Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученим Королівством Великобританії і Північної Ірландії

{ Конвенція не застосовується на території України згідно із Законом N 2215-IX ( 2215-20 ) від 21.04.2022 }

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Її Величність Королева Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії та Її інших Володінь і Територій, Глава Співдружності

в інтересах співробітництва у зміцненні дружніх відносин між обома державами,

бажаючи врегулювати консульські відносини і, таким чином, полегшити захист інтересів своїх держав, а також прав та інтересів своїх громадян,

вирішили укласти Консульську конвенцію і з цією метою призначили своїми Уповноваженими:

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік - Андрія Андрійовича Громико, Міністра закордонних справ Союзу Радянських Соціалістичних Республік;

Її Величність Королева Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії та Її інших Володінь і Територій, Глава Співдружності (далі іменована "Її Британська Величність"), за Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії - високошановного Майкла Стюарта, члена парламенту, Міністра закордонних справ Її Британської Величності,

які, після взаємного пред'явлення своїх повноважень, визнаних у належному порядку і потрібній формі, погодилися про нижченаведене.

Розділ I
Визначення

Стаття 1

У цій Конвенції:

1. Термін "консульство" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство і консульське агентство.

2. Термін "консульська службова особа" означає всяку особу, включаючи главу консульства (генеральний консул, консул, віце-консул і консульський агент), котрій доручено виконання консульських функцій і котру було призначено або про котру було повідомлено як про таку відповідно до статей 3 або 4; до визначення "консульська службова особа" включаються також особи, прикомандировані до консульства для навчання консульській службі (стажери).

3. Термін "співробітник консульства" означає всяку особу, зайняту виконанням адміністративних чи технічних функцій або функцій по обслуговуванню консульства і про котру як таку повідомлено відповідно до статті 6.

4. Термін "судно" щодо репрезентованої держави означає всяке судно, зареєстроване в порту цієї держави. Однак до поняття "судно" не входять військові судна.

Розділ II
Заснування консульств, призначення консульських
службових осіб і співробітників

Стаття 2

1. Консульство може бути відкрито в державі перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульства і межі його консульського округу визначаються за угодою між репрезентованою державою і державою перебування.

Стаття 3

1. До призначення глави консульства репрезентована держава запитує дипломатичним шляхом згоди держави перебування на таке призначення.

2. Після того як одержано таку згоду, дипломатичне представництво репрезентованої держави надсилає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або інший документ про призначення глави консульства. В патенті або іншому документі зазначається повне ім'я і прізвище глави консульства, його громадянство, ранг, консульський округ, де він виконуватиме свої обов'язки, і місцезнаходження консульства.

3. Після пред'явлення патенту або іншого документа про призначення глави консульства держава перебування видає йому в можливо короткий строк безплатно екзекватуру чи інший дозвіл.

4. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру чи інший дозвіл.

Стаття 4

1. Репрезентована держава зарані доводить до відома Міністерства закордонних справ держави перебування повне ім'я і прізвище, громадянство, ранг і посаду консульської службової особи, призначеної в консульство не як глава консульства.

2. Держава перебування видає кожній консульській службовій особі відповідний документ, що стверджує її право здійснювати консульські функції в державі перебування.

Стаття 5

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.

Стаття 6

Репрезентована держава зарані доводить до відома Міністерства закордонних справ держави перебування повне ім'я, прізвище, громадянство і посаду співробітника консульства, призначеного в консульство.

Стаття 7

Громадянин репрезентованої держави, який вже знаходиться в державі перебування або направляється туди, не може бути призначений консульською службовою особою чи співробітником консульства. Ця заборона не застосовується, однак, у разі, коли громадянин є членом персоналу консульства або членом персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування, як його визначено в пункті "c" статті 1 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, підписаної 18 квітня 1961 року ( 995_048 ).

Стаття 8

Держава перебування може в усякий час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що екзекватуру чи інший дозвіл глави консульства взято назад або що консульська службова особа чи співробітник консульства є неприйнятним. У такому разі репрезентована держава повинна відповідно відкликати таку консульську службову особу чи співробітника консульства, якщо він уже приступив до своєї роботи. Коли репрезентована держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати таку особу консульською службовою особою чи співробітником консульства.

Стаття 9

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі свій захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією і законодавством держави перебування.

Стаття 10

1. Коли глава консульства в силу якоїсь причини не може виконувати свої функції або коли посада глави консульства тимчасово вакантна, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даного чи іншого консульства в державі перебування або одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в державі перебування для тимчасового керівництва консульством. Повне ім'я і прізвище цієї особи попереду доводяться до відома Міністерства закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, має право виконувати обов'язки глави консульства, замість якого її призначено. На неї поширюються ті ж обов'язки і вона користується тими ж правами, привілеями та імунітетами, як коли б її було призначено відповідно до статті 3.

3. За винятком положень, передбачених у пункті 7 статті 34, призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в консульство відповідно до пункту 1 цієї статті не порушує привілеїв та імунітетів, які надано йому в силу його дипломатичного статусу.

Стаття 11

1. На членів дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування, на яких покладено здійснення консульських функцій у цьому представництві, імена і прізвища яких доведені до відома Міністерства закордонних справ держави перебування, поширюються передбачені цією Конвенцією права та обов'язки консульських службових осіб.

2. За винятком положень, передбачених у пункті 7 статті 34, здійснення консульських функцій особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, не порушує привілеїв та імунітетів, які надано їм в силу їх дипломатичного статусу.

Стаття 12

1. Репрезентована держава може в межах, що допускаються законодавством держави перебування, набувати у власність, володіти або орендувати в усякій формі, яка встановлюється державою перебування, земельні ділянки, будівлі або частини будівель для розміщення консульства і жилих приміщень консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони є громадянами репрезентованої держави.

Держава перебування в разі необхідності подає допомогу репрезентованій державі в набутті земельних ділянок, будівель або частини будівель для зазначених вище цілей.

2. Ніщо в положеннях пункту 1 цієї статті не звільняє репрезентовану державу від необхідності додержання правил по будівництву і плануванню міст чи інших обмежень, застосовуваних у районі, де знаходяться відповідні земельна ділянка, будівлі або частини будівель.

Розділ III
Привілеї та імунітети

Стаття 13

1. Консульський щит з гербом репрезентованої держави, а також відповідне найменування консульства мовою репрезентованої держави і мовою держави перебування можуть бути укріплені на будинку, де розміщене консульство, а також на вхідних дверях у консульство або біля них.

2. На консульстві, а також на резиденції глави консульства може вивішуватись прапор репрезентованої держави або його консульський прапор.

3. Глава консульства може також вивішувати на своїх засобах пересування (автомобілях, катерах), використовуваних ним при виконанні службових обов'язків, відповідний прапор репрезентованої держави.

Стаття 14

1. Будівлі або частини будівель, використовувані виключно для цілей консульства, а також земельна ділянка, що обслуговує ці будівлі або частини будівель, є недоторканними.

Поліція та інші власті держави перебування не можуть вступати в зазначені будівлі або частини будівель чи на земельну ділянку без згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави або особи, призначеної одним з них.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до жилих приміщень консульських службових осіб.

Стаття 15

Консульські архіви є недоторканними в усякий час і незалежно від їх місцезнаходження. Неслужбові папери не повинні зберігатися в консульських архівах.

Стаття 16

1. a) Консульство має право зноситися з своїм урядом або з дипломатичним представництвом і консульствами репрезентованої держави в державі перебування. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, шифром, кур'єрами та опечатаними валізами (мішки, сумки й ін.);

b) при користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, та опечатані валізи, що згадуються в підпункті "a" пункту 1 цієї статті і мають видимі зовнішні знаки, які вказують на їх офіціальний характер, є недоторканними і не підлягають контролю або затриманню з боку властей держави перебування.

3. Особам, зайнятим перевезенням консульських валіз, державою перебування надаються ті ж права, привілеї та імунітети, що й дипломатичним кур'єрам репрезентованої держави.

Стаття 17

1. Консульська службова особа чи співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування, користується імунітетом від юрисдикції держави перебування з винятками, передбаченими в підпунктах "a", "b" і "c" пункту 1 і в пункті 3 статті 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, підписаної 18 квітня 1961 року ( 995_048 ). Особистість консульської службової особи чи співробітника консульства є недоторканною.

2. Члени сімей консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони не є громадянами держави перебування і проживають разом з ними, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування та особистою недоторканністю в тій же мірі, що й консульські службові особи чи співробітники консульства.

3. a) Репрезентована держава може підмовитися під імунітету консульських службових осіб і співробітників консульства та членів їх сімей. Відмова в усіх випадках має бути певно вираженою;

b) відмова від імунітету від юрисдикції в цивільних та адміністративних справах не означає відмови від імунітету щодо виконання рішення, для чого потребується осібна відмова.

Стаття 18

1. Консульська службова особа чи співробітник консульства, який не є громадянином держави перебування, може в інтересах правосуддя на просьбу дати свідчення. При цьому, однак, він може відмовитися давати показання про обставини, що стосуються службової діяльності, а також давати показання як експерт по законодавству репрезентованої держави. Вжиття заходів з метою примусити консульську службову особу чи співробітника консульства давати показання або з'явитися для цієї мети в суд, а також притягнення його до відповідальності в разі відмови давати показання або нез'явлення в суд не допускаються.

2. В разі згоди консульської службової особи чи співробітника консульства дати свідчення, вживається всіх розумних заходів з метою уникнути перешкод у роботі консульства. У випадках, коли це є допустимим і можливим, усні чи письмові свідчення може бути дано в консульстві або на квартирі відповідної консульської службової особи чи співробітника консульства.

3. Співробітник консульства, на якого не поширюються положення пункту 1 цієї статті, може відмовитися давати свідчення про обставини, що стосуються службової діяльності.

4. Консульська службова особа чи співробітник консульства, даючи свідчення, може замість присяги дати запевнення.

5. Положення цієї статті відносяться як до судочинства, так і до провадження, здійснюваного адміністративними властями.

6. Положення пунктів 1, 3, 4 і 5 цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування.

Стаття 19

1. Консульська службова особа звільняється в державі перебування від служби в збройних силах і від усіх видів примусових повинностей.

2. Положення пункту 1 цієї статті поширюються також на співробітників консульства і членів сімей консульських службових осіб та співробітників, які проживають разом з ними, при умові, що в кожному разі заінтересована особа не є громадянином держави перебування.

Стаття 20

Консульська службова особа чи співробітник консульства, а також члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування, щодо реєстрації, одержання дозволу на проживання та інших подібних вимог, ставлених до іноземців.

Стаття 21

1. Репрезентована держава звільняється державою перебування від оподаткування і справляння якихось податків чи інших подібних зборів усякого виду на:

a) земельну ділянку, будівлі або частини будівель, використовувані виключно для консульських цілей, включаючи жилі приміщення консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо зазначене майно перебуває у власності чи орендується від імені репрезентованої держави або якоїсь фізичної чи юридичної особи, що діє від імені цієї держави;

b) угоди або документи, що стосуються набуття зазначеного в підпункті "a" нерухомого майна, коли репрезентована держава набуває це майно виключно для консульських цілей.

2. Положення підпункту "a" пункту 1 цієї статті не відносяться до плати за конкретні види обслуговування.

Стаття 22

Держава перебування не оподатковує і не справляє ніяких податків чи інших подібних зборів усякого виду з рухомого майна, яке є власністю репрезентованої держави або є в її володінні чи користуванні і використовується для консульських цілей, а також у зв'язку з набуттям такого майна, виплачувати які в іншому разі репрезентована держава була б повинна на законній підставі.

Стаття 23

Консульська службова особа чи співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування, звільняється в державі перебування від сплати всіх податків та інших подібних зборів усякого виду, які накладаються або справляються державою перебування щодо офіціальних доходів, платні, заробітної плати чи утримання, одержуваних ними за виконання службових обов'язків.

Стаття 24

1. При умові додержання положень пункту 2 цієї статті консульська службова особа чи співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування, не займається приватною діяльністю з метою здобуття прибутку в державі перебування, є постійною службовою особою репрезентованої держави, звільняється як приватна особа в державі перебування від усіх податків та інших подібних зборів усякого виду, що накладаються або справляються державою перебування, виплачувати які ця службова особа чи співробітник консульства були б в іншому разі повинні на законній підставі.

2. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються, однак, щодо:

a) податків на набуття, власність, володіння чи розпоряджання нерухомим майном, яке знаходиться в межах держави перебування;

b) податків на доходи, що здобуваються від інших джерел, а також у зв'язку з збільшенням активів у межах держави перебування, за винятком положень статті 23;

c) податків на угоди або документи, якими оформляються угоди, в тому числі державних пошлин, що накладаються або справляються у зв'язку з такими угодами;

d) податків на передачу майна в разі смерті, включаючи спадкове майно, за винятком положень статті 25.

Стаття 25

В разі смерті консульської службової особи чи співробітника консульства або члена його сім'ї, що проживав разом з ним, рухоме майно, яке залишилося державі перебування після його смерті, звільняється державою перебування від оподаткування і справляння будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду, якщо померлий не був громадянином держави перебування і якщо зазначене майно знаходилось у державі перебування виключно в зв'язку з перебуванням у цій державі померлого як консульської службової особи чи співробітника консульства або члена сім'ї консульської службової особи чи співробітника консульства.

Стаття 26

1. Всі предмети, включаючи автомобілі, що ввозяться виключно для службового користування консульства, звільняються від мита й інших податків усякого виду, які накладаються в зв'язку з ввозом або з причини ввозу, так само як і предмети, що ввозяться для службового користування дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування.

2. а) Консульська службова особа чи співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування, якщо він не займається приватною діяльністю з метою здобуття прибутку в цій державі і якщо він є постійною службовою особою репрезентованої держави, дістає ті ж звільнення від мита й інших податків усякого виду, що накладаються у зв'язку з ввозом або з причини ввозу, які надаються відповідній категорії персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави;

b) положення підпункту "a" цього пункту поширюються також на членів сім'ї такої консульської службової особи чи співробітника консульства, що проживають разом з ними, коли заінтересована особа не є громадянином держави перебування і не займається приватною діяльністю з метою здобуття прибутку у цій державі.

3. У пункті 2 цієї статті термін "відповідна категорія персоналу дипломатичного представництва" відноситься до членів дипломатичного персоналу, якщо йдеться про консульських службових осіб і до членів адміністративно-технічного персоналу, якщо йдеться про співробітників консульства.

Стаття 27

Всі особи, яким за Конституцією надаються привілеї та імунітети без шкоди для їхніх привілеїв та імунітетів поважати закони і правила держави перебування, включаючи закони і правила регулювання руху транспорту і страхування автомобілів.

Стаття 28

Оскільки це не суперечить законам і правилам держави перебування про райони, в'їзд до яких забороняється або обмежується з міркувань державної безпеки, консульській службовій особі має дозволятися вільно пересуватися у межах її консульського округу для виконання нею своїх службових обов'язків.

Розділ IV
Консульські функції

Стаття 29

1. Консульська службова особа має право в межах консульського округу виконувати функції, зазначені в цьому розділі. Консульська службова особа може, крім того, виконувати й інші офіціальні консульські функції, якщо вони не суперечать законодавству держави перебування.

2. У зв'язку з виконанням своїх функцій консульська службова особа може звертатися письмово чи усно до компетентних властей консульського округу.

Стаття 30

Консульська службова особа має право в межах консульського округу:

a) захищати права та інтереси репрезентованої держави, своїх громадян, при цьому термін "громадянин" у цьому розділі включає всіх осіб, яких репрезентована держава визнає своїми громадянами, а також, де це допускається контекстом, - юридичних осіб;

b) сприяти розвиткові торговельних, економічних, культурних та наукових зв'язків між репрезентованою державою і державою перебування і сприяти іншим чином розвиткові дружніх відносин між ними.

Стаття 31

1. Консульська службова особа в межах консульського округу має право:

a) приймати всякі заяви, необхідні за законодавством репрезентованої держави, в питаннях громадянства;

b) вести облік громадян репрезентованої держави;

c) реєструвати і одержувати повідомлення про народження або смерть громадян репрезентованої держави;

d) вести облік вчинених за законодавством держави перебування шлюбів, розлучень, якщо принаймні одна з осіб, що одружуються або розривають шлюб, є громадянином репрезентованої держави;

e) учиняти шлюби при умові, що обидві особи, які одружуються, є громадянами репрезентованої держави, якщо вчинення таких шлюбів не забороняється законодавством держави перебування;

f) приймати заяви, які стосуються сімейних відносин громадян репрезентованої держави за законодавством репрезентованої держави;

g) видавати, поновлювати, погашати паспорти, в'їзні, виїзні і транзитні візи та інші аналогічні документи, а також вносити до них зміни.

2. Ніщо в положеннях підпунктів "c", "d" і "e" пункту 1 цієї статті не звільняє заінтересованих осіб від обов'язків робити відповідні заяви або провадити відповідну реєстрацію, що їх вимагає законодавство держави перебування.

Стаття 32

1. Консульська службова особа має право в межах консульського округу:

a) складати, посвідчувати, ідентифікувати, засвідчувати, легалізувати і чинити інші дії, які можуть виявитися необхідними для того, щоб зробити дійсними акти і документи юридичного характеру або їх копії, включаючи комерційні документи, декларації, реєстрації, заповіти і контракти, на просьбу:

i) особи будь-якого громадянства для використання в репрезентованій державі або за законодавством цієї держави;

ii) громадянина репрезентованої держави для використання поза цією державою;

b) перекладати документи і посвідчувати правильність перекладу.

2. Однак розуміється, що коли акт чи документ, згаданий у пункті 1 цієї статті, потребується для використання в державі перебування або за законодавством цієї держави, то власті цієї держави повинні визнавати їх дійсність у тій мірі, в якій це сумісне з законодавством держави перебування.

3. Якщо документи, копії, виписки і переклади подаються властям держави перебування, то вони легалізуються, коли це потрібно за законодавством держави перебування.

Стаття 33

Компетентні власті держави перебування повідомляють відповідне консульство про смерть громадянина репрезентованої держави, якщо в них є про це інформація.

Стаття 34

1. a) В разі, коли компетентним властям держави перебування стане відомо, що в цій державі є спадщина:

померлої особи будь-якого громадянства, щодо якої консульська службова особа може мати право представляти інтереси відповідно до положень пункту 3 цієї статті,

громадянина репрезентованої держави, щодо якої в державі перебування немає особи (крім властей держави перебування), уповноваженої претендувати на розпоряджання майном, або коли така особа не має свого представника в державі перебування,

то зазначені власті повідомляють про це відповідну консульську службову особу репрезентованої держави;

b) консульська службова особа передає таку інформацію компетентним властям держави перебування, якщо цю інформацію вона одержить іншим шляхом.

2. Консульська службова особа має право вживати особисто або через свого уповноваженого щодо майна, яке залишилося після смерті громадянина репрезентованої держави в державі перебування, заходів:

a) для захисту і збереження цього майна,

b) для управління і розпоряджання майном.

3. В разі, коли громадянин репрезентованої держави має інтерес або претендує на частку в майні, залишеному в державі перебування померлою особою будь-якого громадянства, і коли він не знаходиться чи іншим чином не представлений у державі перебування, то консульська службова особа має право представляти інтереси зазначеного громадянина в тій же мірі, як коли б цей громадянин видав консульській службовій особі відповідним чином оформлену довіреність.

4. Розуміється так, що:

a) консульська службова особа може вживати заходів відповідно до пунктів 2 і 3 цієї статті у разі, коли таких заходів не вжила особа, яка має рівні чи більші права, або її представник;

b) коли за законодавством держави перебування для вжиття заходів відповідно до пунктів 2 і 3 цієї статті необхідно дістати дозвіл на представництво або одержати рішення суду, то такий дозвіл або рішення дається консульській службовій особі на її просьбу.

5. Консульська службова особа може від імені громадянина репрезентованої держави, який не знаходиться в державі перебування, одержати від суду, установи чи особи гроші або інше майно, на яке відповідний громадянин може мати право внаслідок смерті будь-якої особи, включаючи частки в майні, виплати за законами про страхування робітників від нещасних випадків і виплати за полісами страхування життя. Суд, установа чи особа, про яку йдеться, можуть зажадати, щоб консульська службова особа виконала умови, які може бути вказано щодо:

a) подання довіреності чи іншого дозволу від відповідного громадянина;

b) подання розумного доказу одержання таких грошей або іншого майна зазначеним громадянином;

c) повернення грошей або іншого майна при відсутності такого доказу.

6. a) Якщо громадянин репрезентованої держави помер під час поїздки в державі перебування, де він не мав постійного місця проживання, то консульська службова особа може з метою збереження грошей або речей, що були при померлому, негайно взяти їх на зберігання;

b) консульська службова особа має право удержати для розпоряджання згідно з відповідним законом про спадкування ті речі, які померлий громадянин мав при собі для особистого користування. Однак будь-яке право удержати гроші або інші речі має відповідати положенням пунктів 2, 3 і 4 цієї статті, за винятком випадків, коли законодавство держави перебування передбачає інше.

7. Якщо консульська службова особа здійснює права, передбачені цією статтею щодо спадкового майна, то на неї в частині, що стосується здійснення цих прав, поширюється, незважаючи на положення статей 17 і 18, цивільна юрисдикція судів держави перебування.

Стаття 35

1. Консульська службова особа має право пропонувати судам або іншим компетентним властям держави перебування підходящих для цього осіб як опікунів чи піклувальників для громадян репрезентованої держави або для майна таких громадян, коли це майно залишено без нагляду.

2. Коли суд або компетентні власті вважатимуть, що запропонована особа з якихось причин є неприйнятною, то консульська службова особа може пропонувати нову кандидатуру.

Стаття 36

1. a) Консульська службова особа має право в межах свого консульського округу зустрічатися і зноситися з будь-яким громадянином репрезентованої держави, давати йому поради і всіляко сприяти, включаючи в необхідних випадках вжиття заходів для подання йому правової допомоги;

b) держава перебування ніяким чином не обмежує зносин громадянина репрезентованої держави з консульством і доступ його в консульство.

2. Компетентні власті держави перебування негайно повідомляють відповідну консульську службову особу репрезентованої держави про арешт чи затримання в іншій формі громадянина репрезентованої держави.

3. Консульська службова особа має право негайно відвідати і знестися з громадянином репрезентованої держави, який знаходиться під арештом чи затриманий в іншій формі або відбуває строк ув'язнення. Права, зазначені в цьому пункті, здійснюються відповідно до законів і правил держави перебування при умові, однак, що згадані закони і правила не повинні анулювати цих прав.

Стаття 37

1. Консульська службова особа має право подавати всіляке сприяння і допомогу судну репрезентованої держави, яке зайшло в порт або інше місце якірної стоянки суден у межах її консульського округу.

2. Консульська службова особа може зійти на борт судна, як тільки судну дозволено вільні зносини з берегом, а капітан судна і члени екіпажу можуть зноситися з консульською службовою особою.

3. Консульська службова особа може звертатися за допомогою до компетентних властей держави перебування в будь-яких питаннях, що стосуються виконання її функцій відносно суден репрезентованої держави, капітана і членів екіпажу цих суден.

Стаття 38

1. Консульська службова особа має право в межах консульського округу:

a) без шкоди для прав властей держави перебування розслідувати будь-які події, що мали місце в дорозі на суднах репрезентованої держави, опитувати капітана і будь-якого члена екіпажу судна репрезентованої держави, перевіряти суднові документи, приймати заяви відносно плавання судна і місця призначення, а також сприяти входу, виходу і перебуванню судна в порту;

b) вживати заходів по звільненню і найманню капітана чи будь-якого члена екіпажу, коли це не суперечить законодавству держави перебування;

c) без шкоди для прав властей держави перебування розв'язувати спори всякого роду між капітаном і будь-яким членом екіпажу, включаючи спори, що стосуються заробітної плати і договору про наймання, оскільки це передбачається законодавством репрезентованої держави;

d) вживати заходів по лікуванню в лікарні і по репатріації капітана чи будь-якого члена екіпажу судна;

e) одержувати, складати або засвідчувати будь-яку декларацію чи інший документ, передбачені законодавством репрезентованої держави щодо суден.

2. Консульська службова особа може, якщо це дозволяють закони держави перебування, виступати разом з капітаном судна або членами екіпажу перед судами і властями цієї держави, подавати їм всіляку допомогу, а також виступати перекладачем у справах цих осіб перед згаданими судами і властями.

Стаття 39

1. В разі, коли суди чи інші компетентні власті держави перебування мають намір вжити якихось примусових дій або почати якесь офіціальне розслідування на борту судна репрезентованої держави, то компетентні власті держави перебування повідомляють про це відповідну консульську службову особу. За винятком випадків, коли це є неможливим через терміновість справи, таке повідомлення робиться до початку таких дій, з тим щоб консульська службова особа або її представник міг бути присутнім при провадженні таких дій. Якщо консульська службова особа або її представник не був присутнім, то на її просьбу компетентні власті держави перебування дадуть їй повну інформацію відносно того, що мало місце.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються і в тому разі, коли капітан або члени екіпажу судна мають бути допитані на березі властями місцезнаходження порту.

3. Положення цієї статті не застосовуються, однак, до звичайного митного, паспортного або санітарного контролю, а також до будь-яких дій, проваджених на просьбу або за згодою капітана судна.

Стаття 40

1. Коли судно репрезентованої держави зазнає катастрофи, сяде на мілину, або буде викинуте на берег, або зазнає якоїсь іншої аварії в державі перебування або коли будь-який предмет, що становить частину вантажу потерпілого від аварії судна третьої держави, будучи власністю громадянина репрезентованої держави, знайдено на березі чи близько від берега держави перебування або доставлено в порт цієї держави, то компетентні власті держави перебування якомога швидше доводять це до відома відповідної консульської службової особи. Вони також сповіщають консульську службову особу про заходи, яких уже вжито для врятування людей, судна, вантажу та іншого майна на борту судна і предметів, що належать судну або становлять частину його вантажу і відділилися від судна.

2. Консульська службова особа може подавати всіляку допомогу такому судну, його пасажирам і членам його команди. З цією метою вона може звертатися за сприянням до компетентних властей держави перебування.

Консульська службова особа може вживати заходів, зазначених у пункті 1 цієї статті, а також заходів по ремонту судна або може звернутися до компетентних властей з просьбою вжити або продовжувати вживати таких заходів.

3. a) Коли потерпіле від аварії судно або якийсь предмет, що належить такому судну, були знайдені на березі чи близько від берега держави перебування або доставлені в порт цієї держави і ні капітан судна, ні власник, ні його агент, ні відповідні страхувачі не мають змоги вжити заходів по збереженню або розпоряджанню таким судном чи предметом, то консульська службова особа вважається уповноваженою вживати від імені власника судна таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник;

b) положення підпункту "a" цього пункту застосовуються також до всякого предмета, який становить частину вантажу судна і є власністю громадянина репрезентованої держави.

4. a) Потерпіле від аварії судно, вантаж, устаткування і оснащення, запаси та інші предмети з цього судна, якщо їх не доставлено для використання чи споживання в державі перебування, не оподатковуються митом та іншими податками і зборами всякого виду, що накладаються в зв'язку з ввозом або з причини ввозу;

b) ніщо в положеннях підпункту "а" цього пункту не порушує застосування законодавства і правил держави перебування щодо тимчасового зберігання товарів.

5. Коли якийсь предмет, що становить частину вантажу потерпілого від аварії судна третьої держави, є власністю громадянина репрезентованої держави і знайдений на березі чи близько від берега держави перебування або доставлений у порт цієї держави і ні капітан судна, ні власник предмета, ні його агент, ні відповідні страхувачі не мають змоги вжити заходів по збереженню або розпоряджанню таким предметом, то консульська службова особа вважається уповноваженою вживати від імені власника таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник.

Стаття 41

Статті 37 - 40 застосовуються відповідно також і до цивільних повітряних суден.

Розділ V
Заключні постанови

Стаття 42

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації і набере чинності на тридцятий день після обміну ратифікаційними грамотами, який відбудеться в Лондоні щонайшвидше.

2. Конвенція залишається в силі протягом 5 років. У разі, якщо ні одна з Високих Договірних Сторін за 12 місяців до скінчення зазначеного п'ятирічного періоду не повідомить другу Високу Договірну Сторону про свій намір припинити її дію, то Конвенція залишатиметься в силі надалі до скінчення 12 місяців з того дня, коли одна з Договірних Сторін повідомить другу Договірну Сторону про свій намір припинити її дію.

На посвідчення чого Уповноважені обох Договірних Сторін підписали цю Конвенцію і скріпили її своїми печатками.

Складено в Москві 2 грудня 1965 року в двох примірниках, кожний російською та англійською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

 Від імені Президії                                 Від імені 
 Верховної Ради Союзу Радянських                    Її Британської 
 Соціалістичних Республік                           Величності 

 А. Громико                                         М. Стюарт 

Ратифіковано Президією Верховної Ради СРСР 20 серпня 1968 року, Королевою Великобританії - 19 червня 1968 року.

Обмін ратифікаційними грамотами проведено в Лондоні 23 серпня 1968 року.