Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Французькою Республікою

{ Конвенція не застосовується на території України згідно із Законом N 2215-IX ( 2215-20 ) від 21.04.2022 }

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Президент Французької Республіки,

бажаючи врегулювати консульські відносини між двома державами і таким чином сприяти дальшому розвиткові їх відносин у дусі традиційної дружби між двома народами,

вирішили укласти Консульську конвенцію і з цією метою призначити своїми Уповноваженими:

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік - Андрія Андрійовича Громико, Міністра закордонних справ Союзу Радянських Соціалістичних Республік,

Президент Французької Республіки - пана Моріса Кув де Мюрвіля, Міністра закордонних справ Франції,

які після обміну своїми повноваженнями, визнаними в належному порядку і потрібній формі, погодилися про нижченаведене.

Розділ I
Визначення

Стаття 1

В цій Конвенції:

1. Термін "консульство" означає генеральне консульство, консульство або віце-консульство.

2. Термін "глава консульства" означає консульську службову особу, яка є керівником консульства.

3. Термін "консульська службова особа" означає всяку особу, включаючи главу консульства, якій доручено виконання консульських функцій; у визначення "консульська службова особа" включаються також особи, прикомандировані до консульства для навчання консульській службі (стажисти).

4. Термін "співробітник консульства" означає особу, яка виконує в консульстві адміністративні або технічні функції.

5. Термін "працівник обслуговуючого персоналу" означає особу, яка виконує обов'язки по обслуговуванню приміщень консульства.

6. Термін "член персоналу консульства" означає консульську службову особу, співробітника консульства і працівника обслуговуючого персоналу.

7. Термін "приватний працівник" означає особу, яка перебуває виключно на приватній службі у члена персоналу консульства.

Розділ II
Заснування консульств, призначення консульських
службових осіб і співробітників

Стаття 2

1. Консульство може бути відкрито в державі перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульства, його клас і округ визначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

Стаття 3

До призначення глави консульства репрезентована держава запитує дипломатичним шляхом згоду держави перебування на таке призначення.

Стаття 4

1. Дипломатичне представництво держави, що призначила главу консульства, подає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент, в якому зазначаються прізвище та ім'я глави консульства, його ранг, консульський округ і місцезнаходження консульства.

2. Глава консульства може приступити до виконання своїх функцій після визнання його як такого державою перебування. Таке визнання має місце в формі екзекватури.

3. Після визнання власті держави перебування вживають необхідних заходів до того, щоб глава консульства міг виконувати свої функції і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією.

Стаття 5

1. Коли глава консульства через якусь причину не може виконувати свої функції або коли посада глави консульства тимчасово вакантна, репрезентована держава може уповноважити для тимчасового керівництва консульством консульську службову особу даного чи іншого консульства або члена дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва; прізвище такої особи перед тим повідомляється Міністерству закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, користуватиметься правами, привілеями та імунітетами глави консульства, передбаченими цією Конвенцією.

3. Призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в консульство відповідно до пункту 1 цієї статті не порушує привілеїв та імунітетів, які надано йому в силу його дипломатичного статусу.

Стаття 6

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.

Стаття 7

Держава перебування може повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що член персоналу консульства є неприйнятним.

Після одержання такого повідомлення репрезентована держава припиняє діяльність цього члена персоналу консульства.

Якщо репрезентована держава відмовиться виконати або не виконає протягом розумного строку це зобов'язання, держава перебування може відмовитися визнавати дану особу членом персоналу консульства.

Стаття 8

Репрезентована держава повідомляє державу перебування дипломатичним шляхом:

1) про призначення і про прибуття членів персоналу консульства, зміни їх статусу, про припинення їх діяльності, а також про прибуття і від'їзд членів їх сімей, що проживають разом з ними;

2) про найом і звільнення приватних працівників.

Стаття 9

1. Репрезентована держава може відповідно до умов і в формі, передбаченій законодавством держави перебування, набувати у власність, володіти або орендувати земельні ділянки, будівлі та підсобні приміщення, необхідні для розміщення консульства, а також для жилих приміщень членів персоналу консульства, якщо вони є громадянами репресованої держави.

2. Держава перебування в разі необхідності подає допомогу репрезентованій державі в набутті, будівництві або оренді земельних ділянок, будівель чи частин будівель для цілей, зазначених у попередньому параграфі.

3. Ніщо в положеннях цієї статті не звільняє репрезентовану державу від необхідності додержувати законів і правил по будівництву та міському плануванню, застосовуваних у районі, де знаходиться відповідна земельна ділянка, будівлі чи бастини будівель.

Стаття 10

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі свій захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією.

Розділ III
Права, привілеї та імунітети

Стаття 11

1. Консульські службові особи, співробітники консульства і працівники обслуговуючого персоналу не підлягають юрисдикції держави перебування в тому, що стосується їх службової діяльності.

2. В разі, якщо консульська службова особа, будучи не при виконанні своїх службових функцій, вчинить на території держави перебування дію, карану за законодавством цієї держави, репрезентована держава негайно повідомляється про це дипломатичним шляхом.

3. Консульська службова особа не підлягає ні арештові, ні позбавленню волі в будь-якій іншій формі, інакше як за пред'явленим їй судовими властями обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, що тягне відповідно до законодавства держави перебування позбавлення волі строком не менше п'яти років, або на підставі вироку суду, що набрав сили.

Стаття 12

1. Члени персоналу консульства на просьбу судових або адміністративних властей держави перебування можуть давати показання як свідки в цивільних і кримінальних справах. Проте застосування будь-яких примусових заходів до консульської службової особи є недопустимим.

2. Судові та адміністративні власті держави перебування, які звернулися до консульської службової особи з просьбою дати свідчення, вживають всіх розумних заходів для того, щоб не створювати перешкод у роботі консульства, і, якщо це можливо, організують одержання усних чи письмових свідчень в консульстві або в резиденції консульської службової особи.

3. Консульська службова особа, викликана як свідок, може дати показання без принесення присяги.

4. Члени персоналу консульства і члени їх сімей можуть відмовитися дати свідчення про обставини, які торкаються службової діяльності членів персоналу консульства.

Стаття 13

1. Репрезентована держава може відмовитися від імунітету членів персоналу консульства і членів їх сімей. Відмова в усіх випадках має бути певно вираженою і про неї повідомляється державою перебування в письмовій формі дипломатичним шляхом.

2. Відмова від імунітету від юрисдикції в цивільних чи адміністративних справах не означає відмови від імунітету щодо виконання рішення, для чого потребується окрема відмова.

Стаття 14

Державний прапор репрезентованої держави може вивішуватися на будинку консульства, резиденції глави консульства і на його засобах пересування, використовуваних ним при виконанні службових функцій.

На будинку консульства може бути укріплено щит з державним гербом репрезентованої держави і назвою консульства мовою репрезентованої держави та мовою держави перебування.

Стаття 15

1. Члени персоналу консульства, які є громадянами репрезентованої держави, звільняються від сплати всіх податків і зборів щодо доходів, платні, заробітної плати чи утримання, одержуваних ними від репрезентованої держави за виконання службових функцій.

Консульські службові особи і співробітники консульства та члени їх сімей, що проживають разом з ними, оскільки вони є громадянами репрезентованої держави, звільняються від сплати всіх інших податків та аналогічних зборів усякого виду: державних, районних і місцевих, включаючи, незважаючи на положення пункту 2 "d" цієї статті, податки, збори і пошлини на належне їм рухоме майно, використовуване для службових цілей або особистих потреб.

Ці положення застосовуються при умові, що заінтересована особа є постійною службовою особою репрезентованої держави, не займається в державі перебування приватною діяльністю з метою одержання прибутку, не є громадянином цієї держави і не проживає в ній постійно.

2. Передбачене в пункті 1 цієї статті звільнення не застосовується щодо:

a) непрямих податків, які звичайно включаються в ціну товарів або послуг;

b) податків на набуття, власність, володіння чи розпорядження приватним нерухомим майном, яке знаходиться в державі перебування, за винятками, передбаченими в статті 16;

c) податків на доходи, одержувані від інших джерел в державі перебування, включаючи доходи у зв'язку з збільшенням активів:

d) податків і зборів на операції або документи, що оформляють чи стосуються операцій, включаючи державні пошлини (гербові збори) всіх видів, які накладаються або справляються у зв'язку з такими операціями, з винятками, передбаченими в статті 16;

е) податків на передачу майна в державі перебування, включаючи дарування та успадкування, за винятком випадків, передбачених у статті 18;

f) оплати конкретних видів обслуговування.

Стаття 16

1. Репрезентована держава звільняється державою перебування від державних, районних і місцевих податків чи інших таких податків та зборів усякого виду на:

a) земельну ділянку, будівлі чи частини будівель, використовувані виключно для консульських цілей, включаючи жилі приміщення консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо зазначене майно є у власності або орендується від імені репрезентованої держави або якоїсь фізичної чи юридичної особи, діючої від імені цієї держави;

b) операції або документи, що стосуються набуття зазначеного в підпункті "a" нерухомого майна;

c) належне їй рухоме майно, використовуване для консульських цілей.

2. Положення підпункту "a" пункту 1 цієї статті не стосуються оплати конкретних видів обслуговування.

3. Податкові винятки, передбачені пунктом 1 цієї статті, не поширюються на ті збори, пошлини і податки, які накладаються на осіб, що уклали договір з репрезентованою державою або особою, діючою від її імені.

Стаття 17

1. Держава перебування відповідно до чинних у ній законів та правил дозволяє ввіз і звільняє від усякого мита, податків і зв'язаних з цим зборів, за винятком зборів за зберігання, перевезення і подібного роду послуги:

a) предмети, включаючи автомобілі, призначені для службового користування консульства:

b) предмети, призначені для особистого користування консульської службової особи або членів її сім'ї, що проживають разом з нею.

2. Співробітникам консульства надаються звільнення, передбачені в пункті 1 "b" цієї статті щодо предметів першого обзаведення.

3. Пільги, передбачені пунктом 1 "b" і пунктом 2 цієї статті, не поширюються на громадян держави перебування та осіб, що постійно проживають у цій державі.

Стаття 18

В разі смерті члена персоналу консульства або члена його сім'ї, що проживав разом з ним, належне до складу спадщини рухоме майно, яке залишилося в державі перебування, звільняється від будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду, коли померлий не був громадянином держави перебування і не проживав у ній постійно і коли зазначене майно знаходилось у державі перебування виключно в зв'язку з перебуванням у цій державі померлого як члена персоналу консульства або члена його сім'ї.

Держава перебування дозволяє вивіз рухомого майна померлого, за винятком забороненого до вивозу майна, набутого в цій державі.

Стаття 19

1. Консульство має право зноситися з своїм урядом, з дипломатичним представництвом і консульствами репрезентованої держави в державі перебування, а також з іншими дипломатичними представництвами і консульствами репрезентованої держави. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, дипломатичними кур'єрами та офіційно опечатаними валізами, шифром і кодом. При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва репрезентованої держави.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, та офіційно опечатані валізи, які мають видимі зовнішні знаки, що вказують на їх офіційний характер, є недоторканними і не підлягають контролю чи затриманню з боку властей держави перебування.

Стаття 20

Оскільки це не суперечить законам і правилам держави перебування про райони, в'їзд до яких забороняється або обмежується з міркувань державної безпеки, членові персоналу консульства має дозволятися вільно пересуватись у межах консульського округу для виконання ним своїх службових функцій.

Стаття 21

Будівлі чи частини будівель, використовувані виключно для цілей консульства, а також земельна ділянка, що обслуговує ці будівлі чи частини будівель, і резиденція глави консульства недоторканні. Власті держави перебування не можуть вступати в будівлі, частини будівель використовувані виключно для цілей консульства, або на земельну ділянку, що обслуговує ці будівлі чи частини будівель, і в резиденцію глави консульства без згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави або особи, призначеної одним з них.

Стаття 22

Консульські архіви є недоторканними в усякий час і незалежно від їх місцезнаходження. Неслужбові папери не повинні зберігатися в консульських архівах.

Стаття 23

Члени персоналу консульства і члени їх сімей, що проживають разом з ними, які не є громадянами держави перебування, звільняються в цій державі від служби в збройних силах. Вони звільняються також від усіх видів примусових повинностей при умові, що в кожному разі заінтересована особа не є громадянином держави перебування і не проживає в ній постійно.

Стаття 24

Консульські службові особи і співробітники консульства, а також члени їх сімей, що проживають разом з ними, коли вони не проживають у державі перебування постійно, звільняються від виконання вимог, передбачених законами і правилами держави перебування відносно реєстрації, одержання дозволу на проживання, роботу та інших подібних вимог, ставлених до іноземців.

Стаття 25

При виконанні своїх функцій консульська службова особа має право звертатися письмово і усно до компетентних властей консульського округу, включаючи представництва центральних установ.

Стаття 26

1. Консульство може в зв'язку з виконанням консульських функцій справляти встановлені репрезентованою державою збори.

2. Репрезентована держава звільняється від сплати всіх державних, районних і місцевих податків чи аналогічних зборів усякого виду щодо сум, які справляються відповідно до пункту 1 цієї статті.

Розділ IV
Консульські функції

Стаття 27

Консульська службова особа в межах консульського округу має право:

a) захищати права та інтереси репрезентованої держави, а також її громадян, включаючи юридичних осіб;

b) сприяти розвиткові торговельних, економічних, культурних та наукових зв'язків між репрезентованою державою і державою перебування;

с) іншим чином сприяти розвиткові дружніх відносин між репрезентованою державою і державою перебування.

Стаття 28

1. Консульська службова особа має право вживати, відповідно до законів і правил держави перебування, заходів з тим, щоб забезпечити належне представництво громадян репрезентованої держави перед судами та іншими властями держави перебування, якщо вони через відсутність або з інших поважних причин не мають змоги своєчасно захистити свої права та інтереси. Це стосується також юридичних осіб репрезентованої держави.

2. Представництво, передбачене в пункті 1 цієї статті, припиняється, коли репрезентовані призначать своїх уповноважених або візьмуть на себе захист своїх прав та інтересів.

Стаття 29

Консульська службова особа має право:

a) вести облік громадян репрезентованої держави;

b) видавати, поновлювати, вносити зміни або погашати паспорти, візи та інші аналогічні документи.

Стаття 30

1. Консульська службова особа, оскільки законодавство репрезентованої держави уповноважує її на це, має право:

a) складати акти народження і смерті громадян репрезентованої держави;

b) учиняти шлюби у випадках, коли обидві особи є громадянами репрезентованої держави;

c) реєструвати розірвання шлюбів, вчинене згідно з законодавством репрезентованої держави;

d) провадити усиновлення, коли усиновитель і усиновлюваний є громадянами репрезентованої держави.

2. Вищевикладені положення не звільняють заінтересованих осіб від обов'язку робити відповідні заяви, потрібні за законодавством держави перебування.

3. Компетентна установа держави перебування на просьбу консульства повинна безплатно і без справляння зборів переслати йому свідоцтво про смерть громадянина репрезентованої держави.

Стаття 31

Консульська службова особа має право провадити в консульстві, в своїй квартирі, в квартирах своїх громадян, а також на борту суден репрезентованої держави такі дії:

1. Складати і засвідчувати акти та угоди між громадянами репрезентованої держави, оскільки такі акти та угоди не суперечать законодавству держави перебування і не стосуються встановлення або передачі прав на нерухоме майно в цій державі.

2. Складати і засвідчувати акти та угоди між громадянами репрезентованої держави, з одного боку, і громадянами інших держав, з другого боку, оскільки ці акти та угоди стосуються виключно майна чи прав у репрезентованій державі або торкаються справ, які підлягають розглядові в цій державі, при умові, що ці угоди і акти не суперечать законодавству держави перебування.

Стаття 32

Консульська службова особа має право:

1) приймати від громадян репрезентованої держави заяви і засвідчувати їх;

2) перекладати акти та документи і засвідчувати їх переклад;

3) засвідчувати підписи громадян репрезентованої держави;

4) легалізувати документи, а також засвідчувати копії документів;

5) складати, посвідчувати і приймати на зберігання заповіти та інші акти, а також заяви громадян репрезентованої держави.

Стаття 33

1. Власті держави перебування визнають дійсність зазначених у статтях 31 і 32 актів та документів, складених або засвідчених консульською службовою особою з прикладенням офіційної печатки, а також засвідчені нею з прикладенням офіційної печатки копії, виписки і переклади таких актів та документів у випадках, коли вони потрібні для використання в державі перебування у тій мірі, в якій це сумісне з законодавством держави перебування.

2. Перелічені в пункті 1 акти, документи, копії, переклади або виписки, коли вони пред'являтимуться властям держави перебування, мають бути легалізовані, якщо це потрібно за законодавством цієї держави.

Стаття 34

Консульська службова особа має право приймати на зберігання від громадян репрезентованої держави документи, гроші, цінності та інше належне їм майно.

Зазначені документи, гроші, цінності і майно може бути вивезено з держави перебування лише відповідно до законодавства цієї держави.

Стаття 35

1. Компетентні власті держави перебування повідомляють консульство про смерть громадянина репрезентованої держави, а також про відкриття спадщини в державі перебування, коли спадкоємцем за законом або заповітом є громадянин репрезентованої держави, який не проживає в державі перебування і не має там свого представника.

2. a) Консульська службова особа може звертатися до компетентних властей держави перебування з просьбою вжити заходів по охороні та управлінню спадковим майном, залишеним у ній державі громадянинові репрезентованої держави, а також повідомити його про такі заходи, в разі коли ними їх уже вжито;

b) консульська службова особа може безпосередньо або через представника допомогти в здійсненні заходів, передбачених у підпункті "a".

3. Якщо після виконання формальностей, зв'язаних із спадщиною в державі перебування, рухоме майно, що належить до складу спадщини, або сума, виручена від продажу рухомого чи нерухомого майна, підлягають передачі спадкоємцеві за законом або заповітом, коли він є громадянином репрезентованої держави, не проживає в державі перебування, не призначив представника, то зазначене майно або сума, одержана від його продажу, передаються консульству репрезентованої держави, при умові, що:

a) компетентні власті держави перебування дозволили, якщо це потрібно, передачу спадкового майна або суми, одержаної від його продажу;

b) оплачено або забезпечено заявлені в строк, встановлений законодавством держави перебування, борги, якими обтяжена спадщина;

c) оплачено або забезпечено податки, зв'язані з спадщиною.

4. В разі смерті громадянина репрезентованої держави, який не мав постійного місця проживання в державі перебування, під час поїздки, - предмети, гроші і цінності, що були при ньому, без будь-яких формальностей передаються на тимчасове зберігання консульству. Всі подальші заходи, включаючи вивіз зазначеного майна, якщо в ньому виникає потреба, здійснюються з додержанням законодавства держави перебування.

Стаття 36

Власті держави перебування при наявності у них інформації сповіщають відповідне консульство про випадки, коли необхідно призначити опікуна або піклувальника для громадянина репрезентованої держави.

Консульська службова особа може звертатися до компетентних властей держави перебування в питанні про призначення опікунів або піклувальників і, зокрема, пропонувати кандидатури для виконання цих функцій. Стаття 37

1. Консульська службова особа має право в межах консульського округу зустрічатися і зноситися з будь-яким громадянином репрезентованої держави, сприяти йому і давати поради, а в разі необхідності вживати заходів для подання йому правової допомоги. Держава перебування ніяким чином не обмежує доступ громадян репрезентованої держави в консульство.

2. Відповідні власті держави перебування повідомляють консульство репрезентованої держави про арешт, затримання або позбавлення волі в іншій формі громадянина цієї держави в межах консульського округу.

3. Консульська службова особа має право відвідати і мати зносини з громадянином репрезентованої держави, який є під арештом, затриманий або позбавлений волі в іншій формі чи відбуває строк тюремного ув'язнення, в межах консульського округу.

Права, зазначені в цьому пункті, мають здійснюватися відповідно до законів і правил держави перебування, при умові, однак, що згадані закони і правила не анулюють цих прав.

Стаття 38

1. Консульська службова особа може подавати допомогу і сприяти суднам репрезентованої держави, які зайшли в порт або інше місце якірної стоянки, в межах консульського округу. Вона може зійти на борт судна репрезентованої держави після того, як судну дозволено вільні зносини з берегом.

2. Без шкоди для властей держави перебування консульська службова особа може розслідувати будь-які події, що мали місце в дорозі, на судні репрезентованої держави, опитувати капітана та будь-якого члена екіпажу, перевіряти суднові документи, приймати заяви відносно плавання і місця призначення, розв'язувати всякого роду спори між капітаном, командним складом і матросами, вживати заходів по лікуванню в лікарні і по репатріації капітана чи будь-якого члена екіпажу, а також сприяти входу, виходу і перебуванню судна в порту.

Консульська службова особа може звертатися за сприянням до компетентних властей держави перебування при виконанні цих функцій.

3. В разі, якщо компетентні власті держави перебування мають намір вжити примусових дій на судні репрезентованої держави, яке знаходиться у водах держави перебування, то до початку таких дій ці власті сповіщають консульство, щоб консульська службова особа могла бути при цьому присутньою. Якщо консульська службова особа чи особа, що її заступає, при цьому не була присутньою, то вона може, звернувшись до зазначених властей, одержати від них повну інформацію відносно того, що мало місце.

Положення попереднього абзацу застосовуються і в тому разі, коли капітана або членів екіпажу судна мають допитувати вищезазначені власті.

4. Пункт 3 цієї статті не застосовується до митного паспортного і санітарного контролю, а також до дій, вжитих на просьбу або за згодою капітана судна.

5. До поняття "судно", в розумінні цієї Конвенції, не належать військові судна.

Стаття 39

1. Якщо судно репрезентованої держави зазнає катастрофи, сяде на мілину, буде викинуте на берег або зазнає якоїсь іншої аварії в межах держави перебування, то компетентні власті цієї держави якомога швидше сповіщають про це консульство і повідомляють його про вжиті заходи для врятування людей, судна і вантажу.

Консульська службова особа може подавати всіляку допомогу судну, членам екіпажу і пасажирам, а також вживати заходів по збереженню вантажу і ремонту судна. Вона може також звертатися до властей держави перебування з просьбою вжити таких заходів.

2. Якщо власник, капітан або інша уповноважена особа не має змоги вжити необхідних заходів по збереженню або розпорядженню судном чи вантажем, то консульська службова особа може вживати від імені власника судна таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник.

3. Положення пункту 2 цієї статті застосовуються також до всякого предмета, що є власністю громадянина репрезентованої держави і становить частину вантажу судна репрезентованої держави або третьої держави, який знайдено на березі чи поблизу від берега держави перебування або доставлено в порт консульського округу.

4. Компетентні власті держави перебування подають консульській службовій особі необхідну допомогу у вживаних нею заходах, зв'язаних з аварією судна.

5. Потерпіле від аварії судно, його вантаж і запаси не оподатковуються на території держави перебування митом, якщо вони не передаються для використання в цій державі.

Стаття 40

Консульська службова особа може здійснювати функції по контролю та інспектуванню повітряних суден репрезентованої держави і їх екіпажів, передбачені законодавством цієї держави. Вона може також подавати допомогу цим повітряним суднам і екіпажам.

Стаття 41

Крім функцій, передбачених цією Конвенцією, консульська службова особа може виконувати і інші консульські функції, якщо вони не суперечать законодавству держави перебування.

Розділ V
Загальні і заключні постанови

Стаття 42

Всі особи, яким згідно з цією Конвенцією надаються привілеї та імунітети, повинні, без шкоди для їхніх привілеїв та імунітетів, поважати закони і правила держави перебування, включаючи закони і правила страхування та регулювання руху засобів транспорту.

Стаття 43

1. Положення цієї Конвенції застосовуються також до консульської діяльності дипломатичного представництва репрезентованої держави. На співробітників дипломатичного представництва репрезентованої держави, яким доручено виконання консульських функцій, імена і прізвища яких повідомлено Міністерству закордонних справ держави перебування, поширюються передбачені цією Конвенцією права та обов'язки консульських службових осіб і співробітників консульства.

2. Здійснення консульських функцій співробітниками дипломатичного представництва, зазначеними в пункті 1 цієї статті, не порушує привілеїв та імунітетів, що ними вони користуються як співробітники дипломатичного представництва.

Стаття 44

Ця Конвенція підлягає ратифікації. Обмін ратифікаційними грамотами відбудеться в Москві.

Стаття 45

Ця Конвенція набере чинності на тридцятий день після обміну ратифікаційними грамотами і залишатиметься в силі доти, поки одна з Високих Договірних Сторін не денонсує її, перед тим повідомивши про це другу Договірну Сторону за шість місяців.

На посвідчення чого Уповноважені Високих Договірних Сторін підписали цю Конвенцію і скріпили її своїми печатками.

Складено в Парижі 8 грудня 1966 року в двох примірниках, кожний російською та французькою мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

 Від імені                                  Від імені 
 Президії Верховної Ради                    Президента Французької 
 Союзу Радянських Соціалістичних            Республіки 
 Республік 

 А.Громико                                    Моріс Кув Де Мюрвіль 

Ратифіковано Президією Верховної Ради СРСР 26 березня 1968 року, Президентом Французької Республіки - 30 червня 1969 року.

Обмін ратифікаційними грамотами проведено в Москві 20 серпня 1969 року.