Приєднуйтесь.

Зберігайте закони у приватних списках для швидкого доступу. Діліться публічними списками з іншими.
Не застосовується на території України Конвенція
Номер:
Прийняття: 14.03.1972
Видавники: Союз Радянських Соціалістичних Республік, Румунія

Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Соціалістичною Республікою Румунією

{ Конвенція не застосовується на території України згідно із Законом N 2215-IX ( 2215-20 ) від 21.04.2022 }

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Державна рада Соціалістичної Республіки Румунії,

керовані бажанням дальшого розвитку дружніх відносин між двома державами у відповідності з Договором про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Соціалістичною Республікою Румунією, підписаним у Бухаресті 7 липня 1970 року, і в інтересах дальшого розвитку консульських відносин між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Соціалістичною Республікою Румунією,

вирішили укласти дану Консульську конвенцію і з цією метою призначили своїми Уповноваженими:

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік - Миколу Івановича Молякова, начальника Консульського управління Міністерства закордонних справ Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Державна рада Соціалістичної Республіки Румунії - Георге Бедеску, начальника Консульського управління Міністерства закордонних справ Соціалістичної Республіки Румунії, які після обміну своїми повноваженнями, визнаними в належному порядку і потрібній формі, погодилися про нижченаведене.

Стаття 1
Визначення

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

a) "консульство" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство і консульське агентство;

b) "консульський округ" означає територію держави перебування, відведену консульству для виконання консульських функцій;

c) "глава консульства" означає особу, якій доручено керувати консульством;

d) "консульська службова особа" означає всяку особу, включаючи главу консульства, якій доручено виконання консульських функцій;

e) "співробітник консульства" означає особу, яка виконує в консульстві адміністративні або технічні функції;

f) "працівник обслуговуючого персоналу" означає особу, яка виконує обов'язки по обслуговуванню консульства;

g) "член персоналу консульства" означає консульську службову особу, співробітника консульства і працівника обслуговуючого персоналу;

h) "приватний працівник" означає особу, яка перебуває виключно на приватній службі у члена персоналу консульства;

i) "консульські приміщення" означає будинки або частини будинків, включаючи резиденцію глави консульства, а також земельні ділянки, що обслуговують ці будинки або частини будинків, використовувані виключно для консульських цілей, незалежно від того, чиєю власністю вони є;

j) "консульські архіви" означає все службове листування, шифр, документи, книги, технічні засоби діловодства, а також обладнання, призначене для їх зберігання;

k) "судно" означає будь-яке судно, що плаває під прапором репрезентованої держави.

Розділ I
Заснування консульств і призначення консульських
службових осіб

Стаття 2
Заснування консульств

1. Кожна Висока Договірна Сторона має право у відповідності з цією Конвенцією засновувати на території другої Високої Договірної Сторони консульства.

2. Місцезнаходження консульства, його клас і консульський округ визначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

Стаття 3
Призначення глави консульства

1. До призначення глави консульства репрезентована держава повинна переконатися дипломатичним шляхом у тому, що дана особа одержить згоду держави перебування на визнання її главою консульства.

2. Після того, як одержано згоду, зазначену в пункті 1 цієї статті репрезентована держава через своє дипломатичне представництво надсилає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або інший документ про призначення глави консульства. В консульському патенті або іншому документі зазначаються ім'я і прізвище глави консульства, його посада, консульський округ, в якому він виконуватиме свої обов'язки, і місцезнаходження консульства.

3. Після подання консульського патенту або іншого документа про призначення глави консульства держава перебування видає йому в якнайкоротший строк екзекватуру або інший дозвіл.

4. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру або інший дозвіл.

5. Держава перебування до видачі екзекватури або іншого дозволу може дати главі консульства тимчасову згоду на виконання ним своїх функцій. При цьому на нього поширюються всі положення цієї Конвенції.

6. З моменту визнання, навіть тимчасового, власті держави перебування вживають необхідних заходів до того, щоб глава консульства міг виконувати свої функції.

Стаття 4
Громадянство консульських службових осіб

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави, який не проживає постійно в державі перебування.

Стаття 5
Подання відомостей про консульських службових осіб та
інших членів персоналу консульства

1. Репрезентована держава завчасно повідомляє Міністерству закордонних справ держави перебування ім'я, прізвище і посаду консульської службової особи, призначеної в консульство не як глава консульства, а також ім'я, прізвище і громадянство співробітника консульства, працівника обслуговуючого персоналу і приватного працівника. Інформація про приїзд і остаточний від'їзд осіб, зазначених у цьому пункті, провадиться у відповідності з правилами, які існують щодо цього в державі перебування.

2. Компетентні власті держави перебування відповідно до своїх законів і правил видають членам персоналу консульства і членам їх сімей, які проживають разом з ними, відповідні посвідчення.

Стаття 6
Тимчасове виконання функцій глави консульства

1. Коли глава консульства через якусь причину не може виконувати свої обов'язки або коли посада глави консульства є тимчасово вакантною, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даного чи іншого консульства в державі перебування або одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в цій державі для тимчасового керівництва консульством. Ім'я і прізвище цієї особи попередньо повідомляються в Міністерство закордонних справ держави перебування.

2. Особі, уповноваженій для тимчасового керівництва консульством, дозволяється виконувати обов'язки глави консульства. На неї поширюються ті ж обов'язки і вона користується тими ж правами, привілеями та імунітетами, які надаються главі консульства у відповідності з положеннями цієї Конвенції.

3. Призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в консульство відповідно до пункту 1 цієї статті не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано йому за його дипломатичним статусом.

Стаття 7
Оголошення глави консульства або інших членів
персоналу консульства неприйнятними

Держава перебування може в будь-який час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що екзекватуру або інший дозвіл, виданий главі консульства, взято назад або що будь-який інший член персоналу консульства є неприйнятним. В такому разі репрезентована держава повинна відкликати таку особу або припинити її діяльність. Якщо репрезентована держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати таку особу членом персоналу консульства.

Розділ II
Консульські функції

Стаття 8
Функції консульства

Функції консульства полягають, зокрема:

a) у сприянні зміцненню дружніх відносин між репрезентованою державою і державою перебування;

b) у сприянні розвиткові економічних, торговельних, культурних, наукових зв'язків і туризму між репрезентованою державою і державою перебування;

c) у захисті прав та інтересів репрезентованої держави, її громадян і юридичних осіб;

d) у поданні допомоги та сприянні громадянам і юридичним особам репрезентованої держави.

Стаття 9
Виконання консульських функцій

1. Консульська службова особа має право виконувати функції, зазначені в цьому розділі, а також інші консульські функції, доручені їй репрезентованою державою, якщо вони не суперечать законодавству держави перебування або проти виконання яких держава перебування не має заперечень.

2. Консульська службова особа має право виконувати свої функції тільки в межах консульського округу. За його межами консульська службова особа може виконувати свої функції тільки за згодою держави перебування в кожному конкретному випадку.

3. У зв'язку з виконанням своїх функцій консульська службова особа може звертатися письмово або усно до компетентних властей консульського округу.

Стаття 10
Функції по обліку громадян репрезентованої держави і
реєстрації актів громадянського стану

1. Консульська службова особа має право:

a) вести облік громадян репрезентованої держави;

b) приймати будь-які заяви в питаннях громадянства;

c) реєструвати і одержувати повідомлення та документи про народження або смерть громадян репрезентованої держави;

d) оформляти шлюби відповідно до законодавства репрезентованої держави при умові, що обидві особи є громадянами репрезентованої держави.

2. Консульська службова особа повідомляє компетентні органи держави перебування про проведену в консульстві реєстрацію народження, шлюбу і смерті громадян репрезентованої держави, якщо цього вимагає законодавство держави перебування.

3. Положення підпунктів "c" і "d" пункту 1 цієї статті не звільняють заінтересованих осіб від обов'язку додержувати формальностей, що їх вимагає законодавство держави перебування.

Стаття 11
Функції щодо паспортів і віз

Консульська службова особа має право:

a) видавати, поновлювати або погашати паспорти й інші аналогічні документи громадянам репрезентованої держави;

b) видавати візи.

Стаття 12
Нотаріальні функції

1. Консульська службова особа відповідно до законодавства держави перебування має право:

a) приймати, складати і засвідчувати заяви громадян репрезентованої держави;

b) приймати, складати і засвідчувати документи, зв'язані з іншими юридичними актами громадян репрезентованої держави, якщо ці документи призначаються для використання за межами держави перебування і не стосуються нерухомого майна, яке знаходиться на території цієї держави, або прав на таке майно;

c) складати, засвідчувати і приймати на зберігання заповіти громадян репрезентованої держави;

d) перекладати документи і засвідчувати правильність перекладу.

2. Документи, перелічені в пункті 1 цієї статті, мають таке ж юридичне значення і доказову силу, що й документи, складені, засвідчені або перекладені властями держави перебування.

Стаття 13
Функції щодо спадкових справ

1. Діяльність консульської службової особи в питаннях, що стосуються спадщини громадян репрезентованої держави, здійснюється у відповідності з положеннями діючого Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Соціалістичною Республікою Румунією про подання правової допомоги в цивільних, сімейних і кримінальних справах.

2. Компетентні власті держави перебування в якнайкоротший строк сповіщають консульську службову особу про смерть громадянина репрезентованої держави і передають їй відомості про спадкове майно, про спадкоємців, відказоодержувачів, а також про наявність заповіту.

3. Компетентні власті держави перебування в якнайкоротший строк повідомляють консульську службову особу про відкриття спадщини в державі перебування, коли спадкоємцем або відказоодержувачем є громадянин репрезентованої держави. Це стосується і випадків, коли компетентним властям держави перебування стане відомо про відкриття спадщини на користь громадянина репрезентованої держави на території третьої держави.

Стаття 14
Представництво перед властями держави перебування

1. Консульська службова особа має право вживати відповідно до законодавства держави перебування заходів, з тим, щоб забезпечити належне представництво громадян репрезентованої держави перед судами та іншими властями держави перебування, якщо вони через відсутність або з інших поважних причин не можуть своєчасно захистити свої права та інтереси.

2. Представництво, передбачене в пункті 1 цієї статті, припиняється, коли репрезентовані особи призначать своїх уповноважених або візьмуть на себе захист своїх прав та інтересів.

Стаття 15
Зносини з громадянами репрезентованої держави

1. Консульська службова особа має право зустрічатися і зноситися з будь-яким громадянином репрезентованої держави, давати йому поради і всіляко сприяти, включаючи вжиття заходів для подання йому правової допомоги, коли це необхідно. Держава перебування ніяким чином не обмежує зносини громадянина репрезентованої держави з консульською службовою особою і доступ його в консульство.

2. Компетентні власті держави перебування повідомляють консульську службову особу про арешт чи затримання в іншій формі громадянина репрезентованої держави в строк не більше чотирьох днів від часу арешту чи затримання.

3. Консульська службова особа має право відвідати і мати зносини з громадянином репрезентованої держави, який перебуває під арештом чи затриманий в іншій формі або відбуває ув'язнення, по скінченні п'яти днів від часу арешту чи затримання.

4. Права консульської службової особи, зазначені в пункті 3 цієї статті, відвідувати і зноситися з громадянином репрезентованої держави в той час, коли він перебуває під арештом чи затриманий в іншій формі або відбуває строк ув'язнення, надаються на періодичній основі.

5. Права, зазначені в цій статті, здійснюються відповідно до законів і правил держави перебування при умові, однак, що згадані закони і правила не повинні анулювати цих прав.

Стаття 16
Функції щодо мореплавства

1. Консульська службова особа має право всіляко сприяти і подавати допомогу судну репрезентованої держави в порту або в іншому місці якірної стоянки.

2. Консульська службова особа може зайти на судно, як тільки судну дозволено вільні зносини з берегом, а капітан і члени екіпажу судна можуть зноситися з консульською службовою особою.

3. Консульська службова особа може звертатися за допомогою до компетентних властей держави перебування в будь-яких питаннях, що стосуються виконання її функцій відносно судна репрезентованої держави, капітана і членів екіпажу цього судна.

4. Консульська службова особа має право:

a) без шкоди для прав властей держави перебування розслідувати будь-які події, що мали місце в дорозі і під час стоянки судна репрезентованої держави в портах, опитувати капітана та будь-якого члена екіпажу судна, перевіряти суднові документи, приймати заяви відносно плавання судна і місця призначення, а також сприяти входу, виходу і перебуванню судна в порту;

b) без шкоди для прав властей держави перебування вирішувати спори всякого роду між капітаном і будь-яким членом екіпажу, включаючи спори, що стосуються умов праці на судні, оскільки це передбачається законодавством репрезентованої держави;

c) вживати заходів для лікування в лікарні і для репатріації капітана чи будь-якого члена екіпажу судна;

d) одержувати, складати або засвідчувати будь-яку декларацію чи інший документ, передбачений законодавством репрезентованої держави щодо суден;

e) видавати відповідно до законодавства репрезентованої держави тимчасове свідоцтво для придбаного або збудованого судна на право плавання його під прапором репрезентованої держави.

5. В разі, коли суди чи інші компетентні власті держави перебування мають намір вжити якихось примусових дій або почати якесь офіційне розслідування на борту судна репрезентованої держави, то компетентні власті держави перебування повідомляють про це консульську службову особу. Таке повідомлення робиться до початку цих дій з тим, щоб консульська службова особа могла бути присутньою при проведенні таких дій. Якщо консульська службова особа була присутньою, то на її просьбу компетентні власті держави перебування подадуть їй повну інформацію відносно того, що мало місце.

Консульську службову особу буде повідомлено і в разі, коли капітана чи будь-якого члена екіпажу судна мають допитувати компетентні власті держави перебування на березі.

Положення цього пункту не застосовуються до звичайного паспортного, митного і санітарного контролю, а також до будь-яких дій, вжитих на просьбу або за згодою капітана судна.

6. Коли судно репрезентованої держави зазнає корабельної аварії, сяде на мілину або буде викинуте на берег, або зазнає якоїсь іншої катастрофи в державі перебування, або коли будь-який предмет, що становить частину вантажу потерпілого від аварії судна, будучи власністю громадянина репрезентованої держави, знайдено на березі або поблизу берега держави перебування чи доставлено в порт цієї держави, то компетентні власті держави перебування якомога швидше повідомляють про це консульську службову особу. Вони також сповіщають консульську службову особу про заходи, яких уже вжито для врятування членів екіпажу судна, пасажирів, вантажу та іншого майна на борту судна і предметів, що належать судну або становлять частину його вантажу і відділилися від судна.

7. Консульська службова особа може подавати всіляку допомогу такому судну, членам його екіпажу і пасажирам; з цією метою вона може звертатися до компетентних властей держави перебування, які подаватимуть консульській службовій особі необхідну допомогу.

Консульська службова особа може вживати заходів для ремонту судна або звернутися до компетентних властей держави перебування з просьбою подати їй допомогу в здійсненні цих заходів або щоб компетентні власті вжили чи продовжували вживати таких заходів.

8. Коли потерпіле від аварії судно чи будь-який предмет, що належить такому судну, були знайдені на березі або поблизу берега держави перебування чи доставлені в порт цієї держави і ні капітан судна, ні власник, ні його агент, ні відповідні страхувачі не можуть вжити заходів для збереження або розпорядження таким судном чи предметом, то консульська службова особа вважається уповноваженою вживати від імені власника судна таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник. Ці положення застосовуються відповідно до будь-якого предмета, що становить частину вантажу судна і є власністю громадянина репрезентованої держави.

9. Коли будь-який предмет, що становить частину вантажу потерпілого від аварії судна третьої держави, є власністю громадянина презентованої держави і знайдений на березі або поблизу берега держави перебування чи доставлений у порт цієї держави і ні капітан судна, ні власник предмета, ні його агент, ні відповідні страхувачі не можуть вжити заходів для збереження або розпорядження таким предметом, то консульська службова особа є уповноваженою вживати від імені власника таких заходів, яких міг би вжити власник.

Стаття 17
Функції щодо повітряних суден

Положення статті 16 цієї Конвенції без шкоди для інших діючих між Високими Договірними Сторонами угод відповідно застосовуються до повітряних суден.

Стаття 18
Функції щодо військових суден і військових літаків

Положення статей 16 і 17 цієї Конвенції відповідно стосуються військових суден і військових літаків у межах, що дозволяються законодавством держави перебування, і в тій мірі, в якій консульська службова особа уповноважується на це репрезентованою державою.

Розділ III
Привілеї та імунітети

Стаття 19
Полегшення роботи консульства

Держава перебування забезпечує необхідні умови для нормальної діяльності консульства і вживає відповідних заходів для того, щоб члени персоналу консульства могли виконувати свої функції і користуватися привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією.

Стаття 20
Придбання приміщень

Репрезентована держава може відповідно до умов і в формі, визначеній державою перебування, набувати у власність чи орендувати земельні ділянки, будинки або частини будинків, споруджувати будинки і впоряджувати земельні ділянки, необхідні для розміщення консульських приміщень, а також для житлових приміщень членів персоналу консульства. Держава перебування подає допомогу репрезентованій державі у набутті земельних ділянок, будинків або частин будинків для зазначених вище цілей.

Положення цієї статті не звільняють репрезентовану державу від необхідності додержувати законів і правил держави перебування по будівництву і міському плануванню, застосовуваних у районі, де знаходяться відповідні земельні ділянки, будинки або частини будинків.

Стаття 21
Користування державним прапором і гербом

1. Консульський щит з гербом репрезентованої держави і назвою консульства мовою репрезентованої держави і мовою держави перебування може бути укріплено на будинку консульства.

2. На будинку консульства, а також на резиденції глави консульства може вивішуватися прапор репрезентованої держави.

3. Глава консульства може вивішувати прапор репрезентованої держави на своїх засобах транспорту.

Стаття 22
Недоторканність службових і житлових приміщень
консульських службових осіб та співробітників
консульства

1. Консульські приміщення недоторканні. Власті держави перебування не можуть вступати в консульські приміщення без згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави або особи, призначеної одним з них.

Держава перебування вживає необхідних заходів для забезпечення захисту консульських приміщень.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються до житлових приміщень консульських службових осіб і співробітників консульства з винятками, передбаченими в статті 41 цієї Конвенції.

Стаття 23
Недоторканність консульських архівів

Консульські архіви є недоторканними в будь-який час і незалежно від їх місцезнаходження.

Стаття 24
Свобода зносин

1. Консульство має право зноситися з урядом, дипломатичними представництвами і консульствами репрезентованої держави. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, шифром, дипломатичними і консульськими кур'єрами, дипломатичними і консульськими валізами.

При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва.

Консульство може установлювати і експлуатувати радіопередавач лише за згодою держави перебування.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, і консульські валізи, що мають видимі зовнішні знаки, які вказують на їх офіційний характер, є недоторканними; вони не підлягають контролю і не можуть бути затримані властями держави перебування.

3. Консульські кур'єри репрезентованої держави користуються на території держави перебування тими ж правами, привілеями та імунітетами, що й дипломатичні кур'єри. Консульськими кур'єрами можуть бути тільки громадяни репрезентованої держави, які постійно проживають у цій державі.

4. Консульську валізу може бути доручено командирові судна або літака. Цей командир забезпечується офіційним документом із зазначенням кількості місць, що складають валізу, але він не вважається консульським кур'єром. Консульська службова особа може прийняти консульську валізу безпосередньо і безперешкодно від командира судна або літака, а також передати йому таку валізу.

Стаття 25
Особиста недоторканність

1. Консульські службові особи, співробітники консульства і члени їх сімей, що проживають разом з ними, користуються особистою недоторканністю. Вони не підлягають арештові чи затриманню в будь-якій формі. Ці положення не поширюються на осіб, згаданих у статті 41 цієї Конвенції.

2. Держава перебування повинна ставитися до консульських службових осіб, співробітників консульства і членів їх сімей, що проживають разом з ними, з належною повагою і вживати всіх належних заходів для запобігання будь-яким посяганням на їх особу, свободу або гідність.

Стаття 26
Імунітет консульської службової особи від юрисдикції

1. Консульська службова особа користується імунітетом від кримінальної юрисдикції держави перебування. Вона користується також імунітетом від юрисдикції в цивільних та адміністративних справах, крім таких цивільних позовів:

a) які стосуються приватного нерухомого майна, що знаходиться на території держави перебування, якщо тільки консульська службова особа не володіє ним від імені репрезентованої держави для консульських цілей;

b) які торкаються спадкоємства, і щодо яких консульська службова особа виступає виконавцем заповіту, піклувальником над спадковим майном, спадкоємцем або відказоодержувачем як приватна особа, а не від імені репрезентованої держави;

c) які випливають з договору, укладеного консульською службовою особою, за котрим вона прямо чи посередньо не взяла на себе зобов'язання як представник репрезентованої держави;

d) позовів третьої сторони за шкоду, заподіяну нещасним випадком у державі перебування, спричиненим шляховим транспортним засобом.

2. Ніяких виконавчих заходів не може бути вжито щодо консульських службових осіб, за винятком тих випадків, які підпадають під підпункти "a", "b", "c", "d" 1 пункту цієї статті, і інакше як при умові, що відповідних заходів може бути вжито без порушення недоторканності їх особи або їх житлових приміщень.

Стаття 27
Імунітет співробітника консульства від юрисдикції

Співробітник консульства користується імунітетом від кримінальної юрисдикції держави перебування. Він користується також імунітетом від юрисдикції держави перебування в цивільних та адміністративних справах, передбачених у статті 26 цієї Конвенції, тільки за дії, зв'язані з виконанням своїх службових обов'язків. Ці положення не поширюються на осіб, згаданих у статті 41 цієї Конвенції.

Стаття 28
Імунітет працівника обслуговуючого персоналу від
юрисдикції

Працівник обслуговуючого персоналу користується імунітетом від кримінальної, адміністративної і цивільної юрисдикції держави перебування тільки за дії, зв'язані з виконанням своїх службових обов'язків. Ці положення не поширюються на осіб, згаданих у статті 41 цієї Конвенції

Стаття 29
Імунітет членів сімей від юрисдикції

Імунітети, передбачені статтями 26, 27 і 28 цієї Конвенції відносно консульських службових осіб, співробітників консульства і працівників обслуговуючого персоналу, відповідно поширюються на членів їх сімей, що проживають разом з ними.

Стаття 30
Відмовлення від імунітетів

1. Репрезентована держава може відмовитися від імунітету від юрисдикції члена персоналу консульства і членів його сім'ї, що проживають разом з ним. Відмовлення в усіх випадках має бути певно вираженим у письмовій формі. Відмовлення від імунітету від юрисдикції в цивільних справах не означає відмовлення від імунітету щодо виконання рішення, для чого потребується окреме відмовлення.

2. Якщо консульська службова особа або інша особа, що користується імунітетом від юрисдикції держави перебування відповідно до статей 26, 27, 28 і 29 цієї Конвенції, пред'являє позов у справі щодо якої вона користувалася б імунітетом, то вона не має права посилатися на імунітет від юрисдикції відносно будь-якого зустрічного позову, безпосередньо зв'язаного з основним позовом.

Стаття 31
Звільнення від давання свідчень

1. Консульська службова особа не зобов'язана давати показання перед судами або іншими компетентними властями держави перебування.

2. Співробітника консульства і працівника обслуговуючого персоналу консульства може бути викликано для давання свідчень перед судами або іншими компетентними властями держави перебування. Вони можуть відмовитися давати свідчення про обставини, які торкаються службової діяльності, і подавати офіційну кореспонденцію і документи, що стосуються службової діяльності.

3. Положення цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей членів персоналу консульства, якщо вони проживають разом з ними.

Стаття 32
Звільнення від примусових повинностей

Члени персоналу консульства і члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються в державі перебування від усіх видів примусових повинностей. Це положення не поширюється на осіб, згаданих у статті 41 цієї Конвенції.

Стаття 33
Звільнення від реєстрації

Члени персоналу консульства і члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування щодо реєстрації, одержання дозволу на проживання та інших подібних вимог, ставлених до іноземців. Це положення не поширюється на осіб, згаданих у статті 41 даної Конвенції.

Стаття 34
Звільнення репрезентованої держави від податків і
зборів

1. Репрезентована держава звільняється в державі перебування від будь-яких податків і зборів, державних чи місцевих на:

a) земельні ділянки, будинки або частини будинків, які є власністю чи орендуються репрезентованою державою або від її імені, і які використовуються для консульських цілей або як житлові приміщення для консульських службових осіб, співробітників консульства і працівників обслуговуючого персоналу консульства;

b) угоди і документи, що стосуються набуття зазначеного нерухомого майна, якщо репрезентована держава набуває його виключно для консульських цілей;

c) будь-яке рухоме майно, включаючи засоби транспорту, що перебуває у власності, володінні або користуванні і використовується репрезентованою державою виключно для консульських цілей.

2. Положення пункту 1 цієї статті не стосуються сплати за конкретні види обслуговування.

Стаття 35
Звільнення членів персоналу консульства від податків і
зборів

1. Консульські службові особи і співробітники консульства, а також члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються в державі перебування від будь-яких податків і зборів, державних і місцевих.

2. Передбачені в пункті 1 цієї статті звільнення не застосовуються щодо:

a) непрямих податків, що включаються звичайно до ціни товарів або послуг;

b) податків і зборів на особисте нерухоме майно, що знаходиться в державі перебування;

c) податків і зборів на спадщину і набуття майна в державі перебування, за винятком випадків, передбачених статтею 37 цієї Конвенції;

d) податків і зборів на приватні доходи, одержувані від джерел у державі перебування, крім заробітної плати;

e) податків і зборів на угоди і документи, що стосуються цих угод, включаючи збори всіх видів, що накладаються або справляються в зв'язку з такими угодами;

f) плати за конкретні види обслуговування.

3. Працівники обслуговуючого персоналу звільняються від сплати всіх податків, що справляються державою перебування щодо заробітної плати, одержуваної ними за виконання службових обов'язків.

4. Члени персоналу консульства, що використовують приватний обслуговуючий персонал, доходи якого не звільняються в державі перебування від прибуткового податку, повинні поважати положення законодавства держави перебування, що стосуються порядку, сплати цими особами прибуткового податку.

5. Положення пунктів 1 і 3 цієї статті не поширюються на осіб, згаданих у статті 41 цієї Конвенції.

Стаття 36
Звільнення від митного контролю і мита

1. Всі предмети, включаючи автомобілі, призначені для службового користування консульства, звільняються від мита, так як і предмети, призначені для службового користування дипломатичного представництва.

2. Консульські службові особи і члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються від митного контролю, як і члени дипломатичного персоналу дипломатичного представництва.

3. Консульські службові особи, співробітники консульства, а також члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються від мита, як і відповідні категорії персоналу дипломатичного представництва.

4. В пункті 3 цієї статті термін "відповідні категорії персоналу дипломатичного представництва" стосується членів дипломатичного персоналу, якщо йдеться про консульських службових осіб, і членів адміністративно-технічного персоналу, якщо йдеться про співробітників консульства.

5. Положення пункту 3 цієї статті не поширюються на осіб, згаданих у статті 41 цієї Конвенції.

Стаття 37
Звільнення від податків і зборів майна померлого члена
персоналу консульства

У разі смерті члена персоналу консульства або члена його сім'ї, що проживав разом з ним, держава перебування:

a) дозволяє вивіз рухомого майна померлого, за винятком предметів, набутих у державі перебування, вивіз яких на момент смерті заборонено;

b) звільняє рухоме майно померлого від будь-яких податків і зборів, якщо це майно знаходилось у державі перебування виключно у зв'язку з перебуванням померлого у державі перебування як члена персоналу консульства або члена його сім'ї.

Стаття 38
Свобода пересування

Оскільки це не суперечить законам і правилам держави перебування про райони, в'їзд в які забороняється або обмежується з міркувань державної безпеки, членам персоналу консульства дозволяється вільно пересуватись по території держави.

Стаття 39
Консульські збори

1. Консульство може справляти на території держави перебування консульські збори відповідно до законів і правил репрезентованої держави.

2. Суми, що справляються відповідно до пункту 1 цієї статті, звільняються в державі перебування від будь-яких податків і зборів.

Стаття 40
Поважання законів і правил держави перебування

Всі особи, яким згідно з цією Конвенцією надаються привілеї та імунітети, зобов'язані без шкоди для їх привілеїв та імунітетів поважати закони і правила держави перебування.

Стаття 41
Винятки з привілеїв та імунітетів

Привілеї та імунітети, передбачені в цій Конвенції, за винятком пунктів 2 і 3 статті 31 і статті 37, не поширюються на членів персоналу консульства, а також членів їх сімей, що проживають разом з ними, якщо ці особи є громадянами держави перебування або постійно проживають в ній.

Розділ IV
Загальні і заключні постанови

Стаття 42
Виконання консульських функцій членами дипломатичного
персоналу

1. На членів дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування, на яких покладено здійснення консульських функцій у цьому представництві, поширюються передбачені цією Конвенцією права і обов'язки консульських службових осіб.

2. Виконання консульських функцій особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, не позбавляє цих осіб привілеїв та імунітетів, які надано їм за їх дипломатичним статусом.

Стаття 43
Юридичні особи

Положення цієї Конвенції, що стосуються громадян репрезентованої держави, застосовуються відповідно і до юридичних осіб репрезентованої держави, встановлених згідно з законами цієї держави.

Стаття 44
Набрання чинності

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації і набере чинності на тридцятий день після обміну ратифікаційними грамотами, який відбудеться в Москві.

2. Ця Конвенція діятиме до скінчення шести місяців від дня, коли одна з Високих Договірних Сторін у письмовій формі повідомить другу Високу Договірну Сторону про свій намір денонсувати цю Конвенцію.

3. З моменту набрання чинності цією Конвенцією припинить свою дію Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Румунською Народною Республікою, підписана в Бухаресті 4 вересня 1957 року.

На посвідчення чого Уповноважені Високих Договірних Сторін підписали цю Конвенцію і скріпили її своїми печатками.

Складено в Бухаресті 14 березня 1972 року в двох примірниках, кожний російською та румунською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

 За уповноваженням                   За уповноваженням 
Президії Верховної Ради Союзу Державної ради Соціалістичної
Радянських Соціалістичних Республіки Румунії
Республік
М.Моляков Г.Бедеску

* * *

Ратифіковано Президією Верховної Ради СРСР 1 березня 1973 року, Державною радою СРР - 20 листопада 1972 року.

Обмін ратифікаційними грамотами проведено в Москві 15 березня 1973 року.