Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про реадмісію

{ Угоду ратифіковано Законом N 585-VI ( 585-17 ) від 23.09.2008 }

{ Дію Угоди припинено. Додатково див. Угоду ( 643_419 ) від 22.10 2012 }

Дата підписання:                    22.12.2006

Дата ратифікації Україною: 23.09.2008

Дата набрання чинності для України: 21.11.2008

Кабінет Міністрів України та Уряд Російської Федерації, іменовані далі Сторонами,

керуючись прагненням розвивати добросусідські, партнерські взаємини між двома державами, а також зміцнювати співробітництво між ними в різноманітних галузях, у тому числі в галузі боротьби з незаконною міграцією і транснаціональною організованою злочинністю,

будучи переконаними, що введення в дію погоджених Сторонами принципів і норм, що визначають порядок передачі, приймання і повернення осіб, які знаходяться на території їхніх держав, порушуючи порядок в'їзду, виїзду і перебування іноземних громадян і осіб без громадянства, є важливою частиною регулювання процесів міграції та внеском у боротьбу з незаконною міграцією і транснаціональною організованою злочинністю,

поважаючи суверенне право кожної з держав Сторін відповідно до її законодавства встановлювати відповідальність за незаконну міграцію на її територію чи через неї іноземних громадян і осіб без громадянства,

відзначаючи зростаючу заінтересованість різних держав у гармонізації їхнього законодавств в галузі міграції,

погодилися про таке:

Стаття 1

Визначення

У цій Угоді терміни, що нижче наводяться, мають наступне значення:

а) "реадмісія" передача компетентними органами держави однієї Сторони і приймання компетентними органами держави іншої Сторони в порядку, на умовах і з метою, передбаченими цією Угодою, осіб, які в'їхали чи знаходяться на території держав Сторін, порушуючи законодавство з питань в'їзду, виїзду і перебування іноземних громадян і осіб без громадянства;

б) "запитуюча Сторона" Сторона, компетентні органи держави якої направляють запит про передачу чи транзит особи;

в) "запитувана Сторона" Сторона, компетентним органам держави якої направлено запит про приймання, повернення чи транзит особи;

г) "громадяни третіх держав" особи, які мають громадянство держави, що не є учасницею цієї Угоди, і не мають громадянства держав Сторін;

д) "особи без громадянства" особи, які не є громадянами держав Сторін і не мають доказів належності до громадянства третьої держави, за винятком осіб, які втратили громадянство держави однієї Сторони після в'їзду на територію держави іншої Сторони і на яких поширюється дія пункту 1 статті 2 цієї Угоди;

е) "компетентні органи" органи держав Сторін, вказані в статті 11 цієї Угоди;

ж) "виконавчий протокол" протокол про порядок реалізації цієї Угоди.

Стаття 2

Передача і приймання громадян держав Сторін

1. Компетентні органи держави однієї Сторони за запитом компетентних органів держави іншої Сторони приймають назад осіб, які в'їхали на територію держави запитуючої Сторони чи знаходяться там, порушуючи законодавство цієї держави з питань в'їзду, виїзду і перебування іноземних громадян і осіб без громадянства, якщо встановлено, що ці особи є громадянами держави запитуваної Сторони або втратили її громадянство після в'їзду на територію держави запитуючої Сторони і не набули громадянства іншої держави чи відносно даних осіб прийнято рішення про відмову в наданні громадянства держави запитуючої Сторони.

2. У разі потреби компетентні органи держави запитуваної Сторони видають особам, які передаються, документи, необхідні для їхнього в'їзду на територію цієї держави.

3. Перелік документів, на підставі яких визначається наявність у особи громадянства держав однієї із Сторін, міститься у виконавчому протоколі. Сторони протягом 15 днів з дня підписання виконавчого протоколу обмінюються дипломатичними каналами зразками таких документів. Надалі кожна Сторона буде негайно повідомляти іншу Сторону дипломатичними каналами про будь-які зміни зазначених документів.

4. Компетентні органи держави запитуючої Сторони приймають назад передану ними особу протягом 30 днів з дня її передачі, якщо компетентними органами держави запитуваної Сторони встановлено, що відсутні умови для її передачі і приймання, передбачені пунктом 1 цієї статті. У такому випадку компетентні органи держави запитуваної Сторони передають компетентним органам держави запитуючої Сторони наявні в їхньому розпорядженні документи, що стосуються даної особи.

Стаття 3

Передача і приймання громадян третіх держав і осіб без громадянства, які постійно проживають на території держави однієї із Сторін

1. Компетентні органи держави однієї Сторони за запитом компетентних органів держави іншої Сторони приймають назад осіб, які в'їхали на територію держави запитуючої Сторони чи знаходяться там порушуючи законодавство цієї держави з питань в'їзду, виїзду і перебування іноземних громадян і осіб без громадянства, якщо встановлено, що вони є громадянами третіх держав чи особами без громадянства, які мають дійсний дозвіл на постійне проживання (посвідку на проживання) на території держави запитуваної Сторони.

2. У разі потреби компетентні органи держави запитуваної Сторони видають особам, які передаються, документи, необхідні для їхнього в'їзду на територію цієї держави.

3. Перелік документів, на підставі яких визначається наявність у особи дозволу на постійне проживання на території держави однієї із Сторін, передбачено у виконавчому протоколі. Сторони протягом 15 днів з дня підписання виконавчого протоколу обмінюються дипломатичними каналами зразками таких документів. Надалі кожна Сторона буде негайно повідомляти іншу Сторону дипломатичними каналами про будь-які зміни зазначених документів.

4. Компетентні органи держави запитуючої Сторони приймають назад передану ними особу протягом 30 днів з дня її передачі, якщо компетентними органами держави запитуваної Сторони встановлено, що відсутні умови для її передачі і приймання, передбачені пунктом 1 цієї статті. У такому випадку компетентні органи держави запитуваної Сторони передають компетентним органам держави запитуючої Сторони наявні в їхньому розпорядженні документи, що стосуються даної особи.

5. Положення цієї статті не застосовуються до осіб, які мали на момент в'їзду на територію держави запитуючої Сторони дійсний дозвіл на тимчасове перебування, тимчасове чи постійне проживання (посвідку на проживання), виданий компетентними органами держави запитуючої Сторони, чи яким було видано дозвіл на тимчасове перебування, тимчасове чи постійне проживання (посвідку на проживання) компетентними органами запитуючої Сторони після в'їзду на територію її держави.

Стаття 4

Передача і приймання громадян третіх держав і осіб без громадянства

1. Компетентні органи держави однієї Сторони за запитом компетентних органів держави іншої Сторони приймають назад громадян третіх держав і осіб без громадянства, які прибули на територію держави запитуючої Сторони, порушуючи законодавство цієї держави з питань в'їзду, виїзду і перебування іноземних громадян і осіб без громадянства, якщо встановлено, що вони прибули на її територію незаконно безпосередньо з території держави запитуваної Сторони.

2. У випадку якщо встановлено, що особа, яка підлягає реадмісії, є громадянином третьої держави і не має документа, що посвідчує особу, запитуюча Сторона звертається до компетентного дипломатичного представництва чи консульської установи держави громадянства особи, яка підлягає реадмісії, з проханням видати відповідний проїзний документ.

Після того, як запитувана Сторона дала позитивну відповідь на клопотання про реадмісію відповідно до положень цієї Угоди стосовно осіб, чиє громадянство неможливо установити, чи осіб без громадянства, компетентне дипломатичне представництво чи консульська установа запитуваної Сторони видає проїзний документ, необхідний для повернення особи, яка підлягає реадмісії, із терміном дії 30 днів.

3. Компетентні органи держави запитуючої Сторони приймають назад передану ними особу протягом 30 днів з дня її передачі, якщо проведена компетентними органами держави запитуваної Сторони перевірка виявить відсутність необхідних для її передачі і приймання умов, передбачених цією статтею. У цьому випадку компетентні органи держави запитуваної Сторони передають компетентним органам держави запитуючої Сторони наявні в їхньому розпорядженні документи, що стосуються даної особи.

4. Положення цієї статті не застосовуються до осіб, які мали на момент законного в'їзду на територію держави запитуючої Сторони дійсні дозвіл на тимчасове перебування, дозвіл на тимчасове чи постійне проживання (посвідку на проживання), видані компетентними органами запитуючої Сторони, або які прибули на законних підставах на територію держави запитуючої Сторони в безвізовому порядку відповідно до міжнародного договору, що діє для запитуючої Сторони, чи яким дозвіл на тимчасове перебування, дозвіл на тимчасове чи постійне проживання (посвідку на проживання) було видано компетентними органами запитуючої Сторони після в'їзду на територію її держави.

Стаття 5

Терміни направлення і розгляду запитів про реадмісію

1. Запит про приймання особи направляється протягом 10 робочих днів з дня встановлення факту незаконного в'їзду чи незаконного перебування даної особи на території держави запитуючої Сторони і встановлення її особи.

2. Компетентні органи держави запитуваної Сторони протягом 30 днів з дня отримання запиту про приймання особи дають згоду на приймання або мотивовану відмову в її прийманні, якщо компетентними органами держави запитуваної Сторони встановлена відсутність необхідних для передачі особи умов, передбачених пунктом 1 статті 2, пунктом 1 статті 3 і пунктом 1 статті 4 цієї Угоди.

3. За наявності обставин юридичного чи фактичного характеру, що перешкоджають своєчасній відповіді на запит про прийняття особи, термін відповіді на підставі належним чином обґрунтованого клопотання запитуваної Сторони може продовжуватися до 90 днів за погодженням між компетентними органами держав Сторін.

4. Компетентні органи держави запитуваної Сторони можуть відхилити запит про приймання осіб, зазначених у статті 4 цієї Угоди, якщо з моменту перетину особою кордону держави запитуючої Сторони або з моменту встановлення факту незаконного перебування особи на території держави запитуючої Сторони пройшло більше 6 місяців.

Стаття 6

Терміни передачі і приймання осіб

1. Передача осіб, відносно яких запитуваною Стороною надано згоду на реадмісію, здійснюється протягом 30 днів з дня отримання такої згоди запитуючою Стороною, якщо компетентні органи держав Сторін в кожному конкретному випадку не домовляться про інше.

2. Термін, зазначений у цій статті, може бути продовжений на підставі належним чином обґрунтованого клопотання у зв'язку з виникненням об'єктивних обставин, що перешкоджають передачі особи або значно її ускладнюють.

Стаття 7

Транзит

1. Компетентні органи держави запитуваної Сторони за запитом компетентних органів держави запитуючої Сторони допускають транзит громадян третіх держав і осіб без громадянства, у тому числі в супроводі співробітників компетентних органів держави запитуючої Сторони, через територію держави запитуваної Сторони, якщо компетентні органи держави запитуючої Сторони нададуть письмові гарантії того, що зазначеним особам надається безперешкодний в'їзд на територію третьої держави незалежно від того, чи вона є державою транзиту, чи державою кінцевого призначення.

2. Запит про транзит особи відповідно до цієї статті направляється компетентними органами держави запитуючої Сторони не пізніше 15 робочих днів до передбачуваної дати в'їзду зазначеної особи на територію держави запитуваної Сторони з метою транзиту, якщо компетентні органи держав Сторін у якому-небудь конкретному випадку не домовляться про інше.

3. Компетентні органи держави запитуваної Сторони протягом 7 робочих днів з дня одержання запиту про транзит осіб дають згоду на транзит чи мотивовану відмову в здійсненні транзиту, якщо вони вважають, що перебування таких осіб на території її держави є небажаним, зокрема з міркувань національної безпеки і охорони громадського порядку.

4. Компетентні органи держави запитуваної Сторони видають за необхідності особам, зазначеним у пункті 1 цієї статті, безкоштовно транзитні візи і на прохання компетентних органів держави запитуючої Сторони надають необхідне сприяння при здійсненні транзиту.

5. У разі якщо перебування на території держави запитуваної Сторони осіб, зазначених у пункті 1 цієї статті, пов'язано з необхідністю їхнього виходу за межі транзитної зони пункту пропуску через державний кордон, компетентні органи держави запитуваної Сторони на прохання компетентних органів держави запитуючої Сторони забезпечують додаткову охорону і надають у разі необхідності приміщення для тимчасового утримання таких осіб.

6. Компетентні органи держави запитуваної Сторони, незважаючи на виданий дозвіл на транзитний проїзд, можуть повернути осіб, зазначених у пункті 1 цієї статті, компетентним органам держави запитуючої Сторони, якщо після їхнього в'їзду на територію держави запитуваної Сторони відносно них будуть встановлені обставини, передбачені пунктом 3 цієї статті, а також якщо безперешкодний в'їзд на територію іншої держави транзиту чи держави кінцевого призначення більше не можна вважати гарантованим.

7. Сторони на основі взаємності прагнуть обмежити випадки транзиту громадян третіх держав і осіб без громадянства, які можуть бути повернуті безпосередньо в держави їхнього громадянства чи держави, у яких такі особи на законних підставах постійно проживають.

8. У видачі дозволу на транзит може бути відмовлено, якщо особі, відносно якої запитується дозвіл на транзит, чи членам її сім'ї, які прямують з нею, в іншій державі транзиту чи державі призначення загрожує смертна кара, застосування катувань чи інше нелюдське або таке, що принижує людську гідність, ставлення, або якщо воля цієї особи може бути обмежена з причин її етнічної чи національної належності, раси, релігії чи політичних переконань.

9. Сторони прагнуть здійснювати транзит громадян третіх держав і осіб без громадянства переважно повітряним транспортом.

Стаття 8

Зміст запиту

Зміст запиту про приймання або транзит особи і порядок передачі такого запиту визначається у виконавчому протоколі.

Стаття 9

Захист персональних даних

Персональні дані, якими компетентні органи держав Сторін обмінюються чи які передають один одному у зв'язку з реалізацією цієї Угоди, підлягають захисту в державі кожної Сторони відповідно до її законодавства про захист персональних даних та міжнародних договорів, учасниками яких є Україна і Російська Федерація.

Компетентні органи держав Сторін вживають належних заходів щодо захисту даних від несанкціонованого доступу і розголошення. Відповідні дані передаються третім сторонам лише з попередньої письмової згоди Сторони, що передала ці дані іншій Стороні.

Стаття 10

Витрати на повернення осіб

1. Витрати на повернення і супроводження до узгоджених пунктів пропуску через державний кордон держави запитуваної Сторони осіб, вказаних у статтях 2 - 4 цієї Угоди, несе запитуюча Сторона.

2. Витрати, пов'язані з передачею, супроводженням і транзитом осіб, вказаних у пункті 1 статті 7 цієї Угоди, і їхнім можливим поверненням, несе Сторона, що передає таких осіб.

3. Витрати, пов'язані з перебуванням у разі необхідності на території держави запитуваної Сторони осіб, вказаних у пункті 5 статті 7 цієї Угоди, несе запитуюча Сторона.

4. Порядок здійснення взаєморозрахунків і витрат, пов'язаних з виконанням цієї Угоди, визначається у виконавчому протоколі.

Стаття 11

Компетентні органи держав Сторін, уповноважені на реалізацію Угоди

1. Компетентними органами держав Сторін, уповноваженими на реалізацію цієї Угоди, є:

з боку України - Міністерство внутрішніх справ і Адміністрація Державної прикордонної служби;

з боку Російської Федерації - Федеральна міграційна служба.

2. Компетентні органи, вказані в пункті 1 цієї статті, після набрання чинності цією Угодою підписують виконавчий протокол та взаємодіють між собою безпосередньо.

3. Сторони невідкладно повідомляють одна одну дипломатичними каналами про зміну їхніх компетентних органів або їхніх найменувань.

Стаття 12

Призупинення дії Угоди

1. Кожна Сторона може після консультацій з іншою Стороною з причин, пов'язаних із забезпеченням громадського порядку, охороною здоров'я населення чи захистом національної безпеки, частково чи повністю призупинити дію цієї Угоди.

2. Про призупинення чи поновлення дії цієї Угоди Сторони повідомляють одна одну в письмовій формі дипломатичними каналами не пізніше ніж за 48 годин до початку реалізації такого рішення.

Стаття 13

Дія інших міжнародних договорів

Ця Угода не торкається прав та обов'язків держав Сторін, що випливають з інших міжнародних договорів, учасниками яких є будь-яка з них.

Стаття 14

Заключні положення

1. Ця Угода набирає чинності через 30 днів з дати отримання дипломатичними каналами останнього письмового повідомлення про виконання Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання нею чинності.

2. Виконання положень статті 4 Угоди стає обов'язковим для Сторін після закінчення трьох років з дати набрання чинності цією Угодою. Протягом цього трирічного періоду вказані положення застосовуються лише до осіб без громадянства з тих третіх держав та до громадян тих третіх держав, з якими Україна і Російська Федерація уклала договори про реадмісію.

3. За згодою Сторін до цієї Угоди можуть вноситися зміни та доповнення, які набирають чинності в порядку, передбаченому пунктом 1 цієї статті, за винятком змін та доповнень, що стосуються положення пункту 3 статті 11 цієї Угоди.

4. Спори, пов'язані з тлумаченням та застосуванням положень цієї Угоди, вирішуються Сторонами шляхом консультацій і переговорів.

5. Ця Угода укладається на невизначений термін і її дія припиняється через 30 днів з дати отримання дипломатичними каналами однією Стороною письмового повідомлення іншої Сторони про її намір припинити дію цієї Угоди.

Вчинено в м. Києві 22 грудня 2006 року у двох примірниках, кожний українською і російською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.