Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) такі зміни:

1. У статті 14:

1) у пункті 14.1:

доповнити підпунктами 14.1.10-1-14.1.10-3, 14.1.59-1 такого змісту:

"14.1.10-1. Багатостороння угода CRS - багатостороння угода компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки (Multilateral Competent Authority Agreement on Automatic Exchange of Financial Account Information (MCAA CRS), укладена відповідно до статті 6 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах;

14.1.10-2. Багатостороння угода CbC (для цілей статті 39 цього Кодексу) - багатостороння угода компетентних органів про автоматичний обмін звітами у розрізі країн (Multilateral Competent Authority Agreement on the Exchange of Country-by-Country Reports), укладена відповідно до статті 6 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах;

14.1.10-3. Угода QCAA (для цілей статті 39 цього Кодексу) - угода, укладена між компетентними органами України та іноземної юрисдикції, які є сторонами чинного міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, яка передбачає автоматичний обмін звітами у розрізі країн міжнародної групи компаній між Україною і такою іноземною юрисдикцією (Qualifying Competent Authority Agreement), у тому числі Багатостороння угода CbC";

"14.1.59-1. Загальний стандарт звітності CRS - загальний стандарт звітності та належної перевірки інформації про фінансові рахунки, який включає коментарі до нього (Common Standard on Reporting and Due Diligence for Financial Account Information (CRS), схвалений Радою Організації економічного співробітництва та розвитку 15 липня 2014 року (із змінами та доповненнями)";

підпункти 14.1.103-1 і 14.1.113-3 викласти в такій редакції:

"14.1.103-1. материнська компанія міжнародної групи компаній (для цілей статті 39 цього Кодексу) - учасник міжнародної групи компаній, який одночасно відповідає таким критеріям:

безпосередньо чи опосередковано володіє корпоративними правами інших учасників міжнародної групи компаній (або фактично контролює таких учасників), і частка такого володіння є достатньою для включення фінансової звітності таких інших учасників міжнародної групи компаній до консолідованої фінансової звітності такої міжнародної групи компаній відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності або інших міжнародно визнаних стандартів фінансової звітності, або підготовка консолідованої фінансової звітності була б обов’язковою для такої компанії у разі, якщо б акції (корпоративні права) одного з учасників відповідної міжнародної групи компаній перебували в обігу на національному та/або іноземному організованому фондовому ринку (фондовій біржі);

фінансова звітність такого учасника не підлягає включенню до консолідованої звітності жодного з інших учасників міжнародної групи компаній згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності або іншими міжнародно визнаними стандартами фінансової звітності";

"14.1.113-3. міжнародна група компаній (для цілей статті 39 цього Кодексу) - дві або більше юридичні особи або утворення без статусу юридичної особи, які є податковими резидентами різних юрисдикцій (держав, територій) (зокрема якщо хоча б одна з таких осіб є податковим резидентом однієї іноземної юрисдикції (держави, території), який провадить господарську діяльність через постійне представництво в іншій юрисдикції (державі, території) та пов’язані між собою за критеріями володіння або контролю таким чином, що згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності або іншими міжнародно визнаними стандартами фінансової звітності обов’язковою є підготовка консолідованої фінансової звітності або підготовка консолідованої фінансової звітності була б обов’язковою у разі, якщо б акції (корпоративні права) одного з таких учасників міжнародної групи компаній перебували в обігу на національному та/або іноземному організованому фондовому ринку (фондовій біржі)";

у підпункті 14.1.122:

у підпункті "а" слова "іноземні компанії, організації" замінити словами "іноземні компанії, організації, партнерства та інші об’єднання осіб", а слова "підрозділи з місцезнаходженням на території України" - словами "підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень цього Кодексу";

в абзаці п’ятому слова "контролер власника фінансового рахунка" замінити словами "контролююча особа власника рахунку";

доповнити підпунктом 14.1.141-2 такого змісту:

"14.1.141-2. партнерство - об’єднання двох або більше осіб, створене відповідно до законодавства іноземної юрисдикції на підставі або відповідно до договору для ведення діяльності з метою отримання прибутку або досягнення іншої спільної мети";

підпункт 14.1.146-1 викласти в такій редакції:

"14.1.146-1. підзвітний рахунок - фінансовий рахунок, який відповідає визначенню терміна "американський підзвітний рахунок" відповідно до Угоди FATCA та/або визначається як підзвітний рахунок відповідно до правил Загального стандарту звітності CRS для цілей Багатосторонньої угоди CRS";

підпункт 14.1.158-1 викласти в такій редакції:

"14.1.158-1. податкове повідомлення особі-нерезиденту - повідомлення, яке надається нерезиденту та включає:

1) податкове повідомлення особі-нерезиденту, зареєстрованій як платник податку на додану вартість, - повідомлення в електронній формі, надіслане центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про обов’язок особи-нерезидента сплатити суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість, визначену відповідно до цього Кодексу;

2) податкове повідомлення особі-нерезиденту, не зареєстрованій як платник податку на додану вартість, - письмове повідомлення про обов’язок особи-нерезидента зареєструватися як платник податку на додану вартість відповідно до статті 208-1 цього Кодексу, яке надсилається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до компетентного органу іноземної держави для інформування особи-нерезидента;

3) податкове повідомлення особі-нерезиденту про порушення вимог CRS - письмове повідомлення про обов’язок особи-нерезидента сплатити суму грошового зобов’язання та/або виконати інші вимоги статті 39-3 цього Кодексу в частині, що стосується виконання Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS";

підпункт 14.1.158-2 виключити;

доповнити підпунктом 14.1.172-2 такого змісту:

"14.1.172-2. Угода FATCA - Угода між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA)";

підпункт 14.1.254-1 викласти в такій редакції:

"14.1.254-1. уповноважений учасник (для цілей статті 39 цього Кодексу) - учасник міжнародної групи компаній, уповноважений такою міжнародною групою компаній на підготовку та подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній від імені такої міжнародної групи компаній до податкового органу юрисдикції (держави, території), в якій зареєстрований такий учасник або в якій його діяльність зумовлює утворення постійного представництва";

доповнити підпунктом 14.1.254-2 такого змісту:

"14.1.254-2. учасник міжнародної групи компаній (для цілей статті 39 цього Кодексу):

а) будь-яка окрема господарська одиниця міжнародної групи компаній (зокрема українська чи іноземна юридична особа або утворення без статусу юридичної особи), яку включено до консолідованої фінансової звітності такої міжнародної групи компаній для цілей такої звітності або яка обов’язково мала бути включена до консолідованої фінансової звітності у разі, якщо б акції (корпоративні права) такої окремої господарської одиниці міжнародної групи компаній перебували в обігу на національному та/або іноземному організованому фондовому ринку (фондовій біржі);

б) будь-яка така господарська одиниця міжнародної групи компаній, яку виключено з консолідованої фінансової звітності такої міжнародної групи компаній відповідно до критеріїв, визначених для цілей складання зазначеної звітності (щодо володіння чи контролю між юридичними особами або утворенням без статусу юридичної особи, матеріальності такої господарської одиниці для міжнародної групи компаній тощо);

в) будь-яке постійне представництво будь-якої господарської одиниці міжнародної групи компаній, зазначеної у підпунктах "а" і "б" цього підпункту, за умови що така господарська одиниця складає окрему фінансову звітність щодо такого постійного представництва для фінансових, регуляторних чи податкових цілей або для цілей внутрішнього управлінського контролю";

підпункти 14.1.257-1 і 14.1.258-1 викласти в такій редакції:

"14.1.257-1. фінансовий агент - будь-яка особа (крім фізичної особи), яка відповідає визначенню звітної фінансової установи України, у значенні, наведеному в Угоді FATCA, та/або підзвітної фінансової установи відповідно до Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS, та яка відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства, ухвалених на виконання положень Угоди FATCA та Багатосторонньої угоди CRS, зобов’язана застосовувати заходи належної комплексної перевірки до фінансових рахунків, подавати звіт про підзвітні рахунки до контролюючого органу, виконувати інші обов’язки та нести відповідальність за порушення цих обов’язків у порядку, встановленому законом.

Регулятори ринків фінансових послуг у межах повноважень, визначених законодавчими актами у сфері регулювання діяльності з надання фінансових послуг, встановлюють переліки небанківських фінансових установ, які зобов’язані виконувати обов’язки фінансових агентів відповідно до вимог Угоди FATCA.

Для цілей виконання вимог Угоди FATCA не є фінансовими агентами особи, визначені в Додатку II до Угоди FATCA.

Для цілей Багатосторонньої угоди CRS особи, які зобов’язані виконувати обов’язки фінансових агентів (є підзвітними фінансовими установами), визначаються відповідно до правил зазначеної Угоди, Загального стандарту звітності CRS та нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для реалізації Багатосторонньої угоди CRS";

"14.1.258-1. фінансовий рахунок - рахунок, відкритий фінансовим агентом, або договір, укладений фінансовим агентом.

Для цілей цього Кодексу до фінансових рахунків належать банківські рахунки, платіжні рахунки, рахунки у цінних паперах, інші види рахунків, договори, які відповідають критеріям, визначеним Угодою FATCA та/або Багатосторонньою угодою CRS. Для цілей Багатосторонньої угоди CRS термін "фінансовий рахунок" застосовується та тлумачиться відповідно до положень Загального стандарту звітності CRS";

2) доповнити пунктом 14.4 такого змісту:

"14.4. Для цілей цього Кодексу, якщо ним прямо не передбачено інше, міжнародні договори, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, включають Конвенцію про взаємну адміністративну допомогу у податкових справах, міжнародний договір України про уникнення подвійного оподаткування та інші міжнародні договори про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, а також укладені на їх підставі міжвідомчі договори".

2. Пункт 19-1.1 статті 19-1 доповнити підпунктом 19-1.1.32-1 такого змісту:

"19-1.1.32-1. організовують взаємодію та обмін інформацією з регуляторами ринків фінансових послуг, визначеними законами України у сфері регулювання діяльності з надання фінансових послуг, з метою здійснення контролю за виконанням фінансовими агентами вимог статті 39-3 цього Кодексу та забезпечення виконання Угоди FATCA та Багатосторонньої угоди CRS".

3. Пункт 20.1 статті 20 доповнити підпунктом 20.1.5-1 такого змісту:

"20.1.5-1. отримувати безоплатно від фінансових агентів інформацію та документи в обсягах, у порядку та на підставах, визначених цим Кодексом, з урахуванням законів, що визначають порядок розкриття інформації з обмеженим доступом".

4. У статті 39:

1) у пункті 39.4:

у підпункті 39.4.2:

в абзаці першому слова "та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній" виключити;

після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

"Платники податків, які є учасниками відповідної міжнародної групи компаній та у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, повідомлення про участь у міжнародній групі компаній".

У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом третім;

підпункт 39.4.2.2 викласти в такій редакції:

"39.4.2.2. Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній має містити, зокрема, таку інформацію:

а) дані про материнську компанію міжнародної групи компаній, до якої входить платник податків, зокрема її назву, дані про державу (територію) податкового резидентства, державу (територію) реєстрації (якщо відрізняється від держави/території податкового резидентства), ідентифікаційний (реєстраційний) номер (код), присвоєний материнській компанії як платнику податків у державі (території) її реєстрації, будь-які інші ідентифікаційні (реєстраційні) номери (коди) материнської компанії та їх тип, інформацію про адресу (адреси) материнської компанії (адреса місцезнаходження, адреса місця здійснення підприємницької діяльності тощо);

б) дані про учасника міжнародної групи компаній, який є уповноваженим учасником такої міжнародної групи компаній на подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, до якої входить платник податків (за наявності такого уповноваженого учасника), зокрема його назву, дані про державу (територію) податкового резидентства, державу (територію) реєстрації (якщо відрізняється від держави/території податкового резидентства), ідентифікаційний (реєстраційний) номер (код), присвоєний учаснику міжнародної групи компаній як платнику податків у державі (території) його реєстрації, будь-які інші ідентифікаційні (реєстраційні) номери (коди) учасника міжнародної групи компаній та їх тип, інформацію про адресу (адреси) такого учасника міжнародної групи компаній (адреса місцезнаходження, адреса місця здійснення підприємницької діяльності тощо);

в) дата, яка є останнім днем фінансового року, за який складається консолідована фінансова звітність міжнародної групи компаній, а якщо така звітність не складається - дата закінчення фінансового року відповідно до внутрішніх положень материнської компанії міжнародної групи компаній;

г) інформація про розмір сукупного консолідованого доходу міжнародної групи компаній за фінансовий рік, що передує звітному, розрахований згідно із стандартами бухгалтерського обліку, які застосовує материнська компанія міжнародної групи компаній.

У разі якщо законодавство іноземної юрисдикції податкового резидентства материнської компанії не передбачає вимоги щодо подання звітів у розрізі країн міжнародної групи компаній для цілей автоматичного обміну податковою та фінансовою інформацією, у повідомленні про участь у міжнародній групі компаній зазначається також інформація про те, що материнська компанія міжнародної групи компаній не зобов’язана подавати звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній.

Форма та порядок складання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику";

підпункт 39.4.10 викласти в такій редакції:

"39.4.10. Платник податків - резидент України, що належить до міжнародної групи компаній, у випадках, визначених цим підпунктом, зобов’язаний подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній подається у разі, якщо сукупний консолідований дохід міжнародної групи компаній, до якої входить платник податків, за фінансовий рік, що передує звітному, розрахований згідно із стандартами бухгалтерського обліку, які застосовує материнська компанія міжнародної групи компаній (за відсутності інформації - відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку), дорівнює або перевищує відповідний показник мінімального розміру сукупного консолідованого доходу, визначений підпунктом 39.4.10-2 цього пункту, та за наявності однієї з таких обставин:

платник податків є материнською компанією міжнародної групи компаній;

материнська компанія міжнародної групи компаній уповноважує платника податків - резидента України на подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній до контролюючого органу;

відповідно до вимог законодавства юрисдикції податкового резидентства материнської компанії міжнародної групи компаній подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній від такої міжнародної групи компаній не вимагається;

між Україною та відповідною іноземною юрисдикцією податкового резидентства материнської компанії міжнародної групи компаній є чинний міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, але не набрала чинності відповідна угода QCAA станом на дату закінчення фінансового року, за який згідно з підпунктом 39.4.11 цього пункту має бути поданий звіт у розрізі країн щодо такої міжнародної групи компаній;

між Україною та відповідною іноземною юрисдикцією податкового резидентства материнської компанії міжнародної групи компаній є чинний міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, але наявні факти системного невиконання відповідної угоди QCAA. Про наявність таких фактів (у тому числі виявлених на підставі повідомлення іноземної юрисдикції податкового резидентства уповноваженого учасника міжнародної групи компаній про системне невиконання відповідної угоди QCAA, наданого компетентному органу України) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, повідомляє платника податків - резидента України, який належить до міжнародної групи компаній, материнська компанія якої є податковим резидентом такої іноземної юрисдикції. Зазначене повідомлення надсилається протягом 10 робочих днів з дня встановлення передбачених цим абзацом фактів у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Якщо більше ніж один учасник такої міжнародної групи компаній є платником податків - резидентом України, зазначене повідомлення надсилається одному з них за вибором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Для цілей цього підпункту системне невиконання угоди QCAA щодо іноземної юрисдикції означає, що іноземна юрисдикція податкового резидентства відповідного учасника міжнародної групи компаній має чинну угоду QCAA з Україною, але призупинила автоматичний обмін звітами у розрізі країн міжнародної групи компаній з причин, відмінних від тих, що відповідають умовам такої угоди, або іншим чином тривало і послідовно не надає в автоматичному режимі до України звіти у розрізі країн міжнародної групи компаній, що знаходяться в її розпорядженні, про міжнародні групи компаній, які мають учасників в Україні.

Якщо більше ніж один учасник міжнародної групи компаній є платником податків - резидентом України та наявні одна або декілька обставин, визначених абзацами п’ятим - сьомим цього підпункту, міжнародна група компаній може призначити одного з таких учасників уповноваженим на подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній. Про таке призначення уповноважений учасник міжнародної групи компаній повідомляє центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, шляхом подання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, визначеного підпунктом 39.4.2 цього пункту. У разі якщо з підстав, передбачених цим абзацом, уповноважений учасник міжнародної групи компаній подає уточнене повідомлення про участь у міжнародній групі компаній і таке подання здійснюється не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, в якому цей учасник міжнародної групи компаній одержав інформацію про своє призначення уповноваженим учасником міжнародної групи компаній, штраф за надання недостовірної інформації у повідомленні про участь у міжнародній групі компаній, передбачений пунктом 120.5 статті 120 цього Кодексу, не застосовується";

доповнити підпунктами 39.4.10-1 і 39.4.10-2 такого змісту:

"39.4.10-1. За наявності однієї або декількох обставин, передбачених абзацами п’ятим - сьомим підпункту 39.4.10 цього пункту, платник податків - резидент України, який належить до міжнародної групи компаній, звільняється від подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній стосовно відповідного фінансового року, визначеного підпунктом 39.4.11 цього пункту, якщо одночасно виконуються такі умови:

1) міжнародна група компаній, учасником якої є такий платник податків, подала звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній стосовно відповідного фінансового року через іншого уповноваженого учасника міжнародної групи компаній в іноземній юрисдикції його податкового резидентства за такий фінансовий рік;

2) подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній здійснюється не пізніше граничної дати подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, визначеної підпунктом 39.4.11 цього пункту;

3) законодавство іноземної юрисдикції податкового резидентства уповноваженого учасника материнської компанії передбачає вимоги щодо подання звітів у розрізі країн міжнародної групи компаній для цілей автоматичного обміну податковою та фінансовою інформацією;

4) іноземна юрисдикція податкового резидентства уповноваженого учасника міжнародної групи компаній має чинну угоду QCAA з Україною станом на дату закінчення фінансового року, за який згідно з підпунктом 39.4.11 цього пункту має бути подано звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній щодо такої міжнародної групи компаній;

5) іноземна юрисдикція податкового резидентства уповноваженого учасника міжнародної групи компаній не повідомила компетентний орган України про системне невиконання відповідної угоди QCAA;

6) учасник міжнародної групи компаній повідомив податкові органи юрисдикції свого податкового резидентства про те, що він уповноважений на подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній за відповідну міжнародну групу компаній (якщо таке повідомлення передбачено законодавством юрисдикції податкового резидентства цього учасника міжнародної групи компаній);

7) платник податків - резидент України, який належить до тієї самої міжнародної групи компаній, повідомив центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про учасника міжнародної групи компаній, який є уповноваженим учасником такої міжнародної групи компаній на подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, шляхом подання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, визначеного підпунктом 39.4.2 цього пункту.

39.4.10-2. Для цілей подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній застосовуються такі показники мінімального розміру сукупного консолідованого доходу міжнародної групи компаній, до якої входить платник податків:

еквівалент 750 мільйонів євро - для обставин, визначених абзацом третім підпункту 39.4.10 цього пункту;

еквівалент 750 мільйонів євро - для обставин, визначених абзацами четвертим - сьомим підпункту 39.4.10 цього пункту, але якщо законодавством іноземної юрисдикції податкового резидентства материнської компанії міжнародної групи компаній або уповноваженого учасника материнської компанії (у разі його призначення материнською компанією) визначено інший розмір сукупного консолідованого доходу міжнародної групи компаній, деномінований не в євро, який згідно із законодавством такої іноземної юрисдикції застосовується для цілей подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній (за наявності такого законодавства), граничним розміром для обставин подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, визначених абзацами четвертим - сьомим підпункту 39.4.10 цього пункту, вважається такий інший розмір";

у підпункті 39.4.11:

абзац перший викласти в такій редакції:

"39.4.11. Звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній містить інформацію в розрізі кожної юрисдикції (держави, території), у якій зареєстрований учасник відповідної міжнародної групи компаній або в якій міжнародна група компаній здійснює свою діяльність, та щодо кожного учасника такої міжнародної групи компаній, зокрема, але не виключно";

в абзаці десятому слова "матеріальних активів" замінити словами "матеріальних активів (інших, ніж грошові кошти або грошові еквіваленти, нематеріальні активи, фінансові активи)";

після абзацу одинадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"и) дані щодо кожного учасника міжнародної групи компаній, до якої входить платник податків, зокрема його назву, дані про державу (територію) податкового резидентства, державу (територію) реєстрації (якщо відрізняється від держави/території податкового резидентства), ідентифікаційний (реєстраційний) номер (код), присвоєний учаснику міжнародної групи компаній як платнику податків у державі (території) його реєстрації, будь-які інші ідентифікаційні (реєстраційні) номери (коди) учасника міжнародної групи компаній та їх тип, інформацію про адресу (адреси) такого учасника міжнародної групи компаній (адреса місцезнаходження, адреса місця здійснення підприємницької діяльності тощо)".

У зв’язку з цим абзаци дванадцятий і тринадцятий вважати відповідно абзацами тринадцятим і чотирнадцятим;

в абзаці чотирнадцятому слова "та подається протягом дванадцяти місяців після закінчення такого фінансового року" замінити словами "та подається не пізніше дванадцяти місяців після останнього дня такого фінансового року";

доповнити підпунктом 39.4.11-1 такого змісту:

"39.4.11-1. Якщо контролюючий орган виявляє помилки у поданому звіті у розрізі країн міжнародної групи компаній або отримує повідомлення про такі помилки від компетентного органу іншої юрисдикції на підставі угоди QCAA, він повідомляє платника податків про необхідність виправлення помилок або уточнення інформації у поданому звіті у розрізі країн міжнародної групи компаній. Платник податків зобов’язаний подати уточнений звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній з відповідними виправленнями або надати пояснення засобами електронного зв’язку в порядку, передбаченому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше 30 календарних днів з дня отримання повідомлення контролюючого органу";

2) в абзаці першому підпункту "а" підпункту 39.5.2.13 підпункту 39.5.2 пункту 39.5 слово і цифри "пункту 73.3" замінити словами і цифрами "підпункту 73.3.1 пункту 73.3".

5. Розділ I доповнити статтею 39-3 такого змісту:

"Стаття 39-3. Міжнародний автоматичний обмін інформацією та подання звітності про підзвітні рахунки

39-3.1. Загальні положення

39-3.1.1. Ця стаття визначає основні вимоги до встановлення фінансовими агентами підзвітних рахунків та подання звітів про підзвітні рахунки для цілей Угоди FATCA та Багатосторонньої угоди CRS. Питання, не врегульовані цим Кодексом, визначаються відповідно до Угоди FATCA, Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS, а також інших актів законодавства, ухвалених на виконання положень Угоди FATCA та Багатосторонньої угоди CRS.

39-3.1.2. Для цілей Угоди FATCA та Багатосторонньої угоди CRS терміни, визначені цим Кодексом, мають застосовуватися та тлумачитися з урахуванням Угоди FATCA, Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS, відповідно у частині, в якій вони не суперечать Угоді FATCA та Загальному стандарту звітності CRS, залежно від того, для цілей якого міжнародного договору застосовується відповідний термін.

39-3.1.3. У цій статті поняття "заходи належної комплексної перевірки" означає:

а) для цілей Угоди FATCA - заходи, визначені у Додатку 1 до Угоди FATCA;

б) для цілей Багатосторонньої угоди CRS - заходи, визначені у розділах II-VII Загального стандарту звітності CRS.

39-3.1.4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, встановлює порядок застосування Загального стандарту звітності CRS (далі - Порядок застосування CRS). Правила Порядку застосування CRS включають положення розділів I-VIII Загального стандарту звітності CRS з урахуванням змін та доповнень, допустимих або передбачених зазначеним стандартом.

39-3.1.5. У цій статті терміни "власник рахунку" та "контролююча особа" (або "контролюючі особи") вживаються у значенні, наведеному в Угоді FATCA або Загальному стандарті звітності CRS для цілей Багатосторонньої угоди CRS, залежно від того, для цілей виконання якого міжнародного договору вживається термін. Для встановлення контролюючої особи контрольна частка участі в юридичній особі визначається відповідно до міри (рівня, ступеня, частки) здійснення вирішального впливу (контролю), встановленого пунктом 30 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

39-3.2. Належна комплексна перевірка фінансових рахунків

39-3.2.1. З метою виявлення підзвітних рахунків фінансові агенти зобов’язані вживати заходів належної комплексної перевірки за правилами, що підлягають застосуванню відповідно до підпункту 39-3.1.3 пункту 39-3.1 цієї статті.

39-3.2.2. У випадках, визначених Угодою FATCA та/або Загальним стандартом звітності CRS, фінансові агенти повинні вимагати, а власники рахунків зобов’язані надавати фінансовим агентам:

1) документи самостійної оцінки стосовно себе та/або стосовно контролюючих осіб відповідно до вимог Додатка 1 до Угоди FATCA для встановлення (перевірки) статусу зазначеної американської особи;

2) документ самостійної оцінки статусу податкового резидентства стосовно себе та/або стосовно контролюючих осіб відповідно до вимог Загального стандарту звітності CRS для встановлення держави (території), резидентом якої є власник рахунку та/або контролююча особа (далі - документ самостійної оцінки CRS);

3) іншу інформацію та/або документи, необхідні фінансовому агенту для вжиття заходів належної комплексної перевірки фінансових рахунків, встановлення їх підзвітності та складання звітності за підзвітними рахунками на виконання вимог Угоди FATCA та/або Загального стандарту звітності CRS відповідно до підпункту 39-3.1.3 пункту 39-3.1 цієї статті.

39-3.2.2.1. Власники рахунків зобов’язані протягом 30 календарних днів повідомити фінансовому агенту про зміну свого статусу податкового резидентства для цілей Загального стандарту звітності CRS та/або їх статусу для цілей Угоди FATCA та/або про зміну відповідного статусу контролюючої особи.

Якщо під час застосування заходів належної комплексної перевірки фінансовий агент має підстави вважати, що особа одночасно є резидентом України та щонайменше однієї іншої юрисдикції, для цілей Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS така особа вважається резидентом відповідної іншої юрисдикції.

39-3.2.2.2. У випадках та обсязі, визначених Угодою FATCA та Загальним стандартом звітності CRS, під час проведення перевірки статусу податкового резидентства власника рахунку та/або його контролюючих осіб фінансові агенти мають право використовувати наявну інформацію та документи, отримані відповідно до законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

39-3.2.2.3. Якщо у випадках, визначених Угодою FATCA та/або Загальним стандартом звітності CRS, під час або після застосування процедур належної комплексної перевірки фінансовий агент дізнається або він має підстави вважати (має підозру), що рахунок належить до підзвітних, але щодо рахунку власником рахунку подано документи самостійної оцінки стосовно себе та/або стосовно контролюючих осіб та/або іншу інформацію та/або документи, які вказують на те, що рахунок не є підзвітним, фінансовий агент зобов’язаний надіслати на адресу власника рахунку запит з вимогою про надання пояснень та інформації, що стосуються підозри.

Власник рахунку зобов’язаний надати фінансовому агенту пояснення та інформацію, що стосуються підозри, протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту.

39-3.2.2.4. Ненадання власником рахунку документів, визначених підпунктом 39-3.2.2 пункту 39-3.2 цієї статті, неповідомлення фінансового агента про зміну статусу податкового резидентства або ненадання протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту фінансового агента запитуваної інформації та/або документів, або надання інформації та/або документів, що не спростовують підозру фінансового агента щодо підзвітності рахунку, є підставою для відмови фінансового агента у встановленні ділових відносин, відмови у наданні фінансових послуг або для відмови в подальшому наданні послуг, у тому числі для розірвання договірних відносин з власником рахунку. У разі розірвання договірних відносин з власником рахунку фінансовий агент повертає залишок коштів власнику такого рахунку та не несе відповідальності за спричинені власнику рахунку збитки, пов’язані з розірванням договірних відносин. Якщо після розірвання договірних відносин власник рахунку відсутній у місці виконання зобов’язання або ухиляється від прийняття виконання, фінансовий агент перераховує залишок коштів або вносить цінні папери, що належать такому власнику рахунку, у депозит нотаріуса (нотаріальної контори) у встановленому законодавством порядку. Фінансовий агент здійснює перерахування коштів або внесення цінних паперів у депозит нотаріуса (нотаріальної контори) протягом 30 календарних днів з дня повідомлення власника рахунку про розірвання договірних відносин. Регулятори ринків фінансових послуг у межах повноважень, визначених законодавством у сфері регулювання діяльності з надання фінансових послуг, можуть встановлювати особливості та порядок розірвання ділових відносин за ініціативою фінансових агентів (залежно від специфіки їхньої діяльності) на виконання вимог цієї статті.

39-3.2.2.5. Якщо фінансовому агенту стане відомо або він має підстави вважати (існує підозра), що власник рахунку надав йому неповну або недостовірну інформацію, внаслідок чого інформація про рахунок, яка повинна була бути включена до звіту про підзвітні рахунки, не була включена до раніше поданого звіту, фінансовий агент зобов’язаний звернутися до власника рахунку з вимогою про надання пояснень, що стосуються підозри. Якщо у строк, встановлений фінансовим агентом (але не пізніше 90 календарних днів з дня отримання запиту фінансового агента), власник рахунку не надасть документи, визначені підпунктом 39-3.2.2 пункту 39-3.2 цієї статті, та/або пояснення, що спростовують таку підозру, фінансовий агент повинен вважати встановленим факт надання власником рахунку недостовірної або неповної інформації. Фінансовий агент зобов’язаний невідкладно, але не пізніше 10 календарних днів з дня встановлення факту надання власником рахунку неповної або недостовірної інформації, надати контролюючому органу повну інформацію про підзвітний рахунок, щодо якого було надано неповну або недостовірну інформацію (подати виправлений звіт про підзвітні рахунки). Якщо факт надання власником рахунку неповної або недостовірної інформації встановлено щодо депонента - інвестора інституту спільного інвестування, до якого застосовуються правила пункту 39-3.11 цієї статті, фінансовий агент у такий самий строк повідомляє про це також компанію з управління активами, яка здійснює управління активами цього інституту спільного інвестування.

39-3.2.3. Фінансовий агент, який відповідає критеріям підзвітної фінансової установи відповідно до Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS, зобов’язаний застосовувати процедури належної комплексної перевірки для визначення підзвітних рахунків з дати встановлення підзвітності фінансової установи, незалежно від дати взяття фінансового агента на облік у контролюючому органі, відповідно до пункту 39-3.3 цієї статті.

39-3.3. Облік фінансових агентів, які є підзвітними фінансовими установами для цілей Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS

39-3.3.1. Фінансові агенти, які є підзвітними фінансовими установами для цілей Багатосторонньої угоди CRS та відповідно до Загального стандарту звітності CRS, зобов’язані подати заяву про взяття їх на облік у контролюючому органі протягом 60 календарних днів після встановлення фінансовим агентом статусу підзвітної фінансової установи. Порядок встановлення статусу підзвітної фінансової установи відповідно до Загального стандарту звітності CRS визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

39-3.3.1.1. Контролюючий орган бере на облік фінансового агента протягом двох робочих днів з дня отримання заяви фінансового агента та зобов’язаний надіслати повідомлення про взяття фінансового агента на облік або про відмову у взятті на облік із зазначенням підстави у порядку, визначеному відповідно до підпункту 39-3.3.3 цього пункту. Підставою для відмови у взятті фінансового агента на облік є подання заяви про взяття на облік щодо особи, яка вже зареєстрована як підзвітна фінансова установа.

У день взяття на облік контролюючим органом фінансовому агенту надсилається повідомлення (квитанція) із зазначенням дати взяття його на облік.

Облік юридичних осіб - підзвітних фінансових установ (крім корпоративних інвестиційних фондів) ведеться за податковими номерами таких осіб. Взяття на облік партнерства, трасту, інституту спільного інвестування чи правового утворення, яке не є юридичною особою, але відповідає критеріям підзвітної фінансової установи для цілей Загального стандарту звітності CRS, здійснюється шляхом додаткового взяття на облік компанії з управління активами чи іншої юридичної особи, яка відповідно до закону або договору уповноважена або зобов’язана подавати звітність від імені такого правового утворення.

39-3.3.2. Фінансовий агент, який перестає відповідати критеріям підзвітної фінансової установи відповідно до Загального стандарту звітності CRS, знімається з обліку в контролюючому органі після подання відповідної заяви про зняття з обліку.

39-3.3.2.1. Разом із заявою фінансовий агент подає документи та іншу інформацію, яка обґрунтовує наявність підстави для зняття з обліку.

39-3.3.2.2. Протягом 30 календарних днів після отримання заяви фінансового агента про зняття з обліку контролюючий орган повідомляє такого фінансового агента про зняття його з обліку або про необхідність надання фінансовим агентом додаткової інформації для обґрунтування підстави для зняття з обліку із зазначенням строку її надання.

Рішення про зняття фінансового агента з обліку або про відмову у знятті з обліку приймається контролюючим органом не пізніше 90 календарних днів після отримання заяви.

39-3.3.3. Порядок взяття на облік та зняття з обліку фінансових агентів, які є підзвітними фінансовими установами для цілей Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Подання заяв та інших документів для взяття фінансових агентів на облік як підзвітних фінансових установ та для зняття їх з обліку здійснюється в електронній формі засобами електронного зв’язку з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

39-3.3.4. Фінансовий агент, щодо якого розпочато процедуру припинення, за його заявою знімається з обліку в контролюючому органі після закриття (припинення) фінансовим агентом усіх підзвітних рахунків та подання звіту про підзвітні рахунки за період, у якому закрито останній підзвітний рахунок. У разі ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" банку, щодо якого Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію, зняття банку з обліку в контролюючому органі як підзвітної фінансової установи здійснюється за заявою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, поданою протягом 10 робочих днів з дня подання звіту про підзвітні рахунки за період, у якому закрито останній підзвітний рахунок.

39-3.3.5. Зняття з обліку фінансового агента здійснюється за самостійним рішенням контролюючого органу, якщо стосовно фінансового агента до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи. Зазначене рішення контролюючий орган приймає протягом трьох робочих днів після надходження відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

39-3.4. Подання звіту про підзвітні рахунки

39-3.4.1. Фінансові агенти зобов’язані щороку, до 1 липня, подавати до контролюючого органу звіт про підзвітні рахунки.

39-3.4.2. Звітним періодом вважається попередній календарний рік, якщо Угодою FATCA або Багатосторонньою угодою CRS відповідно не встановлено інші правила.

39-3.4.3. У звіті про підзвітні рахунки, що подається для цілей виконання вимог Угоди FATCA або Багатосторонньої угоди CRS, фінансовий агент надає інформацію про всі підзвітні рахунки за звітний період в обсязі, визначеному Угодою FATCA або розділом I Загального стандарту звітності CRS.

39-3.4.4. Звіт про підзвітні рахунки подається виключно в електронній формі. Форма звіту про підзвітні рахунки, формат (стандарт) його заповнення та подання фінансовими агентами до контролюючого органу встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

39-3.4.5. Контролюючий орган здійснює збір інформації від фінансових агентів, зберігання, захист такої інформації та передачу відомостей до компетентного органу іноземної юрисдикції чи фінансовому агенту, від якого вона була отримана (у разі необхідності виправлення або уточнення інформації щодо фінансового рахунку, який веде такий фінансовий агент). Забороняється надання контролюючим органом інформації щодо підзвітних рахунків (у тому числі отриманої від компетентних органів іноземних держав) іншим особам, у тому числі правоохоронним чи іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, юридичним та фізичним особам (у тому числі тим, про яких надано інформацію у звіті про підзвітні рахунки), крім випадків надання такої інформації відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

39-3.5. Зберігання документів, що підтверджують здійснення фінансовим агентом заходів належної комплексної перевірки

Фінансові агенти (крім компаній з управління активами) зобов’язані зберігати документи, визначені підпунктом 39-3.2.2 пункту 39-3.2 цієї статті (у тому числі електронні), їх копії, записи, дані, інформацію та документи щодо заходів, вжитих фінансовими агентами для виконання вимог цієї статті, у тому числі усі документи, надані особами, яким фінансовим агентом було відмовлено у встановленні ділових відносин (включаючи листування, опитувальники, довідки, звіти, запити, результати будь-якого аналізу під час проведення належної комплексної перевірки клієнта), не менше 1825 днів з дня, наступного за граничним строком подання звіту про підзвітні рахунки, для складення якого використовуються або якого стосуються зазначені документи.

Вимоги цього пункту щодо зберігання інформації та документів застосовуються до всіх фінансових рахунків незалежно від того, чи були вони встановлені як підзвітні рахунки. Строк зберігання для інформації та документів, складених чи отриманих під час перевірки фінансових рахунків, які не були визначені як підзвітні рахунки у певному звітному періоді, розраховується починаючи з дня, наступного за граничним строком подання звіту про підзвітні рахунки, за той самий звітний період.

Компанії з управління активами, які відповідно до вимог пункту 39-3.11 цієї статті виконують обов’язки щодо подання звітів про підзвітні рахунки за інститути спільного інвестування, зобов’язані протягом строку, встановленого цим пунктом, зберігати повідомлення, отримані від депозитарних установ, які ведуть рахунки у цінних паперах депонентів - інвесторів інститутів спільного інвестування, а також будь-яку іншу інформацію та документи, що підтверджують здійснення компаніями з управління активами заходів для перевірки правильності визначення підзвітності рахунків у відповідних повідомленнях від депозитарних установ.

39-3.6. Запобігання діянням та практиці, спрямованим на ухилення від виконання зобов’язань за Загальним стандартом звітності CRS та від виявлення підзвітних рахунків для цілей Багатосторонньої угоди CRS

39-3.6.1. Якщо фінансовий агент, власник рахунку або інша особа вчиняють правочин або здійснюють діяння чи операцію та з умов правочину або фактичної поведінки сторін операції або діяння випливає, що головною метою або однією з основних цілей такого правочину, діяння чи операції є уникнення встановлення підзвітності фінансового рахунку або уникнення виконання фінансовим агентом його зобов’язань щодо встановлення підзвітних рахунків, складання та подання звіту про підзвітні рахунки відповідно до вимог цієї статті, то для цілей перевірки фінансових рахунків та ідентифікації підзвітних рахунків вважається, що відповідний правочин, діяння або операція не були укладені (здійснені) або не мали місця.

39-3.6.2. Контролюючий орган протягом п’яти робочих днів повідомляє фінансового агента про правочин, дію або операцію, що могли призвести до невстановлення підзвітного рахунку, який веде фінансовий агент.

На підставі повідомлення контролюючого органу фінансовий агент зобов’язаний застосувати заходи належної комплексної перевірки до фінансового рахунку для встановлення підзвітності та надати контролюючому органу інформацію про цей фінансовий рахунок у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання відповідного повідомлення. Контролюючий орган у повідомленні має право встановити для фінансового агента інший (продовжений) строк для надання інформації про фінансовий рахунок. До фінансового агента, який своєчасно надав контролюючому органу повну інформацію про підзвітний рахунок, не застосовуються штрафні (фінансові) санкції, передбачені цим Кодексом, за подання неповної або недостовірної інформації у раніше поданому звіті про підзвітні рахунки щодо цього фінансового рахунку.

39-3.6.3. Фінансовий агент, який сам є стороною правочину або учасником операції, спрямованої на уникнення виконання ним зобов’язань щодо встановлення підзвітних рахунків або складання та подання звітності про підзвітні рахунки, вважається таким, що не виконує зобов’язань, передбачених пунктами 39-3.2-39-3.5 цієї статті, та несе відповідальність, визначену цим Кодексом, за вчинення правопорушення щодо кожного фінансового рахунку, інформацію про який не було надано у звіті про підзвітні рахунки.

39-3.6.4. Контролюючий орган зобов’язаний надати інформацію про порушення фінансовим агентом вимог цієї статті, що також може свідчити про існування ризику невиконання таким фінансовим агентом вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо фінансових агентів, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких вони здійснюють.

39-3.7. Контроль за поданням звітів про підзвітні рахунки

39-3.7.1. Камеральній перевірці підлягає своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки та надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених цією статтею. Камеральна перевірка може бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання звіту, виправленого звіту про підзвітні рахунки або відповіді на запит контролюючого органу, а якщо такі документи були надані пізніше - за днем їх фактичного подання.

39-3.7.2. Якщо контролюючий орган отримує повідомлення про помилки у поданому звіті про підзвітні рахунки від уповноваженого органу Сполучених Штатів Америки відповідно до Угоди FATCA або від компетентного органу іншої юрисдикції на підставі Багатосторонньої угоди CRS, контролюючий орган протягом п’яти робочих днів з дня отримання такого повідомлення повідомляє фінансового агента про необхідність виправлення помилок або уточнення інформації у поданому звіті. Фінансовий агент зобов’язаний подати виправлений звіт про підзвітні рахунки або надати пояснення не пізніше 30 календарних днів з дня отримання повідомлення від контролюючого органу.

39-3.7.3. Фінансовий агент, який самостійно виявив помилки у раніше поданому звіті про підзвітні рахунки після 1 липня року, наступного за звітним, зобов’язаний подати до контролюючого органу виправлений звіт не пізніше 10 календарних днів з дня виявлення помилки.

39-3.7.4. У разі своєчасного виправлення фінансовим агентом помилок у звіті про підзвітні рахунки у строки, визначені цим пунктом, передбачені цим Кодексом штрафи за неподання або несвоєчасне подання звіту про підзвітні рахунки та за подання звіту з помилками не застосовуються (крім штрафів за правопорушення, вчинені умисно або внаслідок невиконання чи порушення фінансовим агентом правил належної комплексної перевірки).

39-3.7.5. Якщо за результатами камеральної перевірки контролюючий орган виявляє неподання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки у встановлений строк або несвоєчасне подання звіту, або неподання чи несвоєчасне подання виправленого звіту або відповіді на запит (повідомлення), надісланий контролюючим органом за правилами цієї статті, контролюючий орган складає акт, у якому викладається опис обставин вчиненого правопорушення, встановленого під час камеральної перевірки. Результати камеральної перевірки оформлюються у порядку, встановленому статтею 86 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

39-3.7.6. Якщо під час застосування заходів належної комплексної перевірки у фінансового агента наявні фінансові рахунки, які відповідають умовам, визначеним пунктами B(5), C(5)(c) та C(7) розділу III Загального стандарту звітності CRS, відповідні рахунки вважаються незадокументованими рахунками.

Якщо у поданому фінансовим агентом звіті про підзвітні рахунки наявна інформація про незадокументовані рахунки, контролюючий орган надсилає фінансовому агенту запит для встановлення причини наявності незадокументованих рахунків. Фінансовий агент зобов’язаний надати відповідь на запит щодо незадокументованих рахунків не пізніше 30 календарних днів з дня отримання запиту контролюючого органу.

У разі неотримання контролюючим органом відповіді на запит від фінансового агента або за результатами аналізу отриманої відповіді контролюючий орган має право призначити позапланову документальну перевірку фінансового агента з питань дотримання ним вимог щодо проведення належної комплексної перевірки фінансових рахунків відповідно до Загального стандарту звітності CRS.

39-3.7.7. Перевірка з питань дотримання фінансовими агентами вимог цієї статті проводиться відповідно до положень глави 8 розділу II цього Кодексу з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

39-3.7.8. Контролюючий орган надсилає фінансовим агентам повідомлення та запити, передбачені цим пунктом, а фінансові агенти надають на них відповіді в електронній формі засобами електронного зв’язку з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

39-3.8. Особливості здійснення контролю за виконанням фінансовими агентами вимог Загального стандарту звітності CRS

39-3.8.1. Контроль за виконанням фінансовими агентами та власниками рахунків вимог цієї статті щодо Загального стандарту звітності CRS здійснюється шляхом моніторингу діяльності фінансових агентів та проведення перевірок.

39-3.8.2. Моніторинг діяльності фінансових агентів здійснюється шляхом аналізу звітів про підзвітні рахунки, податкової звітності фінансових агентів, інформації, отриманої від компетентних органів іноземних держав, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, будь-яких інших інформаційних джерел, шляхом отримання податкової інформації відповідно до статті 73 цього Кодексу. У межах моніторингу та за результатами аналізу інформації контролюючий орган може проводити опитування фінансових агентів.

39-3.8.2.1. Опитування проводиться контролюючим органом шляхом надсилання запитів про опитування фінансовому агенту або групі фінансових агентів, у діяльності яких виявлено ризик невиконання або порушення вимог цієї статті, а також інших актів законодавства, ухвалених на виконання положень Загального стандарту звітності CRS. Фінансовий агент зобов’язаний надати інформацію на запит про опитування протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту. Контролюючий орган має право встановити інший (продовжений) строк для надання відповіді, про що зазначається у запиті про опитування.

Опитування одного фінансового агента не може проводитися частіше ніж один раз протягом календарного року.

39-3.8.2.2. Якщо за результатами опитування фінансового агента контролюючий орган виявляє можливі порушення фінансовим агентом вимог цієї статті та інших актів законодавства, ухвалених на виконання положень Загального стандарту звітності CRS, контролюючий орган має право призначити позапланову документальну перевірку фінансового агента з питань дотримання ним вимог Загального стандарту звітності CRS.

39-3.8.2.3. Порядок здійснення моніторингу діяльності фінансових агентів (включаючи опитування) встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

39-3.8.3. Положення підпунктів 39-3.8.2.1-39-3.8.2.3 підпункту 39-3.8.2 пункту 39-3.8 цієї статті не застосовуються під час здійснення контролюючими органами контролю за дотриманням фінансовими агентами вимог Угоди FATCA.

39-3.9. Особливості здійснення контролю за нерезидентами - власниками рахунків та їх контролюючими особами

39-3.9.1. Якщо під час перевірки фінансового агента або на підставі повідомлення від компетентного органу іншої юрисдикції, отриманого відповідно до Багатосторонньої угоди CRS, контролюючий орган виявляє факти, що свідчать про порушення або про можливе порушення вимог цієї статті власником рахунку або його контролюючою особою, контролюючий орган на підставі акта (довідки) перевірки фінансового агента або повідомлення від компетентного органу:

якщо власник рахунку перебуває на обліку в контролюючому органі - призначає стосовно нього позапланову документальну перевірку в загальному порядку, визначеному цим Кодексом;

якщо власник рахунку є нерезидентом, який не перебуває на обліку в контролюючому органі, - вживає заходів, передбачених підпунктом 39-3.9.2 пункту 39-3.9 цієї статті.

39-3.9.2. Якщо власник рахунку є нерезидентом, який не перебуває на обліку в контролюючому органі, контролюючий орган надсилає податкове повідомлення особі-нерезиденту за порушення вимог Загального стандарту звітності CRS у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому копія наказу про проведення документальної позапланової перевірки власнику рахунку не надсилається та акт перевірки не складається.

39-3.9.3. Податкове повідомлення особі-нерезиденту, передбачене цією статтею, має містити:

вмотивовану підставу для його складання та/або нарахування грошового зобов’язання;

суму грошового зобов’язання, яку має сплатити особа-нерезидент (у разі її визначення);

граничний строк та порядок сплати такого грошового зобов’язання;

реквізити поточного рахунку в іноземній валюті, відкритого центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в уповноваженому банку, на який сплачується грошове зобов’язання;

граничний строк та порядок оскарження податкового повідомлення.

Форма податкового повідомлення особі-нерезиденту за порушення вимог Загального стандарту звітності CRS встановлюється державною та англійською мовами та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

39-3.9.4. Сума грошового зобов’язання, зазначена у податковому повідомленні особі-нерезиденту за порушення вимог Загального стандарту звітності CRS, підлягає сплаті протягом 90 календарних днів з дня отримання такого податкового повідомлення або може бути оскаржена у порядку, передбаченому пунктом 56.25 статті 56 цього Кодексу.

39-3.9.5. Правила проведення та оформлення результатів перевірок, передбачені розділом II цього Кодексу, застосовуються під час здійснення перевірок власників рахунків у частині, що не суперечить вимогам цієї статті.

39-3.10. Звіт про підзвітні рахунки не є податковою декларацією фінансового агента або її частиною та не прирівнюється до податкової звітності фінансового агента чи власника рахунку та/або його контролюючої особи. Норми цієї статті є спеціальними щодо інших норм цього Кодексу в частині визначення правил підготовки, подання та перевірки звітів про підзвітні рахунки. Штрафні (фінансові) санкції, передбачені цим Кодексом за порушення вимог зберігання первинних документів, ведення та подання податкової звітності, не застосовуються за порушення вимог цієї статті.

39-3.11. Виконання вимог цієї статті інститутами спільного інвестування та іншими фінансовими агентами, які не є юридичними особами

39-3.11.1. Якщо пайовий інвестиційний фонд або будь-яке інше правове утворення без статусу юридичної особи є підзвітною фінансовою установою відповідно до Загального стандарту звітності CRS, обов’язки, передбачені цією статтею, покладаються на особу, яка відповідно до закону чи договору діє від імені або за рахунок активів такого правового утворення та/або веде фінансовий рахунок.

39-3.11.2. Виконання вимог цієї статті щодо інститутів спільного інвестування, які є підзвітними фінансовими установами, покладається на:

1) депозитарні установи, які відповідно до законодавства про депозитарну діяльність ведуть рахунки у цінних паперах депонентів (далі - депозитарна установа), на які зараховуються/переказуються цінні папери інститутів спільного інвестування, у частині застосування заходів належної комплексної перевірки та встановлення підзвітності таких рахунків;

2) компанію з управління активами щодо кожного корпоративного та/або пайового інвестиційного фонду, активами якого вона управляє, у частині перевірки правильності встановлення підзвітності фінансових рахунків та подання звітів про підзвітні рахунки.

Якщо інвестор інституту спільного інвестування є депонентом за кількома рахунками в цінних паперах, які відкриває (веде) більше ніж одна депозитарна установа та на які зараховуються/переказуються цінні папери цього інституту спільного інвестування, кожна депозитарна установа виконує обов’язки, передбачені цим пунктом, та зобов’язана надавати компанії з управління активами інформацію щодо рахунку в цінних паперах у порядку, визначеному підпунктом 39-3.11.3 цього пункту.

39-3.11.3. Кожна депозитарна установа, яка відкриває (веде) рахунок у цінних паперах депонента - інвестора інституту спільного інвестування, виконує обов’язки із здійснення належної комплексної перевірки цього рахунку та встановлює підзвітність рахунку. Депозитарна установа зобов’язана не пізніше 30 календарних днів після завершення кожного календарного півріччя надавати компанії з управління активами повідомлення про депонентів, які придбали цінні папери інститутів спільного інвестування, управління активами яких здійснює така компанія з управління активами, та повідомляти про зміни обставин, що впливають на визначення податкового статусу таких депонентів або їх контролюючих осіб. Формат та форма такого повідомлення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

На підставі інформації, отриманої від депозитарної установи, компанія з управління активами перевіряє правильність визначення підзвітності рахунків та включає інформацію про підзвітні рахунки до звіту про підзвітні рахунки. Для перевірки отриманих відомостей, а також для надання відповіді на запит контролюючого органу щодо поданого звіту про підзвітні рахунки компанія з управління активами має право запитувати, отримувати і використовувати документи, що підтверджують відомості, надані депозитарними установами, а депозитарні установи зобов’язані надавати копії підтверджуючих документів протягом 10 календарних днів з дня отримання запиту від компанії з управління активами.

Депозитарна установа несе відповідальність за порушення вимог цієї статті у частині здійснення належної комплексної перевірки та визначення підзвітності рахунку в цінних паперах, а також за повноту та своєчасність надання інформації компанії з управління активами, але не несе відповідальність за включення інформації про цей рахунок до звіту про підзвітні рахунки.

39-3.11.4. У разі ненадання депозитарною установою у встановлений строк повідомлення про депонентів компанії з управління активами або надання у повідомленні неповних відомостей, або ненадання компанії з управління активами відповіді на її запит, надісланий за правилами цього пункту, компанія з управління активами має право подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, заяву із скаргою на таку депозитарну установу. До заяви додаються документи, що засвідчують факт ненадання депозитарною установою повідомлення з інформацією про депонентів, надання неповної інформації або ненадання нею відповіді на запит компанії з управління активами.

На підставі отриманої заяви із скаргою контролюючий орган надсилає депозитарній установі запит для встановлення причини ненадання інформації компанії з управління активами. Депозитарна установа зобов’язана надати компанії з управління активами повну інформацію, надання якої передбачене цією статтею, та повідомити про це контролюючий орган або надати відповідь на запит контролюючого органу з обґрунтуванням причини неможливості надання такої інформації не пізніше п’яти календарних днів з дня отримання запиту контролюючого органу.

У разі неотримання контролюючим органом відповіді на запит від депозитарної установи або за результатами аналізу отриманої відповіді депозитарної установи контролюючий орган має право призначити позапланову документальну перевірку депозитарної установи з питань дотримання нею вимог щодо здійснення належної комплексної перевірки фінансових рахунків відповідно до Загального стандарту звітності CRS.

39-3.11.5. Звіт про підзвітні рахунки подається щодо кожного інституту спільного інвестування окремо. Компанія з управління активами несе встановлену цим Кодексом відповідальність за подання звіту про підзвітні рахунки щодо кожного корпоративного та/або пайового інвестиційного фонду, активами якого вона управляє.

39-3.11.6. Порядок взаємодії фінансових агентів для виконання вимог цієї статті щодо інститутів спільного інвестування, а також формат та форма заяви компанії з управління активами із скаргою про ненадання депозитарною установою інформації, передбаченої цим пунктом, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Інші положення цієї статті застосовуються до компаній з управління активами та до депозитарних установ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом. Депозитарна установа виконує власні зобов’язання як підзвітної фінансової установи відповідно до Загального стандарту звітності CRS, у тому числі подає звіти про підзвітні рахунки у загальному порядку, визначеному цією статтею".

6. Пункт 42.4 статті 42 викласти в такій редакції:

"42.4. Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов’язковим у випадках, визначених цим Кодексом.

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків/фінансового агента рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків/фінансовому агенту (його представнику).

При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом п’ятим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом.

Платник податків (крім фінансового агента у частині листування з контролюючим органом з питань, визначених статтею 39-3 цього Кодексу) один раз протягом року може надіслати до контролюючого органу через електронний кабінет заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет. Датою завершення листування платника податків через електронний кабінет є дата, зазначена у квитанції про доставку контролюючому органу заяви про відмову отримувати документи через електронний кабінет".

7. У статті 44:

1) у пункті 44.1:

в абзаці першому слова "інших документів" замінити словами "інших документів, інформації";

доповнити абзацом четвертим такого змісту:

"Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу";

2) пункт 44.2 доповнити абзацами п’ятим і шостим такого змісту:

"Нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво, для обрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток використовують дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування, що стосуються діяльності (операцій), що здійснюється цими нерезидентами через постійні представництва, у тому числі якщо такі дані враховуються нерезидентами при складанні фінансової звітності щодо діяльності за межами України чи консолідованої фінансової звітності.

Іноземні компанії, визначені підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств за міжнародними стандартами фінансової звітності з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку під час застосування положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності";

3) пункт 44.3 викласти в такій редакції:

"44.3. Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:

44.3.1. 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу;

44.3.2. 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;

44.3.3. 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;

44.3.4. 1095 днів - для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу".

8. Доповнити статтею 44-1 такого змісту:

"Стаття 44-1. Документи про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників нерезидентів, які ведуть господарську діяльність або отримують доходи в Україні

44-1.1. Вимоги цієї статті застосовуються до таких осіб:

а) нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності зареєстрованого відокремленого підрозділу);

б) іноземних юридичних осіб, визначених підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

Вимоги цієї статті не застосовуються до нерезидентів, які відповідають умовам пункту 44-1.4 цієї статті.

44-1.2. Особи, визначені пунктом 44-1.1 цієї статті, зобов’язані встановлювати власну структуру власності та усіх кінцевих бенефіціарних власників, регулярно оновлювати і зберігати відповідну інформацію на території України та надавати її до контролюючого органу у випадках та в обсязі, передбачених цією статтею. Інформація про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників повинна зберігатися не менше 1825 днів з дня, наступного за завершенням звітного року, якого вона стосується.

Терміни "кінцевий бенефіціарний власник" та "структура власності" вживаються у цій статті у значеннях, наведених у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників осіб, визначених пунктом 44-1.1 цієї статті, вперше подається до контролюючого органу в електронній формі у строки, встановлені цим Кодексом для подання квартальної податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Вимоги до форми та змісту структури власності для нерезидентів визначаються відповідно до Положення про форму та зміст структури власності, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Порядок надання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників особами, визначеними цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Особи зобов’язані підтримувати інформацію про усіх своїх кінцевих бенефіціарних власників та власну структуру власності в актуальному стані, оновлювати її та повідомляти контролюючий орган про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення.

Повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників не є частиною податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Обов’язки, передбачені цим пунктом, виконуються особами, визначеними пунктом 44-1.1 цієї статті, самостійно або шляхом призначення уповноваженого банку у порядку, встановленому пунктом 44-1.3 цієї статті.

44-1.3. Положення цього пункту застосовуються до осіб, визначених пунктом 44-1.1 цієї статті, які мають щонайменше один рахунок у банку, що здійснює діяльність згідно із законодавством України.

44-1.3.1. Особа, визначена пунктом 44-1.1 цієї статті, має право прийняти рішення про незастосування вимог пункту 44-1.2 цієї статті щодо самостійного подання інформації про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників до контролюючого органу та делегувати обов’язок щодо надання відповідної інформації банку (або банкам), у якому (у яких) така особа має рахунок (рахунки). Про прийняте рішення відповідна особа зазначає у повідомленні про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників.

Положення пункту 44-1.3 цієї статті застосовуються, починаючи зі звітного кварталу, за який було повідомлено про відповідне рішення.

44-1.3.2. Особа, яка відповідає вимогам пункту 44-1.3 цієї статті, письмово у довільній формі повідомляє про відповідне рішення кожний банк (далі - уповноважений банк).

44-1.3.3. Уповноважений банк, якому делеговано повноваження щодо надання інформації, передбаченої пунктом 44-1.2 цієї статті, зобов’язаний надавати таку інформацію на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

44-1.3.4. Особа, яка відповідає вимогам пункту 44-1.3 цієї статті, має право змінити уповноважений банк або рішення про застосування цього пункту та самостійно надавати до контролюючого органу інформацію, передбачену пунктом 44-1.2 цієї статті, зазначивши про це у повідомленні про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників.

44-1.4. Не зобов’язані розкривати інформацію про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників згідно з вимогами цієї статті нерезиденти, які відповідають щонайменше одній із таких умов:

а) власником істотної участі у розмірі понад 75 відсотків у такій особі є міжнародні фінансові організації, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами;

б) нерезидент є публічною компанією, акції якої допущені до торгів на іноземному організованому фондовому ринку (фондовій біржі), включеному до переліку, який формується відповідно до вимог частини восьмої статті 5-1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

9. Доповнити статтею 44-2 такого змісту:

"Стаття 44-2. Фінансова звітність та документи трастів, управління якими здійснюють резиденти України

44-2.1. Фізичні та юридичні особи - резиденти України, які на договірній основі здійснюють управління діяльністю, активами або майном трасту (є довірчими власниками) або виконують обов’язки адміністратора такого трасту, зобов’язані:

1) повідомляти контролюючий орган про укладення та припинення договору щодо управління або адміністрування трасту;

2) зберігати на території України та надавати на запит контролюючого органу відомості про засновників, довірчого власника, захисників (за наявності), вигодоодержувачів (вигодонабувачів) або групу вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також про будь-яких інших фізичних осіб, які є кінцевими бенефіціарними власниками трасту (у тому числі через ланцюг контролю/володіння);

3) зберігати на території України та надавати на запит контролюючого органу окрему фінансову звітність щодо трасту, а також документи, визначені пунктом 44.1 статті 44 цього Кодексу, які підтверджують дані такої звітності.

44-2.2. Повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту надсилається до контролюючого органу протягом 30 календарних днів з дня його укладення або припинення. Форма і порядок надсилання такого повідомлення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

44-2.3. Терміни "траст", "кінцевий бенефіціарний власник", "вигодоодержувач (вигодонабувач) трасту" вживаються у цій статті у значеннях, наведених у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Вимоги до форми та змісту відомостей, передбачених підпунктом 2 пункту 44-2.1 цієї статті, визначаються відповідно до Положення про форму та зміст структури власності, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Управителі та адміністратори трастів зобов’язані підтримувати відомості про всіх кінцевих бенефіціарних власників та про структуру власності трастів в актуальному стані, оновлювати її та забезпечувати надання контролюючому органу за його запитом відомостей, передбачених цією статтею, протягом 10 календарних днів з дати отримання відповідного запиту.

44-2.4. Фінансова звітність трасту має бути складена відповідно до вимог, встановлених законодавством, що регулює діяльність трасту (особистим законом). Якщо особистий закон не вимагає складати фінансову звітність для трасту, особи, зазначені у пункті 44-2.1 цієї статті, зобов’язані забезпечити складання окремої фінансової звітності за міжнародними стандартами.

Управитель або адміністратор трасту зобов’язаний забезпечити надання контролюючому органу за його запитом копій документів, передбачених цією статтею, протягом 30 календарних днів з дати отримання відповідного запиту. Документи надаються в засвідчених копіях та з перекладом українською мовою. У разі подання документів англійською мовою переклад українською мовою не вимагається.

Документи щодо трасту зберігаються протягом строку не менше 1825 днів з дня завершення звітного періоду, якого вони стосуються, та не менше 1825 днів з дня припинення трасту або припинення договору, за яким здійснюється управління або адміністрування трасту, залежно від того, який строк настане раніше.

44-2.5. Вимоги цієї статті застосовуються до осіб, які є управителями або адміністраторами трастів, незалежно від того, чи застосовуються до кінцевих бенефіціарних власників відповідних трастів вимоги статті 39-2 цього Кодексу".

10. Статтю 56 доповнити пунктом 56.25 такого змісту:

"56.25. Особа-нерезидент, яка є власником рахунку відповідно до статті 39-3 цього Кодексу, може подати до контролюючого органу скаргу протягом 90 календарних днів з дня отримання особою-нерезидентом податкового повідомлення особі-нерезиденту про порушення вимог Загального стандарту звітності CRS, складеного відповідно до пункту 39-3.9 статті 39-3 цього Кодексу.

Скарга, подана з дотриманням строку, визначеного абзацом першим цього пункту, зупиняє виконання платником податків грошових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

56.25.1. Скарга на податкове повідомлення особі-нерезиденту за порушення вимог Загального стандарту звітності CRS розглядається контролюючим органом протягом 90 календарних днів з дня її отримання. Строк розгляду скарги не може бути продовжено.

Якщо протягом 90 календарних днів вмотивоване рішення за скаргою не надіслано особі-нерезиденту, така скарга вважається повністю задоволеною на користь особи-нерезидента з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Порядок розгляду скарги на податкове повідомлення особі-нерезиденту за порушення вимог Загального стандарту звітності CRS встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

56.25.2. Форма рішення за скаргою на податкове повідомлення особі-нерезиденту за порушення вимог Загального стандарту звітності CRS встановлюється державною та англійською мовами і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику".

11. Пункт 62.1 статті 62 доповнити підпунктом 62.1.5 такого змісту:

"62.1.5. обліку та моніторингу діяльності фінансових агентів відповідно до статті 39-3 цього Кодексу".

12. У статті 69:

1) у назві слова "особливості подання звітності за підзвітними рахунками" виключити;

2) пункт 69.8 виключити.

13. У пункті 72.1 статті 72:

1) у підпункті 72.1.2:

в абзаці першому слова "органів місцевого самоврядування та Національного банку України" замінити словами "органів місцевого самоврядування, Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку";

доповнити підпунктом 72.1.2.7 такого змісту:

"72.1.2.7. переліки фінансових установ, професійних учасників ринків капіталу, інститутів спільного інвестування та осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі види фінансових послуг";

2) доповнити підпунктом 72.1.3-1 такого змісту:

"72.1.3-1. від осіб, які є фінансовими агентами, - звіти про підзвітні рахунки, інші документи та інформація, надані відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу".

14. У статті 73:

1) пункт 73.2 після цифр "72.1.2.6" доповнити цифрами "72.1.2.7";

2) пункти 73.3 і 73.4 викласти в такій редакції:

"73.3. Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити:

1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

73.3.1. Письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншому суб’єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов’язковим зазначенням таких фактів у запиті;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків;

4) стосовно платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) виявлено помилку або недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом, або відповідно до Загального стандарту звітності CRS фінансовим агентом подано звіт про підзвітні рахунки з відомостями про незадокументовані рахунки, або виявлено подання власником рахунку недостовірних відомостей фінансовому агенту;

7) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної юрисдикції, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, або укладено на його підставі міжвідомчий договір, про виявлення таким органом помилки, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунку особи, яка є резидентом відповідної іноземної юрисдикції, або про інше порушення чи невиконання фінансовим агентом зобов’язань, передбачених Угодою FATCA або Загальним стандартом звітності CRS, у тому числі про участь фінансового агента або його клієнта у правочинах або операціях, передбачених пунктом 39-3.6 статті 39-3 цього Кодексу;

8) отримано запит про надання інформації від компетентного органу іноземної держави на підставі міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, та інформації, яка запитується, немає у розпорядженні контролюючого органу;

9) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

73.3.2. Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

73.3.3. Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, та документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

73.3.4. У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п’ятим пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу, платник податків звільняється від обов’язку надання відповіді на такий запит.

У разі отримання платником податків запиту про надання інформації та її документального підтвердження, які вже надавалися цим платником податків за попередніми запитами цього контролюючого органу, такий платник податків має право надати контролюючому органу інформацію про дату та номер листа, якими зазначена інформація та її документальне підтвердження надавалися такому контролюючому органу. У такому разі платник податків звільняється від обов’язку надання інформації та її документального підтвердження в цій частині.

Інформація на запит контролюючого органу надається Національним банком України, банками, іншими фінансовими установами, небанківськими надавачами платіжних послуг, емітентами електронних грошей безоплатно у порядку та обсягах, встановлених законами України "Про банки і банківську діяльність" та "Про платіжні послуги".

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

73.3.5. Інформація на запит контролюючого органу надається банками, небанківськими надавачами платіжних послуг, емітентами електронних грошей, особами, які є фінансовими агентами, та іншими суб’єктами, які відповідно до законодавства України зобов’язані зберігати інформацію, що запитується, безоплатно та в обсягах, необхідних для виконання контролюючими органами міжнародних зобов’язань, визначених Конвенцією про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування та іншим міжнародним договором, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами.

Розкриття такої інформації надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунку, іншими фінансовими установами та особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, здійснюється у порядку, встановленому Національним банком України, іншими фінансовими агентами - у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, у межах повноважень, визначених законодавством у сфері регулювання діяльності з надання фінансових послуг.

73.3.6. Якщо на підставі міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією, компетентний орган іноземної держави звертається до контролюючого органу із запитом (далі - іноземний запит), що містить прохання про неповідомлення платника податків про факт звернення іноземного компетентного органу, контролюючий орган у запиті, який надсилається платнику податків чи іншій особі, зазначає, що запит надсилається на підставі підпункту 8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 цієї статті, без розкриття змісту іноземного запиту.

Контролюючий орган має право надіслати запит суб’єкту первинного фінансового моніторингу на підставі підпункту 8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 цієї статті, за умови дотримання всіх таких вимог:

1) інформація, що запитується в іноземному запиті, відсутня у розпорядженні контролюючого органу;

2) особа, якій надсилається запит контролюючого органу, зобов’язана зберігати інформацію, яка є предметом запиту, або має доступ до неї відповідно до положень законодавства.

Якщо запит надсилається особі на підставі підпункту 8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 цієї статті (у зв’язку зі збором інформації для компетентного органу іноземної держави), положення цієї статті не повинні тлумачитися як такі, що дозволяють банку або іншому надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку відмовляти в наданні інформації на запит контролюючого органу виключно на підставі того, що інформація, що запитується, є інформацією з обмеженим доступом (у тому числі інформацією, що становить банківську таємницю).

73.4. Інформація про наявність та рух коштів/електронних грошей на рахунках/електронних гаманцях платника податків надається в обсягах більших, ніж передбачено пунктом 73.3 цієї статті, банками, іншими фінансовими установами, небанківськими надавачами платіжних послуг, емітентами електронних грошей контролюючим органам за рішенням суду. Для отримання такої інформації контролюючий орган звертається до суду.

Правила, встановлені цим пунктом, не застосовуються до:

1) запитів про надання фінансовими агентами інформації про фінансові рахунки в обсягах, визначених Угодою FATCA, Багатосторонньою угодою CRS та Загальним стандартом звітності CRS;

2) запитів, які надсилаються контролюючим органом на підставі підпункту 8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 цієї статті для цілей збору інформації для компетентного органу іноземної держави відповідно до Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування або іншого міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей".

15. У пункті 75.1 статті 75:

1) абзац другий підпункту 75.1.1 замінити дванадцятьма новими абзацами такого змісту:

"Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов’язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти";

2) підпункт 75.1.2 після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

"Під час здійснення планових перевірок платників податків, які є фінансовими агентами, предметом перевірки також є дотримання фінансовими агентами вимог статті 39-3 цього Кодексу".

У зв’язку з цим абзаци третій - сьомий вважати відповідно абзацами четвертим - восьмим.

16. Статтю 76 доповнити пунктом 76.4 такого змісту:

"76.4. Камеральні перевірки з питань, визначених статтею 39-3 цього Кодексу, проводяться з урахуванням вимог статті 39-3 цього Кодексу".

17. У статті 78:

1) у пункті 78.1:

підпункт 78.1.15 викласти в такій редакції:

"78.1.15. неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції, повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній, глобальної документації (майстер-файлу) та/або документації з трансфертного ціноутворення";

доповнити підпунктами 78.1.23-78.1.27 такого змісту:

"78.1.23. фінансовим агентом не подано заяву про взяття його на облік у випадках та порядку, передбачених пунктом 39-3.3 статті 39-3 цього Кодексу, або не надано відповідь чи надано неповну відповідь під час здійснення контролюючим органом опитування фінансового агента відповідно до пункту 39-3.8 статті 39-3 цього Кодексу, або виявлено порушення чи можливе порушення фінансовим агентом вимог статті 39-3 цього Кодексу;

78.1.24. неподання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки, неподання або подання виправленого звіту про підзвітні рахунки з порушенням строків, визначених пунктом 39-3.7 статті 39-3 цього Кодексу, або подання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки з інформацією про незадокументовані рахунки відповідно до Загального стандарту звітності CRS, або ненадання фінансовим агентом відповіді на запит контролюючого органу щодо незадокументованих рахунків, ненадання депозитарною установою повідомлення про депонентів - інвесторів інститутів спільного інвестування, надання у повідомленні неповних відомостей або ненадання депозитарною установою відповіді на запит контролюючого органу у випадках, визначених пунктом 39-3.11 статті 39-3 цього Кодексу;

78.1.25. виявлено неповноту або недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом, у тому числі в результаті отриманого повідомлення від компетентного органу іноземної юрисдикції, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, про виявлення таким органом помилки, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунку особи, яка є резидентом відповідної іноземної юрисдикції, або про невиконання чи порушення фінансовим агентом зобов’язань, передбачених таким міжнародним договором, у тому числі про участь фінансового агента або його клієнта у правочинах або операціях, передбачених пунктом 39-3.6 статті 39-3 цього Кодексу;

78.1.26. особою не надано у встановлений строк пояснення, документи або іншу інформацію на письмовий запит контролюючого органу, надісланий відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпункту 8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

78.1.27. виявлено можливе порушення вимог статті 39-3 цього Кодексу власником рахунку або його контролюючою особою";

2) доповнити пунктом 78.10 такого змісту:

"78.10. Позапланова перевірка осіб, призначена з підстав, визначених підпунктами 78.1.23-78.1.25 пункту 78.1 цієї статті, може проводитися з усіх питань, що стосуються виконання вимог статті 39-3 цього Кодексу, та не обмежується питаннями, які стали підставою для призначення перевірки.

Під час проведення позапланової перевірки контролюючий орган має право запитувати в осіб, на яких поширюються вимоги статті 39-3 цього Кодексу, усі документи та інформацію, передбачені пунктом 39-3.5 статті 39-3 цього Кодексу, включаючи, але не обмежуючись документами та інформацією, необхідними для перевірки:

повноти та достовірності інформації, поданої фінансовим агентом у звіті про підзвітні рахунки;

наявності та достатності підстав для невключення певної інформації до звіту про підзвітні рахунки;

забезпечення фінансовим агентом виконання та фактичного виконання ним усіх обов’язків, передбачених статтею 39-3 цього Кодексу".

18. Підпункт 102.2.2 пункту 102.2 статті 102 доповнити абзацом другим такого змісту:

"Контролюючий орган має право проводити перевірку з питань дотримання вимог статті 39-3 цього Кодексу фінансовими агентами та власниками рахунків та визначати суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) у випадках та розмірах, визначених цим Кодексом, не пізніше 1825 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання звіту про підзвітні рахунки, а якщо відповідний звіт був поданий пізніше - за днем його фактичного подання. Строк давності, визначений цим абзацом, не застосовується щодо перевірки фінансового агента, який не подав звіт про підзвітні рахунки за звітний період у визначеному цим Кодексом порядку".

19. Статтю 103 доповнити пунктом 103.15 такого змісту:

"103.15. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, забезпечує публікацію на своєму офіційному веб-сайті текстів та/або перекладів текстів чинних міжнародних договорів України, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, державною мовою".

20. У пункті 104-1.1 статті 104-1 слова і цифри "визначеного статтями 56, 58-1 цього Кодексу" замінити словами і цифрами "визначеного статтями 39-3, 56, 58-1 цього Кодексу".

21. У пункті 112.6 статті 112 слова "податкового обов’язку" замінити словами "податкового обов’язку, а також іншого обов’язку, передбаченого цим Кодексом, порушення якого стало підставою для притягнення до відповідальності".

22. Статтю 117 доповнити пунктом 117.6 такого змісту:

"117.6. Неподання фінансовим агентом заяви про взяття його на облік як підзвітної фінансової установи відповідно до вимог пункту 39-3.3 статті 39-3 цього Кодексу -

тягне за собою накладення штрафу у 20 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Сплата такого штрафу не звільняє фінансового агента від обов’язку реєстрації та виконання інших вимог статті 39-3 цього Кодексу".

23. Пункт 118.4 статті 118 виключити.

24. Доповнити статтею 118-1 такого змісту:

"Стаття 118-1. Порушення вимог щодо виявлення підзвітних рахунків та подання звітності для автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки

118-1.1. Неподання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу -

тягне за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Сплата такого штрафу не звільняє фінансового агента від обов’язку подання звіту про підзвітні рахунки.

118-1.2. Ненадання у встановлений строк депозитарною установою повідомлення про депонентів - інвесторів інститутів спільного інвестування компанії з управління активами або надання у повідомленні неповних відомостей, або ненадання компанії з управління активами відповіді на її запит, надісланий відповідно до пункту 39-3.11 статті 39-3 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення штрафу у 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Сплата такого штрафу не звільняє депозитарну установу від обов’язку подання інформації та документів про депонентів - інвесторів інститутів спільного інвестування компанії з управління активами.

118-1.3. Несвоєчасне подання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки або несвоєчасне подання фінансовим агентом виправленого звіту про підзвітні рахунки на вимогу контролюючого органу з порушенням встановлених строків, визначених статтею 39-3 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення штрафу у 0,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про підзвітні рахунки, але не більше 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Сплата такого штрафу не звільняє фінансового агента від обов’язку подання звіту про підзвітні рахунки та виправлення помилок у раніше поданому звіті.

118-1.4. Подання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки з неповними або недостовірними відомостями чи помилками -

тягне за собою накладення штрафу у 0,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

У разі вчинення в одному звіті порушень щодо двох і більше фінансових рахунків розрахунок суми штрафу здійснюється шляхом додавання розмірів штрафів за кожен фінансовий рахунок, щодо якого було подано помилкову, неповну або недостовірну інформацію.

Штраф, передбачений цим пунктом, не застосовується у разі, якщо недостовірні відомості або помилки у звіті про підзвітні рахунки виникли з незалежних від фінансового агента причин та/або у зв’язку з поданням власником фінансового рахунку недостовірної інформації, за умови що фінансовий агент:

вжив необхідних заходів належної комплексної перевірки для виявлення підзвітних рахунків і перевірки статусу податкового резидентства власників рахунків та контролюючих осіб таких власників рахунків;

своєчасно, у строк, встановлений статтею 39-3 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про підзвітний рахунок, щодо якого власником фінансового рахунку були надані неповні або недостовірні відомості.

Штраф, передбачений цим пунктом, не застосовується, якщо фінансовий агент подав звіт про підзвітні рахунки з помилкою або помилками, якщо відповідні помилки не вплинули на виявлення підзвітного рахунку та на правильність ідентифікації держави або території, резидентом якої є власник рахунку та/або його контролюючі особи, а також на правильність ідентифікації осіб, для яких відповідний рахунок є підзвітним.

Штраф, передбачений цим пунктом, не застосовується, якщо після виявлення помилки фінансовий агент подав виправлений звіт самостійно або у відповідь на отримане повідомлення контролюючого органу у строки, визначені статтею 39-3 цього Кодексу.

118-1.5. Дії, передбачені пунктом 118-1.4 цієї статті, вчинені фінансовим агентом внаслідок невиконання, неналежного виконання або порушення правил належної комплексної перевірки, визначених підпунктом 39-3.1.3 пункту 39-3.1 статті 39-3 цього Кодексу, а також умисне невключення до звіту про підзвітні рахунки інформації про підзвітний рахунок -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків розміру залишку або вартості кожного фінансового рахунку, щодо якого було подано неповні, помилкові або недостовірні відомості або щодо якого не було подано інформацію у звіті про підзвітні рахунки, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати та не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Розрахунок суми штрафу здійснюється шляхом додавання розмірів штрафів за кожен фінансовий рахунок, щодо якого було подано помилкову, неповну або недостовірну інформацію, та за кожен фінансовий рахунок, який не було включено до звіту про підзвітні рахунки.

118-1.6. Порушення фінансовими агентами вимог щодо строків зберігання документів та інформації щодо фінансових рахунків в обсязі, визначеному статтею 39-3 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Ті самі порушення, що призвели до невключення підзвітного рахунку до звіту про підзвітні рахунки або порушення строків зберігання (або відсутності) документів самостійної оцінки CRS особи, для якої рахунок є підзвітним, -

тягнуть за собою накладення штрафу у 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

118-1.7. Систематичне умисне (більше двох разів протягом безперервного періоду у 24 календарні місяці) або інше істотне порушення фінансовим агентом вимог статті 39-3 Кодексу в частині, що стосується виконання Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS, -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі 1 відсотка суми доходу (виручки) фінансового агента за даними його окремої фінансової звітності за календарний рік, що передує року, в якому застосовано штраф.

Штраф, передбачений цим пунктом, застосовується контролюючим органом виключно за результатами проведення документальної перевірки фінансового агента.

Для цілей застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої цим пунктом, про наявність істотного порушення фінансовим агентом вимог статті 39-3 цього Кодексу свідчить щонайменше одна з таких умов:

1) фінансовий агент не надав відповідь або документи, або іншу інформацію на запити контролюючого органу, що стосуються виконання фінансовим агентом вимог Загального стандарту звітності CRS, три або більше разів протягом безперервного періоду у 24 календарні місяці;

2) фінансовий агент не надав документи, що підтверджують здійснення ним заходів належної комплексної перевірки відповідно до правил розділів II-VII Загального стандарту звітності CRS, або документи самостійної оцінки CRS щодо щонайменше 25 відсотків загальної кількості фінансових рахунків цього фінансового агента;

3) до фінансового агента протягом двох календарних років поспіль було застосовано щонайменше три штрафи, передбачені не менш як двома пунктами цієї статті, але фінансовий агент не усунув порушення, що стали підставами для застосування до нього штрафів, протягом трьох місяців з дати застосування останнього штрафу (або дати узгодження відповідного грошового зобов’язання, якщо рішення про застосування штрафу було оскаржено фінансовим агентом).

Якщо фінансовий агент вчинив більше одного правопорушення, за яке передбачена відповідальність згідно з цією статтею, штрафна (фінансова) санкція, передбачена цим пунктом, поглинає інші штрафи, передбачені цією статтею за порушення вимог статті 39-3 цього Кодексу в частині виконання вимог Загального стандарту звітності CRS, які могли б бути застосовані за кожне окреме правопорушення, що стало причиною застосування цього пункту.

118-1.8. Умисне надання власником рахунку документів самостійної оцінки CRS стосовно себе та/або стосовно його контролюючих осіб у випадках, передбачених статтею 39-3 цього Кодексу, з недостовірними відомостями, що призвело до невстановлення підзвітності рахунку для власника рахунку та/або для його контролюючих осіб, -

тягне за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Сплата такого штрафу не звільняє власника рахунку від обов’язку власника рахунку щодо надання документів самостійної оцінки CRS стосовно себе та/або стосовно його контролюючих осіб у випадках, передбачених статтею 39-3 цього Кодексу, з достовірними відомостями".

25. У статті 120:

1) пункт 120.5 доповнити абзацами п’ятим - сьомим такого змісту:

"Сплата таких штрафів не звільняє платника податків від обов’язку подання уточнюючого повідомлення про участь у міжнародній групі компаній та/або уточнюючого звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній (у тому числі на підставі повідомлення контролюючого органу про виявлені помилки у звіті у розрізі країн міжнародної групи компаній).

Неподання уточнюючого звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній протягом 30 календарних днів з дня одержання повідомлення контролюючого органу про виявлені помилки у звіті у розрізі країн міжнародної групи компаній вважається несвоєчасним поданням платником податків звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, за яке застосовується штраф, визначений абзацом сьомим пункту 120.6 цієї статті, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній, починаючи з 31 календарного дня з дня одержання повідомлення контролюючого органу про виявлені помилки у звіті у розрізі країн міжнародної групи компаній.

Штраф, передбачений цим пунктом, не застосовується, якщо платник податків подав повідомлення про участь у міжнародній групі компаній та/або звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній з помилками, які не вплинули на правильність ідентифікації держави або території, резидентом якої є один або декілька учасників міжнародної групи компаній, та/або на правильність ідентифікації кожного з учасників відповідної міжнародної групи компаній, та/або на правильність ідентифікації юрисдикції подання звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній, і такий платник виправив помилки шляхом подання уточнюючого повідомлення про участь у міжнародній групі компаній та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній самостійно або не пізніше 30 календарних днів з дня одержання повідомлення контролюючого органу про виявлені помилки у звіті у розрізі країн міжнародної групи компаній";

2) у пункті 120.6:

в абзаці першому слова "повідомлення про участь у міжнародній групі компаній" замінити словами "повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, у тому числі несвоєчасне подання уточненого звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній на вимогу контролюючого органу";

в абзаці сьомому слова "міжнародної групи компаній, але" замінити словами "міжнародної групи компаній (у тому числі несвоєчасне подання уточненого звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній на вимогу контролюючого органу), але".

26. Статтю 121 доповнити пунктами 121.2-121.5 такого змісту:

"121.2. Ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу, -

тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 Кодексу, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє особу від обов’язку подання інформації.

121.3. Неподання або подання не в повному обсязі інформації про структуру власності або про кінцевого бенефіціарного власника самостійно або на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-1 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє від обов’язку подання інформації, передбаченої статтею 44-1 цього Кодексу.

Штраф застосовується до платників податків, визначених пунктом 44-1.1 статті 44-1 цього Кодексу, які у встановленому порядку повідомили контролюючий орган про самостійне подання інформації до контролюючого органу. У разі призначення платником податків уповноваженого банку, на якого покладається обов’язок надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1 цього Кодексу, штраф застосовується до уповноваженого банку.

121.4. Неповідомлення резидентом України про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту, або про припинення такого договору у строки, передбачені статтею 44-2 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Сплата штрафу не звільняє відповідальну особу від обов’язку подання повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту, або про припинення такого договору.

121.5. Неподання або подання не в повному обсязі особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення штрафу в 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє відповідну особу від обов’язку подання інформації та документів, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу".

27. У підрозділі 10 розділу XX "Перехідні положення":

1) пункти 53 і 53-1 викласти в такій редакції:

"53. Норми пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу щодо:

запиту контролюючих органів до платників податків про подання глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу) - вперше застосовуються щодо фінансового року, який закінчується у 2021 році;

подання платниками податків повідомлення про участь у міжнародній групі компаній - вперше застосовуються у 2021 році за 2020 рік.

Платники податків, які є учасниками відповідної міжнародної групи компаній і які у 2022 році здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подати до 1 жовтня 2023 року повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.

Норми абзацу третього підпункту 39.4.10 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу щодо подання платниками податків звітів у розрізі країн міжнародної групи компаній - вперше застосовуються щодо фінансового року, встановленого материнською компанією міжнародної групи компаній, який закінчується у період з 1 січня до 31 грудня 2022 року, з дотриманням строку подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, визначеного підпунктом 39.4.11 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.

Норми абзаців четвертого - сьомого підпункту 39.4.10 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу щодо подання платниками податків звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній - вперше застосовуються щодо фінансового року, який розпочинається у період з 1 січня до 31 грудня року, в якому Багатостороння угода CbC набрала чинності щонайменше з однією іноземною юрисдикцією - стороною Багатосторонньої угоди CbC, яка є партнером України щодо автоматичного обміну інформацією. Відповідні звіти за наявності підстав, визначених абзацами четвертим - сьомим підпункту 39.4.10 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, подаються з дотриманням строку подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, визначеного підпунктом 39.4.11 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.

53-1. Багатосторонній автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки здійснюється на підставі Багатосторонньої угоди CRS після приєднання компетентного органу України до Багатосторонньої угоди CRS та у строки, визначені розділом 3 Багатосторонньої угоди CRS.

53-1.1. Вимоги статті 39-3 цього Кодексу в частині, що стосується застосування фінансовими агентами Загального стандарту звітності CRS для цілей виконання вимог Багатосторонньої угоди CRS, застосовуються з 1 липня 2023 року. Для цілей Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS першим звітним періодом є період, що розпочинається 1 липня 2023 року та завершується 31 грудня 2023 року.

Особи, які мають усі необхідні дозволи для ведення господарської діяльності та відповідають критеріям підзвітної фінансової установи відповідно до Загального стандарту звітності CRS станом на 30 червня 2023 року, застосовують процедури належної комплексної перевірки для визначення підзвітних рахунків з 1 липня 2023 року.

У 2024 році центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, встановлює граничний строк подання звіту про підзвітні рахунки за перший звітний період, але не раніше 1 липня 2024 року.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, має право встановити інший перший звітний період для подання звітності про підзвітні рахунки відповідно до Загального стандарту звітності CRS, якщо Багатостороння угода CRS визначить інші звітні періоди та строки подання звітності за підзвітними рахунками, ніж визначені цим Кодексом.

53-1.2. Установити, що у період з 1 липня 2023 року до набрання чинності нормативно-правовим актом, затвердженим відповідно до підпункту 39-3.1.4 пункту 39-3.1 статті 39-3 цього Кодексу (Порядок застосування CRS), правила належної комплексної перевірки, визначені розділами II-VIII Загального стандарту звітності CRS, застосовуються на/щодо таких дат:

1) для цілей пункту С(6) розділу III та пункту С(9) розділу VIII Загального стандарту звітності CRS щодо існуючих рахунків - 30 червня 2023 року;

2) для цілей пункту D розділу III Загального стандарту звітності CRS перевірка існуючих рахунків фізичних осіб має бути завершена:

до 31 грудня 2023 року - для рахунків з високою вартістю у значенні, наведеному в розділі VIII Загального стандарту звітності CRS;

до 31 грудня 2024 року - для рахунків з низькою вартістю у значенні, наведеному в розділі VIII Загального стандарту звітності CRS;

3) для цілей пунктів А та В розділу V Загального стандарту звітності CRS застосовуються дати 30 червня 2023 року та 31 грудня 2023 року;

4) для цілей пункту E(1) розділу V Загального стандарту звітності CRS перевірка існуючих рахунків організацій із сукупним залишком або вартістю, що перевищує суму в гривні, еквівалентну 250000 доларів США станом на 30 червня 2023 року, має бути завершена до 31 грудня 2024 року;

5) для цілей пункту E(2) розділу V Загального стандарту звітності CRS перевірка існуючих рахунків організацій із сукупним залишком або вартістю, що не перевищує суму в гривні, еквівалентну 250000 доларів США станом на 30 червня 2023 року, але перевищує еквівалент 250000 доларів США у гривні станом на 31 грудня 2023 року або будь-якого наступного року, має бути завершена протягом календарного року, наступного за роком, протягом якого загальний баланс або вартість рахунку перевищить суму в гривні, еквівалентну 250000 доларів США;

6) для цілей пункту В(8)(b) розділу VIII Загального стандарту звітності CRS у визначенні терміна "кваліфікований емітент кредитної картки" застосовується дата 1 липня 2023 року;

7) для цілей пункту С(10) розділу VIII Загального стандарту звітності CRS у визначенні терміна "новий рахунок" застосовується дата 1 липня 2023 року або пізніша дата;

8) для цілей пункту С(14) розділу VIII Загального стандарту звітності CRS у визначенні терміна "рахунок з низькою вартістю" застосовується дата 30 червня 2023 року;

9) для цілей пункту С(15) розділу VIII Загального стандарту звітності CRS у визначенні терміна "рахунок з високою вартістю" застосовується дата 30 червня 2023 року;

10) для цілей пункту С(17)(f)(ii) розділу VIII Загального стандарту звітності CRS застосовується дата 1 липня 2023 року.

53-1.3. Установити такі особливості застосування положень статті 39-3 цього Кодексу у частині, що стосується застосування Загального стандарту звітності CRS, протягом перехідного періоду:

1) фінансові агенти, які станом на 30 червня 2023 року відповідають критеріям підзвітних фінансових установ, зобов’язані стати на облік у контролюючому органі відповідно до пункту 39-3.3 статті 39-3 цього Кодексу до 31 грудня 2023 року;

2) за порушення, вчинені фінансовими агентами та власниками рахунків до 31 грудня 2024 року включно, штрафні (фінансові) санкції, передбачені пунктами 118-1.3-118-1.8 статті 118-1 цього Кодексу, не застосовуються, а за порушення, вчинені у період з 1 січня по 31 грудня 2025 року, - застосовуються у 0,5 розміру відповідного штрафу.

53-1.4. Не вважається податковою інформацією, яка може бути використана контролюючим органом для визначення суми податкових зобов’язань платника податків, інформація, отримана контролюючим органом від іноземних компетентних органів відповідно до Багатосторонньої угоди CRS та яка стосується фінансового рахунку або рахунків громадянина України, відкритих у фінансових установах іноземних юрисдикцій, якщо сукупний залишок або вартість усіх фінансових рахунків, власником яких є одна особа - громадянин України, не перевищує еквівалент 250 тисяч доларів США станом на 31 грудня календарного року, який припадає на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX";

2) доповнити пунктами 70 і 71 такого змісту:

"70. Особи, до яких застосовуються вимоги статті 44-1 цього Кодексу, вперше подають повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників або повідомляють контролюючий орган про призначення уповноваженого банку відповідно до вимог пункту 44-1.3 статті 44-1 цього Кодексу у повідомленні за перший звітний (податковий) квартал, який розпочинається 1 січня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX".

71. Особи, які є управителями або адміністраторами трастів та до яких застосовуються вимоги статті 44-2 Кодексу, вперше подають повідомлення про укладення та припинення договорів про управління або адміністрування трасту відповідно до пункту 44-2.2 статті 44-2 цього Кодексу протягом 180 календарних днів з дня припинення або скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX".

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

пунктів 5 і 12 розділу I цього Закону, які набирають чинності 30 червня 2023 року;

пунктів 22-26 (крім абзаців другого - шостого пункту 26 щодо пункту 121.2 статті 121 Податкового кодексу України) розділу I цього Закону, які набирають чинності 1 січня 2024 року;

підпункту 6 пункту 2 розділу II цього Закону (щодо змін до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"), який набирає чинності 30 червня 2023 року.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) частину четверту статті 1075 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнити абзацом четвертим такого змісту:

"наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту";

2) у статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30 із наступними змінами):

пункт 4 частини першої доповнити підпунктами "ґ", "д" та "е" такого змісту:

"ґ) на його запит відповідно до статті 44-1 Податкового кодексу України;

д) на його запит у випадках, встановлених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України;

е) у випадках та в обсязі, визначених статтею 39-3 Податкового кодексу України";

в абзаці третьому частини шостої:

слова "а також" виключити;

доповнити словами і цифрами "а також у випадках, передбачених статтею 39-3 Податкового кодексу України";

3) абзац другий пункту 2 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах" (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 15, ст. 193; 2014 р., № 20-21, ст. 712) викласти в такій редакції:

"центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (Державна податкова служба України або орган державної влади, який є її правонаступником), або уповноважена ним особа";

4) статтю 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 27, ст. 282 із наступними змінами) доповнити частиною восьмою такого змісту:

"8. Протягом 10 робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу податкового органу, що надсилається відповідно до статті 44-2 Податкового кодексу України, адвокат надає інформацію та документи, що стосуються трасту, якщо адвокат управляє діяльністю, активами чи майном (є довірчим власником) або виконує обов’язки адміністратора такого трасту. Перелік документів, які адвокат зобов’язаний надати на вимогу податкового органу щодо трасту, визначений статтею 44-2 Податкового кодексу України.

Адвокат не несе дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за надання податковому органу інформації та документів про траст, навіть якщо такими діями завдано шкоди юридичним або фізичним особам, та за інші дії, якщо адвокат діяв у межах виконання вимог статті 44-2 Податкового кодексу України";

5) статтю 61 Закону України "Про інститути спільного інвестування" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 29, ст. 337; із змінами, внесеними Законом України від 19 червня 2020 року № 738-IX) доповнити частиною п’ятою такого змісту:

"5. Якщо інститут спільного інвестування є підзвітною фінансовою установою, до якої застосовуються вимоги статті 39-3 Податкового кодексу України, умовою придбання інвестором цінних паперів такого інституту спільного інвестування є надання ним депозитарній установі, яка обслуговує його рахунок у цінних паперах, документів, визначених підпунктом 39-3.2.2 пункту 39-3.2 статті 39-3 Податкового кодексу України";

6) у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (Відомості Верховної Ради України, 2020 р., № 25, ст. 171 із наступними змінами):

у підпункті "е" пункту 7 частини другої статті 6 слова "юридичними особами" замінити словами "юридичними особами, трастами та іншими утвореннями без статусу юридичної особи";

статтю 11 після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

"3. Суб’єкти первинного фінансового моніторингу, які є фінансовими агентами, мають право використовувати результати належної перевірки клієнтів для виконання вимог статті 39-3 Податкового кодексу України.

Суб’єкти первинного фінансового моніторингу, які є фінансовими агентами, у разі отримання повідомлення від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відповідно до статті 39-3 Податкового кодексу України зобов’язані провести перевірку даних та інформації про клієнта та/або кінцевого бенефіціарного власника клієнта".

У зв’язку з цим частини третю - двадцяту вважати відповідно частинами четвертою - двадцять першою;

доповнити частиною двадцять другою такого змісту:

"22. Суб’єкти первинного фінансового моніторингу, які є депозитарними установами, що здійснюють депозитарну діяльність, зобов’язані надавати компаніям з управління активами відомості, отримані при ідентифікації та верифікації клієнтів - інвесторів інститутів спільного інвестування, активами яких управляє компанія з управління активами, у порядку, встановленому підпунктом 39-3.11.3 пункту 39-3.11 статті 39-3 Податкового кодексу України. Для перевірки отриманих відомостей компанії з управління активами мають право запитувати, отримувати і використовувати документи, що підтверджують відомості, надані депозитарними установами, а депозитарні установи зобов’язані надавати копії підтверджуючих документів протягом 10 календарних днів з дня отримання запиту";

7) у статті 136 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" від 19 червня 2020 року № 738-IX із наступними змінами:

частину першу доповнити пунктом 5-1 такого змісту:

"5-1) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, на його запит у випадках та в обсязі, визначених статтею 39-3 Податкового кодексу України, Багатосторонньою угодою компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки (Multilateral Competent Authority Agreement on Automatic Exchange of Financial Account Information (MCAA CRS), укладеною відповідно до статті 6 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах. Порядок розкриття такої інформації встановлюється статтями 39-3 і 73 Податкового кодексу України";

в абзаці першому частини п’ятої слово "або" замінити словами "чи обов’язків, покладених на них законом, або для";

доповнити частиною восьмою такого змісту:

"8. Інформація, що становить професійну таємницю, розкривається без отримання письмового запиту професійними учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків відповідно до закону центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику:

а) про відкриття та закриття рахунків платників податків відповідно до статті 69 Податкового кодексу України;

б) у випадках та в обсязі, визначених статтею 39-3 Податкового кодексу України, Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA), Багатосторонньою угодою компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки (Multilateral Competent Authority Agreement on Automatic Exchange of Financial Account Information (MCAA CRS), укладеною відповідно до статті 6 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, та іншими міжнародними договорами, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами".

3. Установити, що у 2023 році фінансові агенти подають звіти про підзвітні рахунки, що підлягають поданню згідно з Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA), за 2021 рік та за 2022 рік за правилами пункту 69.8 статті 69 Податкового кодексу України у редакції, чинній станом на 31 грудня 2022 року. Положення статті 39-3 Податкового кодексу України застосовуються до фінансових агентів у частині виконання ними вимог Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA), починаючи зі звітного року, що завершується 31 грудня 2023 року. До фінансового агента, який своєчасно подав звіт про підзвітні рахунки за 2021 звітний рік у 2023 році відповідно до правил цього пункту, не застосовується штраф, встановлений Податковим кодексом України за неподання або несвоєчасне подання звіту про підзвітні рахунки (щодо звіту за 2021 рік).

4. Установити, що нові вимоги щодо 1825-денного мінімального строку зберігання документів, передбачені пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, застосовуються до документів, які розроблено:

до дня набрання чинності цим Законом, строк зберігання яких не закінчився на день набрання чинності цим Законом;

починаючи з дня набрання чинності цим Законом;

особою, стосовно якої на день набрання чинності цим Законом розпочато, але не завершено процедуру припинення (ліквідації);

особою, стосовно якої прийнято рішення про ліквідацію після набрання чинності цим Законом.

5. Установити, що до порядку підготовки та прийняття нормативно-правових актів, що приймаються на виконання вимог цього Закону, не застосовуються вимоги Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

6. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

7. Рекомендувати Національному банку України та Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.