Приєднуйтесь.
РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
Рішення у справі "Мусял проти Польщі"
У рішенні, ухваленому в Страсбурзі 25 березня 1999 року у справі "Мусял проти Польщі", Європейський суд з прав людини шістнадцятьма голосами проти одного постановив, що було допущено порушення пункту 4 статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність) Європейської конвенції з прав людини ( 995_004 ). На підставі статті 41 Конвенції (справедлива сатисфакція) Суд присудив заявникові певну суму як компенсацію за завдану йому моральну шкоду.
Заявник - пан Збігнев Мусял, 1953 року народження, громадянин Польщі, проживає в місті Ястршембе-Здруй (Польща).
16 березня 1993 року адвокат заявника подав клопотання до Катовіцького регіонального суду з проханням виписати заявника із психіатричної лікарні, де його утримували з 1988 року. Після вбивства ним своєї дружини його було взято під варту, але кримінальне провадження було зупинено на тій підставі, що він є неосудним.
Адвокат заявника наполягав на тому, щоб його підзахисного оглянули психіатри Краківського університету, а не експерти лікарні, де його утримували. 26 квітня 1993 року суд задовольнив прохання, і 22 вересня 1993 року історію хвороби заявника було передано до Краківського університету. Із 31 січня 1994 року по 4 лютого 1994 року заявник перебував на обстеженні в Краківському університеті.
З медичного висновку психіатрів Краківського університету від 30 лютого 1994 року випливає, що стан заявника вимагає подальшого утримування його в психіатричній лікарні, оскільки підтвердилася наявність тих самих симптомів, на підставі яких його було поміщено до цього закладу.
9 січня 1995 року, розглянувши згаданий медичний висновок, Катовіцький регіональний суд ухвалив рішення про те, що строк утримування заявника у спецзакладі має бути подовжено.
Заяву, подану до Європейської комісії з прав людини 10 січня 1994 року, було визнано частково прийнятною 6 вересня 1995 року.
Після невдалої спроби досягти дружнього врегулювання Комісія у своїй доповіді від 4 березня 1998 року висловила думку (тринадцятьма голосами проти двох) про те, що було допущено порушення пункту 4 статті 5 Конвенції ( 995_004 ).
Уряд Польщі і заявник передали справу до Суду.
Згідно з перехідними положеннями Протоколу N 11 до Конвенції ( 994_536 ), справу було передано до Великої палати нового Європейського суду з прав людини після набуття Протоколом чинності 1 листопада 1998 року.
Судове рішення було постановлене Великою палатою, до складу якої увійшло 17 суддів, а саме:
Антоніо Пастор Рідруехо (Іспанія)
Снежана Ботучарова (Болгарія),
а також Мікеле де Сальвія, Секретар Суду.
3. Стислий виклад судового рішення(1)
Заявник у своїй скарзі стверджував, що провадження з метою переглянути питання щодо утримування його в психіатричній лікарні, розпочате за його клопотанням від 16 березня 1993 року, було невиправдано тривалим, внаслідок чого було порушено його право на невідкладне прийняття рішення стосовно законності його затримання, гарантоване пунктом 4 статті 5 Європейської конвенції з прав людини ( 995_004 ).
---------------
(1) Стислий виклад, підготовлений канцелярією, ні до чого Суд не зобов'язує.
Пункт 4 статті 5 Конвенції ( 995_004 )
Суд зазначив, що період часу тривалістю в один рік, вісім місяців і вісім днів суперечить поняттю невідкладного судового розгляду, про що йдеться в пункті 4 статті 5 Конвенції ( 995_004 ), якщо для такої затримки не було якихось виняткових підстав.
Суд зауважив, що обставини цієї справи не давали підстав для відступу від загального принципу, за яким основна відповідальність за затримку підготовки експертного висновку покладається виключно на державу. Далі Суд зазначив, що складність медичної справи не могла виправдати невиконання польськими органами влади своїх безпосередніх обов'язків щодо забезпечення гарантій пункту 4 статті 5 Конвенції ( 995_004 ) і що в даній справі не було доведено наявності причинного зв'язку між складністю медичних питань, які нібито мають бути розв'язані з метою оцінити стан здоров'я заявника, і затримкою підготовки експертного висновку.
Суд також зважив на те, що Катовіцький регіональний суд, ухвалюючи своє рішення від 9 січня 1995 року про продовження утримування заявника в психіатричній лікарні, посилався на медичний висновок від 30 листопада 1994 року, підготовлений на підставі клінічного обстеження заявника, яке провадилося з 30 січня по 4 лютого 1994 року. Отже, рішення ґрунтувалося на медичній інформації, яка не обов'язково відображала реальний стан здоров'я заявника. На думку Суду, таке зволікання з підготовкою медичного висновку після клінічного обстеження само по собі може суперечити нормі, закладеній у статті 5 Конвенції, в якій ідеться про захист особи проти будь-якого свавілля, що позбавляє її свободи.
Суд дійшов висновку, що в оскаржених провадженнях рішення щодо законності затримання заявника не було прийнято без зволікань, як того вимагає пункт 4 статті 5 Конвенції ( 995_004 ).
Стаття 41 Конвенції ( 995_004 )
Суд визнав, що внаслідок тривалості провадження, в процесі якого заявник домагався свого звільнення, йому було заподіяно шкоду нематеріального характеру. З огляду на обставини справи і керуючись принципом справедливості, Суд присудив виплатити заявникові компенсацію за завдану йому моральну шкоду в розмірі 15000 польських злотих.
З огляду на те, що заявник, який отримав правову допомогу від Ради Європи у зв'язку з його представництвом у провадженнях, здійснених Комісією і Судом, не подав ніяких даних стосовно судових витрат, що перевищують вартість отриманої ним правової допомоги, Суд відхилив його заяву про відшкодування судових витрат.
Суддя Пастор Рідруехо висловив окрему думку, яка розходиться з рішенням Суду. Її наведено у додатку до судового рішення.
Це рішення незабаром буде опубліковано у "Збірнику судових рішень 1998 року", який можна придбати у Carl Heymanns Verlag KG, Luxemburger StraBe 449, D - 50939 Koln.
Судові рішення можна знайти на веб-сторінці Суду в Інтернеті (www.dhcour.coe.fr) у день їх постановлення.
Відповідно до Регламенту, Секретар Суду, який має діяти на власний розсуд, надає інформацію про роботу Суду і відповідає на запитання преси.
Канцелярія Європейського суду з прав людини
