01998L0006 - UA - 28.05.2022 - 001.001

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex

(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 20. Захист прав споживачів)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 98/6/ЄС
від 16 лютого 1998 року
про захист споживачів у контексті зазначення цін на продукти, які пропонують споживачам

(ОВ L 080 18.03.1998, с. 27)

Зі змінами, внесеними:

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 98/6/ЄС
від 16 лютого 1998 року
про захист споживачів у контексті зазначення цін на продукти, які пропонують споживачам

Стаття 1

Мета цієї Директиви - встановити умови зазначення ціни продажу та ціни за одиницю вимірювання обсягу продуктів, що їх продавці пропонують споживачам, для покращення інформування споживачів та полегшення порівняння цін.

Стаття 2

Для цілей цієї Директиви:

(a) ціна продажу означає кінцеву ціну за одиницю продукту або за визначену кількість продукту, включно з ПДВ та іншими податками;

(b) ціна за одиницю означає кінцеву ціну, включно з ПДВ та іншими податками, за один кілограм, один літр, один метр, один квадратний метр чи один кубічний метр продукту або за іншу одиницю вимірювання, яку зазвичай широко використовують у відповідній державі-члені при реалізації конкретних продуктів;

(c) продукти, що їх продають насипом/наливом, означають нефасовані продукти, які відмірюють у присутності споживача;

(d) продавець означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, яка продає чи пропонує до продажу продукти, що належать до сфери її комерційної чи професійної діяльності;

(e) споживач означає будь-яку фізичну особу, яка купує продукти для цілей, що не належать до сфери її комерційної чи професійної діяльності.

Стаття 3

1. Ціну продажу та ціну за одиницю зазначають для всіх продуктів, згаданих у статті 1, при цьому ціну за одиницю зазначають відповідно до положень статті 5. Ціну за одиницю непотрібно зазначати, якщо вона ідентична ціні продажу.

2. Держави-члени можуть ухвалити рішення не застосовувати параграф 1 до:

- продуктів, які постачають у ході надання послуги,

- продажів витворів мистецтва й антикваріату на аукціонах.

3. Для продуктів, які продають насипом/наливом, зазначають лише ціну за одиницю.

4. Будь-які рекламні оголошення, в яких зазначена ціна продажу продуктів, згаданих у статті 1, повинні також містити ціну за одиницю відповідно до статті 5.

Стаття 4

1. Ціна продажу повинна бути недвозначною, легко зрозумілою та чітко розбірливою.

Держави-члени можуть передбачити обмеження щодо максимальної кількості цін, які необхідно зазначати.

2. Ціна за одиницю повинна стосуватися кількості, задекларованої відповідно до національних положень та положень Співтовариства.

Якщо національні положення чи положення Співтовариства містять вимогу щодо зазначення маси нетто та маси нетто без урахування маси рідини для певних фасованих продуктів, достатньо вказувати ціну за одиницю маси нетто без урахування маси рідини.

Стаття 5

1. Держави-члени можуть скасовувати обов’язок зазначати ціну за одиницю для продуктів, у випадку яких зазначення такої інформації не буде корисним через характер таких продуктів чи їх цільове призначення або зможе спричинити плутанину.

2. З метою імплементації параграфа 1 держави-члени можуть, у випадку нехарчових продуктів, встановити перелік продуктів чи категорій продуктів, до яких повинен продовжувати застосовуватися обов’язок зазначати ціну за одиницю.

Стаття 6

Якщо обов’язок щодо зазначення ціни за одиницю становить надмірний тягар для певних малих підприємств роздрібної торгівлі через кількість продуктів у продажу, торговельну площу, характер місця продажу, специфічні умови продажу, за яких споживач не має безпосереднього доступу до продукту, чи певні форми комерційної діяльності, наприклад, у випадку деяких видів вуличної торгівлі, держави-члени можуть на час перехідного періоду, що починається після дати, зазначеної в статті 11(1), передбачити, що обов’язок зазначати ціну за одиницю для продуктів, інших ніж ті, що їх продають насипом/наливом, та продаж яких здійснюють зазначені підприємства, не повинен застосовуватися, відповідно до статті 12.

Стаття 6a

1. У будь-якому оголошенні щодо зниження ціни повинна бути зазначена попередня ціна, яку продавець застосовував протягом визначеного періоду перед застосуванням такого зниження ціни.

2. Попередня ціна означає найнижчу ціну, яку продавець застосовував протягом щонайменше 30 днів до застосування відповідного зниження ціни.

3. Держави-члени можуть передбачати інші правила щодо товарів, які швидко псуються або в яких швидко закінчується строк придатності.

4. Якщо продукт розміщений на ринку протягом менше 30 днів, держави-члени можуть також передбачити період, що буде коротшим, ніж період, зазначений у параграфі 2.

5. Держави-члени можуть передбачити, що у випадку поступового подальшого зниження ціни попередньою ціною є ціна без урахування зниження цін, яку застосовували перед першим зниженням ціни.

Стаття 7

Держави-члени повинні передбачити належні заходи для інформування всіх відповідних осіб про національне право, що транспонує цю Директиву.

Стаття 8

1. Держави-члени повинні встановити правила щодо санкцій, застосовних до порушень національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви, та вживати усіх заходів, необхідних для забезпечення виконання таких правил. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

2. Держави-члени повинні забезпечувати урахування такого невичерпного переліку орієнтовних критеріїв під час накладання санкцій, у відповідних випадках:

(a) характер, ступінь тяжкості, масштаб та тривалість порушення;

(b) будь-які дії, вжиті продавцем для зниження рівня шкоди, заподіяної споживачам, або для усунення такої шкоди;

(c) будь-які попередні порушення, вчинені продавцем;

(d) фінансові вигоди, які продавець отримав через порушення, або втрати, яких він уникнув через таке порушення, за умови наявності відповідних даних;

(e) санкції, накладені на продавця за те саме порушення в інших державах-членах у транскордонних справах, якщо інформація про такі санкції доступна в рамках механізму, встановленого відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/2394 (-1);

(f) будь-які інші обтяжувальні або пом’якшувальні фактори, які застосовуються залежно від обставин справи.

3. Держави-члени повинні до 28 листопада 2021 року повідомити Комісію про правила й інструменти, зазначені в параграфі 1, а також повинні невідкладно повідомляти її про будь-які зміни, внесені у подальшому до таких правил та інструментів.

__________
(-1) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/2394 від 12 грудня 2017 року про співпрацю між національними органами, відповідальними за виконання законів про захист прав споживачів, та про скасування Регламенту (ЄС) № 2006/2004 (ОВ L 345, 27.12.2017, с. 1).

Стаття 9

1. Перехідний період тривалістю 9 років, зазначений у статті 1 Директиви Європейського Парламенту і Ради 95/58/ЄС від 29 листопада 1995 року про внесення змін до Директиви 79/581/ЄЕС про захист споживачів у контексті зазначення цін на харчові продукти та Директиви 88/314/ЄЕС про захист споживачів у контексті зазначення цін на нехарчові продукти (-2), подовжено до дати, зазначеної в статті 11(1) цієї Директиви.

2. Директиви 79/581/ЄЕС та 88/314/ЄЕС скасовано з набуттям скасування чинності з дати, зазначеної у статті 11(1) цієї Директиви.

__________
(-2) ОВ L 299, 12.12.1995, с. 11.

Стаття 10

Ця Директива не перешкоджає державам-членам ухвалювати й зберігати положення, які є більш сприятливими в розрізі інформування споживачів та порівняння цін, без обмеження їхніх обов’язків відповідно до Договору.

Стаття 11

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, не пізніше 18 березня 2000 року. Вони негайно інформують про це Комісію. Ухвалені положення набувають чинності з зазначеної дати.

Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням на момент їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени повинні надавати Комісії тексти положень національного права, які вони ухвалюють з питань, що регулюються цією Директивою.

3. Держави-члени повинні повідомляти положення, що регулюють санкції, передбачені в статті 8, та будь-які зміни, що будуть до них внесені в подальшому.

Стаття 12

Не пізніше ніж через 3 роки з дати, зазначеної в статті 11(1), Комісія повинна подати Європейському Парламенту і Раді вичерпний звіт про застосування цієї Директиви, зокрема щодо застосування статті 6, який повинен супроводжуватися пропозицією.

Європейський Парламент і Рада повинні на основі такого звіту переглянути положення статті 6 та діяти відповідно до Договору в рамках трирічного періоду з моменту подання Комісією пропозиції, зазначеної в першому параграфі.

Стаття 13

Ця Директива набуває чинності у день її публікації в Офіційному віснику Європейських Співтовариств.

Стаття 14

Цю Директиву адресовано державам-членам.