Приєднуйтесь.
П О С Т А Н О В А від 28 липня 2004 р. N 982 Київ
Про затвердження Порядку проведення соціальної реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту
Відповідно до статті 20 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" ( 638-15 ) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
Затвердити Порядок проведення соціальної реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту (додається).
Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 р. N 982
ПОРЯДОК проведення соціальної реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту
1. Соціальна реабілітація осіб, які постраждали від терористичного акту (далі - постраждалі особи), включає заходи із психологічної, медичної та професійної реабілітації, працевлаштування, подання правової допомоги та надання житла.
2. Проведення соціальної реабілітації постраждалих осіб організовують Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (далі - місцеві органи виконавчої влади), на території яких вчинено терористичний акт.
3. У разі вчинення терористичного акту місцеві органи виконавчої влади:
вживають з урахуванням характеру акту та його наслідків, а також інших обставин першочергових заходів до виявлення та обліку постраждалих осіб, визначення видів соціальної реабілітації та її обсягів, тимчасового розміщення таких осіб; створюють для них належні побутові умови, організовують харчування, забезпечення одягом і медикаментами;
утворюють регіональні комісії (ради) із соціальної реабілітації постраждалих осіб, які очолюють заступник Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, заступники голів обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;
визначають обсяг фінансування заходів із соціальної реабілітації постраждалих осіб.
4. Рішення регіональної комісії (ради) щодо проведення соціальної реабілітації постраждалих осіб оформляється протоколом.
5. На підставі рішення регіональної комісії (ради) постраждалій особі видається довідка, в якій зазначаються види соціальної реабілітації, що потребує ця особа. Довідка підписується головою комісії (ради), яка прийняла рішення, скріплюється печаткою місцевого органу виконавчої влади і є підставою для проведення соціальної реабілітації.
6. Психологічна, а також медична реабілітація, що включає амбулаторно-поліклінічне, спеціалізоване медичне та санаторно-курортне лікування, проводиться у закладах охорони здоров'я, перелік яких визначається регіональною комісією (радою).
Психологічна допомога постраждалим особам з числа студентів, слухачів або учнів навчальних закладів може надаватися цими закладами за наявності відповідної матеріальної бази і фахівців.
7. Заходи щодо забезпечення захисту дітей, які залишилися без піклування батьків, здійснюються органами опіки та піклування.
8. Професійна реабілітація постраждалих осіб включає заходи із професійної підготовки та перепідготовки, сприяння в працевлаштуванні, що здійснюються державною службою зайнятості.
9. Організація надання правової допомоги постраждалим особам здійснюється місцевими органами виконавчої влади, як правило, із залученням юридичних служб цих органів та територіальних органів Міністерства юстиції.
10. Постраждалі особи, житло яких в результаті терористичного акту пошкоджено або знищено, для тимчасового проживання забезпечуються житлом з відповідних фондів місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій. Надання зазначеним особам житла для постійного проживання здійснюється місцевими органами виконавчої влади згідно із законодавством.
11. Для проведення заходів із соціальної реабілітації постраждалих осіб місцеві органи виконавчої влади можуть залучати в установленому порядку від підприємств, установ та організацій і громадян кошти, одяг, продукти харчування та інші предмети першої необхідності.
12. Фінансування заходів із соціальної реабілітації постраждалих осіб здійснюється в установленому Мінпраці за погодженням з Мінфіном порядку за рахунок коштів державного бюджету у межах загального розміру шкоди, заподіяної терористичним актом, що визначається відповідною регіональною комісією (радою).
