1997R0515 - UA - 01.09.2016 - 004.001

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lех.

(До Розділу ІV: "Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею"
Глава 5. Митні питання та сприяння торгівлі)

РЕГЛАМЕНТ РАДИ (ЄС) № 515/97
від 13 березня 1997 року
про взаємну допомогу між адміністративними органами держав-членів та співпрацю між ними і Комісією для забезпечення правильного застосування законодавства з митних та аграрних питань

(ОВ L 082 22.03.1997, с. 1)

Зі змінами та доповненнями, внесеними:

З виправленнями, внесеними:

Виправленням, ОВ L 288, 27.10.1998, с. 55 (515/1997)

РЕГЛАМЕНТ РАДИ (ЄС) № 515/97
від 13 березня 1997 року
про взаємну допомогу між адміністративними органами держав-членів та співпрацю між ними і Комісією для забезпечення правильного застосування законодавства з митних та аграрних питань

Стаття 1

1. Цей Регламент встановлює способи, в які адміністративні органи, відповідальні за імплементацію законодавства з митних та аграрних питань у державах-членах, співпрацюють один з одним та з Комісією для того, щоб забезпечити відповідність такому законодавству в рамках системи Співтовариства.

2. Положення цього Регламенту не застосовуються, якщо вони накладаються на конкретні положення іншого законодавства про взаємну допомогу між адміністративними органами держав-членів та співпрацю між ними і Комісією для застосування митного чи аграрного законодавства.

Стаття 2

1. Для цілей цього Регламенту:

- "митне законодавство" означає митне законодавство, як визначено в пункті 2 статті 5 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 (-1),

- "аграрне законодавство" означає комплекс положень, ухвалених відповідно до спільної аграрної політики та спеціальних правил, ухвалених щодо товарів, отриманих в результаті переробки сільськогосподарських продуктів,

- "орган-заявник" означає компетентний орган держави-члена, що здійснює запит про надання допомоги,

- "запитуваний орган" означає компетентний орган держави-члена, якому здійснюють запит про надання допомоги,

- "адміністративне розслідування" означає всі форми контролю, перевірки та інші дії, що здійснюють працівники адміністративних органів, визначених у статті 1(1), під час виконання своїх обов’язків з метою забезпечення належного застосування митного та аграрного законодавства і, за необхідності, перевірки неналежного характеру операцій, що імовірно порушують таке законодавство, за винятком дій, вжитих на вимогу або відповідно до прямого розпорядження органу юстиції; вираз "адміністративне розслідування" також охоплює місії Співтовариства, вказані в статті 20,

- "персональні дані" означає всю інформацію, що стосується ідентифікованої особи або ідентифіковної особи; ідентифіковна особа, означає особу, яка може бути ідентифікована прямо чи опосередковано, зокрема за допомогою покликання на ідентифікаційний номер або один чи декілька чинників, специфічних для її фізичної, психологічної, психічної, економічної, культурної або соціальної ідентичності,

- "операційний аналіз" означає аналіз операцій, що складають, або здаються такими, що складають, порушення митного або аграрного законодавства, включаючи такі етапи відповідно до їх послідовності:

(a) збирання інформації, у тому числі персональних даних;

(b) оцінювання надійності джерела інформації та самої інформації;

(c) пошук, методичне представлення та тлумачення зв’язків між цими одиницями інформації або між ними та іншими важливими даними;

(d) формулювання спостережень, гіпотез або рекомендацій, що можуть прямо використовуватися як інформація про ризики компетентними органами та Комісією для того, щоб запобігти та виявити інші операції, що становлять порушення митного та аграрного законодавства, та/або з точністю ідентифікувати фізичну чи юридичну особу, залучену в такі операції,

- "стратегічний аналіз" означає пошук та представлення загальних тенденцій у порушеннях митного та аграрного законодавства шляхом оцінювання загрози, масштабу та впливу певних видів операцій, що порушують митне та аграрне законодавство, для послідовного встановлення пріоритетів, отримання кращої картини явища або загрози, переорієнтації дії для запобігання та виявлення шахрайства і перегляду організації підрозділів. Для стратегічного аналізу можна використовувати лише дані, з яких вилучено ідентифікуючі фактори,

- "регулярний автоматичний обмін" означає систематичне повідомлення попередньо визначеної інформації, без попереднього запиту, через попередньо встановлені регулярні проміжки часу,

- "нерегулярний автоматичний обмін" означає систематичне повідомлення попередньо визначеної інформації, без попереднього запиту, коли така інформація стає доступною,

- "митна територія Союзу" означає митну територію Союзу, як визначено в статті 4 Регламенту (ЄС) № 952/2013,

- "перевізники" означає осіб у розумінні пункту 40 статті 5 Регламенту (ЄС) № 952/2013.

2. Кожна держава-член повідомляє іншим державам-членам та Комісії список компетентних органів, яких вона призначила для цілей застосування цього Регламенту.

Для цілей цього Регламенту "компетентні органи" означає органи, призначені відповідно до попереднього підпараграфа.

Стаття 2а

Без обмеження інших положень цього Регламенту та для досягнення його цілей, зокрема, якщо не представлена жодна митна декларація чи спрощена декларація або якщо вона є неповною чи існує причина вважати, що дані, які містяться в ній, є неправдивими, Комісія або компетентні органи кожної держави-члена можуть обмінюватися з компетентним органом будь-якої іншої держави-члена або Комісії такими даними:

(a) назва підприємства;

(b) комерційне найменування;

(c) адреса підприємства;

(d) ідентифікаційний номер платника ПДВ підприємства;

(е) ідентифікаційний номер платника акцизного збору (-2);

(f) інформація про те, чи використовується ідентифікаційний номер платника ПДВ та/або ідентифікаційний номер платника акцизного збору;

(g) імена керівників, директорів та, за наявності, головних акціонерів підприємства;

(h) номер та дата видачі рахунка-фактури; та

(i) сума рахунка-фактури.

Ця стаття застосовується лише до переміщення товарів, як описано в першому абзаці статті 2(1).

Стаття 3

Якщо національні органи у відповідь на запит про надання адміністративної допомоги або повідомлення на основі цього Регламенту ухвалюють рішення здійснити дії, у тому числі заходи, що можуть бути реалізовані лише з дозволу або на вимогу органу юстиції:

- будь-яку інформацію, отриману таким чином щодо застосування митного та аграрного законодавства або щонайменше

- частину матеріалу, необхідну для припинення практики шахрайства,

повідомляють як частину адміністративної співпраці, передбаченої цим Регламентом.

Однак, для будь-якого такого повідомлення потрібний попередній дозвіл від органу юстиції, якщо необхідність такого дозволу випливає з національного законодавства.

РОЗДІЛ I
ДОПОМОГА НА ВИМОГУ

Стаття 4

1. На вимогу органу-заявника запитуваний орган передає йому будь-яку інформацію, що може надати йому змогу забезпечити відповідність положенням митного або аграрного законодавства і. зокрема, що стосується:

- застосування мита та податків і зборів еквівалентного впливу разом із сільськогосподарськими обов’язковими платежами та іншими податками і зборами, передбаченими відповідно до спільної аграрної політики або спеціальних домовленостей, застосовних до певних товарів, отриманих в результаті переробки сільськогосподарських продуктів,

- операції, що складають частину системи фінансування Європейським сільськогосподарським фондом скерування та гарантій (EAGGF).

2. Для того, щоб отримати необхідну інформацію, запитуваний орган або адміністративний орган, до якого він звернувся, діє так, ніби він діє від свого імені або на вимогу іншого органу у своїй країні.

Стаття 5

На вимогу органу-заявника запитуваний орган надає йому будь-яку довідку, документ або засвідчену копію документа, що є у його розпорядженні чи отримані у спосіб, вказаний у статті 4(2), щодо операцій, до яких застосовують митне чи аграрне законодавство.

Стаття 6

1. На запит органу-заявника запитуваний орган, дотримуючись правил, що діють у державі-члені, де він розташований, повідомляє адресата або забезпечує його повідомлення про всі інструменти або рішення, які походять від адміністративних органів та стосуються застосування митного або аграрного законодавства.

2. Запити про повідомлення, у яких згадується предмет інструменту або рішення, яке необхідно повідомити, супроводжують перекладом офіційною мовою або офіційною мовою держави-члена, де розташований запитуваний орган, без обмеження права останньої відмовитись від такого перекладу.

Стаття 7

На вимогу органу-заявника запитуваний орган, наскільки це можливо, здійснює особливий нагляд або забезпечує здійснення особливого нагляду в межах своєї сфери компетенції:

(а) за особами, і зокрема за їхнім переміщенням, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що вони порушують митне чи аграрне законодавство;

(b) за місцями, де зберігають товари у спосіб, що дає підстави підозрювати, що вони призначені для операцій з постачання, які суперечать митному чи аграрному законодавству;

(c) за переміщенням товарів, вказаних як об’єкт потенційного порушення митного чи аграрного законодавства;

(d) за транспортними засобами, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що їх використовують для здійснення операцій, які порушують митне чи аграрне законодавство.

Стаття 8

На вимогу органу-заявника запитуваний орган надає будь-яку інформацію, що є у його розпорядженні, чи отриману у спосіб, вказаний у статті 4(2), і зокрема звіти та інші документи або їх засвідчені копії чи витяги з них щодо виявлених або запланованих операцій, які складають або здаються органу-заявнику такими, що складають, порушення митного чи аграрного законодавства чи, якщо застосовно, що стосуються результатів спеціального нагляду, здійсненого відповідно до статті 7.

Однак, оригінальні документи та предмети надають лише тоді, якщо це не суперечить чинному законодавству держави-члена, в якій розташований запитуваний орган.

Стаття 9

1. Запитуваний орган на вимогу органу-заявника здійснює чи забезпечує здійснення належних адміністративних розслідувань щодо операцій, що складають або здаються органу-заявнику такими, що складають, порушення митного чи аграрного законодавства.

Запитуваний орган або адміністративний орган, до якого він звернувся, здійснює адміністративні розслідування так, ніби він діє від свого імені або на вимогу іншого органу у своїй країні.

Запитуваний орган повідомляє результати такого адміністративного розслідування органу-заявнику.

2. За згодою між органом-заявником та запитуваним органом, посадовці, призначені органом-заявником, можуть бути присутні під час адміністративних розслідувань, вказаних у параграфі 1.

Адміністративні розслідування завжди повинні здійснювати працівники запитуваного органу. Працівники органу-заявника не можуть за своєю власною ініціативою брати на себе повноваження перевірки, покладені на посадовців запитуваного органу. Однак, вони мають доступ до тих самих приміщень та тих самих документів, що й останні, проте тільки за їх посередництва та з єдиною метою проведення адміністративного розслідування.

Якщо національні кримінально-процесуальні положення закріплюють право на здійснення певних дій за посадовцями, спеціально призначеними відповідно до національного законодавства, працівники органу-заявника не повинні брати участь у таких діях. У будь-якому випадку, вони не повинні брати участь, зокрема, у обшуках приміщень чи формальному допиті осіб відповідно до кримінального законодавства. Однак, вони повинні мати доступ до інформації, отриманої таким чином, за дотримання встановлених у статті 3 умов.

Стаття 10

За згодою між органом-заявником та запитуваним органом і відповідно до розпорядження останнього посадовці, належним чином призначені органом-заявником, можуть отримувати від установ, в яких адміністративні органи держави-члена, де розташований запитуваний орган, здійснюють свої функції, інформацію щодо застосування законодавства з митних та аграрних питань, яка необхідна органу-заявнику і яка випливає з документації, до якої персонал таких установ має доступ. Такі установи повинні бути уповноважені робити копії зазначеної документації.

Стаття 11

Персонал органу-заявника, присутнього в іншій державі-члені відповідно до статей 9 та 10, повинен завжди бути в змозі надати письмове уповноваження з зазначенням особи та офіційних функцій.

Стаття 12

Без обмеження статті 51, інформація, у тому числі документи, засвідчені копії документів, довідки, всі інструменти або рішення, які походять від адміністративних органів, звіти та будь-які розвідувальні дані, отримані персоналом запитуваного органу або повідомлені органу-заявнику у ході надання допомоги, передбаченої у статтях 4 - 11, можуть становити допустимий доказ таким же чином, як і у випадку, якщо вони були б отримані у державі-члені, де відбувається провадження:

(a) в адміністративних провадженнях держави-члена органу-заявника, у тому числі у наступних процедурах оскарження;

(b) у судових провадженнях держави-члена органу-заявника, якщо інше не зазначено запитуваним органом на момент повідомлення інформації.

РОЗДІЛ II
ДОПОМОГА БЕЗ ЗАПИТУ

Стаття 13

Компетентні органи кожної держави-члена, як встановлено в статтях 14 та 15, надають допомогу компетентним органам інших держав-членів без попереднього запиту.

Стаття 14

Якщо вони вважають це корисним для забезпечення відповідності митному або аграрному законодавству, компетентні органи кожної держави-члена:

(a) наскільки це можливо, здійснюють або доручають здійснення спеціального нагляду, описаного у статті 7;

(b) повідомляють компетентним органам інших відповідних держав-членів усю інформацію, якою вони володіють, і зокрема передають звіти та інші документи або їх засвідчені копії чи витяги з них щодо операцій, що складають або здаються їм такими, що складають, порушення митного чи аграрного законодавства.

Стаття 15

1. Компетентні органи кожної держави-члена негайно надсилають компетентним органам інших відповідних держав-членів усю відповідну інформацію щодо операцій, що складають або здаються їм такими, що складають, порушення митного чи аграрного законодавства, і зокрема щодо відповідних товарів, а також нових форм і засобів здійснення таких операцій.

2. Компетентні органи кожної держави-члена також можуть за допомогою регулярного автоматичного обміну або нерегулярного автоматичного обміну повідомляти компетентному органу будь-якої іншої держави-члена відповідну інформацію, отриману щодо ввозу, вивозу, транзиту, зберігання та кінцевого використання товарів, включаючи поштові пересилання, що переміщуються між митною територією Співтовариства та іншими територіями, і наявності та руху в межах митної території Співтовариства товарів, які не належать Співтовариству, та товарів для кінцевого використання, якщо це необхідно для того, щоб запобігти або виявити операції, що складають або здаються такими, що складають, порушення митного або аграрного законодавства.

Стаття 16

Без обмеження статті 51, інформація, у тому числі документи, засвідчені копії документів, довідки, всі інструменти або рішення, які походять від адміністративних органів, звіти та будь-які розвідувальні дані, отримані персоналом органу, що здійснює повідомлення, та повідомлені органу-отримувачу у ході надання допомоги, передбаченої у статтях 13 - 15, можуть становити допустимий доказ таким же чином, як і у випадку, якщо вони були б отримані у державі-члені, де відбувається провадження:

(a) в адміністративних провадженнях держави-члена органу-отримувача, у тому числі у наступних процедурах оскарження;

(b) у судових провадженнях держави-члена органу-отримувача, якщо інше не зазначено органом, що здійснює повідомлення, на момент повідомлення інформації.

РОЗДІЛ ІІІ
ВІДНОСИНИ З КОМІСІЄЮ

Стаття 17

1. Компетентні органи кожної держави-члена повідомляють Комісії, одразу як тільки отримують у розпорядження:

(a) будь-яку інформацію, яку вони вважають релевантною, щодо:

- товарів, які були або підозрюються в тому, що вони були об’єктом порушень митного чи аграрного законодавства,

- методів або практик, що використовувались або які підозрюють у тому, що вони використовувались для порушення митного чи аграрного законодавства,

- запитів про надання допомоги, вжитих дій та обміну інформацією на підставі статей 4 - 16, які можуть викрити шахрайські тенденції у митній та аграрній сферах;

(b) будь-яку інформацію щодо недоліків або прогалин у митному та аграрному законодавстві, що стає очевидною або може бути встановлена із застосування такого законодавства.

2. Комісія повідомляє компетентним органам у кожній державі-члені, одразу як тільки отримує у розпорядження будь-яку інформацію, що допомогла б їм забезпечити виконання митного або аграрного законодавства.

Стаття 18

1. Якщо компетентні органи держави-члена дізнаються про операції, що становлять або здаються такими, що становлять, порушення митного або аграрного законодавства, які мають особливе значення на рівні Співтовариства, а особливо:

- якщо вони мають або можуть мати наслідки в інших державах-членах або в третіх країнах, або

- якщо зазначеним органам здається імовірним, що подібні операції також здійснювали в інших державах-членах,

вони якомога швидше повідомляють Комісії, за своєю власною ініціативою або у відповідь на обґрунтований запит від Комісії, будь-яку релевантну інформацію, як у формі документів, так і їх копій чи витягів з них, необхідних для встановлення фактів для того, щоб Комісія могла координувати дії, які вживають держави-члени.

Комісія передає цю інформацію до компетентних органів інших держав-членів.

Протягом шести місяців з моменту отримання інформації, наданої Комісією, компетентні органи держав-членів передають Комісії стислу інформацію про заходи проти шахрайства, вжиті ними на основі такої інформації. Комісія на основі такої стислої інформації регулярно готує та надсилає державам-членам звіти про результати заходів, вжитих державами-членами.

2. Якщо компетентні органи держави-члена застосовують параграф 1, їм не потрібно повідомляти інформацію, як передбачено в статтях 14(b) та 15, компетентним органам інших відповідних держав-членів.

3. У відповідь на обґрунтований запит від Комісії компетентні органи держав-членів діють у спосіб, встановлений у статтях 4 - 8.

4. Якщо Комісія вважає, що порушення мали місце в одній чи декількох державах-членах, вона інформує про це відповідну державу-член або держави-члени і така держава-член або такі держави-члени за найпершої нагоди проводять розслідування, під час якого можуть бути присутні посадовці Комісії відповідно до умов, встановлених у статтях 9(2) та 11 цього Регламенту.

Відповідна держава-член або держави-члени якомога швидше повідомляють Комісію про результати розслідування.

5. Посадовці Комісії можуть збирати інформацію, зазначену в статті 10, відповідно до умов, встановлених у такій статті за взаємною згодою.

6. Ця стаття не обмежує право Комісії на інформацію та ретельне вивчення на підставі іншого чинного законодавства.

7. Без обмеження положень Митного кодексу Співтовариства щодо встановлення спільних рамок для управління ризиками, дані, обмін якими здійснюється між Комісією та державами-членами відповідно до статей 17 та 18, можуть зберігатися та використовуватися з метою стратегічного та операційного аналізу.

8. Держави-члени та Комісія можуть обмінюватися результатами операційних та стратегічних аналізів, проведених відповідно до цього Регламенту.

Стаття 18а

1. Без обмеження компетенцій держав-членів та з метою надання допомоги органам, вказаним в статті 29, для виявлення переміщення товарів, які є об’єктом операцій, що потенційно порушують митне та аграрне законодавство, та транспортних засобів, у тому числі контейнерів, які використовують з такою метою, Комісія запроваджує довідник даних, повідомлених перевізниками ("транспортний довідник") та керує ним. Транспортній довідник повинен бути безпосередньо доступним для таких органів. Вони можуть використовувати транспортний довідник, у тому числі для аналізу даних та обміну інформацією, лише для цілей цього Регламенту.

2. Для керування транспортним довідником, Комісія повинна бути уповноважена:

(а) мати доступ до змісту даних або вилучати та зберігати їх будь-яким способом або в будь-якій формі та використовувати дані відповідно до законодавства, застосовного до прав інтелектуальної власності. Комісія запроваджує належні заходи безпеки, у тому числі технічні та організаційні заходи і вимоги до прозорості стосовно суб’єктів даних. Суб’єкти даних мають право на доступ до даних та їх виправлення;

(b) порівнювати та протиставляти дані, доступні у транспортному довіднику або вилучені з нього, індексувати їх та поповнювати з інших джерел даних, а також аналізувати їх відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 (-3);

(c) надавати дані у транспортному довіднику у доступ органам, вказаним у статті 29 цього Регламенту, використовуючи методи електронного опрацювання даних.

3. Дані, вказані в цій статті, стосуються зокрема переміщення контейнерів та/або транспортних засобів, а також товарів та осіб, що стосуються такого переміщення. Вони повинні включати, за наявності, такі дані:

(a) для переміщення контейнерів:

- номер контейнера,

- статус завантаження контейнера,

- дата переміщення,

-тип переміщення (завантажений, незавантажений, перевантажений, надійшов, відправлений тощо),

- назва судна або реєстрація транспортного засобу,

- номер рейсу,

- місце,

- вантажна накладна або інший транспортний документ;

(b) для переміщення транспортного засобу:

- назва судна або реєстрація транспортного засобу,

- вантажна накладна або інший транспортний документ,

- кількість контейнерів,

- вага вантажу,

- опис та/або кодифікація товарів,

- номер резервування,

- номер пломби,

- місце першого завантаження,

- місце кінцевого розвантаження,

- місця перевантаження,

- очікувана дата прибуття на місце кінцевого розвантаження;

(c) для осіб, задіяних у переміщеннях, до яких застосовують пункти (а) та (b): прізвище, дівоче прізвище, імена, попередні прізвища, псевдоніми, дата та місце народження, громадянство, стать та адреса;

(d) для підприємств, задіяних у переміщеннях, до яких застосовують пункти (а) та (b): назва підприємства, комерційне найменування, адреса підприємства, реєстраційний номер, ідентифікаційний номер платника ПДВ та ідентифікаційний номер платника акцизного збору, а також адреса власників, відправників вантажу, вантажоодержувачів, експедиторів, перевізників та інших посередників або осіб, залучених у міжнародний ланцюг постачання.

4. Для переміщення контейнерів, вказаних у параграфі 3 цієї статті, Комісія запроваджує довідник Повідомлень про статус контейнера ("довідник CSM") та керує ним. Довідник CSM повинен бути безпосередньо доступним для органів, вказаних у статті 29. Перевізники, вказані в параграфі 1 цієї статті, які зберігають дані про переміщення та статус контейнерів або доручають збереження таких даних від свого імені, направляють Повідомлення про статус контейнерів (CSM) до митних органів держав-членів у таких ситуаціях:

(a) контейнери призначені для перевезення морським судном на митну територію Союзу з третьої країни, за винятком:

- контейнерів, призначених залишатися на борту того ж самого морського судна протягом рейсу та покинути митну територію Союзу на борту такого морського судна; та

- контейнерів, призначених для розвантаження та перевантаження на тому ж самому морському судні протягом рейсу для того, щоб уможливити розвантаження або завантаження інших товарів, і залишити митну територію Союзу на борту такого морського судна;

(b) для партій товарів у контейнерах, що залишають митну територію Союзу у напрямку третьої країни на морському судні і підпадають під сферу застосування:

- статті 2 Директиви Ради 92/84/ЄЕС (-4);

- статті 2 Директиви Ради 2011/64/ЄЕС (-5) або

- статті 2(1) Директиви Ради 2003/96/ЄС (-6).

Перевізники передають дані безпосередньо до довідника CSM.

5. Повідомлення CSM направляють:

(a) з моменту, коли було повідомлено, що контейнер порожній, перед тим, як його ввезли на митну територію Союзу або перед тим, як він покинув митну територію Союзу, і до моменту, коли знову повідомляють, що контейнер порожній;

(b) протягом щонайменше трьох місяців до фізичного прибуття на митну територію Союзу і до одного місяця після в’їзду на митну територію Союзу у випадках, якщо конкретні CSM, необхідні для визначення подій відповідного порожнього контейнера, не доступні в електронних записах перевізників; або

(c) протягом щонайменше трьох місяців після виїзду з митної території Союзу у випадках, якщо конкретні CSM, необхідні для визначення подій відповідного порожнього контейнера, не доступні в електронних записах перевізників.

6. Перевізники направляють CSM для таких або еквівалентних подій, якщо вони стають відомі перевізнику, що звітує, а дані для таких подій були згенеровані, зібрані або збережені у їхніх електронних записах:

- підтвердження бронювання,

- прибуття на місце завантаження або розвантаження,

- відправлення з місця завантаження або розвантаження,

- завантаження на транспортний засіб або розвантаження з нього,

- інструкція із завантажування або розвантажування,

- підтвердження завантажування або розвантажування,

- переміщення між терміналами,

- перевірка контейнеру на виході з терміналу,

- відправлення на капітальний ремонт.

Кожна держава-член передбачає штрафні санкції за недотримання обов’язку надавати дані або за надання неповних чи неправдивих даних. Такі штрафні санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

7. У Комісії лише призначені аналітики повинні бути уповноважені опрацьовувати персональні дані, до яких застосовуються пункти (b) та (с) параграфа 2.

Персональні дані, які не є необхідними для виявлення переміщення товарів, як вказано в параграфі 1, негайно видаляють або з них видаляють усі ідентифікуючі фактори. У будь-якому випадку їх можна зберігати не довше трьох років.

Комісія реалізовує відповідні технічні та організаційні заходи для захисту персональних даних від випадкового або неправомірного знищення, випадкової втрати або недозволеного розкриття, зміни та доступу чи будь-якої недозволеної форми опрацювання.

8. Дані, отримані від перевізників, зберігають лише протягом періоду, необхідного для досягнення цілі, для якої їх було зібрано, і не можуть зберігатися довше п’яти років.

9. Комісія та держави-члени захищають конфіденційну комерційну інформацію, отриману від перевізників.

Комісія та держави-члени застосовують найсуворіші технічні, організаційні та кадрові правила безпеки щодо професійної таємниці або інші еквівалентні обов’язки дотримання конфіденційності до своїх призначених експертів відповідно до національного законодавства та законодавства Союзу.

Комісія та держави-члени забезпечують, щоб запити від інших держав-членів на конфіденційне опрацювання інформації, отриманої за допомогою довідника CSM, були виконані.

Стаття 18b

1. Комісія повинна бути уповноважена забезпечувати підготовку та всі види допомоги, інші ніж фінансова допомога, для відповідальних за зв’язок посадовців третіх країн, а також європейських і міжнародних організацій та агентств.

2. Комісія може надавати експертну, технічну або логістичну допомогу, здійснювати навчальні або комунікаційні заходи або надавати будь-яку іншу операційну підтримку державам-членам для досягнення цілей цього Регламенту та на виконання обов’язків держав-членів у рамках імплементації митної співпраці, передбаченої статтями 29 та 30 Договору про Європейський Союз.

Стаття 18с

Комісія ухвалює за допомогою імплементаційних актів положення щодо частоти звітування, формату даних у CSM та методу передавання CSM.

Такі імплементаційні акти повинні бути ухвалені відповідно до експертної процедури, вказаної в статті 43а(2), до 29 лютого 2016 року.

Стаття 18d

1. Комісія запроваджує та керує довідником ("довідник ввозу, вивозу та транзиту"), що містить дані про:

(a) ввіз товарів,

(b) транзит товарів та

(c) вивіз товарів, в тій мірі, в якій товари, вказані в цьому пункті, підпадають під сферу застосування:

(i) статті 2 Директиви Ради 92/84/ЄЕС;

(ii) статті 2 Директиви Ради 2011/64/ЄС; або

(iii) статті 2(1) Директиви 2003/96/ЄС.

Довідник ввозу, вивозу та транзиту зберігають, як детально описано в додатках 37 та 38 до Регламенту Комісії (ЄЕС) № 2454/93 (-7).

Комісія систематично переносить дані з джерел, якими Комісія оперує на основі Регламенту (ЄС) № 952/2013, до довідника ввозу, вивозу та транзиту. Держави-члени можуть передавати Комісії дані щодо транзиту товарів у державі-члені та прямого вивозу, залежно від доступності даних та інфраструктури інформаційних технологій держави-члена.

Підрозділи, призначені Комісією та національними органами, вказаними в статті 29 цього Регламенту, можуть використовувати довідник ввозу, вивозу та транзиту для того, щоб аналізувати дані та порівнювати дані у довіднику ввозу, вивозу та транзиту з CSM, направленими до довідника CSM, і можуть обмінюватися інформацією про результати для цілей цього Регламенту.

2. Довідник ввозу, вивозу та транзиту повинен бути доступним національним органам, вказаним у статті 29 цього Регламенту. У Комісії лише призначені аналітики повинні бути уповноважені опрацьовувати персональні дані, які містяться у довіднику ввозу, вивозу та транзиту.

Держави-члени повинні мати прямий доступ до:

(a) даних про всі декларації, створені та подані у відповідній державі-члені;

(b) даних щодо економічних операторів з номером в системі реєстрації та ідентифікації економічних операторів відповідно до Регламенту (ЄЕС) № 2454/93, присвоєним органами такої держави-члена;

(c) даних про транзит;

(d) всіх інших даних, за винятком персональних даних, вказаних у статті 41b(2) цього Регламенту.

Компетентні органи, які внесли дані в Митну інформаційну систему, вказану в статті 23(1) цього Регламенту, або дані з матеріалів розслідування в Ідентифікаційну базу даних митних матеріалів, вказану у статті 41а(1) цього Регламенту, відповідно до статті 41b цього Регламенту, повинні мати доступ до всіх даних у довіднику ввозу, вивозу та транзиту щодо такого внесення чи такого матеріалу розслідування.

3. Регламент (ЄС) № 45/2001 застосовується до опрацювання персональних даних Комісією в контексті даних, включених у довідник ввозу, вивозу та транзиту.

Комісія вважається контролером у розумінні пункту (d) статті 2 Регламенту (ЄС) № 45/2001.

Довідник ввозу, вивозу та транзиту підлягає попередній перевірці Європейським інспектором із захисту даних відповідно до статті 27 Регламенту (ЄС) № 45/2001.

Дані, що містяться в довіднику ввозу, вивозу та транзиту, не можна зберігати довше п’яти років, з додатковим періодом у два роки, якщо це обґрунтовано.

4. Довідник ввозу, вивозу та транзиту не повинен містити спеціальних категорій даних у розумінні статті 10(5) Регламенту (ЄС) № 45/2001.

Комісія реалізовує відповідні технічні та організаційні заходи для захисту персональних даних від випадкового або неправомірного знищення, випадкової втрати або недозволеного розкриття, зміни та доступу чи будь-якої недозволеної форми опрацювання.

5. Комісія та держави-члени захищають конфіденційну комерційну інформацію. Комісія та держави-члени застосовують найсуворіші технічні, організаційні та кадрові правила безпеки щодо професійної таємниці або інші еквівалентні обов’язки дотримання конфіденційності до своїх призначених експертів відповідно до національного законодавства та законодавства Союзу.

Комісія та держави-члени забезпечують, щоб запити від інших держав-членів на конфіденційне опрацювання інформації, обмін якою здійснюється за допомогою довідника ввозу, вивозу та транзиту, були виконані.

Стаття 18е

Комісія може вимагати від держави-члена надати документи, які супроводжують ввізні та вивізні декларації, та для яких супровідні документи були створені або зібрані економічними операторами, у зв’язку з розслідуваннями, пов’язаними з імплементацією митного законодавства.

Вимога, вказана у першому параграфі, адресована компетентним органам. Якщо державою-членом призначений більше ніж один компетентний орган, держава-член вказує адміністративний підрозділ, відповідальний за надання відповіді на вимогу Комісії.

Держава-член протягом періоду у чотири тижні, починаючи з моменту отримання вимоги Комісією:

- надає необхідну документацію; за умови обґрунтування протягом додаткового періоду у шість тижнів;

- повідомляє Комісію, що вимогу неможливо задовольнити через неспроможність економічного оператора надати необхідну інформацію; або

- відхиляє вимогу як наслідок рішення, ухваленого адміністративним органом чи органом юстиції держави-члена відповідно до статті 3.

РОЗДІЛ IV
ВІДНОСИНИ З ТРЕТІМИ КРАЇНАМИ

Стаття 19

За умови, що відповідна третя країна взяла на себе правові зобов’язання надавати допомогу, необхідну для збирання всіх доказів щодо неналежного характеру операцій, які імовірно становлять порушення митного або аграрного законодавства, або для визначення масштабу операцій, які, як виявлено, становлять порушення такого законодавства, отримана інформація, відповідно до цього Регламенту, може бути повідомлена їй:

- Комісією або відповідною державою-членом за умови, якщо доцільно, надання попередньої згоди компетентних органів держави-члена, що її надала, або

- Комісією або відповідними державами-членами в рамках спільних дій, якщо інформацію надає більше ніж одна держава-член, за умови надання попередньої згоди компетентними органами держав-членів, що її надали.

Таке повідомлення державою-членом здійснюють із дотриманням її національних положень, застосовних до передання персональних даних третім країнам.

У будь-якому випадку необхідно забезпечити, щоб правила відповідної третьої країни пропонували рівень захисту, еквівалентний рівню, передбаченому в статті 45(1) та (2).

Стаття 20

1. Відповідно до цілей цього Регламенту Комісія може за умов, встановлених у статті 19, здійснювати адміністративні та розслідувальні місії співпраці Співтовариства у третіх країнах у координації та тісній співпраці з компетентними органами держав-членів.

2. Місії Співтовариства у третіх країнах, вказані в параграфі 1, регулюються такими умовами:

(a) їх можна проводити за ініціативою Комісії, якщо доцільно на основі інформації, наданої Європейським Парламентом або на запит однієї або декількох держав-членів;

(b) їх проводять посадовці Комісії, призначені для такої мети, та посадовці, призначені для такої мети відповідною державою-членом або державами-членами;

(c) їх можуть також, за погодженням з Комісією та відповідними державами-членами, проводити від імені Співтовариства посадовці держави-члена, зокрема згідно з двосторонньою угодою про надання допомоги з третьою країною; у такому разі Комісію повідомляють про результати місії.

3. Комісія інформує держави-члени та Європейський Парламент про результати місій, проведених відповідно до цієї статті.

Стаття 21

1. Результати та інформацію, отримані в ході місій Співтовариства, вказаних у статті 20, і зокрема документи, передані компетентними органами відповідних третіх країн, а також інформацію, отриману в ході адміністративного розслідування, у тому числі службами Комісії, використовують відповідно до статті 45.

2. Стаття 12 застосовується mutatis mutandis до результатів та інформації, зазначеної в параграфі 1.

3. Для цілей їх використання відповідно до статті 12, отримані оригінальні документи або їх засвідчені копії Комісія направляє відповідним органам держав-членів, якщо вони надсилають такий запит.

Стаття 22

Держави-члени повідомляють Комісію про інформацію, обмін якою здійснюється в рамках взаємної адміністративної допомоги з третіми країнами, у всіх випадках, у розумінні статті 18(1), коли це зокрема стосується дієвості митного або аграрного законодавства відповідно до цього Регламенту та інформація підпадає під сферу застосування цього Регламенту.

РОЗДІЛ V
МИТНА ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА

Глава 1
Створення Митної інформаційної системи

Стаття 23

1. Автоматизована інформаційна система "Митна інформаційна система", далі - "CIS", створюється на підставі цього Регламенту для дотримання вимог адміністративних органів, відповідальних за застосування законодавства з митних або аграрних питань, а також вимог Комісії.

2. Метою CIS, відповідно до положень цього Регламенту, є допомога у запобіганні, розслідуванні та переслідуванні операцій, які становлять порушення митного або аграрного законодавства, завдяки більш швидкому наданню інформації і посиленню внаслідок цього дієвості процедур співпраці та контролю компетентних органів, вказаних у цьому Регламенті.

3. Митні органи держав-членів можуть використовувати технічну інфраструктуру CIS під час виконання своїх обов’язків у рамках митної співпраці, вказаної в статтях 29 та 30 Договору про Європейський Союз.

У такому випадку Комісія забезпечує технічне управління інфраструктурою.

4. Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 43, визначаючи операції, пов’язані із застосуванням аграрних нормативно-правових актів, які вимагають внесення інформації до CIS.

Такі делеговані акти ухвалюють до 29 лютого 2016 року.

6. Держави-члени та Комісія, далі - "партнери CIS", беруть участь у CIS відповідно до умов, встановлених у цьому Розділі.

Глава 2
Експлуатація та використання CIS

Стаття 24

CIS складається з центрального ресурсу бази даних і повинна бути доступною через термінали в кожній державі-члені та Комісії. Вона повинна містити виключно дані, необхідні для виконання її мети, як зазначено в статті 23(2), у тому числі персональні дані, у таких категоріях:

(a) товари;

(b) транспортні засоби;

(c) підприємства;

(d) особи;

(e) тенденції шахрайства;

(f) наявність експертних знань і досвіду;

(g) затримані, вилучені чи конфісковані товари;

(h) затримана, вилучена чи конфіскована готівка, як визначено в статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1889/2005 від 26 жовтня 2005 року про контроль готівки, що надходить на територію Співтовариства або залишає її (-8).

Стаття 25

1. Комісія ухвалює за допомогою імплементаційних актів положення щодо одиниць, які необхідно включати у CIS для кожної з категорій, вказаних у статті 24, тією мірою, якою це необхідно для досягнення мети CIS. Персональні дані не можуть з’являтися в категорії, вказаній у статті 24(е). Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, вказаної в статті 43а(2), до 29 лютого 2016 року.

2. Стосовно категорій, вказаних у статті 24(а) - (d), одиниці інформації, які необхідно включати щодо персональних даних, повинні містити лише:

(a) прізвище, дівоче прізвище, імена, попередні прізвища та псевдоніми;

(b) дату та місце народження;

(c) громадянство;

(d) стать;

(e) номер і місце та дату видачі ідентифікаційних документів (паспортів, посвідчень особи, водійських прав);

(f) адресу;

(g) особливі об’єктивні та постійні фізичні характеристики;

(h) код попередження, що позначає будь-які попередні випадки озброєння, жорстокої поведінки або втечі;

(i) причину внесення даних;

(j) запропоновані дії;

(k) реєстраційний номер транспортного засобу.

3. Стосовно категорії, вказаної у статті 24(f), одиниці інформації, які необхідно включати щодо персональних даних, повинні містити лише прізвища та імена експертів.

4. Стосовно категорій, вказаних у статті 24(g) та (h), одиниці інформації, які необхідно включати щодо персональних даних, повинні містити лише:

(a) прізвище, дівоче прізвище, імена, попередні прізвища та псевдоніми;

(b) дату та місце народження;

(c) громадянство;

(d) стать;

(e) адресу.

5. У жодному випадку не повинні бути включені будь-які персональні дані, які розкривають расове чи етнічне походження, політичні погляди, релігійні чи філософські переконання, членство у профспілках та дані щодо здоров’я або статевого життя особи.

Стаття 26

Під час імплементації CIS повинні бути дотримані такі принципи, що стосуються персональних даних:

(a) збирання та будь-які інші дії для опрацювання персональних даних повинні проводитися добросовісно та законно;

(b) дані повинні збиратися для цілей, визначених у статті 23(2), та не можуть опрацьовуватися у спосіб, несумісний з такими цілями;

(c) дані повинні бути належними, релевантними та не надмірними з огляду на цілі, для яких їх опрацьовують;

(d) дані повинні бути точними і, за необхідності, оновлюватися;

(e) дані необхідно зберігати у формі, яка дозволяє ідентифікацію суб’єктів даних, не довше, ніж це потрібно для відповідних цілей.

Стаття 27

1. Персональні дані, включені в категорії, вказані у статті 24, включають до CIS лише для цілей таких запропонованих дій:

(a) виявлення та звітування;

(b) приховане спостереження;

(c) спрямовані перевірки; та

(d) операційний аналіз.

2. Персональні дані, включені в категорії, вказані в статті 24, можуть бути включені до CIS лише тоді, якщо існують реальні ознаки того, що відповідна особа проводила, проводить або збирається проводити операції, що порушують митне чи аграрне законодавство, зокрема на основі попередніх незаконних дій або інформації, наданої в рамках допомоги, що має особливе значення на рівні Співтовариства.

Стаття 28

1. Якщо здійснюють дії, вказані в статті 27(1), можна повністю або частково збирати та передавати партнеру CIS, який запропонував такі дії, таку інформацію:

(a) факт, що товар, транспортний засіб, підприємство або особа, про які звітують, були виявлені;

(b) місце, час та причину перевірки;

(c) маршрут та місце призначення рейсу;

(d) особи, що супроводжують відповідну особу, або використовують той самий транспортний засіб;

(e) використовуваний транспортний засіб;

(f) перевезені об’єкти;

(g) обставини, за яких товар, транспортний засіб, підприємство або особа були виявлені.

Якщо таку інформацію збирають у ході прихованого нагляду, необхідно вживати кроки для забезпечення того, щоб прихований характер нагляду не був поставлений під загрозу.

2. У контексті спрямованих перевірок, вказаних у статті 27(1), осіб, транспортні засоби та предмети можна обшукувати в дозволеному обсязі та відповідно до законів, нормативно-правових актів та процедур держави-члена, у якій здійснюють такий обшук. Якщо спрямовані перевірки не дозволені законом держави-члена, така держава-член автоматично перетворює їх на спостереження та звітування або приховане спостереження.

Стаття 29

1. Доступ до даних, які містяться в CIS, надається виключно для національних органів, призначених кожною державою-членом, та підрозділів, призначених Комісією. Такими національними органами є митні органи, але вони можуть також включати інші органи, уповноважені відповідно до законів, нормативно-правових актів та процедур відповідної держави-члена здійснювати дії для того, щоб досягти мети, зазначеної в статті 23(2).

Партнер CIS, який надає дані, має право визначати, які органи з-поміж національних органів, згаданих у першому підпараграфі цього параграфа, можуть мати доступ до даних, які він включив до CIS.

2. Кожна держава-член надсилає Комісії список своїх призначених компетентних національних органів, які мають доступ до CIS, зазначаючи для кожного органу, до яких даних він може мати доступ та для яких цілей.

Комісія перевіряє з відповідними державами-членами список призначених національних органів на предмет непропорційних призначень. Після такої перевірки відповідні держави-члени підтверджують або змінюють і доповнюють список призначених національних органів. Комісія відповідно інформує інші держави-члени. Вона також інформує всі держави-члени про відповідні деталі щодо підрозділів Комісії, уповноважених мати доступ до CIS.

Список національних органів і підрозділів Комісії, призначених таким чином, Комісія публікує для інформації в Офіційному віснику Європейського Союзу, а подальші оновлення списку оприлюднюються Комісією в інтернеті.

3. Незважаючи на положення параграфів 1 та 2, Рада, діючи за пропозицією Комісії, може ухвалити рішення про надання доступу до CIS міжнародним або регіональним організаціям за умови, якщо доцільно, що у той самий час з такими організаціями складають протокол відповідно до статті 7(3) Конвенції між державами-членами Співтовариства про використання інформаційних технологій для митних цілей. При ухваленні рішення враховуються, зокрема, будь-які існуючі двосторонні домовленості або домовленості Співтовариства, а також адекватність рівня захисту даних.

Стаття 30

1. Партнери CIS можуть використовувати дані, отримані від CIS, лише для того, щоб досягти мети, вказаної в статті 23(2); однак, вони можуть використовувати їх для адміністративних або інших цілей за умови отримання попереднього дозволу партнера CIS, який ввів дані в систему, за дотримання умов, встановлених ним, або, якщо застосовно, Комісією, що включила їх до Системи. Таке інше використання повинно здійснюватися у відповідності до законів, нормативно-правових актів та процедур держави-члена, що має намір їх використовувати, та, якщо доцільно, відповідних положень, застосовних до Комісії у зв’язку з цим, і враховувати принципи, встановлені в додатку.

2. Без обмеження параграфів 1 та 4 цієї статті та статті 29(3), дані, отримані від CIS, використовують лише національні органи, призначені кожною державою-членом, та підрозділи, призначені Комісією, які мають право, відповідно до законів, нормативно-правових актів та процедур, застосовних до них, здійснювати дії для того, щоб досягти цілі, зазначеної в статті 23(2).

3. Кожна держава-член надсилає Комісії список органів або підрозділів, вказаних у параграфі 2.

Комісія відповідно інформує інші держави-члени. Вона також інформує всі держави-члени про відповідні деталі щодо підрозділів Комісії, уповноважених мати доступ до CIS.

Список національних органів або підрозділів, призначених таким чином, Комісія публікує для інформації в Офіційному віснику Європейського Союзу, а подальші оновлення списку оприлюднюються Комісією в інтернеті.

4. Дані, отримані від CIS, можуть, за умови отримання попереднього дозволу держави-члена, яка включила їх до CIS, та за дотримання можливих встановлених нею умов, бути повідомлені для використання національними органами, окрім органів, вказаних у параграфі 2, третіми країнами та міжнародними або регіональними організаціями та/або агентствами Союзу, які сприяють захисту фінансових інтересів Союзу та правильному застосуванню митного законодавства. Кожна держава-член вживає конкретні заходи для забезпечення безпеки таких даних, коли їх передають або надають підрозділам, розташованим поза її територією.

Перший підпараграф цього параграфа застосовується mutatis mutandis до Комісії, якщо вона внесла дані до CIS.

Стаття 31

Внесення даних до CIS регулюють закони, нормативно-правові акти та процедури держави-члена, яка вносить дані, та, якщо доцільно, відповідні положення, застосовні до Комісії у зв’язку з цим, якщо цей Регламент не встановлює суворіші положення.

Опрацювання даних, отриманих від CIS, у тому числі їх використання або здійснення будь-яких дій відповідно до статті 27(1), запропонованих партнером CIS, який надає дані, регулюється законами, нормативно-правовими актами і процедурами держави-члена, яка опрацьовує або використовує такі дані, та відповідними положеннями, застосовними до Комісії у цьому зв’язку, якщо цей Регламент не встановлює суворіші положення.

Глава 3
Внесення змін і доповнень до даних

Стаття 32

1. Лише партнер CIS, який надає дані, має право змінювати, доповнювати, виправляти або видаляти дані, які він включив до CIS.

2. У випадку, якщо партнер CIS, який надає дані, помічає або його увагу звертають на те, що дані, які він вніс, є фактично неточними або внесені чи зберігаються всупереч цьому Регламенту, він змінює, доповнює, виправляє або вилучає дані, залежно від ситуації, і відповідно інформує партнерів CIS.

3. Якщо партнер CIS має підстави вважати, що елемент даних є фактично неточним або був внесений чи зберігається у CIS всупереч цьому Регламенту, він без зволікань інформує партнера CIS, який надав дані. Останній перевіряє відповідні дані і, за необхідності, без затримки виправляє чи видаляє елемент. Партнер CIS, який надав дані, інформує інших партнерів про будь-яке здійснене виправлення або видалення.

4. Якщо при внесенні даних до CIS партнер CIS зауважує, що його звіт суперечить попередньому звіту з огляду на його зміст або запропоновані дії, він негайно інформує партнера, який склав попередній звіт. Потім два партнери повинні спробувати вирішити це питання. У випадку недосягнення згоди перший звіт зберігається, але ті частини нового звіту, які йому не суперечать, включають до Системи.

5. За умови дотримання інших положень цього Регламенту, якщо в будь-якій державі-члені суд або інший орган, призначений для цієї цілі в межах такої держави-члена, ухвалює остаточне рішення змінити, доповнити, виправити або видалити дані в CIS, партнери CIS діють відповідно.

У випадку суперечності між такими рішеннями судів або інших органів, призначених для такої цілі, у тому числі тих, які вказані в статті 36, щодо виправлення чи видалення, держава-член, яка внесла відповідні дані, видаляє їх із Системи.

Положення у першому підпараграфі застосовуються mutatis mutandis, якщо рішення Комісії про дані, які містяться у CIS, визнаються Судом недійсними.

Глава 4
Зберігання даних

Стаття 33

Дані, внесені до CIS, зберігають лише протягом часу, необхідного для досягнення цілі, для якої їх було зібрано, і їх не можна зберігати довше п’яти років з додатковим періодом у два роки, якщо це обґрунтовано.

Глава 5
Захист персональних даних

Стаття 34

1. Кожний партнер CIS, що має на меті отримати персональні дані від CIS або внести їх до CIS, не пізніше дати застосування цього Регламенту, ухвалює національне законодавство або внутрішні правила, застосовні до Комісії, гарантуючи захист прав та свобод осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних.

2. Партнер CIS може отримувати персональні дані від CIS або вносити їх до CIS, лише якщо заходи для захисту таких даних, передбачені в параграфі 1, набули чинності. Кожна держава-член також повинна попередньо призначити національний наглядовий орган або органи, як передбачено в статті 37.

3. Для забезпечення правильного застосування положень цього Регламенту щодо захисту даних держави-члени та Комісія розглядають CIS як систему опрацювання персональних даних, яка регулюється:

- національними положеннями, які імплементують Директиву 95/46/ЄС,

- Регламентом (ЄС) № 45/2001, та

- будь-якими суворішими положеннями цього Регламенту.

Стаття 35

1. З урахуванням статті 30(1) партнерам CIS забороняється використовувати персональні дані з CIS з будь-якою метою, окрім мети, вказаної в статті 23(2).

2. Дані можна дублювати лише для технічних цілей за умови, що таке дублювання необхідне з метою обшуків, які проводять органи, вказані в статті 29.

3. Персональні дані, внесені в CIS державою-членом або Комісією, не можна копіювати в системи опрацювання даних, за які відповідальні держави-члени або Комісія, за винятком систем управління ризиками, які використовують для керування національними митними перевірками або системи операційного аналізу, яку використовують для координування дій на рівні Співтовариства.

У такому випадку лише аналітики, призначені національними органами кожної держави-члена, і аналітики, призначені службами Співтовариства, уповноважені опрацьовувати персональні дані, отримані від CIS в рамках системи управління ризиками, яка використовується для керування національними митними перевірками національними органами, або системи операційного аналізу, яку використовують для координування дій на рівні Співтовариства.

Держави-члени надсилають Комісії список підрозділів управління ризиками, аналітики яких уповноважені копіювати та опрацьовувати персональні дані, внесені до CIS. Комісія відповідно інформує інші держави-члени. Вона також забезпечує всі держави-члени відповідною інформацією про свої служби, відповідальні за операційний аналіз.

Список призначених національних органів і служб Комісії публікується Комісією для інформації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Персональні дані, скопійовані з CIS, зберігають лише протягом періоду часу, необхідного для досягнення цілі, для якої їх було скопійовано. Потреба в їх зберіганні переглядається партнером CIS, який здійснює копіювання, щонайменше щороку. Період зберігання не повинен перевищувати 10 років. Персональні дані, які не є необхідними для продовження аналізу, негайно видаляють або з них видаляють будь-які ідентифікуючі фактори.

Стаття 36

1. Права осіб у зв’язку з персональними даними у CIS, зокрема їхнє право на доступ, реалізуються:

- відповідно до законів, нормативно-правових актів та процедур держави-члена, в якій застосовуються ці права,

- відповідно до внутрішніх правил, застосовних до Комісії, вказаних у статті 34(1).

Якщо встановлено в законах, нормативно-правових актах та процедурах відповідної держави-члена, національний наглядовий орган, передбачений у статті 37, ухвалює рішення про те, чи необхідно повідомляти інформацію, а також про процедуру такого повідомлення.

2. Партнер CIS, якому направляють заявку на доступ до персональних даних, може відмовити у доступі, якщо повідомлення імовірно перешкоджатиме запобіганню, розслідуванню та переслідуванню операцій, які порушують митне або аграрне законодавство. Держава-член також може відмовити у доступі, як передбачено в законах, нормативно-правових актах та процедурах, щодо випадків, якщо така відмова є заходом, необхідним для захисту національної безпеки, оборони, громадської безпеки, а також прав і свобод інших. Комісія може відмовити у доступі, якщо така відмова є заходом, необхідним для захисту прав і свобод інших.

У будь-якому випадку у доступі може бути відмовлено будь-якій особі, чиї дані опрацьовують протягом періоду, коли здійснюють заходи для цілей спостереження та звітування або прихованого нагляду та протягом періоду, коли відбувається операційний аналіз даних, адміністративне або кримінальне розслідування.

3. Якщо персональні дані, для яких була подана заявка на доступ, були надані іншим партнером CIS, доступ може бути дозволений лише у тому випадку, якщо партнер, який надав дані, отримав змогу висловити свою позицію.

4. Будь-яка особа може виправляти або доручати виправлення персональних даних, що її стосуються, кожному партнеру CIS, відповідно до законів, нормативно-правових актів та процедур кожної держави-члена або внутрішніх правил, застосовних до Комісії, якщо такі дані є фактично неточними або якщо вони внесені або зберігаються в CIS всупереч меті, вказаній у статті 23(2), або якщо не дотримуються принципи статті 26.

5. На території кожної держави-члена будь-яка особа може, відповідно до законів, нормативно-правових актів та процедур відповідної держави-члена, звернутися до суду або, якщо доцільно, направити скаргу до судів або органу, призначеного з цією метою, відповідно до таких законів, нормативно-правових актів та процедур, у зв’язку з персональними даними щодо неї в CIS, для того, щоб:

(a) виправити або видалити фактично неточні персональні дані;

(b) виправити або видалити персональні дані, які були внесені або зберігаються в CIS всупереч цьому Регламенту;

(c) отримати доступ до персональних даних;

(d) отримати компенсацію відповідно до статті 40(2).

Щодо даних, внесених Комісією, може бути направлений позов до Суду відповідно до статті 173 Договору.

Держави-члени та Комісія взаємно вживають заходів для забезпечення виконання остаточних рішень суду, Суду або іншого органу, призначеного для цієї мети, щодо пунктів (а), (b) та (c) першого підпараграфа.

6. Покликання в цій статті та статті 32(5) на "остаточне рішення" не передбачають будь-яке зобов’язання зі сторони будь-якої держави-члена або Комісії оскаржувати рішення, ухвалене судом або іншим органом, призначеним для цієї мети.

Глава 6
Нагляд за захистом персональних даних

Стаття 37

1. Кожна держава-член призначає національний наглядовий орган або органи, відповідальні за захист персональних даних, для здійснення незалежного нагляду за такими даними, внесеними до CIS.

Наглядові органи, згідно зі своїм відповідним національним законодавством, здійснюють незалежний нагляд та перевірки для забезпечення того, щоб опрацювання та використання даних, які містяться в CIS, не порушувало права суб’єктів даних. Для цієї мети наглядові органи повинні мати доступ до CIS.

2. Будь-яка особа може попросити будь-який наглядовий орган, передбачений у статті 28 Директиви 95/46/ЄС, або Європейського інспектора із захисту даних, передбаченого в статті 41(2) Регламенту (ЄС) № 45/2001, про доступ до персональних даних, що стосуються її, для того, щоб перевірити, чи вони є точними, та яким чином вони використовувались або використовуються. Це право регулюють закони, нормативно-правові акти та процедури держави-члена, де здійснюють запит, або Регламент (ЄС) № 45/2001, залежно від ситуації. Якщо дані внесла інша держава-член або Комісія, перевірку здійснюють у тісній співпраці з національним наглядовим органом такої іншої держави-члена або Європейським інспектором із захисту даних.

3. Комісія вживає всіх заходів в межах своїх підрозділів для забезпечення нагляду за захистом персональних даних, що надає захист на рівні, еквівалентному тому, що випливає з параграфа 1.

3a. Європейський інспектор із захисту даних здійснює нагляд за відповідністю CIS Регламенту (ЄС) № 45/2001.

4. Європейський інспектор із захисту даних щонайменше раз на рік скликає засідання з усіма національними органами із захисту даних, відповідальними за здійснення нагляду, пов’язаного з CIS.

5. Європейський інспектор із захисту даних координує дії зі Спільним наглядовим органом, заснованим відповідно до Рішення Ради 2009/917/JHA (-9), кожен з яких діє у межах своєї відповідної компетенції з метою забезпечення координованого нагляду та аудитів CIS.

Глава 7
Безпека даних

Стаття 38

1. Всі необхідні технічні та організаційні заходи, необхідні для підтримки безпеки, вживають:

(a) держави-члени та Комісія, наскільки це їх стосується, щодо терміналів CIS, розташованих на їхніх відповідних територіях та в офісах Комісії;

(с) Комісія для елементів Співтовариства спільної комунікаційної мережі.

2. Зокрема, держави-члени та Комісія вживають заходів:

(а) для запобігання отримання доступу не уповноваженими особами до установок, які використовують для опрацювання даних;

(b) для запобігання того, щоб дані та носії даних були зчитані, скопійовані, змінені або видалені не уповноваженими особами;

(c) для запобігання неавторизованого внесення даних та будь-якого неавторизованого запиту, зміни або видалення даних;

(d) для запобігання того, щоб до даних у CIS за допомогою обладнання для передання даних отримували доступ не уповноважені особи;

(e) для гарантування того, що з огляду на використання CIS уповноважені особи мають право на доступ лише до тих даних, для яких вони мають повноваження;

(f) для гарантування можливості перевіряти та встановлювати, до яких органів можна передавати дані за допомогою обладнання для передання даних;

(g) для гарантування можливості перевіряти та встановлювати ex post facto, які дані були внесені до CIS, коли та ким, а також перевіряти запити;

(h) для запобігання неавторизованого зчитування, копіювання, зміни або видалення даних під час передання даних та транспортування носіїв даних.

Стаття 39

1. Кожна з держав-членів призначає підрозділ, відповідальний за заходи безпеки, зазначені в статті 38, щодо терміналів, розташованих на її території, перегляд функцій, зазначених у статті 33(1) та (2), і, загалом, за належну імплементацію цього Регламенту, наскільки це необхідно відповідно до її законів, нормативно-правових актів та процедур.

2. Комісія, зі своєї сторони, призначає такі зі своїх підрозділів, які будуть відповідальними за заходи, вказані в параграфі 1.

Глава 8
Відповідальність та публікація

Стаття 40

1. Кожний партнер CIS, який вніс дані до Системи, є відповідальним за точність, актуальність та правомірність таких даних. Кожна держава-член або, якщо застосовно, Комісія також є відповідальною за дотримання положень статті 26 цього Регламенту.

2. Кожний партнер CIS несе відповідальність, відповідно до національних законів, нормативно-правових актів та процедур або еквівалентних положень Співтовариства, за шкоду, завдану особі через використання CIS у відповідній державі-члені або Комісії.

Це також стосується випадку, коли шкода була спричинена партнером CIS, що надає дані, який вносить неточні дані або вносить дані, які суперечать цьому Регламенту.

3. Якщо партнер CIS, проти якого було направлено позов щодо неточних даних, не надавав їх, відповідні партнери намагаються дійти згоди щодо того, у якій пропорції, за наявності, суми, сплачені як компенсація, будуть відшкодовані партнером, який надав дані, іншому партнеру. Будь-які такі погоджені суми відшкодовують за вимогою.

Стаття 41

Комісія публікує в Офіційному віснику Європейських співтовариств повідомлення щодо імплементації CIS.

РОЗДІЛ Va
ІДЕНТИФІКАЦІЙНА БАЗА ДАНИХ МИТНИХ МАТЕРІАЛІВ

Глава 1
Створення ідентифікаційної бази даних митних матеріалів

Стаття 41a

1. CIS також включає спеціальну базу даних під назвою "Ідентифікаційна база даних митих матеріалів" (FIDE). З урахуванням положень цього Розділу, всі положення цього Регламенту щодо CIS також застосовуються до FIDE, і будь-яке покликання на CIS повинне враховувати таку базу даних.

2. Цілями FIDE є допомога запобіганню операціям, що порушують митне законодавство та аграрне законодавство, застосовне до товарів, що надходять на митну територію Співтовариства або залишають її, а також сприяння та прискорення їх виявлення та переслідування.

3. Метою FIDE є дозволити Комісії, якщо вона відкриває координаційний матеріал у розумінні статті 18 або готує місію Співтовариства в третій країні в розумінні статті 20, та компетентним органам держави-члена, призначеним для адміністративних розслідувань відповідно до статті 29, якщо вони відкривають матеріали розслідування або проводять розслідування щодо однієї або декількох осіб або підприємств, ідентифікувати компетентні органи інших держав-членів або підрозділи Комісії, які розслідують або вже провели розслідування щодо відповідних осіб або підприємств, для того, щоб досягти цілей, визначених у параграфі 2, за допомогою інформації про існування матеріалів розслідування.

4. Якщо держава-член або Комісія, здійснюючи пошук у FIDE, потребує повнішої інформації щодо зареєстрованих матеріалів розслідування про осіб або підприємства, вони просять про допомогу державу-члена, яка надала інформацію.

5. Митні органи держав-членів можуть використовувати FIDE в рамках митної співпраці, передбаченої статтями 29 та 30 Договору про Європейський Союз. У такому випадку Комісія забезпечує технічне управління базою даних.

Глава 2
Експлуатація та використання FIDE

Стаття 41b

1. Компетентні органи можуть вносити дані з матеріалів розслідування до FIDE для цілей, визначених у статті 41а(3), щодо випадків, які порушують митне законодавство або аграрне законодавство, застосовне до товарів, які надходять на митну територію Співтовариства або покидають її, і які мають особливе значення на рівні Співтовариства. Дані повинні охоплювати лише такі категорії:

(a) особи та підприємства, щодо яких здійснюється або здійснювалося адміністративне або кримінальне розслідування відповідною службою держави-члена, та

- підозрюються в тому, що вони здійснюють або здійснили порушення митного чи аграрного законодавства, або в тому, що вони беруть або брали участь в операції, яка порушує таке законодавство,

- для яких була встановлена така операція, або

- проти них було винесено адміністративне рішення або на них було накладено адміністративне чи судове покарання за таку операцію;

(b) галузь, якої стосується матеріал розслідування;

(c) назва, приналежність до юрисдикції та контактні дані відповідної служби у державі-члені та номер матеріалу.

Дані, вказані в пунктах (a), (b) та (c), вносять окремо для кожної особи чи підприємства. Створення посилань між такими даними забороняється.

2. Персональні дані, вказані в параграфі 1(а), повинні складатися лише з:

(a) для осіб: прізвища, дівочого прізвища, імені, попередніх прізвищ та псевдонімів, дати та місця народження, громадянства та статі;

(b) для підприємств: назви підприємства, комерційного найменування, адреси підприємства, ідентифікаційного номера платника ПДВ та ідентифікаційного номера платника акцизного збору.

3. Дані вносять на обмежений період відповідно до статті 41d.

Стаття 41c

1. Внесення та запит даних у FIDE дозволяється виключно органам, вказаним в статті 41а.

2. Будь-який запит до FIDE повинен зазначати такі персональні дані:

(a) для осіб: ім’я та/або прізвище та/або дівоче прізвище та/або попередні прізвища та/або та/ або псевдоніми та/або дату народження;

(b) для підприємств: назву підприємства та/або комерційне найменування та/або ідентифікаційний номер платника ПДВ та/або ідентифікаційний номер платника акцизного збору.

Глава 3
Зберігання даних

Стаття 41d

1. Період, протягом якого можуть зберігатися дані, залежить від законів, нормативно-правових актів та процедур у державі-члені, що їх надає. Максимальні та некумулятивні періоди, розраховані з дати внесення даних у матеріал розслідування, які не можна перевищувати, є такими:

(a) дані щодо поточних матеріалів розслідування не можна зберігати довше трьох років, якщо не спостерігалася жодна операція, що порушує митне чи аграрне законодавство; дані повинні бути анонімізовані до завершення цього строку, якщо з моменту останнього спостереження минув один рік;

(b) дані щодо адміністративних чи кримінальних розслідувань, під час яких мала місце операція, що порушує митне чи аграрне законодавство, але за фактом яких не було винесене адміністративне рішення, обвинувачення або призначений штраф відповідно до кримінального законодавства чи адміністративне покарання, не можуть зберігатися довше шести років;

(c) дані щодо адміністративних розслідувань чи кримінальних розслідувань, за фактом яких не було винесене адміністративне рішення, обвинувачення або призначений штраф відповідно до кримінального законодавства чи адміністративне покарання, не можуть зберігатися довше 10 років.

2. На всіх етапах матеріалу розслідування, як вказано в параграфі 1(а), (b) та (с), як тільки особу або підприємство, до яких застосовується стаття 41b, звільняють від підозр відповідно до законів, нормативно-правових актів та процедур держави-члена, що надала дані, дані щодо такої особи чи підприємства негайно видаляють.

3. Комісія анонімізує дані або видаляє їх відразу після закінчення максимального строку зберігання, передбаченого у параграфі 1.

РОЗДІЛ VI
ФІНАНСУВАННЯ

Стаття 42a

1. Цей Регламент є базовим актом, на якому ґрунтується фінансування всіх дій Співтовариства, передбачених в ньому, у тому числі:

(a) всіх витрат на встановлення та підтримку постійної технічної інфраструктури, що надає державам-членам ресурси логістики, автоматизації офісів та ІТ для координування спільних митний операцій, зокрема спеціальних операцій з нагляду, передбачених у статті 7;

(b) відшкодування витрат на транспорт, проживання та щоденних витрат представників держав-членів, які беруть участь у місіях Співтовариства, передбачених у статті 20, спільних митних операціях, організованих Комісією або спільно з нею, та навчальних курсів, засідань ad hoc та підготовчих засідань для адміністративних розслідувань або операційних дій, які здійснюють держави-члени, якщо вони організовані Комісією або спільно з нею.

Якщо постійну технічну інфраструктуру, вказану в пункті (а), використовують для цілей митної співпраці, передбаченої у статтях 29 та 30 Договору про Європейський Союз, витрати на транспорт, проживання та щоденні витрати представників держав-членів покриваються державами-членами;

(c) витрати, пов’язані з придбанням, вивченням, розвитком та підтриманням комп’ютерної інфраструктури (обладнання), програмного забезпечення та спеціальних мережевих з’єднань, а також з пов’язаним виробництвом, підтримкою та послугами з навчання з метою здійснення дій, передбачених у цьому Регламенті, зокрема запобігання та боротьби з шахрайством;

(d) витрати, пов’язані з наданням інформації, та витрати, пов’язані з діями, що дозволяють доступ до інформації, даних та джерел даних з метою здійснення дій, передбачених у цьому Регламенті, зокрема запобігання та боротьби з шахрайством;

(e) витрати, пов’язані з використанням CIS, передбачені в інструментах, ухвалених відповідно до статей 29 та 30 Договору про Європейський Союз і, зокрема, Конвенції про використання інформаційних технологій у митних питаннях, розробленої відповідно до Акту Ради від 26 липня 1995 року (-10), настільки, наскільки такі інструменти передбачають, що такі витрати покриваються загальним бюджетом Європейського Союзу.

2. Витрати, пов’язані з придбанням, вивченням, розвитком та підтримкою елементів Співтовариства спільної комунікаційної мережі, яку використовують для цілей параграфа 1(с), також покриваються за рахунок загального бюджету Європейського Союзу. Комісія укладає необхідні договори від імені Співтовариства для того, щоб забезпечити функціональність таких елементів.

3. Без обмеження витрат, пов’язаних з експлуатацією CIS, і сум, передбачених як компенсація відповідно до статті 40, держави-члени та Комісія відмовляються від будь-яких претензій щодо відшкодування витрат у зв’язку з наданням інформації чи документів або імплементацією адміністративного розслідування чи інших оперативних дій відповідно до цього Регламенту, що проводяться на запит держави-члена або Комісії, за винятком, за наявності, витрат, сплачених експертам.

РОЗДІЛ VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 43

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надають Комісії з дотриманням умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статті 23(4), надаються Комісії на період у п’ять років, починаючи з 8 жовтня 2015 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статті 23(4), можуть бути відкликані в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або на пізнішу дату, зазначену в рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже введені в дію.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений згідно зі статтею 23(4), набуває чинності тільки в тому випадку, якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з дати надання зазначеного акта Європейському Парламенту і Раді, або, якщо до закінчення такого періоду і Європейський Парламент і Рада повідомили Комісії, що вони не матимуть заперечень. Такий період продовжується ще на два місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

Стаття 43а

1. Комісії допомагає комітет. Такий комітет є комітетом в розумінні Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (-11).

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Стаття 43b

До 9 жовтня 2017 року Комісія проводить оцінювання:

- необхідності розширення даних про вивіз, що містяться в довідниках, вказаних у статтях 18а та 18d, додаючи дані про товари, окрім товарів, встановлених у пункті (b) першого підпараграфа статті 18а(4) і у пункті (с) статті 18d(1), та

- можливості реалізації розширення даних, що містяться в транспортному довіднику, додаючи дані про ввіз, вивіз та транзит товарів сухопутним та повітряним транспортом.

Стаття 44

Без обмеження положень в Розділах V та Va , документи, передбачені в цьому Регламенті можуть бути замінені інформацією в електронному форматі, оформленою в будь-якій формі для тієї ж мети.

Стаття 45

1. Незалежно від форми, будь-яка інформація, передана відповідно до цього Регламенту, повинна бути конфіденційною, у тому числі дані, що зберігаються в CIS. На неї поширюється обов’язок дотримання професійної таємниці та вона користується захистом, що поширюється на подібну інформацію відповідно до національного законодавства держав-членів, які її отримують, та відповідних положень, застосовних до органів Співтовариства.

Зокрема, інформацію, вказану в першому підпараграфі, не можна надсилати особам, окрім осіб у державах-членах або в межах інституцій Співтовариства, чиї функції вимагають її знати чи використовувати. Також її не можна використовувати для цілей, окрім цілей передбачених у цьому Регламенті, крім випадків, коли держава-член або Комісія, яка надала або внесла її до CIS, надала свою згоду, відповідно до умов, встановлених такою державою-членом або Комісією, і у тій мірі, в якій таке повідомлення або використання не заборонене чинними положеннями в державі-члені, де розташований орган-отримувач.

2. Без обмеження положень у Розділах V та Va, інформацію, що стосується фізичних та юридичних осіб, передають відповідно до цього Регламенту лише у випадках, якщо неодмінно необхідно запобігти, розслідувати або розпочати провадження щодо операцій, які порушують митне чи аграрне законодавство.

3. Параграфи 1 та 2 не повинні перешкоджати використанню інформації, отриманої відповідно до цього Регламенту, у будь-якому судовому процесі чи провадженні, що відповідно були ініційовані у зв’язку з недотриманням митного або аграрного законодавства.

Компетентний орган, який надав таку інформацію, негайно повідомляють про таке використання.

4. Якщо держава-член повідомляє Комісію, що за результатами подальших розслідувань фізична чи юридична особа, чиє ім’я або назва були передані відповідно до цього Регламенту, не є залученою у порушення, Комісія негайно повідомляє всі сторони, яким були передані ці персональні дані на основі цього Регламенту. Після цього відповідну особу більше не вважають залученою у порушення, що стало причиною початкового повідомлення.

Якщо персональні дані щодо відповідної особи містяться у CIS, їх видаляють звідти.

Стаття 46

Для цілей застосування цього Регламенту держави-члени здійснюють всі необхідні дії для того, щоб:

(a) забезпечити дієву внутрішню координацію між адміністративними органами, вказаними в статті 1(1);

(b) налагодити у своїх взаємовідносинах необхідну пряму співпрацю між органами, уповноваженими для такої мети.

Стаття 47

Держави-члени можуть за спільною згодою ухвалювати рішення про те, чи необхідні процедури для забезпечення безперебійного функціонування заходів з надання взаємної допомоги, передбачених у цьому Регламенті, зокрема для того, щоб уникнути будь-якого переривання нагляду за особами або товарами, якщо це може обмежувати виявлення операцій, які порушують митне та аграрне законодавство.

Стаття 48

1. Цей Регламент не повинен зобов’язувати адміністративні органи держав-членів надавати один одному допомогу, якщо це імовірно завдасть шкоди суспільній політиці (громадському порядку) або іншим фундаментальним інтересам, зокрема у зв’язку із захистом даних, держави-члена, де вони розташовуються.

2. Необхідно навести причини будь-якої відмови у наданні допомоги.

Комісію інформують якомога раніше про будь-яку відмову у наданні допомоги та наведені причини відмови.

Стаття 49

Без обмеження права Комісії бути повідомленою відповідно до інших чинних нормативно-правових актів, держави-члени передають Комісії адміністративні чи правові рішення або їхні головні елементи щодо застосування штрафних санкцій за порушення митного або аграрного законодавства у випадках, які підлягають повідомленню відповідно до статей 17 або 18.

Стаття 50

Без обмеження витрат, пов’язаних з імплементацією CIS, або шкоди відповідно до статті 40, держави-члени та Комісія відмовляються від будь-яких претензій щодо відшкодування витрат, понесених відповідно до цього Регламенту, за винятком, якщо доцільно, виплат експертам.

Стаття 51

Цей Регламент не повинен впливати на застосування у державах-членах правил кримінального провадження та взаємної допомоги у кримінальних справах, у тому числі тих, що стосуються конфіденційності слідства.

Стаття 51a

Комісія у співпраці з державами-членами кожен рік звітує Європейському Парламенту та Раді про заходи, вжиті для імплементації цього Регламенту.

Стаття 52

1. Регламент (ЄЕС) № 1468/81 скасувати.

2. Покликання, які здійснюють на скасований Регламент, необхідно розуміти як покликання на цей Регламент.

Стаття 53

Цей Регламент набуває чинності на третій день після його публікації в Офіційному віснику Європейських співтовариств.

Він застосовується з 13 березня 1998 року.

Для перевізників, які на 8 жовтня 2015 року мають зобов’язання за приватними договорами, що перешкоджають виконанню їхнього обов’язку звітувати, встановленого в статті 18а(4), це зобов’язання застосовується з 9 жовтня 2016 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.

ДОДАТОК
ПОВІДОМЛЕННЯ ДАНИХ

(Стаття 30 (1))

1. Повідомлення іншим державним органам

Повідомлення даних державним органам дозволяється лише тоді, якщо в конкретному випадку:

(a) існує чітке правове зобов’язання або дозвіл, або за наявності дозволу наглядового органу; або

(b) ці дані необхідні отримувачу для того, щоб виконати своє правомірне завдання, за умови, що мета збирання чи опрацювання отримувачем не суперечить початковій меті, та що це не суперечить правовим зобов’язанням органу, що здійснює повідомлення.

Повідомлення дозволяється у порядку виключення, якщо в конкретному випадку:

(a) повідомлення безсумнівно є в інтересах суб’єкта даних та суб’єкт даних надав згоду на повідомлення або якщо обставини є такими, що дозволяють чітко презумувати таку згоду; або

(b) повідомлення необхідне для запобігання серйозної та неминучої небезпеки.

2. Повідомлення приватним особам

Повідомлення даних приватним особам дозволяється лише тоді, якщо в конкретному випадку існує чітке правове зобов’язання або дозвіл, або за наявності дозволу наглядового органу.

Повідомлення приватним особам дозволяється у порядку виключення, якщо в конкретному випадку:

(a) повідомлення безсумнівно є в інтересах суб’єкта даних та суб’єкт даних надав згоду на повідомлення або обставини є такими, що дозволяють чітко презумувати таку згоду; або

(b) повідомлення необхідне для запобігання серйозної та неминучої небезпеки.

3. Міжнародне повідомлення

Повідомлення даних іноземним органам дозволяється лише:

(a) якщо існує чітке правове положення відповідно до національного чи міжнародного законодавства;

(b) за відсутності такого положення, якщо повідомлення необхідне для запобігання серйозній та неминучій небезпеці;

та за умови, що внутрішні нормативно-правові акти для захисту суб’єкта даних не обмежуються.

4.1. Запити на повідомлення

Відповідно до конкретних положень, що містяться в національному законодавстві або в міжнародних угодах, запити на повідомлення даних повинні зазначати як орган або особу, що запитує їх, так і причину запиту та його мету.

4.2. Умови управління повідомленням

Наскільки це можливо, якість даних необхідно перевіряти щонайпізніше перед їх повідомленням. Наскільки це можливо, у всіх повідомленнях даних необхідно зазначати судові рішення, а також рішення не здійснювати переслідування, а дані, які ґрунтуються на позиціях або особистих оцінках, необхідно перевіряти у джерела перед тим, як повідомити їх, та зазначати ступінь їх точності або надійності.

Якщо з’ясовується, що дані більше не є точними або актуальними, їх не потрібно повідомляти; якщо застарілі або неточні дані були повідомлені, орган, який здійснив повідомлення, якнайшвидше інформує всіх отримувачів даних про їх невідповідність.

4.3. Заходи безпеки для повідомлення

Дані, які повідомляють іншим органам, приватним особам та іноземним органам, не можна використовувати для цілей, інших ніж зазначені в запиті на повідомлення.

Використання даних для інших цілей, без обмеження параграфів 1-4.2, повинно здійснюватися за умови погодження органом, що здійснив повідомлення.

__________
(-1) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 від 9 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу (ОВ L 269, 10.10.2013, с. 1).
(-2) Як передбачено в статті 22(2)(а) Регламенту Ради (ЄС) № 2073/2004 від 16 листопада 2004 року про адміністративну співпрацю у сфері акцизних зборів (ОВ L 359, 04.12.2004, с. 1.).
(-3) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 від 18 грудня 2000 року про захист осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних установами та органами Співтовариства і про вільний рух таких даних (ОВ L 8, 12.01.2001, с. 1).
(-4) Директива Ради 92/84/ЄЕС від 19 жовтня 1992 року про наближення ставок акцизного збору на алкоголь та алкогольні напої (ОВ L 316, 31.10.1992, с. 29).
(-5) Директива Ради 2011/64/ЄС від 21 червня 2011 року про структуру та ставки акцизного збору, які застосовують до тютюнових виробів (ОВ L 176, 05.07.2011, с. 24).
(-6) Директива Ради 2003/96/ЄС від 27 жовтня 2003 року про реструктуризацію рамок Співтовариства для оподаткування енергетичних продуктів та електроенергії (ОВ L 283, 31.10.2003, с. 51).
(-7) Регламент Комісії (ЄЕС) № 2454/93 від 2 липня 1993 року про встановлення положень для імплементації Регламенту Ради (ЄЕС) № 2913/92 про встановлення Митного кодексу Співтовариства (ОВ L 253, 11.10.1993, с. 1).
(-8) ОВ L 309, 25.11.2005, с. 9.
(-9) Рішення Ради 2009/917/JHA від 30 листопада 2009 року про використання інформаційних технологій для митних цілей (ОВ L 323, 10.12.2009, с. 20).
(-10) ОВ С 316, 27.11.1995, с. 33.
(-11) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил і загальних принципів стосовно механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень (ОВ L 55, 28.02.2011, с. 13).