Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Польською Народною Республікою

{ Конвенція не застосовується на території України згідно із Законом N 2215-IX ( 2215-20 ) від 21.04.2022 }

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Державна Рада Польської Народної Республіки,

керовані бажанням дальшого розвитку дружніх відносин згідно з Договором про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Польською Народною республікою, підписаним у Варшаві 8 квітня 1965 року, і

беручи до уваги, що підписана у Варшаві 21 січня 1958 року Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Польською Народною Республікою потребує оновлення,

вирішили укласти дану Консульську конвенцію і з цією метою призначили своїми Уповноваженими:

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік - Миколу Івановича Молякова, начальника Консульського управління Міністерства закордонних справ Союзу Радянських Соціалістичних Республік,

Державна Рада Польської Народної Республіки - Єжі Рошака, директора Консульського департаменту Міністерства закордонних справ Польської Народної Республіки,

які після взаємного пред'явлення своїх повноважень, визнаних у належному порядку і потрібній формі, погодилися про нижченаведене.

Розділ I
Визначення

Стаття 1

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

а) "консульство" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство і консульське агентство;

б) "консульський округ" означає територію держави перебування, відведену консульству для виконання консульських функцій;

в) "глава консульства" означає особу, якій доручено керувати консульством;

г) "консульська службова особа" означає всяку особу, включаючи главу консульства, якій доручено виконання консульських функцій. До цього визначення включається також особа, прикомандирована до Консульства для навчання консульській службі (стажист);

д) "співробітник консульства" означає всяку особу, яка не є консульською службовою особою і виконує в консульстві адміністративні, технічні обов'язки чи обов'язки по обслуговуванню консульства;

е) "консульські приміщення" означає будинки або частини будинків, включаючи резиденцію глави консульства, а також земельні ділянки, що обслуговують ці будинки або частини будинків, використовувані виключно для консульських цілей, незалежно від того, чиєю власністю вони є;

ж) "консульські архіви" означає все службове листування, шифр, документи, книги, технічні засоби діловодства, а також обладнання, призначене для їх зберігання;

з) "судно репрезентованої держави" означає будь-яке судно, що плаває під прапором цієї держави;

й) "громадянин репрезентованої держави" залежно від контексту означає також юридичну особу.

Розділ II
Заснування консульств і призначення консульських
службових осіб та співробітників консульства

Стаття 2

1. Консульство може бути відкрито в державі перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульства і консульський округ визначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

Стаття 3

1. До призначення глави консульства репрезентована держава повинна переконатися дипломатичним шляхом у тому, що дана особа одержить згоду держави перебування на визнання її главою консульства.

2. Репрезентована держава через своє дипломатичне представництво надсилає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або інший документ про призначення глави консульства. В патенті або іншому документі зазначаються ім'я і прізвище глави консульства, його посада, консульський округ, де він виконуватиме свої обов'язки, і місцезнаходження консульства.

3. Після подання патенту або іншого документа про призначення глави консульства держава перебування видає йому в якнайкоротший строк екзекватуру або інший дозвіл.

4. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру або інший дозвіл.

5. Держава перебування до видачі екзекватури або іншого дозволу може дати главі консульства тимчасову згоду на виконання ним своїх функцій.

6. З моменту визнання, навіть тимчасового, власті держави перебування вживають необхідних заходів до того, щоб глава консульства міг виконувати свої функції.

Стаття 4

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.

Стаття 5

1. Репрезентована держава повідомляє Міністерству закордонних справ держави перебування:

а) ім'я, прізвище і посаду консульської службової особи;

б) ім'я і прізвище співробітника консульства.

2. Компетентні власті держави перебування видають консульським службовим особам, співробітникам консульства і членам їх сімей, що проживають разом з ними, відповідні посвідки.

Стаття 6

1. Коли глава консульства з якоїсь причини не може виконувати свої обов'язки або коли посада глави консульства тимчасово вакантна, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даного чи іншого консульства в державі перебування або одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в цій державі для тимчасового керівництва консульством. Ім'я і прізвище цієї особи попередньо повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, має право виконувати обов'язки глави консульства і користуватися тими ж привілеями та імунітетами, які надаються главі консульства згідно з положеннями цієї Конвенції.

3. Призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави згідно з пунктом 1 цієї статті не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано йому на підставі його дипломатичного статусу.

Стаття 7

Держава перебування може в усякий час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що екзекватуру або інший дозвіл, виданий главі консульства, взято назад або що консульська службова особа чи співробітник консульства є неприйнятними. В такому разі репрезентована держава повинна відкликати таку особу, якщо вона вже приступила до своєї роботи. Якщо репрезентована держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати таку особу консульською службовою особою чи співробітником консульства.

Розділ III
Привілеї та імунітети

Стаття 8

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої функції і користуватися привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією. Держава перебування вживає необхідних заходів для забезпечення захисту консульства і житлових приміщень консульських службових осіб.

Стаття 9

1. Репрезентована держава може згідно з умовами і в формі, передбаченій законодавством держави перебування, набувати у власність, володіння чи користування земельні ділянки, будинки або частини будинків, споруджувати будинки і впоряджувати земельні ділянки, необхідні для розміщення консульських приміщень, а також для житлових приміщень консульських службових осіб і співробітників консульства. Держава перебування в разі необхідності подає в цьому відповідну допомогу репрезентованій державі.

2. Положення пункту 1 цієї статті не звільняють репрезентовану державу від необхідності додержувати законів і правил по будівництву та міському плануванню, застосовуваних у районі, де знаходяться відповідні земельні ділянки, будинки або частини будинків.

Стаття 10

1. Консульський щит з гербом репрезентованої держави і назвою консульства мовою репрезентованої держави і мовою держави перебування може бути укріплено на будинку консульства.

2. На будинку консульства, а також на резиденції глави консульства може вивішуватися прапор репрезентованої держави.

3. Глава консульства може вивішувати прапор репрезентованої держави на своїх засобах пересування.

Стаття 11

1. Консульські приміщення недоторканні.

Власті держави перебування не можуть вступати в консульські приміщення без згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави або особи, призначеної одним з них.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються до житлових приміщень консульських службових осіб і співробітників консульства з винятками, передбаченими в статті 27 цієї Конвенції.

Стаття 12

Консульські архіви є недоторканними в усякий час і незалежно від їх місцезнаходження.

Стаття 13

1. Консульство має право зноситися з урядом, дипломатичними представництвами і консульствами репрезентованої держави. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, шифром, дипломатичними і консульськими кур'єрами, дипломатичними і консульськими валізами. При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва.

Консульство може установлювати і експлуатувати радіопередавач лише за згодою держави перебування.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, і консульські валізи, які мають видимі зовнішні знаки, що вказують на їх офіційний характер, є недоторканними і не можуть бути затримані властями держави перебування.

3. Консульські кур'єри репрезентованої держави користуються на території держави перебування тими ж правами, привілеями та імунітетами, що й дипломатичні кур'єри.

4. Консульську валізу може бути доручено командирові судна або літака. Цей командир забезпечується офіційним документом із зазначенням числа місць, що становлять валізу, але він не вважається консульським кур'єром. Консульська службова особа може прийняти консульську валізу безпосередньо і безперешкодно від командира судна або літака, а також передати йому таку валізу.

Стаття 14

1. Консульські службові особи, співробітники консульства і члени їх сімей, що проживають разом з ними, користуються особистою недоторканністю. Вони не підлягають арештові чи затриманню в будь-якій формі. Ці положення не поширюються на осіб, згаданих у статті 27 цієї Конвенції.

2. Держава перебування зобов'язана ставитися до консульських службових осіб, співробітників консульства і членів їх сімей, що проживають разом з ними, з належною повагою і вживати всіх належних заходів для запобігання будь-яким посяганням на їх особу, свободу або гідність.

Стаття 15

1. Консульські службові особи, співробітники консульства і члени їх сімей, що проживають разом з ними, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування, крім цивільних позовів:

а) які стосуються приватного нерухомого майна, що знаходиться на території держави перебування, якщо тільки вони не володіють ним від імені репрезентованої держави для консульських цілей;

б) які торкаються спадкоємства, щодо котрих вони виступають виконавцем заповіту, піклувальником над спадковим майном, спадкоємцем або відказоодержувачем як приватні особи, а не від імені репрезентованої держави;

в) які стосуються професійної або комерційної діяльності, здійснюваної ними в державі перебування за межами своїх офіційних функцій;

г) які випливають з укладеного ними договору, за котрим вони прямо чи посередньо не взяли на себе зобов'язань як представник репрезентованої держави;

д) третьої сторони за шкоду, заподіяну в державі перебування нещасним випадком, спричиненим шляховим транспортним засобом.

2. Ніяких виконавчих заходів не може вживатися щодо осіб, згаданих у пункті 1 цієї статті, за винятком тих випадків, що підпадають під підпункти "а", "б", "в", "г", "д" згаданого пункту, і інакше як при умові, що відповідні заходи можуть вживатися без порушення недоторканності їх особи або їх житлових приміщень.

3. Імунітети, передбачені в цій статті, не поширюються на осіб, згаданих у статті 27 цієї Конвенції.

Стаття 16

1. Репрезентована держава може відмовитися від імунітету консульських службових осіб, співробітників консульства і членів їх сімей, що проживають разом з ними. Відмовлення в усіх випадках має бути певно вираженим у письмовій формі. Відмовлення від імунітету від юрисдикції в цивільних справах не означає відмовлення від імунітету щодо виконання рішення, для чого потрібне окреме відмовлення.

2. Якщо консульська службова особа, співробітник консульства або член його сім'ї, що проживає разом з ним, пред'являє позов у справі, за якою він користувався б імунітетом відповідно до статті 15 цієї Конвенції, він не має права посилатися на імунітет від юрисдикції щодо будь-якого зустрічного позову, безпосередньо зв'язаного з основним позовом.

Стаття 17

1. Консульська службова особа не зобов'язана давати показання як свідок перед судами або іншими компетентними властями держави перебування.

2. Співробітника консульства може бути викликано давати свідчення перед судами або іншими компетентними властями держави перебування. Він може відмовитися давати свідчення про обставини які стосуються службової діяльності. Проте в усіх випадках вжити будь-яких примусових заходів до співробітника консульства є недопустимим.

3. Положення цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських службових осіб і співробітників консульства якщо вони проживають разом з ними.

Стаття 18

Консульські службові особи, співробітники консульства і члени їх сімей що проживають разом з ними, звільняються в державі перебування від служби в збройних силах і від усіх видів примусових повинностей. Це положення не поширюється на осіб, згаданих у статуті 27 цієї Конвенції.

Стаття 19

Консульські службові особи, співробітники консульства і члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування щодо реєстрації, одержання дозволу на проживання та інших подібних вимог, ставлених до іноземців. Це положення не поширюється на осіб, згаданих у статті 27 цієї Конвенції.

Стаття 20

1. Консульські приміщення і житлові приміщення консульських службових осіб та співробітників консульства, якщо це майно є у власності або орендується від імені репрезентованої держави чи якоїсь фізичної або юридичної особи, діючої від імені цієї держави, а також угоди або документи, що стосуються набуття зазначеного майна, звільняються від оподаткування або стягнення будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду.

2. Положення пункту 1 цієї статті не стосуються сплати за конкретні види обслуговування.

Стаття 21

Репрезентована держава звільняється від податків чи інших подібних зборів усякого виду з рухомого майна, яке є власністю цієї держави або перебуває в її володінні чи користуванні і використовується для консульських цілей, а також у зв'язку з набуттям такого майна.

Стаття 22

1. Консульські службові особи і співробітники консульства звільняються від сплати всіх податків та інших подібних зборів усякого виду, які накладаються або стягуються державою перебування щодо заробітної плати, одержуваної ними за виконання службових обов'язків.

2. Консульські службові особи і співробітники консульства, а також члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються в державі перебування також від усіх податків і зборів, державних і місцевих, включаючи податки і збори на належне їм рухоме майно.

3. Передбачені в пункті 2 цієї статті звільнення не застосовуються щодо:

а) податків і зборів на особисте нерухоме майно, що знаходиться в державі перебування;

б) податків і зборів на спадщину та набуття майна в державі перебування, за винятком податків і зборів, від сплати яких застосовується звільнення відповідно до статті 24 цієї Конвенції;

в) податків і зборів на приватні доходи, одержувані від джерел у державі перебування;

г) податків і зборів на угоди та документи, які оформляють або стосуються угод, включаючи державне мито всіх видів, що накладається або стягується в зв'язку з такими угодами, за винятком податків, зборів і мита, від сплати яких застосовується звільнення відповідно до статті 20 цієї Конвенції;

д) плати за конкретні види обслуговування.

4. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не поширюються на осіб згаданих у статті 27 даної Конвенції.

Стаття 23

1. Всі предмети, включаючи автомобілі, призначені для службового користування консульства, звільняються від мита, так само як і предмети, призначені для службового користування дипломатичного представництва.

2. Консульські службові особи і члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються від митного контролю.

3. Консульські службові особи, співробітники консульства, а також члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються від мита, як і відповідні категорії персоналу дипломатичного представництва.

4. В пункті 3 цієї статті термін "відповідні категорії персоналу дипломатичного представництва" стосується членів дипломатичного персоналу, якщо йдеться про консульських службових осіб, і членів адміністративно-технічного персоналу, якщо йдеться про співробітників консульства.

5. Положення пункту 3 цієї статті не поширюються на осіб, згаданих у статті 27 даної Конвенції.

Стаття 24

В разі смерті консульської службової особи, співробітника консульства або члена його сім'ї, що проживав разом з ним, держава перебування дозволяє вивіз рухомого майна померлого без оплати мита, а також звільняє це майно від податків і зборів на спадщину та набуття майна, якщо це майно знаходилось у державі перебування виключно в зв'язку з перебуванням померлого в цій державі як консульської службової особи, співробітника консульства або члена його сім'ї.

Положення цієї статті не поширюються на майно набуте в державі перебування, вивіз якого обмежено чи заборонено.

Стаття 25

Оскільки це не суперечить законам і правилам держави перебування про райони, в'їзд в які забороняється чи обмежується з міркувань державної безпеки, консульським службовим особам і співробітникам консульства дозволяється вільно пересуватися в межах консульського округу.

Стаття 26

Всі особи, яким за цією Конвенцією надаються привілеї та імунітети, зобов'язані без шкоди для їх привілеїв та імунітетів поважати закони і правила держави перебування, включаючи закони і правила, що регулюють рух транспорту і страхування автомобілів.

Стаття 27

Привілеї та імунітети, передбачені в цій Конвенції, за винятком пунктів 2 і 3 статті 17 і статті 24, не поширюються на співробітників консульства, членів сімей консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо ці особи є громадянами держави перебування або постійно проживають у ній.

Розділ IV
Консульські функції

Стаття 28

Консульська службова особа повинна сприяти зміцненню дружніх відносин між репрезентованою державою і державою перебування та розвиткові економічних, торговельних, культурних, наукових зв'язків і туризму.

Стаття 29

1. Консульська службова особа має право виконувати функції, зазначені в цьому розділі, а також інші консульські функції, якщо вони суперечать законодавству держави перебування.

2. Консульська службова особа має право виконувати свої функції тільки в межах консульського округу. За його межами консульська службова особа може виконувати свої функції тільки за згодою властей держави перебування в кожному конкретному випадку.

3. В зв'язку з виконанням своїх функцій консульська службова особа може звертатися письмово або усно до компетентних властей у межах консульського округу.

Стаття 30

Консульська службова особа має право захищати права та інтереси репрезентованої держави, своїх громадян і юридичних осіб.

Стаття 31

1. Консульська службова особа має право:

а) вести облік громадян репрезентованої держави;

б) приймати будь-які заяви в питаннях громадянства;

в) реєструвати і одержувати повідомлення та документи про народження або смерть громадян репрезентованої держави;

г) оформляти шлюби відповідно до законодавства репрезентованої держави при умові, що обидві особи є громадянами репрезентованої держави;

д) приймати заяви, що стосуються сімейних відносин громадян репрезентованої держави.

2. Консульська службова особа передає компетентним органам держави перебування відомості про проведену в консульстві реєстрацію народження, шлюбу і смерті громадян репрезентованої держави якщо цього вимагає законодавство держави перебування.

3. Положення підпунктів "в" і "г" пункту 1 цієї статті не звільняють заінтересованих осіб від обов'язків додержувати формальностей, що їх вимагає законодавство держави перебування.

Стаття 32

Консульська службова особа має право:

а) видавати, поновлювати або погашати паспорти й інші аналогічні документи громадянам репрезентованої держави;

б) видавати візи.

Стаття 33

1. Консульська службова особа має право провадити такі дії:

а) приймати, складати і засвідчувати заяви громадян репрезентованої держави, а також видавати їм відповідні документи;

б) складати, засвідчувати і приймати на зберігання заповіти громадян репрезентованої держави;

в) складати або засвідчувати угоди, що укладаються між громадянами репрезентованої держави, і засвідчувати односторонні угоди, оскільки ці угоди не суперечать законодавству держави перебування. Консульська службова особа не може складати і засвідчувати такі угоди, які встановлюють, відчужують або обмежують речові права на нерухоме майно, що знаходиться в державі перебування;

г) складати або засвідчувати угоди між громадянами репрезентованої держави і громадянами держави перебування, якщо ці угоди стосуються виключно інтересів, які знаходяться на території репрезентованої держави, або підлягають виконанню на території цієї держави при умові, що ці угоди не суперечать законодавству держави перебування;

д) легалізувати документи, видані властями чи офіційними особами репрезентованої держави або держави перебування, а також засвідчувати копії, переклади і виписки з цих документів;

е) перекладати документи і посвідчувати правильність перекладу;

ж) засвідчувати підписи громадян репрезентованої держави на всякого роду документах, якщо зміст цих документів не суперечить законодавству держави перебування;

з) приймати на зберігання майно і документи від громадян репрезентованої держави або для цих громадян, оскільки це не суперечить законодавству держави перебування.

2. Складені чи засвідчені або перекладені консульською службовою особою документи згідно з пунктом 1 цієї статті розглядатимуться в державі перебування як документи, що мають таке ж юридичне значення і доказову силу, як коли б вони були складені, засвідчені або перекладені компетентними властями та установами держави перебування.

Стаття 34

1. Компетентні власті держави перебування в якнайкоротший строк повідомляють консульську службову особу про смерть громадянина репрезентованої держави і передають їй відомості про спадкове майно, про спадкоємців, відказоодержувачів, а також про наявність заповіту.

2. Компетентні власті держави перебування в якнайкоротший строк сповіщають консульську службову особу про відкриття спадщини в державі перебування, коли спадкоємцем або відказоодержувачем є громадянин репрезентованої держави. Це стосується й випадків, коли компетентним властям держави перебування стане відомо про відкриття спадщини на користь громадянина репрезентованої держави на території третьої держави.

3. Функції консульських службових осіб у справах про спадщину регулюються положеннями діючого Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Польською Народною Республікою про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах.

Стаття 35

Консульська службова особа має право представляти перед судами та іншими компетентними властями держави перебування громадян репрезентованої держави, якщо вони внаслідок відсутності або з інших поважних причин не можуть своєчасно захищати свої права та інтереси. Це представництво триває доти, поки репрезентовані особи не призначать своїх уповноважених або не візьмуть на себе захист своїх прав та інтересів.

Стаття 36

1. Консульська службова особа має право зустрічатися і зноситися з будь-яким громадянином репрезентованої держави, давати йому поради і всіляко сприяти, включаючи вжиття заходів для подання йому правової допомоги.

Держава перебування ніяким чином не обмежує зносини громадянина репрезентованої держави з консульством і доступ його в консульство.

2. Компетентні власті держави перебування негайно повідомляють консульську службову особу репрезентованої держави про арешт чи затримання в іншій формі громадянина репрезентованої держави.

3. Консульська службова особа має право негайно відвідати і мати зносини з громадянином репрезентованої держави, який перебуває під арештом чи затриманий в іншій формі або відбуває строк ув'язнення.

Права, зазначені в цьому пункті, здійснюються відповідно до законів і правил держави перебування при умові, однак, що згадані закони і правила не повинні анулювати цих прав.

Стаття 37

1. Консульська службова особа має право всіляко сприяти і подавати допомогу судну репрезентованої держави в портах, територіальних або внутрішніх водах держави перебування.

2. Консульська службова особа може піднятися на борт судна, як тільки судну дозволено вільні зносини з берегом, а капітан і члени екіпажу судна можуть зноситися з консульською службовою особою.

3. Консульська службова особа може звертатися за допомогою до компетентних властей держави перебування в будь-яких питаннях що стосуються виконання її функцій відносно суден репрезентованої держави, капітана і членів екіпажу цих суден.

Стаття 38

Консульська службова особа має право:

а) без шкоди для прав властей держави перебування розслідувати будь-які події, що мали місце в дорозі і під час стоянки судна репрезентованої держави в портах, опитувати капітана та будь-якого члена екіпажу судна, перевіряти суднові документи, приймати заяви відносно плавання судна і місця призначення, а також сприяти входу, виходу і перебуванню судна в порту;

б) без шкоди для прав властей держави перебування вирішувати спори всякого роду між капітаном та будь-яким членом екіпажу, включаючи спори, що стосуються договору про найом і умов праці, оскільки це передбачається законодавством репрезентованої держави;

в) вживати заходів для лікування в лікарні і для репатріації капітана чи будь-якого члена екіпажу судна;

г) одержувати, складати або засвідчувати будь-яку декларацію чи інший документ, передбачений законодавством репрезентованої держави щодо суден;

д) видавати тимчасове свідоцтво на право плавання під прапором репрезентованої держави для набутого або збудованого судна.

Стаття 39

1. В разі, коли суди чи інші компетентні власті держави перебування мають намір вжити якихось примусових дій або почати якесь офіційне розслідування на борту судна репрезентованої держави, то компетентні власті держави перебування повідомляють про це консульську службову особу. Таке повідомлення робиться до початку цих дій з тим, щоб консульська службова особа могла бути присутньою при проведенні таких дій. Якщо консульська службова особа не була присутньою, то на її просьбу компетентні власті держави перебування подадуть їй повну інформацію відносно того, що мало місце.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються і в тому разі, коли капітана чи будь-якого члена екіпажу судна мають допитувати на березі власті держави перебування.

3. Положення цієї статті не застосовуються, однак, до звичайного паспортного, митного і санітарного контролю, а також до будь-яких дій, вжитих на просьбу або за згодою капітана судна.

Стаття 40

1. Коли судно репрезентованої держави зазнає корабельної аварії сяде на мілину або буде викинуте на берег, або зазнає якоїсь іншої катастрофи в державі перебування, або коли будь-який предмет, що становить частину вантажу потерпілого від аварії судна, будучи власністю громадянина репрезентованої держави, знайдено на березі або близько від берега держави перебування чи доставлено в порт цієї держави, то компетентні власті держави перебування якомога швидше повідомляють про це консульську службову особу. Вони також сповіщають консульську службову особу про заходи, яких уже вжито для врятування людей, судна, вантажу та іншого майна на борту судна і предметів, що належать судну або становлять частину його вантажу і відділилися від судна.

2. Консульська службова особа може подавати всіляку допомогу судну, яке зазнало аварії, членам його команди і пасажирам; з цією метою вона може звертатися за сприянням до компетентних властей держави перебування.

Консульська службова особа може вживати заходів, зазначених у пункті 1 цієї статті, а також заходів для ремонту судна або може звернутися до компетентних властей з просьбою вжити або продовжувати вживання таких заходів.

3. Якщо потерпіле від аварії судно репрезентованої держави або будь-який предмет, що належить такому судну, були знайдені на березі або близько від берега держави перебування чи доставлені в порт цієї держави і ні капітан судна, ні власник, ні його агент, ні відповідні страхувачі не можуть вжити заходів для збереження або розпорядження таким судном чи предметом, то консульська службова особа уповноважена вживати від імені власника судна таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник.

Положення цього пункту застосовуються відповідно до будь-якого предмета, що становить частину вантажу судна репрезентованої держави і є власністю громадянина цієї держави.

4. Коли будь-який предмет, що становить частину вантажу потерпілого від аварії судна держави перебування або третьої держави, є власністю громадянина репрезентованої держави і знайдений на березі або близько від берега держави перебування чи доставлений у порт цієї держави і ні капітан судна, ні власник предмета, ні його агент, ні відповідні страхувачі не можуть вжити заходів для збереження або розпорядження таким предметом, то консульська службова особа уповноважена вживати від імені власника таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник.

Стаття 41

Положення статей 37, 38, 39 і 40 застосовуються відповідно також і до повітряних суден.

Стаття 42

Консульство може стягувати на території держави перебування консульські збори відповідно до законів і правил репрезентованої держави.

Розділ V
Загальні і заключні постанови

Стаття 43

1. На членів дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування, на яких покладено здійснення консульських функцій у цьому представництві, поширюються передбачені цією Конвенцією права та обов'язки консульських службових осіб.

2. Виконання консульських функцій особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, не позбавляє цих осіб привілеїв та імунітетів, які надано їм на підставі їх дипломатичного статусу.

Стаття 44

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації і набере чинності на тридцятий день після обміну ратифікаційними грамотами, який відбудеться в Москві.

2. З моменту набрання чинності цією Конвенцією припинить свою дію Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Польською Народною Республікою, підписана у Варшаві 21 січня 1958 року.

3. Ця Конвенція діятиме до скінчення шести місяців з дня, коли одна з Високих Договірних Сторін у письмовій формі повідомить другу Високу Договірну Сторону про свій намір припинити дію даної Конвенції.

На посвідчення чого Уповноважені Високих Договірних Сторін підписали цю Конвенцію і скріпили її своїми печатками.

Складено у Варшаві 27 травня 1971 року в двох примірниках, кожний російською та польською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

 Від імені                                      Від імені 
 Президії Верховної Ради                        Державної Ради 
 Союзу Радянських Соціалістичних                Польської Народної 
 Республік                                      Республіки 

 М.Моляков                                                 Є.Рошак 

Ратифіковано Президією Верховної Ради СРСР 30 грудня 1971 року, Державною Радою Польської Народної Республіки - 23 вересня 1971 року.

Обмін ратифікаційними грамотами проведено в Москві 28 лютого 1972 року.