, для чого його розчиняють гарячою мурашиною кислотою (90 % m/m).

Осад збирають, промивають, висушують і зважують; його масу, скориговану, за необхідності, виражають як відсоток від сухої маси суміші. Масову частку других складників отримують за різницею.

Строго дотримуються рекомендованого температурного діапазону, оскільки розчинність меламіну дуже сильно залежить від температури.

3. АПАРАТУРА ТА РЕАГЕНТИ (інші ніж ті, що зазначені у загальних інструкціях)

3.1. Апаратура

(a) Конічна колба з притертою скляною пробкою ємністю не менше 200 мл.

(b) Водяна баня зі струшуванням або інша апаратура для струшування та підтримування температури колби на рівні 90 ± 2 °С.

3.2. Реагенти

(a) Мурашина кислота (90 % m/m, відносна щільність за температури 20 °С : 1,204). Розводять 890 мл мурашиної кислоти від 98 % до 100 % m/m (відносна щільність за температури 20 °С : 1,220) до 1 літру водою.

Гаряча мурашина кислота є дуже корозійною, і з нею слід поводитися обережно.

Аміак, розведений розчин: розводять 80 мл концентрованого розчину аміаку (відносна щільність за температури 20 °С : 0,880) до 1 літру водою.

4. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

Дотримуються процедури, описаної в загальних інструкціях, і потім діють у такий спосіб:

До випробного зразка, що міститься в конічній колбі з притертою скляною пробкою ємністю не менше 200 мл, додають 100 мл мурашиної кислоти на один грам зразка. Вставляють пробку та струшують колбу для намочування зразка. Ставлять колбу на водяну баню зі струшуванням за температури 90 ± 2 °С на 1 годину, енергійно її струшуючи. Охолоджують колбу до кімнатної температури. Зливають рідину через зважений фільтрувальний тигель. Додають 50 мл мурашиної кислоти до колби, що містить осад, струшують вручну та фільтрують вміст колби через фільтрувальний тигель. Переміщують волокна, що залишилися, у тигель шляхом промивання колби невеликою додатковою кількістю реагенту мурашиної кислоти. Осушують тигель відсмоктуванням та промивають осад реагентом мурашиної кислоти, гарячою водою, розведеним розчином аміаку та остаточно холодною водою, осушуючи тигель відсмоктуванням після кожного додання. Не застосовують відсмоктування до тих пір, поки кожна промивна рідина не стече під дією сили тяжіння. Нарешті, осушують тигель відсмоктуванням, висушують тигель і осад, охолоджують та зважують їх.

5. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Обчислюють результати, як описано в загальних інструкціях. Величина «d» дорівнює 1,02.

6. ТОЧНІСТЬ

Для гомогенної суміші текстильних матеріалів довірчі границі результатів, отриманих за цим методом, є не більшими ніж ± 1 для довірчого рівня 95 %.

МЕТОД № 17
ПОЛІЕСТЕР ТА ДЕЯКІ ІНШІ ВОЛОКНА
(Метод з використанням трихлороцтової кислоти та хлороформу)

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовують, після видалення неволокнистих речовин, до двокомпонентних сумішей волокон:

поліестеру (35)

з

поліакрилатом (50)

2. ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Принцип, апаратура та реагент, процедура випробування, обчислення та представлення результатів, що застосовуються до двокомпонентних сумішей волокон поліестеру з поліакрилатом, є такими, як описано у стандарті EN ISO 1833-25:2013. Величина «d» дорівнює 1,01.

ГЛАВА 3
КІЛЬКІСНИЙ АНАЛІЗ ТРИКОМПОНЕНТНИХ СУМІШЕЙ ТЕКСТИЛЬНИХ ВОЛОКОН

ВСТУП

Загалом, методи кількісного хімічного аналізу ґрунтуються на вибірковому розчинненні окремих компонентів. Є чотири можливі варіанти цього методу:

1. Використовують два різних випробних зразка, компонент (a) розчиняють з першого випробного зразка, а інший компонент (b) - з другого випробного зразка. Нерозчинні осади кожного зразка зважують, і масову частку кожного з двох розчинних компонентів обчислюють за відповідними втратами маси. Масову частку третього компонента (c) обчислюють за різницею.

2. Використовують два різних випробних зразка, компонент (a) розчиняють з першого випробного зразка, а два компоненти (a і b) - з другого випробного зразка. Нерозчинний осад першого випробного зразка зважують, і масову частку компонента (a) обчислюють за втратою маси. Нерозчинний осад другого випробного зразка зважують; він відповідає компоненту (c). Масову частку третього компонента (c) обчислюють за різницею.

3. Використовують два випробних зразка, два компонента (a і b) розчиняють з першого випробного зразка, а два компоненти (b і c) - з другого випробного зразка. Нерозчинні осади відповідають двом компонентам (c) та (а) відповідно. Масову частку третього компонента (c) обчислюють за різницею.

4. Використовують тільки один випробний зразок; після видалення одного з компонентів нерозчинний осад, утворений двома іншими волокнами, зважують, і масову частку розчинного компонента обчислюють за втратою маси. Одне з двох волокон осаду розчиняють, нерозчинний осад зважують, і масову частку другого розчинного компонента обчислюють за втратою маси.

Якщо є можливість вибору, рекомендовано використовувати один з перших трьох варіантів.

Якщо використовують хімічний аналіз, відповідальний за аналіз експерт повинен подбати про вибір методів з використанням розчинників, які розчиняють тільки потрібне волокно (волокна), залишаючи інше волокно (волокна) нерозчиненими.

Як приклад, у секції V наведена таблиця, що містить певний перелік трикомпонентних сумішей волокон, а також методи для аналізування двокомпонетних сумішей волокон, які, в принципі, можуть бути використані для аналізування цих трикомпонентних сумішей волокон.

Щоб звести до мінімуму ймовірність помилки, рекомендовано, у всіх можливих випадках, проводити хімічний аналіз з використанням щонайменше двох з чотирьох вищезазначених варіантів.

Перед тим, як приступати до будь-якого аналізу, всі волокна присутні в суміші повинні бути ідентифіковані. За деяких хімічних методів, нерозчинний компонент суміші може бути частково розчиненим у реагенті, використовуваному для розчинення розчинного компонента (компонентів). У всіх можливих випадках, реагенти обирають таким чином, щоб вони мало впливали або зовсім не впливали на нерозчинні волокна. Якщо відомо, що під час аналізування відбувається втрата маси, то результат повинен бути скоригований; для цього наведені коригувальні коефіцієнти. Ці коефіцієнти були визначені в декількох лабораторіях шляхом оброблення у відповідному реагенті, вказаному в методі аналізу, волокон, очищених під час попереднього оброблення. Такі коригувальні коефіцієнти застосовують тільки до недеструктованих волокон, натомість можуть знадобитися інші коригувальні коефіцієнти, якщо волокна були деструктовані перед або протягом оброблення. Якщо належить використати четвертий варіант, в якому текстильне волокно підлягає послідовній дії двох різних розчинників, повинні бути застосовані коригувальні коефіцієнти для можливої втрати маси волокна, що його піддають двом обробленням. Проводять не менше двох визначень: яку випадку ручного розділення, так і у випадку хімічного розділення.

І. Загальна інформація про методи кількісного хімічного аналізу трикомпонентних змішаних волокон

І. Інформація, спільна для наведених методів для кількісного хімічного аналізу трикомпонентних текстильних волокон

I.1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Сфера застосування кожного методу для аналізу двокомпонентних сумішей волокон конкретизує, до яких волокон цей метод є застосовним (див. главу 2 стосовно методів кількісного аналізу деяких двокомпонентних сумішей текстильних волокон).

I.2. ПРИНЦИП

Після ідентифікації компонентів суміші неволокнисті речовини видаляють за допомогою відповідного попереднього оброблення, а потім застосовують один або більше з чотирьох варіантів методу вибіркового розчинення, описаного у вступі. За винятком тих випадків, коли виникають технічні труднощі, бажано розчиняти компонент волокна, присутній у більшій кількості, щоб отримати компонент волокна, присутній у меншій кількості, як остаточний осад.

I.3. МАТЕРІАЛИ ТА ОБЛАДНАННЯ

I.3.1. Апаратура

I.3.1.1.Фільтрувальні тиглі та бюкси, достатньо великі, щоб вмістити такі тиглі, або будь-яка інша апаратура, яка дає ідентичні результати.

I.3.1.2. Вакуумна колба

I.3.1.3. Ексикатор, який містить силікагелевий самопокажчик

I.3.1.4. Вентильована піч для висушування зразків за температури 105 ± 3 °С.

I.3.1.5. Аналітичні ваги з точністю зважування до 0,0002 г.

I.3.1.6. Апарат екстрагування Сокслета або інший апарат, який дає ідентичні результати.

I.3.2. Реагенти

I.3.2.1. Петролейний ефір, редистильований, з температурою кипіння 40-60 °С.

I.3.2.2. Інші реагенти вказані у відповідних секціях кожного методу.

I.3.2.3. Дистильована або деіонізована вода.

I.3.2.4. Ацетон.

I.3.2.5. Ортофосфорна кислота.

I.3.2.6.Сечовина.

I.3.2.7. Бікарбонат натрію.

Всі використовувані реагенти повинні бути хімічно чистими.

I.4. КОНДИЦІЮВАННЯ ТА АТМОСФЕРНІ УМОВИ ВИПРОБУВАННЯ

Оскільки визначають сухі маси, немає необхідності кондиціювати зразок або проводити аналізи в кондиціонованих атмосферних умовах.

I.5. ЛАБОРАТОРНА ВИПРОБНА ПРОБА

Беруть лабораторну випробну пробу, яка є репрезентативною для лабораторної сукупної проби і достатньою, щоб отримати всі потрібні зразки, кожний масою щонайменше 1 г.

I.6. ПОПЕРЕДНЄ ОБРОБЛЕННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ ВИПРОБНОЇ ПРОБИ (-15)

Якщо присутня речовина, яку не слід враховувати в обчисленні масових часток (див. статтю 19), її спочатку видаляють придатним методом, що не впливає на жоден зі складників волокна.

Для цього неволокнисту речовину, яка може бути екстрагована за допомогою петролейного ефіру, та воду видаляють шляхом оброблення лабораторної випробної проби в апараті екстагування Сокслета петролейним ефіром протягом 1 години, з мінімальною частотою шість циклів на годину. Дають петролейному ефіру випаруватися з лабораторної випробної проби, яку потім екстрагують шляхом прямого оброблення, що складається з вимочування лабораторної випробної проби у воді за кімнатної температури протягом 1 години, а також вимочування її у воді за температури 65 ± 5 °С протягом ще однієї години, час від часу перемішуючи рідину. Використовують рідину: у співвідношенні рідини до лабораторної випробної проби 100:1. Видаляють надлишок води з лабораторної випробної проби шляхом віджимання, відсмоктування або центрифугування, а потім дають лабораторній випробній пробі висохнути на повітрі.

Для еластолефіну або сумішей волокон, що містять еластолефін та інші волокна (вовну, волос тварин, шовк, бавовну, льон, коноплі, джут, абаку, альфу, кокос, рокитник, рамі, сизаль, купро, модал, протеїн, віскозу, акрил, поліамід або нейлон, поліестер, еластомультіестер) описана процедура повинна бути трохи модифікована, тому петролейний ефір замінюють ацетоном.

Якщо неволокниста речовина не може бути екстрагована за допомогою петролейного ефіру та води, її видаляють шляхом заміни описаного вище водного методу на більш придатний метод, що суттєво не змінює жодного зі складників волокна. Однак, у випадку деяких невибілених натуральних рослинних волокон (наприклад, джут, койр), слід зазначити, що нормальне попереднє оброблення петролейним ефіром і водою не видаляє всі природні неволокнисті субстанції; тим не менше, додаткове попереднє оброблення не застосовують, якщо тільки проба не містить апрети, нерозчинні ані в петролейному ефірі, ані у воді.

Протоколи випробувань повинні включати повну детальну інформацію про використані методи попереднього оброблення.

I.7. ПРОЦЕДУРА ВИПРОБУВАННЯ

I.7.1. Загальні інструкції

I.7.1.1. Висушування

Усі операції висушування проводять не менше ніж 4 години і не більше ніж 16 годин за температури 105 ± 3 °С у вентильованій печі зі щільно закритими пічними дверцятами. Якщо період висушування становить менше 14 годин, належить провести контрольне зважування зразка, щоб визначити, чи його маса є постійною. Маса може вважатися постійною, якщо після наступного періоду висушування протягом 60 хвилин зміна маси становить менше ніж 0,05 %.

Не можна торкатися тиглів і бюксів, зразків або осадів голими руками під час операцій висушування, охолодження і зважування.

Висушують зразки в бюксі, незакритому пробкою, яку розміщують поруч з ним. Після висушування, але перед тим, як вийняти його з печі, бюкс закупорюють та швидко переміщують до ексикатора.

Висушують фільтрувальний тигель у бюксі, з його кришкою, яку розміщують поруч з ним у печі. Після висушування закривають бюкс та швидко переміщують його до ексикатора.

Якщо використовують апаратуру, іншу ніж фільтрувальний тигель, операції висушування в печі проводять так, щоб визначити суху масу волокон без втрати.

I.7.1.2. Охолодження

Усі операції охолодження в ексикаторі, розташованому поруч з вагами, проводять до досягнення повного охолодження бюксів і, в будь-якому разі, не менше ніж 2 години.

I.7.1.3. Зважування

Після охолодження проводять зважування бюксу не пізніше ніж за 2 хвилини після його видалення з ексікатора; зважують з точністю до 0,0002 г.

I.7.2. Процедура

З попередньо обробленої лабораторної випробної проби беруть випробний зразок масою не менше ніж 1 г. Відрізають пряжу або відрізок полотна довжиною приблизно 10 мм, нарізані якомога дрібніше. Висушують зразок у бюксі, охолоджують його в ексикаторі та зважують. Переносять зразок у скляну посудину, зазначену у відповідній секції методу Союзу, відразу повторно зважують бюкс зі зразком і отримують суху масу зразка за різницею мас; завершують випробування, як зазначено у відповідній секції застосовного методу. Досліджують осад під мікроскопом, щоб перевірити, чи оброблення дійсно повністю видалило розчинне волокно (волокна).

I.8. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Виражають масу кожного компонента як відсоток від загальної маси волокна в суміші. Обчислюють результати на основі чистої сухої маси, із застосуванням (a) унормованих поправок на вологість та (b) коригувальних коефіцієнтів, необхідних для врахування втрати маси неволокнистих речовин під час попереднього оброблення та аналізування.

I.8.1. Обчислення масових часток чистих сухих волокон, незалежно від втрати волоконної маси під час попереднього оброблення:

I.8.1.1. - ВАРІАНТ 1 -

Формули, які слід застосовувати, якщо один компонент суміші видалений з одного зразка, а інший компонент - з другого зразка:

I.8.1.2. - ВАРІАНТ 2 -

Формули, які слід застосовувати, якщо компонент (a) видаляють з першого випробного зразка, залишаючи як осад інші два компонента (b + c), а два компоненти (a + b) видаляють з другого випробного зразка, залишаючи як осад третій компонент (c):

I.8.1.3. -ВАРІАНТ 3 -

Формули, які слід застосовувати, якщо два компонента (a + b) видаляють зі зразка, залишаючи як осад третій компонент (c), а два компонента (b + c) видаляють з іншого зразка, залишаючи як осад перший компонент (c):

I.8.1.4. -ВАРІАНТ 4 -

Формули, які слід застосовувати, якщо два компоненти послідовно видаляють з суміші, використовуючи той самий зразок:

I.8.2. Обчислення масової частки кожного компонента із застосуванням унормованих поправок на вологість та, у разі необхідності, коригувальних коефіцієнтів для втрат маси під час попереднього оброблення:

Якщо:

тоді:

Якщо використовують спеціальне попереднє оброблення, величини b1, b2 та b3, за можливості, визначають шляхом піддавання кожного зі складників чистих волокон попередньому обробленню, застосовуваному в аналізі. Чисті волокна - це волокна, вільні від усіх неволокнистих речовин за винятком тих, що вони їх звичайно містять (або природно, або згідно з виробничим процесом) у стані (невибілені, вибілені), в якому вони були виявлені в матеріалі, що підлягає аналізу.

Якщо немає в наявності чистих окремих складових волокон, використаних для виробництва матеріалу, що його слід проаналізувати, використовують середні величини b1; b2 та b3, отримані в результаті випробувань, проведених на чистих волокнах, подібних до тих, що є у суміші, яку досліджують.

Якщо застосовують нормальне попереднє оброблення шляхом екстракції петролейним ефіром і водою, коригувальні коефіцієнти b1, b2 та b3, як правило, можуть бути в цілому проігноровані, окрім у випадку невибіленої бавовни, невибіленого льону і невибілених конопель, де втрата маси внаслідок попереднього оброблення умовно приймається як 4 %, та у випадку поліпропілену, де вона приймається як 1 %.

У випадку інших волокон, втрати маси внаслідок попереднього оброблення зазвичай не враховують в обчисленнях.

I.8.3. Примітка:

Приклади обчислень наведені в секції IV.

II. Метод кількісного аналізу шляхом ручного розділення трикомпонентних змішаних волокон

II.1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей метод застосовний до текстильних волокон усіх видів за умови, що вони не утворюють близьку суміш, та якщо можливо їх розділити вручну.

II.2. ПРИНЦИП

Після ідентифікації компонентів текстильного матеріалу, неволокнисті речовини видаляють за допомогою відповідного попереднього оброблення, а потім волокна розділяють вручну, висушують і зважують для того, щоб обчислити частку кожного волокна в суміші.

II.3. АПАРАТУРА

II.3.1. Бюкси або інша апаратура, що дає ідентичні результати.

II.3.2. Ексикатор, який містить силікагелевий самопокажчик

II.3.3.Вентильована піч для висушування зразків за температури 105 ± 3 °С.

II.3.4. Аналітичні ваги з точністю зважування до 0,0002 г.

II.3.5. Апарат екстрагування Сокслета або інший апарат, який дає ідентичний результат.

II.3.6. Голка.

II.3.7. Круткомір або аналогічний апарат.

II.4. РЕАГЕНТИ

II.4.1. Петролейний ефір, редистильований, з температурою кипіння 40-60 °С.

II.4.2. Дистильована або деіонізована вода.

II.5. КОНДИЦІЮВАННЯ ТА АТМОСФЕРНІ УМОВИ ВИПРОБУВАННЯ

Див. I.4.

II.6. ЛАБОРАТОРНА ВИПРОБНА ПРОБА

Див. I.5.

II.7. ПОПЕРЕДНЄ ОБРОБЛЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ВИПРОБНИХ ПРОБ

Див. I.6.

II.8. ПРОЦЕДУРА

II.8.1. Аналіз пряжі

З попередньо обробленої лабораторної випробної проби беруть зразок масою не менше ніж 1 г. Для дуже тонкої пряжі аналізування може бути проведено на мінімальній довжині 30 м, незалежно від її маси.

Пряжу розрізають на шматки відповідної довжини та розділяють за видами волокна за допомогою голки та, за необхідності, круткоміра. Отримані таким чином види волокна поміщують у попередньо зважені бюкси та висушують за температури 105 ± 3 °С до постійної маси, як описано в 1.7.1 та 1.7.2.

II.8.2. Аналіз полотна

З попередньо обробленої лабораторної випробної проби беруть зразок масою не менше ніж 1 грам, без пруга, з краями, акуратно підрізаними, щоб уникнути обтріпування та паралельно до ниток утоку або основи, або у випадку трикотажних полотен - по лінії петельних стовпчиків та петельних рядів. Розділяють волокна за різними видами, складають їх у попередньо зважені бюкси й аналізують далі, як описано в II.8.1

II.9. ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Виражають масу кожного складового волокна як відсоток від загальної маси волокон у суміші. Обчислюють результати на основі чистої сухої маси, із застосуванням (a) унормованих поправок на вологість та (b) коригувальних коефіцієнтів, необхідних для врахування втрат маси під час операцій попереднього оброблення.

II.9.1. Обчислення масових часток чистого сухого волокна, незалежно від втрати маси волокна під час попереднього оброблення:

II.9.2. Для обчислення масової частки кожного компонента, із застосуванням унормованих поправок на вологість та, у разі необхідності, коригувальних коефіцієнтів для втрати маси під час попереднього оброблення див. 1.8.2.

III. Метод кількісного аналізу трикомпонентних сумішей волокон шляхом поєднання ручного розділення та хімічного розділення

У всіх випадках, коли є можливість, слід використовувати ручне розділення, враховуючи частки компонентів, розділених перед проведенням будь-якого хімічного оброблення кожного з окремих компонентів.

III.1. ТОЧНІСТЬ МЕТОДІВ

Точність, вказана в кожному методі аналізу двокомпонентних сумішей волокон, пов’язана з відтворюваністю (див. главу 2, що стосується методів кількісного аналізу деяких двокомпонентних сумішей текстильних волокон).

Відтворюваність стосується достовірності, тобто високого ступеня співпадіння експериментальних величин, отриманих операторами в різних лабораторіях або в різний час з використанням того самого методу та отриманням окремих результатів на зразках ідентичної однорідної суміші.

Відтворюваність виражають довірчими границями результатів для довірчого рівня 95 %.

Це означає, що різниця між двома результатами в серії аналізів, проведених у різних лабораторіях, за умови нормального і правильного застосування методу до ідентичної та однорідної суміші, перевищила б довірчу границю тільки у п'яти випадках зі ста.

Щоб визначити точність аналізу трикомпонентних сумішей волокон, величини, вказані в методах аналізу двокомпонентних сумішей волокон, які були використані для аналізу трикомпонентних сумішей волокон, застосовують у звичайний спосіб.

З огляду на те, що в чотирьох варіантах кількісного хімічного аналізу трикомпонентних сумішей волокон передбачено два розчинення (з використанням двох окремих зразків для перших трьох варіантів та одного зразка для четвертого варіанту) та, за припущення, що E1 та E2 позначають точність двох методів аналізування двокомпонентних сумішей волокон, точність результатів для кожного компонента представлена у наведеній нижче таблиці:

Якщо використовують четвертий варіант, ступінь точності може бути меншою, ніж та, що обчислена за допомогою зазначеного вище методу, завдяки можливої дії першого реагенту на осад, що складається з компонентів b та c, яку було б важко оцінити.

III.2. ПРОТОКОЛ ВИПРОБУВАННЯ

III.2.1. Вказують варіант (варіанти), використаний (використані) для проведення аналізу, методи, реагенти та коригувальні коефіцієнти.

III.2.2. Надають детальну інформацію про будь-які спеціальні попередні оброблення (див. I.6).

III.2.3. Надають окремі результати та їх середнє арифметичне, кожен з точністю до одної десятої.

III.2.4. У всіх випадках, коли є можливість, зазначають точність методу для кожного компонента, обчислену відповідно до таблиці в секції III.1.

IV. Приклади обчислення масових часток компонентів деяких трикомпонентних сумішей волокон з використанням деяких варіантів, описаних у пункті I.8.1.

Розглянемо випадок, в якому в результаті якісного аналізу складу сировинного матеріалу встановлено, що суміш волокон складається з таких компонентів: 1. кардна вовна; 2. нейлон (поліамід); 3. невибілена бавовна.

ВАРІАНТ № 1

За цього варіанту, тобто, використання двох різних зразків та видалення одного компонента (a = вовна) шляхом розчинення з першого зразка та видалення другого компонента (b = поліамід) з другого зразка, можна отримати такі результати:

1. Суха маса першого зразка після попереднього оброблення становить (m1) = 1,6000 г

2. Суха маса осаду після оброблення лужним гіпохлоритом натрію (поліамід + бавовна) (r1) = 1,4166 г

3. Суха маса другого зразка після попереднього оброблення (m2) = 1,8000 г

4. Суха маса осаду після оброблення мурашиною кислотою (вовна + бавовна) (r2) = 0,9000 г

Оброблення лужним гіпохлоритом натрію не спричиняє жодних втрат маси поліаміду, тоді як невибілена бавовна втрачає 3 %, отже d1 = 1,00 та d2 = 1,03.

Оброблення мурашиною кислотою не спричиняє будь-яких втрат маси вовни або невибіленої бавовни, отже d3 та d4 = 1,00.

Якщо величини, отримані за допомогою хімічного аналізу та коригувальних коефіцієнтів, замінюються у формулі згідно з 1.8.1.1, отримують такий результат:

P1 (вовна) = [1,03/1,00- 1,03 х 1,4166/1,6000 + (0,9000/1,8000) х (1 - 1,03/1,00)] х 100 = 10,30

Р2% (поліамід) = [1,00/1,00 - 1,00 х 0,9000/1,8000 + (1,4166/1,6000) х (1 - 1,00/1,00)] х 100 = 50,00

Р3% (бавовна) = 100 - (10,30 + 50,00) = 39,70

Масові частки різних чистих сухих волокон у суміші є такими:

Ці масові частки слід скоригувати згідно з формулами у 1.8.2, щоб врахувати унормовані поправки на вологість та коригувальні коефіцієнти для будь-яких втрат маси після попереднього оброблення.

Як зазначено у додатку IX, унормовані поправки на вологість становлять: для кардної вовни 17,00 %, для поліаміду 6,25 %, для бавовни 8,50 %, також невибілена бавовна показує втрату маси у 4 % після попереднього оброблення петролейним ефіром і водою.

Таким чином:

P1A%  (вовна) = 10,300 х 0[1 + (17,00 + 0,0)/100] / [10,30 х (1 + (17,00 + 0,0)/100) + 50,00 х (1 + (6,25 + 0,0)/100) + 39,70 х (1 + (8,50 + 4,0)/100)] х 100 = 10,97

P2A% (поліамід) = 50,0 х [(1 + (6,25 + 0,0)/100)/109,8385] х 100 = 48,37

P3A% (бавовна) = 100 - (10,97 + 48,37) = 40,66

Таким чином, склад сировинного матеріалу пряжі є таким:

ВАРІАНТ № 4

Розглянемо випадок, в якому в результаті якісного аналізу встановлено, що суміш волокон складається з таких компонентів: кардна вовна, віскоза, невибілена бавовна.

Припустімо, що використовуючи варіант 4, тобто послідовно видаляючи два компоненти з суміші одного зразка, отримують такі результати:

1. Суха маса зразка після попереднього оброблення (m) = 1,6000 г

2. Суха маса осаду після оброблення лужним гіпохлоритом натрію (віскоза + бавовна) (r1) = 1,4166 г

3. Суха маса осаду після другого оброблення осаду r1 хлоридом цинку/мурашиною кислотою (бавовна) (г2) = 0,6630 г

Оброблення лужним гіпохлоритом натрію не спричиняє будь-яких втрат маси віскози, тоді як невибілена бавовна втрачає 3 %, отже d1 = 1,00 та d2 = 1,03.

В результаті оброблення мурашиною кислотою-хлоридом цинку, маса бавовни збільшується на 4 %, так що величина d3 = 1,03 х 0,96 = 0,9888, округлена до 0,99, (d3 є коригувальним коефіцієнтом для відповідної втрати або збільшення маси третього компонента у першому та другому реагентах).

Якщо величини, отримані за допомогою хімічного аналізу та коригувальних коефіцієнтів, замінюються у формулах, наведених у 1.8.1.4, отримують такий результат:

P2% (віскоза) = 1,00 х (1,4166/1,6000) х 100 - (1,00/1,03) х 41,02 = 48,71 %

P3% (бавовна) = 0,99 х (0,6630/1,6000) х 1003= 41,02 %

P1% (вовна) = 100 - (48,71 +41,02) = 10,27 %

Як вже було зазначено для варіанту 1, ці масові частки слід скоригувати згідно з формулами, вказаними у пункті 1.8.2.

P1A% (вовна) = 10,27 х [1 + (17,0 + 0,0)/100)]/[10,27 х (1 + (17,00 + 0,0)/100) +48,71 х (1 + (13 + 0,0)/100) + 41,02 х (1 + 8,5 + 4,0)/100)] х 100= 10,61 %

P2А% (віскоза) = 48,71 х [1 + (13 +0,0)/100] / 113,2057 х 100 = 48,62 %

P3А% (бавовна) = 100 - (10,61 + 48,62) = 40,77 %

Таким чином, склад сировинного матеріалу суміші є таким:

V. Таблиця типових трикомпонентних сумішей волокон, які можуть бути проаналізовані з використанням методів Союзу для аналізування двокомпонентних сумішей волокон (як приклад)

ДОДАТОК IX
Унормовані поправки на вологість, використовувані для обчислення маси волокон, що входять до складу текстильного виробу
(зазначені в статті 19(3)

ДОДАТОК X

Кореляційні таблиці

ЗАЯВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ

Європейський Парламент і Рада усвідомлюють важливість надання споживачам точної інформації, особливо, коли вироби марковані зазначенням походження, щоб захистити їх від шахрайських, неточних або оманливих тверджень. Використання нових технологій, таких як електронне етикетування, включно з радіочастотною ідентифікацією, може бути корисним інструментом для надання такої інформації, коли треба не відставати від технічного розвитку Європейський Парламент і Рада закликають Комісію, під час складання звіту згідно зі статтею 24 Регламенту, враховувати їх вплив на можливі нові вимоги до етикетування, в тому числі з огляду на вдосконалення простежуваності виробів.

(-1) Для виробів, які підпадають під цей пункт та продаються відрізами певної довжини, етикетування на пакованні є етикетуванням на котушці. Трос та канати, які підпадають під цей пункт, включають ті, що їх використовують в альпінізмі та водних видах спорту.

(-2) У певних випадках необхідно попередньо обробити окремий випробний зразок.

(-3) Для виготовлених та готових виробів див. пункт 7.

(-4) Див. пункт 1.

(-5) Лабораторна кардна машина може бути замінена змішувачем волокон, або волокна можуть бути змішані методом «ворсування та відбракування».

(-6) Якщо паювання можуть бути встановлені на придатній мотальній машині, можна намотувати певне число одночасно.

(-7) Метод 12 є винятком. Він ґрунтується на визначенні вмісту складової речовини одного з двох компонентів.

(-8) Див. главу 1.1.

(-9) Для гарантування того, що волоконний осад занурений у розчин аміаку протягом 10 хвилин, допускається, наприклад, використовувати адаптер фільтрувального тигля, оснащений краном, за допомогою якого можна регулювати потік розчину аміаку.

(-10) Розчинність таких модакрилів або хлороволокон у реагенті слід перевірити перед проведенням аналізу.

(-11) Перед проведенням аналізу, розчинність полівінілхлоридних волокон у реагенті слід перевірити.

(-12) Різновиди шовку диких шовопрядів, такі як шовк тусса, не є повністю розчинними у сірчаній кислоті 75 % m/m.

(-13) Ці реагенти повинні не містити азот.

(-14) Для прикладу, див. апарат, описаний в Melliand Textilberichte 56 (1975) с. 643-645).

(-15) Див. главу 1.1.

(-16) Величини «d» вказані в главі 2 цього додатку стосовно різних методів аналізу двокомпонентних сумішей.

(-17) У всіх випадках, де є можливість, величину d3 необхідно визначити заздалегідь за допомогою експериментальних методів.