П О С Т А Н О В А ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

{ Постанова втратила чинність на підставі Закону N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012, ВВР, 2013, N 24, ст.243 }

Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про зайнятість населення"

( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 14, ст. 171 )

( Із змінами, внесеними згідно з Постановою ВР УРСР N 1271-XII ( 1271-12 ) від 26.06.91, ВВР, 1991, N 32, ст. 428 )

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки п о с т а н о в л я є:

1. Ввести в дію Закон Української РСР "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) з дня його опублікування, статтю 10 - з часу введення у дію законодавчого акту про в'їзд і виїзд, статті 27-32 розділу IV "Компенсації при втраті роботи" - з 1 липня 1991 року.

Дія підпункту "з" пункту 1 статті 4 цього Закону поширюється на молодих спеціалістів - випускників державних навчальних закладів з 1 вересня 1991 року.

2. Встановити, що у 1991 році підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності і господарювання, які ведуть комерційну діяльність, відраховують у місцеві фонди зайнятості кошти в розмірі 0,6 процента від фонду оплати праці, з віднесенням цих витрат на собівартість продукції (робіт, послуг). Норматив обсягів обов'язкових відрахувань до Державного фонду сприяння зайнятості на наступні роки визначається Верховною Радою Української РСР при затвердженні бюджету.

( На часткову зміну пункту 2 звільнити з 1 липня 1991 року колгоспи (включаючи риболовецькі), міжгосподарські сільськогосподарські підприємства і організації, радгоспи та інші державні сільськогосподарські підприємства, підсобні сільські господарства підприємств, установ і організацій, селянські (фермерські) господарства, кооперативи по виробництву сільськогосподарської продукції від відрахувань у місцеві фонди зайнятості коштів в розмірі 0,6 процента від фонду оплати праці згідно з Постановою ВР УРСР N 1271-XII ( 1271-12 ) від 26.06.91 )

3. Раді Міністрів Української РСР, виконавчим комітетам місцевих Рад народних депутатів вжити заходів до утворення Державного фонду сприяння зайнятості на республіканському, місцевому рівнях.

4. Встановити на 1991-1992 роки, як умову виплати допомоги по безробіттю громадянам, які мають право на її отримання відповідно до підпункту "а" пункту 1 статті 29, період виконання оплачуваних робіт не менше 36 календарних тижнів протягом 12 місяців, що передували початку безробіття.

5. Доручити Раді Міністрів Української РСР:

внести у першому півріччі 1991 року на розгляд Верховної Ради Української РСР пропозиції про приведення законодавчих актів Української РСР у відповідність з прийнятим Законом;

у двомісячний строк за участю Ради Федерації незалежних профспілок України прийняти необхідні акти для застосування Закону Української РСР "Про зайнятість населення" ( 803-12 ), зокрема, затвердити положення про державну службу зайнятості, про Державний фонд сприяння зайнятості населення, про організацію оплачуваних громадських робіт, про порядок виплати допомоги по безробіттю, а також визначити порядок формування системи професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки незайнятих громадян;

привести до 1 вересня 1991 року акти Уряду УРСР у відповідність із Законом Української РСР "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) та забезпечити скасування міністерствами, відомствами УРСР нормативних актів, у тому числі інструкцій, які суперечать цьому Закону;

провести переговори з іншими країнами про можливість працевлаштування громадян республіки за кордоном та їх соціального захисту;

визначити порядок надання роз'яснень, пов'язаних із застосуванням Закону Української РСР "Про зайнятість населення" ( 803-12 );

вирішити питання про створення Науково-дослідного центру Академії наук Української РСР і Міністерства праці Української РСР з проблем зайнятості населення та ринку праці на базі існуючих наукових підрозділів республіки, що займаються вивченням цих питань.

6. Запропонувати місцевим Радам народних депутатів здійснити на підвідомчих територіях необхідні заходи щодо забезпечення зайнятості і соціального захисту населення від безробіття.