Деякі питання діяльності центрів соціальних служб

Відповідно до абзацу сьомого частини другої статті 13 Закону України “Про соціальні послуги” Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити такі, що додаються:

Типове положення про республіканський Автономної Республіки Крим, обласний, Київський та Севастопольський міський центр соціальних служб;

Типове положення про районний, міський, районний у місті, селищний, сільський центр соціальних служб.

2. Внести до постанов Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 р. № 87 і від 4 жовтня 2017 р. № 741 зміни, що додаються.

3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування та місцевим органам виконавчої влади відповідно до положень, затверджених цією постановою, утворити республіканський Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські, районні, міські, районні у містах, селищні та сільські центри соціальних служб шляхом реорганізації відповідних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ
про республіканський Автономної Республіки Крим, обласний, Київський та Севастопольський міський центр соціальних служб

1. Республіканський Автономної Республіки Крим, обласний, Київський та Севастопольський міський центр соціальних служб (далі - регіональний центр) є закладом, що проводить методичне забезпечення організації соціальної роботи, надання соціальних послуг, організовує навчання з питань проведення соціальної роботи, надання соціальних послуг.

Метою діяльності регіонального центру є методичне забезпечення проведення у територіальних громадах соціальної роботи, надання соціальних послуг, соціальної допомоги, соціальної підтримки особам/ сім’ям, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, організація навчальних заходів з питань соціальної роботи, надання соціальних послуг.

2. Регіональний центр утворюється, реорганізується та ліквідується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією або відповідним органом місцевого самоврядування.

3. Положення, кошторис і штатний розпис регіонального центру затверджуються органом, який його утворив.

Примірна структура та штатний норматив чисельності працівників регіонального центру затверджуються Мінсоцполітики.

5. Регіональний центр провадить діяльність за принципами дотримання прав людини, прав дитини та прав осіб з інвалідністю; гуманізму; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; поваги до честі та гідності; толерантності; законності; соціальної справедливості; доступності та відкритості; неупередженості та безпечності; добровільності; індивідуального підходу; комплексності; конфіденційності; максимальної ефективності та прозорості використання надавачами соціальних послуг бюджетних та інших коштів; забезпечення високого рівня якості соціальних послуг.

6. Основними завданнями регіонального центру є:

методична допомога громадам у проведенні соціальної роботи, наданні соціальних послуг;

організація навчання із соціальної роботи, надання соціальних послуг;

організація інформування громад щодо сімейних цінностей, профілактики соціального сирітства, недопущення насильства, жорстокого поводження з дітьми;

проведення навчальних заходів для надавачів соціальних послуг, спеціалістів виконавчих органів місцевого самоврядування, які здійснюють управління системою надання соціальних послуг сім’ям та дітям.

7. Регіональний центр відповідно до визначених для нього завдань:

готує інформаційно-аналітичні довідки, інформує районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських міст обласного значення, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад про ситуацію щодо розвитку послуг в адміністративно-територіальних одиницях, вносить пропозиції щодо поліпшення доступності та якості соціальних послуг керівництву адміністративно-територіальних одиниць;

сприяє впровадженню державних стандартів соціальних послуг;

впроваджує нові технології соціальної роботи та надання соціальних послуг, у тому числі міжнародні;

забезпечує методичний та інформаційний супровід діяльності закладів, установ, організацій, що проводять соціальну роботу, надають соціальні послуги;

організовує та проводить семінари і тренінги з питань організації проведення соціальної роботи та надання соціальних послуг для працівників закладів, установ, що надають соціальні послуги у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, фахівців із соціальної роботи, посадових осіб районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, органів місцевого самоврядування, працівників служб у справах дітей, за результатами яких видає відповідний документ;

співпрацює з відповідними закладами вищої освіти та науково-дослідними установами, науково-практичними відділеннями, творчими об’єднаннями та організаціями, діяльність яких пов’язана із соціальною роботою, наданням соціальних послуг;

впроваджує програми навчання та підвищення професійної компетентності/кваліфікації для працівників закладів, установ, що надають соціальні послуги у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, фахівців із соціальної роботи, посадових осіб районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, органів місцевого самоврядування, працівників служб у справах дітей, патронатних вихователів, кандидатів у прийомні батьки, батьки-вихователі, наставники, усиновлювачі (згідно з вимогами законодавства), опікунів/ піклувальників;

проводить підготовку кандидатів у прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники, наставники, усиновлювачі (згідно з вимогами законодавства), за результатами якої готує рекомендації службі у справах дітей щодо можливості влаштування в їх сім’ї дітей, забезпечує підвищення кваліфікації таких осіб;

забезпечує підготовку тренерів із реалізації соціальних проектів і програм, проведення тренінгових навчань для фахівців соціальної сфери;

збирає та узагальнює статистичні дані щодо надання соціальних послуг вразливим категоріям населення в адміністративно-територіальних одиницях;

бере участь у визначенні потреб жителів адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах, а також у розробленні та виконанні програм надання соціальних послуг, розроблених за результатами визначення потреб жителів адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах;

аналізує виконання місцевих програм з надання соціальних послуг, готує пропозиції щодо їх розвитку;

проводить засідання за круглим столом, конференції, дослідження щодо надання соціальних послуг, моніторинг та оцінювання якості соціальних послуг відповідно до державних стандартів;

організовує і проводить науково-методичні та рекламно-інформаційні заходи з питань організації соціальної роботи та надання соціальних послуг: виставки, презентації, семінари, засідання за круглим столом, готує науково-методичні матеріали тощо;

поширює досвід роботи установ, закладів та організацій, фахівців із соціальної роботи з питань надання соціальних послуг вразливим верствам населення в адміністративно-територіальних одиницях;

співпрацює з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, громадськими об’єднаннями.

8. Регіональний центр має право:

вносити Мінсоцполітики, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо вдосконалення соціальної роботи, надання соціальних послуг;

укладати в установленому порядку договори з підприємствами, установами та організаціями (в тому числі іноземними) щодо проведення робіт, спрямованих на виконання визначених для нього завдань;

залучати спеціалістів науково-дослідних установ, закладів вищої освіти, фахівців інших закладів, установ та організацій різних форм власності (за погодженням з їх керівниками) для виконання завдань регіонального центру;

в установленому порядку одержувати інформацію, аналітичні та інші матеріали від органів місцевого самоврядування, установ, закладів та організацій, що надають соціальні послуги у громадах, фахівців із соціальної роботи стосовно стану надання соціальних послуг;

подавати в установленому порядку пропозиції щодо розвитку інноваційних соціальних послуг у громадах.

9. Регіональний центр очолює директор, якого призначає на посаду і звільняє з посади в установленому законодавством порядку орган, яким утворено регіональний центр.

10. Директор регіонального центру:

організовує роботу регіонального центру, персонально відповідає за виконання регіональним центром визначених для нього завдань;

складає в установленому порядку штатний розпис регіонального центру в межах граничної чисельності працівників та фонду оплати праці відповідно до типової структури та штатної чисельності, що затверджуються Мінсоцполітики;

затверджує положення про структурні підрозділи регіонального центру та посадові інструкції його працівників;

видає в межах своїх повноважень накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання;

представляє регіональний центр у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

проводить особистий прийом громадян з питань, що належать до компетенції регіонального центру;

розпоряджається в установленому порядку майном і коштами регіонального центру;

утворює в регіональному центрі атестаційну комісію, сприяє підвищенню кваліфікації працівників регіонального центру;

призначає на посади та звільняє з посад працівників регіонального центру;

приймає рішення щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників регіонального центру.

11. Діяльність регіонального центру фінансується за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету мм. Києва та Севастополя та інших джерел, не заборонених законодавством.

12. Для виконання своїх повноважень регіональний центр може утворювати тренінгові центри та мобільні консультаційні пункти.

13. Умови оплати праці, тривалість робочого часу та відпусток працівників регіонального центру встановлюються відповідно до законодавства.

14. Для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення регіональним центром забезпечуються належні умови для вільного доступу до будівель закладу та приміщень обслуговування, безперешкодного переміщення прилеглою до закладу територією та всередині будівель, своєчасного отримання інформації, яка допомагає орієнтуватися у просторі, відповідно до вимог, установлених ДБН В.2.240:2018 “Будинки і споруди. Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” та ДБН В.2.2-9:2018 “Громадські будинки та споруди. Основні положення”.

Якщо діючі об’єкти неможливо повністю пристосувати для потреб осіб з інвалідністю, забезпечується їх розумне пристосування відповідно до частини другої статті 27 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” за погодженням із громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю.

15. Регіональний центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в територіальних органах Казначейства, печатку та бланк із своїм найменуванням.

ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ
про районний, міський, районний у місті, селищний, сільський центр соціальних служб

1. Міський, районний, районний у місті, селищний, сільський центр соціальних служб (далі - центр) є закладом, що проводить соціальну роботу із сім’ями, дітьми та молоддю, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, і надає їм соціальні послуги.

2. Центр утворюється, реорганізується та ліквідується районною держадміністрацією або органом місцевого самоврядування (далі - засновник) у порядку, передбаченому законодавством, з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

У великих адміністративно-територіальних одиницях і містах з районним поділом можуть утворюватися філії центру.

Діяльність центру повинна відповідати критеріям діяльності надавачів соціальних послуг.

3. Методичний та інформаційний супровід діяльності центру забезпечує республіканський Автономної Республіки Крим, обласний, Київський та Севастопольський міський центр соціальних служб.

5. Центр провадить діяльність за принципами гуманізму, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, поваги до честі та гідності, толерантності, законності, соціальної справедливості, доступності та відкритості, неупередженості та безпечності, добровільності, індивідуального підходу, комплексності, конфіденційності, максимальної ефективності та прозорості використання надавачами соціальних послуг бюджетних та інших коштів, забезпечення високого рівня якості соціальних послуг.

6. Основними завданнями центру є:

проведення соціально-профілактичної роботи, спрямованої на запобігання потраплянню у складні життєві обставини осіб та сімей з дітьми;

надання особам і сім’ям з дітьми комплексу соціальних послуг відповідно до їх потреб згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері сім’ї та дітей, з метою подолання складних життєвих обставин та мінімізації негативних наслідків таких обставин.

7. Для реалізації своїх повноважень центр утворює стаціонарні служби (відділення) та денні служби (відділення), що виконують окремі функції, зокрема:

службу (відділення) соціальної роботи у громаді;

мобільну бригаду соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі;

притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі.

Відповідно до потреб громади у соціальних послугах у центрі можуть утворюватися:

1) стаціонарні служби (відділення), що:

виконують роботу із запобігання відмовам від новонароджених дітей;

здійснюють соціально-психологічну реабілітацію дітей та соціальну адаптацію осіб із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

надають тимчасовий притулок сім’ям з дітьми;

2) денні служби (відділення), що забезпечують:

соціально-психологічну підтримку внутрішньо переміщених осіб, учасників антитерористичної операції, осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і членів їх сімей;

соціальний супровід сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

соціальний супровід прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, сімей опікунів, піклувальників та усиновлювачів;

соціальний патронаж дітей і молодих людей, які перебувають у конфлікті із законом;

денний догляд за дітьми з інвалідністю, а також дітьми, яким не встановлено інвалідність, із тяжкими захворюваннями, розладами, травмами, станами, що дають право на надання їм відповідно до законодавства соціальних послуг;

3) спеціалізовані служби підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, зокрема денний центр соціально-психологічної допомоги, службу первинного соціально-психологічного консультування;

4) мобільну бригаду екстреного реагування.

Центр може утворювати інші структурні підрозділи (служби), діяльність яких спрямовується на проведення соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю і надання їм соціальних послуг, з урахуванням потреб, визначених у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

8. Центр відповідно до визначених для нього завдань:

1) здійснює заходи щодо:

запобігання потраплянню у складні життєві обставини осіб та сімей, упровадження новітніх соціальних технологій, спрямованих на недопущення, мінімізацію чи подолання складних життєвих обставин;

виявлення отримувачів соціальних послуг та ведення їх обліку;

соціальної та психологічної адаптації дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа з метою підготовки до самостійного життя, організації наставництва;

надання особам, які постраждали від домашнього насильства, та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, вичерпної інформації про їх права та можливість отримання допомоги;

2) проводить оцінювання потреб осіб/сімей, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, у соціальних послугах, визначає методи соціальної роботи, забезпечує психологічну підтримку;

3) надає соціальні послуги відповідно до державних стандартів соціальних послуг, зокрема:

соціального супроводу;

консультування;

соціальної профілактики;

соціальної інтеграції та реінтеграції;

соціальної адаптації;

соціального супроводу сімей, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

кризового та екстреного втручання;

представництва інтересів;

посередництва (медіації);

інші соціальні послуги відповідно до визначених потреб;

4) забезпечує соціальне супроводження прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу;

5) забезпечує соціальний патронаж осіб, які відбули покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на певний строк, а також звільнених від подальшого відбування зазначених видів покарань на підставах, передбачених законом;

6) складає план реабілітації особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

7) вносить відомості до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;

8) проводить моніторинг та оцінювання якості наданих ним соціальних послуг;

9) створює умови для навчання та підвищення кваліфікації фахівців, які надають соціальні послуги;

10) взаємодіє з іншими суб’єктами системи надання соціальних послуг, а також з органами, установами, закладами, фізичними особами - підприємцями, які у відповідній адміністративно-територіальній одиниці в межах своєї компетенції надають допомогу вразливим групам населення та особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, та/або забезпечують їх захист;

11) інформує жителів адміністративно-територіальної одиниці та кожного отримувача соціальних послуг у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я, про перелік соціальних послуг, які він надає, обсяг і зміст таких послуг, умови та порядок їх отримання;

12) інформує жителів адміністративно-територіальної одиниці про сімейні форми виховання та проводить попередній відбір кандидатів у прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі;

13) бере участь у визначенні потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах, а також у розробленні та виконанні програм надання соціальних послуг, розроблених за результатами визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах;

14) готує статистичні та інформаційно-аналітичні матеріали стосовно наданих соціальних послуг і проведеної соціальної роботи, які подає засновнику;

15) забезпечує захист персональних даних осіб, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, інших вразливих категорій осіб, яким центром надаватимуться соціальні послуги, а також осіб, що повідомили про перебування осіб/сімей у складних життєвих обставинах, відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”.

9. Центр має право:

самостійно визначати форми та методи роботи;

подавати до органів державної влади та органів місцевого самоврядування запити на інформацію, необхідну для організації надання соціальних послуг, та отримувати таку інформацію;

залучати на договірній основі підприємства, установи, організації та волонтерів до надання соціальних послуг;

залучати грошові кошти та інші ресурси (людські, матеріальні, інформаційні тощо), необхідні для надання соціальних послуг.

10. Підставою для надання центром соціальних послуг є:

направлення особи/сім’ї для отримання соціальних послуг, видане відповідно до рішення структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської міста обласного значення, районної в місті (у разі її утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади про надання послуг центром;

результати оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.

11. Прийняття рішення про надання соціальних послуг центром, визначення їх обсягу, строку, умов надання та припинення, призначення фахівця, відповідального за ведення випадку особи/сім’ї, проводиться в порядку, передбаченому законодавством.

12. Центр очолює директор, якого призначає на посаду та звільняє з посади в установленому законодавством порядку орган, яким утворено центр.

13. Директор центру:

організовує роботу центру, персонально відповідає за виконання центром визначених для нього завдань;

здійснює контроль за повнотою та якістю надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, відповідно до державних стандартів і нормативів;

забезпечує своєчасне подання звітів про роботу центру до органу, яким утворено центр;

затверджує положення про структурні підрозділи (служби) центру;

затверджує посадові інструкції працівників центру;

призначає в установленому порядку на посаду та звільняє з посади працівників центру;

затверджує правила внутрішнього розпорядку центру та контролює їх виконання;

видає відповідно до компетенції накази та розпорядження, організовує та контролює їх виконання;

укладає договори, діє від імені центру і представляє його інтереси;

розпоряджається коштами центру в межах затвердженого кошторису;

забезпечує фінансово-господарську діяльність центру, створення та розвиток матеріально-технічної бази для проведення комплексу заходів/ надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах;

забезпечує проведення атестації працівників центру в порядку, визначеному законодавством, та сприяє підвищенню їх кваліфікації;

вживає заходів до поліпшення умов праці, дотримання правил охорони праці, внутрішнього трудового розпорядку, санітарної та пожежної безпеки;

виконує інші повноваження, передбачені законодавством.

14. Положення, кошторис і штатний розпис центру затверджуються органом, який його утворив.

Примірний штатний норматив чисельності працівників центру затверджується Мінсоцполітики.

15. Центр утримується за рахунок коштів, передбачених у відповідних місцевих бюджетах, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

16. Соціальні послуги надаються центром за рахунок бюджетних коштів із встановленням диференційованої плати залежно від доходу отримувача соціальних послуг або за рахунок отримувача соціальних послуг / третіх осіб.

Розмір плати за соціальні послуги визначається центром в установленому законодавством порядку і затверджується його директором.

Кошти, що надходять від надання платних соціальних послуг, використовуються в установленому законодавством порядку.

17. Умови оплати праці, тривалість робочого часу та відпусток працівників центру встановлюються відповідно до законодавства.

18. Центр забезпечує для працівників, які надають соціальні послуги:

створення належних умов для професійної діяльності, у тому числі шляхом підвищення кваліфікації, супервізії;

проведення профілактичного медичного огляду;

захист професійної честі, гідності та ділової репутації, зокрема в судовому порядку;

надання спеціального одягу, взуття, інвентарю, велосипедів, проїзних квитків або виплату грошової компенсації за їх придбання відповідно до норм, затверджених засновником;

створення безпечних умов праці.

19. Ведення діловодства, бухгалтерського обліку та статистичної звітності проводиться відповідно до законодавства.

20. Моніторинг та оцінювання якості соціальних послуг проводиться відповідно до законодавства.

21. Центр володіє та користується майном, яке передано йому на праві оперативного управління органом, що його утворив, юридичними та фізичними особами, а також майном, придбаним за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Центр має право на придбання та оренду обладнання, необхідного для забезпечення його функціонування.

22. Для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення центром в установленому порядку забезпечуються належні умови для вільного доступу до будівель закладу та приміщень обслуговування, безперешкодного переміщення прилеглою до закладу територією та всередині будівель, своєчасного отримання інформації, яка допомагає орієнтуватися у просторі, відповідно до вимог, установлених ДБН В.2.240:2018 “Будинки і споруди. Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” та ДБН В.2.2-9:2018 “Громадські будинки та споруди. Основні положення”, згідно з якими:

на відкритих індивідуальних автостоянках біля закладу потрібно виділяти не менше ніж 10 відсотків місць, але не менше одного місця для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, які повинні бути позначені дорожніми знаками та горизонтальною розміткою відповідно до Правил дорожнього руху з піктограмами міжнародного символу доступності;

покриття пішохідних доріжок, тротуарів і пандусів повинне бути рівним, застосування насипних або крупноструктурних матеріалів, що перешкоджають пересуванню на кріслах колісних або з милицями, не допускається;

безперешкодний доступ з ґанку до приміщень першого поверху та ліфтового холу будівлі забезпечується облаштуванням пандуса - суцільної похилої площини, яка з’єднує дві різновисокі горизонтальні поверхні та облаштовується для переміщення колісних засобів і людей з однієї поверхні на іншу;

нахил пандусів на шляхах руху і біля входу до будівлі повинен становити не більше ніж 8 відсотків (1:12), уздовж обох боків усіх сходів і пандусів необхідно встановлювати огорожу з поручнями, поручні пандусів потрібно розташовувати на висоті 0,7 і 0,9 метра, завершальні частини поручнів повинні бути продовжені по горизонталі на 0,3 метра вгорі та внизу;

у разі неможливості облаштування пандуса потрібно застосовувати розумне пристосування у вигляді підіймального пристрою згідно з вимогами ДСТУ EN 81-70, ДСТУ ISO 9386-1, ДСТУ ISO 9386-2;

усі приміщення повинні бути доступними для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення; у будівлях на два і більше поверхів, крім сходів, необхідно передбачати пандуси, ліфти згідно з вимогами ДСТУ EN 81-70, підіймальні платформи, вертикальні підйомники згідно з вимогами ДСТУ ISO 9386-1, ДСТУ ISO 9386-2 або інші пристрої для переміщення;

дверні отвори у приміщенні повинні бути без порогів і перепадів висот підлоги, ширина дверних і відкритих отворів у стіні, а також виходів із приміщення на сходову клітину повинна становити не менше ніж 0,9 метра;

санітарно-гігієнічні приміщення повинні бути розраховані на осіб з інвалідністю та інші маломобільні групи населення (осіб, які переміщуються у кріслах колісних, батьків з малими дітьми та інших);

у туалетах загального користування (окремо для чоловіків і жінок) потрібно передбачити універсальну кабіну з можливістю заїзду до неї та переміщення в ній осіб у кріслах колісних;

шляхи руху до будівель закладу та його територія повинні відповідати умовам безперешкодного пересування для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, а також обладнані засобами орієнтування та інформаційної підтримки;

будівлі та приміщення, вхідні вузли і шляхи руху повинні бути оснащені засобами орієнтування та інформування для осіб з порушеннями зору (зокрема, тактильні та візуальні елементи доступності, позначення кольором сходинок, порогів, елементів обладнання, прозорих елементів конструкцій, інших об’єктів) та для осіб з порушеннями слуху (зокрема інформаційні термінали, екрани, табло з написами у вигляді рухомого рядка, пристрої для забезпечення текстового або відеозв’язку, перекладу жестовою мовою, оснащення спеціальними персональними приладами підсилення звуку), у тому числі з урахуванням положень ДСТУН Б В.2.231:2011 “Настанова з облаштування будинків і споруд цивільного призначення елементами доступності для осіб з вадами зору та слуху” та ДСТУ Б ISO 21542:2013 “Будинки і споруди. Доступність і зручність використання побудованого життєвого середовища”.

Якщо діючі об’єкти неможливо повністю пристосувати для потреб осіб з інвалідністю, забезпечується їх розумне пристосування відповідно до частини другої статті 27 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” за погодженням із громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю.

23. Центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із своїм найменуванням, штампи та бланки.

ЗМІНИ,
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 р. № 87 і від 4 жовтня 2017 р. № 741

1. У постанові Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 р. № 87 “Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей” (Офіційний вісник України, 2004 р., № 4, ст. 168; 2007 р., № 48, ст. 1972; 2012 р., № 39, ст. 1474):

1) доповнити постанову пунктом 2-1 такого змісту:

“2-1. Рекомендувати органам місцевого самоврядування утворювати центри соціально-психологічної реабілітації дітей як структурний підрозділ центру соціальних служб/центру надання соціальних послуг, який діє у відповідній територіальній громаді.”;

2) у Типовому положенні про центр соціально-психологічної реабілітації дітей, затвердженому зазначеною постановою:

у пункті 3:

абзац перший викласти в такій редакції:

“3. Центр утворюється, реорганізується та ліквідується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією за погодженням з Мінсоцполітики і підпорядковується відповідній службі у справах дітей.”;

доповнити пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту:

“Відповідно до потреби центр може утворюватися районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, органом місцевого самоврядування як структурний підрозділ центру соціальних служб/центру надання соціальних послуг, який діє у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.”.

У зв’язку з цим абзаци другий і третій вважати відповідно абзацами третім і четвертим.

2. У постанові Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2017 р. № 741 “Про затвердження типових положень про заклади соціальної підтримки сімей, дітей та молоді” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 82, ст. 2509):

1) доповнити постанову пунктом 1-1 такого змісту:

“1-1. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям під час організації діяльності зазначених закладів керуватися затвердженими цією постановою типовими положеннями.

Рекомендувати органам місцевого самоврядування під час організації діяльності зазначених закладів керуватися зазначеними типовими положеннями та утворювати (за потреби) соціальні гуртожитки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальні центри матері та дитини як структурний підрозділ центру соціальних служб/центру надання соціальних послуг, який діє у відповідній територіальній громаді.”;

2) абзац перший пункту 2 Типового положення про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затвердженого зазначеною постановою, викласти у такій редакції:

“2. Гуртожиток утворюється обласною, Київською і Севастопольською міською держадміністрацією і не має на меті одержання прибутку. Відповідно до потреби гуртожиток може утворюватися районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, органом місцевого самоврядування як структурний підрозділ центру соціальних служб/центру надання соціальних послуг, який діє у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.”;

3) абзац перший пункту 2 Типового положення про соціальний центр матері та дитини, затвердженого зазначеною постановою, викласти у такій редакції:

“2. Центр утворюється обласною, Київською і Севастопольською міською держадміністрацією за наявності необхідної матеріально-технічної бази (зокрема приміщень, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, вимогам пожежної безпеки) та не має на меті одержання прибутку. Відповідно до потреби центр може утворюватися районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, органом місцевого самоврядування як структурний підрозділ центру соціальних служб/центру надання соціальних послуг, який діє у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.”.

ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 р. № 573 “Про затвердження Загального положення про центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді” (Офіційний вісник України, 2013 р., № 66, ст. 2381).

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2015 р. № 495 “Про внесення змін до Загального положення про центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді” (Офіційний вісник України, 2015 р., № 60, ст. 1961).

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 р. № 528 “Про внесення змін до Загального положення про центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 61, ст. 1861).

4. Пункт 4 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 р. № 43 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 12, ст. 413).