{Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 33 від 23.01.2019}

Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері карантину рослин і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України

{Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
№ 1103 від 18.12.2017}

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері карантину рослин і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, згідно з додатком.

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

КРИТЕРІЇ,
за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері карантину рослин і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

1. У цих критеріях під обігом об’єктів регулювання слід розуміти виробництво (вирощування) зберігання, переробка, транспортування, реалізація, у тому числі експорт, імпорт та переміщення в межах території України об’єктів регулювання у сфері карантину рослин.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України “Про карантин рослин”.

2. Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері карантину рослин, є:

рівень фітосанітарного ризику, в тому числі вірогідність заподіяння шкоди рослинам, та наслідки, що можуть бути спричинені;

можливість проникнення регульованих шкідливих організмів у зони, вільні від таких організмів.

3. Відповідно до встановлених критеріїв суб’єкти господарювання належать до одного з трьох ступенів ризику - високого, середнього та незначного.

4. До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику належать суб’єкти, які провадять господарську діяльність з:

виробництва (в тому числі вирощування) об’єктів регулювання у карантинній зоні;

виробництва та маркування дерев’яного пакувального матеріалу;

обігу та виробництва (в тому числі вирощування) насіннєвого та садивного матеріалу.

5. До суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику належать суб’єкти, які провадять господарську діяльність з:

виробництва (в тому числі вирощування) рослин у сортодослідних станціях, у плодорозсадниках, інтродукційно-карантинних розсадниках, оранжереях, ботанічних садах;

виробництва (в тому числі вирощування) та обігу об’єктів регулювання у сфері карантину рослин у місцях виробництва або на виробничих ділянках, вільних від регульованих шкідливих організмів;

зберігання об’єктів регулювання у сфері карантину рослин;

здійснення біологічного контролю з використанням біологічних контрольних організмів;

виробництва (в тому числі вирощування) та обігу об’єктів регулювання у сфері карантину рослин у зоні митного контролю та на прилеглій території (трикілометровій зоні).

6. До суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику належать суб’єкти, що не віднесені до суб’єктів господарювання з високим та середнім ступенем ризику.

7. Планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб’єктів господарювання здійснюються з такою періодичністю:

з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на два роки;

{Абзац другий пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1103 від 18.12.2017}

із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на три роки;

з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на п’ять років.

8. У разі коли за результатами планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) (за наявності) протягом останніх шести років для суб’єктів господарювання, які віднесені до середнього ступеня ризику, та протягом останніх десяти років для суб’єктів господарювання, які віднесені до незначного ступеня ризику, у суб’єкта господарювання не виявлено порушень вимог законодавства у сфері карантину рослин, наступний плановий захід державного нагляду (контролю) щодо такого суб’єкта господарювання здійснюється не раніше ніж через період часу, встановлений для відповідного ступеня ризику, збільшений в 1,5 раза.

Якщо з дня прийняття такого рішення за результатами позапланових перевірок виявлено порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства у відповідній сфері, наступний плановий захід державного нагляду (контролю) щодо такого суб’єкта господарювання здійснюється у наступному плановому періоді.

{Пункт 8 в редакції Постанови КМ № 1103 від 18.12.2017}

9. У разі коли суб’єкт господарювання може бути віднесений одночасно до двох або більше ступенів ризику, такий суб’єкт належить до більш високого ступеня ризику з числа тих, до яких він може бути віднесений.

ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 947 “Про затвердження Порядку розподілу суб’єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності у сфері карантину рослин” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 84, ст. 2820).

2. Пункт 21 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України з питань діяльності Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2011 р. № 853 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 61, ст. 2439).

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2012 р. № 966 “Про внесення змін до Порядку розподілу суб’єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності у сфері карантину рослин” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 81, ст. 3260).